Авторські уроки з курсу
| Вид материала | Урок |
- Iii стереотипи та упередження, 1815.31kb.
- Темы для рефератов по курсу «Этики и культуры управленческой деятельности» Уроки Конфуция:, 12.55kb.
- Методическая разработка урока семинара по литературе на тему: «Образ Родины в поэзии, 97.22kb.
- М. А. Карпушкин Уроки Мастерства Конспект, 9487.82kb.
- Ценности отечественной культуры, 255.07kb.
- Уроки вдохновения Система К. С. Станиславского в действии, 5884.36kb.
- Бібліотечні уроки для учнів початкових класів екскурсія «Перші кроки до бібліотеки», 102.2kb.
- Уроки жизни». (анализ рассказа В. Распутина «Уроки французского»), 48.01kb.
- Духовно-нравственное, 57.31kb.
- Урок литературы в 7 классе. Тема «Уроки достоинства и человечности в рассказе В. Распутина, 26.64kb.
Серце матері
Одного разу сидів я на лавці в парку. Приємно пригрівало вранішнє травневе сонце. Десь кувала зозуля. На акації скрекотала сорока. М'яка зелень дерев і кущів милувала очі. Повітря було свіже, запашне.
На гілку розкішного клена сіла синичка. Вона тримала у дзьобику зеленого хробачка. Раптом почувся писк маленького горобеняти. Воно випало з гнізда і борсалося у густій траві.
Я вже хотів було підійти і посадити голопуцька на дерево. Несподівано до синички підлетів старий задиркуватий горобець.
Він хотів відняти у неї їжу. Між ними зчинилася бійка. І хробачок упав на землю. Та ось горобець не витримав натиску, пурхнув у кущі. Синичка заспокоїлась і шурхнула в траву. Вона скоро знайшла свою здобич. Горобеня запищало знову. Воно хотіло їсти і широко роззявляло дзьобик. Синичка зупинилася, а пташеня намагалося наблизитись до неї.
Я сидів і дивився, що буде далі. Як синичка поведеться з чужим пташеням? І тут вона рішуче ткнула йому в роззявлений ротик свого хробачка. Потім щось пропищала, спурхнула і зникла в золотавому сонячному промінні.
Варіант уроку
Остапюк Марина Вікторівна, вчитель ЗНЗ № 316 м. Києва
Мета: підкреслити важливу роль матері у житті кожної людини, допомогти відчути цінність зв’язку між матір’ю і дитиною, відчути потребу турботи про маму з боку дитини; вчити висловлювати свої почуття і виявляти турботу про маму; виховувати почуття відповідальності за доручення, старанність при виконанні справ.
Хід уроку
I. Організація класу. (Читання уривка з вірша Л. Полтави).
Є у кожної дитини
Матінка єдина,
Та, що любить нас і дбає,
Розуму навчає.
II. Мотивація навчальної діяльності. Актуалізація знань учнів.
В безмежному світі,
У кожнім куточку, –
Всі люди – це діти:
Синочки і дочки.
Є в кожного мати –
Любима та мила,
Бо кожне малятко
Матуся зростила.
Вона є богиня
Сучасного роду,
Душа й берегиня
Усього народу.
III. Повідомлення теми та мети уроку.
Сьогодні урок присвячено нашим милим матусям, без яких ми не могли б уявити свого життя.
IV. Вивчення нового матеріалу.
Скільки б нам не було років – 7 чи 40 – завжди потрібна мама, її ласка, її погляд. І чим більша наша любов до мами, тим радісніше життя. Плачемо ми, чи усміхаємося – все разом з нею. Мама подарувала життя кожному з нас. Вона вчить нас людських правил, вкладає в наше серце добрі слова. Тому перші поняття про добро, ласку, щастя для кожної людини пов’язані з мамою:
Можна у світі багато зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти.
Можна пройти крізь пустелі і хащі...
Тільки без мами не можна нізащо.
Бо найдорожче стоїть між словами:
В світі усе починається з мами.
– Якщо я спитаю, чи любите ви свою маму, то впевнена, що ви зразу скажете "так".
– А за що ви любите свою маму?
– Якими лагідними словами ви звертаєтесь до неї?
Весь час мама допомагає вам – годує, прибирає, лікує, навчає, пестить. А чи вмієте ви турбуватися про неї? Як можна виявити свою любов до неньки? (Читання оповідання з підручника "Християнська етика в українській культурі", урок 31, ст. 76).
Ось послухайте дві історії. Скажіть, чи навчились герої цих історій любити свою маму.
Перша історія
– Дуже маму я люблю, –
Каже дівчинка Оксанка.
– У матусі я слухняна,
Що не скаже, все зроблю –
Посуд мию, прибираю
І сестричку доглядаю.
Що не скаже, все зроблю.
Дуже маму я люблю.
Друга історія
Вітько – бідак, страждає так,
Аж здрига ногами!
Він за столом, він пише твір:
"Я помагаю мамі".
Старанно олівець гризе
Та супить брови грізно,
Але нічого – хоч умри! – до голови не лізе...
Та ось тихесенько зайшла в його кімнату мама:
– Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи за сірниками.
– Ідея! – вигукнув синок, – а мамі:
– Ну й морока! Сама іди, я твір пишу –
Роблю важкі уроки!
І мама вийшла, а Вітько швиденько пише в зошит:
"Я в магазин ходжу завжди, коли мене попросять..."
Хвилин за десять мама знов з’являється у дверях:
– Вітюнь, картопельки почисть, а я зварю вечерю.
– Сама начисть! – кричить Вітько, та так, що ледь не лопне,
– Я твір пишу, я зайнятий, сама вари картоплю!
Виходить мама, а синок писати знов сідає:
"Я мамі сам варю обід, вечерю і сніданок..."
Радіє син: "Не твір, а люкс! Оцінка буде гарна!"
Хто з цих дітей вам сподобався? Чому? На кого з них ви хотіли бути схожими? Хто з вас допомагає мамі так, як Оксанка? А хто як Вітько?
Читання вірша М. Чернявського "Всі уже поснули" (підручник "Християнська етика в українській культурі", ст. 77).
– Мама потрібна нам завжди, не тільки, коли важко. Без мами, найдорожчої, найріднішої, світ видається убогим, мертвим. Треба жаліти й оберігати материнське серце, безмежне у своїй любові.
А як, на вашу думку, що найбільше засмучує ваших мам? Чи можна цього уникнути? Як? (Відповіді дітей).
Намагайтесь уникати ситуацій, в яких ви можете образити маму, зробити їй боляче.
Намагайтесь бути такими, щоб мами завжди усміхались. Не забувайте просити пробачення, коли ви усвідомили свою провину. Не забувайте частіше казати мамам своїм слова любові.
Читання вірша Катерини Перелісної "Дуже люблю" (робочий зошит "Дорога добра" ст. 31).
V. Робота в зошитах "Дорога добра", ст. 30.
Малювання портрета мами.
Під час малювання запропонувати відгадати загадки (ст. 31). Відповіді: мамин голос, мамині коси, мамині очі, мамина душа.
VI. Підсумок уроку.
Пам’ятайте, діти, народну мудрість: "Все, що робиш для когось, робиш для себе".
Все повернеться до вас, зроблене вами: і погане, і добре. Пам’ятайте і Божу заповідь: "Шануй батька і матір свою".
Тож завжди намагайтеся бути слухняними, вихованими, ввічливими і добрими, дбайте про своїх батьків і не завдавайте їм прикрощів.
Завдання: вивчити напам’ять вірші (робочий зошит "Дорога добра" ст. 31):
дівчатам – "Дуже люблю" К. Перелісної;
хлопцям – "Вишиванка" В. Крищенка.
Варіант уроку
Біляк Олена Олександрівна, вчитель ЗНЗ № 239 м. Києва
Мета: розкрити поняття подвигу материнської любові; виховувати вдячність дитини до матері.
Обладнання: Підручник, зошит, музичний супровід, кольорові олівці, портрети або фотокартки мам учнів класу.
Хід уроку
- Організаційний момент.
- Розкриття теми та мети уроку.
Матуся, матінка, материнство... Все найрідніше, найдорожче, наймиліше увібрало в себе це дивовижне сонячне слово. Вся гордість світу – від матерів. Без сонця не цвітуть квіти, без матері немає ні поета, ні героя. Мати – берегиня домашнього вогнища. Її називають святою. Вона – найкраща в світі.
Відгадування загадок:
1. Хто життя нам дарував,
Хто часу не шкодував,
Хто навчав нас говорити,
Хто найкращий в цілім світі? (мама)
2. Хто пісні співав чудові,
Солов’їні, барвінкові?
Перші кроки вчив робити?
Хто найкращий в цілім світі? (мама)
3. Хто, як ви, було, хворіли,
Цілі ніченьки не спав?
Все робив, як ви хотіли,
На рукав вас колисав? (мама)
4. Що, як сонечка малі,
Ніжно сяє у горі? (мамині очі)
5. Нам співає, як струмочок,
Ніжний мамин... (голосочок)
6. Заспокоять і зігріють,
Тамувати біль уміють... (мамині руки)
7. В ній мені є місце,
Й тату, і сестрі, й малому брату,
Для бабусі й дідуся...
Що це? (мамина душа)
– Діти, про кого всі ці загадки?
У кожного з нас є своя мама. А давайте знайдемо для нашої мами наймиліші слова (записування слів на дошці):
- мила,
- люба,
- ніжна,
- лагідна,
- кохана,
- уважна,
- турботлива,
- життєрадісна.
А хто може розповісти про свою маму: як її звати, описати її, де і ким вона працює, чим полюбляє займатися у вільний час, улюблена страва та ін. (Діти виходять по черзі до дошки, знімають фотокартки і розповідають про своїх матерів).
III. Фізкультхвилинка.
IV. Робота з підручником.
Читання оповідання.
Тож незабаром День Матері. Скажіть, якими ми повинні бути з мамою?
Оскільки мама – це найдорожча людина, то ми повинні її шанувати, любити, оберігати, повинні радувати її своїми вчинками, дарувати ласку, але ніколи не ображати її, а якщо це ненароком сталося, то треба в той же час попросити в неї вибачення.
V. Робота в зошиті.
А ще нашій матусі буде дуже приємно, якщо ми намалюємо її портрет. Нам у малюванні допоможе пісенька про маму.
VI. Підсумок уроку.
Вивчення віршиків про матусю Леоніда Полтави, Миколи Чернявського.
Запам’ятаймо про головне: Мама – найрідніша людина на світі!
Урок №33. Вдячність тому, хто дарує добро
Варіант уроку
Дибля Валентина Вікторівна, вчитель-методист НВК "Сонечко" м. Києва
Мета: пояснити дітям, що справжня вдячність до людини – це готовність допомогти їй. Показати на прикладі оповідання велику чудодійну силу вдячності, пояснити в загальних рисах зміст Христової спасительної жертви.
Обладнання: аркуші чистого паперу, олівці, таця з солодощами.
Хід уроку
І. Підготовка учнів до уроку.
ІІ. Повідомлення теми уроку.
1. Слово вчителя.
Послухайте вірш В. Гринько "Чарівні слова".
До всіх сердець, як до дверей,
Є ключики малі,
Їх кожен легко підбере,
Якщо йому не лінь.
Ти, друже, мусиш знати їх,
Запам'ятать не важко
Маленькі ключики твої:
"Спасибі" і "Будь ласка".
Діти, ключики ці, дійсно, є чарівними. Вони відкривають людські серця. Скажіть-но, будь ласка, чи ви користуєтесь цими ключиками? (Відповіді дітей).
Я вірю, що ключик "Будь ласка" ви використовуєте, бо часто звертаєтесь з проханнями до рідних, до товаришів, друзів. А от чи часто говорите ви "дякую", "спасибі"? Чи вдячні ваші серця тим людям, які роблять для вас добрі справи, піклуються про вас? Ми не тільки маємо висловлювати вдячність словами, але і ділом, адже бути вдячним – означає бачити, що потрібно людині і уміти допомогти їй, зробити для неї щось добре, хороше.
Послухайте, будь ласка, оповідання "Великодушна дочка".
В одній країні був звичай відрубувати руки кожному, кого викриють у крадіжці. Провинився якось у цьому знатний вельможа, царський улюбленець. Не міг цар відступитися від стародавнього звичаю і велів покарати злочинця.
Але ось напередодні страти, з'являється в палаці маленька дівчинка, дочка цього вельможі, і просить із сльозами допустити її до царя. Царедворці виконали її прохання. Дівчинка впала на коліна перед грізним володарем.
– Вельможний государю, – мовила вона зі страхом, – батько мій присуджений залишитися без рук, – отож, відрубайте мої руки.
У царя були свої діти, і йому сподобалося, що маленька дівчинка так любить батька.
– Нехай буде так, як ти просиш, – сказав цар. – Але ти можеш відмовитися від страти, хоч би й у останню хвилину.
На другий день дівчинку повели на двір страти. Серед двору стояла оббризкана кров'ю плаха, а біля неї – кат із мечем. Сполотніла дівчинка, зніяковіла на хвилину, але незабаром опанувала себе, підійшла до плахи і простягнули свої рученята. кат міцно прив'язав їй руки до плахи ременями. Дівчинка не промовила ні слова. Кат підняв меч, а вона заплющила очі... Меч блиснув і опустився, не зачепивши і краю пальців.
– Цар прощає батька твого за любов велику твою! – оголосив посланець царя.
Відчинилися двері в'язниці: біжить до дочки батько, цілує її руки, сльозами їх обливає.
На наступний день цар оголосив народу указ про скасування навіки жорстокого старого звичаю. А на місці страти, за царським наказом, поставили стовп із мармуровою дошкою, і на ній золотими літерами написали, як дочка готова була віддати своє життя за життя батька, а наприкінці додали такі слова: "Щасливі батьки, у котрих такі діти!".
Бесіда.
Запитання до дітей:
1. Чому дочка пішла до царя і запропонувала відрубати їй руки, а батька відпустити?
2. Чи боялася дівчинка, ідучи до плахи?
3. Що перемогло її страх?
(Відповіді дітей).
Любов Божа до нас теж перемогла. Отець наш Небесний віддав Свого Сина, Ісуса Христа на муки і смерть. Ісус переміг смерть своїм воскресінням. Ми маємо дякувати Богу за його милість і любов до нам. Кожен прийдешній ранок починайте зі щирої подяки Богу за початок нового дня, за сонце, за батьків, за друзів, і ви побачите, як зміниться ваше життя і життя оточуючих вас людей. Адже сила вдячності дуже велика, вона може творити чудеса.
Послухайте ще одне оповідання, яке називається "Найліпше вино".
Чоловік і жінка досить пізно одружилися. На їх здивування і радість, у них народився син. Вони виховували його з любов'ю, піклуючись, як тільки могли. Попри те, що самі жили убого, відправили його до школи мудрого вчителя, аби син міг зростати духовно. Коли хлопець повернувся додому, то захотів хоч якось віддячити батькам.
– Чи міг би я щось для вас зробити? – спитав він. – Щось, що принесло би вам радість.
– Ти наша найбільша радість, наш найбільший скарб, – відповіли старенькі. – Однак, якщо хочеш зробити нам подарунок, то роздобудь трішки вина. Ми любимо вино, а багато років навіть не мали його в роті...
У хлопця не було ні копійки. Та одного дня, коли він ішов до лісу по дрова, зачерпнув трохи води з водоспаду і напився. Йому здалося, що та вода на смак, як солодке вино. Він наповнив баклажку, яку носив із собою, і вернувся до хати.
– Ось мій подарунок, – сказав він батькам. – Це баклажка вина для вас.
Батьки покуштували той напій, але крім смаку води не відчули нічого. Та вони усміхнулися до сина і подякували.
– Наступного тижня принесу вам ще одну баклажку, – пообіцяв син.
І чинив так багато тижнів поспіль. Старенькі підтримували цю гру. Вони охоче пили воду і були щасливі, бо бачили радість свого сина.
Відтак сталося щось неймовірне: кудись зникли всі їхні недуги і слабкість, а зморшки на обличчі розгладились. Наче та вода мала у собі якусь чудодійну силу.
Бесіда за оповіданням.
Запитання до дітей:
1. Чому вода з водоспаду здалася синові, як солодке вино?
2. Чому батьки підтримували гру, п'ючи звичайну воду?
3. Що сталося з батьками і чому так сталося?
Син мав любляче вдячне серце. Він дуже хотів віддячити своїм батькам за їх турботу. А чи ви дякуєте своїм батькам за турботу? Чи дякуєте своїй матусі за обід, за випрасувану білизну?.. Те, що про нас піклуються, готують нам їсти – це звичні речі. Ми їмо, приготовлене кимсь, носимо чистий одяг, випрасуваний кимось, це все ми приймаємо, як належне. І інколи забуваємо говорити "дякую". А сказати "дякую" – це не тільки питання доброго виховання. Це означає сказати комусь: Я бачу тебе, знаю, що ти є, що існуєш".
Завдання:
На аркуші паперу намалювати букет квітів для мами. В букеті має бути стільки квітів, скільки у вас є подяк матусі. Над кожною квіткою напишіть, за що ви їй вдячні.
Я пропоную зробити виставку робіт і назвати: "Квіти вдячності".
(Діти виконують роботу).
Не забувайте дякувати своїм матусям, своїм рідним, друзям, всім, хто робить вам добро.
А в першу чергу не забувайте дякувати нашому Небесному Отцю. І зараз кожен із вас візьме з таці цукерки, хто скільки хоче, але з'їсти можете тільки стільки, скільки маєте і висловите подяк Богу.
ІІІ. Підсумок уроку.
Сценарії святкових заходів
День Святого Миколая
Варіант сценарію свята
Михайленко Олена Василівна, вчитель ЗНЗ № 150 м. Києва
1-й учень.
Святий добрий Миколай!
На тебе ждемо вже давно,
Що даси ти нам, про це не знали,
Та просимо тебе одне:
Ти нашим батькам дай сили,
Щоб виховати нас могли.
2-й учень.
А дорогому народу
Ти добру долю принеси.
Усяке зло й лиху пригоду
Від України відверни.
А нам діткам в здоров'ї дай зростати,
Щоб щасливими були.
3-й учень. І на свято Миколая
Дуже добре усі знають,
Що на свято в чобіток
Для слухняних діточок.
Має він у своїй торбинці
Найприємніші гостинці.
19 грудня – Миколи – чудотворця найшанованішого з усіх святих. Сидить по праву руку від самого Бога. Святий Миколай є охоронцем дітей, рятував їх у морі. І не тільки вважався захисником дітей, а й усіх мореплавців. Він захисник усіх бідних і знедолених.
Миколай.
От і все. Дарунки склав. Десь Ангелик мій пропав.
(Ангелик заходить до хати).
Ну що ж, мій помічнику,
Збираймось у дорогу,
Візьми книжку записну
І дарунків цілу гору,
Щоб не пропустили ми
Ні однієї хати
Із хорошими дітьми,
Як погода?
Ангелик.
Знов хурделить,
Снігом землю стелить.
Нам потрібно поспішати
Щоб до ранку встигли ми
Всім дарунки рознести.
Миколай.
Потемніло вже на дворі.
Чи посвітять з неба зорі?
Щоб не заблукали ми.
Ангелик.
Ясно зірочка, скотися,
По доріжці засвітися.
Зірочка.
Добрій справі я завжди
Поспішу допомогти.
А щоб швидше ви дійшли,
Освічу я вам хатки,
Де святого Миколая
Усі діти вже чекають.
Учень. Пісню слави заспіваєм
Щирим серцем ми не раз.
Миколай.
Що ж, діточки, співайте,
Моє серце звеселяйте.
(Пісня "Хто, хто Миколая любить").
4 учень.
На Святого Миколая
Радість світ увесь проймає,
Хай радіє увесь світ,
Український наш народ!
Миколаю раді всюди,
В кожній хаті свято буде.
Помолімось всі до нього,
Щоб він не минув нікого.
5 учень.
Святий Миколаю,
Ми тебе благаєм,
Обдаруй нас теплотою,
Ласкою і добротою,
Зійшли щастя на наш рід,
На український народ.
6 учень.
Ой дивіться – покотилась
З неба зіронька ясненька,
Десь над школою зупинилась.
Зірочка.
Ось яка кімната світла.
Оля, Таня і Маринка.
Діточки слухняні, чемні,
Зупинюсь я тут напевно.
У їхнє віконце заглянемо.
Пізно всі вони лягають,
Встати до Схід-сонця.
– А це що за різочки?
Бісенятко.
Я їх тут поклав
Для нечемних діточок.
Зараз з себе сніг обтрушу,
Кину різки під подушки,
Ото буде вже потіха,
Дітям – плач, а мені – сміх!
Зірочка.
Бісенятко, ти бридке,
Різками скарати тебе.
А тут чемні і слухняні
Навчаються діточки.
Бісенятко.
Всюди тепер добрі діти. Де ж ці різочки подіти?
Зірочка.
Одну забери собі,
Іншим дай таким, як ти.
Миколай.
Годі, годі сперечатись, час в ігри грати.
Бісенятко.
Ох ти, зірочко погана
Не введеш мене в оману,
Годі тут собі сіяти,
Моїй справі заважати!
Ти своєму Миколаю
Своїм сяйвом помагаєш.
Снігом тебе притрушу,
Твоє сяйво погашу.
Зірочка.
Я не дівчинка мамина,
Я є зірочка ясненька
Я на свято Миколая
Йому завжди помагаю,
Бо сідала на хатинки,
Де є добрі діточки.
Зірочка.
Дякую оцій хатинці,
Дорогим усім діткам,
Що мене чемно приймали,
Обігріли ви мене
Теплими серцями,
Та пора мені, мабуть,
Освіщати добру путь,
Не минув, щоб іншу хатку
Миколай із Ангелятком.
Миколай.
Мир і щастя вашій хаті,
Та пора вже вирушати,
Щоб були ви всі багаті,
Щоб біда вас обминала,
Тільки радість звеселяла.
Мир вам, мої діточки,
Заспівайте залюбки. (Пісня).
Миколай.
Ой, де ж наша Зірка-ясна,
Де ж пропала вона, помічниця?
Зірочка.
Ой, дідусю, я не винна,
Не моя оце провина.
Мене Бісик обдурив.
Ось і різку загубив,
Але дітки врятували.
І тому я засіяла.
Миколай.
Ти не винна, знаю, знаю.
Бісика за те скараю,
Ну, Ангелику, скажи,
В свою книгу загляни,
І нам вірний знак подай
І куди нам вирушать?
Ангелик.
Оля, Таня і Маринка
Завжди роблять добрі вчинки.
В свою книжку записну
Впишу їхню доброту.
За сьогоднішню пригоду
Заслужили нагороду..
Миколай.
Ваша щедрість, доброта,
Чуйне, тепле серце,
Це подяка є для мене,
Більша, ніж, усі, напевно.
Нас чекають ще багато
Українських діточок чемних,
Чи ми встигнем, обійти їх?
Ангелик.
В нас вже часу небагато,
Треба трішки поспішати.
Зірочко, вперед котись,
Де потрібно, засвітись.
Зірочка.
Здоровенькі ви бувайте і про нас не забувайте. (Пісня "Пошли нам Боже").
Варіант сценарію свята
Ярославська Олена Павлівна, вчитель ЗНЗ № 163 ім. М.П. Кирпоноса м. Києва