Авторські уроки з курсу
| Вид материала | Урок |
- Iii стереотипи та упередження, 1815.31kb.
- Темы для рефератов по курсу «Этики и культуры управленческой деятельности» Уроки Конфуция:, 12.55kb.
- Методическая разработка урока семинара по литературе на тему: «Образ Родины в поэзии, 97.22kb.
- М. А. Карпушкин Уроки Мастерства Конспект, 9487.82kb.
- Ценности отечественной культуры, 255.07kb.
- Уроки вдохновения Система К. С. Станиславского в действии, 5884.36kb.
- Бібліотечні уроки для учнів початкових класів екскурсія «Перші кроки до бібліотеки», 102.2kb.
- Уроки жизни». (анализ рассказа В. Распутина «Уроки французского»), 48.01kb.
- Духовно-нравственное, 57.31kb.
- Урок литературы в 7 классе. Тема «Уроки достоинства и человечности в рассказе В. Распутина, 26.64kb.
Сиве волосся
– Ти неможливий, синку! Від твоєї неслухняності в мене сивіє волосся!
– А ти, мабуть, мамо, теж не була слухняна, коли була малою, адже бабуля зовсім сива!
Таємниця
– Здається, синку, ти вчора не був у школі? – питає мати.
– Це тобі, напевно, вчителька сказала? Ох, ці жінки... ніколи вони не вміють тримати язика за зубами.
Мама знає
– Мамо, ти знаєш ту вазу, яка переходить у нашій родині із покоління в покоління?
– Авжеж, знаю то й що?
– Так от, моє покоління її щойно розбило.
Назавтра
– Знову мокрі черевики? –
Лає Вітю мати, –
Ти, мабуть, в усіх калюжах
Устиг побувати?
– Що ви, мамо, – каже Вітя, –
Не хвилюйся дуже, –
Ще й на завтра залишилось
Чотири калюжі.
А пам'ятаєте легенду? Створив Бог чоловіка. Звичайно, йому було дуже нудно одному, і тоді Господь вирішив створити жінку. Проблема була в тому, що весь людський матеріал пішов на чоловіка. Тоді Бог взяв кілька яскравих променів сонця, всі чарівні фарби зір, задумливий смуток місяця, красу лебедя, грайливість кошенят, граційність газелі, ласкаве тепло хутра, притягальну силу магніту. Змішав все разом, а потім додав туди: холодне мерехтіння зірок, впертість віслюка, в'їдливість мухи, зажерливість акули, ревнивість тигриці, сміливість пантери, кровожерливість п'явки, отруйність змії, дурман опіуму, безпощадність стихії. Все це змішав, оформив фігуру і вдихнув у неї життя. Як наслідок – вийшла жінка. Цю жінку Бог передав чоловікові і промовив: "Бери її такою і не намагайся переробити, блаженствуй з нею все життя і терпи муки від неї до самої смерті".
(Пісня "Рідна мати моя").
Бабуся! Чи є на світі краща людина? Ні! Скільки вона не доспала ночей, голублячи онучат! Подивіться у бабусині очі, які вони щирі! Це погляд добра і любові, то ж у цей святковий день ми хочемо привітати і наших бабусь.
Моя бабуся люба, гарна й мила,
Вона найкраща від усіх людей.
І хоч вона вже трохи посивіла,
Але так щиро любить нас, дітей.
Бажаєм вам сто років жити ,
Без сліз, без горя, без журби!
Хай з вами буде щастя і здоров'я
На многі літа, назавжди.
Хай в житті вам радість буде,
Процвітайте, як той цвіт.
Дай же, Боже, любим бабцям
Многих, добрих, щасних літ.
Сміється сонце – я сміюсь,
Всміхається бабуся,
Я в добрі очі їй дивлюсь –
Ніяк не надивлюся.
Хай вам сонце сміється,
Хай добро вам ведеться,
Хай годинник вам повільно лічить вік,
А Бог дарує многих, благих літ.
Пісня "Наші побажання".
1-й ведучий: Кохані матусі і рідні бабулі!
Хай довгі літа накує вам зозуля!
2-й ведучий: Кінчається свято,
Прощається свято,
Прощатись нам слід.
3-й ведучий: Бажаєм вам радості,
Щастя й любові,
Бажаєм, щоб завжди
Були ви здорові!
4-й ведучий: Щоб настрій завжди був
Веселий, хороший,
Щоб в кожній кишені
Водилися гроші!
5-й ведучий: Ми любимо за все вас:
За строгість, за ласку,
Хай буде життя ваше
Світлим, як казка!
6-й ведучий: Роде наш красний!
Роде наш прекрасний!
Будьте здорові щодня і щоночі,
Хай світяться щастям
Завжди ваші очі!
7- й ведучий: Наймиліші, найрідніші!
Щиро любимо ми вас!
А тепер ловіть хутчіше
Поцілуночки від нас!
(Усі діти підбігають до мам, вручають їм подарунки, свято закінчується танком).
Свято Різдва Христового
Сценарій свята
Майданник Тетяна Володимирівна,
вчитель спеціалізованої середньої школи № 211 м. Києва
1–й ведучий. Село. Українська хата. Святий вечір напередодні Різдва Христового. Ось господарі – Одарка і Степан – готуються до свята. Степан мете хату.
Одарка: Що ти там метеш?
(Степан хоче винести сміття).
Одарка: Хто в Святий Вечір сміття на вулицю виносить?! Ти хочеш, щоб за нас люди балакали?
Степан: Чого сваришся, ти краще порайся скоріше, а то з голоду померти можна. Давай, скоріше збирай на стіл і будемо їсти!
Одарка: Хто це до першої зірки їсти сідає?
Степан: Ти правду кажеш, треба і зачекати. О! Хто це стукає?
(Стук у двері).
Одарка: Степане! Та це мабуть колядники прийшли, одчиняй скоріше двері!
Колядники.
1-й. Хай за вікном хуртеча злиться, а нам співати і радіти,
Горить ялинка у світлиці, з Різдвом Христовим, любі діти!
2-й. Дніпро обняв дзвінкі Карпати,
А в хаті вже кутя і сіно.
Дозвольте заколядувати.
З Різдвом Христовим, Україно!
Одарка та Степан (радісно): Колядуйте, колядуйте!
3-й. Ой, ішла колядка
Вулицями міста
У стрічках сріблястих,
В світлому намисті.
4-й. Іскорки веселі
На сніг розсипала,
"Божий Син народився!"
Усіх сповіщала.
5-й. Зірничка з неба світло кидає,
Христос – дитятко нині рождаєсь
Світи, зірнице, Христу й Марії,
Кріпи в нашім серці віру й надію.
6-й. Хай ця зірничка в різдвяні свята
Несе нам щастя по наших хатах!
Здоров'я, втіху, пошану від свята
Багатства і долі на многії літа.
7-й. Маленький Ісусик не спить, дрімає,
Своїми рученятами весь світ обіймає.
І вашу хатину, і вашу родину,
І всю Україну – Христос ся рождає!
(Одарка і Степан виносять коровай і ламають його, хочуть розділити на всіх).
8-й. Добрий вечір вам!
Дайте дохід нам!
Як не дасте доходу –
Перевернем хату на воду!
Та не ламайте, та по цілому давайте!
Добрий вечір! Святий вечір!
Треба заповіді Божі
У життя ввести святі.
Господь каже – живи так-то,
Довго вік свій проживеш.
І по смерті хоч умреш ти,
В Воскресінні оживеш.
9-й. У святих отців є така думка: Господь може тисячу разів народжуватися, але це не має для тебе ніякої користі, якщо Він хоча б раз не народиться в твоїй душі, не народиться для тебе особисто.
10-й. Тому ми і говоримо один одному не "Христос родився", а "Христос рождається".
11-й. Рождається неперестанно в наших душах, якщо ми не зачиняємо перед ним двері.
12-й. Тож нехай ці колядки, ці святкові вистави допоможуть нам вникнути в саму суть цієї незвичайної події.
13-й. Св. Афанасій Великий сказав: "Бог став людиною, щоб людина стала Богом", щоб людина обожилася, щоб усе, що в нас є, було пронизано світлом благодаті.
14-й. Коли народився Спаситель, ангельський хор у небі співав :"Слава в вишніх Богу і на землі мир".
15-й. Тільки вбогі пастушки змогли почути цю новину, тільки вони не спали, тільки їхнє серце було відкрито для благої вісті спасіння.
16-й. За свою дитячу щиру віру й любов, простоту серця, вони сподобилися першими поклонитися Христу.
"Що третій же праздник – святе Водохреща"
Сценарій свята
Западинська Лілія Володимирівна, вчитель ЗНЗ № 163 м. Києва
Мета: поглибити знання учнів про свято Водохреща, звичаї, обряди, традиції, пов'язані з циклом Різдвяних свят; розвивати творчі здібності учнів, уміння виразно читати поетичні твори; виховувати повагу до традицій наших прапрадідів, патріотизм, милосердя, почуття прекрасного.
Обладнання: полотно із зображенням православного храму, новорічна ялинка, малюнок на дошці із зображенням дійства освячення води на річці, дитячі малюнки на тему "Різдвяні свята".
Шановні діти і гості нашого свята! Сьогодні наш виховний захід присвячений завершенню різдвяного циклу свят. Всі ви знаєте ці свята, але з кожним наступним поколінням традиції святкування забуваються, відходять у минуле, тому, щоб зберегти пам'ять про наших предків, про їхні звичаї та обряди ми вирішили провести виховний захід на тему "А що третій празник – святе Водохреща".
Січень – перший місяць року і найсуворіший місяць зими. Кажуть, що це зими половина, бо січе зиму навпіл. Проте є й інші пояснення назви цього місяця. Січень, бо сніг січе з вітрами. Ще таку назву в давнину пов'язували з тим, що саме о цій порі вільно рубали сокирами (сікли) деревину, бо вона перебувала в стані спокою. Народна мудрість каже, що у січні сонце повернуло на літо, а зима – на мороз. У цьому місяці найясніші, сонячні, але разом з тим – морозні дні. Сонце іноді при сильному морозі видається наче у кільцях . Це ознака стійких морозів. За таку особливість і дістав місяць січень у давнину назву "простинець". А ще січень називали "студень", "тріскун", "шипун", "льодовик", "вогневик". Саме на цей місяць припадає найбільше свят, що позначені особливою поетичністю. В одній з колядок мовиться:
Та прийдуть до тебе три празники в гості: що перший же празник – святеє Рожество, що другий же празник – святого Василя, що третій же празник – святе Водохреща.
Дівчатка співають різдвяну пісню " Добрий вечір, тобі пане господарю".
Протягом усіх Різдвяних свят, які тривали два тижні – від Різдва (7 січня) і до Водохреща (19 січня), в кожній господі тричі варили кутю – багату, щедру і голодну.
Різдво є найдавнішим нашим святом. Походить воно з дуже давніх часів, коли наші предки ще не були християнами. В ті часи це було свято на честь доброго бога сонця, що звався Дажбог. Пізніше, коли наші предки прийняли християнство, того самого дня почали святкувати день народження справжнього Бога – Ісуса Христа.
У Віфлеємі
В стайні на сіні –
Христос родився Всім на спасіння!
Люди, радійте, Христа вітайте,
Божому сину Славу віддайте!
Слава на небі Богу Святому,
На землі спокій
Роду людському.
Різдво починається Святвечором. На це родинне свято готують 12 страв, найосновнішою їжею, звичайно ж, є кутя та узвар.
– Що ще роблять на це свято? (Так, звісно, колядують).
– Хто проспіває нам якусь незвичайну колядку? (додаток № 2).
Наступним святом Різдвяного циклу був Новий рік або свято Василя. Василь приходив не сам, а з дівчиною Маланкою. Увечері хлопчики та дівчатка поодинці чи гуртом обходили оселі сусідів та родичів, щоб защедрувати. Ті, в свою чергу, обдаровували збереженими з осені яблуками, ліщиновими горіхами, гарбузовим чи соняшниковим насінням. Тих, хто приходив пізніше, частували гречаними млинцями.
– Від якого слова, на вашу думку, походить слово щедрівка, щедрувати?
– Розкажіть щедрівку, якою ви ходили щедрувати, (додаток № 1).
Нарешті надходила третя і остання в різдвяному циклі кутя. В народі називали її "голодною". Голодною кутею цей Святвечір зветься тому, що в цей день необхідно дотримуватись строгого посту. На цю вечерю готують кутю та узвар, варять вареники, голубці та всякі інші страви. Усі страви готують з рослинних продуктів. Риби в цей день не їдять також.
Споживши страву, горщика виносили до воріт і розбивали. Деінде мисливці робили кілька холостих пострілів. Ці дійства пов'язували із завершенням свят – розстрілювалися або проганялися кутя та мороз. Діти тим часом вибігали на вулицю, стукали макогонами в хатні кути та тини й декламували: "Геть, кутя, з покуття йди на базар!".
Перед Різдвяними святами хати прикрашали "павучками" та "їжачками", які робили з тіста або глини. А напередодні Водохрещ, на покутті, робили хрестики із соломи і чіпляли біля вікон, обіч віконних рам і дверей. Вони виконували роль оберегів од нечистої сили, котра в дні свят вважалася особливо небезпечною.
Урочиста і найтаємніша частина свята починалася опівночі – службою Божою в церквах. Перед світанком вся процесія йшла до річки святити воду. Заздалегідь парубки й дорослі чоловіки вирубали на льоду великого хреста, витягали з води, тут же, на льоду, встановлювали його, обливали буряковим квасом (він фарбував лід у малиновий колір). Поряд встановлювали також вирубані з льоду престол, вівтар, інші церковні оздоби. Після відправи священик освячував воду, тричі занурюючи в ополонку хреста і прихиляючи до води запалену свічку, а тоді кропив освяченою річковою водою всіх присутніх, вітав зі святом. Тут хлопці випускали з рук принесених із собою голубів.
Освячену воду люди набирали в принесений із собою посуд. Потім найсміливіші юнаки купалися в ополонці й усі співали:
Йордан, Йордан, вода студенька, Пречиста Діва воду брала, Своє Дитя напувала.
Дома кропили цією водою хату, хлів, двір, худобу. Освячена на Водохреща вода вважалася цілющою, її зберігали за образами і використовували для лікування хвороб, при посіві поля, тощо. Зберігали також і свічку, що горіла біля води.
– Хто пам'ятає, як вітаються на Різдво?
На свято Водохреща, зустрівшись, наші пращури говорили:
"Христос Хрестився!", а інші відповідали: "В річці Йордані!"
Здавна наші предки вважали, що вода і вогонь – це основа для життя всього сущого на землі. Тому освяченню води споконвіку приділялася велика увага. Українські знахарі також уміли "замовляти" воду:
Водичко-йорданичко! Вмиваєш луги-береги, коріння, різне каміння, умий і мене від гніву, ненависті й від усякого лиха. Після Водохреща слабшали морози. Тому казали: "Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі".
– Звідки походить такий звичай Хрещення?
Ось як у своєму вірші Ярослав Вільшенко описує свято Водохреща:
Там, на річці на Йордані,
Там Господь Христос хрестився,
З рук Хрестителя Івана
У святій водичці вмився.
Розійшлися Апостоли
Ген за гори, ген за води,
Голосили Боже слово
І хрестили всі народи.
І святий Андрій – апостол
Воду цю приніс за море,
Нашим Дніпром плив він просто,
Аж де Київськії гори.
Наш святий князь Володимир
Нарід ввесь обмив свій рідний
Йордан-водами святими,
Щоби правди став він гідний.
Де є віра в Боже слово,
Де любов є до Вітчизни –
Всіх вода-Йордан обновить,
Всіх Йордан-вода очистить.
Свято Водохреще також називають Богоявленням. Як ви думаєте, чому?
Щоб краще зрозуміти чому, зараз дітки вам розкажуть переказ з Біблії про це свято.
Хрещення господнє
Насправді хрещення Ісуса Христа відбулося через 30 років після Різдва (ви вже чули про те, що Різдво святкували навіть язичники).
Хрестив його чоловік на ім'я Іоан. Іоан Предтеча жив у пустелі, носив одяг з верблюжої шерсті і весь час проводив у молитві. Їв він дуже мало. Бог велів йому йти на річку Йордан і сповістити людям про те, що скоро з'явиться Спаситель. Він говорив: "Покайтеся! Христос уже на землі!". Хто його слухав, того Іоан хрестив у річці Йордан. Тому його християни називають Іоаном Хрестителем.
Коли Іcyсу Христу сповнилося 30 років, він також прийшов з міста Назарета до пророка хреститися. Іоан Хреститель знав, що Христос ніколи не робив гріхів і саме він є Спасителем. Тому він став утримувати його: "Мені треба від Тебе хреститися, а не Тобі від мене".
Але Ісус Христос наполягав на хрещені не тому, що це Йому потрібно, а для того, щоб освятити воду і зробити її джерелом освячення людини: "Допусти це тепер, тому що так належить виконати всю правду". І хрестився. Коли ж він виходив з води, небо відкрилося і Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Ісуса Христа. А з неба почувся голос Бога Отця: "Це – Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління".
З тих пір і до нашого часу у пам'ять про хрещення Ісуса Христа 19 січня, ми святкуємо Водохреще. У церкві, а також на річці чи на озері після молитви віруючих Бог освячує воду, як колись освятив її Ісус. Свята вода, якщо з вірою прийняти її, допомагає хворим і здоровим, дає сили і зціляє від хвороб.
– То хто ж відповість, чому свято Водохреща ще називають Богоявленням?
– Під час розповіді ми ще розповідали, що після охрещення води хлопці відпускали принесених голубів. Чому, на вашу думку, саме з голубами приходили юнаки?
Хрещення – це дуже важливий день у житті. Людина немовби знову народжується на світ. Людська душа отримує від Бога благодать, силу творити добро і стає ближчою до Бога. Після хрещення у людини починається нове життя. Бог допомагає їй в усіх добрих справах. А ми самі також намагаємось творити добро, виконувати Божі Заповіді.
Діти всі разам читають молитву Катерини Перелісної.
Молитва
Пошли нам, Боже,
Маленьким дітям,
Щастя, здоров я
На довгії літа!
Щоб виростали
Розумні і сильні,
Душею чисті
І серцем вільні.
Щоб нам світила
Зіронька долі,
Щоб ми не знали
Лиха ніколи.
Наостанок ви розгадаєте кросворд "Коляда" і перевірите себе, як ви запам'ятали інформацію про цикл Різдвяних свят.
Додаток № 1.
Щедрик
Щедрик-щедрик-щедринець!
Ой, який я молодець –
Прийшов посипати,
Забув зерна взяти...
Та маю в кишені
Гороху з півжмені.
Сію, вію жито
У зимі – на літо.
Нехай Бог поможе,
Щоб все було гоже!
З Новим роком будьте,
Мене не забудьте!
(Катерина Перелісна)
Щедрівка
Хто в цьому домі живе-поживає
Того з новим роком поздоровляєм!
Бажаєм щастя всім в цьому домі,
Радості, успіхів в році Новому!..
Дітонькам – добре щоденно учитись,
Щоб з похвалою школу скінчити.
Щастя – дорослим, втіхи – малечі,
Всім добрий вечір, всім добрий вечір.
Додаток № 2.
Звізда, звізда велика, дерев'яна,
Вся в позолоті, аж блищить.
Вже на підході ніч різдвяна,
У ніч таку ніхто не спить!
І ми в цю ніч не будем спати, –
Один раз в році на ходу, –
Від хати підемо до хати
І понесем свою звізду.
Колядки знав ще наш прапрадід
Від незапам'ятних сторіч.
І ми колядці дуже раді,
Колядуватимем всю ніч.
(Марія Хоросницъка)
Віншування
Я – маленький хлопчик,
Виліз я на стовпчик.
На сопілці граю, Христа прославляю.
З Різдвом у цій хаті
Будьте всі багаті.
Хай Ісусик наш маленький
Буде повік Вам любенький.
Я маленька дівонька,
Як у полі квітонька,
Колядоньку вам співаю,
Христа прославляю.
З Різдвом тут до вас прийшла,
Божу радість принесла.
Свято Стрітення Господнього
Сценарій свята
Лагойда Наталія Миколаївна, старший вчитель ЗНЗ № 219 м. Києва
Дійові особи: Вчитель, Учень, Учениця, Тарас, Галя, Зима, Сніговик, Хлопчик, Дівчинка, Ведмідь, Їжак, Білочка, Фіалка, Мак, Зайчик, Вихор, Посланець Весни, хлопці, дівчата.
Вчитель. От і прийшов останній місяць зими – лютий. У народі кажуть: "Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур".
15 лютого наша свята Церква відзначає урочистим Богослужінням свято – Стрітення Господнє. Це свято ще раз нагадує віруючим про найважливішу подію з життя Господа нашого Ісуса Христа і Пресвятої його матері. З вірою і щирою молитвою всі християни дякують Богові за спасіння, звертаються до Господа, щоб Він навчив їх так любити Його і наших ближніх, як Він любив усіх людей, пожертвувавши своїм життям.
Учень. Ще за часів, коли наш Спаситель був дитиною, існував такий звичай: батьки на сороковий день після народження приносили до Єрусалимської Святині хлопчика, щоб дати йому ім'я. Багаті приносили в жертву Богові однорічне ягня і голуба, а бідні тільки два голуби.
Учениця. В сороковий день по народженні Христа Спасителя принесла і Божа Мати свого Первістка.
Учень. При цьому єрусалимському Храмі жили двоє праведних людей – Симеон і пророчиця Анна. Вони Святим Духом були натхненні і сподівалися перед своєю смертю побачити Спасителя. І коли Мати Божа принесла до Святині малого Ісуса, Симеон приступив, узяв його на руки і сказав: "Нині відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму з миром, бо очі мої побачили спасення Твоє, яке ти уготовив перед лицем всіх людей..."
Учениця. Відомо, що Симеон був священиком і благословив Марію і Йосифа, сказавши їм, що Марія народить Божого Сина.
Учень. При цій Святині жила також восьмидесятичотирирічна вдова Анна. Коли її чоловік помер, вона пішла до Святині і понад шістдесят років служила Богу в пості і молитві. За це наділив її Господь даром пророцтва. Вона могла передбачити деякі події, щоб уберегти людей від гріха. Крім того, дав їй Господь ласку дожити до тієї хвилини, коли вона побачить Спасителя світу.
Учениця. Всім, кого знала, Анна розголосила, що вже прийшов на світ Той, кого багато віків чекали всі народи. Господь, Творець Неба і Землі, зробив так, щоб Христос – Господь Спаситель прийшов на світ у людському тілі, народився у бідності. Таке убозтво Христос взяв на себе, щоб дати приклад людям, аби вони не нагромаджували скарбів на цьому світі, не гордилися своїм багатством, а зберігали в собі скарб духа, який є незнищенним і значно ціннішим та дорожчим.
Учень. У пам'ять про зустріч побожного Симеона з Ісусом Христом церква встановила свято Стрітення. Його давніша назва "Зимобор" або "Громниця". Не випадково, що з перших віків у цей день християни взяли собі за звичай влаштовувати процесії із запаленими свічками як символом правдивого Божого світла, що ним є сам Господь Ісус Христос.
Учениця. На Стрітення освячували й воду, яка після цього вважалась цілющою. Люди здавна вірять, що в цей день зустрічаються зима з літом і змагаються, кому бути. Про символічну зустріч зими і літа є багато розповідей, сповнених народної дотепності та гумору. Це свято завершує зимовий цикл народних обрядів. На Стрітення люди уважно стежать за погодою, намагаючись виявити найменші її зміни. З цим пов'язано багато народних прикмет:
1. Якщо на Стрітення сніг зранку, буде врожай ранніх зернових, увечері – пізніх.
2. Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай і роїння бджіл.
3. Як на Стрітення тепло й сонячно, то весна буде теплою.
4. Як цього дня мороз і похмура погода, буде рання весна.
5. Якщо на Стрітення зі стріх капає, весна затягнеться, якщо не капає – весна буде рання і суха.
6. Громовиця – скидайте рукавиці, близько весна.
7. Як на Стрітення півень нап'ється води з калюжі, то чекайте ще стужі.
8. Як на Стрітення відлига, то ще довго буде зима.
Вчитель. Напередодні Зимобору жінки випікали обрядове печиво – "жайворонків", давали їх дітям, щоб ті закликали весну, допомогли їй збороти зиму, але виносити їх можна було лише у двір. То ж давайте сьогодні з'їмо по "жайворонку" і допоможемо весні збороти зиму.
Діти пригощають присутніх тістечками.
Тарас. Зима чогось на зиму не подібна –
І чорна, й мокра, надворі теплінь.
На сніг біленький і на іній бідна,
А б небі чиста-чиста голубінь!
Галя. А ген на річці продірявилась крига,
Мороз десь подівся чи втік?
Було так чудово... І раптом – відлига,
І сніг весь на вулицях зник.
Зима. Дякую вам, діти. Мені з вами завжди весело, бо я з вами і на ковзанці, і на гірці. То щічки вам рум'яню, то за вухо ущипну, але без усякого зла, бо я люблю вас! Але найбільше люблю, коли Сніговика робите. Він такий веселий у вас виходить!
Грає музика, вбігає Снігових, пританцьовує.
Сніговик Хто мене гукав? Я прийшов! Бо яке ж то свято Зими, коли мене немає! Я веселий і добрий, ану гайда танцювати!
Діти танцюють зі Сніговиком.
Хлопчик. От як ми багато про зиму знаємо!
Дівчинка. А ще знаємо, що вона чарівна, неповторна і...
Галя. І холодна.
Тарас. Е, ні, Галю, не така вже вона й холодна, а радісна і...
Галя. Я знаю, що ми зараз робитимемо. Ірина Степанівна читатиме початок фрази, а ми закінчуватимемо риму одним словом
Вчитель. Зима! Зима! Усякий знає,
Вона холодною буває.
Летять, кружляють, як пушинки,
Легкі білесенькі сніжинки.
Міста чистенькі, білі села.
Зима і радісна, й весела.
Кружляють вальс сніжинки ніжні,
Зима пухка і білосніжна.
Мороз у лід озера кута,
Зима, тоді всі кажуть, люта.
А як насуне хмара сива,
Зима по-своєму красива.
– А вранці іній – от обнова!
Яка зима у нас казкова.
Зима, кажу вам, дуже гарна,
То сонячна, то дуже хмарна.
І не завадило б кожуха,
Така буває завірюха.
І горнуться всі до тепла,
Така зима буває зла.
А блисне сонечко згори,
Ото краса для дітвори.
На гірку всі біжать вони,
Несуть санчата, ковзани.
Яка ж зима? Яка вона?
Вона весела і сумна.
Вона буває і серйозна:
Суха і вітряна, й морозна.
І особлива, і чарівна,
Як королева чи царівна.
Гілок од інею не видно,
Тоді вона, звичайно, срібна.
І пташка змерзла і голодна,
Бо видалась зима холодна.
А на ставочках скресла крига,
Тоді ми знаємо – відлига.
І щезнуть вітри та морози,
Закапають з бурульок сльози.
Вона тепер така смішна,
Бо незабаром йде весна!
Зима. Що ж, гарно ви про мене розповіли, багато знаєте. Дякую вам, діти, час нам із сніжинками до роботи братися, щоб порадувати всіх біленькими сніжними килимами. Скувати треба річки льодом, щоб на ковзанах діти покатались, а то самі кажете, що незабаром весна.
Виходить під музику.
Вчитель. Пішла Зима виконувати свою роботу. Нехай ще потішиться своєю владою. Хто знає, може десь по дорозі вона зустрінеться з Весною. А ми з вами подивимось, що відбувається в царстві звірів і квітів, що заснули на зиму.
Ведмідь (глухо). Гуг-гу, щось довго це триває,
Холодний вихор завіває,
Зимі не видно ще кінця –
Хотів би вже збудитись я.
Їжак. Це правда, досить того сну,
І я вже мрію про весну.
Фіалка (ніжним голосочком) Що клопіт вам, це й я признаю,
Та важко і в підземнім краю
Всім нам, беззахисним квіткам.
Як довго стужа потриває,
Коріння нам позамерзає.
То навесні ми не зійдемо,
Від стужі марно пропадемо!
Зайчик (вбігає, сумно) Вихор прислав мене сюди
Й велів усім переказати,
Що вічно будете ви спати.
Бо, каже він і кажуть люди,
Що ніби вже Весни не буде!
Всі (злякано). Ой, лишенько, ой лихо нам!
Зайчик. Велів переказати вам,
Що відтепер Зима з вихрами
Вже пануватиме над нами.
Всі (у розпачі). Ой, лишенько, ой, лихо нам!
Посланець Весни (вбігає).
Що тут за плач, що тут за крики?
Це промінь сонця нам доніс,
Що плаче і зітхає ліс.
І що ти, Вихре, всіх лякаєш,
Що владу вже над світом маєш!
Вихор. А може, ні? Чи це брехня? Ні! Вже не прийде та весна!
Посланець Весни (урочисто). Оце тобі я нагадаю:
Посланець я весни.
Мерщій іди собі звідсіль,
Зникай з лісів, зникай з полів,
Бо як не підеш по-добру...
Вихор. То що ти зробиш? Не піду!
Посланець Весни.
Закличу сонце проти тебе
– І сам розтопишся від себе!
Вихор злякався, подався назад і зник.
Всі (втішно).
То не пусті про Весну мрії?!
Посланець Весни. Не тратьте віри, ні надії!
Лягайте й тихо спочивайте,
Весни ясної дожидайте!
Я вже подбав, сніги упали
І землю всю поприкривали,
Щоб вас Мороз не досягнув,
Весну просив я – не забув,
Щоб цього року не барилась,
Щоб вас будити поспішилась.
Всі. Про неї мріймо уві сні –
Привіт, привіт від нас Весні!
Посланець Весни. Привіт Весні я передам,
А на прощання скажу вам:
Щоб духом не занепадали,
В найважчий час Весни чекали!
Всі співають веснянку "Благослови, мати!"
Благослови, мати, весну закликати!
Весну закликати, зиму проводжати!
Весну закликати, зиму проводжати!
Зимочка в візочку, літечко в човночку.
Вчитель. Звірята сподіваються, що Весна сьогодні переможе, і незабаром вони радітимуть привітному сонечку.
А що ж відбувається тим часом у селі, що роблять дівчата і хлопці? Зараз ми про це дізнаємось.
На сцену виходять діти і звірятка, прислухаються до зеленого шуму, гомону пташиного. Найменше дівчатко виходить наперед, простягає рученята до сонечка, Весну закликаючи.
Благослови, мати, весну закликати!
Весну закликати, зиму проводжати!
Весну закликати, зиму проводжати!
Зимочка в візочку, літечко в човничку.
Всі діти співають пісню "Щебетала пташечка".
Щебетала пташечка під віконечком,
Сподівалась пташечка весни з сонечком:
"Прилинь, прилинь, чарівна весна красная,
Як легенька хмарочка в небі ясная.
Осип луки перлами, вкритий росами,
Розлийся джерелами стоголосими!"
Щебетала пташечка під віконечком,
Сподівалась пташечка весни з сонечком.
Дівчата (після пісні). Хлопці!
Хлопці. Що?
Дівчата. Чи ви, хлопці, дужі?
Хлопці. Та ще які!
Дівчата. Як ви такі дужі, то виносьте Зиму!
Хлопці зі звірятами виносять "Зиму" – солом'яне опудало на довгій тичці. Дівчата за допомогою червоних стрічок зображають вогонь. Всі гуртом спалюють опудало, промовляючи кілька разів, від повільного до швидкого темпу:
Хай вогонь палає,
Зиму з'їдає.
З'їв вогонь Зиму. Діти, прощаючись, промовляють до глядачів:
Ми гуляли увесь день,
Побороли Зиму,
Ось які ми сильні! –
А зима розтала
І її не стало!
Всі. Час усім нам додому! (Кланяються, співають пісню).
Ой минула вже зима,
Снігу, льоду вже нема.
Ой нема, ой нема
Снігу, льоду вже нема.
Ой нема, ой нема
Снігу, льоду вже нема.
Прилетіли журавлі
Й соловеєчки малі.
Ой малі, ой малі,
Соловеєчки малі.
Ой малі, ой малі,
Соловеєчки малі.
Лугом квіти вже цвітуть,
Вівці травку вже пасуть.
Ой пасуть, ой пасуть,
Вівці травку вже пасуть.
Ой пасуть, ой пасуть,
Вівці травку вже пасуть.
Всі веснянку співаймо,
Весну рясну вітаймо,
Вітаймо, вітаймо,
Весну красну вітаймо. Вітаймо, вітаймо,
Весну красну вітаймо.