Авторські уроки з курсу
| Вид материала | Урок |
- Iii стереотипи та упередження, 1815.31kb.
- Темы для рефератов по курсу «Этики и культуры управленческой деятельности» Уроки Конфуция:, 12.55kb.
- Методическая разработка урока семинара по литературе на тему: «Образ Родины в поэзии, 97.22kb.
- М. А. Карпушкин Уроки Мастерства Конспект, 9487.82kb.
- Ценности отечественной культуры, 255.07kb.
- Уроки вдохновения Система К. С. Станиславского в действии, 5884.36kb.
- Бібліотечні уроки для учнів початкових класів екскурсія «Перші кроки до бібліотеки», 102.2kb.
- Уроки жизни». (анализ рассказа В. Распутина «Уроки французского»), 48.01kb.
- Духовно-нравственное, 57.31kb.
- Урок литературы в 7 классе. Тема «Уроки достоинства и человечности в рассказе В. Распутина, 26.64kb.
Мета: виховання учнів на основі загальнолюдських гуманістичних цінностей: добра, правди, любові, справедливості, совісті; поглиблення знань про добро; розвиток уміння визначати добро; виховання схильності до доброзичливості та людяності, розширення світогляду, виховання любові до людей.
Обладнання: клас прибраний виготовленими прикрасами: янголятками та "дружніми овечками", гірляндами із кольорового та сріблястого паперу, сріблястим дощиком.
Янгол І. Давно-давно, 1600 років тому, жив у місті Мирах, у Малій Азії, хлопець Миколай. Нічого не бракувало малому Миколі – ні гарного одягу, ні смачної їжі. Але не мав він ні тата, ні мами. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Але коли виходив він із свого гарного будинку та грався з дітьми, то бачив, у яких темних глиняних хатках вони мешкали. Чув, що вони спали на глиняних долівках і нерідко лягали спати голодні.
Янгол 2. Був у Миколи старий учитель, що вчив його молитися, читати й писати. Одного разу читав він разом з учителем Святе Письмо, а було там написано: "Коли ти робиш добро, то нехай твоя правиця не відає, що робить лівиця..."
Миколай. Учителю, поясни мені, як це розуміти?
Учитель. Це так, сину, коли ти робиш добро іншому, не треба про це нікому оповідати. Краще не хвалитися своїми добрими вчинками.
Янгол І. Це було пізньої осені. Миколі вже було відомо, що багато діток у його околиці сидять голодні в нетоплених хатах. Он родина старого Олександра. Мати лежить хвора, у Петруся немає черевиків, а рано він бачив, як мала Софійка збирала на дорозі галузки, щоб запалити в печі.
Миколай. Не можу я спокійно спати, коли інші діти голодні, коли їм зимно в хаті.
(Встав і пішов до комори тихенько, щоб ніхто не чув і не бачив, набрав у торбинку харчів – муки, олії кілька пляшок, повні кишені сухих яблук і слив, а у своїй скрині відшукав пару теплих панчіх та нові капці. Ще її кілька товстих полін захопив – все поскладавши у велику торбу).
Щоб ніхто не здогадався і не побачив, що він задумав зробити, Миколайко вдав, що йде вже спати, сказавши своїй няні:
Миколай. Я вже помолився, добраніч, няню! Іду вже спати.
(І коли всі заснули, він вийшов з торбою та пішов до хатини старого Олександра. Поклав торбину на порозі та й побіг швиденько назад).
Олександр. Хтось дарунки приніс... Кому ж мені дякувати? Дякую тобі, Господи, за подарунки... (і заплакав).
Янгол І. Слуги Миколині почали спостерігати, що зникають харчі та одяг, ще дрова. І стали охороняти вночі Миколине добро. Одного разу, коли хлопчик тільки наготував торбу й вийшов зі свого подвір'я, слуга наздогнав Миколу.
Слуга. Куди ж це несеш цю торбину? Вона ж тяжка, не під силу тобі!
Миколай. Там діти голодні! Я не можу заснути, як згадаю їх голодних у неопаленій хаті! Зробивши цей добрий вчинок, спокійно я засинатиму, мені стане легше.
Янгол 2. Минули роки, виріс Микола, здобув освіту і не хотів зберігати своє майно для себе. Віддав усе бідним людям. Сам же став священиком і скрізь чинив тільки добро, вчив людей те саме чинити для доброго самопочування.
Янгол 1. За це Бог дав йому силу творити щораз більше добра. Микола лікував хворих, допомагав невинним, що перебувають у в'язницях, кожному в потребі йшов назустріч. Всі знали й любили Миколу. А коли він помер, то Церква причислила його до святих.
Янгол 2. А тепер діти моляться до Святого Миколая, щоб допоміг їм бути добрими – й щоб за те вони були нагороджені. Вони чекають у ніч з 18 на 19 грудня, щоб почути срібні дзвіночки на санчатах, якими їде до них Святий Миколай.
Янгол І. Кажуть, що тоді радіє місяць на небі й всміхається, бо він знає, що в цю ніч усі радіють. І ті, що роблять подарунки, і ті, кому їх роблять. Бо найбільше щастя в житті – це робити добро.
Янгол 2. Коли замерзла річка
І став біленький гай,
Зайшов у темну нічку
На землю Миколай.
Янгол І. Від хати і до хати
Снігами через лід
Спішить, спішить завзято
Старенький сивий дід.
Янгол 2. Він в шапці-невидимці,
У теплім кожушку,
Приніс усім гостинці
У чарівнім мішку.
Янгол І. Дітки, 19 грудня День пам'яті святого Миколая у якого ми вчимося доброті і щедрості.
Янгол 2. Ми вам всім бажаємо бути добрими, турботливими, милосердними.
Янгол 1. А святий Миколай обов'язково приїде до вас з подарунками.
(Діти виконують українську народну пісню "Ой, хто-хто Миколая любить").
Свято Матері
Сценарій свята
Михайленко Олена Василівна, вчитель ЗНЗ № 150 м. Києва
Свято Матері відзначають люди всього світу. День Матері припадає на другу неділю травня, коли природа-матінка вбирає свою землю весняними квітами. Травень – місяць Пречистої Діви Марії. Ще в 1903 році молода американська жінка з Філадельфії Анна Джервіс звернулася до сенаторів законодавчих властей, щоб присвятити один день у році особливому вшануванню матерів. Вона поєднала це святкування з квіткою.
Пісня "Ave Maria".
Свято Матері! Що може бути прекраснішим від того дня, коли до отчого дому порогу, під рідну батьківську стріху, мов ластівки до рідного гнізда, злітаються діти, онуки, правнуки.
Злітаються, щоб низько вклонитися матері, заглянути в її ясні очі, які так часто не стулялися ночами. Коли ми були хворі, цілували натруджені материнські руки, що так ніжно нас гладили по голівці, оберігали від спеки і холоду, знімали жар з нашого чола, випікали запашний, духмяний хліб!
О, материнські руки!
У неоплатному боргу ми завжди перед Вами.
Сьогодні зібрались на це свято,
Щоб вшанувати невтомних матерів,
Побажати міцного здоров'я,
Великого щастя, синівської любові і злагоди в житті.
З далекої, нелегкої дороги.
Через печалі й гіркоту розлук
Спішу вклонитись отчому порогу
І доторкнутись материнських рук.
Ти вміла ждать, за це – тобі спасибі.
За теплі короваї на столі.
Ти в путь мене благословила хлібом,
Щоб не цурався рідної землі.
(Танець).
Чому ж мене так вабить рідна хата?
Збадьорює, мов подихом землі!
Бо в ній мене чекає рідна мати,
У світлому серпанку сивини.
Нема в цілому світі, всім вам признаюся,
Кращої матусі, як моя матуся.
Я свою матусю так щиро кохаю, що й розказати не вмію, не знаю.
Як я у колисці лежала маленька,
Ночей не доспала, моя люба ненька.
Як я нездорова, смутна, немоторна,
Усе забуваю, як мати пригорне.
Вона мені купить плаття, черевички.
На зиму до школи – теплі рукавички.
Все мені говорить Матусенька-душка,
Що я України мала щебетушка.
Все в житті бере початок від матері,
І любов до рідної мелодійної пісні також,
Ці пісні передаються з молоком матері,
Коли вона вперше над колискою немовляти,
Співає свою колискову.
У ній і материнська ласка,
І віра, і любов в магічну силу також.
(Пісня).
Мама вишила мені квітами
Сорочку, квіти гарні, весняні,
На, вдягай, синочку.
В нитці сонце золоте,
Пелюстки червоні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Квіточок дамо багато
Матінці на любе свято.
З квіточками у долонях
Переступили сини й доні.
Поцілунками вітаймо,
Многа літа заспіваймо!
Киньмо квіточки під ноги.
Щастя попросімо у Бозі.
Хай в житті вам радість буде,
Дай же Бозю нашим ненькам
Многих, добрих, щасливих літ.
(Пісня "Чи хмаринка в небі").
І ось ми виростимо, розлетімося
З рідної домівки.
Та не забуваймо отчого дому, порогу,
Як тільки можемо, рвімося, летімо
До рідного гнізда.
Бо потім може бути пізно,
І скільки б нам не було
П'ять чи п'ятдесят,
Нам завжди потрібна мати, її ласка, її тепло, її доброта.
Приїжджайте частіше додому,
Щоб не мучила совість потому,
Не привозьте ні грошей, ні слави.
Будьте з матір'ю ніжні, ласкаві.
Нема в світі наймилішого, як матінка люба
(родинне свято в 1-му класі)
Сценарій свята
Петрик Валентина Іванівна, вчитель школи-інтернату № 23 м. Києва
Мета: розкрити перед дітьми красу материнської любові, вірності; виховувати почуття поваги, шани і вдячності матері.
(Батьки сидять за столами, на столах вишиті серветки, торти, чай). Звучить музика пісні "Зеленеє жито, зелене".
Вчитель: Дорогі діти! Сьогодні на наше свято прийшли гості: мами, бабусі. Давайте привітаємо всіх щирим словом.
1-й учень: Гостей дорогих
Ми вітаємо щиро.
Стрічаємо з хлібом,
Любов'ю і миром.
2-й учень: Для людей відкрита
Хата наша біла,
Тільки б жодна кривда
В неї не забігла.
3-й учень: Хліб ясниться в хаті,
Сяють очі щирі.
Щоб жилось по правді,
Щоб жилось у мирі.
( Дівчинка в українському одязі на вишитому рушнику вручає хліб-сіль мамам).
4-й учень: Квіточок дома багато,
Матінці на любе свято,
З квіточками у долоні
Підійдем сини і доні.
( Діти вручають квіти).
5-й учень: Поцілунками вітаймо,
Щастя, долі побажаймо.
Киньмо квіточки під ноги,
Щастя попросим у Бога.
6-й учень: Хай в житті вам радість буде,
Процвітайте як той світ
Дай же, Боже, нашим мамам
Многих, добрих, щасних літ.
Вчитель: Шановні гості! Дорогі мами! Діти! Вітаємо вас на нашому святі. Сьогодні ми поговоримо про найдорожчу в світі для кожного з нас людину – про маму. Просимо вас взяти участь у нашій щирій розмові. Давайте згадаємо про мамину пісню, рідну оселю.
(Тихо звучить пісня про маму).
Мама – це той світильник добра, що вічно сяє для народу, її пісня, її ласкаві руки виводили на широкий шлях і захищали саме життя від збайдужіння, злочину.
Головною берегинею родини була мати. Її називали святинею. Пригадаємо слова Т.Г. Шевченка про матір.
Учень: У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Вчитель: Мати народжувала дитину, співала їй, вчила добра і любові. Через мамину пісню дитина пізнає світ, знаходить знайомі предмети. Раніше дитину гойдали в колисках, виготовлених з лози. На Україні існував звичай: коли дитина виростала, колиску не викидали, її берегли, поки в цій оселі жили люди. Колиски робили з осики, калини. Для неї вибирали м'яке, легке, співуче дерево. Під спів маминої пісні росли поети, музиканти, вчені. І велике горе, коли ми забуваємо мамину пісню, адже її мелодія, мова виховують доброту, чуйність, ніжність, милосердя.
Учениця: Заспівай мені, мамо моя,
Як бувало колись над колискою –
Буду слухати, слухати я
І стояти в замрії вербичкою.
( Звучить "Молитва матері", слова Наталки Позняк, муз. Людмили Херувимської).
Вчитель: Мати всьому початок. Мати – берегиня роду. Був звичай на Україні на щастя дарувати рушники. Їх називали оберегами людини. Було повір'я, що й сорочка, вишита і подарована на добро, буде оберігати. Сорочку вишивали і дарували не будь-кому, а людині особливо близькій – дитині, братові, чоловікові (демонструє вишиту сорочку).
Учень: А я пісню про сорочку знаю:
Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами, -
Сорочку мама вишила мені...
Вчитель: Давайте разом заспіваємо цю пісню. (Всі разом виконуємо пісню О. Білаша на слова Д. Павличка "Два кольори").
Дорогі батьки, давайте на хвилинку повернемося в батьківську хату, пригадаємо кожний своє дитинство.
(Звучить пісня "Росте черешня в мами на городі". Цікаві розповіді про своє дитинство, свою маму).
Вчитель: Хочеться запитати вас, чи доторкнулись ви трішки до святинь свого роду? Чи віриться вам, що нашому українському роду не буде переводу? Не даймо всохнути родовому дереву нашого народу, не забуваймо своїх рідних мам.
(Учні читають вірш "Присяга трьом матерям").
Хоч маленькі ми ще діти,
Мов весняні дрібні квіти,
Величаємо в цю днину
Нашу матір – Україну.
Присягаєм тобі, Мати
Рідний нарід свій кохати
І служити до загину
Спільній неньці Україні.
Присягаєм рідну віру
Завжди визнавати,
Говорить по-українськи,
Молитись, співати.
Ми матір називаємо святою
Сценарій свята
Аксентьєва Людмила Андріївна, вчитель ШДС "Калинка" м. Києва
Зал святково прибраний. На задньому плані ікона Божої Матері, прибрана рушниками, збоку – заповідь Господня – "Шануй батька свого і матір свою, щоб довгими дні були твої на землі".
У центрі портрет Тараса Григоровича Шевченка, вишитий рушник і слова:
"І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати, і будуть люди на землі".
(Звучить пісня "Чорнобривці", діти, одягнені в українські костюми, заходять до зали).
Господиня: Добрий день, шановна родино! Саме родина, бо сьогоднішнє свято – це єднання нас у родину.
Господар: Шановні батьки, діти, вчителі, гості! Запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на родинне Свято Матері.
( Пісня "Про маму").
1-й учень: Щороку другої неділі травня весь світ відзначає День Матері. А починалося все так...
2-й учень: Маленька американка Анна Джарвіс дуже рано втратила найдорожчу в світі людину – маму... Дівчинка була певна, що її мама найкраща у світі. Минув час, вона виросла і зрозуміла, що для кожної людини її мама – най... най... най...
3-й учень: "То чому б для усіх мам не створити найкраще у світі свято? – думала вже доросла Анна Джарвіс. Ось так у травні, у 1910 році і з'явилося свято – День Матері.
4-й учень: Свято Матері має в Україні триєдину суть. У цей день ми складаємо шану найдорожчій в світі людині – своїй матусі. Цього дня ми вшановуємо й Божу Матір – Діву Марію та свою Вітчизну – неньку-Україну.
5-й учень: У багатьох мовах світу слово "мама" починається літерою "м". Не вірите? Переконайтесь! Майка – болгарська; Матка – польська, чеська; Мама – румунська; Мітір – грецька; Мор – норвезька; Me – в'єтнамська; Мудер – голландська; Мутер – німецька; Мадре – іспанська, італійська; Мазе – англійська; Ман – португальська; Мер – французька.
6-й учень: Перед тим, як тут з'явитись,
На цій сцені, в цьому залі,
Ми хвилин, напевно, з тридцять
Перед дзеркалом стояли –
Перевірили всі банти,
Кожен ґудзик, кожну складку,
Щоб було у нас на святі,
Любі жінки, все в порядку!
І ранесенько всі встали,
Ці рядочки повторяли,
Щоб батьки могли радіти,
Які гарні у них діти.
Спасибі вам, рідні мами,
Що ви тут сьогодні з нами.
До вас наше перше слово.
Всі: Матусі, будьте здорові!!!
Ми старались, ми спішили,
І пісні, і танці вчили,
Вірші всім вам почитаєм,
Потанцюєм, заспіваєм.
(Танок "Українська полька").
Хто нас, діти, міцно любить,
Хто ласкаво так голубить,
Не стуля вночі очей,
Дбає все про нас, дітей?
Всі: Мама дорогенька!
Хто колиску нам гойдає,
Хто нам пісеньку співає,
Хто нам казочку розкаже,
Забавочками розважить?
Всі: Мама золотенька!
Як ви, діточки, ліниві,
Неслухняні та пестливі,
Як буває іноді –
То хто сльози ллє тоді?
Всі: Все вона, рідненька!
Пісня "Подарунок для мами".
Яке найкраще слово в світі?
Раз мудрий хтось спитав людей.
"Здоров'я" – відповів недужий.
"Ні, молодість, – сказав старий.
"Найкраще – хліб – жебрак говорить.
"Перемога", – відповів солдат.
"Найкраще – воля – "раб промовив,
"Ні – правда!" – вигукнув мудрець.
Аж тут озвався несміливо
Сирітка, ще малий хлопчак:
" Найкраще в світі слово – мама!"
І всі сказали: "Мама?! Так!!!"
Матінко – голубочко ! Люба моя квіточко!
Руки твої лагідні ! Тепленькі, як літечко!
Матінко – голубонько, Калинонько пишная!
Добре в тебе серденько –
Скільки в ньому ніжності!
Матінко – голубонько, Зіронько ясненька!
Ти моя красунечко! Ти така гарнесенька!
У моєї неньки руки золотенькі,
Роботящі, вмілі,
Спритні в кожнім ділі!
У моєї мами очі променисті,
Як блискучі зорі, як озера чисті.
У моєї мами губки-полунички,
Усмішка ласкава, дуже гарне личко!
У моєї мами руки золоті!
Очі карі, вії довгі і густі.
А моя матуся схожа на веселку,
Бо така чудова і така весела.
А моя – як ніжний лісовий дзвіночок!
Ніжні в неї руки, ніжний голосочок!
А моя матуся, гарна, як калинка,
В неї чорні брови,
Губки, як малинка.
Моя мамочка привітна,
Гарна, ніжна, як весна,
І ласкава, і тендітна,
Ніби пролісок вона!
Ваші мами гарні,
З вами згоден я.
Та найкраща мама
Все ж таки моя!
Всі: І моя красуня!
Ніде правди діти!
Мабуть, тут зібрались,
Всі красуні світу!
Кожен любить свою маму,
Бо вона найкраща сама,
Найдорожча нам людина –
Люба мамочка, єдина!
І тому ми вам бажаєм,
Щоб як квіти ви цвіли,
Щоб завжди здорові, гарні
І щасливі ви були!
(Українська народна жартівлива пісня "Із сиром пироги").
Ой маю я три матері,
Та всі три хороші, –
Три матері, як три квітки,
Як три красні рожі!
Перша мати –
Непорочна, як лілея біла,
Із Дитятком-Немовлятком, Пречистая Діва.
Друга мати – це найкраща на світі країна,
Земля наша, наша славна ненька – Україна.
Третя мати – що ж про неї гарного сказати?
Це ласкава, люба, мила, рідна моя мати...
Є у кожної дитини
Матінка єдина,
Та, що любить нас і дбає,
Розуму навчає.
Є у кожної дитини,
Навіть сиротини,
Наша мати солов'їна –
Рідна Україна.
І у кожного серденька
Є і буде жити
Божа Мати – наша ненька,
Мати всього світу.
(Виходять діти із запаленими свічками в руках, стають біля образу Матері Божої).
Пречиста Мати,
Просять діти вірні, –
Сповни наші просьби,
Сердечні, покірні.
Мати Божа, Мати Єдина,
І в тебе була люба дитина.
Ти свого сина ревно любила,
До свого серця щиро тулила.
Тобі, о Мати, найкраще знати,
Чим для дитини є серце материне,
Добре, зичливе,
Щире й привітне,
Тому до тебе шлю ці молитви.
Дай нашим мамам прожити в мирі,
Дай їм здоров'я, додай їм сили,
Щоб з нас потіхи і слави дожили.
Українці, в кожний час
Господь ласкаво дивиться на нас,
Все дивиться з заквітчаних ікон,
Як прокидаємось й лягаємо на сон.
В здоров'ї тата й маму зберігай,
Сестричці й братикові щастя дай,
Зроби, щоб всі вдоволені були,
На лихо-горе раду щоб знайшли.
Благослови наш любий рідний дім
І всіх-усіх, хто проживає в нім,
І неньку нашу, і садок-розмай,
І наш народ, і рідний край,
І ті могили, що в полях стоять,
І героїв, які в тих могилах сплять.
Під пишним килимом із квітів і трави
На віки-вічні, Боже, прослави!
(Пісня "Молитва за Україну").
Дівчину вродливу юнак покохав,
Дорожчої неї у світі не мав.
І клявся, божився, що любить її
Над сонце, над місяць, над зорі ясні.
"Тебе я кохаю. За тебе умру...
Віддам за кохання і неньку стару!"
Та мила його не боялась гріха,
Була, як гадюка, зрадлива, лиха.
Всміхнулась лукаво і каже йому:
"Не вірю, козаче, коханню твому.
Як справді кохаєш, як вірний єси,
Мені серце неньки живе принеси".
І стався опівночі злочин страшний:
Мов кат, витяг серце у матері син...
І знову до милої, з серцем в руках,
Побіг, і скажений гонив його жах!
Ось-ось добігає, не чуючи ніг...
Та раптом спіткнувся і впав на поріг.
І серденько неньчине кров'ю стекло,
І ніжно від жалю воно прорекло...
Востаннє озвалось до сина в ту мить:
"Мій любий, ти впав...Чи тобі не болить?"
Заспівай мені, мамо... Заспівай мою дитячу колискову, мою колискову-барвінкову, у яку переливається твоя любов.
Матусина пісня біля колиски... У цей час твориться найбільша таємниця людського буття – переливання в душу дитини найщиріших материнських почуттів.
Цієї пісні не може бути без мами - найдорожчої, найріднішої, для кожного з нас людини.
Думаю, усім нам хочеться послухати мамину добру казку, що в дитинстві до кожного заглядала в "шибку сивими очима", послухати колискову, яку співала нам рідна матуся.
Як дітей колишеш ти недремно,
То не раз змахнеш краплину поту.
То ж прислів'я мовить недаремно:
"Хто не мав дітей – не мав клопоту".
Мамин день – це велике свято, адже все починається від мами, її пісні, доброї казки, ніжної колискової…
Ой, щоб спало, щастя знало.
Ой, щоб росло, не боліло,
На серденько не кволіло,
Соньки-дрімки в колисоньки,
Добрий розум в голівоньки.
Заспівай мені, мамо моя,
Як бувало колись над колискою.
Буду слухати, слухати я
І стояти в задумі берізкою.
(Дівчатка, промовляючи до ляльок).
Спи, мій малесенький, спи, мій синок,
Я розкажу тобі безліч казок!
Нащо ти віченьки знову розкрив?!
Спи, моя пташко, то вітер завив.
Спи ж, мій малесенький, годі гулять...
Зайчики білі давно уже сплять.
Спи, моя дитино золота,
Спи, моя тривого кароока,
В теплих снах ідуть в поля жита,
І зоря над ними йде висока.
Спи, моя дитино, на порі.
Пісні сплять і сонна яворина...
Так, як небо в нашому Дніпрі,
Так в тобі не спить хай Україна.
Калина плаче у гаю –
У неї гілка зламана,
І я чомусь не впізнаю
Веселу пісню мамину.
У неї зламане крило –
Мабуть, в сильце піймалася.
Мене на світі не було,
А пісня та співалася.
Іще бабуся і дідусь її у гості кликали.
Я пісні їхньої навчусь,
Як виросту великою.
Її співатиму відтак
Колись своєму синові.
І пісня мамина, як птах,
Злетить над Україною.
(У виконанні дівчаток звучить пісня "Колискова", група дівчаток виконує танок з ляльками).
Нелегка то справа – виховувати дітей... Дуже часто мами наші втомлюються, адже вони багато працюють, а тут ще й ми дошкуляємо – то не слухаємось, то оцінку погану принесли, тоді мамам не до жартів, але сьогодні ми вас трошечки розвеселимо... Віночок жартів від 1-го класу!