Український бурштиновий світ Бурштиновий шлях – історія І сучасність

Вид материала

Документы

Содержание Нові знахідки бурштину в житомирському поліссі. Оцінка кольорових характеристик бурштину на основі комп’ютерної обробки їх цифрових зображень Алатырь-бурштын — древнейшее чудо природы На київському подолі Бурштин з розкопок київського подолу

Подобный материал:

• Робоча програма навчальної дисципліни християнство в Україні: історія І сучасність, 2237.32kb.
• 75 років на карті держави, 1023.48kb.
• Робоча навчальна програма дисципліни за вільним вибором студентів для студентів спеціальності, 284.56kb.
• Методичні рекомендації щодо викладання історії в загальноосвітніх навчальних закладах, 315.98kb.
• Безпека життєдіяльності І охорона здоров'я дітей та молоді XXI сторіччя: сучасний стан,, 289.14kb.
• Шлях до моря історія українського флоту, 165.44kb.
• Контрольна робота життя І творчість м. Коцюбинського та о. Кобилянської варіант, 99.29kb.
• Донецька обласна державна адміністрація Відділ у справах національностей управління, 4277.56kb.
• Управління освіти міської ради науково – методичний центр, 617.09kb.
• Тема Шлюб Поняття та ознаки шлюбу. Конкубінат: історія та сучасність, 32.28kb.

^ НОВІ ЗНАХІДКИ БУРШТИНУ В ЖИТОМИРСЬКОМУ ПОЛІССІ.

Галецький Л.С.,¹ Ремезова О.О.,¹ Глухов О.П. ²

1-Інститут геологічних наук НАН України, м.Київ, Україна;

2-Житомирська геологічна експедиція, смт.Нова Борова, Україна.


Пошуки бурштину на Поліссі завжди викликали значний інтерес вчених–геологів. В межах Житомирського Полісся ще П.А.Тутковським(1911) були описані як первинні(корінні), так і вторинні (ератичні) родовища бурштину. До перших він відносив родовища в палеогенових мергелях київської світи на лівому березі р.Південна Случ, родовища в нижньотретинних відкладах на берегах р.Уж поблизу Ушомира та біля с.Бараші та в ін. місцях. Вторинними родовищами він вважав знахідки в валунних відкладах поблизу с. Збраньок та в с.Копище Овруцького повіту[1]. Однак родовища в межах Житомирського Полісся досліджені мало.

Більшість дослідників утворення розсипів бурштину Прип’ятського бурштиноносного басейну пов’язують з морською прибережною зоною та відносять до типових розсипів лагунно-дельтового прибережно-морського походження, які відповідно до генетичної класифікації промислових родовищ ювелірно-виробних викопних смол відносяться до найбільш перспективного типу. Накопичення бурштиноносних олігоценових відкладів у Клесівській зоні відбувалось у два цикли, кожен з яких починався трансгресивною частиною, зафіксованою горизонтом глини, а завершувався регресивною, наслідком діяльності якого є горизонт бурштиноносного піску.

Дослідженнями встановлено, що підвищена концентрація бурштину, розміром 5 мм пов’язана з бурштиноносними відкладами межигірської світи. Скупчення шматочків бурштину приурочені до лінз слабо глинистого піску з вмістом гумусованих уламків деревини.

Під час проведення ГДП-200 (М-35-V) були описані прояви бурштину в межах Житомирського Полісся і проведена переоцінка їх ресурсів. Сирницький прояв (ІV–1–8, М-35-V) відкритий при проведені ГГК-50. Розміщується він на північний-захід від с. Сирниця. Тут, при глибинних геохімічних пошуках, з допомогою буріння свердловин буровою установкою КГК-100 виділено дві ділянки – Зимухінська та Тетерівська. Бурштин приурочений до відкладів межигірської світи. Залягають вони частіше на корах вивітрювання кристалічного фундаменту, рідше, на відкладах обухівської світи і перекриваються кварцовими пісками, сірого, темно-сірого до чорного кольору, тонко-дрібнозернистими з малопотужними прошарками вуглистих глин новопетрівської світи. Абсолютні відмітки підошви бурштиноносних порід знаходиться в межах від +155 м до + 139 м (на Клесівському родовищі бурштину відповідно від +159 м до 134 м).

Бурштиноносні відклади представлені піщано-глинистими відкладами з малопотужними прошарками буровугільних прошарків. Піщана частина складена пісками кварцовими, алевритистими, з добре обкатаними зернами. В базальній частині товщі спостерігається гравійно-галечний горизонт, складений кварцом, уламками кварцитопісковиків та кременів. Потужність останнього не перевищує 0,5 м.

Бурштин Сирницького прояву виявлений у бурових свердловинах при глибинних геохімічних пошуках візуально. Представлений зернами і уламками неправильної, часто гострокутної форми, світло-рожевого, вишнево-коричневого і медово-жовтого кольорів. Розміри зерен коливаються від 0,8 мм до 0,5–0,8 см. Розподіл бурштину по площі нерівномірний, але зустрінутий він у «палеодолинах» північно-східного простягання.

При оцінці ресурсів за методом аналогії поряд з вибором родовища-еталона(Федорівська ділянка Клесівського родовища) визначено ступінь подібності еталонного і оцінюваних об'єктів шляхом співставлення геологічних факторів з пошуковими ознаками на якісному та кількісному рівні. За результатами проведеного співставлення розрахований коефіцієнт достовірності прогнозу, який враховує ступінь аналогії з еталонним об'єктом.

Виходячи із розрахованих коефіцієнтів подібності території родовища-еталона та прогнозованих ділянок, перспективні ресурси (кат. Р₂) ділянок «Зимухінська» і «Тетерівська» становлять, відповідно, 417,4 т та 481,9 т.

На території ГДП-200 знахідки бурштину відомі також у районі сіл Томашгород, Копище, Перга.

Ділянка Томашгород. Поверхня плотика бурштиноносних відкладів нерівна, абсолютна відмітка його в межах +151 м – +140 м. Залягають бурштиноносні відклади з неузгодженням на алевритах або глинах обухівської світи. Алеврити глинисті, глауконіт-кварцові, слабо слюдисті, темно-зеленого кольору з ритмічними прошарками глин алевритових. Глини алевритові, карбонатні, слабо слюдисті, світло-сірі до брудно-білих.

Бурштиноносні породи (межигірська світа) представлені пісками кварцовими з глауконітом, переважно середньо-дрібнозернистими, жовтуватого світло-сірого кольору. Рідше зустрічаються середньо-крупнозернисті піски з малопотужними прошарками гравелистих.

Відомості про знахідки бурштину в районі с.Томашгород приведені в доповідній записці управляючому трестом «Київгеологія» А.С. Войновського і Л.В Бочая (1978 р.). Це слугувало приводом для проведення геологопошукових робіт в даному районі.

З літературних джерел, а також зі слів місцевого населення встановлено, що бурштин знаходили в районі сіл Перга, Майдан-Копищанський, Копище.

При оцінці перспектив на бурштин території (І.С. Носов, 1987–1989 рр.), була виділена Барашівсько-Пержанська палеодолина. Ширина долини 4–6 км, витягнута вона в субмеридіональному напрямку (від с. Вікторівка на півдні до середньої течії р. Перга на півночі). Палеодолина унаслідувала пониження кристалічного фундаменту. В своїй південній частині це пониження приурочено до правого схилу р.Уж, яка мабуть, наслідує його. На півночі протягується вздовж сучасної долини р. Перга. Найбільш сприятливими для накопичення бурштину являлись ділянки розширення палеодолини, її плесові частини, які потрібно визначити як улоговинні озера в самих низьких місцях в руслі древнього водотоку, де значно зменшувалась швидкість течії. Про це свідчить приуроченість основної маси знахідок бурштину.

Найбільш перспективними для утворення відносно крупних скупчень бурштину в древньому алювії є донні і пляжеві розсипи мілководних озер.

Перспективність даної території підтверджується знахідками бурштину в районі сіл Перга, Майдан Копищанський і Копище.

Козюлівська ділянка. При спеціалізованих роботах на апатитові руди в межах Словечанського родовища (Швайберов С.К., 1990) трьома пошуково-картувальними свердловинами, що проводилися агрегатом КГК-100 (внутрішній діаметр буріння 38 мм) на трьох профілях (103/16, 125/215 і 125/308) розкрито горизонт відкладів палеогенового віку, в яких виявлено три уламки бурштину жовтого і медово-жовтого кольору розміром 0.3-1.5 см. Необхідно відмітити, що спеціалізованого випробування перспективних відкладів на бурштин та аналітичні дослідження не проводились. Аналіз геологічної будови ділянки робіт, широке поширення палеогенового віку (харківська світа) дозволяють високо оцінити перспективи бурштиноносності вивченої території. Площу потенційно бурштиноносних відкладів оцінена в 56 км², а їх середня потужність складає 1.0 м. Середній вміст бурштину, обрахований середньо-арифметичним способом за фактичною вагою його уламків (2.28, 0.39 і 0.07 грам) і теоретичному обсязі проби 1.0 м – 0.001 м³ склав 910 г/м³. Перспективні ресурси бурштину категорії Р₂ обраховані методом прямого розрахунку з застосуванням коефіцієнту достовірності 0.3 склали 17 тис. т.

У зоні обрамлення Овруцького кряжу основні прояви бурштину пов’язані з прибережно-морськими та лагунними фаціями граничних верств еоцену та олігоцену Велику роль у формуванні цих проявів відігравали палеодолини, з їх русловими фаціями, з дельтовими конусами виносу та підводними частинами дельт пов’язані бурштиноносні відклади[2]. Описані прояви є продовженням Клесівської зони Прип’ятського бурштиноносного басейну і заслуговують на уваги щодо постановки подальших геологорозвідувальних робіт. Це дозволить розширити сировинну базу ювелірно-виробного каміння України.


^ ОЦІНКА КОЛЬОРОВИХ ХАРАКТЕРИСТИК БУРШТИНУ НА ОСНОВІ КОМП’ЮТЕРНОЇ ОБРОБКИ ЇХ ЦИФРОВИХ ЗОБРАЖЕНЬ

О.О.Ремезова¹, В.В. Котенко², Л.А.Ковалевич², А.А. Криворучко<sup>2

1</sup> Інститут геологічних наук НАН України, Київ, Україна

²Житомирський державний технологічний університет, Житомир, Україна


На даний час використання інформаційно-компютерних технологій – це вже необхідний інструмент обробки геологічних, гірничо-технічних і маркшейдерських даних. Одним з таких напрямів є отримання кількісних значень колористичних параметрів відеозображень природного каменю.

Сьогодні варто продовжувати всебічне наукове вивчення бурштину та наполегливо впроваджувати отримані розробки, нові технології та рекомендації у виробництво [1]. Науковці, що вивчають бурштин України, наголошують, що гама кольорів українського бурштину вигідно відрізняється від кольорів бурштину Балтії та Польщі, виділяючи не традиційні зеленкувато-жовті, салатово-зелені, жовто-зелені забарвлення. Названі колористичні відмінності необхідно враховувати при якісній оцінці бурштину [2, 3].

Колір є індивідуальним відчуттям, і ми не можемо скласти повну думку про спектральний склад світла. Необхідно визнати, що подібні проблеми існують в галузях, де оцінюють якісні показники візуальним шляхом. Достатньо зручною є широко розповсюджена практика застосування еталонів. Але оскільки на сьогодні відсутня еталонна шкала кольорів українського бурштину, для визначення унікального забарвлення необхідна присутність експерта, що не завжди можливо. Крім того, важливим моментом об’єктивної оцінки окремих зразків є той факт, що бурштин з унікальним забарвленням необхідно виділяти на ринку окремими торговими назвами [3], з зазначенням більшої інформації про себе.

Фактори, що сприяють проведенню досліджень у даному напрямку:

1. Проведення дослідження кольору в трикоординатних системах у порівнянні з спектральними даними більш просте, та не потребує апаратури високої вартості.

2. Обробка цифрових зображень надає кількісну інформацію про параметри, що характеризують зовнішній вигляд поверхні бурштину.

3. Можливість отримання більш об’єктивної оцінки при визначенні кольору бурштину.

При розгляді питання в даному аспекті виникає проблема ідентифікації відтінків та кольорів. Вирішення цієї проблеми ми бачимо у впровадженні кількісної оцінки колористичних параметрів бурштину, за допомогою сучасних методів обробки фото та відеозображень.

Методи обробки цифрових відеозображень втілені в широко розповсюджені програми комп’ютерної обробки відеозображень, наприклад AdobePhotoshop або CorelDraw. Однак їх використання незручне, бо більшість з них призначена не для визначення і вимірювання параметрів, а для перетворення та корегування відео зображення. У зв’язку з цим, для безпосереднього вирішення виробничих задач потрібно розробити спеціалізовані програми. Одним з прикладів є програма по визначенню і дослідженню кількісних значень показників кольоровості природного каменю, яка була розроблена в ЖДТУ, та призначена для аналізу відео-зображень зразків порід [4].

Кольорові параметри зразків-еталонів можна обробити за допомогою цифрових зображень та зафіксувати їх значення кількісно, а якщо виконати аналогічні виміри з іншими зразками і провести порівняння, то це призведе до зменшення розбіжностей у порівняльних оцінках.

Алгоритм дослідження зразків бурштину наступний: відбір зразка бурштину, з якого частково або повністю знята кірочка окислення; формування відео зображення поверхні зразка та введення його у комп’ютер; цифрова обробка відеозображень з метою проведення колориметричного аналізу – виділення однорідних за кольором зон і визначення їх геометричних характеристик; обробка результатів вимірювань геометричних характеристикв системах RGB, XYZ та LAB і побудова графіків та гістограм; інтерпретація отриманих результатів відповідно до проблеми, яку необхідно розв’язати.

Вищеназвана програма рекомендується для використання при оцінці бурштину, до якого висуваються підвищені вимоги по кольору, та наявності включень та ін.

Сьогодні варто продовжувати всебічне наукове дослідження зразків бурштину за допомогою сучасних інформаційно-компютерних технологій та впроваджувати отримані розробки у процес виробництва.


^ Алатырь-бурштын — древнейшее чудо природы

Н.А. Колтовой¹, В.М. Мацуй<sup>2

1</sup>Медицинский центр, г. Москва, Россия ;

²Институт геологических наук НАН Украины, г. Киев, Украина


С конца позднего палеолита на протяжении тысячелетий человек познает загадочные свойства солнечного камня, воплотившего в себе все оттенки, тепло и энергию нашего светила. Уникальный самоцвет, рожденный сорок миллионов лет тому назад и сегодня еще продолжает «жить» и совершенствовать свои поистине безграничные возможности.

Популярность и повышенный интерес к этому камню продиктованы не только модой, острым дефицитом и благоприятной конъюнктурой мирового рынка. Огромный спрос на янтарь-сукцинит и продукты его переработки вызваны установлением в последние годы новых уникальных свойств и возможностей их применения в различных областях промышленного производства и сельского хозяйства, ювелирном и изобразительном искусстве, культуре и особенно в медицине. Резкое увеличение числа имитаций солнечного камня вызвало экстренную необходимость в разработке методов идентификации различных видов ископаемых смол, причем без нарушения целостности исследуемого объекта.

С лета текущего года авторы приступили к исследованию возможностей идентификации рассматриваемых природных образований из различных месторождений Балтийско-Днепровской янтареносной провинции и выяснению взаимосвязи наиболее характерных свойств ископаемых смол, их вещественного состава, структуры, генезиса и возраста. Конечная цель проводимых исследований: разработка методов экспертизы ископаемых смол и янтаря-сукцинита в практике научных исследований в различных отраслях производства.

В продолжении работ основоположника метода изучения инфракрасных (ИК) спектров ископаемых смол и янтаря-сукцинита С.С. Савкевича, в основу исследований мы положили принцип комплексного использования ИК спектров в расширенном спектральном диапазоне совместно с применением КР и оптической спектроскопии:

1-ИК спектроскопия в диапазоне от 400 до 7800 см-1. Прибор - инфракрасный Фурье-спектрометр, модель Инфралюм ФТ-08, фирма Люмэкс, 2011 г.

2-Спектроскопия комбинационного рассеивания (КР спектроскопия, Рамановская спектроскопия) в диапазоне от 140 до 6030 см-1. Прибор – КР спектрометр модель R532 фирмы EnSpectr.

3-Оптическая спектроскопия в диапазоне от 200 до 1000 нм. Прибор – спектрометр L4000 фирмы Ocean Optics.

4-Микроскопический метод исследования – на просвет, на отражения, флюоресцентная микроскопия.

5-Макросъемка. Микроскоп модель Eclipse 80i фирмы Nikon.

Спектральные и оптические исследования проводятся по специально разработанной методике оператором Колтовым Николаем Алексеевичем.

Изучение микроструктуры образцов янтаря позволит выявить особенности состава и процессов фоссилизации.

КР спектроскопия обеспечит исследование концентрации янтарной кислоты в различных точках образца. Ранее, химическими методами, оценивалось только среднее содержание янтарной кислоты в образце.

В конечном итоге, отмеченные исследования позволят создать базу данных эталонных спектров образцов из различных месторождений и проводить их идентефикацию, а также выявлять наиболее типичные фациальные условия образования янтаря-сукцинита как полезного ископаемого и особенности накопления его в россыпях.

На информационном стенде иллюстрируются фотографии в режиме макро- и микросъемки янтаря-сукцинита и ископаемых смол Украины и иных регионов Балтийско-Днепровской янтареносной провинции. Некоторые из них приводятся ниже.

Рис.1. Ископаемый комар в янтаре.

Рис.2. ИК спектр янтаря из Прибалтики.

Рис.3. ИК спектр янтаря (Дубовка-1).

Рис.4. ИК спектр янтаря (Дубовка-2).

Рис.5. ИК спектр кранцита (Германия).

Рис.6. Структурные формы янтаря-сукцинита.

МАЙСТЕРНЯ ХІІ – поч. ХІІІ ст. З ОБРОБКИ БУРШТИНУ

^ НА КИЇВСЬКОМУ ПОДОЛІ

Хамайко Н.В.


Протягом 2007, 2008 та 2011 рр. на відведеній під забудову ділянці по вул. Спаській, 35 у м. Києві проводилися охоронні археологічні розкопки, які виявили тут дві давньоруські садиби, пов’язані з торгівлею та ремеслом. Хронологічно вони обіймали період з рубежу Х-ХІ по 1-у пол. ХІІІ ст. включно.

Серед інших численних матеріалів розкопок помітну частину складають знахідки бурштину. У межах розкопів вони траплялися в усіх хронологічних горизонтах давньоруського часу і також поодиноко у шарах ХVІІ-ХVІІІ ст., що перекривали їх. Однак найбільша частина знахідок належить до двох горизонтів, датованих за керамікою та супутніми знахідками другою пол. ХІІ та кін. ХІІ – поч. ХІІІ ст., що отримали робочу назву Гор. 5 та Гор. 4 відповідно. Стратиграфічно Гор. 4 знаходився над Гор. 5 і відділявся від останнього прошарком білого алювіального дрібнодисперсного щільного піску. Обидва горизонти містили сліди потужних пожеж, що припинили їх існування.

Гор. 4 – це останній горизонт періоду Київської Русі, який вдалося зафіксувати на даній ділянці. При подальшому освоєнні цієї території у новий час він найбільше постраждав від перекопів і зберігся в межах теперішніх розкопок фрагментарно. Його життєдіяльність маркують рештки зруйнованих пожежею дерев’яних конструкцій у двох локальних зонах.

Обидві містять знахідки бурштину. Це в основному дрібні (0,5-1,5 х 0,7-2,1 см) патинізовані відщепи або уламки червонувато-коричневого або червонувато-помаранчевого кольору. Деякі з них мають ознаки підрізування, які у частині випадків виявляють дійсний колір бурштину – червонуватий більш темного насиченого коричнево-багряного відтінку чи більш світлого теплого помаранчевого відтінку. У першому випадку прозорість каменю менша, значною мірою за рахунок великої кількості мікротріщин у його структурі, у другому ж випадку – навпаки прозорість висока, яка значно підвищує його естетичні властивості. Це може свідчити на користь висловленого Р.Л.Розенфельдом припущення про надання бурштину більш яскравого кольору шляхом прокалювання у піску (Розенфельдт 1978, с. 198).

В одному випадку фрагмент бурштину містить сліди обпаленості – з одного боку камінь став тьмяним, непрозорим, потрісканим, на поверхні з’явилися дрібні каверни від утворених високою температурою бульбашок. Інша частина, що не так обгоріла, навпаки набула насиченого темного коричневого кольору з незначним багряним відтінком.

Гор. 5 зберігся більш повно. Він представлений у розкопі двома садибами. Розкоп 1 містив велику (досліджена частина 5 х 7 м) наземну дерев’яну зрубну споруду з чисельними рештками ювелірного виробництва (Сагайдак, Хамайко, Вергун 2009, с. 264-265), серед яких і компактне скупчення бурштину.

Оскільки садиба загинула в потужній пожежі, бурштин сильно постраждав від вогню і остаточно втратив свої декоративні властивості. Це повністю спечена маса брудного сизо-жовтого кольору. Поверхня уламків потріскана, спінена, частково обвуглена, містить численні каверни та пухирці.

У даному контексті обробку бурштину можна вважати додатковим виробництвом, що існувало паралельно з основною ювелірною справою, пов’язаною з використанням мідних сплавів та золота.

З Розкопу 1 походить і фрагментований перстень з овальним щитком і гравіруванням на внутрішній поверхні.

Друга компактна зона скупчення знахідок бурштину локалізується в Розкопі 2. Тут також присутні сліди потужної пожежі, що знищила дерев’яну наземну зрубну споруду, очевидно, синхронну вищезазначеній споруді з Розкопу 1. Однак більша пошкодженість горизонту пізнішими перекопами не дозволяє охарактеризувати її детальніше.

Знахідки з цієї зони включають окрім виробничих відщепів та уламків природного бурштину, ще й готові вироби, заготовки та відбраковані зіпсовані частини виробів. Серед них – фрагментований перстень з овальним щитком, хрестовидна підвіску з лілієподібними закінченнями, а також призматична заготовка з ненаскрізним отвором. До цього ж горизонту, імовірно, належать і дві круглі намистини, що походять з перекопу у тих же квадратах, що і решта знахідок.

Усі знахідки мають аналогії у давньоруських матеріалах ХІІ ст., як і супутній контекст хронологічного горизонту, де їх було виявлено.

Знахідки з розкопок на вул. Спаській дають велику кількість необробленого бурштину. Близько 20% від усіх знахідок складають фрагменти зі слідами обробки. Готові ж вироби налічують не більше 5-7%.

Концентрація фрагментів бурштину зі слідами обробки, заготовок та відбраковок у шарах ХІІ ст. говорить про існування тут майстерні. Однак велика кількість необробленого бурштину може свідчити і про продаж сировини.


^ БУРШТИН З РОЗКОПОК КИЇВСЬКОГО ПОДОЛУ

Журухіна О.

Інститут археології НАН України


Дослідження Київського Подолу виявили велику кількість археологічного бурштину. Знахідки представлені прикрасами (намистини, орнаментовані каблучки, хрестики, підвіски, вставки до перснів), заготовками й скупченням сировини (в основному необробленими шматками бурштину).

Більшість знахідок складає сировина. Серед виробів з бурштину численними виявилися намистини (представлені відділами «круглі» та «гранчасті»). Вони мають помаранчевий, або червонуватий колір різного ступеню інтенсивності і повторюють форму сердолікових намистин.

На Подолі зафіксовано майстерні з обробки і виготовлення виробів з бурштину. При характеристиці майстерень враховувалися об’єм продукції, ступінь її обробки й номенклатура. У комплексах наявні знахідки сировини, напівфабрикатів та готових виробів, деякий інструментарій. Матеріали з майстерень дали можливість реконструювати процес виготовлення прикрас.

Питання походження бурштину на території Давньої Русі доволі складне: традиційні зв’язки із узбережжям Балтійського моря не виключають імпорт бурштину, однак в околицях Києва були й власні його прояви, що дозволяло здійснювати видобуток. За якістю й зовнішнім виглядом місцевий бурштин іноді доволі складно відрізними від прибалтійського. Комплексне дослідження бурштинових виробів: аналіз сировини, розподіл виробів за морфологічними ознаками, а також у хронологічному аспекті – допоможуть виявити шляхи надходження у давньоруський час бурштину до майстерень Київського Подолу.

Досліджені комплекси ремісничого виробництва з виготовлення бурштинових прикрас, а також окремі численні знахідки бурштину й виробів з нього, вказують на те, що його обробка і виробництво прикрас було на досить високому рівні і ця продукція користувалася попитом.