М. М. Петрущенков член цк, перший секретар Чернігівського міськкому Компартії України

Вид материала

Документы

Содержание Мовні уподобання населення у сфері ЗМІ та культури За регіонами проживання Серед вікових Освітні групи Тип населеного пункту Деякі висновки

Подобный материал:

• Інформаційне повідомлення про позачерговий 43 з’їзд Комуністичної партії України, 2969.32kb.
• Хронологічна довідка про функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування, 24.04kb.
• Корпоративний каталог періодичних видань бібліотек вищих навчальних закладів Чернігівського, 1171.5kb.
• Виклик часу І компартія україни доповідь першого секретаря Компартії України, 804.78kb.
• Національна академія наук україни інститут історії україни член-кореспондент нан україни, 756.03kb.
• Ганус Сергій Олексійович Технічний секретар оргкомітету: аспірантка кафедри історії, 108.85kb.
• Галина Вікторівна Лінчевська, методист нмц громадянського виховання, виховних технологій, 73.76kb.
• Галина Вікторівна Лінчевська, методист нмц громадянського виховання, виховних технологій, 73.04kb.
• Річний звіт про роботу секції «сільськогосподарські науки» придніпровського наукового, 243.37kb.
• Володимир Мельниченко Тарас Шевченко, 7515.95kb.

^ Мовні уподобання населення у сфері ЗМІ та культури


У статті «Функціонування української і російської мов в Україні» (Комуніст України, 2008, №1, 2–3) ми розглянули стан мовної компетентності населення України і з’ясували, що практично всі мешканці країни є двомовними, в усякому разі знаходяться на такому рівні володіння мовами, що добре розуміють і українську, і російську мови. Якою, з огляду на це, має бути мовна політика засобів масової інформації та закладів культури? Зрозуміло, ця політика має враховувати мовні запити читачів, слухачів, глядачів, а вони (запити), як свідчать соціологічні дослідження, різні у різних груп населення країни залежно від регіону проживання, національної приналежності, рівня освіти тощо. Тому знайти вирішення, які задовольняли б усіх і кожного, — справа непроста.

* * *

Ось як, наприклад, розподілилися відповіді на запитання опитувальників «Якою мовою Ви хотіли б слухати по радіо i телебаченню новини, суспільно-політичні передачі?»

Мова, якою респонденти хотіли б слухати по радіо і телебаченню новини, суспільно-політичні передачі (у %)


Тільки українською 19

Тільки російською 26

I українською, i російською однаковою мірою 29

Не має значення, українською чи російською 25

Іншою мовою (напишіть) 0,4

Важко відповісти 1

Ще більше різняться відповіді на це запитання залежно від регіону проживання, типу населеного пункту, віку, освіти, етнічного походження респондентів.

^ За регіонами проживання респондентів їх уподобання мають такий вигляд. У західному регіоні 57% опитаних хотіли б слухати новини та соціально-політичні передачі тільки українською мовою, 2% — тільки російською, 22% — і україн­ською, і російською однаковою мірою, а для 18% не має значення, українською чи російською. У центральному регіоні тільки українською хотіли б слухати такі передачі 21% опитаних, тільки російською — 10%, і українською, і російською однаковою мірою — 40%, для 28% не має значення, українською чи російською. На півдні проживає найбільше тих, хто хотів би слухати новини та інші сус­пільно-політичні передачі тільки російською, — 49%. Тільки українською тут хотіли б їх слухати 4%, і україн­ською, і російською однаковою мірою — 22%, не має значення, українською чи російською, — 24%. У східному регіоні бажають слухати такі передачі тільки росій­ською 44%, тільки українською — 2%, і українською, і російською однаковою мірою — 28%, не має значення, україн­ською чи російською, — 26%.

Простежуються істотні відмінності й у відповідях жителів різних типів населених пунктів. 29% сільських мешканців країни хотіли б слухати новини і суспільно-політичні передачі тільки українською мовою, а 13% — тільки росій­ською. І українською, і російською однаковою мірою бажають слухати 29% селян, а для 27% з них не має значення, якою мовою. У невеликих містах уподобання виглядають так: 17% хотіли б слухати новини тільки українською, 30% — тільки російською, 28% — і українською, і російською однаковою мірою, для 24% не має значення, російською чи українською. У великих містах проживає найбільше тих, хто бажає слухати ці передачі тільки російською, — 38%. Тільки україн­ською хотіли б слухати суспільно-політичні передачі у населених пунктах цього типу 12%, і українською, і російською однаковою мірою — 28%, не має значення, якою мовою, — 22% опитаних. У 18% киян є бажання слухати ці передачі тільки українською, у 12% — тільки російською, у 38% — і українською, і російською однаковою мірою, а для 31% не має значення, російською чи українською.

^ Серед вікових груп мовні уподобання щодо суспільно-політичних радіо- і телепередач виглядають так. Тільки російською хотіли б слухати їх 32% молоді, тільки українською — 16%, однаковою мірою і українською, і російською — 24%, не має значення, якою мовою, — 26%. 18% представників середнього покоління хотіли б слухати ці передачі тільки українською, 25% — тільки російською, 30% — і українською, і російською однаковою мірою, для 27% не має значення, російською чи українською. Старше покоління визначилося так: 23% — тільки українською, 24% — тільки російською, 31% — однаковою мірою і українською, і російською, 21% — не має значення, якою мовою. Таким чином, крайні групи збалансовані тільки у старшому поколінні — тут рівно представлені прихильники тільки української і тільки російської мов передач. А у двох молодших вікових групах присутня мовна асиметрія на користь російської.

Серед освітніх груп немає яскраво виражених уподобань у прослуховуванні новин певною мовою. У кожній із цих груп існує великий розкид бажань. Так, серед тих, хто має початкову і неповну середню освіту, 23% хотіли б слухати новини і суспільно–політичні передачі тільки українською мовою, 24% — тільки російською, 29% — і українською, і російською однаковою мірою, 22% — не має значення, якою мовою. Респонденти із загальною середньою освітою висловились так: бажають слухати такі передачі тільки українською 20%, тільки російською — 28%, і українською, і російською однаковою мірою — 26%, не має значення, якою мовою, — 25%. Серед випускників середніх спеціальних учбових закладів виявлено 19% тих, хто бажав би слухати новини тільки україн­ською, 29% — тільки російською, 29% — і українською, і російською однаковою мірою, 22% — не має значення, російською чи українською. 15% опитаних, що мають перший ступінь вищої освіти, бажають слухати ці передачі тільки українською, 24% — тільки російською, 29% — і українською, і російською однаковою мірою, для 31% не має значення, якою мовою. І, нарешті, 19% людей з повною вищою освіти хотіли б слухати відповідні передачі тільки українською, 25% — тільки російською, 29% — і українською, і російською однаковою мірою, для 26% не має значення, російською чи українською мовою.

Вивчення думки з цього питання респондентів, згрупованих за етнічним походженням, показало, що найбільшу одностайність щодо бажання слухати новини і соціально-політичні передачі тільки російською мовою висловили росіяни — 61%. На другому місці стоїть група респондентів іншого етнічного походження (але не українці): 43% їх висловили бажання слухати ці передачі також тільки російською. Порівняймо: 24% опитаних українців хотіли б слухати новини тільки українською. Серед росіян тих, хто хотів би слухати ці передачі тільки українською, — менше одного відсотка. А тих, хто і українською, і російською однаковою мірою, — 19%. Для 19% росіян не має значення, якою мовою. 5% людей іншого етнічного походження хотіли б слухати новини і соціально–політичні передачі тільки українською, 26% — і українською, і російською однаковою мірою, для 15% не має значення, якою мовою. Як бачимо, найбільш згуртованою групою щодо мовних уподобань перегляду і прослуховування новин і
соціально-політичних передач є росіяни.

* * *

Наступним запитанням було таке: «Якою мовою Ви хотіли б дивитись (слухати) по телебаченню розважальні передачі  (ток–шоу, КВН, концерти) тощо?» Відповіді на нього розподілилися так:

Мова, якою респонденти хотіли б приймати по телебаченню

розважальні передачі (ток-шоу, КВН, концерти) тощо (у %)


Тільки українською 13

Тільки російською 31

I українською, i російською однаковою мірою 27

Не має значення, українською чи російською 28

Іншою мовою (напишіть) 0,1

Важко відповісти 1


За регіонами проживання респондентів відповіді на це запитання були такими. На заході 41% респондентів відповіли «тільки українською», 4% — «тільки російською», 28% — «і українською, і російською однаковою мірою», 26% — «не має значення, російською чи українською». У центральному регіоні країни 11% респондентів хотіли б дивитися розважальні передачі тільки українською, 15% — тільки російською, 37% — і українською, і російською однаковою мірою, для 35% не має значення, російською чи українською. На півдні бажають дивитись такі передачі тільки російською — 57%, тільки українською — лише 4%. Відповідь «і українською, і російською однаковою мірою» дали 20%, а «не має значення, російською чи українською» — 19%. У східному регіоні 1% респондентів бажають дивитися розважальні передачі тільки українською, 49% — тільки російською, 23% — і українською, і російською однаковою мірою, для 27% не має значення, російською чи українською.

За типами населених пунктів відповіді респондентів також істотно різняться. На селі 20% респондентів хотіли б дивитися такі передачі тільки українською, 16% — тільки російською. У невеликих містах цей розподіл виглядає так: 11% — тільки українською, 36% — тільки російською. Майже половина респондентів з великих міст тяжіє до перегляду розважальних передач тільки російською мовою — 43%. Тільки українською тут хотіли б дивитися їх 8%. Серед киян тільки українською хотіли б їх дивитися 11% жителів, тільки російською — 21%.

Аналіз відповідей респондентів різних вікових груп показав, що 10% молоді воліють дивитись розважальні телевізійні передачі тільки українською, 37% — тільки російською. Серед респондентів середнього покоління 12% хочуть дивитися ці передачі тільки українською, 31% — тільки російською. 16% людей літнього віку висловили бажання дивитися розважальні телепередачі тільки українською мовою, 27% — тільки російською. Як бачимо, чим молодша група, тим більше в ній бажаючих дивитись розважальні передачі російською мовою.

^ Освітні групи виявили такі смаки: 17% респондентів з початковою і неповною середньою освітою бажають дивитися розважальні передачі тільки україн­ською, 27% — тільки російською. Наступна за рівнем освіти група — із загальною середньою освітою — визначилася так: 18% — тільки українською, 36% — тільки російською. Опитані з середньою спеціальною освітою висловили такі бажання у перегляді розважальних телепередач: тільки українською — 12%, тільки російською — 35%. Із тих, хто має перший ступінь вищої освіти, 9% мають бажання дивитись згадані телепередачі тільки українською, 30% — тільки російською. Нарешті, респонденти з повною вищою освітою мають такі уподобання: хочуть дивитися ток-шоу, КВН тощо тільки українською — 11%, тільки російською — 29%. Як бачимо, і в цій групі респондентів віддається певна перевага російській мові при перегляді передач.

Представники етнічних груп висловлюють різні бажання щодо мови розважальних телепередач. 67% росіян хотіли б дивитися такі передачі тільки росій­ською мовою. До них наближаються представники інших етносів (за винятком українців) — 59% їх також хотіли б дивитися розважальні передачі російською мовою. Серед росіян практично немає таких, хто хотів би дивитися ці телепередачі виключно українською (менше 1%), як, до речі, і серед представників інших етносів (з них жоден респондент не виявив такого бажання). І російською, і українською хотіли б дивитися ці передачі 17% росіян і 21% людей іншого етнічного походження. А для 14% росіян і 18% іноетників не має значення, якою мовою дивитись ток-шоу і КВН, російською чи українською.

Мовні уподобання українців щодо розважальних передач більш диферен­ційовані: 16% хотіли б дивитися ток-шоу і КВН тільки українською, 21% — тільки російською, 30% — і українською, і російською однаковою мірою, для 31% не має значення російською чи українською.

* * *

Багато телеглядачів люблять спортивні передачі. Причому їх із задоволенням дивляться представники всіх вікових, освітніх і етнічних груп, жителі усіх регіонів і населених пунктів. Щоб виявити мовні преференції населення щодо цих передач, у дослідженні було поставлено запитання: «Якою мовою Ви хотіли б дивитись по телебаченню спортивні передачі?» Одержано такі відповіді:


Мова, якою респонденти хотіли б дивитися по телебаченню спортивні передачі (у %)


Тільки українською 14

Тільки російською 28

I українською, i російською однаковою мірою 20

Не має значення, українською чи російською 33

Іншою мовою (напишіть) 0,2

Важко відповісти 4


На заході країни мовні уподобання при перегляді спортивних телепередач такі: хотіли б дивитися тільки українською 46% респондентів, тільки російською — 3%. У центральному регіоні такі передачі бажають переглядати тільки українською — 13%, тільки російською — 9%. На півдні опитані тяжіють до перегляду спортивних передач російською мовою: тільки російською — 52%, і українською, і російською однаковою мірою — 16%, не має значення, росій­ською чи українською — 27%. Українською бажають дивитися у цьому регіоні тільки 3% (стільки ж, скільки на заході російською). На сході картина наближається до півдня, тут хотіли б дивитися спортивні телепередачі тільки росій­ською — 46% опитаних, і українською, і російською однаковою мірою — 16%, не має значення, російською чи українською — 27%, тільки українською — 1%.

* * *

Багато суперечок у суспільстві точиться навколо того, чи слід дублювати українською мовою російські фільми. У нашому дослідженні було поставлено запитання: «Якою мовою Ви хотіли б дивитися фільми російського виробни­цтва?» Відповіді на це запитання мають такий характер:

Мова, якою респонденти хотіли б дивитись фільми російського
виробництва (у %)


Тільки українською 8

Тільки російською 62

I українською, i російською однаковою мірою 10

Не має значення, українською чи російською 18

Іншою мовою (напишіть) 0

Важко відповісти 1

Навіть на заході країни серед респондентів найбільшою є група, яка бажає дивитися такі фільми російською, — 38%. За нею йде група бажаючих дивитися російські фільми тільки українською мовою — 27%. В усіх інших регіонах більше половини опитаних хотіли б дивитися фільми російського виробництва тільки російською мовою: центр — 54%, схід — 76%, південь — 79%. В усіх містах, великих і невеликих, значно більше половини опитаних хочуть дивитися російське кіно російською: у столиці — 66%, у невеликих містах — 65%, у великих містах — 73%. У селах майже половина опитаних , а точніше 48%, також хотіли б дивитися ці фільми російською. Найбільша група тих, хто хотів би дублювати російські фільми українською, проживає на селі — 14%.

Серед респондентів різних вікових груп є розбіжності у ставленні до дублювання фільмів російського виробництва, але в цілому в усіх цих групах частка бажаючих дивитися їх тільки російською перевищує 50%. Найбільше хочуть дивитися ці фільми тільки російською мовою респонденти віком до 30 років — 70%. У середній віковій групі респондентів з такими смаками — 64%. І найменше, але все ж більше половини, їх серед людей старшого віку — 54%. Тільки українською ці фільми хотіли б дивитись 11% людей старшої вікової групи, 8% середнього віку і 7% молодих людей. А ще 20% людей старше 55 років заявили, що їм байдуже, якою мовою дивитися російські фільми —
українською чи російською.

Уподобання респондентів з різних освітніх груп щодо мови перегляду фільмів російського виробництва вибудовуються у певну закономірність: чим вищий рівень освіти, тим більшою є група бажаючих дивитися ці фільми російською мовою. У групі респондентів з початковою і неповною середньою освітою таких 52%, із загальною середньою освітою — 60%, з середньою спеціальною — 65%, першого ступеню вищої освіти — 66%, з повною вищою освітою — 69%. І навпаки, кількість бажаючих дивитися російські фільми тільки україн­ською збільшується в міру зменшення освітнього рівня групи: у осіб з повною вищою освітою — 5%, з першим ступенем вищої освіти — 7%, з середньою спеціальною освітою — 8%, із загальною середньою освітою — 12%, з початковою і неповною середньою освітою — 11%. Найбільшу групу респондентів, для яких не має значення, якою мовою дивитись ці фільми, становлять люди з початковою і неповною середньою освітою — 22%.

Мовні уподобання щодо російських фільмів серед опитаних залежно від етнічного походження розподіляються таким чином. Тільки українською хо­тіли б дивитися ці фільми 11% українців і жодного росіянина. Тільки російською бажають дивитися фільми російського виробництва 55% українців і 89% росіян. Ще одну значущу групу становлять українці, для яких не має значення, якою мовою дивитись ці фільми, — 21%.

Отже, щодо фільмів російського виробництва слід проявляти здоровий глузд у питанні мови озвучення. В умовах глибокого розуміння російської мови практично всім населенням країни не слід позбавляти його (принаймні більшу його частину) насолоди сприймати фільми в усій їх повноті і цілісності, включаючи і їхні мовні, і навіть інтонаційні складові.


* * *

Вивчалися і мовні уподобання населення України щодо фільмів, виготовлених за межами України і Росії. Відомо, що значна частина таких фільмів потрапляє в Україну через Росію, де вони дублюються російською мовою. Тому важливо дослідити, дубльовані якою мовою зарубіжні фільми хотіли б дивитися наші глядачі. Відповіді респондентів на це запитання розподілилися так:


Мова, якою респонденти хотіли б дивитися дубльовані зарубіжні фільми (крім російського виробництва) (у %)


Тільки українською 14

Тільки російською 40,5

I українською, i російською однаковою мірою 18

Не має значення, українською чи російською 26

Іншою мовою (напишіть) 0

Важко відповісти 1

За регіонами проживання респонденти діляться на такі найбільші групи: на заході це ті, хто хотів би дивитись ці фільми тільки українською — 41%, на півдні і сході тільки російською — 65% і 61% відповідно. Далі слід виділити досить великі групи тих, для кого не має значення, якою мовою переглядати зарубіжні фільми: 34% у центрі, 25% на заході і 24% на сході. Слід звернути увагу ще на дві значущі групи — це ті, хто хотів би дивитись фільми, дубльовані і російською, і українською мовами — таких 26% у центрі країни і 21% на заході. У центрі також існує група (24% респондентів), яка хотіла б дивитися ці фільми тільки російською мовою.

Розпорошеність уподобань щодо мови дублювання зарубіжних фільмів спостерігається і у респондентів різних вікових груп. Найбільша консолідація стосується дублювання фільмів тільки російською мовою: 46% молоді віком до 30 років, 41% — людей середнього віку і 35% — людей старшого віку. Тільки українською мовою бажають дивитися зарубіжні фільми 18% людей старшої вікової групи, 14% людей середнього віку і 11% молоді. Від 17% до 19% у всіх вікових групах хотіли б переглядати ці фільми і українською, і російською мовами. Для 24% молоді, 27% людей середнього віку і 25% старших людей не має значення, якою мовою — українською чи російською — дивитися зарубіжні фільми.

Досить чітко розрізняються мовні смаки серед респондентів різного етнічного походження. Особливо яскраво це проявляється серед росіян. 78% з них хотіли б дивитися зарубіжні фільми російською мовою, ще для 16% мова перегляду не має значення, 8% хотіли б дивитись і українською, і російською мовами. А от дивитися зарубіжний фільм українською мовою не виявив бажання жоден росіянин.

Українці за своїми бажаннями дивитись ці фільми українською чи російською мовами є більш диференційованими. 30% з них хотіли б дивитися зарубіжні фільми російською мовою, ще для 30% не має значення, якою мовою дивитися, 20% хотіли б дивитись і українською і російською мовами, а 18% — тільки українською.

З наведених відповідей можна зробити такий висновок: найбільшою є аудиторія глядачів, які бажають дивитися зарубіжні фільми тільки російською мовою.

* * *

Вище ми розглядали мовні преференції населення України щодо тих засобів масової інформації, які сприймаються візуально та аудіально. Не менш важливо дослідити, як поділяється населення щодо мовних уподобань у сфері друкованих ЗМІ та книжкової продукції. З цією метою в опитувальну анкету було внесено запитання: «Якою мовою Ви хотіли б читати газети?». Відповіді на нього розподілилися так:

Мова, якою респонденти хотіли б читати газети (у %)


Тільки українською 18,5

Тільки російською 32,5

I українською, i російською однаковою мірою 21

Не має значення, українською чи російською 26

Іншою мовою (напишіть) 0,1

Важко відповісти 1


Такий вигляд має картина у масштабі країни. А в регіонах становище інше. Якщо серед мешканців західного регіону бажаючих читати газети тільки українською мовою — 58%, то на півдні бажаючих читати газети тільки російською мовою — 60%, а на сході — 54%. Центр виступає своєрідним буфером — тут найбільше тих, хто ставиться толерантно до читання газет обома мовами: і українською і росій­ською бажають читати 32% опитаних, а для 37% не має значення, якою мовою.

^ Тип населеного пункту, у якому проживають респонденти, також впливає на їх мовні уподобання. Так, мешканці сіл є найбільшою групою, яка бажає читати газети тільки українською мовою — 30% сільських жителів. А от серед мешканців великих міст тільки українською бажають читати газети 10%, серед жителів невеликих міст — 15%, а серед киян — 19%. Порівняймо: 45% жителів великих міст і 38% жителів малих міст хотіли б читати газети тільки росій­ською мовою.

Серед жителів, яким все одно, якою мовою читати газети, на першому місці кияни — 35%, далі йдуть селяни — 30%, потім жителі малих міст — 25,5%, а замикають цей ряд жителі великих міст — 22%.

Таким чином, мовні установки на читання газет у жителів різних типів населених пунктів є досить різноманітними.

Не меншою є дисперсність в установках на мову газети і у представників вікових груп. Від 31% до 35% коливається в усіх вікових групах кількість бажаючих читати газети тільки російською мовою. Тільки українською бажали б читати газети від 17% до 21% респондентів у всіх вікових групах.

Найбільше впливає на вибір мови газети етнічне походження респондентів. Аналіз показує, що 75% росіян висловлюють бажання читати газети тільки російською мовою, тоді як тільки українською — менше 1%.

Серед українців найбільшою групою є та, яка вважає, що для неї не має значення, якою мовою читати газети, — 30%. Другою за кількістю групою українців є та, яка має бажання читати газети і українською, і російською мовами — 24%. За нею йде група тих, хто хотів би читати газети тільки україн­ською — 23%. Тільки російською бажають читати 21% респондентів.

* * *

Мовні уподобання респондентів у читанні художньої літератури дають таку картину:


Мова, якою респонденти хотіли б читати художні книги (у %)


Тільки українською 14

Тільки російською 37

I українською, i російською однаковою мірою 20

Не має значення, українською чи російською 26

Іншою мовою (напишіть) 0,3

Важко відповісти 2,5


За регіонами проживання респондентів становище уявляється іншим. На сході і півдні країни майже немає тих, хто хотів би читати художні книги тільки українською мовою: на сході таких лише 1% опитаних, а на півдні — 3%. Зате на заході лише 7% респондентів хотіли б читати белетристику тільки росій­ською мовою. Схід і південь віддають перевагу російській мові — 59% і 64% опитаних відповідно, тоді як захід — українській — 47%. У центрі країни тих, хто хотів би читати лише українською, — 11%, лише російською — 17%, а решта 68% опитаних хотіли б читати обома мовами. На заході хотіли б читати і українською, і російською мовами 20%, а для 22% не має значення, якою мовою читати, тобто бажаючих читати обома мовами — 42%. На сході таких — 38%, а на півдні — 32%.

Залежність мовних уподобань респондентів від типу населеного пункту проявляється так. Найбільшою є група читачів великих міст, які бажають читати художню літературу тільки російською мовою — 51%. Наступною йде група читачів малих міст, які також хотіли б читати лише російською — 43%. Третьою і четвертою групами за кількістю респондентів є відповідно групи киян і сільських жителів, яким байдуже, якою мовою читати художні твори — 41% і 30%.

Як і в інших випадках, мовні уподобання найбільше розрізняються залежно від приналежності респондентів до певної етнічної групи. Найбільше зорієнтовані на російську мову росіяни: 81% з них висловили бажання читати художні книги тільки російською мовою, для 10% мова не має значення, а 8% хотіли б читати обома мовами. Проте жоден росіянин не висловив бажання читати книги тільки українською.

В українців преференції щодо мови читання художніх творів виглядають так. Найбільшою групою є та, для якої мова твору не має значення, — 30%. Ще 24% хотіли б читати художні книги і українською, і російською мовами. 25% українців бажають читати художні твори тільки російською, а 18% — тільки українською.

* * *

Неухильне зростання рівня професійної освіти населення, збільшення кількості років, затрачуваних людьми на отримання професії, підказує необхідність вивчення питання про уподобання населення у читанні фахової літератури. В анкету нашого дослідження ми поставили запитання: «Якою мовою Ви хотіли б читати наукову літературу, професійні журнали?». Було отримано такі відповіді:


Мова, якою респонденти хотіли б читати наукову літературу,
професійні журнали (у %)


Тільки українською 16

Тільки російською 38

I українською, i російською однаковою мірою 16

Не має значення, українською чи російською 22

Іншою мовою (напишіть) 0,2

Важко відповісти 8

Як і можна було передбачати, уподобання до мови читання наукової та фахової літератури сильно розрізняються залежно від регіону проживання респондентів. На заході країни 47% опитаних хотіли б читати наукову літературу тільки українською мовою, на відміну від сходу і півдня, де таке бажання висловили лише 2% і 3% відповідно. У центрі країни орієнтуються на читання наукової літератури тільки українською 17% респондентів і приблизно стільки ж — тільки російською мовою. Цей регіон більше від інших орієнтований на те, щоб читати професійну літературу обома мовами: 23% опитаних хотіли б читати обома мовами, а для 35% не має значення, якою — українською чи російською.

Залежно від типу населеного пункту орієнтації опитаних розподіляються так: 53% мешканців великих міст і 44% — малих міст бажають читати професійну літературу тільки російською мовою. У Києві таких 26%, а на селі — 19%. Бажаючих читати фахову літературу тільки українською мовою найбільше на селі — 26%, потім йде Київ — 18%. У великих містах таких лише 9%, а в малих — 13%. Всі інші респонденти висловлюють бажання читати і тією, і тією мовою або ж для них немає значення, якою мовою читати фахову літературу.

Серед респондентів різних вікових груп найбільші групи становлять ті, які віддають перевагу читанню спеціальної літератури тільки російською мовою, — по 40% респондентів молодшої і середньої вікових груп і 34% старших людей. Тільки українською хотіли б читати від 15% до 18% в усіх вікових групах.

Результати опитування свідчать, що в усіх освітніх групах більше бажаючих читати літературу із спеціальності тільки російською мовою, ніж тільки українською.

Що ж до етнічного складу опитаних, то найбільш консолідованими є відповіді росіян: 82% з них хотіли б читати професійну літературу тільки російською мовою, 6% — і українською, і російською, а ще для 7% респондентів не має значення, якою мовою читати. А от читати професійну літературу тільки українською не виявив бажання жоден росіянин.

Орієнтації українців на мову читання професійної літератури є диференційованими. Для 27% з них не має значення, якою мовою читати, 26% виявили бажання читати тільки російською, 20% — тільки українською, а 19% хотіли б читати і українською, і російською.

До речі, бажання читати професійну літературу тільки українською або тільки російською корелює із навчанням у школі відповідною мовою. 31% тих, хто навчався у школі тільки українською мовою, бажають читати спеціальну літературу тільки українською мовою. Ще вищий рівень кореляції існує між тими, хто навчався у вищому навчальному закладі тільки українською і бажає читати професійну літературу тільки українською, — таких 49%. Бажання читати фахову літературу тільки російською притаманне 69% респондентів, які навчалися у школі тільки російською, і 70% тих, хто навчався у вузі тільки російською. Це можна пояснити тим, що засвоєння наукових понять певною мовою школярами, а потім студентами закріплюється з роками у звичку, виявляється у поведінці як жорстка установка у тому разі, якщо ними не освоєна на достатньому рівні наукова термінологія другою мовою. Саме ця причина найчастіше буває бар’єром для вільних переходів людини з однієї мови спілкування на іншу.

Отже, значна частина населення надає перевагу читанню наукової літератури тільки російською мовою. Особливо це помітно серед молоді, росіян, а також тих, хто навчався в школі і вузі російською мовою. Ті ж, хто навчався у школі і вузі тільки українською мовою, надають перевагу читанню фахової літератури тільки українською.

^ Деякі висновки

Мовні уподобання населення України дуже диференційовані. Найбільш чітко вони проявляються залежно від регіону проживання і від етнічного походження, і меншою мірою — від рівня освіти і типу населеного пункту.

Поділ за мовними уподобаннями для 97–98% населення зводиться до двох мов — української і російської. Ми зараз не будемо торкатися питання забезпечення мовних прав людей з іншими, ніж українська і російська, мовами. Це дуже важливе питання, але воно має свої особливості і про нього треба говорити окремо.

А от що стосується забезпечення прав української і російської мовних груп, то і з позиції здорового глузду, і з позиції прав людини держава мала б вирішити це питання з повагою до своїх громадян. Тим більше, що йдеться про мільйони людей.

На жаль, це питання в Україні вирішується з позицій політиканства, а точні­ше з позицій українського націоналізму в його найгіршому варіанті. Послідовно рік за роком проводиться у життя політика витіснення російської мови з усіх сфер суспільного життя. В основі цієї політики лежить примітивна модель — в українській державі в офіційній сфері повсюдно повинна функціонувати тільки українська мова.

Штучно протиставляються українська і російська мови, у свідомість людини втокмачується думка про те, нібито вони загрожують одна одній. Хоч і в Конституції України, і в низці міжнародних документів, які підписала і урочисто зобов’язалась їх виконувати українська держава, передбачається гідне місце для інших мов, у тому числі і в освіті, і в ЗМІ, і в судочинстві, і у спілкуванні державних органів з громадянами тощо. Ця історично відпрацьована, скомпрометована мовна модель держави, за яку судорожно чіпляються націоналісти, безперспективна. Вона вже завдала багато шкоди суспільству — протиставляються групи громадян за мовними ознаками, навішуються принизливі ярлики для носіїв неукраїнської мови, зростає відчуження, психологічна дистанція між регіональними групами з причини переважання в них певних мовних уподобань, робляться спроби сформувати у людей комплекси неповноцінності на мовному грунті, що врешті-решт роз’єднує суспільство, створює додаткові загрози для його національної безпеки.

На тлі соціальної, економічної і фінансової кризи, що вже тягнеться у нашій країні півтора десятиліття, мовні питання не є пріоритетними для більшої частини громадян. Але нагромадження невирішених мовних проблем буде тією бомбою, яку передадуть націоналісти наступним поколінням, коли матеріальні проблеми вгамуються і на порядок денний суспільства вийдуть духовні питання.