Geum.ru

Молодіжний Націоналістичний Конгрес Гендерна агенція консультації та інформації

Вид материалаДокументы

Содержание


Інтелігентна розвідниця
Вікторія ШЕВЧУК
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

ІНТЕЛІГЕНТНА РОЗВІДНИЦЯ


Про діячку Дарію Ребет збереглося надзвичайно мало. Майже нічого не відомо про її діяльність, життя. Вона була дружиною відомого доктора Лева Ребета, про якого історія зберегла набагато більше свідчень. Але деякі дані знайшлися, їх нажаль мало та дещо відшукати вдалося, зокрема через життя і діяльність її чоловіка. В неї був син Андрій Ребет. Але почнемо все спочатку з загальних відомостей.

26 лютого 1913 року народилася Дарія Ребет (уроджена Цісик), родом з Кіцманя (Буковина). Закінчила гімназію в Стрию, за фахом правник. Це українська політична і громадська діячка, публіцист. Активна діячка українського національно-визвольного руху. Виховниця юнацтва ОУН, член Крайової Екзекутиви ОУН на Зх. Україні у 1934-38 pp., член Проводу ОУН під час німецької окупації України. У післявоєнний період активна діячка міжнародного жіночого руху.

Член першої президії Української Головної Визвольної Ради від 1944 року. 1954 рік - член політ. Ради фракції ЗЧ ОУН, від 1956 — політ. Ради ОУН за кордоном. Член керівних органів Світової федерації українських жіночих організацій. Автор низки статей, присвячених ідеології ОУН та історії повстанського визвольного руху. Член редакційної колегії і співробітник газети «Сучасна Україна», журналу «Сучасність» та «Укр. Самостійник». Дарія Ребет, яка по війні пристала до “опозиції”, чітко визнавала так звану “школу Донцова”і говорила Степанові Бандері: ”Без сумніву, найзнаменніші риси часу позначаються, так скажу, “школою Донцова”, який тік і ввійшов у свідомість сучасників як “духовний батько українського націоналізму”.

Її життя стикається з видатним діячем, президентом УГВР – Кирилом Осьмаком. Деякі факти з минулого вказують на причетність Дарії Ребет у створенні основоположних документів “Універсал”, “Плятформа”,”Устрій”, які в подальшому були рекомендовані до прийняття їх на Великому Зборі УГВР.

10 червня 1944 року відбулося засідання Ініціативного комітету УГВР, в якому Дарія Ребет брала участь. Із спогадів К. Осьмака: ” О 2-ій годині дня 8-го липня за домовленістю з “Володимиром”, я з’явився на площі Сокіла-Батька, де за деякий час був підібраний легковою машиною, в якій уже були “Володимир”, “Вільшинська” (так Осьмак називає Дарію Ребет), яка брала участь у засіданні Ініціятивного Комітету і чоловік, мені невідомий. На цій автомашині ми доїхали до станції Бусовисько, Стрілківського району, Дрогобицької обл., а звідти на возі – до села Лужок-Горішний і далі до управління лісництвом, де мало відбутися засідання Великого Збору”.

І так 11-15 липня 1944 року біля с. Сприня відбувся Великий Збір УГВР, де обрали Президію та Генеральний Секретаріат УГВР. Головою Президії, президентом УГВР обрано К. Осьмака. Але вже 25 липня відбулося перше засідання Президії УГВР, на якому було вирішено, що на Україні мають залишитись: Кирило Осьмак – президент, Роман Шухевич – голова уряду, та ще 3 людини. Решта членів мають виїхати за кордон. Біля станції Бусовисько Президент УГВР благословив і попрощався з від’їжджаючими за кордон учасниками Збору “Володимиром”, ”Ярополком”, ”Стрийським”, ”Костецьким”, ”Вільшинською”. Таким чином Дарія Ребет опинилась за кордоном.

1946 року С. Бандера став у проводі створених у лютому Закордонних частин ОУН (ЗЧ ОУН). Відразу після того в ЗЧ ОУН почався конфлікт за програмові і устроєві позиції ОУН. Бандера критично оцінив постанови III Надзвичайного Збору ОУН у 1943 році як невиправданий світоглядний і програмний поворот наліво. В той час члени ОУН заявили, що зберігають довоєнний світоглядний догматизм і виключність, розглядають УПА і УГВР як інструмент ОУН. Спір довів до того, що у серпні 1948 року на конференції ЗЧ ОУН Бандера та його прихильники здобули більшість і довели до виключення з ЗЧ ОУН провідників опозиції: Д.Ребет, І.Бутковський, М.Лебедь, З.Марцюк, В.Стахів та інші.

На переломі 1953-54 років в ЗЧ ОУН створився новий конфлікт на тлі програмних розходжень. Безпосередньо його причиною стало повідомлення про становище Проводу ОУН на Україні, згідно з яким останній підтвердив програмні постанови ІІІ Великого Надзвичайного Збору і уповноважив особам, С.Бандеру, З.Матлу й Л.Ребета сформувати нове керівництво ЗЧ ОУН. Бандера і нова опозиція прийняли повідомлення з України за автентичне і на його основі почали переговори про реорганізацію ЗЧ ОУН. Переговори в справі реорганізації ЗЧ ОУН не дали позитивних наслідків, і в лютому 1954 року стався новий розкол. Більшість членів підтримало Бандеру, а меншість з З.Матлою і Л.Ребетом (звідти популярна назва “двійкарі”), утворили нову організацію спершу з тією самою назвою – ЗЧ ОУН, з кінця 1956 року з новою - Організації Українських Націоналістів за кордоном (ОУН(з)); перший голова – Л.Ребет, після його вбивства більшовицьким агентом Б.Сташинським у 1957 році – Б.Кордюк (а пізніше вдова Л.Ребета – Дарія Ребет), провідні члени: Р.Борковський, А.Камінський, К.Кононенко, В.Маркусь, Б.Підгайний, Д.Ребет, І.Козак.

Головою ЗЧ ОУН був Бандера, після його вбивства Б.Сташинським у 1959 році – С.Ленкавський, з 1968 року Я.Стецько, який на ІV Великому Зборі того ж року був обраний головою ОУН.

Д. Ребет була учасником конференції Середовища УГВР 1987 року в Нью-Йорку.

У червні 1991 року на делегатській конференції ОУН(з) (Ноттінгем, Англія) Анатоль Камінський замінив Дарію Ребет на посту голови політичної ради ОУН(з). А в січні 1992 року Дарія Ребет померла на 79 році життя.


Вікторія ШЕВЧУК,

Волинська обласна організація

Молодіжного Націоналістичного Конгресу