Молодіжний Націоналістичний Конгрес Гендерна агенція консультації та інформації
Вид материала | Документы |
СодержаниеОбірвана юність Галина ГОРДАСЕВИЧ |
- Буковинська міжнародний партнерська фонд агенція відродження, 1101.32kb.
- Назва реферату: Як розробити ефективну рекламну кампанію Розділ, 114.81kb.
- Доповідь Опишіть властивості інформації та основні інформаційні процеси. Методи захисту, 52.16kb.
- Резолюція другого Всеукраїнського конгресу з медичного права, біоетики І соціальної, 92.29kb.
- Методи та способи формування позитивної «я-концепції» учнів підліткового віку, з досвіду, 59.75kb.
- План Поняття інформації та її основні форми подання. Проблеми правового захисту комп’ютерної, 250.03kb.
- Нормативний документ системи технічного захисту інформації вимоги до захисту інформації, 355.9kb.
- Закону України "Про доступ до публічної інформації", 75.46kb.
- Урок з теми: «Пошук інформації в мережі Інтернет.», 110.55kb.
- Гендерна соціалізація є процесом засвоєння гендерних (соціостатевих) ролей І відтворення, 1080.51kb.
ОБІРВАНА ЮНІСТЬ
Bipa Бабенко прожила таке недовге життя - всього 18 pоків, що фактично ще не встигла «зробити» собi бiографiю. До того ж слiд мати на увазi, що тi її вчинки, якi заслуговують на увiчнення в iсторії, чинилися в глибокiй конспiрації, i навіть найдавнiшi архiви ЧК нам в цьому не допоможуть, оскiльки Bipa Бабенко нi в чому не зiзналася i нікого не видала.
Тому, мабуть, варто бодай конспективно розповiсти про рiд, який дав Українi таку мужню патрiотку.
Рiд Бабенкiв на Катеринославщинi, судячи з усього, мав бути розгалуженим i вiдзначатися особливою життєвою силою, бо пережив кривавий терор ЧК в 1920-х рр., розкуркулення i вивезення в Сибiр в 1929-1930-х рр., голодомор 1933 р., розстрiли 1934-1937 рр., вiйну 1941-1945 рр. i ще безлiч усяких напастей i бiд, i зберiгся до наших днiв. Більше того, серед сучасних Бабенкiв багато творчих i громадських активних особистостей. Так, у Львiвському театрі iм. Mapiї Заньковецької працює режисером Алла Бабенко, в харківському театpi є актриса з таким же прiзвищем, Людмила Бабенко була дублером олiмпiйської чемпiонки з плавання Прозуменщикової, а зараз веде активну громадську i полiтичну роботу на Миколаївщинi, а Василь Бабенко очолює Товариство українцiв у Башкирії i збирає мiсцевий фольклор.
Отже, це вже генетично закладено в роду Бабенкiв: творча енергiя, наполегливiсть i любов до України.
Народилася Bipa Бабенко в кiнцi вересня 1902 р. в селi з гарною назвою Веселi Терни на Криворіжжі. Навчалася в гімназії. Її батьки були заможними селянами, до того ж нацiонально свiдомими людьми. Батько Лук’ян Бабенко ще на початку столiття брав участь в нацiонально-просвiтницькому pyci. З початком Першої cвітової вiйни він потрапив на фронт, звiдки повернувся в 1918 р. i знову включився в нацiональну, тепер уже визвольну боротьбу пiд прапором УНР.
Але не забував i про необхiднiсть навчання молодi, його зусиллями в с.Веселi Терни була вiдкрита гiмназiя. Коли бiльшовицький уряд Росії оголосив вiйну незалежнiй Українi, Лук’ян Бабенко сформував сотню з молодi села. Ця сотня стала першим екiпажем панцерника «Україна».
Пiсля остаточного вiдходу армії УНР на захiд i подальшого iнтернування її поляками, згiдно з умовами перемир’я мiж польським урядом i урядом більшовицької Росії, погодженими на переговорах у Ризi 11жовтня 1920 р., збройна боротьба на території України не припинилася. Виникла велика кiлькiсть oтаманів рiзних кольорiв: однi справдi билися за вiльну Україну i в бiльшостi випадкiв загинули в цiй борнi, iншi бачили себе «місцевими батьками» i нерiдко йшли на змову з бiльшовицькою владою (яка, зрештою, їх потiм теж знищила), третi просто були бандитами i мародерами. Юрiй Тютюнник, який у той час перебував у Львовi, робив спроби об’єднати розрiзненi загони, надати боротьбi органiзованостi.
Вже чимало написано про так звану «Холодноярську республiку» на Черкащинi. На Катеринославщинi об’єднав oкремi загони Павло Палiєв. У Києвi у так званiй Школі червоних старшин було створено Головний повстанський штаб. Але в той час, коли більшовики зумiли поставити собi на службу значну кiлькiсть квалiфiкованих спецiалiстiв царської «охранки», молодi українськi полiтичнi i вiйськовi дiячi не зумiли налагодити служби розвiдки i контррозвiдки, не дотримувалися правил конспiрації, тому про їх плани і намiри швидко ставало вiдомо червонiй Mоскві.
Юна Bipa Бабенко в тiй борнi втратила батька (його розстрiляли бiльшовики), але не втратила мужностi. Вона стає зв’язковою повстанського штабу в Катеринославi i отримує нелегке i небезпечне завдання: пробратися через всю Україну, через два фронти, розшукати осiдок уряду УНР (а він на той час перебував у Tapновi в Польщi) i доповiсти про ситуацiю в Українi. Вона успiшно справилася з цим завданням, отож можна припустити, що перед тим вона вже мала iншi завдання i набула певного досвiду.
Ось як згадує про це видатний полiтичний дiяч того часу Павло Феденко: «Весною i лiтом 1921 року в Україні оживився повстанський рух проти большевицького режиму. З Надднiпрянщини приходили посланцi вiд повстанських органiзацiй з рiзних околиць. Раз прибула до Тарнова моя бувша учениця з гiмназiї в Веселих Тернах - Bipa Бабенко з iншими учасниками повстанського руху. Я представив Bipy Мазепi (йдеться про голову Ради Народних Міністрів УНР Icaaкa Мазепу - Г.Г.). Її запал, її непохитне переконання, що незабаром упаде московська комунiстична диктатура, зворушили Мазепу. Також зустрiчалася з Головним отаманом Симоном Петлюрою та генералом Юрiєм Тютюнником, з якими обумовила дату загального повстання. Вернувшись в Україну, Bipa через зраду попала в руки aгентів ЧКа i загинула. Цi вiдомостi принiс нам у лiтi 1921 р. старий 70-лiтнiй селянин, що прийшов з-за Днiпра аж до Львова, Тимiш Гаркуша. Bін оповiдав, що Bipy зрадив iнший учасник повстання Олекса Кравченко (псевдонiм «Колос»)... Гаркуша казав нам: «Послали мене люди повiдомити, щоб не вiрили нікому, хто прийде вiд Олекси Кравченка, бо він зрадник».
У книжцi «Отчет Екатеринославской губчека с 1 января 1920 г. по 1 ноября 1921 г.», виданiй 1921 р. i перевиданiй у Сiчеславi (Днiпропетровську) 1994 р., в розстрiльних списках є Вipa Лук’янiвна i Параска Лук’янiвна Бабенки. Їх розстрiляли 7 вересня 1921р. Знаючи «звичаї» кривавої ЧК, можна не сумнiватися, що перед розстрiлом Bipy Бабенко тяжко катували, але вона нікого не видала.
Галина ГОРДАСЕВИЧ
Лiтература:
Луговий О. Визначне жiноцтво України. Київ, «Днiпро», 1994.
Передрук:
Нескорена берегиня. /Під ред. Ю.Зайцева/. - Торонто-Львів: Піраміда, 2002, - С. 14-15.