Закону України " Про ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів"
| Вид материала | Закон |
- Закону України "Про ефективне використання паливно- енергетичних ресурсів", 53.38kb.
- Закон УкраЇни Про ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів, 245.12kb.
- Порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, 436.23kb.
- Програма з енергозбереження та раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, 612.32kb.
- Їни "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", 260.54kb.
- Україна березнівська районна рада рівненської області, 119.75kb.
- Галузева програма енергоефективності та енергозбереження на період до 2017 Р. 2009, 1952.18kb.
- Про затвердження програми використання та охорони земель Охтирського району на 2008-2015, 1047.89kb.
- Річний план закупівель на 2009 рік Національного агентства України з питань забезпечення, 42.53kb.
- 20 Основні схеми використання відпрацьованого тепла Ефективне використання вторинних, 421.93kb.
Аналіз
впливу регуляторного акта – проекту Закону України
“Про ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів”
1. Проблема
В Україні на сьогоднішній день відсутня системна законодавча база, яка б забезпечувала надійну основу для реалізації політики у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів у повному обсязі.
Основним законодавчим актом, що регулює відносини у цій сфері, є Закон України “Про енергозбереження” від 1994 року. Однак, цей Закон носить декларативний характер, не містить механізмів прямої дії і на сьогодні вже вичерпав свій ресурс.
Крім того, існує досить слабкий зв'язок між різними законодавчими актами, що регулюють питання енергетики, екології, енергозбереження та енергоефективності. Норми енергетичного законодавства часто не узгоджуються між собою, мають прогалини та неврегульовані питання.
Коло осіб, на яких дана проблема справляє негативний вплив – проблема справляє негативний вплив як на інтереси держави в цілому, так і на усіх суб’єктів господарювання та фізичних осіб, внаслідок неналежного державного регулювання у сфері енергоефективності.
Таким чином, виникла нагальна потреба в удосконаленні законодавства у сфері енергоефективності та приведенні його у відповідність до законодавства ЄС.
1.1.Причини та умови виникнення проблеми
Основною причиною виникнення проблеми відсутності системної законодавчої бази у сфері забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів є недосконалість правових норм чинного Закону України „Про енергозбереження”.
Згаданий закон, як більшість законів прийнятих у перші роки незалежності України був спрямований у першу чергу на декларацію певних принципів державної політики та їх подальше втілення та реалізацію шляхом прийняття підзаконних актів від Указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України до відомчих регуляторних актів. Наслідком недосконалості правових норм вищої юридичної сили є собою неефективність підзаконних актів з питань енергозбереження і енергоефективності, які породжують функціонально не структуровану, аморфну систему державного управління та регулювання в цих сферах.
Вищезгадані обставини роблять правове забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів досить уразливими, що негативно впливає на діяльність у цій сфері.
1.2.Обґрунтування неможливості розв'язання проблеми за допомогою
ринкових механізмів або чинних регуляторних актів
У сфері правового регулювання питань енергоефективності діють такі нормативно-правові акти: Закони України “Про енергозбереження”, “Про альтернативні джерела енергії”, Укази Президента України від 26.07.95 р. “Про утворення Державного комітету України з енергозбереження”, від 06.10.95 р. “Про положення про Державний комітет України з енергозбереження”, від 16.06.99 р. №662/99 “Про заходи щодо скорочення енергоспоживання бюджетними установами, організаціями та казенними підприємствами” та інші нормативно-правові акти.
Проте деякі норми цих нормативно-правових актів не узгоджуються між собою, не місять механізмів прямої дії, у зв’язку з чим виникла необхідність у вдосконаленні правового регулювання у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів.
В умовах чинного правового регулювання питання підвищення енергоефективності економіки фактично залежить від добросовісності власника. Відповідно до Цивільного кодексу України власність зобов’язує.
Крім того, слід зауважити, що основною підставою роздержавлення економіки України стало визначення неефективності Держави, як власника, і відповідно визнання приватної власності економічно більш ефективною формою власності.
Проте фактичний стан енергоефективності на приватизованих енергоємних підприємствах доводить, що власники таких підприємств різними способами, подекуди шляхом політичного тиску, домоглися перекладення тягаря забезпечення прибутковості своїх підприємств на плечі Держави, через списання боргів за енергоресурси, пільгові тарифи (ціни) на енергоресурси, податкові та митні пільги, зловживання монопольним становищем тощо. Таким чином, економічна ефективність роботи цих підприємств на сьогодні досягається не за допомогою запровадження енергоефективного обладнання та технологій, а шляхом компенсації невиправдано великих енерговитрат за рахунок пільгових режимів господарювання.
Досягнення інтенсивного зниження енергоємності ВВП, на нашу думку, можливо за умови створення правових підстав, які б зобов’язували суб’єктів господарювання забезпечити відповідний рівень енергоефективності в усіх галузях суспільного виробництва, уникаючи безпосереднього втручання в господарську діяльність.
Слід зазначити, що в Україні не забезпечується системний підхід до вирішення проблем ефективного використання енергетичних ресурсів. До останнього часу проблеми енергоефективності, які є ключовими в реалізації енергетичної політики багатьох країн світу, не стали предметом постійної уваги на державному рівні. Розвинуті держави, досягнувши вражаючих успіхів у сфері енергозбереження, зосередили свою увагу на більш складних завданнях - реалізації програм енергоефективності, які в останні роки стали одержувати усе більш яскраво виражений екологічний характер.
Отже, розроблення законопроекту пов’язано з необхідністю законодавчого регулювання відносин, що виникають у процесі діяльності в сфері енергоефективності з метою створення економічних та організаційних умов для ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів.
У сфері правового регулювання питань енергоефективності діють такі нормативно-правові акти: Закони України “Про енергозбереження”, “Про альтернативні джерела енергії”, Укази Президента України від 26.07.95 р. “Про утворення Державного комітету України з енергозбереження”, від 06.10.95 р. “Про положення про Державний комітет України з енергозбереження”, від 16.06.99 р. №662/99 “Про заходи щодо скорочення енергоспоживання бюджетними установами, організаціями та казенними підприємствами” та інші нормативно-правові акти.
Проте деякі норми цих нормативно-правових актів не узгоджуються між собою, не місять механізмів прямої дії, у зв’язку з чим виникла необхідність у вдосконаленні правового регулювання у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів.
Розв’язання проблеми за допомогою ринкових механізмів неможливе, оскільки питання носить організаційний характер та потребує державного регулювання.
2. Цілі і завдання прийняття Закону
За період 1995-2005 років зниження енергоємності ВВП забезпечувалося в основному за рахунок впливу наявного в промисловості структурного фактору, а саме: вартість постійної складової енерговитрат у собівартості продукції зменшувалася пропорційно до зростання обсягів виробництва, внаслідок чого динаміка зростання ВВП у цей період перевищувала динаміку споживання енергоресурсів.
При цьому слід зазначити, що на даний час структурний фактор, як складова потенціалу енергозбереження – вичерпаний, у зв’язку з чим для збереження існуючих темпів зниження енергоємності ВВП (4-6% щорічно) необхідно терміново задіяти технологічний фактор потенціалу енергозбереження. Інакше, у разі невжиття кардинальних заходів, відставання показників енергоефективності економіки України від показників розвинутих країн, стане хронічним. Це, в свою чергу, значно ускладнить в коротко та середньостроковій перспективі конкурентоздатність вітчизняного продукту на світових ринках.
Відповідно до ст. 7 Закону України „Про основи національної безпеки України” на сучасному етапі одною з основних реальних та потенційних загроз національній безпеці України, стабільності в суспільстві є неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів. В умовах зростаючої енергозалежності України, ефективність використання енергоресурсів стає основною умовою забезпечення енергетичної безпеки країни. Фактично мова повинна йти про запровадження надзвичайного стану та посилення державного регулювання у сфері ефективності використання енергоресурсів.
Метою законопроекту є визначення правових засад діяльності в сфері ефективного використання енергетичних ресурсів, які спрямовані на забезпечення економічних та організаційних умов для ефективного та економного використання паливно-енергетичних ресурсів та визначення механізмів та інструментів державного регулювання, кінцевою метою реалізації яких є досягнення Україною рівня енергоємності ВВП, що відповідає аналогічним показникам розвинутих країн.
Крім того, з метою адаптації законопроекту до законодавства ЄС вводяться такі нові поняття, як сертифікат з енергоефективності та угоди щодо добровільних зобов’язань суб’єктів господарювання. Зазначена норма законопроекту спрямована на стимулювання суб’єктів господарювання до ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, до їх економії шляхом впровадження енергоефективних проектів та заходів.
Виховання ощадливого ставлення до використання паливно-енергетичних ресурсів забезпечується шляхом навчання і широкої популяризації економічних, екологічних і соціальних переваг ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів та енергозбереження. Саме з цією метою законопроектом встановлюється необхідність володіння спеціальними знаннями у сфері енергозбереження та ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів для певних категорій посад, а також необхідність включення до навчальних програм відповідних курсів з питань ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів та енергозбереження.
3. Альтернативні способи досягнення цілей
Альтернативним способом досягнення зазначених цілей є внесення змін до чинного законодавства, зокрема, Закону України “Про енергозбереження”.
Основні причини відмови від застосування альтернативного способу розв’язання проблеми:
положення діючих нормативно-правових актів, зокрема, Закону України “Про енергозбереження” в більшості носять декларативний характер, ними не врегульовані деякі питання, які вимагають врегулювання на законодавчому рівні, існує досить слабкий зв’язок між різними нормативно-правовими актами;
необхідно забезпечити системний підхід до вирішення проблем енергоефективності шляхом сконцентрування в одному акті питань ефективного використання енергетичних ресурсів;
чинний Закон України „Про енергозбереження” не відповідає загальноєвропейській практиці державного регулювання питань ефективного використання енергетичних ресурсів.
Крім того, слід зазначити, що вибір альтернативного шляху вирішення проблеми не дозволить подолати цілий ряд негативних аспектів, які породжує чинна система законодавства у сфері енергозбереження.
Зокрема, чинна система законодавства, яка регулює відносини щодо підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів, побудована на принципі „енергозбереження”, тоді як з урахуванням вимог ринкової економіки, економічної доцільності та технічного прогресу, більш широким і загальноприйнятим у світовій практиці є поняття „енергоефективності” (ефективного використання енергоресурсів).
Вжиття такого терміну, пояснюється тим, реалізація державної політики у сфері використання енергоресурсів лише на підставі принципу „енергозбереження” (збереження енергетичних ресурсів) є неприпустимою, оскільки скорочення споживання ресурсів в абсолютних показниках, та економія енергоресурсів, може досягатися за рахунок невиконання вимог технології з виробництва певних видів продукції, погіршення якості кінцевої продукції, погіршення умов комфортної життєдіяльності населення (відключення опалення, освітлення тощо) та неприбутковості суб’єктів господарювання.
4. Механізм, який пропонується застосувати для розв’язання проблеми і відповідні заходи
Для розв’язання проблеми енергоефективності пропонується проект Закону України “ Про ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів".
Проект визначає правові засади діяльності у сфері енергоефективності, принципи державної політики та повноваження органів управління у сфері енергоефективності, форми державного регулювання відносин у цій сфері, правила проведення державної експертизи з енергоефективності, економічні заходи стимулювання ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, форми контролю та відповідальності за порушення законодавства у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів.
Законопроект містить 22 статей і складається з семи розділів:
І. Загальні положення.
ІІ. Державна політика у сфері використання паливно - енергетичних ресурсів.
ІІІ. Механізм забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів.
ІV. Джерела фінансування заходів із забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів.
V. Відповідальність за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.
VП. Міжнародне співробітництво у сфері забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.
VШ. Прикінцеві положення.
Проектом регуляторного акта впроваджується правовий механізм, яким зокрема передбачається:
Приведення окремих положень законодавства у сфері енергозбереження у відповідність до економічної ситуації, зокрема необхідно створити умови економічної зацікавленості суб’єктів господарювання до підвищення ефективності використання енергоресурсів.
- Удосконалення порядку нормування питомих витрат енергоносіїв.
- Створення системи нових енергетичних стандартів.
- Удосконалення системи державної експертизи з енергозбереження.
- Запровадження обов’язкової статистичної звітності щодо використання енергоресурсів.
- Створення єдиного механізму державного контролю у сфері енергозбереження і енергоефективності, уникаючи дублювання функцій органів державної влади у цих сферах.
- Встановлення адекватної юридичної відповідальності юридичних осіб, посадовців та громадян за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів.
- Забезпечення переходу до масового застосування приладів обліку споживання енергоресурсів. Існує нагальна необхідність упорядкування оплати за спожиті ресурси споживачами житлово-комунальних послуг, яка на даний час проводиться здебільшого за встановленими нормами, що майже у два рази перевищують фактичні обсяги споживання ресурсів.
До основних положень законопроекту слід віднести правові норми, які визначають головні принципи державної політики, форми державного регулювання, заходи стимулювання та відповідальності у сфері енергоефективності.
5. Обґрунтування можливості досягнення цілей.
Виникнення обставин, які можуть справити негативний вплив на виконання вимог даного регуляторного акта не очікується.
Надано високу оцінку можливості впровадження та виконання вимог акта органами державної влади, суб’єктами господарювання та юридичними особами.
За результатами ведення в дію запропонованого регуляторного акта не передбачається нанесення шкоди суб’єктам господарювання, тому механізм повної або часткової компенсації можливої шкоди у разі настання очікуваних наслідків дії акта не розроблявся.
Функції здійснення державного контролю та нагляду за додержанням вимог акта будуть покладені на НАЕР. Контроль та нагляд за додержанням вимог акта буде здійснюватись постійно.
Реалізація запропонованого регуляторного акта не потребує виділення додаткових видатків з державного бюджету.
6. Очікувані результати прийняття акта
Україна належить до енергодефіцитних країн, задовольняючи свої потреби в енергоресурсах за рахунок власних джерел менш ніж на 50 відсотків. Тільки у 2003 році в Україну було імпортовано близько 85% від загального споживання країною нафти та близько 60% природного газу, на що було затрачено 6,87 млрд. доларів США.
Не зважаючи на те, що починаючи з 2002 року спостерігається тенденція зниження енергоємності ВВП, її рівень залишається у 3-5 разів вищим, порівняно із розвинутими країнами. Незначні темпи зниження енергоємності ВВП (4-6%) та нинішній стан справ у сфері регулювання енергоефективності дозволяють зробити висновок, що у разі невжиття кардинальних заходів відставання показників енергоефективності економіки України від показників розвинутих країн стане хронічним. Це в свою чергу значно ускладнить в коротко та середньостроковій перспективі конкурентноздатність вітчизняного продукту на світових ринках.
Прийняття Закону України “Про ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів” створить законодавчу основу для забезпечення здійснення ефективного державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання у сфері ефективного та економного використання паливно-енергетичних ресурсів, що, в свою чергу, забезпечить баланс інтересів суспільства, суб’єктів господарювання та споживачів їх товарів і послуг.
За результатами впровадження регуляторного акта негативних результатів не очікується.
Опис прогнозованих вигод та витрат у разі прийняття регуляторного акту:
| Об’єкт впливу | Вигоди | Витрати |
| Держава | Прискорення структурної перебудови національної економіки; мінімізація залежності економіки України від імпорту енергоносіїв; підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світових ринках зменшення техногенного навантаження на навколишнє середовище. | Додаткові витрати відсутні |
| Населення | Підґрунтя для збільшення рівня заробітної плати населення, за рахунок зменшення частки енерговитрат у собівартості продукції; - збільшенні кількості робочих місць, що будуть створені за рахунок розширення ринку енергетичних послуг. | Додаткові витрати відсутні |
| Суб’єкти господарювання, установи (організації) | Здійснення діяльності в прозорому нормативно-правовому полі, створення привабливого інвестиційного клімату. | Додаткові витрати відсутні |
За результатами впровадження регуляторного акта негативних результатів не очікується.
7.Обґрунтування запропонованого строку дії акта у разі обмеження цього строку
Обмеження щодо строку дії акта немає, що дасть змогу розв’язати проблеми та досягти цілі державного регулювання.
8. Показники результативності акта
Розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів, пов'язаних з дією акта - очікується поступове збільшення надходжень до Державного бюджету України в результаті зниження енергоємності ВВП, здешевлення продукції та покращення інвестиційного клімату.
Кількість суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб, на яких поширюватиметься дія акта – дія акта буде поширюватися на юридичних та фізичних осіб, в результаті діяльності яких здійснюються:
проведення заходів з реалізації державної політики, регулювання, управління, контролю (нагляду) та міжнародного співробітництва у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів;
використання паливно-енергетичних ресурсів;
проведення енергетичного аудиту, запровадження енергетичного менеджменту та здійснення енергетичного маркування;
виробництво та поставка енергетичного та енергоспоживаючого обладнання, машин, механізмів, конструкційних, будівельних матеріалів та іншої продукції, приладів обліку, контролю і регулювання використання паливно-енергетичних ресурсів;
науково-дослідні, проектно-конструкторські, експертні, спеціалізовані, монтажні, налагоджувальні, ремонтні та інші види робіт і послуг, пов'язані з підвищенням ефективності використання та економії паливно-енергетичних ресурсів;
роботи, пов'язані з розвитком і використанням відновлюваних джерел енергії, вторинних енергетичних ресурсів;
інформаційне забезпечення та освітня діяльність щодо ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів та розвитку відновлюваної енергетики.
Розмір коштів і час, що витрачатимуться суб'єктами господарювання та/або фізичними особами, пов'язаними з виконанням вимог акта – реалізація положень даного регулярного акта не вимагає додаткових витрат коштів та часу суб’єктів господарювання.
Рівень поінформованості суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб з основних положень акта – середній. Проект регуляторного акта розміщено на сайті Національного агентства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.
Одночасно, визначено низку спеціальних показників, за якими оцінюватиметься результативність реалізації акта, зокрема:
- зниження енергоємності ВВП;
- зниження питомих витрат енергетичних ресурсів на виробництво одиниці продукції, надання послуг, виконання робіт;
- підвищення безпеки довкілля;
- підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції за рахунок зменшення у ї собівартості долі затрат енергетичних ресурсів;
- підвищення рівня енергетичної безпеки держави, за рахунок зменшення залежності національної економіки від імпорту енергоносіїв;
- прискорення структурної перебудови національної економіки, через зниження структурі ВВП питомої ваги економічного продукту енергоємних галузей економіки;
- покращення якості життя населення, зокрема, через надання житлово-комунальних послуг більшої якості;
- підвищення рівня поінформованості суспільства щодо переваг ефективного використання енергетичних ресурсів.
Висновки щодо наслідків упровадження норм проекту за сферами впливу
Зростання валового внутрішнього продукту
Узагальнюючими показниками ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів країни є питомі витрати первинної енергії на одиницю валового внутрішнього продукту країни (енергоємність ВВП).
Енергоємність ВВП є важливим кількісним і натуральним вимірювачем рівня науково-технічного прогресу країни і має як безпосередній так і опосередкований вплив на всі сфери її соціально-економічного розвитку і життєдіяльності людей. На прикладі Росії підраховано, що зниження енергоємності ВВП на 1% дає його приріст не менше ніж на 0,3%.
На сьогодні енергоємність ВВП України складає 0,89 кг умовного палива на 1 долар США з урахуванням паритету реальної купівельної спроможності (ПКС), що у 2,6 рази перевищує середній рівень енергоємності розвинутих країн світу. Причиною високої енергоємності є надмірне споживання в галузях економіки енергетичних продуктів на виробництво одиниці продукції, що обумовлює відповідне зростання імпорту вуглеводнів в Україну.
Висока енергоємність ВВП в Україні є наслідком суттєвого технологічного відставання у більшості галузей, впливу „тіньового” сектора та незадовільної галузевої структури національної економіки і, зокрема, імпортно-експортних операцій, що об’єктивно обмежує конкурентоспроможність національного виробництва і лягає важким тягарем на економіку – тим паче, за умов її зовнішньої енергетичної залежності. На відміну від розвинутих країн, де енергозбереження є елементом економічної та екологічної доцільності, для України це – питання виживання, оскільки досі не вирішено проблему збалансованого платоспроможного споживання як внутрішнього, так і щодо імпорту паливно-енергетичних ресурсів.
Низька енергоефективність стала одним з основних чинників кризових явищ в українській економіці. Дійсно, у структурі витрат на виробництво промислової продукції в першій половині 90-х рр. майже втричі зросла вартісна складова енергоресурсів у матеріальних витратах на цю продукцію, сягнувши 42% їх загального обсягу. Лише у результаті прийнятих на державному рівні зусиль в Україні, починаючи з 1997 р., розпочалися реальні зрушення, спрямовані на поліпшення ситуації, пов’язаної з енергоефективністю. Якщо енергоємність ВВП протягом 1990-1996 рр. зросла на 42% і майже стабілізувалася у 1997-1999 рр., то з 2000 року спостерігалося її істотне зменшення, причому вперше в історії України зростання ВВП було досягнуто за одночасного скорочення споживання первинних паливно-енергетичних ресурсів.
Проте, слід зазначити, що, починаючи з 2002 року, темпи зниження енергоємності ВВП уповільнилися в зв’язку з тим, що в найбільш енергоємних галузях національної економіки, а саме металургійній, машинобудівній, хімічній та нафтохімічній, а також у житлово-комунальній сфері динаміка зниження енергоємності валової доданої вартості зазнала негативних змін через погіршення технічного стану обладнання, яке за оцінкою експертів має ступінь фізичного зносу 65-70 %, і внаслідок цього підвищення питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на деякі важливі види продукції зазначених галузей.
Фактор енергозбереження є одним із визначальних для енергетичної стратегії України. В цілому тут фокусуються проблеми як ефективності власне паливно-енергетичного комплексу, так і здатності останнього забезпечити ресурсами ефективне функціонування національної економіки.
В зв’язку з цим на даний час важливого значення набувають питання, пов’язані з впровадженням енергоефективних технологій та обладнання у всіх галузях національної економіки.
Економічно доцільний потенціал енергозбереження України у 2030 році визначено на рівні 65% з урахуванням впливу технічного та структурного факторів енергозбереження на зниження обсягів енергоспоживання суб’єктами національної економіки відносно обсягів споживання паливно-енергетичних ресурсів у 2000 році, тобто, до 2030 року прогнозується збільшення обсягу виробництва ВВП у 2,7 рази, а споживання первинних енергоресурсів тільки на 35,8%.
Технічний фактор відображає вплив технічного (технологічного) стану та рівня устаткування і обладнання на обсяги споживання енергоресурсів при виробництві продукції (послуг).
Структурний фактор відображає вплив структурних змін у галузевій або міжгалузевій діяльності на обсяги споживання палива та енергії.
На даний час, основним фактором зниження енергоємності промислової продукції в усіх галузях національної економіки, є формування ефективно діючої системи державного управління сферою енергозбереження, наявність якої дасть змогу, в першу чергу, удосконалити структуру кінцевого споживання енергоресурсів, зокрема, за рахунок подальшого розширення та поглиблення електрифікації в усіх сферах економіки, що дозволить замістити дефіцитні види палива і підвищити продуктивність праці..
Технічна (технологічна) складова потенціалу енергозбереження:
- підвищення ефективності виробництва, перетворення, транспортування та споживання енергоресурсів і відповідно зниження енергоємності виробництва продукції та надання послуг за рахунок впровадження новітніх енергоефективних технологій та енергозберігаючих заходів.
Структурна складова потенціалу енергозбереження:
- зміна макроекономічних пропорцій в економіці з метою зниження рівнів енергоспоживання;
- зменшення питомої ваги енергоємних галузей і виробництв промисловості та транспорту;
- форсування розвитку наукомістких галузей і виробництв, що характеризуються малими енергоємністю, матеріаломісткістю та підвищеною вартістю продукції.
У свою чергу структурний та технічний (технологічний) фактори залежать від міжгалузевих та внутрішньогалузевих зрушень в економіці держави.
Загальний потенціал енергозбереження за рахунок технічного (технологічного) та структурного факторів в економіці України у 2030 році складатиме 570,3 млн. т у.п., у тому числі з урахуванням:
галузевого технологічних фактору – 311,37 млн. т у.п.
міжгалузевого технологічного фактору – 30,83 млн. т у.п.
галузевого структурного фактору – 106,24 млн. т у.п.
міжгалузевого структурного фактору – 121,87 млн. т у.п.
За рахунок реалізації потенціалу енергозбереження енергоємність ВВП у 2030 році складе 0,36 кг у.п./$ США, що у 2,6 разів менше сучасного рівня – 0,89 кг у.п./$ США.
Загальний потенціал енергозбереження
| Складові енергозбереження | 2005 | 2010 | 2015 | 2020 | 2030 |
| Е н е р г о з б е р е ж е н н я, млн. т у.п. | |||||
За рахунок технічного фактору | 32,9 | 88,6 | 137,0 | 194,3 | 342,2 |
За рахунок структурного фактору | 8,4 | 33,5 | 65,6 | 110,9 | 228,1 |
| Разом | 41,7 | 122,0 | 201,6 | 304,4 | 570,3 |
| у тому числі: | |||||
| П а л и в о, млн. т у.п. | |||||
За рахунок технічного фактору | 15,6 | 40,03 | 62,29 | 94,9 | 171,3 |
За рахунок структурного фактору | 2,3 | 14,1 | 33,7 | 59,4 | 131,7 |
Разом | 17,9 | 54,13 | 95,99 | 154,4 | 303,0 |
| Е л е к т р о е н е р г і я, млрд. кВт.год / млн. т у.п | |||||
За рахунок технічного фактору | 32,9/12,2 | 98,9/35,7 | 136,0/47,3 | 181,9/62,4 | 309,7/104 |
За рахунок структурного фактору | 9,8/3,6 | 40,5/14,8 | 81,7/27,1 | 141,4/48,1 | 286,9/96,0 |
| Разом | 42,79/15,8 | 139,49/50,5 | 217,8/74,4 | 323,4/110,5 | 596,7/200,0 |
| Т е п л о е н е р г і я, млн. Гкал / млн. т у.п. | |||||
За рахунок технічного фактору | 31,76/5,1 | 80,03/12,9 | 161,46/27,0 | 218,46/37,0 | 393,05/67,9 |
За рахунок структурного фактору | 17,6/2,9 | 25,2/4,2 | 25,2/4,2 | 15,37/2,5 | -7,01/-1,17 |
| Разом | 49,36/8,0 | 105,23/17,1 | 186,66/31,2 | 233,83/39,5 | 386,0/66,,73 |
| К а п і т а л ь н і в к л а д е н н я, млрд. грн. | |||||
За рахунок технічного фактору | 5,1 | 35,51 | 57,8 | 84,43 | 150,83 |
За рахунок структурного фактору | - | - | - | - | - |
| Разом | 5,1 | 35,51 | 57,8 | 84,43 | 150,83 |
Примітка:
1. Необхідно взяти до уваги, що загальний потенціал енергозбереження за рахунок технічного (технологічного) та структурного факторів станом на 2005 рік (порівняно з 2000 роком), який складає 41,3 млн. т у.п., до кінця зазначеного періоду прогнозується реалізувати в повному обсязі, у тому числі: потенціал, реалізований у період 2000-2004 років, який складає 34,0 млн. т у.п. та потенціал, який за прогнозами буде реалізований у 2005 році в обсязі 7,3 млн. т у.п.
2. – капітальні вкладення, необхідні для реалізації потенціалу за період 2000-2005 рр. складають 5,1 млрд. грн., у тому числі протягом 2000-2004 рр. реалізовано 4,13 млрд. грн., а у 2005 році прогнозується освоїти на рівні близько 1 млрд. грн.
Науково-технічний і технологічний рівень країни
Україна не змогла до цих пір в повній мірі використати всі можливості так званої другої промислової революції, пов’язаної з розвитком високих технологій, зокрема, інформаційної, генетичної, космічної технологій, матеріалознавства та енергетичної технології. Остання, зокрема, базується енергозберігаючих науково-технічних, технологічних принципах і є основою, на сьогодні національної енергетичної безпеки держави.
Стимулювання енергозбереження сприяє збільшенню наукових досліджень у сфері енергоефективності та стрімкому розвитку наукомістких технологій у вітчизняному виробництві, що в свою чергу позитивно впливає на ріст науково-технічного і технологічного рівня країни.
Національна енергетична безпека
На сучасному етапі Україна імпортує майже половину енергоресурсів необхідних для сталого розвитку економіки країни. В таких умовах дуже складною задачею є забезпечення енергетичної безпеки держави, а саме таких її складових як обмеження уразливості від короткострокових та довгострокових перерв в поставках енергоносіїв та необхідністю забезпечення зростаючих енергетичних потреб імпортними енергоресурсами за прийнятними цінами. В цьому аспекті реалізація потенціалу енергоефективності в країні прямо впливає на зміцнення енергетичної безпеки держави.
Ринок праці
Реалізація енергозберігаючих заходів у виробничій сфері прямо впливає на розвиток виробництва, що в свою чергу сприяє росту рівня зайнятості населення. Крім того проектом передбачено розширення ринку послуг (енергоаудит, енергоменеджмент), яке призведе до створення нових робочих місць.
Стан навколишнього природного середовища
Значна економія коштів за рахунок енергозбереження може бути досягнута і за екологічними ознаками.
Зменшення шкідливих викидів на Україні за рахунок реалізації енергозберігаючих заходів
| Зменшення шкідливих викидів, тис. тонн | ||||||
| Роки | CO2 | CO | NOX | SO2 | CH4 | Зола |
| 2000 | 42,895 | 32,5 | 121 | 375 | 0,88 | 262 |
| 2005 | 81,967 | 62,7 | 234,7 | 727 | 1,68 | 509 |
| 2010 | 130,040 | 98,7 | 377,6 | 1,170 | 2,67 | 819 |
Запобігання економічним збиткам від забруднення навколишнього середовища за рахунок енергозберігаючих заходів орієнтовно можна оцінити у 2000 році в 4,5 млрд. і в 2010 в 14 млрд. доларів. При цьому враховується лише прямий вплив забруднення на погіршення екологічної ситуації в країні.
9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності акта
Джерелом інформації для відстеження результативності регуляторного акта будуть виключно статистичні дані на підставі:
- звітності суб’єктів господарювання по формі №11-МТП, які постійно надаються до органів Держкомстату та щодо здійснення державного контролю за рівнем питомих витрат енергоресурсів;
- звітності щодо рівня споживання енергетичних ресурсів в суспільному виробництві.
Базове відстеження результативності регуляторного акта проводитиметься після набрання чинності більшістю положень акта, але не пізніше початку строку проведення заходів з повторного відстеження.
Повторне відстеження – через 1 рік з дня набрання актом чинності.
Періодичне відстеження – кожні три роки після повторного відстеження.
Аналіз регуляторного впливу підготовлено сектором забезпечення регуляторної діяльності Департаменту нормативно-правового забезпечення.
Голова М. Пашкевич
______серпня 2010 року