Змістовий модуль 5
| Вид материала | Документы |
- Модуль. Змістовий модуль, 32.71kb.
- Конспект лекцій Змістовий модуль Психологія І педагогіка як наука про людину, її світ, 2693.85kb.
- Перелік знань, навичок, вмінь для проведення поточного та етапного контролю модуль, 578.8kb.
- Державна Фармакопея України основний документ, що регламент, 187.07kb.
- Фізіологія вагітності, пологів, післяпологового періоду. Перинатальна охорона плода., 1708.3kb.
- Біологія постембріонального розвитку (укладач: к б. н., доц. Варенюк І. М.) Змістовий, 112.89kb.
- Плани семінарсько-практичних занять з соціальної психології Структура залікового кредиту, 1019.87kb.
- Тема Лекц, 357kb.
- Усього, 44.94kb.
- М.І. Пирогова методичні рекомендації з патофізіологіі для студентів медичного факультету, 726.86kb.
- Поради студенту.
5.1. Зміст теми:
Причини розвитку запальних і гнійних захворювань:
А) Наявність збудників гнійної інфекції (сафілококи, стрептококи, кишкова паличка, гонококи,синьогнійна паличка та ін. у чистому вигляді або в асоціації олин з одним).
Б) Зростання числа антибіотикостійких штамів мікроорганізмів, періодична зміна провідних збудників хірургічної інфекції.
В) Зміна імунологічних і неспецифічних факторів захисту макроорганізму за рахунок урбанізації життя, збільшення алергізації та сенсибілізації населення.
Механізм розвитку запальних і гнійних захворювань:
А) Проникнення збудника в тканини або органи.
Б) Розмноження мікроорганізмів, виділення ними токсинів та ензимів.
В) Розвиток місцевої і загальної відповідної реакції макроорганізму.
Клінічні прояви запальних і гнійних захворювань:
А) Місцевва запальна реакція (біль, гіперемія, набряк,місцеве підвищення емператури, порушення функції ураженого органу).
Б) Загальна реакція організму (гіпертермія, озноб, явища інтоксикації).
В) Розвиток захворювання:
- захворювання розвивається швидко або повільно (залежить відімунобіологічних властивостейорганізму хворого і вірулентності мікроорганзімів);
- процес може бути обмеженим або захоплювати велику масу канин.
Діагностика запальних і гнійних захворювань:
А) Клінічні дані (скарги, анамнез, загальні і місцеві прояви);
Б) Лабораторні дані (клінічний аналіз крові та сечі, бактеріологічне досілдження ранового ексудату, пунктату,крові);
В) Інструментальні методи (рентгенологічні, сонографічні, ендоскопічні тощо).
Принципи лікування запальних і гнійних захворювань:
А) Вплив на збудника (антибактеріальна терапія, місцеве лікування гнійного вогнища – медикаментозне, хірургічне, фізіотерапевтичне).
Б) Вплив на макроорганізм (дезинтоксикація, загальнозміцнююча, стимулююча, імунокоригуюча терапія).
Фурункул – гостре гнійно-некротичне запалення волосяного мішка, прилеглої сальної залози і навколишніх тканин. Це часта форма гнійних захворювань шкірного покриву переважно відкритих частин тіла. Збудник – стафілококи. До хвороби призводить неправильний догляд за шкірою, порушення обміну (діабет) неповноцінне харчування, мікротравми, ослаблення захисних сил організму.
Діагностика. Клінічно фурункул представляє собою болючий вузлик в області сальної залози і волосяного мішка, окружений щільним інфільтратом із запаленням шкіри. Фурункул частіше протікає із субфебрильною температурою і при несильно виражених загальних явищ запалення. Інколи при поширенні набряку, локалізації фурункула на обличчі можуть бути сильно виражені загальні прояви (збільшення температури, озноб) .
Фурункул обличчя, особливо верхньої губи нерідко має важке протікання і швидко переходить на клітковину і судини. В наслідок висхідного тромбофлебіту інфекція поширюється в мозкові синуси, інколи призводить до смертельного менінгіту. Лікування стаціонарне.
Фурункульоз –множинний, часто рецидивуючий розвиток фурункулів в різних частинах тіла. Виникає в ослаблених хворих.
Лікування. У фазі запалення застосовують антибіотики, спокій, тепло, УВЧ, інколи кератолітичні препарати на верхівку інфільтрата. При локалізації фурункула на обличчі показаний суворий ліжковий режим до відторгнення стрижня, прийом їжі в рідкому стані, заборонено жувати, говорити, що являється важливою профілактичною мірою у відношенні ускладнень (тромбофлебіт...)
При лікуванні фурункульозу увага повинна приділятися загальному стану людини (вітаміни). Підвищення імунного захисту організму.
Оперативне лікування при фурункулі показано при розвитку ускладнень: абсцес, флегмона.
Карбункул – гостре поширене гнійно-некротичне запалення декількох волосяних фолікулів і сальних залоз з утворенням запального інфільтрату і некрозу шкіри, підшкірної клітковини внаслідок тромбозу судин.
Збудники – золотистий стафілокок, стрептокок, змішана флора.
Сприятливі умови виникнення – гіпо- та авітамінози, цукровий діабет, зниження імунної резистентності організму, переохолодження, несприятливі санітано-гігієнічні умови праці та побуту.
Локалізація – задня поверхні шиї, потилиця, верхня і нижня губа, спина, поперек. В клінічному перебігу – дві фази: утворення інфільтрату з поверхневими пустулами, в подальшому – некроз та розплавлення шкіри та підшкірної клітковини.
Загальні зміни – ендотоксикоз, гіпертермія, тахікардія, гіпотензія, тахіпное, блідість шкіри, холодний піт, жовтяниця, набряки, олігурія, адінамія, лабільний психоемоційний стан – зустрічаються рідко.
Лабораторні тести – підвищення лейкоцитів в крові, лейкоцитарний індекс інтоксикації.
Лікування – госпіталізація, комплексне лікування, раціональна антибіотико терапія після антибіотикограми.
Оперативне лікування під загальним знеболенням – адекватна некректомія до життєздатних тканин. Тампонада рани проводиться серветками з гіпертонічним розчином, антисептичними речовинами, в подальшому – мазі на гідрофільній основі – поліетіленгліколь, левосин, левомеколь, альгофін. Активна дезінтоксикаційна терапія. У післяопераційному періоді лікування карбункулу здійснюється як лікування гнійних ран з активним застосуванням протеолітичних ферментів, постійної некректомії, використання фізіотерапевтичного лікування, стимулювання імунітету, комплексної дезинтоксикації, корекції порушень вуглеводного та іншого обмінів.
Абсцесом називають обмежене скупчення гною в тканинах і органах. У ряді випадків абсцесс є наслідком медичних маніпуляцій.
Флегмоною називається гостре розлите гнійне запалення клітковини або клітковинних просторів.
Гідраденіт – гнійне запалення апокринових потових залоз.
5.2. Теоретичні питання до заняття:
- Збудники гострої гнійної неспецифічної інфекції, їх характеристика;
- Патоморфологічні та патофізіологічні зміни при гострій гнійній неспецифічній інфекції;
- Відмінність абсцесу від флегмони, принципи лікування.
- Причини гідраденіту, клініка, діагностика, лікування, профілактика.
- Класифікація бешихи, принципи лікування.
- Клініка і діагностика карбункулу і фурункулу.
- Загальні зміни при карбункулі і фурункулі.
- Ускладнення карбункула і фурункула, їх попередження.
- Консервативне лікування карбункулу та фурункулу.
- Оперативне лікування.
- Профілактика захворювання.
5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
1.
2.
5.4. Питання для самоконтролю:
- Класифікація гострої хірургічної інфекції.
- Дайте визначення фурункула. Які характерні клінічні ознаки фурункула?
- Дайте визначення фурункульозу.
- Дайте визначення карбункула. Чому при карбункулі у вогнищі запалення переважають некротичні зміни тканин?
- Дайте визначення гідраденіту. Місця його локалізації.
- Характерні ознаки перебігу гідраденіту.
- Дайте визначення абсцесу. Які клінічні ознаки абсцесу?
- Де може виникнути абсцесс?
- Які ускладнення можуть бути при фурункулі, карбункулі, гідраденіті, абсцесі?
- Які принципи лікування фурункула? Коли показана операція?
- Яке оперативне втручання при карбункулі?
- Який метод лікування карбункула?
- Яке лікування застосовують при гідраденіті?
- Тактика хірурга при лікуванні абсцеса.
- Яке знеболювання використовують при оперативному лікуванні карбункула, гідраденіту, абсцесу?
- В чому полягає профілактика?
- Що таке флегмона? Де вона може виникнути?
- Характерні клінічні ознаки флегмони.
- Основні хірургічні принципи лікування флегмон. Яке знеболювання?
- Які фактори ведуть до виникнення бешихового запалення?
- Форми бешихи. Їх клініка.
- Які ускладнення можливі при бешиховому запаленні?
- Лікування бешихи.
5.5. Задачі для самоконтролю:
Завдання №1.
Хворий, 42 років, скаржиться на різкий біль в ділянці правої щоки, підвищення емператури тіла до 38,6 С. Об-но: різкий набряк правої половини обличчя, на верхній губі визначається інфільтрат 5 на 4 см, в центрі якого кілька отворів із гнійними стрижнями.яке лікування необхідно провести хворому?
А. Хрестоподібне розсічення і висічення.
Б. Електрокоагуляція гнійника або випарювання променем лазера.
В. Новокаїнова блокада за антибіотиками навколо інфільтрату.
Г. Видалення гнійника в межах здорових тканин.
Д. Комплексне консервативне лікування.
Завдання №2.
У хірургічне відділення надійшов хворий, 32 роки, зі скаргами на головний біль,слабкість, підвищення температури тіла до 38,7. На потилиці є інфільтрат розміром 8 на 6 см, в центрі якого кілька отворів із гнійними стрижнями. Встановлено діагноз: карбункул потилиці. Хворому проведена інфузійна детоксикаційна терапія, введені в/м антибіотики, зроблена операція – розсічення і висічення карбункула, призначене ФТЛ. Який із використаних методів є ведучим у лікуванні даного хворого?
А. Використання ФТЛ.
Б. Операція.
В. Проведення інфузійної детоксикаційної терапії.
Г. Застосування антибіотиків широкого спектру дії.
Д. Підвищення імунного статусу хворого.
Література.
Основна:
- Хірургія. Т. 1 (підручник з загальної хірургії) (за редакцією Березницького Я.С., Захараща М.П., Мішалова В.Г., Шідловського В.О.). Дніпропетровськ, РВА „Дніпро-VAL”, 2006.-с.310-330.
- Петров С.В. Общая хирургия.”Питер”,2003.-с.535-551.
- Волколаков Я.В. Общая хирургия. Рига. " Звайгзне", 1989.
- Гостищев В.К. Общая хирургия. М., "Медицина", 1997.
- Гостищев В.К. Руководство к практическим занятиям по общей хирургии. М., "Медицина", 1986.
- Жученко С.П. з співавт. Загальна хірургія. Київ. "Здоров’я", 1999.
Додаткова:
- Гостищев В.К. Гнойная хирургия. М.:”Геотар медицина”, 1997
- Попкиров Стоян. Гнойно-септическая хирургия. София. “Медицина и фізкультура”, 1974, с.136-139.
- Стручков В.И. Гнойная хирургия. М. “Медицина”,1974.
- Тимофеев Н.С., Тимофеев Н.И, Операционная. - Л.: Медицина, 1987.
- Тимофеев Н.С., Тимофеев Н.Н. Перевязочная. - Л.: Медицина, 1987.
- Шевчук В.Г., Хохоля В.П. Хирургические манипуляции. - К.:Вища шк., 1987.
- Кулачек Ф.Г та співавт. Основи хірургічної практики.- Чернівці: БДМА, 2000.- 134с.
22. Гострі гнійні захворювання м’яких тканин: мастит, лімфаденіт, лімфангоїт, флебіт, тромбофлебіт.
1. Актуальність теми: Хірургічна інфекція молочної залози має достатнє поширення у жінок. Особливо актуальним гостре запалення є у породіль у перші тижні після пологів. Знання особливостей клініки, діагностики, лікування та, у першу чергу, профілактики захворювання має неабияке значення. Попередження даної патології входить до компетенції не лише хірургів, а й гінекологів, неонатологів. Гострі запальні процеси лімфатичної системи (лімфангіт, лімфаденіт,), що є, як правило, вторинними процесами, успішно лікуються лише за умови ліквідації первинного осередку запалення. Гостре запалення венозної стінки також може супроводжувати гнійно-запальні процеси м’яких тканин. Зміни агрегатного стану крові, її стаз нерідко призводять до утворення тромбів. Дана патологія може спостерігатися як у похилому віці, так у осіб працездатного віку, що має цілком зрозуміле економічне значення.
2. Тривалість заняття: 2 год
3. Навчальна мета:
3.1. Знати:
- основні етіологічні чинники виникнення маститу, лімфаденіту, тромбофлебіту;
- особливості клінічного перебігу даних запальних процесів;
- можливі ускладнення, причини їх виникнення, шляхи попередження;
- особливості діагностики різних за лакалізацією форм маститу;
- лікування гострого маститу залежно від фази перебігу;
- особливості хірургічного лікування гострого гнійного маститу;
- лікувальну тактику у випадку гострого лімфангіту, лімфаденіту;
- діагностику гострого тромбофлебіту поверхневих і глибоких вен;
- принципи лікування та профілактики гострого тромбофлебіту.
3.2. Вміти:
- провести суб’єктивне та об’єктивне дослідження хворих з даною патологією;
- підготувати хворих із гострим гнійним маститом, тромбофлебітом до діагностичних досліджень і лікувальних заходів та допомагати лікареві у їх проведенні;
- скласти набір інструментів для перев’язки та оперативних втручань;
- виконувати перев’язки у тематичних хворих;
- призначати режим, дієту, ЛФК для хворих із вказаною патологією.
3.3. Опанувати практичні навички:
- пальпації молочної залози, лімфатичних вузлів, варикозно розширених вен;
- підготовки хворих до діагностичних обстежень та лікувальних процедур;
- виконання перев’язок;
- пункції гнійного осередку;
- промивання, дренування гнійних порожнин;
- накладання еластичного бинта;
- ведення документації.
- Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
| № | Назви попередніх дисциплін | Отримані навики |
| 1 | Нормальна анатомія | Визначати локалізацію та розповсюдженість осередка запалення. |
| 2 | Топографічна анатомія | Під час розкриття гнояка враховувати розташування судинно-нервових пучків. |
| 3 | Патологічна анатомія | Оцінювати фазу та особливості запального процесу. |
| 4 | Мікробіологія | Здійснювати взяття матеріалу із вогнища запалення для бактеріологічного дослідження |
| 5 | Пропедевтика внутрішніх хвороб | Обстежувати хворих з гнійно-запальними процесами. Оцінювати дані лабораторних досліджень. |
| 6 | Фармакологія | Враховувати фармакодинаміку протимікробних препаратів, визначати оптимальну їх комбінацію та шляхи введення. |
- Поради студенту.
- Зміст теми:
Мастит – запалення молочної залози. Розрізняють гострий і хронічний мастит. Гострий процес виникає переважно у породіть через 2-3 тижні після пологів внаслідок лактостазу та потрапляння інфекції через тріщини соска, тому носить назву лактаційного. Дуже рідко мастит спостерігається у чоловіків. За клінічним перебігом розрізняють наступні фази: серозна, інфільтративна, абсцедуюча, флегмонозна, гангренозна, хронічна. За локалізацією процесу – підшкірний, інтрамамарний, ретромамарний, субареолярний. Захворювання розпочинається з підвищення Т тіла до 38-39С, болями, відчуттям нагрубання залози. Вона збільшується в розмірах, при пальпації болюча (серозна фаза). З часом формується щільний різко болючий інфільтрат, шкіра над ним гіперемована. Виражена гіпертермія, трясця, у крові лейкоцитоз, зростання ШЗЕ (гостра інфільтративна фаза). Через кілька діб у центрі інфільтрата виникає розм’якшення і формується абсцес (абсцедуюча фаза). Гнійне запалення без чітких меж з вираженими ознаками інтоксикації носить назву флегмонозної фази чи форми маститу. Інколи трапляється гнійне розплавлення з некрозом шкіри (гангренозна фаза). Тотальне запалення всіх тканин молочної залози зветься панмаститом.
Лікування початкових форм маститу консервативне. При ознаках лактостазу накладають підтримуючу пов’язку на молочну залозу, не припиняють годування, зціджують молоко. При серозному та інфільтративному маститі зціджують молоко, призначають антибіотики, ретромамарні новокаїнові блокади з використанням антибіотиків та протеолітичних ферментів, УВЧ, ультрафіолетове опромінення залози.
Гнійні форми маститу вимагають оперативного лікування, що виконується переважно під наркозом. Інтрамамарні гнояки розкривають радіарними розрізами, котрі не повинні доходити до ареоли щоби не пошкодити молочні протоки. Гній видаляють, пальцем розділяють перетинки гнійної порожнини, її промивають і дренують. Ретромамарні абсцеси розкривають по нижній перехідній зморшці, відшаровуючи залозу від великого грудного м’яза.
При хронічному маститі висікають гнійне вогнище в межах здорових тканин, ушивають рану, залишають дренаж.
Гострий серозний чи гнійній лімфангіт, лімфаденіт виникають як вторинний процес за наявності первинного вогнища (фурункул, карбункул, абсцес, флегмона и т.п.), тому їх лікування полягає у ліквідації вказаних гнійно-запальних процесів. У випадку гнійного лімфаденіту процес може перейти на оточуючі тканини з розвитком аденофлегмони. Останню лікують за загальними правилами лікування флегмон.
При гострому глибокому флебіті виникають болі та набряк ураженої ділянки (гомілка, рідше стегно) за рахунок запалення венозної стінки та порушення венозного відтоку. При тромбофлебіті температура тіла підвищується до 400 С, можливі абсцеси на протязі тромбованої вени, відмічаються сильні болі у кінцівці, її набряк. При гострому поверхневому тромбофлебіті помірні болі по ходу вени, набряклість, інфільтрати. Небезпечним ускладненням тромбофлебіту є емболія легеневої артерії чи її гілок. Хворому необхідно забезпечити строгий ліжковий режим, підвищене положення кінцівки. Призначають антикоагулянти, фібринолітики, антибіотики. Застосовують перев’язку вен, венектомію, розсічення вен.
- Теоретичні питання до заняття:
- Особливості анатомічної будови молочної залози.
- Етіопатогенез маститу.
- Клінічні форми маститу.
- Лікування маститу залежно від фази процесу.
- Методи консервативного та оперативного лікування маститу.
- Особливості оперативного лікування маститу залежно від його локалізації.
- Етіологія гострого лімфангіту та лімфаденіту.
- Особливості клінічного перебігу цих захворювань.
- Принципи лікування гострого лімфангіту та лімфаденіту.
- Покази до оперативного лікування лімфаденіту.
- Етіопатогенез гострого тромбофлебіту.
- Клініка гострого тромбофлебіту поверхневих вен.
- Клініка гострого тромбофлебіту глибоких вен.
- Принципи лікування гострого тромбофлебіту.
- Ускладнення гострого тромбофлебіту, їх профілактика та лікування.
- Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
- огляд молочної залози;
- пальпація молочної залози;
- накладання пов’язки на молочну залозу;
- огляд і пальпація лімфатичних вузлів;
- пальпація варикозно розширених, тромбованих вен.
- Питання для самоконтролю:
- Етіологія маститу.
- Класифікація маститу.
- Клінічні форми маститу.
- Лікувальна тактика у випадку маститу залежно від фази процесу.
- Етіологія гострого лімфангіту та лімфаденіту.
- Клініка гострого лімфангіту та лімфаденіту.
- Особливості лікування гострого лімфангіту та лімфаденіту.
- Етіопатогенез гострого флебіту та тромбофлебіту.
- Клініка гострого тромбофлебіту поверхневих і глибоких вен.
- Принципи лікування гострого флебіту та тромбофлебіту.
5.5. Задачі для самоконтролю:
1. Породілля звернулася зі скаргами на постійні розпираючі болі в правій молочній залозі, підвищення Т0 тіла до 390 С. Пологи 2 тижні тому. Молочна залоза збільшена у розмірах, напружена. Вище ареоли пальпується болючий інфільтрат, шкіра над ним не змінена. Ваш діагноз? Яку лікувальну тактику запропонуєте?
У породіллі має місце гострий лактаційний мастит у фазі інфільтрації. Лікування консервативне: знеболюючі, антибіотики, що змушує відмовитися від природного вигодовування, хоча молоко треба намагатися зціджувати. Призначити УВЧ на ділянку інфільтрата. Можна виконати ретромамарну новокаїнову блокаду з антибіотиками та протеолітичними ферментами. Бажано наложити тиснучу пов’язку на молочну залозу.
2. У ЦРЛ звернулася породілля зі скаргами на інтенсивний біль у лівій молочній залозі, підвищення Т0 тіла до 39-400 С, трясцю. Молочна залоза збільшена у розмірах, напружена. В її товщі на межі верхніх квадрантів пальпується болючий інфільтрат, шкіра над ним гіперемійована. У центрі інфільтрата розм’ягшення d до 4 см. Ваш діагноз? Як діяти хірургу?
У хворої гострий абсцедуючий лактаційний мастит. Необхідне оперативне лікування.
3. Хворий звернувся зі скаргами на наявність болючого пухлиноподібного утворення в лівому паху, що виникло раптово кілька днів тому. На передній поверхні лівої гомілки гнійна рана, котру отримав близько тижня. В лівій пахвово-стегновій ділянці незначний набряк та гіперемія. Пальпується різко болюче утворення з нерівними контурами, щільної консистенції. Ваш попередній діагноз? Як діяти хірургу?
Д-з: Гнійна рана лівої гомілки. Гострий пахвовий лімфаденіт.
Потрібно забезпечити адекватне лікування рани. Бажано виконати пункцію утворення. За відсутності гною – лікування консервативне, за його наявності – розкриття гнояка.
4. Каретою ШД доставлений хворий зі скаргами на інтенсивні розпираючі болі у правій гомілці, підвищення температури тіла до 400 С, неможливість ходи. Права гомілка значно збільшена в розмірах, тильна флексія стопи підсилює біль. Різка болючість при стисканні гомілки у передньо-задньому напрямку та манжеткою тонометра. Ваш діагноз? У чому полягає лікування?
Очевидно, у хворого гострий тромбофлебіт глибоких вен правої гомілки. Необхідно забезпечити ліжковий режим. Доцільно укласти кінцівку на шину Белера, призначити знеболюючі, антикоагулянти, дезагреганти, антибіотики.
5. Під час обходу хірург у хворої з гострим тромбофлебітом поверхневих вен правої гомілки звернув увагу на те, що інфільтрат по ходу v. safena magna значно поширився у проксимальному напрямку, досягнувши коліна. Чи буде достатнім продовження консервативного лікування?
У такій ситуації консервативного лікування недостатньо. З метою попередження прогресування тромбофлебіту та тромбоемболічних ускладнень потрібно перев’язати та пересікти v. safena magna.
5.6. Тести для самоконтролю:
1. Виникненню маститу сприяють:
А. Гормональний дисбаланс.
Б. Лактостаз.
В. Порушення основного обміну.
Г. Тріщини сосків.
Ґ. Підвищена пітливість.
2. За локалізацією мастит буває:
А. Шкірний.
Б. Підшкірний.
В. Інтрамамарний.
Г. Ретромамарний.
Ґ. Субареолярний.
3. Лікування інфільтративного маститу полягає у використанні:
А. Масажу молочної залози.
Б. Знеболюючих, антибіотиків.
В. Ретромамарної новокаїнової блокади.
Г. УВЧ.
Ґ. Розкриття осередку запалення.
4. Лікування абсцедуючого маститу полягає у використанні:
А. УВЧ.
Б. УФО.
В. Ретромамарної новокаїнової блокади.
Г. Розкриття гнійника.
Ґ. Короткої новокаїнової блокади.
5. Яким розрізом розкривають інтрамамарний мастит?
А. Дугоподібним.
Б. Радіальним.
В. По перехідній зморшці.
Г. Поперечним.
Ґ. Хрестоподібним.
6. Яким розрізом розкривають ретромамарний мастит?
А. Радіальним.
Б. По перехідній зморшці.
В. Дугоподібним.
Г. Поперечним.
Ґ. Будь-яким.
7. За розташування гнояка на тилі стопи збільшеними будуть наступні лімфовузли:
А. Підколінні.
Б. Поверхневі пахвові.
В. Глибокі пахвові.
Г. Парааортальні.
Ґ. Всі вищевказані.
8. Найбільш характерними ознаками тромбофлебіту глибоких вен нижніх кінцівок є:
А. Ціаноз шкірних покривів.
Б. Наявність інфільтратів по ходу вени.
В. Інтенсивний розпираючий біль.
Г. Набряк кінцівки.
Ґ. Підвищення Т0 тіла до 39-400 С.
- Найбільш небезпечним ускладненням тромбофлебіту вен нижніх кінцівок є:
А. Гнійне розплавлення тромба.
Б. Організація тромба.
В. Реканалізація тромба.
Г. Облітерація просвіту вени.
Ґ. Тромбоемболія легеневої артерії.
10. У випадку гострого тромбофлебіту призначають:
А. Сульфаніламіди.
Б. Антикоагулянти.
В. Спазмолітики.
Г. Фібринолітики.
Ґ. Антибіотики.
Література.
Основна:
1. Жученко С.П., Желіба М.Д., Хіміч С.Д. Загальна хірургія.-К.:“Здоров’я”,1999. - С. 143-146.
2. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія з анестезіологією, основами реаніматології та догляду за хворими: Допущено СМОЗ України як підручник для студентів ВМЗО ІІІ-IV рівнів акредитації, лікарів-інтернів, курсантів та аспірантів. – Вид. 2-е, доп. - К.: “Здоров’я”, 2004. – 616 с.
3. Петров С.В. Общая хірургія: Учебник для вузов с компакт-диском. – 3-е изд., перераб. и доп. – К.: ГЭОТАР – Медиа, 2005. – 768 с.
4. Лекційний матеріал.
Додаткова:
1. Гостищев В.К., Затолокин В.Д., Тамбиев Э.И. Острый мастит. – Воронеж, 1982. – 132 с.
2. Тимофеев Н.С., Тимофеев Н.И, Операционная. - Л.: Медицина, 1987.
3. Тимофеев Н.С., Тимофеев Н.Н. Перевязочная. – Л.: Медицина, 1987.
4. Шевчук В.Г., Хохоля В.П. Хирургические манипуляции. - К.: Вища шк., 1987.
5. Кулачек Ф.Г та співавт. Основи хірургічної практики. – Чернівці: БДМА, 2000. – 134 с.
23. ГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ КИСТІ
1. Актуальність теми: Серед хірургічної гнійної інфекції захворювання пальців кисті, які призводять до тимчасової непрацездатності, зустрічаються дуже часто. Щорічно панарицій вражає 0,5-1% населення. Лікування важких форм панарицію продовжується 1-2 міс. і часто приводить до значного порушення функції кисті. Тому вивчення методів своєчасної діагностики, способів лікування та профілактики хірургічної патології пальців та кисті має важливе значення у підготовці студентів.
2. Тривалість заняття: 2 год.
3. Навчальна мета
а) знати:
- основні види гнійної хірургічної інфекції кисті;
- порушення процесів обміну, імунітету при місцевій гнійній інфекції кисті, причини виникнення ускладнень;
- особливості клініки, діагностики та лікування різних видів гострої гнійної інфекції кисті;
- можливі ускладнення у ділянці рани й дренажів;
- лабораторний і функціонально-діагностичний контроль за станом хворого;
- документацію відділення гнійної хірургічної інфекції, режимні накази;
- профілактику гострої хірургічної інфекції кисті;
- ускладнення місцевої гнійної інфекції кисті.
б) вміти:
- зібрати скарги, анамнез захворювання;
- виявити фактори, які передують виникненню панарицію та флегмон кисті;
- провести діагностику різних видів панарицію та флегмон кисті;
- сформулювати клінічній діагноз різних видів панарицію та флегмон кисті;
- призначити лікування залежно від клінічної форми панарицію та флегмон кисті;
- вибрати вид розрізу залежно від виду панарицію та флегмон кисті;
- призначити місцеве лікування ран залежно від фази перебігу;
- доглядати за хворими з гнійними захворюваннями пальців та кисті;
- обрати заходи попередження виникнення у хворих гнійних захворювань пальців та кисті.
в) опановувати навички:
- огляд хворих із різними видами гнійних захворювань пальців та кисті;
- пальпація на предмет виявлення локальної болючості при панариції та флегмонах кисті;
- обґрунтування клінічного діагнозу панарицію та флегмони кисті;
- проведення диференційної діагностики панарицію з іншими запальними захворюваннями кисті;
- визначення показів та термінів проведення оперативного втручання при панариції та флегмонах кисті;
- техніка проведення анестезії пальців за Оберст-Лукашевичем;
- техніка проведення розрізів при різних видах панарицію та флегмонах кисті;
- застосування різних дренажів для лікування гнійних ран після розкриття панарицію та флегмон кисті;
- перев‘язки хворих з панарицієм та флегмонами кисті.
4. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
| Назви попередніх дисциплін | Отримані навички |
| 1. Анатомія 2. Мікробіологія 3.Фармакологія | Диференціювати анатомічні структури пальців та кисті, показати проекцію судин та нервів на кисті, зобразити зони інервації шкіри пальців та кисті. Класифікувати збудників інфекційних захворювань, володіти методами бактеріологічного дослідження матеріалу та ідентифікувати збудників інфекційних захворювань. Класифікувати основні антимікробні речовини за механізмом дії на збудників інфекції, вміти розраховувати дози хіміотерапевтичних речовин, вміти виписувати рецепти на основні хімічні антисептики. |
5. Поради студенту.
5.1. Зміст теми:
Гнійні процеси пальців - одне із найпоширеніших в амбулаторній практиці захворювань Вхідними воротами інфекції являються мілкі пошкодження (уколи тріщини та ін.).
Шкірний панарицій. Запалення може локалізуватись на тильній і долонній поверхні. Запальний ексудат розтасується під епідермісом і відшаровує його у вигляді міхура з серозним гнійним чи геморагічним вмістом. Біль не різко виражений Неповноцінне видалення відшарованого ексудатом епідермісу, спричиняє загрозу поширення інфекції. Підшкірний панарицій - найбільш часте гнійне запалення пальців. Розрізняють фазу серозного інфільтрату і фазу гнійного розплавлення. В перші години чи дні захворювання хворі, як правило, продовжують працювати. При пальпації зондом, легко визначається зона найбільшої болючості, яка відповідає розташуванню гнійного вогнища.
Пароніхія - запалення нігтьового валика, яке проявляється болем, припухлістю і гіперемією шкіри. В деяких випадках гній проникає під нігтьову пластинку. В подальшому нігтьова пластинка відшаровується на всьому протязі і виникає піднігтьовий панарицій. Основним симптомом є пульсуючий біль в області нігтьової фаланги.
Суглобовий панарицій запальний суглоб набуває веретеноподібної форми. Згинання пальця приводить до різкого болю в пошкодженому суглобі.
Кістковий панарицій - розвивається як правило, при переході патологічного процесу з м'яких тканин на кістку, тобто цей процес вторинний. Якщо операція при останньому не забезпечила достатнього відтоку гнійного виділення в результаті малих „економних" розрізів, то інфекція поширюється в глибину на кісткову фалангу пальця.
У таких випадках, після розкриття підшкірного панарицію, швидкого видужання не наступає. Біль в пальці тупа, постійна, з рани виділень немає, є інколи з мілкими, кістковими секвестрами. Фаланга булавоподібно потовщується. На рентгенограмі визначається деструкція кісткової тканини.
Сухожильний панарицій - причиною в ряді випадків являється підшкірній панарицій, коли інфекція поширюється на глибоко розташовані тканини ,а перш за все на сухожильні піхви і сухожильні згиначі пальців .Палець набухає вигляд “сосиски” знаходиться в стані легкого згинання, спроба до згинання , приводить до різкого підсилення болю. Пальпація пуговчатим зондом болюча по всіх довжині сухожильних згиначів.
Пандактиліт - гнійне запалення всіх тканин пальця. Протікає важко і супроводжується запальною інтоксикацією і нерідко підпахвовим лімфаденітом .
Флегмона має багато спільного: припухлість, набряклість, болючість, почервоніння і порушення функції.
Надапоневротична флегмона долоні проявляється невеликими набряком тилу кисті, різким обмеженням рухомості середніх пальців (тиск гнійника на апоневроз), болючістю при пальпації долонної поверхні. Флюктуацію виявити не вдається.
Для міжпальцевої флегмони характерний зовнішній вигляд кисті: значний набряк тилу пальці розведені, припухлість міжпальцьової складки, напруження шкіри міжпальцьового проміжку.
Флегмона в тильному підшкірному просторі швидко захоплює весь тил кисті . Запалення тилу кисті на долоню ніколи не поширюється. Флегмони тенара (підвищення першого пальця) і гіпотенара (п'ятого пальця). При пальпації виражена болючість і підсилення кисті І чи V пальців.
Перехресна чи V- подібна флегмона кисті сумісні пошкодження ліктьової і променевої сумок. Кисть різко набрякла, синюшна багрового кольору, пальці напівзігнуті, розгинання їх болюче. При всіх видах флегмон кисті процес може поширюватись по кисті на передпліччя із розвитком флегмони простору Пирогова. Причиною останньої можуть бути: флегмона променевої, ліктьової сумок, перехресна флегмона, інком спостерігається тотальне пошкодження кисті. Лікування у стадії серозного запалення консервативне: спокій, іммобілізація, гарячі гіпертонічні ванночки, зігріваючі компреси, УВЧ, антибіотикотерапія, електрофорез із протеолітичними ферментами.
У І стадії суглобового панарицію показана пункція суглоба з евакуаційного вмісту і введенням у порожнину суглоба антибіотиків. Пункція сухожильної піхви при сухожильній формі панарицію виконується на рівні основної фаланги пальця.
При шкірному панариції повністю видаляється відшарований епідерміс. Якщо після видалення епідерміс в центрі визначається нориця, яка веде в підшкірну клітковину, то мова йде про панарицій у вигляді "запонки". У таких випадках показано радикальне видалення вогнища.
При сухожильному панариції показана раннє розкриття сухожильної піхви за допомогою двох паралельних розрізів на передньо-бічній поверхні основної фаланги і одного розрізу на долоні для розкриття сліпого мішка піхви.
Оперативне лікування в теперішній час являється основним методом лікування. Лише в 15% випадків удається досягти зворотного розвитку процесу консервативними заходами. В більшості випадків повне видужання наступає після радикального хірургічного втручання. Розтин гнійного вогнища з наступними висіканням некротичних тканин і дренуванням порожнин покращує відтік гнійного вмісту і прискорює ліквідацію запального процесу. Виконуючи операції при флегмонах кисті, потрібно врахувати, що на тильній поверхні постійно спостерігається набряк. Однак тут не слід виконувати розріз, доки не буде виключена можливість розвитку запалення на пальцях і долоні.
При суглобовому, сухожильному і кістковому панариціях, а також флегмонах кисті лікування проводять тільки в умовах стаціонару.
5.2. Теоретичні питання до заняття:
- Особливості анатомічної будови пальців та поширення запального процесу на кисті.
- Етіологічні фактори розвитку панарицію та флегмон кисті.
- Класифікація панарицію та флегмон кисті.
- Клінічні прояви різних видів панарицію та флегмон кисті.
- Діагностичні критерії панарицію та флегмон кисті.
- Диференційна діагностика різних видів панарицію та флегмон кисті.
- Методи лікування панарицію та флегмон кисті залежно від стадії запального процесу.
- Методи знечулення при оперативному лікуванні панарицію та флегмон кисті.
- Види розрізів при розкритті різних видів панарицію та флегмон кисті.
- Методи дренування гнійних ран після розкриття панарицію та флегмон кисті.
- Методи місцевого лікування гнійних ран після розкриття панарицію та флегмон кисті.
- Методи регіонарної антибактеріальної терапії при гнійних захворюваннях кисті.
- Профілактика гнійних захворювань кисті.
5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
- суб’єктивне обстеження хворих із різними видами гнійних захворювань пальців та кисті;
- огляд хворих із різними видами гнійних захворювань пальців та кисті;
- пальпація на предмет виявлення локальної болючості при панариції та флегмонах кисті;
- обґрунтування клінічного діагнозу панарицію та флегмони кисті;
- проведення диференційної діагностики панарицію з іншими запальними захворюваннями кисті;
- визначення показів та термінів проведення оперативного втручання при панариції та флегмонах кисті;
- проведення анестезії пальців за Оберст-Лукашевичем;
- участь у проведенні розрізів при різних видах панарицію та флегмонах кисті;
- застосування різних дренажів для лікування гнійних ран після розкриття панарицію та флегмон кисті;
- перев‘язки хворих з панарицієм та флегмонами кисті.
5.4. Задачі для самоконтролю: