Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Тернопільський національний економічний університет Вінницький інститут економіки Кафедра «Фінанси І кредит» робочий зошит
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Тернопільський національний економічний, 125.18kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Тернопільський національний економічний, 187.68kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний, 1946.82kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни тернопільський національний економічний, 630.11kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни тернопільський національний економічний, 640.26kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни, 59.16kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни уманський національний університет, 29.37kb.
- Міністерство освіти І науки України Київський національний торговельно-економічний, 510.06kb.
- Міністерство освіти І науки України Київський національний торговельно-економічний, 325kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Вінницький торговельно-економічний, 712.26kb.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Тернопільський національний економічний університет
Вінницький інститут економіки
Кафедра «Фінанси і кредит»
РОБОЧИЙ ЗОШИТ
до виконання комплексного практичного індивідуального завдання – КПІЗ
з дисципліни
«Фінансовий менеджмент»
студента 5-го курсу групи ______
---------------------------------------------------------------------------------------(П.І.П. студента)
Викладач – Марченко О.І.
Графік виконання завдання та його оцінка:
| Етапи | Зміст завдання | Дата | Оцінка (за 100 бал. шкалою) | Підпис викладача |
| Перший | Розрахувати ефект фінансового важеля та силу його дії; визначити розмах рентабельності власного капіталу та оцінити сукупний ризик для власників капіталу; проаналізувати доцільність зниження частки власного капіталу за вхідними даними, наведеними у методичних вказівках. | до 03.10.11 | до 100 бал | |
| Другий | За даними фінансової звітності підприємства проаналізувати грошові потоки за три роки прямим і непрямим методами і прийняти рішення щодо їх оптимізації та обґрунтувати його. | до 24.10.11 | до 100 бал | |
| Третій | На підставі фінансової звітності підприємства за три останні роки провести аналіз фінансового стану. За результатами виявити резерви і прийняти обґрунтоване рішення щодо зміцнення фінансового стану. | до 14.11.11 | до 100 бал | |
| Четвертий | На підставі результатів аналізу та прогнозованих показників розвитку підприємства скласти фінансовий план підприємства за основними показниками та документами і обґрунтувати та захистити його. | до 22.11.11 | до 100 бал | |
Загальна оцінка_____________________
Підпис викладача___________________
Вінниця ВІЕ ТНЕУ 2011
(%)
| Заліковий модуль 1 Теми 1-5 (модульна контрольна робота, поточне опитування, тестування, самостійне опрацювання теоретичного матеріалу) | Заліковий модуль 2 Теми 6-10 (модульна контрольна робота, поточне опитування, тестування, самостійне опрацювання теоретичного матеріалу) | Заліковий модуль 3 Теми 1-12 (ректорська контрольна робота) | Заліковий модуль 4 (підсумкова оцінка з КПІЗ) | Заліковий модуль 5 (письмовий іспит) | Разом |
| 10 | 10 | 20 | 20 | 40 | 100 |
| тиждень (5) | тиждень (8) | тиждень (11) | тиждень (12) | в період сесії | |
Варіанти завдань:
Завдання перше студент виконує за варіантом згідно методичних вказівок до виконання КПІЗ.
Завдання друге-четверте студент виконує на підставі прогнозної та звітної документації конкретного промислового підприємства. Враховуючи вимоги чинного законодавства України щодо конфіденційності вхідної інформації, вхідні дані видаються студенту безпосередньо викладачем і в електронному варіанті не надаються.
Критерії оцінювання
Базова оцінка “90” балів ставиться тоді, коли студент правильно та у повному обсязі виконав індивідуальне завдання, виявив творчий пошук, самостійність, оригінальність тощо.
Базова оцінка “75” балів ставиться тоді, коли студент в основному правильно та у повному обсязі виконав індивідуальне завдання, але допустив незначні пограшності.
Базова оцінка “60” балів виставляється тоді, коли студент виконав індивідуальне завдання з помилками, які є досить суттєвими, але в межах допустимого.
Викладач може додати додаткові бали за якісне оформлення виконаної роботи, інші здобутки, які можуть бути постимульовані.
ЛІТЕРАТУРА
- Методичні вказівки до виконання Комплексного практичного індивідуального завдання з дисципліни “Фінансовий менеджмент”. Укладач Марченко О.І., Мирончук В.М.
- Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник- 3-тє вид., випр. і доп.—К.: Знання, 2008.— 483с.
- Конспект лекцій з курсу “Фінансовий менеджмент” для студентів спеціальностей „Фінанси”, „Економіка підприємств”, “Облік і аудит” денної і заочної форми навчання./ Укладачі: к.е.н. Марченко О.І., к.е.н. Погріщук Г.Б., к.е.н. Свентух А.О.– Вінниця, 2008. – 206 с.
- Методичні вказівки для виконання контрольних робіт з курсу “Фінансовий менеджмент” для студентів спеціальності “Фінанси” заочної форми навчання./ Укладач к.е.н., Марченко О.І., – Вінниця, 2008. – 31с.
- Крамаренко Г.О., Чорна О.С. Фінансовий менеджмент: 2-ге вид.: Підручник. — Київ: ЦУЛ, 2009. — 520с.
- Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер.кол.авт. і наук.ред.проф. А.М.Поддєрьогін. — К.: КНЕУ, 2008. — 536с.
- Бахрамов Ю.М., Глухов В.В. Финансовый менеджмент: Учебник для вузов, 2-е изд. Стандарт третьего поколения. — СПб: Питер, 2011. — 496 с.
- Деєва Н.М., Дедіков О.У. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник.–К.: Центр учбової літератури, 2007.—328с.
- Євтух О.Т., Євтух О.О. Фінансовий менеджмент для магістрів і не тільки. Навч.посіб. — К.: ЦУЛ.2011. — 408 с.
- Кононенко О. Аналіз финансовой отчетности. - 3-е изд., перероб. И доп. - Харьков: Фактор, 2005. - 156 с.
- Кузьменко Л.В., Кузьмін В.В., Щаповалова В.М. Фінансовий менеджмент: Навч.посіб. — Херсон: Олді-плюс. 2009. — 256с.
- Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. – 3-тє вид., випр. і допов. – К.: Знання, 2007. – 668 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
- Техніка фінансового аналізу 10-е изд. / Э. Хелферт. - СПб: Питер 2003 - 640 с. ИЛ - (Серия «Академия финансов»)
- Пазинич В.І., Шелешко А.В. Фінансовий менеджмент: Навч.посіб. — К.: ЦУЛ, 2011. — 408с.
- Ю.С. Цал-Цалко Фінансовий аналіз. Підручник.—К.: Центр учбової літератури, 2008.—566с.
- Кірійцев Г.Г. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. Видання третє, перероблене і доповнене.—К.: Центр навчальної літератури, 2004.—531с.
- Рясних Є.Г. Основи фінансового менеджменту: Навчальний посібник. / Є.Г. Рясних. — К.:Академвидав, 2010.—336с.
- Сороківська М.В., Юспович О.І. Фінансовий менеджмент (математичний інструментарій): Навч.посіб. 2000”, 2011 — 284с.
- Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент: Підручник.- К.:Знання, 2006.—439с.— (Вища освіта ХХІ століття).— Львів: “Новий світ-
- Школьник І.О. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. / І.О. Школьник, І.М. Боярко, Б.І. Сюркало.: За ред. І.О. Школьник. — Суми: Університетська книга, 2009. — 301. [3] с.
- Тарасенко Н.В.,Вагнер І.М. Фінансовий аналіз.: Навч.пос.-Львів.:Новий світ.-2000.,2008.-444 с
- Подольська В.О., Яріщ О.В. Фінансовий аналіз: Навч посібн. – К.: ЦНЛ, 2007. — 488с.
- Власюк Н.І. Фінансовий аналіз: Навч.посіб. – Львів: Магнолія 2006, 2010. – 328с.
Методичні вказівки до виконання І завдання
За даними, наведеними у таблиці:
- Розрахувати ефект фінансового важеля та силу його дії;
- Визначити розмах рентабельності власного капіталу та оцінити сукупний ризик для власників капіталу, якщо сила дії операційного важеля підприємства дорівнює 2; виручка від реалізації зміниться на ±5%, а операційний прибуток – відповідно на ±10% (±5×2);
- Проаналізувати доцільність зниження частки власного капіталу (див. табл.), розрахувавши при цьому значення середньозваженої вартості капіталу й ринкової вартості підприємства, якщо: а) відсутнє оподаткування; б) підприємство оподатковується за ставкою 20% (при розрахунках користуватися теорією Модильяні-Міллера).
| Назва показника | Частка позикових коштів у структурі капіталу,% | |||||||||
| Варіант І | Варіант ІІ | Варіант ІII | Варіант ІV | Варіант V | Варіант VІ | Варіант VIІ | Варіант VIIІ | Варіант ІX | Варіант X | |
| 5 | 10 | 15 | 20 | 25 | 30 | 35 | 40 | 45 | 50 | |
| Всього капіталу, тис. грн. | 4000 | 3500 | 4500 | 3750 | 4250 | 3250 | 4750 | 3000 | 4050 | 3050 |
| Вартість позикового капіталу,% | 5 | 10 | 15 | 20 | 25 | 5 | 10 | 15 | 20 | 25 |
| Прибуток від операційної діяльності, тис. грн. | 1500 | 1000 | 1750 | 750 | 1250 | 550 | 2000 | 500 | 1500 | 850 |
| Зниження частки власного капіталу | до 60% | до 62% | до 64% | до 66% | до 68% | до 70% | до 72% | до 74% | до 76% | до 78% |
| | Частка позикових коштів у структурі капіталу,% | |||||||||
| Варіант XІ | Варіант XІІ | Варіант XІII | Варіант XІV | Варіант XV | Варіант XVІ | Варіант XVIІ | Варіант XVIIІ | Варіант XІX | Варіант XX | |
| 5 | 10 | 15 | 20 | 25 | 30 | 35 | 40 | 45 | 50 | |
| Всього капіталу, тис. грн. | 5000 | 6750 | 5250 | 6500 | 5500 | 6250 | 5750 | 6000 | 5050 | 6050 |
| Вартість позикового капіталу,% | 2,5 | 5,5 | 7,5 | 9,5 | 10,5 | 12,5 | 14,5 | 16,5 | 18,5 | 20,5 |
| Прибуток від операційної діяльності, тис. грн. | 2000 | 3125 | 2435 | 3000 | 2000 | 3200 | 2250 | 2700 | 2150 | 2800 |
| Зниження частки власного капіталу | до 60% | до 62% | до 64% | до 66% | до 68% | до 70% | до 72% | до 74% | до 76% | до 78% |
| | Частка позикових коштів у структурі капіталу,% | |||||||||
| Варіант XXІ | Варіант XXІІ | Варіант XXІII | Варіант XXІV | Варіант XXV | Варіант XXVІ | Варіант XXVIІ | Варіант XXVIIІ | Варіант XXІX | Варіант XXX | |
| 5 | 10 | 15 | 20 | 25 | 30 | 35 | 40 | 45 | 50 | |
| Всього капіталу, тис. грн. | 7050 | 8000 | 7250 | 8150 | 7500 | 8350 | 7750 | 8500 | 7900 | 8750 |
| Вартість позикового капіталу,% | 4 | 8 | 12 | 16 | 20 | 24 | 28 | 30 | 6 | 10 |
| Прибуток від операційної діяльності, тис. грн. | 2500 | 3500 | 2250 | 3250 | 2750 | 3450 | 3000 | 3750 | 2950 | 3950 |
| Зниження частки власного капіталу | до 60% | до 62% | до 64% | до 66% | до 68% | до 70% | до 72% | до 74% | до 76% | до 78% |
Вказівки до виконання завдання
Структура капіталу підприємства пов’язана з так званим фінансовим лівериджем. Взагалі в практиці фінансового менеджменту ліверидж розглядається як важіль, що дає змогу за рахунок незначних зусиль суттєво змінювати результати фінансово-господарської діяльності підприємства. При цьому розмежовується сфера впливу фінансового та операційного важелів.
Операційний важіль (ліверидж) полягає у потенційній можливості підприємства впливати на темпи зміни операційного прибутку шляхом зміни обсягів і структури операційних витрат (постійних і змінних).
Вплив операційного важеля на фінансові результати підприємства можна виразити за допомогою формули:
(3.1)
де - темп зміни операційного прибутку;
- темп зміни виручки від реалізації;
сдов – сила дії операційного важеля.
Тобто, сила дії операційного важеля показує, на скільки відсотків зміниться операційний прибуток при зміні виручки від реалізації на 1 %.
Фінансовий важіль (ліверидж) полягає у потенційній можливості підприємства впливати на темпи зміни чистого прибутку
шляхом зміни обсягів та структури власного і позикового капіталу. У формалізованому вигляді вплив фінансового важеля на фінансові результати підприємства можна представити таким чином:
(3.2)
де – темп зміни чистого прибутку;
темп зміни операційного прибутку;
сдфв — сила дії фінансового важеля.
Отже, сила дії фінансового важеля показує, у скільки разів темпи зміни чистого прибутку підприємства перевищують темпи приросту його операційного прибутку. Таке перевищення забезпечується за рахунок так званого ефекту фінансового важеля.
Ефект фінансового важеля показує, на скільки відсотків підвищується рентабельність власного капіталу підприємства за рахунок залучення в господарський оборот позикового капіталу, незважаючи на його платний характер. Нарощення фінансової рентабельності (тобто рентабельності власного капіталу) може мати місце лише у випадку, коли економічна рентабельність використання всього інвестованого капіталу більша від середнього рівня фінансових витрат, пов’язаних із залученням позикових коштів.
Для визначення ефекту фінансового важеля використовується
формула:
)(
-СП)×(ПК/ВК) (3.3) де ЕФВ – ефект фінансового важеля (тобто нарощення рентабельності власного капіталу за рахунок використання позикового капіталу);
КОП – коефіцієнт оподаткування прибутку;
економічна рентабельність активів (розраховується шляхом відношення операційного прибутку до загального обсягу капіталу, інвестованого в активи підприємства);СП – середня ставка процента за позиковими коштами (або рівень фінансових витрат);
ПК – позиковий капітал;
ВК – власний капітал.
Ефект фінансового важеля складається з двох компонентів:
диференціала
)(-СП) – різниці між рентабельністю інвестованого капіталу і середньою ставкою процента за позиковими коштами після сплати податків;плеча ПК/ВК – співвідношення позикового і власного капіталу.
Плече фінансового важеля є мультиплікатором зміни диференціала, тобто посилює його дію як в позитивному, так і негативному напрямках. Так, якщо диференціал має додатне значення, вигідно нарощувати частку позикового капіталу і тим самим збільшувати рентабельність власного капіталу. І, навпаки, якщо значення диференціала від’ємне, в результаті збільшення плеча фінансового важеля відбувається «проїдання» власного капіталу, і наслідки для підприємства можуть бути руйнівними.
Крім того сукупний вплив комерційного та фінансового ризиків на чистий прибуток підприємства оцінюється за допомогою операційно-фінансового важеля:
де — темп зміни чистого прибутку;
— темп зміни виручки від реалізації;
СДОФВ— сила дії операційно-фінансового важеля.
Таким чином, операційно-фінансовий важіль показує, на скільки відсотків змінюється чистий прибуток підприємства, що користується позиковим капіталом, при зміні виручки від реалізації на 1 %.
Приклад:
За даними, наведеними в таблиці розрахувати ефект фінансового важеля та силу його дії при різній структурі капіталу.
Таблиця 3.1
Розрахунок ефекту фінансового важеля та сили дії фінансового важеля, тис. грн.
| Показники | Частка позикових коштів у структурі капіталу, % | ||
| 0 | 25 | 50 | |
| Власний капітал | 2000 | 1500 | 1000 |
| Позиковий капітал | — | 500 | 1000 |
| Всього капіталу | 2000 | 2000 | 2000 |
| Вартість позикового капіталу, % | — | 15 | 20 |
Продовж. табл.3.1
| Річні фінансові витрати | — | 75 (500 0,15) | 200 (1000 0,20) |
| Прибуток від операційної діяльності | 520 | 520 | 520 |
| Прибуток до оподаткування | 520 | 445 (520- 75) | 320 (520-200) |
| Податок з прибутку (25 %) | 130 | 111,25 | 80 |
| Чистий прибуток | 390 | 333,75 | 240 |
| Рентабельність власного капіталу (ЧП/ВК×100),% | 19,5 | 22,2 | 24,0 |
| Ефект фінансового важеля | 0 | 2,7 (22,2-19,5) | 4,5 (24,0-19,5) |
| Сила дії фінансового важеля | 1 (520 : 520) | 1,17 (520 : 445) | 1,625 (520 : 320) |
| Збільшення чистого прибутку при збільшенні операційного прибутку на 10 % | 10 | 11,7 | 16,25 |
А тепер розрахуємо ефект фінансового важеля за допомогою формули. Для цього спочатку визначимо економічну рентабельність активів:
520 : 2000 100 = 26%.
Ефект фінансового важеля при 25 % позикових коштів в структурі капіталу:
(1-0,25) (26-15)×(500/1500) = 2,6%
Ефект фінансового важеля при 50% позикових коштів в структурі капіталу:
(1-0,25) (26-20)×(1000/1000) = 4,5%
Отримані двома способами результати аналогічні. Отже, чим більша частка позикових коштів у структурі капіталу підприємства, тим більший ефект фінансового важеля і рентабельність власного капіталу. У цьому випадку ефект фінансового важеля буде мати позитивне значення доти, доки рівень фінансових витрат не перевищить рівень економічної рентабельності, тобто 26 %. Зі збільшенням частки позикового капіталу відбувається збільшення сили дії фінансового важеля, що призводить до підвищення ризику неповернення коштів, зменшення дивідендів та падіння курсу акцій для інвесторів.
Для визначення розмаху рентабельності власного капіталу та оцінки сукупного ризику для власників капіталу при зміні виручки від реалізації на ±5%, а операційного прибутку на ±10%, при силі дії операційного важеля, що дорівнює 2, побудуємо наступну таблицю:
| Показники | Частка позикового капіталу, % | ||||||||
| | 0 | 25 | 50 | ||||||
| | -10 % | Базове значення операційного прибутку | +10 % | -10 % | Базове значення операційного прибутку | +10 % | -10 % | Базове значення операційного прибутку | +10 % |
| Операційний прибуток | 468 | 520 | 572 | 468 | 520 | 572 | 468 | 520 | 572 |
| Фінансові витрати | - | - | - | 75 | 75 | 75 | 200 | 200 | 200 |
| Прибуток до оподаткування | 468 | 520 | 572 | 393 | 445 | 497 | 268 | 320 | 372 |
| Податок з прибутку (25 %) | 111,7 | 130 | 143 | 98,25 | 111,25 | 124,25 | 67 | 80 | 93 |
| Чистий прибуток | 351 | 390 | 429 | 294,75 | 333,75 | 372,75 | 201 | 240 | 279 |
| Рентабельність власного капіталу, % | 17,55 | 19,5 | 21,45 | 19,65 | 22,25 | 24,85 | 201 | 24,0 | 27,9 |
| Сила дії фінансового важеля | - | 1 | - | - | 1,17 | - | - | 1,625 | - |
| Зміни операційного прибутку, % | -10 | - | +10 | -10 | - | +10 | -10 | - | +10 |
| Зміни чистого прибутку, % | -10 | - | +10 | -11,7 | - | +11,7 | -16,25 | - | +16,25 |
| Розмах рентабельності власного капіталу (різниця між найбільшим і найменшим значеннями) | - | 3,9 (21,45-17,55) | - | - | 5,2 (24,85-19,65) | - | - | 7,8 (27,9- 20,1) | - |
Отримані результати свідчать, що зі зростанням частки позикового капіталу збільшується і розмах рентабельності власного капіталу, викликаний зміною операційного прибутку. Так, порівняно з варіантом, коли підприємство повністю фінансується за рахунок власного капіталу, у варіанті фінансування 50:50 розмах рентабельності власного капіталу в 2,1 раза більший (7,8:3,64).
При частці позикового капіталу на рівні 25 % сила дії операційно-фінансового важеля дорівнює: 2×1,17=2,34, а при 50%: 2×1,625 = 3,25 %.
Тобто, якщо підприємство не користується позиковими коштами, то за рахунок дії операційного важеля 5-відсоткова зміна виручки від реалізації викликає зміну операційного прибутку на 10%, і на стільки ж змінюється чистий прибуток.
Якщо частка позикового капіталу становить 25 %, а сила дії фінансового важеля дорівнює 1,17, то 5-відсоткова зміна виручки від реалізації викличе зміну чистого прибутку на 11,7% (5×2×1,17). У випадку, коли частка позикового капіталу становить 50%, а сила дії фінансового важеля – 1,625, 5 відсоткова зміна виручки призведе до зміни чистого прибутку на 16,25% (5×2×1,625). Тобто, чим більша частка позикового капіталу, тим більш чутливий чистий прибуток до зміни виручки від реалізації.
Отже, розрахунок сили дії операційно-фінансового важеля дає змогу
виявити вплив змін комерційних умов виробництва (зміну попиту,
ціни тощо) на розмір чистого прибутку і рентабельність власного
капіталу при різних варіантах співвідношення позикового і власного капіталу.
Для аналізу доцільності зниження частки власного капіталу та розрахунку значення середньозваженої вартості капіталу й ринкової вартості підприємства використовується модель Модильяні-Міллера, результати дослідження яких відрізняються в залежності від наявності або відсутності оподаткування.
Логіка теорії Модильяні-Міллера в умовах відсутність податків на доходи юридичних і фізичних осіб
Введемо наступні позначення:
Vu - ринкова вартість фінансово незалежної компанії U (тобто не залучає позиковий капітал);
Vg - ринкова вартість аналогічної фінансово залежною компанії G (іншими словами, компанії U і G розрізняються лише структурою джерел капіталу);
Е - ринкова оцінка власного капіталу компанії;
D - ринкова оцінка позикового капіталу компанії;
NOI - чистий операційний прибуток (прибуток до вирахування процентів і податків);
σNOI - середнє квадратичне відхилення NОІ як характеристика ризику;
keu - вартість джерела «власний капітал» фінансово незалежної компанії;
keg- вартість джерела «власний капітал» фінансово залежною компанії;
kd- вартість джерела «позиковий капітал».
Тс - ставка податку на прибуток.
За цих умов Модильяні і Міллер довели два твердження:
Твердження 1. Ринкова вартість компанії не залежить від структури капіталу і визначається шляхом капіталізації його операційного прибутку за ставкою, що відповідає класу ризику даної компанії:
(3.5)Твердження 2. Вартість власного капіталу фінансово залежної компанії являє собою суму вартості власного капіталу аналогічної (за доходом і рівнем ризику) фінансово незалежної компанії і премії за ризик, рівної добутку різниці
в значеннях вартості власного та позикового капіталу на величину фінансового левериджу:
keg= keu + Премія за ризик = keu+( keu- kd)×D/E (3.6)
Ці два твердження як раз і показують, що зміна структури джерел шляхом залучення більш дешевих позикових коштів не збільшує ринкову вартість компанії, так як вигода від залучення дешевого джерела супроводжується підвищенням ступеня ризику і відповідно вартості власного капіталу.
Логіка теорії Модильяні-Міллера з урахуванням
податків на доходи юридичних осіб
У 1963 р. Модильяні і Міллер опублікували другу статтю, присвячену структурі капіталу, в якій розглянули ситуацію, коли не накладається умова про відсутність податків. У цьому випадку структура капіталу вже впливає на ринкову вартість фірми. Їх розробки знову представлені у вигляді двох тверджень.
Твердження 1. Ринкова вартість фінансово залежної компанії дорівнює сумі ринкової вартості фінансово незалежної компанії тієї ж групи ризику та ефекту фінансового левериджа, рівного твору ставки податку на прибуток (Тс) і величини позикового капіталу в ринковій оцінці:
Vg=Vu+Тс×D (3.7)
при цьому очевидно, що значення Vu, при відсутності позикового фінансування чисельно рівне Е, знаходиться за формулою:
Е=Vu= NOI×(1- Тс)/ keu (3.8)
Модель, описана формулою (3.7), іноді називається ідеальною моделлю Модильяні-Міллера ринкової вартості фінансово залежною компанії, в тому сенсі, що вона побудована при ідеальних умовах, не враховуючи вплив деяких дуже істотних факторів, а саме: зростання ризику можливих фінансових ускладнень і витрат, обумовлених агентськими відносинами.
Твердження 2. Вартість власного капіталу фінансово залежної компанії являє собою суму вартості власного капіталу аналогічної (по доходу і рівнем ризику) фінансово незалежної компанії і премії за ризик, рівної добутку різниці в значеннях вартості власного та позикового капіталу на величину фінансового левериджу з поправкою, що враховує економію на податках:
keg= keu + Премія за ризик = keu+( keu- kd)×D/E×(1- Тс) (3.9)
За таких умов середньозважена вартість капіталу складає:
WACC= keu- keu× Тс ×( D/( Е+ D)) (3.10)
Приклад:
Компанія «Альфа» працює в стабільному режимі і її очікувана річний чистий операційний прибуток в найближчі роки складе 1,5 млн дол. Оскільки амортизаційних відрахувань вистачає для підтримки основних засобів у потрібному стані, а розширення діяльності не планується, то весь прибуток може виплачуватися у вигляді дивідендів. Компанія повністю фінансується за рахунок власних коштів, а необхідна прибутковість власного капіталу становить 10%, проте є можливість залучати позиковий капітал в необмежених обсягах по ставці 7%. У разі залучення позикового капіталу загальна величина активів нарощуватися не буде, тобто позиковий капітал буде заміщати власний. Потрібно проаналізувати доцільність зниження частки власного капіталу до 60% (за ринковою оцінкою), розрахувавши при цьому значення середньозваженої вартості капіталу і ринкової вартості компанії, якщо: а) відсутні податки; б) компанія оподатковується за ставкою 32%.
а) податки відсутні
Відповідно до теорії Модильяні-Міллера в цьому випадку структура джерел не впливає на ринкову вартість компанії, яка може бути знайдена за формулою (3.5):
Vu=Vg=1,5 млн дол : 0,10 = 15 млн дол.
Якщо компанія залучить позиковий капітал в сумі 6 млн дол. (40% х 15 млн дол.), то вартість власного капіталу зміниться і може бути знайдена за формулою (3.6):
keg =keu+( keu- kd)×D/E=10%+(10%-7%)×6:9=12%
Додаток, що дорівнює 2%, відображає компенсацію за зростання фінансового ризику.
Значення середньозваженої вартості капіталу при відсутності позикового фінансування природно співпадає з keu, тобто дорівнює 10%; у разі залучення зовнішніх джерел коштів воно розраховується за наступною формулою:
(3.11)
де
- вартість j-го джерела поповнення капіталу;
- питома вага j-го джерела капіталу в загальній сумі;WACC = 12%×9:15+7%×6:15=10%,
тобто дійсно залишається без зміни.
б) компанія оподатковується за ставкою 32%
Перш за все необхідно зазначити, що порівняно з попередньою ситуацією при введенні податків ринкова вартість компанії знижується у зв’язку зі зниженням доходів, доступних до розподілу серед інвесторів. Дійсно за формулою (3.8)
Е=Vu= NOI×(1- Тс)/ keu=10,2 млн дол.
Якщо фірма залучить позиковий капітал у розмірі 4,8 млн дол. (40%×10,2 млн дол.), її ринкова вартість згідно з формулою (3.7) збільшиться і становитиме:
Vg=Vu+Тс×D=10,2+32%×4,08=11,5 млн дол.
Отже, ринкова оцінка її акціонерного капіталу дорівнює:
11,5 - 4,08 = 7,42 млн дол.
За формулою (3.9):
keg=10% + (10% - 7%)×4,08:7,42×68% = 11,12%
Значення WACC можна розрахувати двома способами, які призводять до одного й того ж результату:
за формулою (3.11)
WACC = 11,12%×7,42: 11,5 + 7% ×0,68×4,08:11,5= 8,86%
за формулою (3.10)
WACC = 10% - 10%×32%×4,08:11,5=8,86%
Таким чином, при наявності податків ринкова вартість компанії зростає, а значення WACC знижується, іншими словами, структурні зміни в складі джерел доцільні.
Методичні вказівки до виконання ІІ завдання
2.1. Аналіз руху грошових коштів прямим методом
У світовій та вітчизняній практиці використовують два методи розрахунку, а відповідно й аналізу потоків грошових коштів - прямий і непрямий. Різниця між ними полягає у різній послідовності процедур визначення величини потоку грошових коштів в результаті операційної діяльності, у різному інформаційному забезпеченні розрахунків. Застосування цих методів забезпечує різний рівень повноти і глибини аналітичного дослідження: прямий метод, базуючись безпосередньо на даних бухгалтерського обліку, дає змогу ґрунтовно вивчити всі аспекти руху грошових коштів, пов'язані з вхідним і вихідним грошовими потоками як загалом для підприємства, так і для різних видів його господарської діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової); непрямий ґрунтується в основному на даних фінансової звітності і зорієнтований переважно на аналіз результативного грошового потоку (чистого руху коштів від окремих видів господарської діяльності).
Прямий метод аналізу грошових потоків передбачає одержання даних, що характеризують як вхідний і вихідний, так і результативний — чистий грошові потоки підприємства у звітному періоді. Він дає змогу оцінити весь обсяг надходжень (вхідний грошовий потік) і видатків (вихідний грошовий потік) грошових коштів в розрізі окремих видів господарської діяльності і для підприємства загалом. Чистий грошовий потік розраховують при цьому як різницю між вхідним і вихідним грошовими потоками. Залишок грошових коштів на кінець звітного періоду визначають як суму їх залишку на початок цього періоду і величини чистого грошового потоку.
Використання прямого методу аналізу руху грошових коштів дає змогу оцінити динаміку обсягу і структури формування вхідного і вихідного грошових потоків підприємства у розрізі окремих видів господарської діяльності, окремих джерел формування і напрямів використання грошових коштів, виявити ті статті, які формують найбільші надходження і зумовлюють найбільші витрати грошових коштів за кожним з видів господарської діяльності, оцінити інші характеристики вхідного і вихідного грошових потоків, їх збалансованість, рівномірність, синхронність формування.
2.2. Основні канали надходження грошових коштів і платежів за напрямками діяльності підприємства (операційна, інвестиційна, фінансова)
При аналізі потоки грошових коштів розглядаються за трьома видами діяльності: операційна (основна), інвестиційна і фінансова.
Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.
Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.
Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.
Розрізняють також надходження грошових коштів до підприємства – “притоки”, і вибуття грошових коштів – “відтоки” по кожному з 3-х видів діяльності.
Потоки грошових коштів по операційній діяльності
“притоки”“відтоки”
| Виручка від реалізації товарів, робіт, послуг | | | | Оплата рахунків постачальників і підрядників |
| Аванси, отримані від покупців | | | Виплата заробітної плати | |
| Погашення дебіторської заборгованості | | | Відрахування до бюджету та позабюджетних фондів | |
| Надходження від погашення бартеру | | | Оплата процентів за кредит |
Оскільки операційна діяльність підприємства є головним джерелом прибутку, то вона повинна бути і головним джерелом грошових коштів.
Потоки грошових коштів по інвестиційній діяльності
“притоки”“відтоки”
| Виручка від реалізації основних засобів і нематеріальних активів | | | | Придбання основних засобів і нематеріальних активів |
| Дивіденди, проценти від довгострокових капітальних вкладень | | | Капітальні вкладення | |
| Повернення інших фінансових вкладень | | | Довгострокові фінансові вкладення |
Оскільки при нормальному ході справи підприємство прагне до розширення і модернізації існуючих виробничих потужностей, то інвестиційна діяльність в цілому приводить до відтоку грошових коштів.
Потоки грошових коштів по фінансовій діяльності
“притоки”“відтоки”
| Короткострокові кредити і позики | | | | Повернення короткострокових кредитів і позик |
| Довгострокові кредити і позики | | | Повернення довгострокових кредитів і позик | |
| Надходження від емісії акцій | | | Виплата дивідендів | |
| | | Погашення векселів | |
Фінансова діяльність покликана збільшувати грошові кошти в розпорядженні підприємства для фінансового забезпечення операційної і інвестиційної діяльності.
2.3. Аналіз грошових коштів непрямим методом
Непрямий метод проведення аналізу руху грошових потоків забезпечує одержання даних, що характеризують чистий грошовий потік підприємства у звітному періоді. Цей метод передбачає визначення чистого руху коштів (чистого грошового потоку) від операційної діяльності через послідовне коригування показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного у „Звіті про фінансові результати”, на статті витрат, не пов'язаних з видатком коштів, і статті доходів, що не супроводжуються надходженням коштів (амортизація необоротних активів, зміни у складі запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, пов'язаної з операційною діяльністю, негрошових операцій тощо).
Розрахунки чистих грошових потоків (чистого руху грошових коштів) від інвестиційної та фінансової діяльності, а також для підприємства загалом здійснюють за таким же алгоритмом, що й при застосуванні прямого методу.
Складання „Звіту про рух грошових коштів” у складі фінансової звітності підприємства згідно з П(С)БО 4 передбачає використання саме непрямого методу подання інформації про рух грошових коштів.
Перевагою непрямого методу з аналітичної точки зору є те, що він дає змогу оцінити грошові потоки лише на основі фінансової звітності, виявити взаємозв'язок фінансового результату діяльності зі змінами грошових коштів за період що аналізується, а також визначити потенціал формування підприємством основного внутрішнього джерела фінансування свого розвитку — чистого грошового потоку від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, виявити динаміку всіх факторів, що впливають на його формування, практично не використовуючи даних аналітичного обліку.
Головним джерелом інформації для аналізу грошових потоків за непрямим методом є форма № 3 "Звіт про рух грошових коштів". Шляхом "читання" цього документа можна оцінити, яким є чистий грошовий потік підприємства - додатним чи від'ємним, що переважало за кожним окремим видом господарської діяльності у звітному періоді - надходження чи видаток грошових коштів.
Додатне значення чистого грошового потоку підприємства загалом слід оцінювати як позитивний результат господарської діяльності. Воно свідчить про зростання платоспроможності підприємства, про його здатність створювати грошові резерви, забезпечувати зростання залишку грошових коштів на рахунках підприємства.
Дані Звіту про рух грошових коштів дають змогу оцінити динаміку формування суми чистого грошового потоку як важливого показника оцінки результативності всього фінансового аналізу, спрямованого на поліпшення фінансового стану підприємства, підвищення його ринкової вартості. Для виявлення загальної тенденції (тренда) зміни чистого грошового потоку таку оцінку слід проводити за період три - п'ять років, але не менше, ніж за повний господарський рік.
2.4. Сутність і особливості методики аналізу грошових потоків непрямим методом
Важливим аспектом аналізу грошових потоків непрямим методом є дослідження взаємозв'язку чистого грошового потоку і тієї частини чистого прибутку підприємства, яка спрямовується на його виробничий розвиток, на поповнення власного капіталу у формі нерозподіленого прибутку, з'ясування впливу факторів, які зумовили у звітному періоді різницю (відмінність) між величиною нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) і сумою чистого грошового потоку підприємства.
В основі такого дослідження лежить запропонована А.Д. Шереметом і Є.В. Негашевим методика, що дає змогу змоделювати такий взаємозв'язок, оцінити вплив факторів на різницю між чистим грошовим потоком і величиною нерозподіленого прибутку, вивчити динаміку факторних змін порівняно з попереднім (базовим) періодом.
Вхідною у цій методиці є балансова модель, яку можна подати так:
(НА-АМ)+З + ГК + ЗД = ВК + КБ + ПЗ
де НА - необоротні активи (в частині основних засобів, нематеріальних активів) за первісною вартістю;
АМ - сума зносу основних засобів і нематеріальних активів;
З - запаси;
ГК- грошові кошти та їх еквіваленти;
ЗД - дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції та інші активи;
ВК - власний капітал;
КБ - довго- та короткострокові кредити банків;
ПЗ - поточні та інші зобов'язання і пасиви.
Ця модель може бути трансформована так, щоб у лівій частині рівності залишились лише грошові кошти та їх еквіваленти:
ГК = (ВК + КБ + ПЗ + АМ) (НА + 3 + ЗД)
Це дає змогу визначити приріст (зміну) залишку грошових коштів та їх еквівалентів на кінець звітного періоду (АГК), що рівнозначне чистому грошовому потоку підприємства (ГПч), через приріст (зміну) відповідних складових балансової моделі:
АГК = ГПч + ΔКВ = (ΔВК + ΔКБ + ΔПЗ + ΔАМ) — (ΔНА + ΔЗ + ΔЗД)
де ΔКВ — вплив зміни валютних курсів на залишок коштів на рахунках підприємства.
Трактуючи приріст (зміну) власного капіталу (ΔВК) як суму зміни власного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку звітного періоду (ПН) та зміни власного капіталу за рахунок інших факторів, не пов'язаних з формуванням прибутку (ΔВКі):
ΔВК = ПН+ΔВКі
одержимо залежність, що виражає взаємозв'язок чистого грошового потоку підприємства і нерозподіленого прибутку - тієї частини чистого фінансового результату (прибутку) звітного періоду, що спрямовується на поповнення власного капіталу підприємства, на його виробничий розвиток:
ГПч = ПН + (ΔВКі + ΔКБ + ΔПЗ + ΔАМ) - (ΔНА + ΔЗ + ΔЗД + ΔКВ)
або
ГПч - ПН = (ΔВКі + ΔКБ + ΔПЗ + ΔАМ) -(ΔНА + ΔЗ + ΔЗД + ΔКВ)
У лівій частині останньої рівності відображене відхилення чистого грошового потоку від нерозподіленого прибутку звітного періоду, в правій - фактори, що впливають на це відхилення. Фактори ΔВКі, ΔКБ, ΔПЗ, ΔАМ називають додатними, оскільки їх додатна зміна (приріст) призводить до зростання різниці (ГПч - ПН), а фактори ΔНА, ΔЗ, ΔЗД, ΔКВ - від'ємними, оскільки їх додатна зміна (приріст) призводять до зменшення цієї різниці.