Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Тернопільський національний економічний університет Вінницький інститут економіки Кафедра «Фінанси І кредит» робочий зошит

Вид материала

Документы

Содержание Зміни валюти балансу Чистого доходу (виручки) від реалізації продукції Зміни фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування Найбільш ліквідні активи Активи, що швидко реалізуються Активи, що реалізуються повільно – Активи, що важко реалізуються Короткострокові зобов'язання — На кінець звітного періоду На кінець звітного періоду Перспективну ліквідність Загальний коефіцієнт ліквідності Коефіцієнт швидкої ліквідності 3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається за формулою Внутрішня стійкість Загальна стійкість підприємства Фінансова стійкість Фінансова стійкість підприємства ВК) та суми необо­ротних активів (НА): ВОК = ВК – НА ПК) і визначається як сума власного оборотного капіталу та довгостроково залученого капіталу (ДЗК ... Полное содержание

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Тернопільський національний економічний, 125.18kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Тернопільський національний економічний, 187.68kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний, 1946.82kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни тернопільський національний економічний, 630.11kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни тернопільський національний економічний, 640.26kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни, 59.16kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни уманський національний університет, 29.37kb.
• Міністерство освіти І науки України Київський національний торговельно-економічний, 510.06kb.
• Міністерство освіти І науки України Київський національний торговельно-економічний, 325kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Вінницький торговельно-економічний, 712.26kb.

Рис. 2.1 Схема таблиці «Агрегований баланс»


Збільшення валюти балансу свідчить про зростання виробничих можливостей підприємства. Зниження валюти балансу оцінюється негативно, тому що скорочується господарська діяльність підприємства. Потрібно, використовуючи додаткову вхідну інформацію безпосередньо на підприємстві, встановити причини, що впливають на скорочення його діяльності. Це може бути падіння попиту на продукцію, відсутність матеріальних та енергетичних ресурсів, поява на ринку сильних конкурентів та інші.

Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану доцільно зіставити динаміку валюти балансу з динамікою фінансових результатів господарської діяльності (чистим доходом чи виручкою від реалізації продукції), валовим прибутком, фінансовими результатами від операційної діяльності, фінансовим результатом від звичайної діяльності до оподаткування, чистим прибутком – відповідно рядками 035, 050, 100, 170, 220 “Звіту про фінансові результати”.

Слід розрахувати та оцінити такі коефіцієнти:

Зміни валюти балансу (К_ΔВБ) за виразом ,

де ВБ_0, ВБ₁ – середня сума валюти балансу відповідно у базовому і звітному (попередньому) періодах;

Чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (К_ΔВР) за виразом

К_∆ВР = (ВР₁ - ВР₀) / ВР₀,

де ВР₀, ВР₁ – чистий дохід від реалізації продукції (виручка від реалізації) відповідно у базовому і звітному (попередньому) періоді;

Зміни фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування (К_ΔФР)

,

де ФР₁, ФР₀ – фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування відповідно у звітному і базовому (попередньому) періодах.

Якщо період, що аналізується, включає три роки, то названі коефіцієнти можна визначити, зіставляючи наступний рік (2006) з базовим (2005) і звітний рік (2007) з попереднім роком (2006), тобто визначити кожний коефіцієнт за два періоди.

Можна виділити декілька типових випадків співставлення коефіцієнтів зміни валюти балансу (К_ΔВБ), виручки від реалізації (К_ΔВР) і прибутку від звичайної діяльності до оподаткування (К_ΔФР).

І. Зміна всіх коефіцієнтів мають позитивне значення, при цьому темпи зміни кожного наступного коефіцієнта перевищують темпи зміни попереднього коефіцієнта.

При наявності такого випадку можна зробити висновок, що на підприємстві в періоді, який аналізується розширювались виробничі можливості, тобто підприємство авансувало у свою діяльність додаткові фінансові ресурси і мало можливість виготовляти та реалізувати на ринку більше виробів.

Перевищення К_∆ВР по відношенню до К_∆ВБ свідчить, що підприємство ефективно використовує усі фінансові ресурси: ті, які вкладені у діяльність у попередні періоди, і додаткові, які вкладені в майно підприємства в періоді, що аналізується

При цьому підприємство добре знає ринок і свій товарний асортимент, який тісно узгоджує з потребами ринку.

Очевидно, що продукція підприємства за своїми споживчими характеристиками (параметрами) перевищує аналогічну за призначенням продукцію конкурентів, тому вона добре продається, що зумовлює позитивні тенденції виручки від реалізації.

Перевищення К_∆ФР порівняно зі зміною К_∆ВР переконує в тому, що в аналізованому періоді на підприємстві продавали продукції не лише більше, а й за більш високими цінами, тобто рівень конкурентоспроможності виробів зріс. Крім того на підприємстві проводили серйозну роботу зі зниження собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат на збут тощо.

Одночасно на підприємстві активно організовували інші види діяльності, тобто раціонально використовували своє майно. Це є найкращий випадок. На підприємстві ефективна система менеджменту, працюють висококваліфіковані спеціалісти.

ІІ. Коли К_∆ВБ має від’ємне значення, а два наступних коефіцієнти позитивні.

Цей випадок можна розглядати загалом як позитивний, тому що підприємство не розширюючи свої виробничі можливості через об’єктивні обставини (виробляються специфічні вироби, знизився попит на продукцію) ефективніше використовує наявний виробничий потенціал, досягає кращих результатів.

Позитивне значення К_∆ВР дозволяє дійти висновку, що на підприємстві ефективно використовують виробничий потенціал і при менших виробничих потужностях і меншій чисельності персоналу виготовляють та реалізовують більше продукції.

Перевищення К_∆ФР по відношенню до К_∆ВР переконує в тому, що на підприємстві ефективно використовують наявні ресурси, підвищують конкурентоспроможність виробів і зменшують собівартість, адміністративні витрати, активно та ефективно займаються іншими видами діяльності, які забезпечують додатковий прибуток (дохід). На такому підприємстві працюють професіонали, ефективна система менеджменту.

ІІІ. Коли К_∆ВБ має позитивне значення, а два наступних коефіцієнти негативні.

Наявність цього випадку є свідченням тому, що на підприємстві авансують у діяльність додаткові фінансові ресурси, збільшують виробничі потужності і виробничі можливості (купують високоефективне обладнання, створюють додаткові запаси матеріальних ресурсів, наймають більше працівників). Однак, наявний виробничий потенціал використовується неефективно, продовжується виробництво продукції, яка не користується попитом, гірша за продукцію конкурентів (вища ціна, недостатньо прорекламована, нижчої конкурентоспроможності). Підприємство має досить великі адміністративні витрати, витрати на збут, неефективно займається іншими видами діяльності, збитки від яких зменшують прибуток.

ІV. Зміна всіх коефіцієнтів має від’ємне значення, при цьому кожний наступний коефіцієнт знижується в більшій мірі по відношенню до попереднього. Наявність цього випадку вказує на нестійкий (кризовий) фінансовий стан підприємства.

Розглянемо цей випадок на прикладі показників підприємства “Калина”.

1. Розрахуємо коефіцієнт зміни валюти балансу:
   

К_{∆ВБ 2006-2005} = ВБ₂₀₀₆ – ВБ₂₀₀₅ / ВБ₂₀₀₅ = 4956-6341 / 6341 = -0,22


К_{∆ВБ 2007-2006} = ВБ₂₀₀₇ –ВБ₂₀₀₆ / ВБ₂₀₀₆ = 3652-4956 / 4956,2 = -0,26


2. Визначимо коефіцієнт зміни виручки від реалізації:

К_{∆ВР 2006-2005} = ВР₂₀₀₆ – ВР₂₀₀₅ / ВР₂₀₀₅ = 161,3-373,7 / 373,3 = -0,56


К_{∆ВР 2007-2006} = ВР₂₀₀₇ – ВР₂₀₀₆ / ВР₂₀₀₆ = 147,7-161,3 / 161,3 = -0,08


3. Визначимо коефіцієнт зміни прибутку. Оскільки дане підприємство збиткове, то для обчислення використовуємо збиток:


К_{∆ЗБ 2006-2005} = ЗБ₂₀₀₆ – ЗБ₂₀₀₅ / ЗБ₂₀₀₅ = 189,2-238 / 238 = -0,2


К_{∆ЗБ 2007-2006} = ЗБ₂₀₀₇ – ЗБ₂₀₀₆ / ЗБ₂₀₀₆ = 148,4-189,2 / 189,2 = -0,21


ВИСНОВКИ

Всі три коефіцієнти мають від’ємне значення, при цьому кожний наступний коефіцієнт знижується в більшій мірі по відношенню до попереднього. Отже, можна зробити висновок, що за аналізований період (2005-2007рр.) підприємство зменшувало свої виробничі можливості, тобто вартість майна зменшувалась за рахунок продажу частини будівель, обладнання, площ, або передачі об’єктів соціальної сфери у комунальну власність.

Перевищення К_∆ВР порівняно з темпами зменшення К_∆ВБ є доказом тому, що підприємство неефективно використовує наявні виробничі ресурси. В аналізованому періоді воно зменшило обсяги виробництва, значна частина його продукції передається споживачам “під реалізацію”, з послідуючою оплатою.

Дещо нижчі темпи зниження К_∆ФР порівняно зі зниженням К_∆ВР свідчить про те, що на підприємстві займаються, окрім основної, іншими видами діяльності, тому мають інші операційні доходи, які склали у 2005 р. 1,3 тис.грн., у 2007 р. 100,1 тис.грн.

Таким чином, фінансовий стан підприємства погіршився. Фінансовим менеджерам необхідно провести поглиблений внутрішній аналіз фінансового стану і за його результатами розробити ряд стабілізаційних заходів.

Слід оцінити характер змін окремих статей балансу. Така оцінка проводиться за допомогою горизонтального (часового) і вертикального (структурного) аналізу.

Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, в яких абсолютні балансові показники на кожну дату періоду, що аналізується, доповнюються відносними темпами їх зміни. Різновидом горизонтального аналізу є аналіз тенденцій розвитку (трендовий аналіз), при якому кожна позиція звітності порівнюється з рядом попередніх періодів і визначається тренд, тобто основна тенденція динаміки показника, очищена від випадкових впливів і індивідуальних особливостей періоду. Цей аналіз носить перспективний прогнозний характер.

Вертикальний аналіз активу і пасиву балансу дає оцінку фінансового стану у вигляді відносних величин (відсотків). Він дозволяє визначити частку окремих розділів і статей в підсумку балансу і оцінити її зміну.

Далі оцінюють рівень та динаміку ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності.


Оцінка ліквідності та платоспроможності

У ринковій економіці існує ймовірність ліквідації підприємств унаслідок їх банкрутства, тому одним із найважливіших показників фінансового стану є ліквідність.

Ліквідність підприємства – це спроможність його перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів в міру настання їх терміну. Підприємство, оборотний капітал якого складається здебільшого з грошових коштів, короткострокової дебіторської заборгованості, зазвичай вважається більш ліквідним, ніж підприємство, оборотний капітал якого складається здебільшого з запасів.

Платоспроможність – це спроможність вчасно повністю виконати свої платіжні зобов’язання, що випливають з торгівельних, кредитних і інших операцій платіжного характеру.

Розрахунок платоспроможності проводиться на конкретну дату. Ця оцінка суб’єктивна і може бути виконана з різним ступенем точності.

Для підтвердження платоспроможності перевіряють: наявність грошових коштів на розрахунковому рахунку, валютному рахунку, короткострокові фінансові вкладення.

Ці активи повинні мати оптимальну величину. З одного боку, чим значніший розмір грошових коштів на рахунку, тим з більшою ймовірністю можна стверджувати, що підприємство має достатні кошти для поточних розрахунків і платежів.

З іншого боку, наявність незначних залишків коштів на грошовому рахунку не завжди означає, що підприємство неплатоспроможне: кошти можуть надійти на розрахункові, валютні рахунки, до каси протягом найближчих днів, короткострокові фінансові вкладення легко перетворити на готівку. Постійна кризова відсутність готівки призводить до того, що підприємство перетворюється на “технічно неплатоспроможне”, а це вже може розглядатися як перша сходинка на шляху до банкрутства.

Всі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто швидкості перетворення на грошові засоби, можна умовно поділити на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи – суми по статтях грошових коштів та їх еквівалентів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно (рядки 230 і 240 балансу) (А₁).
   
2. Активи, що швидко реалізуються - активи, для перетворення яких на наявні грошові засоби вимагається певний час. До цієї групи можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи (рядки 150,160,170,180,210,220 балансу) (А ₂)
   

Ліквідність цих активів різна і залежить від суб’єктивних і об’єктивних чинників: кваліфікації фінансових працівників, взаємовідносин з платниками і їхньої платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обороту.

3. Активи, що реалізуються повільно – найменш ліквідні активи – це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати) (рядки 100,120,130,140,250,270 балансу) (А₃)
   

Товарні запаси не можуть бути продані до тих пір, доки не буде знайдений покупець. Запаси сировини, матеріалів і незавершеної продукції можуть зажадати попередньої обробки, перш ніж їх можна буде продати і перетворити на наявні грошові засоби.

4. Активи, що важко реалізуються – активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом довготривалого періоду часу. До цієї групи можна включити статті 1 розділу активу балансу “Необоротні активи” (рядок 080 балансу) (А₄).
   

Перші три групи активів (найбільш ліквідні активи, активи, що швидко реалізуються і активи, що реалізуються повільно) протягом поточного господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться до поточних активів підприємства. Поточні активи більш ліквідні ніж інше майно підприємства.

Автор [8 д.л.] пропонує визначати фінансовий стан підприємства з огляду на його короткострокові та довгострокові перспективи. У ко­роткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто спроможність своєчасно і в повному обсязі розрахува­тися за короткостроковими зобов'язаннями. Термін «ліквід­ність» означає безперешкодне перетворення майна на гроші. Ліквідність підприємства — це його спроможність пере­творювати свої активи па гроші для виконання всіх необхід­них платежів у міру настання їх строку.

Найліквіднішою є готівка (або сальдо балансового рахун­ка 311 «Поточні рахунки в національній валюті»). Наступ­ним за рівнем ліквідності активом є короткострокові інвес­тиції (цінні папери), які у разі необхідності швидко можуть бути переведені в гроші.

Ліквідним активом є також дебіторська заборгованість, адже передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчо­му майбутньому.

Найменш ліквідним поточним активом є запаси, так як для перетворення їх на гроші спочатку треба їх продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його на гроші, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетво­рення. Чим коротший цей період, тим вищою є ліквідність певного виду активів.

Короткострокові зобов'язання — це борги, строк погашен­ня яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, в наявності у підприємства має бути достатньо грошей для сплати. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів за активом, згрупованих за рівнем їх ліквідності відпо­відно до зобов'язань за пасивом, об'єднаних за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків. Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяють на:

Перші три групи активів (найліквідніші; активи, що швид­ко реалізуються; активи, що повільно реалізуються) про­тягом поточного господарського періоду постійно зміню­ються і тому належать до поточних активів підприєм­ства.

Пасиви балансу за рівнем зростання строків погашення зобов'язань групують так:

1. Негайні пасиви (П₁) — це кредиторська заборгованість (рядки 530—610), розрахунки за дивідендами, вчасно не по­гашені кредити (за даними додатку до балансу).

2. Короткострокові пасиви (П₂) — це короткострокові кредити банків (рядок 500), поточна заборгованість за довго­строковими зобов'язаннями (рядок 510), векселі видані (ря­док 520). Для розрахунку основних показників ліквідності можна користуватися інформацією розділу IV балансу («По­точні зобов'язання»).

3. Довгострокові пасиви (П₃) — це довгострокові зобов'я­зання, які містяться в розділі VIII пасиву балансу.

4. Постійні пасиви (П₄) — це всі статті розділу І пасиву балансу («Власний капітал») (рядок 380, а також рядки 430, 630).

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання. Підприємство може бути більш чи менш ліквідним. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається переважно з грошових коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, то таке під­приємство вважається більш ліквідним, ніж те, на якому обо­ротний капітал становлять переважно запаси. Для оцін­ки реального рівня ліквідності підприємства необхідно про­вести аналіз ліквідності балансу. Він виконується у два етапи:

Перший етап аналізу ліквідності підприємства полягає у складанні балансу ліквідності (табл. 2.1 ).


Таблиця 2.1. Аналіз ліквідності балансу, тис. грн.

Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Платіжний залишок (нестача)
								на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду
Найліквідніші активи (А1)	230, 240	190	206	Негайні пасиви (П1)	540 - 610	128	182	62	24
Активи, що швидко реалі­зуються (А2)	150,160, 170,180, 210, 220	562	525	Короткостро-ко­ві пасиви (П2)	500 - 530	450	565	112	-40
Активи, що по­вільно реалі­зуються (А3)	100,120, 130,140, 250,270	1790	2058	Довгострокові пасиви (П3)	480	220	300	1570	1758
Активи, що важ­ко реалізують­ся (А4)	080	2130	5093	Постійні: пасиви (П4)	380, 430, 630	3874	6835	-1744	-1742
Баланс	280	4672	7882	Баланс	640	4672	7882	Х	Х

Ліквідність балансу — це рівень покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов’язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки кожної групи активу і пасиву балансу.

Баланс буде абсолютно ліквідним, якщо відповідатиме та­ким умовам:

•Найліквідніші активи більші або дорівнюють негайним па­сивам.

•Активи, що швидко реалізуються, більші або дорівнюють короткостроковим пасивам.

•Активи, що повільно реалізуються, більші або дорівнюють довгостроковим пасивам.

•Активи, що важко реалізуються, менші за постійні пасиви.

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тоб­то поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується і остання умова, оскільки це означає наявність у підприємства власних обо­ротних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість. Не­виконання однієї з перших трьох умов свідчить, що фактич­на ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

За даними таблиці баланс підприємства, що аналізується є переважно ліквідним. На кінець звітного періоду:

А₁>П₁; А₂,<П₂; А₃>П₃; А₄<П₄,

Абсолютно ліквідним баланс вважати не можна, оскільки на кінець звітного періоду у підприємства виникли пробле­ми з погашенням короткострокових кредитів, кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

Якщо ж на підприємстві рівень ліквідності настільки ви­сокий, що після погашення негайних зобов'язань залишають­ся зайві кошти, то можна прискорити строки розрахунків з банком, постачальниками та іншими кредиторами.

Перспективну ліквідність можна визначити порівнянням активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими паси­вами, тобто з майбутніми надходженнями та платежами.

Аналіз балансів ліквідності за кілька періодів виявляє тен­денції зміни фінансового стану підприємства.

Для складання фінансового плану одним із джерел інфор­мації є баланс ліквідності, за допомогою якого можна здійсню­вати прогнозні розрахунки на випадок ліквідації підприємства.

На другому етапі аналізу ліквідності підприємства розра­ховують та аналізують основні показники ліквідності. Їх за­стосовують для оцінки можливостей підприємства виконува­ти свої короткострокові зобов'язання. Показники ліквідності дають уявлення про платоспроможність підприємства не тільки на конкретну дату, а й на випадок надзвичайних ситуацій.

Ліквідність підприємства можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Коефіцієнти ліквідності можуть бути різними за назвою, але за змістом переважно однакові як на українських підприємствах, так і в закордон­них фірмах та компаніях.

Розглянемо основні показники ліквідності.

1. Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покрит­тя, коефіцієнт поточної ліквідності) дає загальну оцінку пла­тоспроможності підприємства і розраховується за формулою:

Кзл = [А₁+А₂+А₃]:[П₁+П₂].

Він показує, скільки гривень поточних активів підприєм­ства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка застосування цього показника заснована на тому факті, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання переваж­но за рахунок поточних активів. Отже, якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, підприєм­ство вважається ліквідним. Розмір перевищення задається коефіцієнтом покриття. Значення його залежить як від галу­зі, так і від виду діяльності. В західній обліково-аналітичній практиці використовується критичне нижнє значення цього показника. Визнано, що поточні активи мають вдвічі переви­щувати короткострокові зобов'язання.

Співвідношення поточних активів і короткострокових зо­бов'язань нижче ніж 1: 1 свідчить про високий фінансовий ризик, оскільки підприємство не в змозі оплатити свої рахун­ки. Співвідношення 1 : 1 припускає рівність поточних акти­вів і короткострокових зобов'язань. Проте, зважаючи на різний рівень ліквідності активів, можна припустити, що не всі акти­ви будуть негайно реалізовані, а тому виникає загроза для фінансової стабільності підприємства. Якщо ж значення ко­ефіцієнта покриття значно перевищує співвідношення 1:1, то можна зробити висновок про те, що підприємство має знач­ний обсяг оборотних коштів, які сформувалися завдяки влас­ним джерелам. З позиції кредиторів підприємства такий ва­ріант формування оборотних коштів є найприйнятнішим. Водночас, з погляду менеджера, значне накопичення запасів на підприємстві, відтягнення грошей у дебіторську заборго­ваність можуть бути пов'язані з невмілим управлінням акти­вами.

Скорочення величини коефіцієнта покриття може відбутися під впливом двох чинників: збільшення поточних активів і значного зростання короткострокових зобов'язань.

Для з'ясування причин зміни цього показника потрібно проаналізувати зміни у складі джерел коштів та їх розмі­щення порівняно з початком року.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності за своєю сутністю ана­логічний коефіцієнту покриття, проте при його визначенні враховуються не всі поточні активи: з розрахунку виклю­чається найменш ліквідна частина активів — виробничі запа­си. Цей коефіцієнт обчислюється за формулою

Кш = [А₁+А₂]:[П₁+П₂].

Матеріальні запаси виключаються не тільки через свою меншу ліквідність, а переважно тому, що грошові кошти, одер­жані у випадку вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижчими за витрати на їх закупівлю. В умовах ринкової економіки типовою є ситуація, коли під час ліквідації підприємства одержують 40 % і менше обліко­вої вартості запасів. «Розумним» коефіцієнтом швидкої лік­відності є співвідношення 1:1.

Реально багато підприємств мають нижчий коефіцієнт швидкої ліквідності (наприклад, 0,5 : 1), тому для оцінки їх ліквідності слід проаналізувати тенденції зміни цього показ­ника за певний період часу. Так, якщо зростання коефіцієнта швидкої ліквідності було пов'язане переважно зі зростанням невиправданої дебіторської заборгованості, то це свідчить про серйозні фінансові проблеми підприємства. В західній еко­номічній літературі цей коефіцієнт називають коефіцієнтом миттєвої оцінки.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається за формулою

К аб. лік. = [А₁]: [П₁+П₂]

Цей коефіцієнт показує, яка частина короткострокових по­зикових зобов'язань може бути за необхідності погашена не­гайно. Теоретично прийнятним значенням коефіцієнта абсолют­ної ліквідності є співвідношення 0,2 : 1. В дійсності фактичні середні значення коефіцієнтів ліквідності бувають значно ниж­чими. Однак за цими показниками не можна негайно робити негативні висновки щодо можливості підприємства одночасно погасити всі свої борги, адже малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства водночас поставили йому свої боргові вимоги.


Оцінка фінансової стійкості

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємств – стабільність його діяльності в світлі довгострокової перспективи. Вона пов’язана з загальною структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів. Так, багато бізнесменів, включаючи представників державного сектору економіки, бажають вкладати в справу мінімум власних коштів, а фінансувати його за рахунок грошей, взятих в борг. Однак, якщо структура “власний капітал – позичкові кошти” має значний перекіс в бік боргів, підприємство може збанкротувати, якщо кілька кредиторів одночасно вимагатимуть свої гроші назад в “незручну” годину.

Запорукою виживання і основою стабільності стану підприємства є його стійкість. На стійкість підприємства впливають різні фактори:

• стан підприємства на товарному ринку;
  
• виробництво і випуск дешевої продукції, що користується попитом;
  
• його потенціал в діловому співробітництві;
  
• ступінь залежності від зовнішніх кредиторів і інвесторів;
  
• наявність неплатоспроможних дебіторів;
  
• ефективність господарських і фінансових операцій і т. п.
  

Таке різноманіття факторів поділяє і саму стійкість за видами. Так, стосовно до підприємства вона може бути залежно від факторів, що впливають на неї, - внутрішньою і зовнішньою, загальною (ціновою), фінансовою.

1. Внутрішня стійкість – це такий загальний стан підприємства, при якому забезпечуються стабільно високі результати його функціонування. В основі її досягнення лежить принцип активного реагування на зміну внутрішніх і зовнішніх факторів.
   

Зовнішня стійкість підприємства зумовлена стабільністю економічного стану, в межах якого здійснюється його діяльність. Вона досягається відповідною системою управління ринковою економікою в масштабах всієї країни.

2. Загальна стійкість підприємства - це такий рух грошових потоків, що забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над їх витрачанням (витратами).
   
3. Фінансова стійкість є відображенням стабільного перевищення доходів над видатками, забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безпосередньому процесу виробництва і реалізації продукції. Тому фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства.
   

Аналіз стійкості фінансового стану на ту або іншу дату дозволяє відповісти на питання: наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами протягом періоду, що передує цій даті. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідав вимогам ринку і потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва, а надлишкова – перешкоджати розвитку, ускладнюючи витрати підприємства надлишковими запасами і резервами. Таким чином, суть фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає її зовнішнім проявом.

Фінансова стійкість підприємства – це такий стан фінансових ресурсів, їх розподіл і використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику.

На фінансову стійкість підприємства впливає величезне різномаїття факторів:

за місцем виникнення – зовнішні і внутрішні;

за важливістю результату – основні і другорядні;

за структурою – прості і складні;

за часом дії – постійні і тимчасові.

Внутрішні фактори залежать від організації роботи самого підприємства, а зовнішні не підвладні волі підприємства.

Розглянемо внутрішні фактори.

Стійкість підприємства насамперед залежить від складу і структури продукції, що випускається і послуг, що надаються, в нероздільному зв’язку з витратами виробництва. Тут також важливе співвідношення між постійними і змінними витратами.

Іншим важливим фактором фінансової стійкості підприємства, тісно пов’язаним з видами створюваної продукції і технологією виробництва, є оптимальний склад і структура активів, а також правильний вибір стратегії управління ними. Мистецтво управління поточними активами полягає в тому, щоб утримувати на рахунку підприємства лише мінімальну необхідну суму ліквідних коштів, що потрібна для поточної оперативної діяльності.

Значним внутрішнім фактором фінансової стійкості є склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір стратегії і тактики управління ними. Чим більше у підприємства власних фінансових ресурсів, перед усім прибутку, тим спокійніше воно може себе почувати. При цьому важлива не тільки загальна маса прибутку, але і структура її розподілу, особливо та частка, що спрямовується на розвиток виробництва.

Суттєво впливають на фінансову стійкість підприємства грошові засоби, що додатково мобілізуються на ринку позичкових капіталів. Чим більше грошових коштів може залучити підприємство, тим вище його фінансові можливості, проте зростає і фінансовий ризик – чи спроможне буде підприємство вчасно розрахуватися зі своїми кредиторами.

І тут значну роль покликані відігравати резерви як одна з форм фінансової гарантії платоспроможності господарюючого суб’єкта.

Отже, внутрішніми факторами, що впливають на фінансову стійкість є:

• галузева належність суб’єкта господарювання;
  
• структура продукції, що випускається, її частка в загальному платоспроможному попиті;
  
• розмір сплаченого статутного капіталу;
  
• величина витрат, їх динаміка у порівнянні з грошовими доходами;
  
• стан майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси і резерви, їхній склад і структура.
  

Крім того, вплив всіх цих факторів багато в чому залежить від компетенції і професіоналізму менеджерів підприємства, їх вміння враховувати зміни внутрішнього і зовнішнього середовища.

До зовнішніх факторів відносять вплив економічних умов господарювання, панівну в суспільстві техніку і технологію, платоспроможний попит і рівень доходів споживачів, податкову і кредитну політику Уряду України, законодавчі акти з контролю за діяльністю підприємства, зовнішньоекономічні зв’язки, систему цінностей в суспільстві та ін.

Фінансова стійкість визначається раціональною забезпеченістю по­треб підприємства фінансовими ресурсами для ефективної діяльності в ринкових умовах. Вона характеризується системою абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники фінансової стійкості.

1. Наявність власного оборотного капіталу (ВОК), яку визнача­ють як різницю власного капіталу підприємства ( ВК) та суми необо­ротних активів (НА): ВОК = ВК – НА. Нестача або зменшення суми власних оборотних засобів призводить до збільшення величини за­лученого капіталу і посилення фінансової залежності підприємства.

2. Наявність власного оборотного і довгостроково залученого капіталу, який називається перманентним ( ПК) і визначається як сума власного оборотного капіталу та довгостроково залученого капіталу (ДЗК):

ПК = ВОК + ДЗК

3. Загальна величина капіталу для формування запасів і витрат (ЗК_зв), яку визначають як суму перманентного капіталу та короткостроково залученого капіталу (КЗК):

ЗК_зв = ПК + КЗК

ЗК_зв = ВОК + ДЗК + КЗК.

Визначаючи фінансову ситуацію, можна використати триком­понентний показник:

С_сер. = [С₁(+ВОК), S₂(+ДЗК), S₃(+КЗК)],

де функцію визначають так:

С_сер.(х).

За цими розрахунками можна виділити чотири типи фінансо­вих ситуацій на підприємстві (табл. 2.2).

С_сер. (х) {(1, якщо ≥ 0) / (0, якщо ≤ 0)}


Абсолютна і нормальна стійкість фінансового стану характери­зується прибутковістю господарювання та відсутністю порушень фінансової дисципліни. Нестійкий фінансовий стан пов'язаний з порушеннями платіжної дисципліни та зниженням рентабельності капіталу. Кризовий фінансовий стан свідчить про потенційну мож­ливість банкрутства.


Таблиця 2.2. Типи стійкості фінансового стану підприємства

Типи стійкості фінансового стану	Значення коефіцієнту
	ВОК	ДЗК	КЗК	Ссер.
Абсолютна стійкість	≥ 0	≥ 0	≥ 0	1,1,1
Нормальна стійкість	< 0	≥ 0	≥ 0	0,1,1
Нестійкий фінансовий стан	< 0	< 0	≥ 0	0,0,1
Кризовий фінансовий стан	< 0	< 0	< 0	0,0,0