Укази президента україни зміст

Вид материала

Документы

Содержание Розділ 7. ЕКОНОМІЧНІ ТА ФІСКАЛЬНІ ПИТАННЯ 7.1. Економічний і монетарний союз 7.1.1. Критерії зближення 7.1.2. Монетарна політика

Подобный материал:

• Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі, 140.66kb.
• Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, Постанови Міністерства, 81.78kb.
• Рішення, 109.14kb.
• 1. Затвердити Положення про Пенсійний фонд України (додається), 262.87kb.
• О. В. Грабовський 2011 року, 206.65kb.
• Укази Президента України, постанови, рішення Верховної Ради, Кабінету Міністрів України,, 1080.41kb.
• Номенклатура справ лозівського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей, 88.71kb.
• Удк 37. 031 Ó Брюханова Н. О. Зміст освіти: аспекти вивчення, 245.11kb.
• Збірник нормативно – правових документів, які визначають та регулюють напрямки діяльності, 10243.96kb.
• Указ Президента України №584/2011, 247.49kb.

Розділ 7. ЕКОНОМІЧНІ ТА ФІСКАЛЬНІ ПИТАННЯ

7.1. Економічний і монетарний союз

7.1.1. Критерії зближення

Процес інтеграції України в європейський економічний простір зумовлює необхідність здійснення економічних реформ. З огляду на Копенгагенські критерії вступу до ЄС основними напрямами економічної політики України мають бути такі:

I. Створення ефективної ринкової економіки, що насамперед потребує:

макроекономічної стабільності;

проведення структурних реформ;

проведення адміністративної реформи;

формування ринкових інститутів;

подальшої лібералізації торговельного режиму (вступ до Світової організації торгівлі; створення економічних передумов для організації зони вільної торгівлі);

створення середовища, сприятливого для підприємницької діяльності;

створення сприятливого інвестиційного клімату;

розвитку конкуренції;

правового забезпечення ринкових перетворень;

повномасштабної реалізації Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС.

II. Подолання конкурентного тиску з боку ЄС, що потребує:

мобілізації і цілеспрямованого використання інвестиційних ресурсів та конкурентоспроможних технологій, насамперед у тих сферах національного виробництва, де створено умови для отримання порівняльних переваг на зовнішньому ринку;

підвищення кваліфікації робочої сили;

поліпшення структури експорту та диверсифікація експорту;

проведення промислової політики, спрямованої на зниження матеріало- та енергоємкості виробництва.

Одним із найскладніших етапів у ході інтеграції в європейський простір є плавний перехід від Спільного ринку (СР) через Економічний Союз (ЕС) до найвищого рівня інтеграції - Економічного і Валютного Союзу (ЕВС).

Маастрихтською угодою (1992 р.) встановлено жорсткі вимоги до фінансово-економічних показників країн, які виявили бажання використовувати в розрахунку євро. Це зокрема:

стабільність цін (річна інфляція не може перевищувати середній рівень інфляції у трьох країнах ЄС з найнижчим рівнем інфляції більш як на 1,5 відсотка);

дефіцит державного бюджету не більш як 3 відсотки ВВП;

державний борг не більш як 60 відсотків ВВП;

зближення процентних ставок (середнє номінальне значення довгострокових процентних ставок повинно перевищувати не більше як на 2 відсотки середній рівень цих ставок трьох країн з найстабільнішими цінами);

додержання меж коливань валютних курсів (протягом не менше ніж двох років у існуючому механізмі європейських валютних систем).

Для додержання цих вимог необхідно здійснити заходи, спрямовані на:

досягнення макроекономічної стабілізації, низького рівня інфляції, який би забезпечував нормальне функціонування економіки, стабільного курсу національної грошової одиниці, врівноваженого платіжного балансу, створення умов для позитивних структурних зрушень, подолання кризових явищ в економіці;

проведення ефективної валютної політики, спрямованої на розвиток валютного ринку та конкурентного середовища з метою зменшення витрат на фінансове посередництво;

накопичення достатнього обсягу валютних резервів, необхідних для утримання курсу національної валюти у визначених межах та підтримки її купівельної спроможності на рівні, який дає можливість збалансовувати інтереси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, включаючи державні;

удосконалення структури внутрішнього валютного ринку з урахуванням міжнародної практики та запровадження нових видів розрахунків;

посилення ролі банківської системи як фінансового посередника, зниження кредитних і валютних ризиків для фінансово-кредитних установ;

стимулювання процесів збільшення обсягів вкладів населення в банківську систему, підвищення рівня довіри населення до банківської системи;

підтримку подальшого розвитку фондового та страхового ринків;

забезпечення збалансованості державного і місцевих бюджетів, досягнення оптимального рівня бюджетного дефіциту; одночасне скорочення бюджетних витрат шляхом оптимізації структури і підвищення їх ефективності;

досягнення максимального зближення законодавства України з чинним законодавством ЄС у сфері фінансово-банківського регулювання.

З метою створення в Україні відповідних умов та інфраструктури для поетапної інтеграції в економічний простір ЄС необхідно реалізувати такі завдання:

створення зони вільної торгівлі з ЄС (з паралельним встановленням режиму вільної торгівлі з ЄФТА та державами - кандидатами на вступ до ЄС - враховуючи політико-економічну доцільність);

забезпечення поступового усунення митних правових і "технологічних" перепон між Україною та ЄС і створення Митного союзу з Європейським Співтовариством (або приєднання до більш широкого формату митного союзу, який, можливо, на той час буде створено);

просування до Єдиного ринку через адаптацію в Україні економічного блоку законодавства ЄС і приєднання до Європейської економічної зони (ЄЕА);

можлива прив'язка національної грошової одиниці до євро, виконання фінансових критеріїв ЄС і приєднання України до Європейської монетарної зони;

входження до європейського Економічного та Монетарного Союзу.

7.1.2. Монетарна політика

Поточна ситуація

Забезпечення стабільності грошової одиниці України, відповідно до статті 99 Конституції України, є основною функцією Національного банку України.

Національний банк України проводить монетарну політику, спрямовану на досягнення макроекономічної стабілізації, дотримання низького рівня інфляції, який би забезпечував нормальне функціонування економіки, підтримку стабільного курсу національної грошової одиниці, досягнення врівноваженого платіжного балансу, створення умов для позитивних структурних зрушень, подолання кризових явищ в економіці.

Регулювання грошово-кредитного ринку Національний банк України здійснює на основі політики обов'язкових резервів, процентної політики, проведення депозитних операцій та операцій на кредитному, валютному і фондовому ринках; управляє ліквідністю банківської системи за допомогою відкритих ринкових операцій та механізму ломбардного кредитування.

У 1999 році Національний банк України здійснював регулювання обсягу грошової маси на основі політики обов'язкових резервів. Залежно від ситуації на ринку норма обов'язкових резервів оперативно змінювалася у межах від 15 до 17 відсотків, змінювався також порядок формування обов'язкових резервів. Крім того, Національний банк України здійснював суворий контроль за комерційними банками, які не забезпечували формування обов'язкових резервів у необхідних обсягах.

З метою підвищення обсягів кредитування реальної економіки Національний банк України з урахуванням стану ліквідності банківської системи приділяв увагу обліковій ставці, яка протягом 1999 - 2000 років знизилася більше ніж у два рази.

У 1999 році Національний банк України здійснював рефінансування комерційних банків через операції РЕПО та ломбардні кредити, в окремих випадках під розроблені ним програми банк надавав комерційним банкам стабілізаційний кредит.

З метою відновлення ринку державних цінних паперів з червня 1999 р. звільнено від оподаткування доходи, отримані фізичними особами від операцій з державними цінними паперами, а також скасовано стягнення державного мита за угодами з державними цінними паперами на вторинному ринку.

Для підвищення ефективності управління вільною ліквідністю грошово-кредитного ринку з лютого 1999 року Національний банк України запровадив депозитні сертифікати і почав проводити сертифікатні аукціони з їх розміщення, що сприяє оперативному регулюванню обсягу ліквідності банківської системи залежно від ситуації, що складається на грошово-кредитному ринку.

У 1999 - 2000 роках спостерігається тенденція поступової лібералізації і відновлення дії ринкових механізмів.

Починаючи з 11 січня 1999 року на Українській міжбанківській валютній біржі почалися торги євро. Після набрання чинності постановою Правління Національного банку України від 18 березня 1999 року № 127, якою відновлено функціонування міжбанківського валютного ринку, торгівля євро здійснюється безпосередньо на міжбанківському валютному ринку.

18 лютого 2000 року було зроблено спільну заяву Уряду та Національного банку України про перехід до політики плаваючого обмінного курсу.

З 1 січня 1998 року запроваджено облік та звітність банківської діяльності за міжнародними стандартами: були розроблені нові плани рахунків бухгалтерського обліку та інструкції щодо їх застосування, а також реформовано та запроваджено нову фінансову та статистичну звітність.

Відповідно до Закону України "Про Національний банк України" Національному банку України забороняється надавати прямі кредити для фінансування витрат Державного бюджету України та здійснювати на первинному ринку операції з цінними паперами, відповідати за зобов'язаннями органів державної влади та банківських установ.

Базовими нормативно-правовими актами, які визначають основні принципи проведення єдиної державної політики у сфері грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організації міжбанківських розрахунків, координації діяльності банківської системи, є Закони України "Про банки і банківську діяльність" і "Про Національний банк України".

Короткострокові пріоритети (2000 - 2001 роки)

Основними цілями монетарної політики є забезпечення стабільності національної валюти, створення відповідних фінансових передумов для недопущення зростання інфляції та забезпечення зростання реального валового внутрішнього продукту відповідно до прогнозів економічного і соціального розвитку України.

Валютно-курсова політика здійснюватиметься в контексті єдиної державної грошово-кредитної політики як складова частина політики фінансової стабілізації. Курсова політика буде гнучкою з урахуванням економічної кон'юнктури на ринку та стану виконання Державного бюджету України, що дасть Національному банку України можливість виконати свої зобов'язання та досягти встановлених цілей грошово-кредитної політики.

Національний банк України планує використовувати такі основні монетарні інструменти для управління грошово-кредитним ринком, змінюючи технологію їх застосування залежно від ситуації, яка складатиметься на ринку та в економіці в цілому:

нормативи обов'язкового резервування коштів банківською системою;

облікову ставку;

операції на валютному ринку;

операції на відкритому ринку.

Основними завданнями монетарної політики є:

контроль за кількісною динамікою грошової маси, встановлення межі її приросту, яка б відповідала реальній зміні ВВП і забезпечувала помірний темп інфляції; подальше раціональне обмеження готівкових розрахунків між суб'єктами господарювання з одночасним посиленням контролю з боку відповідних органів за дотриманням ними касової дисципліни;

забезпечення позитивного рівня облікової ставки Національного банку України щодо рівня інфляції шляхом оперативного регулювання облікової ставки залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку і на цій основі - зміни процентних ставок за кредитами комерційних банків;

стимулювання процесів збільшення обсягів вкладів населення в банківську систему шляхом підвищення гарантованості їх повернення, створення гарантованих механізмів страхування депозитів;

стимулювання інвестиційної діяльності банків, зокрема збільшення обсягів довгострокового кредитування через забезпечення фінансової стабілізації і на цій основі - збільшення кількості депозитних вкладів, залучених на довгостроковій основі;

збільшення валютних резервів для підтримки купівельної спроможності національної валюти до рівня, який дає можливість збалансовувати інтереси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, включаючи державні;

відновлення ринку державних цінних паперів як одного з найважливіших інструментів національного ринку позичкових капіталів, регулювання грошово-кредитних відносин;

уникнення різких коливань обмінного курсу гривні та спрямування його динаміки з урахуванням необхідності підтримання внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні, зменшення дефіциту платіжного балансу, заохочення експорту, припинення зростання зовнішнього боргу, підтримки вітчизняного товаровиробника та забезпечення його конкурентоспроможності на міжнародних ринках;

здійснення комплексу заходів, спрямованих на забезпечення проведення процесу дедоларизації вітчизняної економіки шляхом підвищення привабливості гривневих активів порівняно з вкладеннями в іноземній валюті;

створення сприятливих умов для припливу капіталів та всіх видів інвестицій нерезидентів в економіку України;

започаткування тенденції випереджаючого порівняно з індексом інфляції зростання обсягів банківських кредитів, наданих суб'єктам господарювання різних форм власності, що сприятиме активізації загальної економічної активності в державі без ризику для стабільності гривні.

Монетарна політика здійснюватиметься в напрямі оптимізації структури кредитної емісії шляхом більш ефективного її використання, що дасть змогу насамперед збільшити обсяги кредитних ресурсів, спрямованих у реальний сектор економіки, посилити кредитну активність комерційних банків як за рахунок самостійно мобілізовуваних ними ресурсів, так і за допомогою підтримки їх ліквідності Національним банком України через систему рефінансування.

Запорукою стабільності гривні є здатність економіки створювати високу пропозицію вільно конвертованої валюти. Для цього необхідно здійснити ряд заходів щодо акумуляції іноземної валюти за рахунок, зокрема, експорту товарів і, насамперед, традиційних українських, залучення в обіг іноземної валюти, що знаходиться на зберіганні у населення, посилення контролю за поверненням валютної виручки і товарів за зовнішньоекономічними контрактами, розроблення механізму повернення капіталів резидентів, що незаконно зберігаються за кордоном.

Для нормативно-правового забезпечення проведення монетарної політики необхідно прийняти:

нову редакцію Закону України "Про банки і банківську діяльність", що створить правові засади для стабільного розвитку і діяльності банківської системи, запобігання підвищенню ризиків у роботі комерційних банків;

Закон України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", що створить фізичним особам - вкладникам комерційних банків фінансові можливості для відшкодування коштів комерційних банків у разі неможливості виконання банками вимог вкладників щодо повернення коштів;

Закон України "Про валютне регулювання", що дасть змогу встановити в межах одного правового поля єдиний режим здійснення валютних операцій на території України, визначити загальні принципи валютного регулювання, повноваження і функції державних органів у регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства, що в цілому сприятиме додатковим надходженням до бюджету.

Зміцнюватиметься співробітництво між Національним банком України та Європейським центральним банком з питань обміну інформацією та консультування щодо ефективності застосування інструментів проведення монетарної політики.

Середньострокові (2002 - 2003 роки) та довгострокові (2004 -2007 роки) пріоритети

Проведення економічних реформ Уряду засобами монетарної політики з урахуванням прогнозних рівнів інфляції, обсягів зростання ВВП, поточних виплат за зовнішніми запозиченнями тощо.

Досягнення максимального зближення законодавства України з діючим законодавством ЄС. Вивчення досвіду застосування інструментів монетарного регулювання Європейського центрального банку, включаючи можливість використання певних процедур, які використовуються в ЄС.

Поступове зниження норм обов'язкового резервування і приведення їх у відповідність з вимогами ЄС.

Подальше удосконалення системи реєстрації банків та порядку видачі ліцензій на здійснення банківських операцій; сприяння дотриманню показників діяльності банків відповідно до Базових принципів ефективного нагляду за банківською діяльністю, розроблених у 1997 році Базельським комітетом банківського регулювання.

Забезпечення прозорості банківських операцій.

Подальше розширення безготівкових форм розрахунків комерційних банків з фізичними особами у торговельній, побутовій та інших сферах обслуговування населення шляхом створення системи електронних пластикових карток.

Забезпечення функціонування системи захисту прав інвесторів і контролю за їх дотриманням, а також правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів.

Збільшення обсягів валютних резервів, перегляд та визначення їх адекватної структури для підвищення купівельної спроможності національної валюти до рівня, який дав би можливість збалансовувати інтереси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, включаючи державні; закінчення проведення переоцінки міжнародних резервів України (їх частки у валюті держав - членів ЄС) у євро.

Удосконалення структури внутрішнього валютного ринку з урахуванням міжнародної практики та запровадження нових видів розрахунків.

Закінчення проведення переоцінки комерційними банками своїх кореспондентських відносин з банками держав - членів ЄС, адаптації системи міжбанківських розрахунків і платежів до євро.

Продовження співпраці Національного банку України з керівними органами ЄС в сфері монетарної політики, зокрема для розроблення та проведення валютної політики, яка б відповідала основним вимогам до держав, що планують вступ до ЄС. Наближення механізмів конвертації національної валюти України в інші валюти до встановлених в ЄС правил конвертації.

Подальше поліпшення структури грошової маси.