Доповідь на засіданні Президії апн україни з питання

Вид материала

Диплом

Содержание Традиційна система Інформація показників результатів Інформація показників результатів рівня знань слухачів курсів підвищення кваліфікації ціппо умо апн україни, які навчалися за ін У Харківському ОІППО У Луганському ОІППО

Подобный материал:

• Інститут педагогіки апн україни капченко олеся Леонідівна, 315.82kb.
• Матеріали до доповіді академіка нан україни Б.Є, 491.79kb.
• Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам, 61.58kb.
• Верховною Радою України, щодо правил, передбачених закон, 159.55kb.
• Освіта. Виховання. Навчання, 325.02kb.
• Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної, 360.32kb.
• Е. Л. Носенко експериментальна психологія, 184.92kb.
• Президії Верховної Ради України, прийнятих до набуття чинності Конституцією України, 37.77kb.
• 1. вступ. Аграрна реформа в україні, 1200.25kb.
• О. В. Пилипенко 2008р. Положення, 133.91kb.

Доповідь на засіданні Президії АПН України

з питання:

«Теоретичні та методичні засади впровадження кредитно-модульної організації навчального процесу

в системі післядипломної педагогічної освіти»


В умовах постійних змін і реформування системи освіти та її входження в європейський і світовий освітні простори розпочались активні пошуки інноваційної системи післядипломної педагогічної освіти, яка б враховувала сучасні потреби суспільного розвитку та новітні досягнення світової і вітчизняної педагогічної науки У результаті стала очевидною необхідність переходу від «нині діючої» до «нової, інноваційної» системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників (СПК ПП), яка ґрунтується на наукових ідеях синергетичного, аксіологічного, адрагогічного, акмеологічного, особистісно-орієнтованого, компетентнісного, гуманістичного, меритократичного, інтегративного та ін. підходів, принципах науковості, неперервності, інноваційності, інформаційності, технологічності, перспективності, діагностичності, оптимальності, елективності, самостійності та ін.

Ці та інші наукові підходи і принципи модернізації даної системи розроблені в сучасних дослідженнях В.Кременя, В.Олійника, Н.Бібік, В.Бикова, Л.Даниленко, М.Євтух, В.Луговий, В.Мадзігон, С.Максименка, Н.Ничкало, Н.Протасової, О.Савченко, В.Семиченко, С.Сисоєвої, Т.Сорочан, Т.Сущенко, М.Степка, Л..Пуховської, С.Змєєва та ін.

Порівняльний аналіз традиційної й інноваційної систем післядипломної педагогічної освіти засвідчує явну перевагу останньої, що відображено в наступній таблиці:

Традиційна система	Інноваційна система
Політика і фінансування СППО здійснюється державою на засадах централізованого і регіонального управління	Розвиток і ефективна трансформація СППО відбувається за підтримки всього суспільства: через об’єднання зусиль різних державних і недержавних інституцій, міжнародних організацій, засобів масової інформації, видавництв тощо
СППО характеризується інституційною обмеженістю	СППО стає основою формування знань упродовж усього життя для всіх працівників освіти і тому виходить за суто відомчі межі та інтегрується у єдиний освітній простір, створюючи технопарки і технополіси
СППО фінансується з державного і регіонального бюджету	СППО є самостійною освітньою сферою з власними механізмами фінансування, управління, функціонування та розвитку. В ринковому інформаційному суспільстві розвивається багатоканальне фінансування галузі (крім галузевого бюджету, використовуються ресурси товаровиробників та ін.)
Орієнтація в розвитку СППО на існуючу (планову) пропозицію відповідно до екстенсивних принципів побудови її системи – раз на 5 років кожний педагог має навчатися на курсах підвищення кваліфікації	Орієнтація у розвитку СППО на реальний попит, можливості та потреби області, району, закладу й установи освіти, кожного працівника
Удосконалення підготовки педагогічних кадрів на місцевому (обласному) і центральному рівнях в основному у плановому порядку через курси ПК, пов’язані з черговою атестацією, і відмежоване від розвитку та потреб самої освітньої інституції	Стратегічне планування дій відбувається через поєднання двох пріоритетів: а) СППО і професійний та особистісний розвиток педагогів; б) формування організаційної спроможності закладів освіти до здійснення системних реформаційних перетворень
І школа, і вчитель є «заручниками» системи централізованого і регіонального планування та фінансування, яке мало враховує індивідуальні потреби вчителя та запити школи	Зростання фінансової, управлінської та педагогічної автономії в умовах децентралізації
ІППО виконують дві основні функції: компенсаторну (ліквідація недоліків загальної і професійної підготовки) і адаптивну (оперативна переорієнтація на зміни в освітній галузі та суспільному житті)	ІППО суттєво змінюють свої функції і спрямовують діяльність на організаційне, науково-методичне та інформаційне забезпечення проведення реформ у освітніх закладах, професійний та особистісний розвиток педагога, а також надання різноманітних освітніх послуг
СППО функціонує як система, зміст діяльності якої завдається «зверху», з боку центральних і регіональних органів, відірвана від реальних потреб школи і педагогів	СППО функціонує як відкрита система у стримкозмінному соціальному середовищі країни, регіону, району, громади. Вона максимально наближена до споживача освітніх послуг, які є максимально індивідуалізовані та диференційовані
СППО мало використовує механізми саморозвитку і самоосвіти педагогів	Провідною ознакою СППО є неперервна самоосвіта педагогів з використанням організаційно-координаційного потенціалу структур післядипломної освіти
Обмежене коло учасників СППО	Розширення кола учасників СППО: залучення до неї всіх, хто має вплив на навчальні результати тих, хто навчається
Навчання переважно під час перебування на очних курсах підвищення кваліфікації на базі аудиторних занять з переважанням словесних методів	Розширення форм навчання без відриву від виробництва. Широке використання в СППО інформаційно-комунікаційних технологій навчання, ресурси якого забезпечуються різними провайдерами: міжнародними; національними; приватними оригінальними; мультимедійними програмами та ін.
Зміст освіти визначається держав-ними нормативними інструкціями, без залучення педагогічної спільноти	Залучення всіх партнерів освітнього процесу до визначення функцій, професійних вимог, нових ролей педагога, а також комплектування змісту післядипломної освіти

Аналіз основних принципів інноваційної системи ППО показує, що одним з ефективних механізмів її реалізації є адаптоване до післядипломної освіти впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП).

Основними перевагами КМСОНП є стимулювання тих, хто навчається, до систематичної самостійної роботи та посиленні її ролі в процесі навчання, індивідуалізація та варіативність навчання.

Всі ці переваги, на наш погляд, можуть бути досить ефективно реалізовані в післядипломній педагогічній освіті.

Зокрема, запровадження накопичувальної системи кредитів у між курсовий період стимулюватиме й забезпечуватиме безперервність навчання та орієнтацію на самоосвіту, що є визначальним для постійного професійного зростання педагогічних працівників.

Індивідуалізація і варіативність навчання слухачів курсів підвищення кваліфікації може бути забезпечена шляхом створення умов для вибору кожним слухачем темпів і змісту навчання, що цілком можливо з використанням дистанційної форми навчання та сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

Виходячи з цього, на базі ДНВЗ «УМО» та ОІППО декількома групами науковців ведуться відповідні дослідження, спрямовані на обґрунтування, розроблення й апробацію інноваційної системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників, що ґрунтується на засадах кредитно-модульної системи організації навчання (КМСОНП). Вони здійснюються:

- з 2008 року за підтримки МОН і Світового банку в рамках проекту «Рівний доступ до якісної освіти» (науковий керівник – д.п.н., проф.. Л.І.Даниленко);

- з 2009 року за підтримки АПН України (наукові керівники - чл.-кор., д.п.н., проф.. В.В.Олійник і д.п.н., проф...І.Даниленко);

- з 2008 року за підтримки управлінь освіти і науки обласних державних адміністрацій (в першу чергу, Харківської, Луганської та Львівської областей, а також Дніпропетровської, Вінницької, Волинської, Рівненської, Херсонської, Чернівецької, Івано-Франківської, Київської, Сумської, Чернігівської, Черкаської областей, м. Києва і Севастополя).

Статистичні дані, отримані даними науковцями в ході наукового експерименту з проблем розробки і впровадження кредитно-модульної системи організації навчання (КМСН) в підвищенні кваліфікації педагогічних працівників, підтвердили, що респонденти ставляться до такої системи позитивно

На запитання: «Чи приваблює Вас особисто реформа освіти відповідно до Болонської декларації у СПК ПП?», 48% респондентів відповіли - так; 19% - ні; 25% - утрималось від відповіді; 8% - не визначилися (див. рис.1.).


Рис.1.


Аналізуючи загальний стан вітчизняної СПК ПП, дослідники дійшли висновків, що для реалізації нових наукових підходів і принципів дана система має якісно змінитися:

• слухачі курсів підвищення кваліфікації – педагогічні працівники – мають стати більш відповідальними за свій власний вибір у навчанні і темп власного професійного розвитку;
  
• викладачі закладів ППО – мають перестати бути лише трансляторами фундаментальних знань, а мають стати партнерами педагогічних працівників, тьюторами у їхньому навчанні, консультантами з питань професійного розвитку;
  
• керівники закладів і установ СППО – мають створити відповідні умови для розвитку професійної компетентності педагогічних працівників під час їхнього навчання не лише на курсах підвищення кваліфікації в ІППО, а й неперервного навчання в інших ЗППО.
  

Метою обґрунтування і розроблення інноваційної моделі СПК ПП на засадах КМСОНП є підвищення рівня професійної компетентності педагогічних працівників і забезпечення на цій основі їх конкурентоспроможності.

Завдання дслідження полягають в наступному:

- -адаптувати ідеї КМСОНП, розроблені для вищої освіти на засадах Болонського процесу, до СППО України для забезпечення її більшої мобільності і гнучкості, враховуючи швидкозмінні вимоги національного та міжнародного ринків праці;

- -розробити модульні начальні плани підвищення кваліфікації педагогічних працівників, що ґрунтуються на вимогах замовників та побажаннях педагогічних працівників і сприяють їх професійному розвитку і саморозвитку;

- -розробити нормативно-правові, організаційно-педагогічні і психологічні умови переходу до КМСОНП у підвищенні кваліфікації педагогічних працівників.


На рівні теоретичного обґрунтування даної проблеми отримано такі результати:

• на основі результатів СВОД-аналізу діючої СПК ПП виявлено основні тенденції її розвитку у зв’язку із запровадженням КМСН;
  
• уточнено основні дефініції КМСН для підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
  
• сформульовано і теоретично обґрунтовано основні принципи організації навчання з підвищення кваліфікації за КМС, основні принципи відбору змісту навчання на засадах компетентнісного підходу;
  
• проаналізовано особливості впровадження КМСОНП у СПК ПП зарубіжних країн і виокремлено пріоритетні форми і методи навчання в підвищенні кваліфікації;
  
• розроблено технологію педагогічного оцінювання рівня засвоєння змісту підвищення кваліфікації в закладах ППО.
  

На рівні методичних розробок даної проблеми дослідниками:

а) розроблено :

• тимчасове положення про організацію підвищення кваліфікації педагогічних працівників на засадах КМСОНП;
  
• експериментальні навчальні і навчально-тематичні плани підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
  
• програми окремих навчальних модулів;
  
• інструктивно-методичні матеріали з оцінювання випускних робіт слухачів курсів підвищення кваліфікації за національною шкалою, про діяльність координаторів-тьюторів на етапі дистанційного навчання, про відбір залікових модулів та їх оцінювання;
  

б) здійснено експериментальну апробацію основних складових інноваційної СПК ПП, що ґрунтується на засадах КМОСНП, на базі ДВНЗ «УМО» та базових ОІППО (Харківський, Луганський ОІППО).

Визначено, що:

- концептуальна складова інноваційної СПК ПП реалізується шляхом обґрунтування основоположних принципів і підходів до застосування КМСОНП, стратегічних орієнтирів розвитку вітчизняної СПК ПП, проблем законодавчого її забезпечення, основних цілей і завдань її розвитку в умовах інноваційних змін.

- організаційно-функціональна - шляхом розробки нормативно-правового, кадрового, матеріально-технічного забезпечення підвищення кваліфікації в умовах застосування КМСОНП; основних функцій закладів ППО, специфіки застосування різноманітних форм навчалння (очної, дистанційної, заочної).

- змістова – шляхом розробки науково-методичного і навчального забезпечення даної системи; вимог до структури і відбору змісту підвищення кваліфікації педагогічних працівників, що ґрунтуються на їх професійних компетентностях.

- технологічна – шляхом впровадженням сучасних інноваційних форм, методів і засобів навчання педагогічних працівників (дорослої людини) у ЗППО.

- діагностична – на основі сучасних методик і технологій оцінювання рівнів професійної компетентності педагогічних працівників на різних етапах навчання (очному, дистанційному), системи контролю якості підвищення кваліфікації педагогічних працівників в ЗППО.

Обґрунтування теоретичних і методичних засад кредитно-модульної організації навчального процесу в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників лише розпочалася. Проте, вже є деякі результати.

Зокрема, в УМО у 2009 році 333 слухачі навчалися за експериментальними навчальними планам, складеним на основі кредитно-модульної технології; 252 особи - за індивідуальним графіком навчання.

Вибір власної траєкторії навчання в умовах його індивідуалізації дав позитивні результати. Зокрема, ті, хто навчалися за індивідуальним графіком, мали приріст знань, умінь і розумінь, перевірених під час вихідного тестування на 15 %; ті, хто навчалися в групі за класичною моделлю, – на 11,62 % (див. рисунки ).


УЗАГАЛЬНЕНА

ІНФОРМАЦІЯ ПОКАЗНИКІВ РЕЗУЛЬТАТІВ

РІВНЯ ЗНАНЬ СЛУХАЧІВ КУРСІВ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЦІППО УМО АПН УКРАЇНИ





УЗАГАЛЬНЕНА

ІНФОРМАЦІЯ ПОКАЗНИКІВ РЕЗУЛЬТАТІВ РІВНЯ ЗНАНЬ СЛУХАЧІВ КУРСІВ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЦІППО УМО АПН УКРАЇНИ, ЯКІ НАВЧАЛИСЯ ЗА ІНДИВІДУАЛЬНИМ ГРАФІКОМ





Найбільший інтерес у слухачів індивідуальної форми навчання викликали змістові модулі, що розкривають проблеми інноваційності в управлінні, відкритості в освіті, верховенства права в освіті.

Індивідуалізована система підвищення кваліфікації педагогічних працівників за кредитно-модульною системою й очно-дистанційною формою навчання є накопичувальною і сприяє конструюванню «власної лінії професійного розвитку фахівця».

Перешкодами у її запровадженні є відсутність:

• достатньої комп’ютерної і технологічної бази забезпечення дистанційного етапу навчання (організаційні умови) :
  
• підготовлених науково-педагогічних працівників до роботи в умовах індивідуального консультування слухачів курсів підвищення кваліфікації в очній і дистанційній формі, проведення Інтернет занять різних видів; достатньої науково-методичної бази для самостійного навчання педагогічних працівників з питань підвищення фахового рівня (педагогічні умови);
  
• психологічної готовності слухачів навчатися за індивідуальними планами і самостійно вибирати зміст навчання за запропонованими модулями, що мають рівноцінні залікові кредити (психологічні умови).
  

У 2010 році в УМО вперше розроблено всі навчальні і навчально-тематичні плани на засадах очно-дистанційного навчання та КМСОНП з терміном навчання 4,5 місяці, в яких відображаються:

- основні блоки модулів (соціально-гуманітарний, фаховий, галузевий);

- змістові модулі, що відповідають ключовим компетентностям відповідної категорії педагогічних працівників;

- залікові (інваріантні) модулі, що підлягають оцінюванню (вихідного і поточних тестів, заліку, захисту випускної роботи);

- варіативні модулі, що можуть бути замінені (трансфертовані) або вибрані і підлягають оцінюванню в поточному тестуванні та при складанні заліку;

- вагомість кожного модуля виражена у кредитах;

- система оцінювання діяльності слухачів курсів підвищення кваліфікації;

- завдання для самоосвіти.


У Харківському ОІППО розроблено модульний навчальний план підвищення кваліфікації педагогічних працівників на п’ять років, визначено залікові кредити для очної і заочної форм навчання, введено етап дистанційного навчання, розроблено і запроваджено залікову книжку підвищення кваліфікації педагогічного працівника.


У Луганському ОІППО розроблено модель підвищення кваліфікації педагогічних працівників, у якій забезпечується:

• науково-методичний супровід підвищення кваліфікації педагогічних працівників у міжкурсовому періоді;
  
• варіативність навчальних планів для різних категорій слухачів;
  
• інвестиційність навчального процесу з боку різноманітних зацікавлених організацій (освітніх, громадських, комерційних тощо);
  
• самоосвіта педагогічних працівників на дистанційному етапі навчання.
  

Деякі елементи інноваційної моделі підвищення кваліфікації апробуються і в інших ОІППО.

На завершення дозвольте продемонструвати деякі результати теоретичного обґрунтування КМСОНП у підвищенні кваліфікації педагогічних працівників.


1. Під КМС підвищення кваліфікації педагогічних працівників розуміється процес створення і реалізації модульних навчальних планів і програм з розвитку їх професійної компетентності відповідно до отриманих категорій і посад, що відповідають конкретним заліковим кредитам і професійним потребам, враховують вимоги замовників освітніх послуг.

2. Основними тенденціями інноваційного розвитку СПК ПП визначено:

• поєднання вітчизняних і зарубіжних закладів освіти і бізнесу з метою впровадження освітніх інновацій;
  
• підвищення рівня відповідальності замовників освітніх послуг за якість підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
  
• прагнення керівників закладів післядипломної педагогічної освіти відійти від групових форм навчання;
  
• максимальне використання у навчальному процесі інформаційно-комп’ютерних технологій та Інтернет - ресурсів;
  
• прагнення до розширення варіативної частини змісту навчальних планів підвищення кваліфікації;
  
• застосування очно-дистанційної та кредитно-модульної (кредитно-трансферної) форм навчання;
  
• об’єднання зусиль ЗППО у розробленні науково-методичних матеріалів для підвищення кваліфікації керівних і педагогічних працівників;
  
• здійснення більшістю керівників ЗППО підприємницької діяльності й отримання різних видів інвестицій;
  
• підтримання ЗППО громадськими і державними організаціями щодо їх виходу на рівень міжнародних стандартів якості;
  
• прагнення керівників ЗППО оволодіти сучасними технологіями управління.
  

3. Підвищення кваліфікації педагогічних працівників за кредитно-модульною (накопичувальною) системою базується на сумуванні результатів освоєння ними всіх змістовних модулів, визначених у структурі навчального плану для конкретної категорії слухачів. Така система є добровільною, відповідає власним освітнім потребам, є інноваційною.

Ознаками її інноваційності є отриманням економічного‚ соціального‚ науково-технічного‚ організаційного, екологічного та іншого ефекту.

З економічної точки зору дана система перестає фінансуватися лише з одного державного джерела, і матиме варіативну систему фінансування (грантову, спонсорську, особисту тощо); з соціальної – педагогічний працівник матиме більший соціальний захист щодо об’єктивного оцінювання рівня його професійної компетентності у зв’язку з наближенням результатів навчання в закладах післядипломної педагогічної освіти до результатів професійної атестації; з науково-технічної - дана модель матиме максимальне наповнення сучасними комп’ютерними і комунікаційними технологіями навчання, педагогічними інноваціями у вигляді оновленого змісту, форм і методів навчання, з організаційної - педагогічний працівник матиме самостійний вибір власного темпу навчання і траєкторії професійного розвитку; з екологічної – матиме максимально зручні умови для самостійного навчання.

4. В оновленій СПК ПП :

- у навчальному процесі очікується підвищення рівня мотивації педагогічних працівників до навчання (інтерес, потреба, мотив), зміна їх ставлення до загальнолюдських цінностей, розвиток позитивних особистісних якостей;

- в управлінському процесі – очікується забезпечення організаційно-педагогічних умов для прийняття самостійних рішень педагогічними працівниками під час їх навчання на курсах підвищення кваліфікації в ІППО та демократичних засад у системі відносин між викладачами і слухачами.

Така організація навчального процесу в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників застосовується в Україні вперше і тому потребує досконалого обґрунтування і обговорення, а також підтримки з боку різних інституцій.

Отримані теоретичні висновки і методичні рекомендації щодо впровадження КМСОНП в післядипломну педагогічну освіту є результатом першого етапу виконання наукових досліджень, проведених колективом учених УМО та ряду ОІППО під загальним керівництвом Університету.

На другому етапі передбачається завершити створення чіткої моделі організації навчального процесу з підвищення кваліфікації педагогічних працівників за кредитно-модульною системою, розробити його науково-методичне забезпечення та впровадити в практику післядипломної педагогічної освіти в УМО та ОІППО.

Для цього, на наш погляд, необхідно:

• на рівні АПН посилити науковий супровід процесу впровадження КМСОНП у підвищення кваліфікації педагогічних працівників, розробити Концепцію переходу на КМСОНП в систему підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
  
• на рівні МОН – прискорити розгляд Положення про організацію навчального процесу в закладах післядипломної освіти на засадах КМСОНП;
  
• на рівні МОН і АПН України - започаткувати Всеукраїнський експеримент із запровадження КМСОНП в систему підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
  
• на рівні УМО – розпочати підготовку керівних кадрів СППО до переходу на КМСОНП.
  

Додатки


1.У ході дослідження здійснено SWOT-аналіз діючої СПК ПП і виявлено, що вона має свої слабкі сторони і загрози існування на сучасному ринку освітніх послуг.

До «слабких сторін» (weaknesses) діючою СПК ПП нам віднесено недостатність забезпечення організаційної, кадрової й особистісної сфер діяльності учасників процесу підвищення кваліфікації педагогів.

Зокрема, недостатність в організаційній сфері характеризується відсутністю:

• законодавчих і нормативно-правових актів, які б чітко регламентували діяльність закладів і установ системи післядипломної освіти;
  
• реальних органів управління на державному, регіональному і місцевому рівнях;
  
• системних навчальних теле- і радіопередач, присвячених професійному зростанню педагогів.
  

Недостатність кадрового забезпечення системи високопрофесійними педагогічними, науково-педагогічними працівниками і керівниками характеризується:

• недостатньою їх підготовкою до роботи в умовах інноваційних змін;
  
• великою кількістю педагогічних працівників, вік яких перевищує 40 років і більше;
  
• низькими тарифними ставками науково-педагогічних працівників, у зв’язку з тим, що ОІППО прирівнюються до ВНЗ третього р.а., а не четвертого р.а.
  

Недостатньо забезпечена СПК ПП й у фінансовому плані. Особливо це стосується:

• низької матеріально-технічної бази її основних організацій - ОІППО, РМК/ММК, закладів системи загальної середньої освіти;
  
• відсутності системи цілеспрямованого фінансування підвищення кваліфікації конкретного педагогічного працівника. Фінансування курсів підвищення кваліфікації в ОІППО, семінарів у в РМК/ММК та закладах системи загальної середньої освіти здійснюється централізовано, в якому не враховуються професійні потреби конкретного закладу освіти і конкретного педагога.
  

До основних загроз (threats) діючої системи СПК ПП у SWOT-аналізі відмічено:

• затягування процесу прийняття закону України «Про післядипломну освіту» (починаючи з 2002 року про цей закон лише говориться);
  
• значну плинність науково-педагогічних кадрів у закладах і установах післядипломної педагогічної освіти (тарифні ставки для науково-педагогічних працівників у ВНЗ значно вищі, ніж в ОІППО);
  
• адміністративний та політичний вплив на керівників закладів і установ післядипломної педагогічної освіти щодо вибору змісту навчання на курсах підвищення кваліфікації педагогічних працівників, особливо це стосується соціально-гуманітарної складової навчального плану;
  
• відсутність стратегічного планування розвитку СППО на державному й регіональному рівнях освіти;
  
• появу конкурентних організацій (освітніх фірм, центрів, проектів тощо), існуючих на ринку освітніх послуг з підвищення кваліфікації педагогічних працівників (наприклад, компанія «Інтел», «Майкрософт», фірма «Доба», фонд «Крок за кроком» та ін).
  

Аналізуючи основні складові SWOT-аналізу діючої СПК ПП, ми відмічаємо, що в ній переважають «слабкі» сторони над «сильними», однак вона має і відповідні «перспективні можливості» для свого розвитку як самостійної галузі освіти в сучасних умовах розвитку держави та освіти, а виокремлені «загрози» можуть бути реально усунені найближчим часом (вже є підготовлені пропозиції до закону України «Про післядипломну освіту» й проекту закону України «Про вищу освіту», проект положення про кредитно-модульну форму організації підвищення кваліфікації педагогічних працівників.


2.Інноваційна модель організації підвищення кваліфікації педагогічних працівників, що ґрунтується на засадах КМСН, зберігає вітчизняні здобутки і враховує перспективний зарубіжний досвід; її головною метою є забезпечення високого рівня професійної компетентності педагогічних працівників, що відповідають світовим стандартам і роблять їх конкурентоспроможними на ринку освітніх послуг.

В оновленій моделі підвищення кваліфікації передбачається:

а) дотримуватися ключових напрямів розвитку вчителів-європейців - вчитися пізнавати процеси навчання та виховання, постійно оволодівати новими знаннями з предмета спеціалізації, вдосконалювати зміст навчальних планів і програм, збагачувати методичний арсенал, вивчаючи напрацьоване і розробляючи інноваційні методи, проводити дослідно-експериментальну роботу, розвивати соціальні та культурні виміри освіти;

б) враховувати такі вимоги до підготовки педагогічних працівників, як: присвоєння вчителям наступного рівня професійної категорій чи професійного звання при врахуванні не лише рівня його підготовки та досвіду, а й обсягу післядипломної освіти (курси, семінари, самостійні роботи) та участі у професійних громадських організаціях; приймання вчителів на роботу за трудовим контрактом на визначений термін (від одного до п'яти років) з включенням до нього вимоги щодо його підвищення кваліфікації в конкретному обсязі; запровадження дипломів з тимчасовим статусом для випускників педагогічних університетів, наприклад, від одного року до п’яти. Для цього вчитель має набрати протягом перших років роботи після закінчення університету відповідну кількість балів (кредитів), якими оцінюються різноманітні платні і безплатні програми, курси, семінари, творчі майстерні тощо, запропоновані для нього системою підвищення кваліфікації.


3.Технологічна складова інноваційної моделі СПК ПП забезпечується застосуванням активних й інтерактивних (інноваційних) форм, методів, засобів і технологій навчання; особистісно орієнтованою структурою навчальних планів.

В ній важливе місце відводиться інноваційним засобам навчання, таким як:

- електронний підручник ( програмно-методичний комплекс, який дає можливість самостійно засвоїти навчальний курс або його певний розділ і об’єднує в собі властивості звичайного підручника, довідника, збірника задач і лабораторного практикуму;

- кейс — технологія — вид дистанційної технології навчання, яка заснована на використанні наборів (кейсів) текстових, аудіо-візуальних та мультимедійних навчально-методичних матеріалів для їх самостійного вивчення слухачами при організації регулярних консультацій у викладачів (тьюторів) традиційним або дистанційним способом [Ягоднікова В.В. Кейс-метод як форма інтерактивного навчання майбутніх фахівців. – http: www.rusnauka.com/i_N10_2008 Pedagogika 25496.dok.htm];

- ТВ-технологія — вид дистанційної технології навчання, що базується на використанні систем телебачення для доставки слухачам навчально-методичних матеріалів та організації регулярних консультацій у викладачів (тьюторів);

- мережева технологія — вид дистанційної технології навчання, що базується на використанні мереж телекомунікації для забезпечення слухачів навчально-методичними матеріалами та інтерактивної взаємодії з викладачем (тьютором).