1. Сутність стандартизації та її роль у розвитку народного господарства

Вид материалаДокументы

Содержание


Основні етапи сертифікації якості продукції
Згідно ДСТУ 2296-93 встановлено такі зображення знаку від­повідності
Iso/ibc tr 17010
Орган з оцінки
Таблиця 3.4 Перелік нормативних документів України в галузі сертифікації
Національний знак відповідності. Форма, розміри, технічні вимоги та правила застосування
Сертифікація. Основні поняття. Терміни та визначення
Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції
Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок здійснення
Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр системи
Система сертифікації УкрСЕПРО. Сертифікація систем якості. Порядок проведення
Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів. Форми та опис
Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх акредитації
Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок реєстрації об'єктів добровільної сертифікації
Система сертифікації УкрСЕПРО. Положення про експертів-аудиторів
Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації систем якості та порядок їх акредитації
Порядок здійснення державного нагляду за якістю експортної продукції
Система сертифікації УкрСЕПРО Вибір номенклатури показників, які підлягають обов'язковому включенню до нормативних документів дл
Система сертифікації УкрСЕПРО. Система розрахунків при виконанні робіт з сертифікації
Система сертифікації УкрСЕПРО. Критерії оцінки органу з се ргифікації продукції під ча його акредитування
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Основні етапи сертифікації якості продукції





Етапи сертифікації системи якості

Етапи сертифікації продукції

Оцінювання системи якості постачальника за визначеним стандартом щодо забезпечення якості. Визначаються тільки можливості щодо вироблення продукції.

Оцінювання системи виробництва постачальника, яка визначена стандартом на продукцію, яку використовують у схемі сертифікації, спільно з оцінюванням системи якості постачальника, що визначена придатним стандартом забезпечення якості.

Реєстрація системи якості постачальника в Реєстрі постачальників. Видається сертифікат, який підтверджує виконання певного стандарту забезпечення якості (для відповідної продукції). Примітка. Продукція сама по собі не випробовується третьою стороною, коли використовують цей механізм сертифікації.

Випробування дослідження за специфічним стандартом на продукцію, а також для гарантування її відповідності до певного стандарту забезпечення якості.

Позначення реєстрації системи у вигляді логотипу відповідності, але який не може бути поставлений на продукції. Отримання сертифіката на систему якості.

Позначення відповідності продукції за допомогою сертифіката або знака відповідності, який ставлять на продукцію або упаковку

Нагляд за системою якості для гарантування її безперервної відповідності до стандарту забезпечення якості, який застосовують при цьому.

Нагляд за продукцією чи системою якості для гарантування безперервної відповідності обох.

Механізм сертифікації системи якості на цьому закінчується.

Механізм сертифікації продукції на цьому закінчується.



5. Організація та порядок проведення робіт з оцінки відповідності.


До головних видів діяльності оцінки відповідності, резльтатом яких може бути видача знака відповідності на продукцію чи послугу, є такі: інспекція; випробування; сертифікація систем управління (якості, навколишнього середовища, охорона праці та без пеки);сертифікація продукції (чи пов'язаних форм оцінки продукції).

Ще одним рівнем оцінки відності є акредитація постачальників послуг з оцінки відвідності. Деякі форми оцінки відповідності, зокрема такі, як сертифікація персоналу, майже не мають зв'язку зі знаками відПОВІДНОСТІ.

Потрібно зауважити, що в основному існує три категорії організацій, які здійснюють оцінку відповідності продукції, процесів та послуг. Вони часто позначаються як органи першої, другої чи третьої сторони.

Оцінка відповідності першою стороною включає декларацію або атестацію виробником чи постачальником продукції, процесів або послуг (включаючи системи управління). Ця оцінка іноді подається як декларація постачальника чи виробника, а процедури для неї закладені в Настановах 1SO/IEC 2.

Оцінка відповідності другою стороною включає оцінювання продукції, процесів чи послуг (включаючи системи управління з боку покупця чи кінцевого користувача. Основні організації користувачів є залученими до оцінки відповідності другою стороною.

Оцінка відповідності третьою стороною включає оцінювання продукції, процесів чи послуг (включаючи системи управління) з боку організації, яка є незалежною від постачальника та кінцевого користувача. Саме оцінка відповідності третьою стороною і передбачає надання знаків відповідності, хоча оцінка відповідності першою чи другою стороною іноді призводить до надання продукції, процесам чи послугам таких знаків.

Посилання на продукцію, процеси та послуги мають читатися як складові систем управління якістю. Головні види діяльності з оцінки відповідності, що перелічені, призводять до присвоєння знаків, які мають зовсім різне значення.

Інспекція, користуючись простими термінами, включає оцінку продукції, товару, вузла чи послуги з компетентним персоналом з підтвердженням відповідності певним визначеним вимогам. До різних форм інспекції належать візуальна оцінка, вимірювання на місці, вимірювання та випробування, розгляд конструкції тошо. Часто до інспекції залучаються інженерні та інші професійні знання персоналу органу, що перевіряється. Знаки, які асоціюються з інспекційними органами, включають штампи та знаки інспек­ційного органу. Вони можуть присвоюватися перевіреній продукції або звітам з інспекції чи сертифікатам, що свідчать про відповідність перевірених видів продукції або навпаки. Такі звіти чи сертифікати часто включають знаки органів, які акредитували орган з інспекції на компетентність.

Випробування є найбільш загальною формою визначення оцінки відповідності. Це означає, шо характеристики продукції, процесів чи послуг випробовуються для визначення їхньої відповідності технічній документації або стандарту. Випробування часто розглядається як функція лабораторії, але не існує чіткої різниці між знаками після випробування та інспекції. Типовою є така ситуація, коли знаки, які асоціюються з випробуваннями, можна знайти у протоколі випробування чи у сертифікаті випробування, які часто стають базою для сертифікації продукції. Лабораторія, яка була визнана органом з акредитації компетентною в справі проведення випробувань, може посилатися на її акредитацію та на її відповідність критеріям акредитації (як у Настанові ISO/IEC 25) у сертифікатах випробувань та в протоколах випробувань.

Сертифікація систем управління (наприклад, сертифікація систем якості на відповідність вимогам стандартів ISO серії 9000 та серти­фікація систем управління навколишнім середовищем на від­повідність вимогам стандарту ISO 14001) включає визнання того, що сертифікована система управління відповідає певному стандарту систем управління чи кодексу доброчинної практики. Ця форма сертифікації не визначає відповідності продукції чи послуги певному стандарту, а знаки, шо засвідчують сертифікацію систем, у разі їхнього нанесення на продукцію, призводять до плутанини серед багатьох споживачів, які сприймають їх як такі, що свідчать про проведення сертифікації продукції, а не сертифікації систем управління виробника. Знаки сертифікації систем, як правило, заявляються в заголовках ділових листів, у рекламних матеріалах, на пакуванні та документах з інформацією про продукцію від поста­чальників, чиї системи управління пройшли сертифікацію. Часто такі знаки можуть супроводжуватися знаком органу з акредитації, який визнав компетентність органу з сертифікації здійснювати серти­фікацію систем управління. Подальша інформація з цього питання є в брошурі ISO "Рекламуючи проходження сертифікації на відповідність вимогам стандартів ISO серії 9000 чи ISO серії 14000”.

Сертифікація продукції включає в себе отримання сертифікат чи знака (або як того, так і іншого) для підтвердження того, що певна продукція відповідає певним вимогам до цієї продукції, які зазначені в стандарті. Знак зазвичай наноситься на продукцію або її упаковку та може також розміщуватися у сертифікаті, виданому органом із сертифікації. Більшість таких знаків, призначених для продукції, супроводжуються посиланням на номер чи назву відповідного стандарту на продукцію, але в деяких випадках сертифікація продукції може відноситися лише до певних розділів стандарту (таких, як розділ безпеки), замість всього стандарту. Існують різні методи оцінки, що вкористовуються органами з сертифікації продукції (більшість з яких залежить від випробування), але реальні методи, які застосовують для певних видів продукції, не завжди зрозумілі для споживачів.

Декларації про відповідність з боку виробника чи постачальника продукції, процесів чи послуг можуть бути результатом проведеної постачальником оцінки власної продукції, процесів чи послуг або можуть грунтуватися на результатах оцінки відповідності, яка була проведена другою чи третьою стороною.


6. Порядок проведення робіт з сертифікації продукції.


Регламентується нормативним документом ДСТУ 3413-96 і в і загальному випадку містить:
  • подання та розгляд заявки на сертифікацію продукції;
  • прийняггя рішення за заявкою з зазначенням схеми (мо­дуля) сертифікації;
  • атестацію виробництва продукції, що сертифікується, або сертифікацію системи якості, якщо це передбачено схемою сер­тифікації;
  • відбирання, ідентифікацію зразків продукції та їх випробування;
  • аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про можливість видачі сертифікату відповідності та надання ліцензій;
  • видачу сертифікату відповідності, надання ліцензій та занесення сертифікованої продукції до Реєстру Системи;
  • визнання сертифікату відповідності, що виданий закордонним або міжнародним органом;
  • технічний нагляд за сертифікованою продукцією під час її виробництва;
  • інформацію про результати робіт з сертифікації.



Подання та розгляд заявки. Для проведення сертифікації продукції заявник (включно іноземний) подає до акредитованого органу з сертифікації продукції заявку відповідної форми, повинна бути розглянута, і не пізніше одного місяця після її подання заявник повинен одержати рішення, яке містить основні умови сертифікації. Копії рішення направляються:
  • до органу з сертифікації систем якості (в разі необхідності);
  • до випробувальної лабораторії, що буде проводити випробування;
  • до територіального центру Держстандарту за місцем розташування заявника.

Якщо є декілька акредитованих органів з сертифікації конкретного виду продукції, що діють в різних регіонах, заявник має право подати заявку до будь-якого з них.

Сертифікація системи якості проводиться з метою забезпечення певності органу з сертифікації продукції в тому, що продукція, яка випускається підприємством, відповідає обов'язковим вимогам нормативних документів, всі технічні, адміністративні і людські чинники, що впливають на якість продукції знаходяться під контролем, продукція незадовільної якості вчасно виявляється, а підприємство вживає заходів по запобіганню виготовлення такої продукції на постійній основі.

Сертифікація системи якості проводиться у відповідност ДСТУ 3419-96 органами, що акредитовані в Системі на право проведення цих робіт, та виконується за ініціативою заявника аба за рішенням органу з сертифікації продукції. Результати сертифікації системи якості оформляються сертифікатом на систему якості, який направляється заявнику та в копії — органу з сертифікації продукції.

Проведення випробувань з метою сертифікації. Здійснює випробувальна лабораторія. Заявник надає зразки (проби) продукції для випробувань та технічну документацію на них. Кількість зразків для випробувань та правила їх відбирання встановлюються органом з сертифікації. Продукція, що імпортується, і проходить випробування, якщо не існує угоди щодо взаємного визнання результатів випробувань.

При позитивних результатах протоколи випробувань пере­даються органу з сертифікації продукції і в копії — заявнику.

В разі отримання негативних результатів хоча б по одному з показників, випробування з метою сертифікації припиняються, інформація про негативні результати подається заявнику та органу з сертифікації продукції, який скасовує заявку. Повторні випробування можуть бути проведені тільки після подання нової заявки та надання органу з сертифікації продукції переконли­вих доказів проведення підприємствами коригуючих заходів щодо усунення причин, що викликали невідповідність.

Видача сертифікату відповідності. При наявності протоколів з позитивними результатами випробувань, сертифікату на систе­ми якості або атестату виробництва, залежно від прийнятої схе­ми (модуля) сертифікації, орган з сертифікації продукції оформ­ляє сертифікат відповідності, реєструє його в Реєстрі Системи та видає заявнику, який після цього має право маркувати про­дукцію, тару, упаковку, супровідну документацію та рекламні матеріали знаком відповідності.

Згідно ДСТУ 2296-93 встановлено такі зображення знаку від­повідності:
  • для продукції, яка відповідає обов'язковим вимогам норма­тивних документів та вимогам, що передбачені чинними зако­нодавчими актами України, за якими встановлено обов'язкову сертифікацію, — Рис. 2.2.;
  • для продукції, яка відповідає усім вимогам нормативних документів, що поширюються на дану продукцію, — Рис. 2.3.



Рис.2.2. Рис. 2.3.


Рис. 2.2 Рис. 2.3


Знак відповідності, зображений на Рис. 2.2, застосовується та­кож для позначення продукції, яка не підлягає обов'язковій сер­тифікації, проте сертифікована з ініціативи виробника (вико­навця), продавця (постачальника) чи споживача продукції (доб­ровільна сертифікація). Строк дії сертифікату на продукцію, яка випускається підпри­ємством серійно протягом строку, що встановлений ліцензійною угодою, визначає орган з сертифікації з урахуванням строку дії нормативних документів на продукцію, строку, на який сертифі­кована система якості або атестоване виробництво.

Строк, що встановлений в ліцензії, не продовжується. Порядок надання нової ліцензії замість тої, що втратила силу, визначає орган з сертифікації продукції в кожному конкретному випадку.

В разі внесення змін до конструкції (складу) продукції або технології її виготовлення, що можуть вплинути на показники, які підтверджені під час сертифікації, заявник зобов'язаний по­передньо сповістити про це орган, який надав ліцензію. Органу* сертифікації продукції приймає рішення про необхідність про­ведення нових випробувань або оцінки стану виробництва про­дукції.

У випадку, якщо норми, встановлені стандартом на показник, підтверджений під час сертифікації, змінені на більш жорсткі, то питання про припинення дії кожної наданої ліцензії вирішує орган з сертифікації продукції за погодженням з Держстандар­том України.

Визнання сертифікату відповідності, виданого закордонним або міжнародним органом на продукцію, що виготовлена в Ук­раїні, чи ту, що імпортується в Україну, приймає орган з серти­фікації продукції, керуючись діючими нормативними докумен­тами.

Технічний нагляд за стабільностю показників сертифікованої продукції при її виробництві здійснює орган, який видав серти­фікат, або за його пропозицією органи з сертифікації систем якості чи територіальні центри Держстандарту. До участі в проведенні технічного нагляду можуть залучатися фахівці Держнаглядохоронпраці, Держсаннагляду тощо.

Обсяг, порядок та періодичність нагляду встановлюється орга­ном з сертифікації продукції під час проведення сертифікації.

За результатами нагляду орган з сертифікації продукції може зупинити або скасувати дію ліцензії чи сертифікату у випадках:
  • порушення вимог, що ставляться до продукції при обов'язковій сертифікації;
  • порушення вимог з технології виготовлення, правил приймання, методів контролю та випробувань, позначення продукції, що узгоджені з органом сертифікації під час проведення серти­фікації продукції;
  • зміни нормативних документів на продукцію або на методи її випробувань без попереднього погодження з органом сертифікації продукції;
  • зміни конструкції (складу) комплектності або технології виготовлення продукції без попереднього погодження з органом сертифікації продукції.

Рішення про зупинку дії ліцензії або сертифікату відповідності приймається у випадку, якщо вжиттям коригуючих заходів, по­годжених з органом з сертифікації продукції, підприємство може усунути виявлені невідповідності, та без проведення повторних випробувань акредитованою випробувальною лабораторією під­твердити відповідність продукції вимогам нормативних докумен­тів. В противному разі ліцензія або сертифікат скасовуються.

Інформація про зупинку дії або скасування сертифікату від­повідності доводиться органом з сертифікації до відома заявника та національного органу з сертифікації. Дія сертифікату відпо­відності припиняється з моменту виключення його з Реєстру Системи.

Інформація про результати сертифікації продукції. Орган з сертифікації продукції веде облік виданих ним сертифікатів та направляє їх копії до Держстандарту України, який видає довід­ники, що містять інформацію щодо сертифікованої продукції.

Орган з сертифікації продукції та організації, що діють за його дорученням, несуть відповідальність за розголошення професій­ної таємниці, відносно конфіденційності інформації.

Якщо заявник бажає опротестувати заходи щодо його заявки на сертифікацію продукції, визнання сертифікату або рішення про скасування ліцензії, він повинен подати письмову апеляцію до органу з сертифікації продукції не пізніше одного місяця після одержання повідомлення про прийняте рішення. Подання апеляції не зупиняє дії прийнятого рішення.

Апеляційна комісія для розгляду апеляції повинна мати такі документи:
  • апеляцію заявника;
  • листування щодо спірного питання між заявником, випробувальною лабораторією та органом з сертифікації продукції;
  • протоколи випробувань продукції;
  • зразки або фотознімки продукції;
  • технічну документацію на продукцію (в разі необхідності).

Заявник має право бути заслуханим на засіданні комісії.
Апеляційна комісія розглядає спірні питання конфіденційно.

Під час прийняття рішення мають бути присутні тільки члени комісії і в повному складі. Апеляційна комісія, як правило, прий­має одне з таких рішень:
  • видати сертифікат (ліцензію);
  • відмовити у видачі сертифікату (ліцензії);
  • скасувати видану ліцензію.

В разі незгоди з рішенням апеляційної комісії заявник має право звернутися до Комісії з апеляцій Національного органу з сертифікації.

Усі роботи з сертифікації продукції оплачуються заявником за договорами на проведення робіт, що укладаються з органом з сертифікації продукції, органом з сертифікації систем якості та випробувальними лабораторіями. Витрати заявника на прове­дення робіт з сертифікації продукції відносяться на собівартість продукції.


7. Сертифікат і знак відповідності державної системи сертифікації.


Під час здійснення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат і надає право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності. Форма, розміри і технічні вимоги до знака відповідності визнчаються державним стандартом. Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено правила його використання.

Відповідність продукції (товару), яка вводиться і реалізується на території України, обов'язковим вимогам норм і стандартів,що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, виданим (визнаним) Держспоживстандартом України або уповноваженим (акредитованим) органом.

Держспоживстандарт України на підставі виданих сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання іноземного сертифіката включає сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції. Органи митного контролю здійснюють митне оформлення імпортних товарів на підставі зазначеного Єдиного реєстру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики здійснює контроль за наявністю сертифікатів для товарів, шо реалізуються юридичними або фізичними особами на митній території України.

Чому деякі товари мають багато різних знаків? Чи надають знаки доступ продукції та послугам до певних ринків, чи результатом їхнього надання є прийняття продукції або послуги органом регулювання? Де споживач може знайти інформацію про значення певного знака? Хто відповідає, якшо маркований товар стане непридатним для користування?

Спробуємо відповісти на ці запитання, а також дати характе­ристику знаків, якими нині користуються учасники, визначити галузі, де настанови з використанням різних знаків можуть призвести до більшого розуміння їх значення та відповідності потребам кінцевих користувачів продукції та послуг.

Передусім, слід зазначити, що знаки, які призначені для продукції чи для супроводжувальної документації на продукцію, процеси та послуги, мають багато різних форм. Важливо відрізняти, з одного боку, ті знаки, які ідентифікують або відображають продукцію, процеси і послуги та їхні характеристики, з іншого боку, ті, які ідентифікують відповідність певній технічній документації, кодексу практики, системі управління або стандарту на продукцію чи послуги.Остання група знаків зазвичай грунтується на оцінці відповідності незалежним органом із сертифікації, акредитації чи нагляду або такі знаки наносяться на продукцію її постачальником шляхом самодекларації про відповідність.

У деяких випадках, коли знаки не грунтуються на оцінці від­повідності, вони включають товарні знаки постачальника, по­відомлення про харчову цінність, безпеку або містять попередження, повідомлення про відсутність певних інгредієнтів (часто пов'язаних з програмами екологічного маркування або заборонених спо­живачам, яким призначене дієтичне харчування), чи наводять деталі методу виробництва. У разі, коли для деяких з таких типів по­відомлень можливою є перевірка шляхом оцінки відповідності, таке маркування зазвичай здійснюється без офіційного структурованого процесу оцінки відповідності.

Значення індивідуальних знаків прямо стосується типу та мети проведеної оцінки відповідності.

Безумовно, тлумачення різних типів знаків має бути зрозумілим для покупця та користувача продукції чи послуги. Однак існує багато чинників, які можуть призвести до плутанини та неправильного розуміння того, шо різні типи знаків насправді означають. Є надія, шо міжнародний стандарт на знаки, який розробляється CASCO, усуне цю плутанину і надасть правильне розуміння та базу для кращого контролю за використанням знаків органами з оцінки відповідності.

Таблиця З Ієрархія знаків відповідності



Ієрархія знаків відповідності

Орган, який

Загальні

Міжнародні

здійснює

типи

кодекси

маркування




практики




1) Акредитація органів,

Настанова

Орган




що спеціалізуються на

ISO/IBC 61

акредитації




сертифікації




Визначає

(реєстрації) систем




компетентність

якості

2) Акредитація

Настанова

інших органів з оцінки відповідності

лаборато рі й 3) Акредитація органів з

ISO/IBC 58 Настанова




сертифікаті продукції

ISO/IBC 61




4) Акредитація

Технічний звіт




інспекційних органів

ISO/IBC TR 17010




5) Акредитація органів,

Настанова




що спеціалізуються на

ISO/IBC 61




сертифікації







(реєстрації) систем







управління навко-







лишнім середовищем




Орган з оцінки




1) Орган із сертифікації

Настанова

відповідності




систем якості

ISO/IEC 62

Оцінює відповідність

2) Лабораторія

Настанова 1SO/IBC 25

с лс ціальном v стандарту на продукцію. послугу або системи

3) Органи із сертифікації продукції 4) Інспекційний орган

Настанова ISO/IBC 65 Стандарт ISO/IBC 17020

управління

5) Орган із сертифікації

Проект настанови

1 Г

систем управління нав-

ISO/IBC 66

Постачальник

колишнім середовищем




продукції або послуги

Декларація виробника

Настанова

Присвоює продукції торгові знаки,




ISO/IEC 22, стандарти на

фірмові значки та інші позначки в




продукцію, стандарти на







системи

доповнення до знаків відповідності або логотипів органів з оцінки відповідності або з і гакредоттації




(стандарти ISO серії 9000/ISO серії 14000), специфікації, Кодекс-доброчинної

Кінцевий







практики тощо

користувач

















Знаки повинні визнаватися повсюди і демонструвати споживачам, що продукція чи послуга відповідає та продовжує відповідати вимогам стандарту на цю продукцію чи послугу Так, для органів із регулювання та акредитації знаки можуть також демонструвати, що установа, яка провела оцінку відповідності, є компетентною в цій справі. Щодо споживачів, то в них все ще має місце велика плутанина щодо тлумачення різних типів знаків. Головними питаннями непорозуміння та плутанини є:
  • різниця між застосуванням знаків для добровільних та обов'язкових цілей;
  • характеристики продукції чи послуги, які підтверджуються та які не підтверджуються спеціальним знаком;
  • різниця між тими знаками, які підтверджують відповідність систем управління та тими, які підтверджують відповідність певної продукції чи послуги;
  • тлумачення комплексних знаків чи сім'ї знаків, які супроводжують один вид продукції чи послуги;
  • різниця між логотипами чи знаками органів з акредитації (що підтверджують компетентність інших органів з оцінки відповідності) та знаками акредитованих органів з оцінки відповідності;
  • право власності на знаки та прозорість процесів, згідно з якими вони присвоюються органами з оцінки відповідності;
  • застосування єдиного знака для різних цілей.

ISO серії 9000 та стандарту ISO 14001), та тими, які свідчать про відповідність продукції або послуги вимогам певного стандарту. Деякі органи з сертифікації та акредитації забороняють присвоєння продукції знаків, які свідчать про відповідність системи вимогам стандартів та системи управління, проте інші дозволяють це робити. Проблема для споживачів, яка полягає у визначенні різниці між відповідністю системи та відповідністю продукції, ще більше загострюється, коли одні й ті ж самознаки або дуже подібні застосовуються органами з оцінки відповідності як для цілей сертифікації систем управління, так і для сертифікації продукції.

Від деяких постачальників вимагається присвоєння їх продукції або послугам численних знаків. Інколи це відбувається через потребу у доведенні відповідності продукції обов'язковим вимогам. На­приклад, для одного виду продукції можуть вимагатися знаки відповідності електромагнітній інтерференції та сумісності, електробезпеки, ріння потужності та сумісності в мережі. В інших випадках для одного й того ж самого товару вимагаються численні знаки, які охоплюють якусь одну характеристику (наприклад, електричну безпеку), оскільки товар продається на різних ринках, кожен з яких вимагає окремого знака для задоволення вимог внутрішніх нормативних документів. Це відбувається навіть тоді, коли численні знаки відображають відповідність вимогам того ж самого стандарту або специфікації на продукцію.

Органи з оцінки відповідності, зокрема органи з акредитації, зазвичай мають свої власні логотипи, які спрямовані на забезпечення загальної ідентифікації подібно торговим маркам або назвам постачальників продукції та послуг. Деякі органи з оцінки відпоідності застосовують свої логотипи також як знаки, тоді як інші розділяють загальні логотипи і свої знаки. Іноді може виникнути плутанина між значенням логотипів та знаків, особливо тоді, коли одні й інші присвоюють продукції або сертифікатам відповідності.

Споживачеві не завжди зрозуміло, яка структура видала знак або присвоїла його продукції чи послузі. Без ідентифікації для споживача важко знайти інформацію про тлумачення такого знака та про процес ного присвоєння постачальникові.

Процеси, шляхом яких присвоюються знаки, мають бути прозорими. Під час акредитації деяких органів з оцінки відповідності висувається вимога до детальної публікації інформації про процес оцінки відповідності, яка має безкоштовно поширюватися серед зацікавлених сторін. В інших випадках споживачеві досить важко ідентифікувати процеси, шо застосовуються. Для сертифікації продукції, наприклад, існують досить різні підходи, з різними ступенями нагляду за відповідністю, які рекомендуються як процедури з оцінки відповідності, але споживачеві не зрозуміло, який саме підхід було використано та в чому полягає різниця між цими підходами.

Деякі знаки є груповими за своєю природою та можуть підтверджуватися шляхом різних процесів. Єдиним винятком є застосування обов'язкового маркування знаком СЕ певних видів продукції, які підлягають регулюванню в Європі, з метою зазначення відповідності всім основоположним вимогам відповідних європейських директив, що слідує після виконання необхідних процедур з оцінки відповідності. Для отримання знака СЕ вимагаються декларації про відповідність та, залежно від специфічної категорії продукції, може бути поставлена нимога щодо проведення оцінки відповідності з боку різних типів незалежних органів з оцінки відповідності (тобто лабораторій, органів із сертифікації продукції, систем якості та інспекційних органів), які були проголошені "нотифікованими органами".

Інколи СЕ маркування може відображати відповідність гармонізованим європейським стандартам чи іншим стандартам, які підповідають головним вимогам, зазначеним для певних категорій продукції у відповідних директивах ЄС.

Знаки можуть надаватися продукції з метою відповідності обов'язковим вимогам (наприклад, СЕ маркування в Європі); значення таких знаків мають розуміти імпортери, роздрібні торговці, дистриб'ютори продукції, але, зовсім не обов'язково, її споживачі.

Інші знаки можуть бути цікавими для всіх залучених сторін, зокрема органів з регулювання та споживачів.

Історично склалося так, шо розроблена велика кількість ре­гіональних знаків, включаючи європейські знаки для кабелів (HAR) та відповідності європейським стандартам (Key Mark). Відбувається широка дискусія щодо можливого прийняття інших регіональних знаків, які призначені для визнання еквівалентності діяльності з оцінки відповідності, шо здійснюються в рамках регіону різними органами. Оскільки метою регіональних знаків є зменшення потреб у численних національних знаках, то зрозуміло, що на стадії впро­вадження продукції надаються як національні, так і регіональні знаки. У той час, коли зменшення зростаючого числа знаків є головною метою таких регіональних схем, з'являються побоювання щодо доступу до них органів з оцінки відповідності поза межами регіону. Такі схеми можуть розглядатися сторонами, які здійснюють експорт до регіону, як потенційний технічний бар'єр у торгівлі.

Концепції регіональних знаків поширилися до пропозиції міжнародних знаків, таких, як ті, що розглядаються Міжнародним форумом з акредитації (IAF) та Міжнародною конференцією з акредитації лабораторій (ILAC).

Як наслідок, регіональні та міжнародні знаки знайшли застосування за межами традиційної класифікації першої та третьої сторони. Саме вони можуть посилити ефективність знаків відповідності взагалі. Тому загальні, перелічені проблеми правильного застосування знаків повинні враховуватися також і при використанні останніх.


8. Нормативно – правові основи системи сертифікації.


Правовими засадами Системи сертифікації УкрСЕПРО є понад 40 законів України, декретівта постанов Кабінету Міністрів України, які включають вимоги та положення, шо стосуються стандартизації та сертифікації, зокрема "Про стандартизацію і сертифікацію".

Роботи із сертифікації продукції здійснюються на такій правовій та нормативній основі:
  • Закон України "Про захист прав споживачів" (від 12.05.91 р. №1О23-ХП);
  • Закон України " Про охорону праці" (від 14.10.92 р. № 2695-ХІІ);
  • Закон України "Про пожежну безпеку" (від 17.12.93 р. № 3745-ХІ І);
  • Закон України "Про відповідальність підприємств, їх об'єд­нань, установ та організацій за правопорушення у сфері місто­будування" (від 10.11.94 р. № 239/94-ВР);
  • Декрет Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" (від 08.04.93 р. № 30-93);
  • Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію та сертифікацію" (від 10.05.93 р. № 46-93);
  • Постанова Кабінету Міністрів України "Про організацію та проведення сертифікації продукції" (від 27.02.92 р. № 9;
  • Постанова Кабінету Міністрів України "Про організацію роботи, спрямованої на створення державних систем стандартизації, метрології та сертифікації" (від 25.05.92 р.)
  • "Державна система сертифікації України" (12 основоположних ДСТУ, що діють з 01.04.97 p.);
  • "Перелік продукції, шо підлягає обов'язковій сертифікації в Україні (наказ Держстандарту від 27.11.% р. № 499, змінений 17.05.97 N° 268, зареєстрований Мін'юстом 05.06.97 р. № 209,
  • "Правила обов'язкової сертифікації будівельних матеріалів, виробів та конструкцій" (наказ Держстандарту від 11.04 № 192, зареєстровані Мін'юстом 18.06.97 р. N 222/2026).

Нині розроблено, затверджено та надано чинності основоположні державним стандартам України та іншим нормативним документам Системи УкрСЕПРО, які встановлюють домінуючі принципи, організаційні засади, загальні правила сертифікації і порядок проведення робіт з сертифікації та акредитації в Системі УкрСЕПРО. діє 20 чинних нормативних документів Системи УкрСЕПРО державних стандартів і 8 рекомендацій Держстандарту України.

Нормативні документи Системи УкрСЕПРО забезпечують організаційно-методичну єдність і взаємодію всіх членів та учасників Системи. Вони розроблені на основі настанов ISO/1EC у і сертифікації та з урахуванням рекомендацій Комітету ISO з оцінки відповідності (CASCO). При їх розробці враховувалися і положення європейських стандартів EN серії 45000.

Проте нормативні документи Системи УкрСЕПРО не можна називати гармонізованими. Річ у тім, що згідно з визначенням, встановленим у Настанові ISO/IEC 2:1996, гармонізованими є ідентичні (за змістом та формою подання) і уніфіковані (ідентичні за змістом, але не ідентичні за формою) стандарти. У даному випадку можна говорити тільки про відповідність основних положень Системи УкрСЕПРО міжнародним нормам і правилам.

Перелік нормативних документів України в галузі сертифікації наведено в табл. З.4.

До нормативних документів Системи УкрСЕПРО з акредитації належать такі:
  • ДСТУ 3411-96, що встановлює основні вимоги до організації сертифікації продукції та порядок їхньої акредитації в системі УкрСЕПРО. враховує положення настанов ISO 27, ISO/IE65, а також рекомендації ДСТУ EN 45011-98, який є ідентичним
    європейському стандарту EN 45011;
  • ДСТУ3420-1996, що встановлює такі ж вимоги до органів з сертифікації систем якості, враховує положення настанов ISO/IEC 39 і 62, а також рекомендації ДСТУ EN 45012-98, який є ідентичним європейському стандарту EN 45012. Крім того, зазначений стандарт ураховує вимоги ДСТУ ISO 10011-97 (3 частини), ідентичного відповідним міжародним стандартам ISO;
  • ДСТУ 3412-96, що встановлює загальні вимоги до випро­бувальних лабораторій (центрів), їхні права, обов'язки, а також порядок акредитації в Системі УкрСЕПРО, враховує вимоги настанови ISO/IEC 25, а також рекомендаціїДСТУ EN 45001 -98, який є ідентичним європейському стандарту EN 45001.

Таблиця 3.4

Перелік нормативних документів України в галузі сертифікації



ДСТУ 2296-93

Національний знак відповідності. Форма, розміри, технічні вимоги та правила застосування

ДСТУ 2462-94

Сертифікація. Основні поняття. Терміни та визначення

ДСТУ 3410-96

Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення

ДСТУ 3413-96

Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції

ДСТУ 3414-96

Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок здійснення

ДСТУ 3415-96

Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр системи

ДСТУ 3417-96

Система сертифікації УкрСЕРРО. Процедура визначення результатів сертифікації продукції, що імпортується

ДСТУ 3419-96

Система сертифікації УкрСЕПРО. Сертифікація систем якості. Порядок проведення

ДСТУ 3498-96

Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів. Форми та опис

КНД 50-003-93

Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації продукції та порядок їх акредитації

КНД 50-004-93

Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх акредитації

КНД 50-019-93

Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок реєстрації об'єктів добровільної сертифікації

КНД 50-024-94

Система сертифікації УкрСЕПРО. Положення про експертів-аудиторів

КНД 50-029-94

Атестація технологічних процесів виготовлені виробів Основні положення

КНД 50-034-94

Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації систем якості та порядок їх акредитації

КНД 50-035-94

Порядок здійснення державного нагляду за якістю експортної продукції

Р50-025-94

Система сертифікації УкрСЕПРО. Організації робіт з проведення перевірки випробупальних лабораторій (центрів) з метою їх акредитації

Р 50-026-94

Система сертифікації УкрСЕПРО Вибір номенклатури показників, які підлягають обов'язковому включенню до нормативних документів для забезпечення безпеки продукції

Р50-027-94

Система сертифікації УкрСЕПРО. Система розрахунків при виконанні робіт з сертифікації

Р 50-042-95

Система сертифікації УкрСЕПРО. Критерії оцінки органу з се ргифікації продукції під ча його акредитування

Р 50-043-95

Система сертифікаті УкрСЕПРО. Порядок проведення експертизи документів випробувальних лабораторій

Р 50-044-95

Система сертифікації УкрСЕПРО. Побудова керівництва з якості для органу з сертифікації продукції

Р 5О-О45-95

Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення експертизи документів органів з сертифікації продукції

Р 50-046-95

Система сертифікації УкрСЕПРО. Інспекційний контроль. Порядок проведення

Р 50-047-95

Система сертифікації УкрСЕПРО. Критерії оцінки органу з сертифікації систем якості під час його акредитації


Сертифікація й нині залишається в Україні єдиною формою підтвердження відповідності продукції встановленим вимогам, підтвердження відповідності лише третьою стороною не завжди виправданим з погляду витрат часу і коштів, тобто сертифікація для всіх видів продукції адекватна ризику споживача. У світовій практиці, зокрема в країнах Європейського Союзу, щодо різних видів продукції встановлюється кілька можливих форм і способів підтвердження відповідності, з яких можливо зробити вибір, того, що закони, що запроваджують обов'язкову сертифікацію, мають лише загальну вимогу про обов'язкову сертифікацію, неокреслюючи сферу введення обов'язкової сертифікації і не регла­ментуючи вимог, на відповідність яким повинна здійснюватися сертифікація. У країнах ЄС на багато видів продукції діють закони прямої дії, прийняті на базі директив EEC, які вимагають обов'язко­вого підтвердження відповідності і підлягають безумовному виконанню.