1. Сутність стандартизації та її роль у розвитку народного господарства

Вид материала

Документы

Содержание Основними засадами ціеї концепції є

Подобный материал:

• Реферат на тему: Гроші, виникнення грошей, історія виникнення грошей, 85.78kb.
• Тема міжнародна економічна система предмет курсу "міжнародна економіка". Міжнародна, 468.03kb.
• Тема міжнародна економічна система предмет курсу "міжнародна економіка". Міжнародна, 485.55kb.
• Тенденції розвитку світового господарства, 119kb.
• Тема Місцеві фінанси, їх сутність, склад І роль у розвитку економічної та соціальної, 271.5kb.
• Курс лекцій з міжнародної економіки тема міжнародна економічна система, 12764.52kb.
• 1. Інтернац-ція та стандартизація обліку у міжнар масштабі: необх-ть, сутність та значення, 1007.91kb.
• Міжнародні розрахунки І валютні операції, 338.38kb.
• Розробити програми розвитку сільського господарства на 2012 рік та подати на розгляд, 18.46kb.
• Меморандум погодження між Міністерством сільського господарства, лісів та сільського, 69.71kb.

Індекс дефектності Ід – це комплексний показник якості різновидної продукції,випущеної за розглянутий проміжок часу, рівний середньозваженому коефіцієнту дефектності цієї продукції:





(1.16)


де Q_і – відносний коєфіцієнт дефектності продукції і- того виду є показником якості виготовлених виробів.

Зазвичай Qі- визначається при вибірковому інспекційному контролі готової продукції. Для цього попередньо здійснюють класифікацію дефектів і для кожного їх виду знаходять коефіцієнт вагомості за формулою (1.15).

Оцінка технічного рівня продукції здійснюється на стадіях розробки, виробництва і експлуатації зразка експертним і розрахунковим методами. Розрахунок здійснюється за відповідними показниками за формулою:





(1.17)





де: , - відповідно абсолютні значення і – того показника оцінюваної

продукції і аналога;

і=1, 2,..., п — загальна кількість основних і додаткових оціночних показників.

При співставленні абсолютних величин параметрів, що посту­паються аналогам, і відносних параметрів розрахунок здійснюють за формулою :





(1.18)


Узагальнений показник ступеня відповідності оцінюваного зразка вищим світовим досягненням К_my розраховують таким чином:




(1.19)


Рішення приймається з урахуванням таких умов: Кmy < І — технічний рівень зразка не відповідає світовому рівню; Кmy >1 — технічний рівень зразка відповідає світовому рівню.

Узагальнений показник економічної ефективності Ке характе­ризує відносне здешевлення нової техніки:




(1.20)


де: Cnр, Снm — відповідно собівартість вітчизняного прототипу і зразка нової техніки, грн.;

Кnр, Кнm - відповідно питомі капітальні вкладення у виробничі фонди вітчизняного прототипу і зразка нової техніки,грн.;

Кmynp, Кmyнm — узагальнений показник технічного рівня вітчизняного прототипу і оцінюваного зразка;

Ен — нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (0,15);

Ке < 1 — відносне здешевлення: К > 1 — відносне подорожчання нової техніки.


Якість продукції формується на стадіях її розробки, забезпе­чується у виробництві, підтримується в експлуатації. У процесі проектування нових виробів встановлюється рівень якості, який фіксується в технічному завданні, передбачаються заходи щодо досягнення цього рівня і здійснюється безперервний контроль за забезпеченням параметрів якості в документації та дослідних зразках виробів. У процесі виробництва визначаються критерії якості виробу загалом, його складових і умов виробництва, що забезпечують одержання заданого рівня якості. При цьому велике значення має інспектування, яке сприяє своєчасному і повному виконанню державних стандартів, технічних умов і ВИМОГ щодо поліпшення якості виробів.

Усе це дає змогу сформулювати такі основні напрями поліпшення якості продукції:

• створення технологічних конструкцій машин, обладнання, механізмів, пристроїв;
  
• постійне вдосконалення конструкцій технічних пристроїв і технологій їх виготовлення;
  
• ріст коефіцієнта уніфікації виробів щодо базової моделі;
  
• підвищення технічного рівня виробництва, комплексна механізація і автоматизація виробничих та допоміжних процесів;
  
• ритмічна робота всіх підрозділів підприємства;
  
• розробка, впровадження і систематичне застосування прогресивних методів контролю та аналізу якості продукції;
  
• суворе додержання технологічної, виробничої та виконавчої ДИСЦИПЛІНИ, поліпшення стандартизації і технічних умов;
  
• впровадження наукової організації праці (НОП):
  
• підвищення культури виробництва;
  
• розвиток творчої активності працюючих для досягнення найвищих кінцевих результатів при одночасній економії живої і уречевленої праці.
  

Для підтримання якості продукції на належному рівні на під­приємствах, по-перше, стимулюють випуск якісної продукції, по-друге, накладають штрафні санкції при виготовленні неякісної (бракованої) продукції.

Радикальним засобом підвищення технічного рівня, якості та конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників є введення сертифікації.

Сертифікація продукції - це комплекс дій, за допомогою яких підтверджується відповідність фактичних характе­ристик вітчизняної продукції вимогам міжнародних і національних стандартів. Замість міжнародних і національних стандартів можуть бути інші, погоджені між експортером і імпортером продукції документи, передбачені міжнародними системами чи угодами з питань сертифікації. Ефективність сертифікації полягає в тому, що продукція, яка має сертифікат якості, конкурентоспроможна на міжнародному ринку, вище оцінюється, швидше включається в експлуатацію, оскільки за такої умови відпадає необхідність проведення випробувань у рамках вхідного контролю у споживача, на які часто витрачається більше засобів і часу, ніж на її виготовлення. Знак сертифіката гарантує надбавку до ціни.

Не можна ототожнювати поняття сертифікації і атестації продукції.. Сертифікація має на меті встановити і документально (юридично) підтвердити якість продукції та її відповідність сертифікаційним вимогам, атестація - підвищити технічний рівень і якість продукції до рівня вищих світових досягнень. Державна атестація дала змогу запровадити планування показників якості продукції, оцінювати і стимулювати діяльність підприємницьких структур.


5. Уніфікація, як метод стандартизації.

Уніфікація як метод стандартизації полягає в раціональному скороченні кількості типів і параметричних (типорозмірних) рядів продукції однакового чи близького цільового (функціональ­ного) призначення, що супроводжується встановленням опти­мальних конструкторсько-технологічних рішень. Уніфікація продукції, раціонально зменшуючи кількість її різновидів, су­проводжується типізацією шляхом комбінування (поєднанням) найбільш вдалих конструкторсько-технологічних рішень, що ма­ють місце в сукупності уніфікованих виробів.

В залежності від сфери проведення робіт з уніфікації розріз­няють міжгалузеву уніфікацію, що проводиться в масштабі кіль­кох галузей промисловості, галузеву і заводську, що проводить­ся в рамках одного підприємства (об'єднання).

В промисловості існують такі види уніфікації продукції:

• модифікаційна — між базовою моделлю виробу і конструк­тивними модифікаціями, які виконані на основі базової моделі;
  
• внутрітипова (розмірно-конструктивна) — між однотипни­ми виробами, що мають різні параметри;
  
• міжтипова — елементи продукції, що відрізняються конструкцією, але схожі за основними параметрами;
  
• загальна — схожа за призначенням продукція, що не має конструктивно-технологічної подоби.
  

Уніфікація може бути повною і неповною. При повній уніфі­кації здійснюється уніфікація всіх елементів запроектованого або існуючого виробу, при неповній — тільки частини еле­ментів.

Повна уніфікація передбачає уніфікацію форми, розмірів та матеріалів.

Якщо повна уніфікація неможлива, — проводять неповну, на­приклад, уніфікують форму деталі, але не уніфікують розміри і матеріали деталі, а також складальні одиниці (вузли), якщо во­ни виконують близькі по характеру функції.

Уніфікацію проводять при конструюванні виробів та їх виго­товленні. Найбільш ефективна уніфікація при конструюванні нових виробів, оскільки в цьому випадку вона може бути комп­лексною: уніфікують вироби, технологічні процеси та техно­логічну документацію. В процесі виробництва можна проводити лише неповну уніфікацію, оскільки навіть незначна зміна конст­рукції тягне за собою зміну оснастки і технології.

В більшості країн набула поширення внутрітипова уніфікація, що проводиться на основі конструкторсько-уніфікованого ряду виробів.

В конструкторсько-уніфікованому ряді виділяють базовий виріб. (базову модель), що має максимальну конструктивну і технологічну наступність, і модифікації — вироби (моделі), створені на основі базового.

Важливо, щоб в основу конструктивно-уніфікованого ряду був покладений базовий виріб,що має високі якісні характеристики і можливості наступного удосконалення. Тоді весь конструктивно - уніфікований ряд являтиме собою вироби високої якості.

Створення конструктивно-уніфікованих рядів сприяє прискореному оновленню виробів.

Рівень уніфікації деталей і вузлів як окремого виробу, так і всього уніфікованого ряду моделей характеризується коефіцієнтами: уніфікації, наступництва конструктивних елементів в конструктивно-уніфікованому ряді та повторності деталей в одному виробі.

Варто підмітити, що можливості уніфікації в промисловому виробництві використовуються ще недостатньо.


Тема 5. Техніко – економічна ефективність стандартизації та концепція поліпшення якості продукції в Україні.


1. Техніко – економічна ефективність стандартизації.


Cтандартизація с невід'ємною часткою робіт по створенню нової техніки і характеризується в цілому високою економічню єфективністю. Остання визначається тим, що стандартизація дозволяє:

• привести показники якості продукції у відповідність и поннями науки і техніки;
  
• комплексно ув'язати властивості сировини, матеріалів, півфабрикатів і готової продукції;
  
• скоротити строки, трудомісткість розробки і освоєння виробництва нових видів продукції;
  
• впорядкувати системи документації;
  
• підвищити рівень спеціалізації виробництва;
  
• здійснити нагляд за впровадженням і додержанням стандартів в народному господарстві.
  

Економічна ефективність стандартизації може бути визначена в масштабі всього народного господарства, галузі виробництва або окремого підприємства. Для цього виконують спеціальні та єкономічні розрахунки, які проводяться: при включенні в план робіт з стандартизації конкретної теми, пов'язаної з розробкою стандартів; при поданні проектів стандартів на затвердження; після впровадження стандартів. Розрахунки проводяться у відповідності до існуючих нормативних документів.

Економічний ефект від стандартизації складає виражену в грошових чи натуральних показниках економію живої і матеріалізованої праці в суспільному виробництві в результаті впровадження стандарту з урахуванням необхідних затрат. Визначається він на основі тих же принципів, що і економічний ефект науково- технічного прогресу, складовою частиною якого є стандартизація.

Проведення робіт з стандартизації, особливо розробка і впровадження державних стандартів, має економічні, технічні і соціальні наслідки для всього народного господарства, причому вони можуть бути в різних сферах дуже суперечливі. Якщо впровадження стандарту створює економічний ефект у виробництві і експлуатації стандартизованої продукції, то впровадження його завжди доцільне. Але дуже часто випуск стандартизованої продукції більш високої якості вимагає від промисловості великих затрат, що підвищує собівартість її виготовлення. В той же час в експлуатації така продукція дуже вигідна, бо має підвищені споживчі властивості. В цьому випадку необхідно встановити, на­скільки результати перевищують сумарні затрати, і зробити ви­сновки про доцільність впровадження стандартів не з вузько­відомчих позицій, а з позицій народного господарства в цілому.

При проведенні робіт з стандартизації критерії економічної ефективності повинні бути основними, що визначають напрямок цих робіт і рівень показників, що закладаються в стандарти. Тому визначення величини економічного ефекту повинно проводитися, починаючи з початкової стадії, і супроводжувати весь процес розробки стандарту з метою вибору і встановлення оптимального рівня стандартизованих показників.

Вже при розробці планів і програм стандартизації за укруп­неними показниками визначається величина очікуваного еконо­мічного ефекту, який уточнюється при складанні технічного завдання на розробку кожного конкретного стандарту. В процесі роботи по створенню стандарту проведення техніко-економічних розрахунків має на меті вибір оптимального варіанту вирішення завдань стандартизації.

Розроблений стандарт подається на розгляд і затвердждення з уточненим техніко-економічним розрахунком ефективності, який потрібен для прийняття рішення про його затвердження і впровадження в народне господарство на основі значення очіку­ваного економічного ефекту. Після впровадження стандарту на основі цих даних про фактичні результати, отримані в сфері проектування, виробництва і експлуатації об'єктів стандартизації, може бути розраховане значення фактичного економічного ефекту з метою аналізу змін економічних показників в ре­зультаті проведення робіт з стандартизації.

В той же час порядок, що встановлює необхідність прове­дення техніко-економічних розрахунків, допускає і ряд виклю­чень із загального правила. З урахуванням різноманітності об'єктів стандартизації не завжди с можливим і доцільним ви­значати економічну ефективність. Це відноситься до:

• стандартів, в яких техніко-економічні показники залиши­лись без змін в порівнянні з базовими;
  
• стандартів, що встановлюють підвищені норми для органо­лептичних властивостей продукції;
  
• загальнотехнічних і організаційно-методичних стандартів, що направлені на встановлення порядку проведення робіт (інструкції, положення, правила і норми виробничо-технічного призначення, документація у сфері управління виробництвом, техніко-економічна інформація); стандартів на терміни, визначення , класифікацію, позначення. По вказаних стандартах да і якісні характеристики їх доцільності і затрати на їх розробку і впровадження.
  

Стимулювання працівників підприємств, проектно-конструкторских і науково-дослідних організацій, міністерств і відомств за своєчасну та якісну розробку і впровадження стандартів проводиться у відповідності з положенням про преміювання за створення і освоєння нової техніки.

Загальна сума премій встановлюється при затвердженні плану робіт з стандартизації, виходячи з попереднього розрахунку очікуваного економічного ефекту в рамках підприємства, галузі або народного господарства.


2. Нормоконтроль технічної документації.


Техічні документи (конструкторські і технологічні) повинні відповідати ряду вимог; найважливішими з них є:

• вимоги до конструкції, що визначають її раціональність, взаємозв язок елементів, вірність вибору матеріалів, характер оздоблення тощо;
  
• вимоги до технолога, що визначають можливість використання для виготовлення виробів найбільш прогресивних і економічних технологічних процесів та устаткування;
  
• вимоги до оформлення, що визначають чіткість та наочність зображення на кресленні всіх відомостей, необхідних для виготовлення деталі чи виробу.
  

Щоб розроблювана в процесі проектування технічна документація задовольняла перерахованим вище вимогам, необхідний постійний, добре організований контроль, — як конструкторський і технологічний, так і нормативний (нормоконтроль).

Мета нормоконтролю — повне додержання в технічних документах вимог чинних стандартів, широке використання у виробах при проектуванні стандартних і уніфікованих елементів.

Здійснення нормоконтролю обов'язкове для всіх організацій і підприємств, що виконують проектно-конструкторські роботи, незалежно від їх відомчої підпорядкованості.

Нормоконтролю підлягає така конструкторська документація: текстові документи (пояснювальна записка, інструкції, технічний | опис і умови, тощо), креслення та інша конструкторська доку­ментація.

При нормоконтролі технологічної документації перевіряють: карти технологічних процесів, додержання технологічних нор­мативів, технологічні креслення, карти розкрою матеріалів, розрахунки з нормування матеріалів тощо.

Нормоконтроль — один із завершальних етапів створення тех­нічної документації, значення якого з розвитком стандартизації постійно зростає. Як один із засобів впровадження і додержання стандартів, нормоконтроль дисциплінує конструктора і техно­лога, привчає їх до суворого виконання встановлених правил розробки і оформлення технічної документації.

Нормоконтроль на підприємстві може бути як централізова­ним, так і децентралізованим: це залежить від масштабів підпри­ємства і загальної схеми організації робіт з стандартизації. При централізованому нормоконтролі відділ стандартизації має в своєму складі групу нормоконтролю або відповідального за нор­моконтроль, що підпорядковані керівнику відділу.

При децентралізованому нормоконтролі він здійснюється в різних підрозділах підприємства.

Права і обов'язки працівників нормоконтролю визначаються відповідним положенням і наказом по підприємству. Нормо-контролер повинен бути спеціалістом високої кваліфікації, без­доганно знати своє виробництво, регулярно слідкувати за видан­ням нових стандартів всіх категорій та інших обов'язкових нор­мативних документів.

Вказівки нормоконтролера обов'язкові для виконання, супере­чки між ним і виконавцем вирішує керівник відділу (бюро, гру­пи) стандартизації підприємства. Його рішення може бути відмі­нено тільки головним інженером підприємства або директором. Технічна документація, яка не має підпису нормоконтролера, не приймається до подальшої роботи.


3. Концепція поліпшення якості продукції в Україні.


Слід зазначити, що серед стратегічних проблем національного відродження і соціально-економічного розвитку нашої держави проблема якості продукції є однією з найвагоміших, практично вона визначає внутрішню і зовнішню незалежність, реальну економічну безпеку. Питання поліпшення якості продукції повинне розгля­датись як засіб підвищення конкурентоспроможності, як неодмінна умова подолання труднощів перехідного періоду до ринкової економіки.

Однією з умов подолання кризи, забезпечення стабільного розвитку національної економіки є вдосконалення структурно-функціональної організації та системи управління процесами якості продукції. Це обумовлено такими основними причинами: від­сутністю єдиної стратегії взаємодії і взаємного впливу органів виконавчої влади, громадських організацій, спеціалістів про­мислових підприємств на питання якості і, як наслідок, - на економічні, соціальні та інші чинники забезпечення національної безпеки Україні:, загальною відсутністю державної інформаційної інфраструктури, яка 6 забезпечувала повну, достовірну і оперативну інформацію із зазначеної проблеми.

На думку авторів, процеси розвитку якості, механізми та умови на макрорівні мають відповідати таким критеріям: визначення цілей і завдань у галузі якості, аналіз ресурсних можливостей та їх реалізація. Наразі здійснити якісний га кількісний аналіз продукції підприємств, систем якості практично неможливо. Крім інформації Комітету з питань стандартизації, сертифікації і метрології, про кількість сертифікованої продукції, про кількість центрів серти­фікації та відсутність коштів ніякої інформації більше немає.

Нині в державі діє велика кількість законів і підзаконних нормативних актів, які мають відношення до проблем якості продукції (послуг), захисту прав споживачів і навколишнього середовища. Проте ці закони та нормативні акти фактично не узгоджені між собою, вони не створюють цілісної системи, яка б забезпечувала високу якість продукції (послуг). Практично не створені умови, які б були орієнтовані на допомогу вітчизняним товаровиробникам. Не побудована інфраструктурі сприяння підприємствам у розв'язанні проблем якості. Чинна система державного регулювання спрямована лише на контроль якості продукції (послуг), на примус га покарання підприємств,

У зв'язку з цим у 1999 році Міністерством економіки України було розроблено концепцію забезпечення належної якості про­дукції, товарів і послуг. Основна мета концепції — вирішення проблеми створення ефективної системи і механізму управління безпечністю, якістю та конкурентоспроможністю продукції, товарів і послуг підприємств України; формування та нарощування їх експортного потенціалу, а також створення на цих засадах передумов для залучення стратегічних Інвестицій у перспективні види економічної діяльності і формування та здійснення політики управління безпечністю, якістю, конкурентоспроможністю продукції, товарів і послуг.

Основними засадами ціеї концепції є :

• Формування та нарощування експортного потенціалу шляхом створення на системних скоординованих засадах відповідних економічних, організаційних, науково-технічних, інформа­ційних та соціальних передумов.
  
• Створення для поступового зменшення залежності України від імпорту стратегічно важливих видів товарів, технологій та послуг за рахунок раціонального використання і на­рощування власного науково-технічного та виробничого потенціалу, швидкого впроваджений сучасних технологій,
  зокрема, імпортованих в основні види економічної діяльності.
  
• Створення передумов, розроблення та впровадження функціонально-організаційних схем і механізмів управління, які сприяють формуванню та посиленню зацікавленості під­приємств і промисловців у підвищенні рівня якості та кон­курентоспроможності продукції як найважливішого елементу
  їх ділового успіху.
  
• Розробка та впровадження механізмів захисту внутрішнього ринку України від неякісної продукції та послуг, недобросовісної конкуренції і реклами.
  
• Підготовка та впровадження в Україні нормативно-правових, нормативно-технічних документів у сфері без­печності і якості, вимог, які гармонізовані з визнаними міжнародними стандартами та європейськими правовими і технічними нормами.
  
• Створення економічних, організаційних та соціальних передумов і механізмів широкого впровадження на ба­зисному рівні економіки підприємств України професійних систем якості та систем управління навколишнім середовищем як найбільш ефективного інструмента забезпечення якості і конкурентоспроможності продукції.
  
• Забезпечення задоволення вимог споживачів у формуванні експортного потенціалу, сприяння пошуку та залучення стратегічних Інвесторів, раціонального використання ресурсів.
  
• Вдосконалення та розвиток науково-методичної бази робіт з управління якістю і конкурентоспроможністю продукції, створення на державному та інших рівнях системи ін­формаційного забезпечення робіт у сфері якості та конкурентоспроможності за допомогою застосування сучасних Інформаційних технологій.
  
• Підтримка, вдосконалення та розвиток системи навчання, підвищення кваліфікації та перепідготовки фахівців і персо­налу, зайнятого у сфері забезпечення та поліпшення якості, управління якістю та конкурентоспроможністю продукції.
  
• Створення системи зв'язків із товариствами, асоціаціями захисту прав споживачів, товаровиробників, іншими громадськими організаціями щодо проблем безпечності та якості продукції.
  

Реалізація концепції дасть змогу створити та поступово впро­вадити системи управління і механізми координації робіт із розробки та виконання програм забезпечення і підвищення безпечності, якості та конкурентоспроможності продукції, ство­рення умов і механізмів збільшення обсягів виробництва на підприємствах України високоякісної та конкурентоспроможної продукції, скорочення обсягу імпорту товарів (послуг), аналоги яких виготовляються в Україні.

Слід сформувати та інтегрувати на рівні підприємств професійні, міжнародно визнані системи якості, системи управління ресурсо­збереженням і навколишнім середовищем, гармонізувати норма­тивно-правові та нормативно-технічні документи з відповідними документами міжнародних і європейських організацій з торгівлі та тарифів, а також даними спеціалізованих організацій стандартизації, сертифікації, акредитації, випробувань, метрології, охорони здоров'я, охорони навколишнього середовища, інформаційних технологій, енергетики, інших пріоритетних напрямів.

Виходячи з того, що категорія якості с складною і суперечливою з погляду різню її аспектів, розглянемо проблему поліпшення якості в розрізі економічною та соціологічного аспектів.

Передусім, слід зазначити, що з економічного погляду не кожний високий відносний технічний рівень виробів є благом. Виробництво продукції вищого технічного рівня, а отже, складнішого, ніж це необхідно, має для суспільства ті ж негативні наслідки, що й виробництво надлишкової кількості продукції попередньої