1. Сутність стандартизації та її роль у розвитку народного господарства

Вид материала

Документы

Содержание Контроль якості продукції і її відповідність вимогам стандартів |проводять у такому порядку До завдань центру належать Держспоживстандартом України організовано публікацію офі­ційних та інформаційних періодичних видань Держспожи встандарту України Впроваджено такі сучасні автоматизовані бази даних Передусім, роботи по стандартизації регламентуються такими декретами Законодавчу основу інформаційного забезпечення стандартизації в Україні складають Державна система стандартизації

Подобный материал:

• Реферат на тему: Гроші, виникнення грошей, історія виникнення грошей, 85.78kb.
• Тема міжнародна економічна система предмет курсу "міжнародна економіка". Міжнародна, 468.03kb.
• Тема міжнародна економічна система предмет курсу "міжнародна економіка". Міжнародна, 485.55kb.
• Тенденції розвитку світового господарства, 119kb.
• Тема Місцеві фінанси, їх сутність, склад І роль у розвитку економічної та соціальної, 271.5kb.
• Курс лекцій з міжнародної економіки тема міжнародна економічна система, 12764.52kb.
• 1. Інтернац-ція та стандартизація обліку у міжнар масштабі: необх-ть, сутність та значення, 1007.91kb.
• Міжнародні розрахунки І валютні операції, 338.38kb.
• Розробити програми розвитку сільського господарства на 2012 рік та подати на розгляд, 18.46kb.
• Меморандум погодження між Міністерством сільського господарства, лісів та сільського, 69.71kb.

Контроль якості продукції і її відповідність вимогам стандартів |проводять у такому порядку:

• підбираються контрольні проби з числа тих, що були прий-відділом технічного контролю;
  
• проводять випробування відібраних виробів за всіма показниками у відповідності з чинними стандартами;
  
• в цехах перевіряється додержання режимів технологічних (процесів, стан засобів вимірювання, робота відділу технічного контролю;
  
• перевіряється додержання стандартів на матеріали і компплектуючі півфабрикати, які одержані від суміжників.
  

При контролі строку впровадження стандарту перевіряється:

• наявність наказу міністерства чи відомства, а також наказу на підприємстві про впровадження стандарту;
  
• наявність плану організаційно-технічних заходів по впровадженню стандарту і його виконання;
  
• забезпеченість підприємства необхідною сировиною, устаткуванням, снасткою, інструментом, технічною документацією стандарту в дії;
  
• з яких показників стандарту при впровадженні допущені відхилення;
  
• якщо стандарт не впроваджується, то які є на це причини. За результатами контролю складається акт з висновками і пропозиціями.
  

При порушенні вимог стандартів органи держнагляду:

• дають вказівку на усунення виявлених недоліків;
  
• забороняють відвантаження недоброякісної продукції;
  
• в необхідних випадках ставлять питання про притягнення до адміністративної і судової відповідальності осіб, винних у ви­пуску недоброякісної продукції.
  

Поряд з проведенням державного нагляду проводиться і відом­чий нагляд за впровадженням і додержанням стандартів, норм, правил. Завдання його аналогічні завданням державного нагляду.


3. Інформаційне забезпечення в сфері стандартизації.

Основою системи інформаційного забезпечення є Національний автоматизований інформаційний фонд стандартів (далі — Національний фонд стандартів), створений згідно з постановою КМУ від 01.02.95 р. №84.

Ефективне функціонування Національного фонду стандартів і повинне забезпечувати:

• доступність інформації для зацікавлених користувачів за ознаками її повноти та достовірності (актуальності), а також своєчасності (оперативності) та вартості її надання;
  
• недискримінаиійиий характер надання інформації всім категоріям вітчизняних користувачів незалежно від відомчої належності, юридичного статусу та форм власності, а також закордонним користувачам згідно з обов'язковими умовами
  приєднання до СОТ та інших міжнародних угод.
  

Організаційно-технічна політика створення та функціонування Національного фонду стандартів базується на використанні сучасних програмно-технічних засобів збирання, обробки, передавання інформації з резервування можливостей:

• застосування в подальшому більш досконалих програмно-технічних засобів;
  
• доступу до інформації та отримання її користувачами, які не володіють в повній мірі необхідними апаратними засобами та навичками роботи з ними.
  

За умови збереження принципу розподілу інформаційних ресурсів Національного фонду стандартів слід у перспективі забезпечити одноадресність запиту (звернення) користувача для отримання інформації, яка зберігається в різних ланках єдиної організаційної структури Національного фонду стандартів, що є однією з вимог Угоди ТБТ.

Національний інформаційний центр Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ/COT) Держспоживстандарту України створено на виконання міжнародних зобов'язань України, які відображені в офіційних документах, надісланих до Секретаріату COT (Ме­морандум про зовнішньоторговельний режим України та Заява про запровадження і керування Угодою ГАТТ).

Створення Центру спрямоване на підвищення ефективності діяльності інформаційних служб щодо забезпечення користувачів необхідною інформацією та нормативними документами для ви­рішення питань виробництва продукції належної якості, яка відповідала б міжнародним вимогам безпеки, охорони здоров'я людей, навколишнього середовиша; для забезпечення сумісності і взаємозамінності. Крім того, такі системи будуть сприяти виконанню міждержавних та міжнародних угод.

Центр забезпечує оперативний обмін інформацією з питань стандартизації між національними та зарубіжними користувачами міжнародної інформаційної мережі ISONET.

До завдань центру належать:

• доведення до Секретаріату ГАТТ та через нього до країн - Договірних сторін ГАТТ/COT повідомлень (нотифікацій), що містять інформацію про стандарти та інші нормативні документи, які плануються до введення в Україні, із зазначенням мети їх розроблення;
  
• забезпечення країн - Договірних сторін ГАТТ/СОТбез будь-яких дискримінацій докладними описами або копіями норма­тивних документів та їх проектів з позначенням тих частин у цих документах, які суттєво відрізняються від відповідних міжнародних стандартів; .
  
• надання країнам - Договірним сторонам ГАТТ/COT ко­ментарів на проекти нормативних документів, що розробля­ються, та на чинні нормативні документи, які, на думку української сторони, можуть створити технічні бар'єри у торговельних відносинах;
  
• доведення до зацікавлених сторін в Україні повідомлень Секретаріату ГАТТ та коментарів від іноземних учасників ГАТТ/СОТ.
  

Держспоживстандартом України організовано публікацію офі­ційних та інформаційних періодичних видань Держспожи встандарту України, зокрема |:

• "Каталог нормативних документів" (періодичність випуску - 1 раз на рік);
  
• інформаційний покажчик "Стандарти" (щомісячно);
  
• "Бюлетень інформаційних матеріалів із стандартизації, метрології та сертифікації" (щоквартально);
  
• "Інформаційний бюлетень з міжнародної стандартизації"
  (щоквартально);
  
• "Український метрологічний журнал" (щоквартально);
  
• довідник " Продукція, що виробляється за технічними умовами України" (щоквартально);
  
• покажчик "Засоби вимірюнальноїтехніки, занесені до Держав­ного реєстру України" (щорічник).
  

У Головному інформаційному фонді стандартів Держспожив­стандарту станом на 01.01.2001р. зберігається понад 100 тисяч нормативних документів, а саме: державні стандарти України, міжнародні, європейські, міждержавні стандарти, національні стандарти розвинутих країн світу та країн - головних торгових партнерів України. Здійснюється інформаційне обслуговування абонентів (державних, урядових органів, ТК, підприємств, орга­нізацій і установ незалежно від форм власності та виду діяль­ності, а також громадян та громадських об'єднань). Фонд постійно поповнюється нормативними документами, які отримуються в рамках міжнародних угод, укладених Держ­стандартом України.

Впроваджено такі сучасні автоматизовані бази даних:

• бібліографічна база даних PER1NORM на компакт-дисках з інформацією про нормативні документи міжнародних організацій із стандартизації (ISO, IEC) та національні стандарти 16 зарубіжних країн (більш ніж 410000 бібліо­графічних описів);
  
• повнотекстова база даних на компакт-дисках EUROFILE (Єврофайл) містить стандарти Європейського комітету із стандартизації (CEN), Європейського комітету із стан­дартизації в електротехніці (CENELEC), законодавчі документи ЄС, Директиви ЄС (актуалізується кожні 60 днів);
  
• створено банк національних термінологічних стандартів та стандартизованих термінів "TERMINUS", на якому виконуються функції пошуку стандартизованої української науково-технічної термінології та проводиться логіко-лінгвістична експертиза українських стандартів на терміни та визначення.
  

4. Законодавчо – нормативна база державної системи стандартизації.

В Україні сформована законодавча база, яка містить різні аспекти створення та застосування нормативних документів стандартизації, сертифікації, якості та безпечності продукції і послуг тощо.

Передусім, роботи по стандартизації регламентуються такими декретами:

• "Про стандартизацію і сертифікацію",
  
• "Про державний нагляд за до­держанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення".
  

та законами України:

• "Про акредитацію органів з оцінки відповідності",
  
• "Про підтвердження відповідності",
  
• "Про вилучення, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції",
  
• "Про метрологію та метрологічну діяльність",
  
• "Про захист прав споживачів",
  
• "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення",
  
• "Про пестициди і агро-хімікати",
  
• "Про якість і безпечність харчових продуктів і продовольчої сировини",
  
• "Про охорону навколишнього природного середовища",
  
• "Про ветеринарну медицину",
  
• "Про лікарські засоби", "Про основи містобудування",
  
• "Про зовнішньоекономічну діяльність",
  
• "Про енергозбереження",
  
• "Про туризм",
  
• "Про електроенергетику",
  
• "Про охорону праці",
  
• ''Водний кодекс України" та інші.
  

До основоположних нормативних документів (НД) державної системи стандартизації належать: ДСТУ 1.0 - 93; ДСТУ1.2 - 93; ДСТУ 1.3-93;ДСГУ 1.4-93; ДСТУ 1.5-93; ДСТУ 1.6-97; ДСТУ 3250-95 - та державної системи сертифікації: ДСТУ 3410 (...3420) - 96; ДСТУ 3498 - 96. Зазначені документи, а також Угода про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації і основоположні міждержавні НД (ГОСТ 1.0 - 92; ГОСТ 1.2 - 97; ГОСТ 1.5 - 93; ПМГ 22 - 97) складають правову основу здійснення робіт із стандартизації та сертифікації, зокрема, формування та реалізацію єдиної науково-технічної політики в сфері стандартизації та серти­фікації.

Законодавчу основу інформаційного забезпечення стандартизації в Україні складають:

• постанова Кабінету Міністрів України "Про організацію роботи, спрямовану на створення державних систем стан­дартизації, метрології та сертифікації" від 25 травня 1992 року №269.
  
• декрет Кабінету Міністрів України " Про стандартизацію і сертифікацію" від 10 травня 1993 року № 46-93.
  
• постанова Кабінету Міністрів "Про створення національного автоматизованого інформаційного фонду стандартів" від 1 лютого 1995 року № 84.
  

В умовах реформування соціально-економічних відносин, перехідного їх стану та завдань інтеграції України до європейських і світових структур до актуальних завдань системи стандартизації варто віднести:

• розмежування сфери законодавчого регулювання вимог та сфери стандартизації на засадах добровільності стандартів і встановлення порядку взаємодії цих сфер;
  
• розширення сфери законодавчого регулювання безпечності та якості продукції і послуг відповідно до положень директив ЕС та міжнародної практики;
  
• більш широке застосування господарюючими суб'єктами посилань на стандарти у договорах (контрактах) та іншій документації, а також використання стандартів як арбітражних документів у судах;
  
• гармонізація сфери добровільності стандартів та практики їх застосування відповідно до положень директив ЕС та між­народної практики;
  
• аналіз положень законів, відомчих документів та відповідних положень про міністерства (відомства) з метою усунення розбіжностей і неузгодженостей у цих документах;
  
• створення та вдосконалення основоположних документів національної системи стандартизації України, гармонізованих з документами міжнародних (регіональних) організацій із стандартизації.
  

3 метою послідовного розмежування обов'язкових та добровільних нормативних документів Закон "Про стандартизацію та сертифікацію" і основоположні стандарти національної системи стандартизації мають ввести такі документи: регламент, технічний регламент і зводи правил. Зводи правил розробляють на облад­нання, конструкції, технічні системи, вироби одного й того ж чи подібного функціонального призначення, але які різняться між собою конструктивним виконанням чи принципом дії і для яких аспекти проектування, виготовлення чи встановлення, монтажу, експлуатації чи утилізації є визначальними для їх безпечного функціонування (жилі і промислові будівлі та споруди, котли, посудини, шо працюють під тиском, компресорне обладнання тощо).

Зводи правил розробляють та затверджують на національному чи галузевому (регіональному - в будівництві) рівнях. Галузеві (регіональні) зводи правил розробляють за відсутності національних вимог чи в разі необхідності встановлення вимог, які перевищують чи доповнюють вимоги національних зводів правил. Вимоги галузевих зводів правил не повинні суперечити вимогам на­ціональних зводів правил.

Органи державної виконавчої влади, які здійснюють державний нагляд за діяльністю з підвищеною небезпекою для населення та/чи довкілля, а також за аспектами, зв'язаними з безпекою праці, захистом навколишнього природного середовища, безпечністю будь-якої продукції (процесів чи послуг) для життя, здоров'я і майна населення, розробляють, затверджують, видають та розповсюджують нормативні документи (зводи правил, регламент, технічні регла­менти) у межах їх компетенції.

Формування несуперечливих у правовому відношенні механізмів забезпечення додержання вимог законодавства доцільно здійснювати в таких напрямах:

• розроблення законодавчих актів для конкретних груп та (або) видів продукції чи послуг. Ці законодавчі акти мають визначати особливості (або більш жорсткі умови чи вимоги, ніж це прийнято в основоположних законах проведення для даної
  продукції чи виду діяльності) робіт із стандартизації, метро­логічного забезпечення та сертифікації;
  
• розроблення законодавчих актів, що встановлюють конкретні числові значення (або інтервали) шкідливого впливу, які мають місце під час виробництва продукції, робіт та надання послуг.
  

Отже, законодавчі акти прямої дії, як найбільш авторитетна форма державного регулювання безпеки і якості продукції та послуг, мають застосовуватись у взаємодії з технічними регламентами, затвердже­ними органами виконавчої влади, і стандартами.


Тема 3. Вітчизняні системи стандартів.


1. Державна система стандартизації( ДСС), організація робіт зі стандартизації.

2. Єдина система конструкторської документації(ЄСКД).

3. Єдина ситема технологічної документації(ЄСТД).

4. Державна система забезпечення єдності вимірювань(ДСВ).

5. Система стандартів безпеки праці(ССБП).

6. Єдина система технологічної підготовки виробництва(ЄСТПВ).

7. Система розробки і постановки продукції на виробництво(СРПВ).

8. Стандарти на штрихове кодування.


1. Державна система стандартизації( ДСС), організація робіт зі стандартизації.

Загальнотехнічні та організаційно-методичні стандарти, як правило, об'єднують в комплекси (системи) стандартів для нор­мативного забезпечення рішень технічних і соціально-економіч­них задач в певній галузі діяльності. Зараз діє понад 40 таких міждержавних систем, які забезпечують організацію виробниц­тва високоякісної продукції.

Державна система стандартизації

В Україні розроблено перші п'ять стандартів державної сис­теми стандартизації. Стандарти державної системи стандартизації позначають­ся перед номером стандарту цифрою 1.

Загальні принципи і процедури стандартизації, які викладені в основоположних нормативних документах державної системи стандартизації і які реалізуються на практиці, мають у повній мірі бути гармонізованими з міжнародними та регіональними системами стандартизації.

У процесі розроблення та видання нормативних документів слід витримувати такі принципи:

• використання новітніх досягнень науки і техніки;
  
• узгодження з чинним законодавством;
  
• урахування користі та безпеки для споживача і держави загалом;
  
• розроблення НД. як правило, на основі відповідних між­народних чи регіональних НД;
  
• участь у розробленні НД усіх зацікавлених сторін (проектувальників, виробників, споживачів, органів державної влади, громадськості);
  
• уніфікація форми подання, взаємозв'язок та узгодженість НД:
  
• своєчасність, доступність та відкритість інформації про чинні стандарти і програми робіт із стандартизації з урахуванням вимог чинного законодавства;
  
• однозначність, зрозумілість, несуперечливість та обгрунто­ваність вимог НД, а також можливість їх перевірки.
  

Крім зазначеної загальної класифікації стандартів залежно віл рівня затвердження (прийняття) і загалу, на який вони поши­рюються, розрізняють міжнародні, регіональні (європейські, міждержавні), національні та адміністративно-територіальні стандарти (галузеві, підприємств тощо).

Залежно від специфіки об'єкта та аспектів розрізняють стандарти таких видів: основоположні; термінологічні; методів випробування (вимірювання, аналізу, контролю); на продукцію, процеси, послуги; на сумісність продукції чи систем при їх спільному застосуванні; з відкритими значеннями, які містять перелік характеристик, значення яких чи інші дані вста­новлюються для конкретної продукції, процесу чи послуги. Стандарти на продукцію можуть бути повними чи встановлювати лише частину потрібних вимог Вони можуть також включати методи випробування чи інші аспекти.

На сьогодні стандарти містять обов язкові та рекомендовані вимоги. До обов 'язкових вимог належать:

• вимоги, що забезпечують безпечність продукції, процесів та послуг для життя, здоров'я і майна населення, їх сумісність та взаємозамінність, захист навколишнього природного се­редовища і вимоги до методів випробувань цих показників;
  
• положення, що забезпечують технічну єдність під час експлуатації продукції (термінологія, умовні позначення та символи, маркування та етикетування продукції);
  
• метрологічні правила, вимоги та положення, що забезпечують достовірність та однаковість вимірювання.
  

Рекомендовані вимоги підлягають безумовному виконанню, якщо:

• це передбачено чинними актами законодавства чи регла­ментами;
  
• ці вимоги включено до договорів на розроблення тощо.
  

Слід забезпечити поступову заміну категорій нормативних до­кументів, що прирівнюються до стандартів, на технічні регламенти, якщо в них містяться обов'язкові вимоги, і перехід до добровільних стандартів. Вимоги стандарту стають обов'язковими за умови посилання на нього в законодавчих актах та регламентах. Процедури стандартизації включають як саму стадію розроблення, так і планування, затвердження (прийняття), реєстрацію, застосування НД.

На етапі розроблення стандартів слід згідно з міжнародною практикою активно запроваджувати процеси електронізації про­цедури розроблення стандартів.

Процеси електронізації розроблення стандартів дають не тільки кількісний виграш та підвищення технологічності всього процесу, але й призводять до якісних змін у процедурах розроблення: можливі практично повна відмова від традиційних стадій (етапів) розроблення НД та перехід у режим реальної багатосторонньої участі всіх зацікавлених сторін безпосередньо в опрацюванні редакцій стандартів замість традиційного ланцюжка "проект — відгук - урахування відгуку - проект". У зв'язку з цим необхідне розроблення спеціальних заходів активізації цих робіт через відповідні проекти і програми.

Планування робіт з державної стандартизації (національної та міждержавної), передусім, повинно вирішувати питання, пов'язані із членством чи вступом України до різних міжнародних організацій, які так чи інакше пов'язані з роботами з стандартизації.

Серед них одне з першочергових питань - зміна видового складу національного фонду державних стандартів та приведення його у відповідність з міжнародним та зарубіжним фондом, де превалюють стандарти на методи випробувань (контролю, аналізу, вимірювань). Отже, піл час планування робіт слід робити пріоритетним роз­роблення стандартів на методи випробувань (вимірювань, контро­лю, аналізу).

Інший основний критерій щодо планування розроблення того чи іншого стандарту - забезпечення гармонізації національних стан­дартів з міжнародними стандартами (ISO, ІЕС. EN тощо). В основу такого підходу має бути покладене програмне планування робіт із стандартизації, яке будується на основі таких документів:

• основоположним плановим документом має стати Національна цільова інноваційна програма робіт із стандартизації, яка розробляється на період порядку 5 років. Ця програма повинна стабільно належати до номенклатури державних програм, у значній мірі профінансована за рахунок держбюджету та включати перспективні пріоритетні цілі, завдання, об'єкти і напрями робіт із стандартизації із зазначенням основних виконавців, орієнтованих обсягів та джерел фінансування з необхідними техніко-економічними обгрунтуваннями;
  
• державні цільові програми, спеціалізовані за основними видами діяльності, які мають включати розділи (завдання) з нормативного забезпечення якості та безпечності продукції, робіт і послуг.
  

На основі зазначених програм, а також з урахуванням пропозицій зацікавлених сторін мають розроблятися поточні індикативні програми національної стандартизації на період до 3-х років.

Організація робіт із стандартизації визначається структурою органів і служб стандартизації, яким необхідно забезпечувати умови для активної участі в роботах, пов'язаних із стандартизацією всіх ланок господарювання (зокрема, замовників, громадських орга­нізацій споживачів, інженерно-технічних товариств), та коорди­нувати свою діяльність з роботою міждержавних і міжнародних органів та організацій із стандартизації.

Організаційна структура включає Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України), науково-дослідні інститути (НДІ) і територіальні органи (ЦСМС) системи Держспоживстандарту України, підрозділи (служби) стандартизації органів державної влади, а також головні й базові організації з проблем стандартизації а технічні комітети в галузях промисловості.

Держспоживстандарт України як центральний орган державної виконавчої влади, відповідальний за виконання Угоди ТБТ. має дійснювати ефективну координацію всіх видів технічної нормо-творчості, яка визначає вимоги до якості і безпечності продукції, робіт та послуг.

Крім того, на Держспоживстандарт України може бути покладене узгодження програм і планів розроблення нормативних документів, які приймаються згідно з визначеною законодавством компетенцією іншими державними органами виконавчої влади.

НДІ Держспоживстандарту України разом з вирішенням питань науково-методичного характеру мають зосередити зусилля на організації робіт із гармонізації фонду національних стандартів із міжнародними стандартами.

Територіальний орган (ЦСМС) системи Держспоживстандарту України разом із вирішенням питань державного контролю і нагляду зокрема, метрологічного) має активізувати свою участь у взаємодії і суб'єктами господарської діяльності в організації розроблення державних стандартів, необхідних цим суб'єктам для підвищення якості та конкурентоспроможності їх продукції.

Найважливішою ланкою в розробленні державних стандартів залишаються технічні комітети із стандартизації (ТК). Для підвищення ефективності їх роботи доцільно:

• наблизити загальну структуру вітчизняних ТК до структури ТК у рамках ІСО та М ЕК;
  
• розширити повноваження ТК у роботах з міжнародної стандартизації, а також із ведення галузевих стандартів;
  
• використовувати практику утворення спільних ТК та їх робочих груп для організації розроблення стандартів, які знаходяться на "межі" інтересів різних ТК.
  

Нині в Україні функціонує близько 139 ТК, за безпосередньою участю яких було розроблено понад 3000 державних стандартів України. З них 60% гармонізовано з відповідними міжнародними стандартами (ISO. ІЕС). Вітчизняні ТК брали участь у роботі 241 технічного комітету та підкомітетів ISO. 25 українських ТК брали .часть у роботі 96 ТК та підкомітетів ISO як активні члени, а 52 українських ТК - у роботі 145 ТК та підкомітетів ISO як члени-спостерігачі.