Верховною Радою України, а саме: у закон
| Вид материала | Закон |
- Верховною Радою України прийнято закон, 107.81kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 58.94kb.
- Верховною Радою України 21. 04. 2011 за №3262 прийнято закон, 143.15kb.
- Верховною Радою України 23 жовтня 2008 року закон, 1367.11kb.
- Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим І сільськими, селищними,, 179.86kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 19.38kb.
- Кабінету Міністрів України: сприяти прийняттю Верховною Радою України закон, 158.18kb.
- Верховною Радою України шляхом прийняття закон, 518.8kb.
- Закон україни, 461.66kb.
- Закон УкраЇни, 468.12kb.
19
Чинним законодавством, зокрема Податковим кодексом, не визначено, куди слід відносити від'ємне значення ПДВ щодо поставки сільгосппродукції власного виробництва за результатами звітного податкового періоду, нараховане в декларації з ПДВ (скороченій). У п. 209.3 Податкового кодексу зазначено, що така сума не підлягає відшкодуванню, але не визначено, чи її слід віднести до складу витрат (як це було в умовах дії Закону про ПДВ та Закону про прибуток), чи на цю суму слід зменшувати ПДВ у наступному звітному періоді
Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню (п. 209.3 Податкового кодексу)
Пропонуємо викласти п. 209.3 у такій редакції:
«Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню, а в наступному звітному (податковому) періоді зменшує суму податку, що залишається в розпорядженні платника.»
Коригування податкового кредиту сільгосптоваровиробниками — суб'єктами спеціального режиму оподаткування ПДВ при продажу основних засобів та ТМЦ
20
Суб'єкти спеціального режиму оподаткування ПДВ при придбанні основних засобів та ТМЦ, які призначені для використання у сфері сільського господарства (лісового господарства, рибальства) ПДВ, сплачений у складі їх вартості, включають до податкового кредиту в декларації з ПДВ (скороченій) (п. 209.5, пп. 209.15.1 ПК). У подальшому, у разі продажу таких основних засобів та ТМЦ сума отриманого (нарахованого) ПДВ відображається у складі податкового зобов'язання декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом. Тобто порушено принцип співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в межах однієї декларації з ПДВ (податковий кредит відображається у скороченій Декларації з ПДВ, а податкові зобов’язання - у декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом)
У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково – для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів/послуг, основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях (абзац другий пп. 209.15.1)
Пропонуємо доповнити пп. 209.15.1 ПК третім абзацом у такій редакції:
«Якщо в наступних податкових періодах цільове використання зазначених товарів/послуг, основних фондів змінилося, то платник податків зобов'язаний відкоригувати податковий кредит виходячи з частки фактичного використання таких товарів/послуг, основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях. При цьому сума коригування податкового кредиту за основними фондами обчислюється пропорційно до їх залишкової вартості.»
Віднесення до діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства діяльності з виготовлення продукції вторинної переробки
21
У разі виготовлення продукції вторинної переробки власновирощеної сільгосппродукції (наприклад, ковбасні вироби із м'яса відгодованої худоби) органи ДПС на місцях забороняють включати поставку такої продукції до декларації з ПДВ (скороченої), посилаючись на те, що при виробленні такої продукції додатково використовується придбана сировина
Обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб) (05.01.0, 15.11.0, 15.12.0, 15.13.0, 15.20.0, 15.31.0, 15.32.0, 15.33.0, 15.41.0, 15.42.0, 15.43.0, 15.51.0, 15.61.0, 15.62.0, 15.71.0, 15.81.0, 15.83.0, 15.85.0 КВЕД) (пп. 209.16 ПК).
Обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб) (05.01.0, 15.11.0, 15.12.0, 15.13.0, 15.20.0, 15.31.0, 15.32.0, 15.33.0, 15.41.0, 15.42.0, 15.43.0, 15.51.0, 15.61.0, 15.62.0, 15.71.0, 15.81.0, 15.83.0, 15.85.0 КВЕД) (пп. 209.17.17 ПК).
Пропонуємо викласти п. 209.16 та п. 209.17.17. ПК в таких редакціях:
209.16 Обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, що така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб) і її вартість становить не менш як 75 % вартості готової продукції (05.01.0, 15.11.0, 15.12.0, 15.13.0, 15.20.0, 15.31.0, 15.32.0, 15.33.0, 15.41.0, 15.42.0, 15.43.0, 15.51.0, 15.61.0, 15.62.0, 15.71.0, 15.81.0, 15.83.0, 15.85.0 КВЕД).
209.17.17. Обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовляється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб) і її вартість становить не менш як 75 % вартості готової продукції (05.01.0, 15.11.0, 15.12.0, 15.13.0, 15.20.0, 15.31.0, 15.32.0, 15.33.0, 15.41.0, 15.42.0, 15.43.0, 15.51.0, 15.61.0, 15.62.0, 15.71.0, 15.81.0, 15.83.0, 15.85.0 КВЕД).
ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
Чи є харчування, зазначене в рахунку готелю і відшкодоване працівникові понад установлений на підприємстві розмір добових, додатковим благом, що підлягає обкладенню ПДФО?
22
Норми Податкового кодексу допускають неоднозначне трактування цього питання.
Абзацом першим пп. 140.1.7 передбачено, що до витрат підприємства можна віднести документально підтверджену оплату вартості проживання в готелях, а також включені до таких рахунків витрати на харчування.
Абзацом четвертим пп. 140.1.7 встановлено, що добові включають витрати, не підтверджені документально, на харчування і фінансування інших власних потреб фізичної особи.
У зв'язку з цим існує три можливі позиції:
- Вартість харчування, виділену окремим рядком в рахунку готелю, не відноситься до добових, оскільки є документально підтвердженими витратами.
- Слід враховувати вартість харчування, виділену окремим рядком в рахунку готелю, при розрахунку добових витрат, що виплачуються працівникові.
- Вартість харчування, виділену окремим рядком в рахунку готелю, підприємство може віднести до доходу відряджуваного у вигляді додаткового блага і обкласти ПДФО
Пп. 140.1.7: до витрат, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток відносяться „витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на ... оплату вартості проживання в готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування „...
...”Зазначені в частині першій цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді . рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи”
...”До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу”
Пропонуємо абзац четвертий пп. 140.1.7 ПК доповнити нормою такого змісту: «При цьому в разі наявності документально підтверджених витрат на харчування, зазначених у рахунку готелю, до витрат відносяться як сума добових у розмірі вищезгаданої граничної величини,так і сума таких документально підтверджених витрат на харчування.»
Примітка.
З цього питання слід внести доповнення до розділу III ПК (п. 140.1.7), що передбачає градацію (у процентному відношенні) граничного розміру добових витрат у разі, якщо в рахунки на оплату вартості проживання в готелях включаються витрати на харчування (одноразове, дворазове і триразове). Якщо цю норму буде прийнято, то питання щодо обкладення ПДФО таких витрат буде знято
ФІКСОВАНИЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ПОДАТОК
Визначення доходу від реалізації сільськогосподарської продукції
23
Згідно з визначенням, наведеним у пп. 14.1.234 ПК, сільськогосподарська продукція включає, зокрема, продукти обробки та переробки сільськогосподарської продукції, якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.
Водночас доходом сільськогосподарського товаровиробника, отриманим від реалізації сільськогосподарської продукції, у п. 308.4 ПК визначено дохід, отриманий від реалізації продуктів переробки на власних підприємствах.
Отже, дохід від реалізації продуктів переробки сільськогосподарської продукції, вироблених на орендованих потужностях, не включено до доходу сільськогосподарського товаровиробника від реалізації сільськогосподарської продукції, що впливатиме на розрахунок питомої ваги (75 %) при визначенні права на застосування ФСП
Дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від:
реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах; реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах;
реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах;
(абзаци з першого по четвертий п. 308.4 ПК).
Пропонуємо викласти абзаци з першого по четвертий п. 308.4 ПК у такій редакції:
«Дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від:
реалізації продукції рослинництва, виробленої (вирощеної) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних або орендованих потужностях (площах);
реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних або орендованих потужностях (площах);
реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних або орендованих потужностях (площах);
Щодо визначення питомої ваги (75 %) для отримання права на застосування ФСП
24
Право на ФСП мають підприємства, у яких питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу становить 75 %.
А у Розрахунку питомої ваги, форму якого затверджено наказом Мінагрополітики від 17.12.10 р. № 837, для обчислення питомої ваги із загальної суми доходу виключено окремі види доходів
Частка сільськогосподарського товаровиробництва для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу – питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку (пп.14.1.262 ПК)
Пропонуємо викласти пп. 14.1.262 ПК у такій редакції:
«Частка сільськогосподарського товаровиробництва для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у сумі його доходу, який визначається за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань державної аграрної політики за погодженням із центральним органом державної податкової служби
Визначення дати, з якої платник ФСП повинен сплачувати фіксований сільгоспподаток за нові земельні ділянки
25
З одного боку, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу (далі – ЗК) датою набуття (втрати) прав власності та користування на земельну ділянку є дата державної реєстрації таких прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ч. 1, 2 ст. 126 ЗК). Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (ч. 3 ст. 126 ЗК). Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ч. 5 ст. 126 ЗК). Зазначені акти підлягають реєстрації.
Водночас відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Дата передання земельної ділянки не співпадає з датою державної реєстрації актів на право користування земельною ділянкою тощо (іноді період між ними становить декілька місяців). У зв'язку з цим окремі органи ДПС (до дати державної реєстрації актів) зобов'язують сільгосптоваровиробників сплачувати не ФСП, а земельний податок.
Якщо протягом податкового (звітного) періоду у платника податку змінилася площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у зв'язку з набуттям (втратою) на неї права власності або користування, такий платник зобов'язаний:
уточнити суму податкових зобов'язань з податку на період починаючи з дати набуття (втрати) такого права до останнього дня податкового (звітного) року;
подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним періодом, органам державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки декларацію з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також відомості про наявність земельних ділянок та їх нормативну грошову оцінку (п. 306.5 ПК).
Пропонуємо викласти п. 306.5 ПК у такій редакції:
Якщо протягом податкового (звітного) періоду у платника податку змінилася площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у зв'язку з отриманням їх у власність або користування, то такий платник зобов'язаний:
уточнити суму податкових зобов'язань з податку на період починаючи з дати фактичного отриманням їх у власність або користування, незалежно від дати реєстрації таких прав, до останнього дня податкового (звітного) року;
подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним періодом, органам державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки декларацію з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також відомості про наявність земельних ділянок та їх нормативну грошову оцінку
ЕКОЛОГІЧНИЙ ПОДАТОК
Щодо визначення бази оподаткування при розміщенні відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах
26
1. Органи ДПС, посилаючись на норму пп. 242.1.3 ПК зобов'язують суб'єктів господарювання сплачувати екологічний податок за всі відходи, що знаходились на їх території, незалежно від терміну розміщення відходів ( через день, тиждень, місяць, квартал тощо). Така позиція призводить до того, що суб'єкти господарювання, які систематично (наприклад, раз на місяць) здають відходи на утилізацію (тобто здійснюють дії, що сприяють незабрудненню довкілля) та суб'єкти господарювання, які накопичують відходи для утилізації (або взагалі не здають їх на утилізацію і тим самим забруднюють довкілля), сплачують екоподаток однаково.
2. Органи ДПС визначають відходи відповідно до Класифікатора відходів і зобов'язують платників сплачувати екологічний податок за всі види відходів, у тому числі за відходи, що використовуються в подальшому виробництві або реалізуються іншим суб'єктам господарювання як продукція, тобто фактично не забруднюють довкілля. Тому доцільно не обкладати обсяги таких відходів екологічним податком
1. Об'єктом та базою оподаткування є:
обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів (пп. 242.1.3 ПК)
Пропонуємо викласти пп. 242.1.3 ПК у такій редакції:
«обсяги та види (класи) відходів, які залишилися на кінець звітного кварталу не утилізованими (розміщеними) у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів, які використовуються у виробництві або реалізуються як продукція (сировина), та відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність зі збирання і заготівлі таких відходів
ПЛАТА ЗА КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ
Уточнення переліку запасів, що не належать до об'єкта оподаткування
27
З 14.01.11 р. у зв'язку з унесенням змін до ст. 23 Кодексу про надра змінився перелік суб'єктів господарювання, які мають право видобувати корисні копалини без дозволів. Зазначені зміни не враховані в ПК. Так, згідно з чинною редакцією ПК, з одного боку, платниками плати за надра визначені суб'єкти господарювання, що повинні отримувати дозвіл, а з іншого, - до об'єкта оподаткування не включено корисні копалини відповідно до старої редакції ст. 23 Кодексу про надра.
Пп. 263.2.3 Податкового кодексу
До об'єкта оподаткування не належать:
а) не включені до державного балансу запасів корисних копалин корисні копалини місцевого значення і торф, видобуті землевласниками та землекористувачами для власного споживання, якщо їх використання не передбачає отримання економічної вигоди з передачею чи без передачі права власності на них, загальною глибиною розробки до двох метрів, і прісні підземні води до 20 метрів.
Кодекс України про надра
Стаття 23. Право землевласників і землекористувачів на видобування корисних копалин місцевого значення, торфу, прісних підземних вод та користування надрами для інших цілей
Землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб. (абзац перший ст. 23 зазначеного Кодексу).
Пропонуємо виклати пп. 263.2.3 “а” ПК у такій редакції:
До об'єкта оподаткування не належать:
а) не включені до державного балансу запасів корисних копалин корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до 2 м, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб;