Державна програма реформування залізничного транспорту на 2008-2015 роки
Вид материала | Документы |
- Державна цільова соціальна програма "Молодь України" на 2009-2015 роки Загальна частина, 133.87kb.
- Державна цільова економічна програма розвитку автомобільного та міського електричного, 127.93kb.
- Програма розвитку автомобільного транспорту загального користування м. Охтирка на 2011-2015, 376.31kb.
- Розділ 1 роль І місце інноваційних процесів у діяльності підприємств залізничного транспорту, 706.68kb.
- Програма поводження з відходами в м. Дружківка на 2011 2015 роки, 71.77kb.
- О страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту) (надалі Правила), 519.47kb.
- Програма реформування І розвитку житлово-комунального господарства Київської області, 210.58kb.
- 2. Державній адміністрації залізничного транспорту України (Костюк М. Д.) довести цей, 493.51kb.
- Державна цільова програма інформування громадськості з питань європейської інтеграції, 78.75kb.
- М.І. Мальков " " 2011 року, 444.23kb.
Державна програма реформування залізничного транспорту на 2008-2015 роки
І. ПАСПОРТ
Державної програми реформування
залізничного транспорту на 2008-2015 роки
1. Концепція Програми схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006р. № 651-р. | |
| |
2. Програма затверджена: постановою Кабінету Міністрів України від «___»______ 2008р. №_________ | |
| |
3. Державний замовник-координатор: Міністерство транспорту та зв’язку України | |
| |
4. Державні замовники: Міністерство транспорту та зв’язку України | |
| |
5. Керівник програми: Заступник Міністра транспорту та зв’язку України | |
| |
6. Виконавці заходів Програми: | Мінтрансзв’язку, Мінекономіки, Мінфін, Мін’юст, Мінпромполітики, Антимонопольний Комітет України, Фонд державного майна України, Державна податкова адміністрація, Держкомпідприємництво |
| |
7. Строк виконання: 2008- 2015 роки | |
| |
8. Необхідні ресурси та джерела фінансування: | Фінансування Програми здійснюватиметься за рахунок коштів залізниць і підприємств залізничного транспорту, а також коштів, передбачених із державного бюджету на відповідний рік, та інших джерел. |
Джерела фінансування | Обсяг фінансування, млн. грн. | У тому числі за роками | |||
2008 | 2009 | 2010 | 2011–2015 | ||
Державний бюджет Місцевий бюджет Інші джерела | | | | | |
Усього: | | | | | |
9. Мета Програми: | Формування раціональної для економіки держави і населення системи функціонування, організації та розвитку залізничного транспорту шляхом створення нормативно-правових основ щодо впровадження у галузі інвестиційно-інноваційної моделі розвитку, здатної забезпечити ефективне функціонування підприємств в умовах ринкової економіки та надавати комплексні транспортно-експедиційні послуги на рівні європейських стандартів. |
| |
10. Задачі Програми: | · формування державної інвестиційної політики, спрямованої на забезпечення інвестиційними ресурсами процесів: – простого відтворення основних виробничих фондів з доведенням до нормативного рівня їх зносу (практична задача); – розширеного відтворення на інноваційній основі (стратегічна задача); · удосконалення системи державного регулювання і управління у зв’язку з комерціалізацією функціонування галузі; · удосконалення економічних відносин залізничного транспорту із споживачами його послуг, суміжними видами транспорту, державою, регіонами, а також внутрішньогалузевих відносин; · комерціалізація транспортної діяльності залізниць та окремих підприємств залізничного транспорту; · створення орієнтованої на споживача гнучкої економічної системи організації управління галуззю, здатною ефективно функціонувати в умовах ринкової економіки; · розвиток конкуренції у сфері перевезень вантажів, ремонту рухомого складу, обслуговування та перевезення пасажирів; · забезпечення інвестиційної привабли-вості системи залізничного транспорту. |
| |
11. Очікувані результати: | · підвищення рівня транспортної забезпеченості економіки та населення держави; · формування ринку залізничних транспортних послуг; · підвищення інвестиційної привабливості системи залізничного транспорту; · підвищення ефективності діяльності підприємств залізничного транспорту; · підвищення мотивації праці та соціального захисту працівників залізничного транспорту. |
| |
| |
| |
Керівник програми | В.Ф. Бадагов |
ІІ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Транспорт – одна з найважливіших складових виробничої інфраструктури України. Його ефективне функціонування є необхідною умовою стабілізації, піднесення та структурних перетворень економіки, розвитку зовнішньоекономічної діяльності, підвищення життєвого рівня населення, забезпечення національної безпеки країни.
В умовах докорінного реформування економіки та зміни геополітичного статусу України необхідна виважена державна транспортна політика, яка враховувала б особливості галузі та її роль у процесах економічних і соціальних перетворень у країні.
Стратегічною метою державної транспортної політики є формування транспортної системи, яка б гарантовано та ефективно задовольняла потреби в перевезеннях пасажирів і вантажів, соціальні, оборонні, природоохоронні та інші спеціальні вимоги, а також: структурна перебудова на транспорті, спрямована на посилення державного регулювання природних монополій, зниження транспортних витрат у вартості продукції, визначення економічно обґрунтованих тарифів, створення конкурентного середовища на ринку транспортних послуг.
У період корінних змін виробничих відносин після проголошення незалежності України країна опинилась в стані економічної кризи, яка характеризується падінням ВВП (1990-1999 pp.) на 59,2%. В 1999 р. спад виробництва досяг критичної межі, загострилися економічні, фінансові і соціальні проблеми держави.
Економічна криза найбільш руйнівний вплив справила на транспортний сектор економіки. Так, обсяги транспортної роботи за десятирічний період скоротились більше, ніж в 4,0 рази з усіма негативними наслідками і, перш за все, в області забезпечення процесів простого відтворення основних фондів, не говорячи про технічне переоснащення всіх видів транспорту. У результаті Україна фактично позбулась водного транспорту – морського і річкового. Незадовільний стан автомобільних доріг є головною причиною високого рівня аварійності.
На залізничному транспорті за останній час майже в 10 разів скоротилися темпи оновлення основних виробничих фондів. Все це призвело до значного погіршення стану виробничо-технічної бази залізничного транспорту, згортання програм його економічного та соціального розвитку, створює суттєву загрозу надійному та безпечному функціонуванню залізниць. У цих умовах залізничний транспорт стає головним гальмом розвитку економіки України, що потребує термінового вирішення всіх питань по забезпеченню його інвестиційно-інноваційного розвитку. Це повністю відповідає положенням «Концепції Державної програми реформування залізничного транспорту», схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 651.
Починаючи з 2000 року, залізничний транспорт нарощує обсяги перевезень, що позитивно відображається на фінансових результатах його діяльності. Але аналіз стану галузі свідчить про те, що ефективність діяльності залізничного транспорту, якість послуг, які надаються споживачам, не відповідають сучасним вимогам. Набирають сили небезпечні тенденції зниження провізної спроможності залізниць, що створює реальну загрозу подальшому розвитку економіки та національній безпеці держави.
Головною причиною незадовільного стану залізничного транспорту є сформована невідповідність обсягів фінансування нормативним вимогам процесів простого відтворення основних виробничих фондів та нестача інвестицій, що стримують інноваційно-інвестиційний процес розвитку залізниць. Внаслідок цього має місце ряд проблем:
§ старіння основних фондів, їх фізичний та моральний знос;
§ незадовільний рівень організації перевізного процесу;
§ низький рівень транспортного сервісу;
§ низький рівень інформатизації транспортного процесу та інформаційної взаємодії транспорту з іншими галузями економіки;
Залишаються невирішеними загальнодержавні економічні проблеми, що негативно впливають на функціонування та розвиток залізничної галузі, яка характеризується:
§ багаторазовим зростанням цін на матеріальні ресурси, що призводить до значного зниження реальних доходів транспорту;
§ низьким рівнем іноземних та вітчизняних інвестицій у фінансуванні техніко-технологічної модернізації розвитку транспорту;
§ низькою конкурентоспроможністю залізничного транспорту на зовнішньому і внутрішньому ринку транспортних послуг;
§ недостатньою ефективністю функціонування різних видів транспорту, яка пов’язана насамперед із повільним вирішенням питань приведення у відповідність з обсягами виконуваної роботи експлуатаційного персоналу і основних фондів, транспортної інфраструктури, а також з утриманням непрофільних для галузі об’єктів, низькими темпами впровадження ресурсозберігаючих технологій;
§ недосконалістю нормативно-правового забезпечення діяльності залізничного транспорту, повільним вирішенням питань уніфікації транспортного законодавства відповідно до міжнародного права.
§ повільним вдосконаленням транспортних технологій, в тому числі логістичних, та недостатньою їх пов’язаністю із виробничими, торговельними, складськими і митними технологіями;
§ недостатньою ефективністю фінансово-економічних механізмів, що стимулює надання інвестицій на розвиток транспорту.
Крім цього, потребують вирішення наступні проблеми, що негативно впливають на функціонування та розвиток залізничної галузі:
§ недостатня фінансова прозорість господарської діяльності залізничного транспорту;
§ збитковість пасажирських перевезень, яка призводить до перехресного субсидування пасажирських перевезень за рахунок вантажних;
§ відставання темпів зростання тарифів на перевезення від темпів зростання вартості товарів, робіт і послуг, що споживаються залізничним транспортом;
§ недостатній техніко-технологічний рівень організації транзитних перевезень, обсяг яких не відповідає транзитному потенціалу України.
Для вирішення однієї з основних проблем залізничного транспорту – наростаючого зносу основних засобів – необхідно сформулювати державну інвестиційну політику, спрямовану на забезпечення інвестиційними ресурсами процесів:
§ простого відтворення основних виробничих фондів з доведенням до нормативного рівня їх зносу (практична мета);
§ розширеного відтворення на інноваційній основі (стратегічна мета).
Ці положення визначають головну мету, яка повинна бути досягнута при формуванні й практичній реалізації Державної програми реформування залізничного транспорту.
ІІІ. ГОЛОВНА МЕТА І ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПРОГРАМИ
Головною метою Програми є створення економіко-організаційних структур залізничного транспорту та впровадження відповідних нормативно-правових основ, що забезпечать необхідні умови для залучення фінансових ресурсів і впровадження у галузі інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, здатної забезпечити ефективне функціонування підприємств в умовах ринкової економіки та надавати комплексні транспортно-експедиторські послуги на рівні європейських стандартів.
Основними напрямами виконання Програми є:
§ створення інвестиційно-інноваційної моделі розвитку підприємств галузі з впровадженням прогресивної технології у транспортний процес;
§ технічне переоснащення виробничої бази галузі на основі розроблення та прийняття нормативно-правових актів щодо регулювання процесів простого та розширеного відтворення основних фондів галузі;
§ модернізація рухомого складу та інфраструктури залізничного транспорту, його переоснащення, досягнення на цій основі високої економічної ефективності виробництва, сучасних рівнів споживчих стандартів, інтеграції залізниць у європейську транспортну систему;
§ впровадження прогресивних технологій у транспортно-експедиційний процес та процес перевезень вантажів на основі логістичних принципів і, в першу чергу, на міжнародних перевезеннях: експортних, імпортних і транзитних в межах транспортних коридорів;
§ створення орієнтованої на споживача гнучкої економічної системи організації управління, сприятливої до технічного прогресу та здатної до збереження і зміцнення позицій залізничного транспорту України на внутрішньому та міжнародному ринках транспортних послуг;
§ підвищення конкурентоспроможності залізничного транспорту;
§ удосконалення системи державного регулювання і управління;
§ удосконалення фінансово-економічної системи, тарифної політики та економічних відносин залізничного транспорту із споживачами його послуг, суміжними видами транспорту, державою, регіонами, а також внутрішньогалузевих стосунків на ринкових принципах;
§ проведення комплексу нормативно-правових, організаційних, економічних, технологічних, технічних та інформаційних заходів, що забезпечують інтеграційні процеси залізниць із закордонними видами транспорту, в тому числі розвиток експорту транспортних послуг;
§ реформування системи управління залізничним транспортом шляхом розмежування регуляторно-контрольних та виробничих функцій;
§ проведення економічних реформ у частині субсидування соціальних пасажирських перевезень;
§ введення нової системи обліку та звітності для формування тарифної політики за окремим (закінченим) видом робіт та послуг, пов’язаних з організацією перевезень вантажів та пасажирів.
IV. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ РЕФОРМУВАННЯ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ
1. Державне регулювання та управління у сфері залізничного транспорту
Державне регулювання та управління у сфері залізничного транспорту передбачає виконання основних завдань, які, в свою чергу, забезпечують:
§ створення умов для ринкової трансформації підприємств та організацій залізничного транспорту;
§ функціонування і розвиток залізничного транспорту, як єдиного виробничо-технологічного комплексу;
§ виконання державного замовлення та забезпечення перевезень для державних потреб, в тому числі військових і спеціальних залізничних перевезень;
§ розроблення нових і перегляд діючих правових основ щодо організаційної структури суб’єктів господарювання залізничного транспорту та їх діяльності в умовах ринкових відносин;
§ удосконалення відносин суб’єктів господарювання залізничного транспорту з органами державної влади з урахуванням принципів, вироблених Європейським Союзом;
§ збереження інтеграції управління об’єктами інфраструктури залізничного транспорту і перевезеннями, організаційної єдності системи організації вантажних перевезень та необхідної для неї інфраструктури;
§ прийняття нормативно-правових актів, що забезпечують вільний доступ суб’єктів підприємницької діяльності до залізничної мережі та різних елементів залізничної інфраструктури на основі взаємних угод і повного відшкодування витрат, пов’язаних з їх виконанням;
§ створення сприятливого інвестиційного клімату;
§ збереження та недопустимість зниження рівня соціального захисту працівників залізничного транспорту та його пенсіонерів.
2. Реструктуризація залізничного транспорту з подальшою ринковою трансформацією галузі
В умовах розвитку ринкових відносин та впровадження різних форм власності в державі одним із важливих факторів забезпечення ефективної роботи і розвитку залізничного транспорту є подальше удосконалення системи управління галуззю.
Реформування залізничного транспорту шляхом змін форм власності та переходу на нові організаційні форми управління передбачає:
§ забезпечення гармонійного розвитку залізничного транспорту, транспортної системи та економіки;
§ дотримання вимог національної безпеки, обороноздатності держави, мобілізаційної готовності на залізничному транспорті;
§ забезпечення безпеки перевезень;
§ забезпечення рівноправного доступу до продукції (робіт, послуг) природно-монопольного та потенційно-конкурентного секторів;
§ створення правових умов для поновлення принципу простого та розширеного відтворення основних засобів галузі;
§ сприяння формуванню ринкових відносин на основі розвитку конкуренції;
§ визначення та затвердження у встановленому порядку об’єктів інфраструктури залізничного транспорту, що залишаються у державній власності;
§ визначення потенційно-конкурентних видів діяльності для розвитку конкуренції.
Першочерговими завданнями реформування та удосконалення системи управління підприємствами залізничного транспорту є:
§ розмежування господарських функцій і функцій державного управління галуззю;
§ створення Державного підприємства «Українські залізниці» (далі ДП «УЗ») як національного перевізника вантажів та пасажирів на українському і міжнародному ринках транспортних послуг, що володіє інфраструктурою залізничного транспорту загального користування та забезпечує єдність системи організації управління перевезеннями;
§ створення організаційно-правових та економічних умов для реорганізації територіально-функціональної структури залізничного транспорту у вертикально-інтегровану за видами діяльності:
– вантажні перевезення;
– пасажирські перевезення у внутрішньому (крім приміського) та міжнародному сполученнях;
– пасажирські перевезення у приміському сполученні;
– утримання та експлуатація об’єктів інфраструктури;
– надання послуг локомотивної тяги (в пасажирському та вантажному русі);
– ремонт рухомого складу;
– будівництво об’єктів інфраструктури;
– проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;
– утримання соціальної сфери;
– інші види діяльності.
§ визначення видів діяльності, безпосередньо не пов’язаних з перевезеннями, з наступним їх виведенням із системи залізничного транспорту;
§ формування організаційної структури за видами діяльності та сферами обслуговування;
§ реалізація міжнародних комерційних проектів відповідно до міжнародних договорів;
§ ефективне використання транзитного потенціалу залізничного транспорту загального користування;
§ збереження технологічної цілісності і централізованого управління інфраструктурою залізничного транспорту загального користування;
§ підвищення рівня соціальної захищеності працівників галузі.
При переході на нові організаційні форми управління залізничним транспортом важливим є дотримання вимог національної безпеки держави шляхом:
§ забезпечення першочергового розвитку систем і об’єктів залізничного транспорту, що мають безпосереднє оборонне значення і використовуються під час ліквідації надзвичайних ситуацій, встановлюючи у разі потреби особливий порядок матеріально-технічного забезпечення таких систем і об’єктів;
§ розробки системи мобілізаційної підготовки, формування структури мобілізаційних органів та вдосконалення необхідних нормативних документів;
§ забезпечення на транспорті сталості функціонування засобів інформації, зв’язку та управління в особливих умовах.
3. Розвиток конкуренції та підвищення інвестиційної привабливості галузі
Для розвитку конкурентного середовища на ринку послуг залізничного транспорту державне регулювання поступово змінюється на ринкові відносини між суб’єктами господарювання, які здійснюють конкурентні види діяльності. З цією метою:
§ розмежовуються в системі залізничного транспорту природно-монопольний і конкурентний сектори;
§ створюється ефективний механізм державного регулювання, який стимулює розвиток конкурентного середовища в конкурентних видах діяльності;
§ розробляється нормативно-правова основа щодо підготовки до формування на базі окремих видів діяльності самостійних структурних підрозділів;
§ здійснюється організаційне та економіко-фінансове структурування господарської діяльності за видами економічної діяльності;
§ передбачається створення фінансово-економічної моделі, яка забезпечить чіткий і прозорий розподіл фінансових коштів за видами економічної діяльності;
§ проводиться лібералізація тарифного регулювання в секторах конкуренції транспортних послуг з розподілом тарифів на інфраструктурну, локомотивну та вагонну складові;
§ забезпечується доступність інфраструктури залізниць (монопольний сектор) для конкурентних користувачів на рівноправній основі;
§ здійснюється поступове роздержавлення конкурентного сектору;
§ проводиться поступове дерегулювання ціноутворення у конкурентному секторі ринку залізничних перевезень та перехід на вільні (контрактні) ціни.
Для підвищення конкурентоспроможності галузі першочерговим завданням є модернізація інфраструктури і рухомого складу, впровадження новітніх технологій, підвищення якості обслуговування населення і суспільного виробництва.
З цією метою в ході реалізації Програми має здійснюватися системна координація роботи по техніко-технологічному переоснащенню галузі, створенню умов для залучення додаткових інвестицій, підвищенню інноваційної спрямованості у розвитку залізничного транспорту, концентрації ресурсів на проривних напрямах.
До числа таких напрямів, базових для всієї мережі залізниць, відносяться:
§ реалізація потенціалу геополітичного положення країни для збільшення обсягів транзитних перевезень;
§ організація швидкісного руху, зокрема, пасажирських поїздів та вантажних, у межах міжнародних транспортних коридорів;
§ розвиток інтермодальних (контейнерних, контрейлерних) перевезень;
§ перехід на логістичні принципи діяльності, розвиток бази інформатики, телекомунікаційних мереж, створення логістичних центрів;
§ застосування нових економічних механізмів, що стимулюють залучення позабюджетних коштів.
Підвищення інвестиційної привабливості галузі є важливим фактором отримання додаткових інвестицій. Для цього необхідно:
§ збільшити капіталізацію;
§ створити стабільну та сприятливу для інвесторів законодавчу базу;
§ підвищити інвестиційний рейтинг;
§ забезпечити рентабельну діяльність залізничного транспорту.
4. Удосконалення тарифно-цінової політики
Удосконалення тарифно-цінової політики здійснюється за рахунок впровадження адаптованої до сучасних ринкових умов тарифної політики, яка передбачає:
§ забезпечення вільного ціноутворення у конкурентних секторах ринку транспортних послуг;
§ здійснення контролю за фактичними витратами і рентабельністю підприємств галузі;
§ встановлення, у разі потреби, фіксованих тарифів на транспортні послуги природних монополій, погоджуючи заходи тарифного регулювання з іншими стимулюючими та обмежуючими заходами;
§ забезпечення процесу удосконалення тарифної політики і збереження єдиного тарифного простору відповідно до міжурядових угод про проведення погодженої політики щодо визначення транспортних тарифів.
Реформування тарифної політики залізничного транспорту потребує удосконалення нормативно-правової бази з урахуванням особливостей діяльності залізничного транспорту, видів послуг залежно від сфер транспортного обслуговування (перевезення вантажів і пасажирів).
Тарифна політика залізничного транспорту здійснюється на основі наступних загальноекономічних принципів:
§ відшкодування необхідних економічно обґрунтованих витрат на надання послуг, технічний і соціальний розвиток залізничної галузі;
§ створення рівних умов конкуренції;
§ стимулювання підвищення якості послуг залізничного транспорту;
§ забезпечення раціональної взаємодії різних видів транспорту;
§ коригування тарифів на послуги залізничного транспорту відповідно до зміни макроекономічних показників.
Впровадження зазначених принципів тарифної політики на залізничному транспорті має забезпечувати:
§ економічну самостійність підприємств залізничного транспорту, рівні економічні умови і стимули для розвитку суб’єктів господарювання всіх форм власності;
§ гнучкість та прогнозованість тарифів;
§ інвестиційні потреби для простого відтворення основних виробничих засобів;
§ прибутковість природно-монопольного сектору, достатню для стабільного функціонування підприємств залізничного транспорту та розширеного відтворення основних виробничих засобів на інноваційній основі;
§ поступове припинення перехресного субсидування пасажирських перевезень за рахунок вантажних;
§ ефективне функціонування залізничного транспорту;
§ лібералізацію тарифного регулювання у конкурентних секторах.
З метою розвитку конкурентного сектору в сфері залізничних перевезень тарифи на вантажні і пасажирські перевезення мають встановлюватись з розподілом на складові за користування вагонним парком, послугами інфраструктури і локомотивної тяги, співвідношення яких має забезпечити паритетні умови функціонування для всіх учасників ринку перевезень.
З метою зменшення тарифного навантаження на вантажовласників та поступової ліквідації перехресного субсидування пасажирських перевезень за рахунок вантажних реалізується механізм державної фінансової підтримки пасажирських перевезень шляхом:
§ компенсації за рахунок державного або місцевих бюджетів збитків від пасажирських перевезень, що здійснюються за пільговими тарифами та тарифами, застосування яких унеможливлює одержання прибутку від цих перевезень;
§ поступового наближення тарифів на пасажирські перевезення до економічно обґрунтованого рівня;
§ оновлення пасажирського рухомого складу, будівництва і реконструкції пасажирського господарства за кошти державного бюджету, а також інших, не заборонених законодавством, коштів.
5. Впровадження сучасних інноваційних технологій та забезпечення інтеграції в європейську та світову транспортні системи
Одним з основних завдань реформування залізничного транспорту є впровадження інноваційних логістичних технологій в організацію перевезень пасажирів та вантажів і, в першу чергу, міжнародних (експорт, імпорт та транзит), що покликані забезпечити транспортні послуги на рівні європейських стандартів та поетапну інтеграцію залізничного транспорту у європейську та світову транспортні системи. З цією метою необхідно:
§ гармонізувати нормативно-правову базу у сфері залізничного транспорту з відповідними міжнародно-правовими нормами;
§ розширити та зміцнити співробітництво у рамках міжнародних транспортних організацій та у реалізації міждержавних угод в галузі транспорту;
§ наблизити технічні та екологічні стандарти і вимоги у сфері залізничного транспорту до європейських та поступово їх запровадити на вітчизняному ринку;
§ розробити та здійснити заходи щодо впровадження рухомого складу нового покоління з більш високим рівнем якісних, технічних та економічних показників експлуатації;
§ коригувати стратегію розвитку міжнародних транспортних комунікацій у межах України відповідно до змін міжнародної транспортно-економічної кон’юнктури;
§ створити ефективну державну систему підтримки та контролю за діяльністю транспортних підприємств і компаній-операторів у сфері міжнародних перевезень на території України.
Удосконалення технологічної та інтеграційної політики щодо входження України у спільний транспортний простір СНД здійснюється через:
§ узгоджену тарифну політику;
§ спільне використання та розвиток об’єктів транспортної інфраструктури країн СНД на основі спільного інвестування проектів;
§ уніфікацію нормативно-правової бази у сфері залізничного транспорту;
§ підготовку і впровадження у залізничній галузі країн СНД узгодженої науково-технічної політики;
§ створення спільної системи науково-технічної та технологічної інформації у сфері транспорту;
§ створення та запровадження узгодженого механізму входження у ринок транспортних засобів або виходу з нього;
§ запровадження узгодженої системи вантажно-пасажирських перевезень, руху національних транспортних засобів територіями країн-членів СНД.
З метою впровадження на залізничному транспорті сучасних технологій організації перевезень та забезпечення чіткої координації діяльності всіх учасників транспортних послуг передбачається:
§ широке впровадження на базі нових інформаційних технологій принципів транспортної логістики в організацію транспортного обслуговування споживачів транспортних послуг;
§ розробка та реалізація інтегрованої логістичної концепції організації управління перевезеннями у взаємодії з діяльністю загально-транспортних вузлів із встановленням партнерських відносин між різними видами транспорту та іншими учасниками перевізного процесу;
§ законодавче визначення статусу, прав та обов’язків оператора змішаних (комбінованих) перевезень та мультимодальних вантажних центрів як логістичних операторів;
§ формування інтегрованої інформаційної системи, сумісної з АСУ всіх видів транспорту, а також митниць, експедиторських організацій як України, так і інших країн;
§ розробка та експериментальне впровадження безпаперової (електронної) технології у транспортний процес.
6. Удосконалення кадрової та соціальної політики
Реформування та розвиток залізничного транспорту вимагає проведення ефективної соціальної та кадрової політики, яка повинна забезпечувати:
§ здійснення комплексу заходів, спрямованих на пом’якшення негативних наслідків економічних реформ та структурних перетворень у галузі залізничного транспорту, виходячи з державної політики в галузі трудових ресурсів;
§ продовження практики укладення галузевих угод.
Одним з найважливіших завдань реформування та розвитку залізничного транспорту є проведення ефективної соціальної політики, основними складовими якої мають бути:
§ підвищення мотивації праці шляхом збільшення заробітної плати, впровадження механізму, що забезпечує отримання працівниками винагороди у залежності від результатів їх праці, зростання частки коштів, що залишається в розпорядженні трудових колективів;
§ формування нових принципів соціального інвестування, спрямованих на підвищення ефективності роботи і соціальної відповідальності;
§ забезпечення відповідності заробітної плати кваліфікації працівників, їх внеску в підвищення прибутковості підприємства;
§ розвиток систем соціальних гарантій працівникам і пенсіонерам галузі залізничного транспорту;
§ удосконалення функціонування соціальної сфери шляхом раціоналізації структури, розширення джерел інвестування, посилення взаємодії з місцевими органами влади;
§ впорядкування і приведення у відповідність до нової організаційної структури системи управління та фінансування об’єктів соціальної сфери галузі;
§ залучення додаткових фінансових ресурсів у розвиток соціальної сфери за рахунок надання платних послуг стороннім організаціям і фізичним особам;
§ поступове збільшення соціальних інвестицій на посилення охорони і поліпшення умов праці, профілактику професійних захворювань;
§ продовження передачі житла та об’єктів житлово-комунального господарства у комунальну власність, крім житла в населених пунктах, які не мають комунальних служб, житла, що знаходиться в службово-технічних спорудах, гуртожитків тощо;
§ збереження у складі галузі об’єктів соціальної сфери, що пов’язані з забезпеченням безпеки процесу перевезень, охороною праці та формуванням кадрового потенціалу галузі.
Проведення кадрової політики передбачає такі основні завдання:
§ удосконалення системи підвищення кваліфікації кадрів;
§ розробка і реалізація програми, спрямованої на профорієнтацію, підготовку і залучення у галузь молодих фахівців;
§ підвищення якості підготовки фахівців галузі.
V. ЕТАПИ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ
Виконання Програми здійснюється в три етапи:
На першому етапі (2008 – 2010 рр.) передбачається проведення структурної реформи залізничного транспорту, що потребує здійснення таких основних заходів:
§ розробка проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, необхідних для реалізації першого етапу програми реформування залізничного транспорту;
§ розмежування на залізничному транспорті господарських функцій і функцій державного управління шляхом передачі останніх центральному органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку;
§ створення Державного департаменту залізничного транспорту України з функціями державного управління суб’єктами господарювання, які відносяться до сфери управління центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку;
§ реорганізація (злиття) Укрзалізниці, залізниць і підприємств та створення на їх основі транспортної компанії - державного підприємства “Українські залізниці” (далі ДП “УЗ”), як єдиного суб’єкта господарювання зі статусом національного перевізника вантажів та пасажирів на українському і міжнародних ринках транспортних послуг;
§ створення організаційно-правових та економічних умов з метою подальшого формування вертикально інтегрованої організаційної структури за видами діяльності;
§ розвиток мережі логістичних комплексів у центрах зародження і погашення вантажопотоків зі складськими та розподільчими терміналами і, в першу чергу, в системі міжнародних транспортних коридорів;
§ формування економіко-правового механізму фінансової підтримки пасажирських перевезень та припинення їх перехресного субсидіювання;
§ створення умов для поступового підвищення фінансової прозорості господарської діяльності шляхом удосконалення фінансово-економічної системи на основі впровадження:
– окремого обліку доходів, витрат і фінансових результатів за видами господарської діяльності;
– номенклатури витрат з основних видів економічної діяльності залізничного транспорту, яка передбачає організацію окремого обліку витрат на утримання та експлуатацію об’єктів інфраструктури, перевезення вантажів та пасажирів з виділенням експлуатаційних витрат на пасажирські перевезення за видами сполучення;
– системи основних показників оцінки економічної діяльності підрозділів залізничного транспорту;
– інформаційної системи управління матеріальними і фінансовими ресурсами.
§ створення економіко-правового та фінансового механізму простого відтворення основних виробничих фондів ДП “УЗ” з доведенням до нормативного (раціонального Ун » 55%) рівня їх зносу;
§ створення організаційно-правових та економічних умов щодо виходу на ринок залізничних перевезень компаній-операторів різних форм власності з власним парком вагонів, локомотивів та моторвагонного рухомого складу;
§ розробка та впровадження системи основних показників оцінки економічної ефективності діяльності структурних підрозділів ДП “УЗ” та інших підприємств залізничного транспорту в ринкових умовах;
§ створення на базі ДП “УЗ” господарського товариства та реорганізації територіально-функціональної структури у вертикально-інтегровану, яка функціонуватиме за видами діяльності.
На другому етапі реформування (2011 – 2012 рр.) передбачається виконання наступних завдань:
§ створення нормативно-правової та законодавчої бази для перетворення ДП “УЗ” та підприємств галузі в суб’єкти господарювання, здатні ефективно функціонувати в умовах ринкової економіки на основі переходу до корпоративних принципів організації управління;
§ реорганізація ДП “УЗ” в корпоративну структуру шляхом утворення дочірніх структурних підрозділів Компанії, які здійснюватимуть окремі види комерційної діяльності на залізничному транспорті за видами економічної діяльності, у тому числі:
- пасажирські перевезення в далекому сполученні;
- перевезення пасажирів у приміському сполученні;
- послуги з ремонту технічних засобів та рухомого складу;
- інші види діяльності, не пов’язані з перевезеннями;
§ удосконалення фінансової системи в умовах переходу залізничного транспорту на корпоративні принципи організації управління (система бухгалтерського обліку, система бюджетування, автоматизована система управління фінансами тощо) та створення фінансово-економічної моделі, що забезпечить чіткий та прозорий розподіл фінансових потоків за видами економічної діяльності;
§ підвищення ефективності внутрішньогалузевої і міжгалузевої взаємодії;
§ удосконалення тарифної політики шляхом впровадження нових принципів формування тарифів та їх індексації;
§ забезпечення вільного ціноутворення у конкурентних секторах ринку транспортних послуг;
§ реалізація механізму фінансової підтримки пасажирських перевезень;
§ формування та впровадження єдиної системи управління рухом поїздів зі створенням головного і регіональних центрів управління перевезеннями;
§ оптимізація організаційної структури у сфері ремонту вантажного та пасажирського рухомого складу, колійної техніки та колій, виробництва запасних частин і комплектуючих виробів;
§ формування механізму правового регулювання щодо створення та діяльності операторських компаній-перевізників і їх взаємодії з об’єктами інфраструктури залізниць;
§ припинення перехресного субсидіювання пасажирських перевезень шляхом реалізації механізму підтримки пасажирських перевезень.
§ формування організаційно-правових та фінансово-економічних умов розвитку конкуренції у сфері вантажних та пасажирських перевезень;
§ формування організаційно-правових умов для функціонування приватних операторських компаній пасажирських перевезень та утворення у сфері приміських та регіональних пасажирських перевезень суб’єктів господарювання у формі господарських товариств за участю підприємств галузі, місцевих органів виконавчої влади та інших юридичних осіб.
На третьому етапі реформування (2013 – 2015 рр.) передбачається виконати заходи за такими напрямами:
§ забезпечення єдності інфраструктури і перевізного процесу у вантажних перевезеннях в корпоративній структурі, створеній на основі ДП “УЗ”, яка виконує функції національного перевізника, залишаючись власником інфраструктури, основної частини локомотивного парку та маючи в розпорядженні близько 50 % парку вантажних вагонів;
§ виведення із складу компанії непрофільних виробництв і підприємств, не пов’язаних із залізничними перевезеннями, їх роздержавлення;
§ створення на базі структур зовнішнього промислового залізничного транспорту малодіяльних та вузькоколійних дільниць, окремих під’їзних колій місцевих залізниць, що володіють інфраструктурами та рухомим складом;
§ розвиток конкуренції у сфері пасажирських перевезень за рахунок збільшення парку пасажирських вагонів та моторвагонного рухомого складу приватних компаній з доведенням їх частки до 10-15 %;
§ вихід на ринок компаній операторів з власним парком локомотивів та моторвагонного рухомого складу і розвиток конкуренції в наданні послуг тяги;
§ подальший розвиток конкуренції, спрямований на підвищення ефективності діяльності та якості послуг, які не пов’язані з перевезеннями;
§ нарощення темпів оновлення та розвитку виробничо-технічної бази залізничного транспорту, розвиток швидкісного пасажирського руху.
Заходи, які необхідно здійснити на другому та третьому етапах виконання Програми, затверджуються Кабінетом Міністрів України після виконання попередніх етапів.
VІ. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
З метою підвищення економічної ефективності діяльності залізничного транспорту здійснюється фінансова реструктуризація за рахунок:
§ зменшення кількості працівників основної діяльності, скорочення парку вагонів і локомотивів (включаючи їх консервацію), закриття, об’єднання або переведення на управління з близько розташованих станцій та роздільних пунктів; ліквідацію нічних змін на станціях; закриття, переведення на однозмінний режим роботи або передача підприємствам, що обслуговуються залізницею, малодіяльних дільниць, на яких відсутній транзитний та пасажирський рух, скорочення кількості колій на другорядних лініях і станціях;
§ закриття або об’єднання з іншими локомотивних і вагонних депо, а також ряду підприємств і структурних підрозділів господарств колії, зв’язку, енергетики, матеріально-технічного забезпечення та інших заходів з підтримки раціоналізації системи;
§ впровадження комплексу заходів, спрямованих на перехід на ресурсозберігаючі технології та оптимізацію розміщення ремонтної бази рухомого складу з концентрацією ремонту на підприємствах з найменшою його собівартістю, впровадження сучасних технологій здійснення перевезень, ремонту технічних засобів і організацію імпортозамінюючих виробництв.
Фінансування Програми здійснюватиметься за рахунок власних коштів залізниць і підприємств залізничного транспорту, коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік, та інших джерел.
VІІ. МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ І КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ ПРОГРАМИ
Контроль за виконанням Програми здійснює центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, який забезпечує загальну координацію роботи, пов’язаної з виконанням заходів Програми, та щороку подає Кабінетові Міністрів України звіт про хід її виконання.
VІІІ. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ
Практична реалізація положень Програми дозволить досягти цілей реформування та розвитку залізничного транспорту, забезпечити стабільну і ефективну діяльність та його інноваційний розвиток, вирішити головні проблеми у галузі та дасть можливість для:
економіки держави:
§ підвищити рівень транспортного забезпечення економіки та населення держави;
§ підвищити рівень використання транзитного потенціалу України;
§ стимулювати розвиток національного транспортного машинобудування і експорт транспортних послуг;
§ удосконалити систему державного управління та регулювання залізничною галуззю;
§ підвищити конкурентоспроможність підприємств галузі на внутрішньому і зовнішньому ринках транспортних послуг;
§ прискорити інтеграцію транспортного комплексу України до європейської та світової транспортних систем, реалізацію вимог Світової організації торгівлі у міжнародних транспортно-економічних зв’язках;
транспортного сектору економіки:
§ забезпечити перехід на інноваційно-інвестиційний шлях розвитку;
§ підвищити рівень інвестиційної привабливості;
§ створити організаційно-правові та економічні умови для фінансування інвестиційних потреб;
§ підвищити ефективність діяльності транспорту;
споживачів транспортних послуг:
§ підвищити якість транспортних послуг;
§ зменшити транспортну складову у вартості товарів і послуг;
§ скоротити терміни доставки і переробки вантажів;
§ забезпечити рівноправний доступ до інфраструктури залізничного транспорту;
§ підвищити безпеку перевезень;
§ прискорити розвиток конкурентного ринку у транспортному секторі економіки.