Geum.ru

"Ключові чинники та тенденції розвитку світової торгівлі "

Вид материалаДокументы

Содержание


2. Сучасні чинники та тенденції розвитку світової торгівлі 2. 1. Обсяги, структура і тенденції світової торгівлі
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7

2. Сучасні чинники та тенденції розвитку світової торгівлі



2. 1. Обсяги, структура і тенденції світової торгівлі




Провідне місце в системі МЕВ, як і раніше, займає міжнарод­на торгівля, що становить 2/3 вартості всіх транскордонних еко­номічних потоків.

Зовнішня торгівля на сучасному етапі може здійснюватися як на двосторонній, так і на багатосторонній основі. Двостороння основа забезпечує швидкість торгових угод і, отже, швидкий обіг капіталу. Торгівля на багатосторонній основі цими якостями во­лодіє не завжди, але значно розширює асортимент товарів. У міжнародній торгівлі під експортом розуміється вивезення то­варів із країни, під імпортом — ввезення. Реекспорт означає вве­зення товарів з метою подальшого експорту. У міжнародній торгівлі реекспорт виявляється необхідним тоді, коли з якихось причин, наприклад, політичних, прямі експортно-імпортні відно­сини неможливі.

Структуру міжнародної торгівлі характеризують показники, які визначають її розвиток у динаміці для міжнародного зіставлення. Серед них основними є: обсяг світової торгівлі; експортна квота; імпортна квота; зовнішньоторговельна квота; структура експорту та імпорту; частка країни у світовому виробництві та торгівлі; географічна й товарна структура міжнародної торгівлі [6].

Обсяг світової торгівлі визначається в натуральних і вартісних показниках. Вартісні показники переважно розраховуються в національ­ній валюті й переводяться у долари США для їх порівняння. Країни з високим рівнем інфляції розраховують експорт та імпорт одразу в доларах США. Для вартісної оцінки експорту більшість країн використовує базу цін ФОБ, за якою продавець зобов'язаний доставити товар у порт відвантаження і завантажити його на борт судна. Для оцінки імпорту найчастіше використовується база цін СІФ, при цьому продавець за свій рахунок фрахтує судно, вантажить товар і страхує його від ризиків.

За таких умов вартість світового експорту завжди менша від вартості світового імпорту на розмір витрат для перевезення і страхування вантажів.

Фізичний обсяг світової торгівлі оцінюється у вагових одиницях (тоннах, кілограмах, фунтах) або у специфічних одиницях вимірювання (барелях, бушелях, мішках).

Зміна обсягів торгівлі характеризується динамікою зовнішньо­торговельного товарообороту. Якщо вимірювання ведеться в натуральних одиницях, динаміка зовнішньоторговельного товарообороту виражається в індексах фізичного обсягу експорту та імпорту. Ці індекси відображають тенденції в зміні обсягів реальних мас товарів. Якщо вимірювання ведеться у вартісних одиницях, то на їх значення значною мірою впливають ціни. Тому вартість, наприклад, експорту може зменшитись, навіть якщо збільшуються фізичні обсяги проданих товарів, коли ціни на них знизились. І навпаки, збільшення вартісних показників зовнішньоторговельного товарообігу може відображати не фізичне збільшення торгівлі, а зростання товарних цін.

Ступінь активності у світовій торгівлі, а також рівень відкритості економіки є однією з найголовніших ознак участі країни в міжнародних економічних відносинах. Для її оцінки використовуються такі показники:

а) експортна квота;

б) імпортна квота;

в) зовнішньоторговельна квота;

г) структура експорту;

д) структура імпорту;

є) частка країни у світовому виробництві та торгівлі;

є) географічна й товарна структура міжнародної торгівлі.

Експортна квота відображає відношення обсягу експортованих товарів і послуг до ВВП/ВНП. На рівні галузі - це питома вага експортованих галуззю товарів та послуг у їх загальному обсязі.

Імпортна квота - це відношення обсягу імпорту до ВВП/ВНП. Питома вага експорту та імпорту у ВВП/ВНП є кількісним індикатором відкритості економіки в першому наближенні.

Комплексним показником відкритості вважають зовнішньоторговельну квоту. Вона виражається відношенням обсягу зовнішньоторговельного обороту до ВВП/ВНП. Експортна, імпортна та зовнішньоторговельна квота розраховуються у відсотках.

Структура експорту - питома вага експортованих товарів за видами і ступенем їх перероблення. Цей показник характеризує спрямованість експорту (сировинна, машинно-технологічна тощо) та роль країни в міжнародній галузевій спеціалізації.

Структура імпорту характеризує склад і відношення обсягів сировини та готової кінцевої продукції, які ввозяться в країну.

Показник частки країни у світовому виробництві та торгівлі характеризує відповідність вироблених товарів світовому рівню якості та рівню розвитку галузі. Так, якщо частка країни у світовому виробництві певного виду товару становить 5%, а частка у світовій торгівлі цим видом товару - 1%, то це свідчить про невідповідність якості цього виду товару світовим вимогам, а отже, і про низький рівень розвитку галузі загалом.

Міжнародну торгівлю, крім загального її обсягу, характеризує географічна і товарна структура, тобто структура з точки зору географічного розподілу й товарного наповнення.

Географічна структура міжнародної торгівлі - це розподіл торговельних потоків між окремими країнами та їх групами, створеними за територіальною або організаційною ознакою.

Територіальна географічна структура узагальнює дані про масштаби міжнародної торгівлі країн, що належать до однієї частини світу або укрупненої групи країн (розвинуті країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою).

Організаційна географічна структура узагальнює дані про міжнародну торгівлю або між країнами, що належать до інтернаціональ­них, торговельно-політичних об'єднань, або між країнами, які виділені в певну групу за вибраним критерієм (країни - експортери нафти, країни - цілковиті боржники тощо). Географічна структура міжнародної торгівлі сформувалася під впливом світогосподарського поділу праці, тобто поглибленого міжнародного поділу праці і розвитку науково-технічної революції.

Товарна структура міжнародної торгівлі формується під впливом конкурентних переваг, які має господарство країни. Конкурентні переваги є у випадках, коли в країні ціни на експортні товари (або внутрішні ціни) нижчі від світових. Відмінності в цінах зумовлені різними витратами виробництва, які залежать від двох груп чинників.

Першу групу чинників формують природні конкурентні переваги. До них відносяться природно-географічні чинники: клімат, природні ресурси, зокрема родючість ґрунтів тощо.

Другу групу чинників (соціально-економічних) формують набуті конкурентні переваги. Ці чинники характеризують науково-технічний і економічний рівень розвитку країни, її виробничий апарат, масштаби, серійність виробництва, виробничу та соціальну інфраструктуру, масштаби науково-дослідних робіт. Вони визначають конкурентні переваги, що були придбані в процесі розвитку господарства.[9;12]

У торгівлі товарами характерною тенденцією є зростання частки торгівлі готовою продукцією обробної промисловості і скорочення частки сировини та продовольства. У продукції обробної промисловості провідне місце належить устаткуванню і транспортним засобам (близько 50% експорту товарів цієї групи), а також товарам хімічної промисловості, чорним та кольоровим металам, текстилю. Серед сировини й продовольчих товарів найбільшу роль відіграють продовольство і напої, мінеральне паливо та інша сировина (табл. 2.1). [21]

Таблиця 2.1

Зростання обсягів світового товарного експорту і виробництва за основними групами товарів, 1990 - 2000 рр.(щорічні зміни, %)
1990 р.
1997 р.
1998 р.
1999 р.
2000 р.

Світовий товарний експорт
7,0
11,0
5.0
5,0
12,0

Сільськогосподарська продукція
4,5
6,0
0,0
2,5
8,0

Продукція гірничодобувної галузі
4,0
9,5
4,0
-1,5
0,5

Продукція обробної промисловості
7,5
12,0
5,0
7,0
14,5

Світове товарне виробництво
2,5
4,5
2,0
2,5
4,5

Гірничодобувна промисловість
1,5
3,5
1,5
-2,5
3,5

Обробна промисловість
2,5
5,5
2,5
3,5
6,0

Світовий ВНП
2,0
3,5
2,0
3,0
4,0

У 2000 р. у світовій торгівлі товарними видами продукції найвищі показники зростання мали паливні види продукції (п'ятидесятивідсоткове зростання, або 630 млрд. дол.) та офісне устаткування (двадцятивідсоткове зростання, або 940 млрд. дол.).

У той час як згадані види продукції досягли найвищого зростання серед усіх основних груп у 1990-х роках, частка паливної продукції, яка досягла 10% світової торгівлі у 2000 р., не дуже змінилась порівняно з рівнем 1990 р. Світовий експорт сільськогосподарської продукції досяг найменшого показника зростання серед усіх інших категорій у 2000 р. (він підвищився на 2% і досяг 650 млрд. дол.); унаслідок цього його частка у світовій торгівлі товарами впала до рекордно низького рівня - 9%.[21]

Таблиця 2.2

Структура світового товарообігу за регіонами

Регіон
Сільське господарст­во
Добувна промисло­вість
Обробна промисловість
Разом

млрд. дол.
%
млрд. дол.
%
млрд. дол.
%
млрд. дол.
%

Західна Європа
237,9
11,0
143,1
6,6
1785,1
82,4
2166,1
100

Азія
113,6
8,4
92,1
6,8
1143,3
84,8
1349,0
100

Північна Америка
110,4
12,8
61,5
7,2
687,9
80,0
859,8
100

Латинська

Америка
68,8
24,7
64,7
23,3
144,6
60
278,1
100

Центральна та Східна Європа, країни Балтії та СНД
21,9
12,6
53,9
30,9
98,7
56,5
174,5
100

Африка
21,7
18,9
59,5
51,8
33,6
29,3
114,8
100

Близький Схід
5,7
3,5
122,8
75,5
34,1
21,0
162,6
100

Разом
579,9
11,4
597,6
11,7
3927,3
76,9
5104,8
100

Наведені в табл. 2.2 дані свідчать про взаємозв'язки між рівнем економічного розвитку країн і структурою їх зовнішньоторговельного обігу. Так, для країн Західної Європи, Північної Америки та Азії, які відносяться до промислово розвинутих і до нових індустріальних країн, у яких переважають набуті конкурентні переваги, характерним є переважання в структурі експорту продукції обробної промисловості (понад 4/5 обсягу зовнішньоторговельного обігу). А в країнах Близького Сходу та Африки, які володіють багатими природними ресурсами, досить висока частка добувної промисловості. Європейські країни з перехідною економікою інтенсивно використовують свої природні конкурентні переваги, а тому в їх товарній структурі, що відрізняється від середніх світових показників, висока частка продукції добувних галузей промисловості (відхилення від середнього показника становить +19,2 пункти) і відносно низька - продукції обробної промисловості (відхилення від середнього показника - +20,4 пункти).[1;98-102]