Араса шевченка 175 річчю Київського університету І 75 річчю географічного факультету присвячується київ ніка-Центр 2007
| Вид материала | Документы |
- Київський національний університет імені Тараса Шевченка С.І. Сніжкo теорія І методи, 3725.97kb.
- Iнтернет сторінка географічного факультету Київського національного університету імені, 43.27kb.
- Geo univ kiev, 329.36kb.
- Ої освіти та науки, присвяченої 65-річчю геологічного факультету Львівського національного, 116.42kb.
- Звіт про результати діяльності Наукового товариства студентів та аспірантів економічного, 65.15kb.
- Ну, а пока – зима…, 3393.89kb.
- 645-річчю села Хащувате присвячується, 1291.82kb.
- Програма курсу „Українознавство для студентів Київського, 378.15kb.
- Київський Національний університет імені Тараса Шевченка Кохановська Олена Велеонінівна, 751.92kb.
- Керівник практики від Прокуратури, 60.22kb.
Штатна чисельність науково-педагогічного персоналу кафедри складає 9 осіб: завідувач кафедри, - професор, доктор економічних наук, заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент АПН України, декан географічного факультету Олійник Ярослав Богданович; професор, доктор географічних наук Іщук Степан Іванович; доцент, доктор географічних наук Мезенцев Костянтин Володимирович; доценти, кандидати наук - Дорошенко Віктор Іванович, Шишацький Віктор Борисович, Мезенцева Наталія Іванівна, Матвієнко Володимир Миколайович; асистенти, кандидати наук - Запотоцький Сергій Петрович, Пасько Володимир Феодосійович; асистент Тиква Леонід Миколайович.
Сумісники кафедри: професори, доктори наук - Степаненко Анатолій Васильович, Дейнеко Людмила Вікторівна; доценти, кандидати наук - Пересєкін Валерій Миколайович, Краєвий Олександр Дмитрович; асистенти, кандидати наук - Кононенко Олена Юріївна, Мельничук Анатолій Леонідович, Корнілова Наталія Володимирівна; асистенти - Драпіковський Олександр Іванович, Дубина Оксана Миколаївна.
Навчально-допоміжний персонал: інженер 1 категорії Кіптенко Наталія Михайлівна, лаборант Блейчик Тетяна Олександрівна, спеціалісти 1 категорії Жук Валентина Іванівна та Свідзінська Дар’я Валеріївна.
При кафедрі створена науково-дослідна лабораторія "Регіональних проблем економіки і політики": завідувач лабораторії, кандидат економічних наук Кононенко Олена Юріївна; молодші наукові співробітники, кандидати географічних наук - Мельничук Анатолій Леонідович, Корнілова Наталія Володимирівна, спеціаліст-філолог Бузинська Світлана Леонідівна, інженери 2 категорії, що проводять НТР - Волконська Олена Костянтинівна, Окольнича Ірина Іванівна, Федюк Олексій Миколайович.
На кафедрі навчається понад 200 студентів.
На різних етапах розвитку на кафедрі економічної та соціальної географії працювали:
1. Воблий Костянтин Григорович (1876 - 1947) (див. § 2.2).
2. Гуцал Віктор Олександрович (1953-2003) - економіко-географ, доцент кафедри економічної та соціальної географії, кандидат географічних наук.
Народився в смт. Ярмолинці Хмельницької області.
В 1970–1971 рр. - вчитель історії Антонівецької восьмирічної школи Ярмолинецького району Хмельницької області. В 1971–1973 рр. - служба в Армії. В 1980 р. закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю економіко-географ , викладач географії.
В 1980–1981 рр. - голова комітету ДТСААФ Київського університету імені Тараса Шевченка. В 1981–1984 рр. - аспірант Київського університету імені Тараса Шевченка.
З 1984 р. - інженер, асистент (1988 р.), доцент (1993 р.) кафедри економічної та соціальної географії. В 1990 р. захистив дисертацію “Функціонально-територіальна структура Київського приміського аграрно-територіального комплексу” за спеціальністю 11.00.02 - економічна та соціальна географія.
Наукові інтереси: територіальна організація і функціонування приміських агропромислово-торгових комплексів, історична суспільна географія України.
Опублікував особисто і у співавторстві більше 40 наукових статей, в т.ч. брав участь у написанні 2 колективних монографій і навчального посібника.
Основні наукові праці: співавтор монографій “Київ як екологічна система: природа – людина – виробництво - екологія” (2001р.), “Экономико-географический комплекс крупного города” (1989р.) і підручника “Географія агропромислових комплексів” (1997р.).
Читав курси: “Основи наукових досліджень”, “Суспільно-географічна картографія”, “Історична суспільна географія”, “Техніко-економічні основи виробництва”.
3. Діброва Олексій Тимофійович (1904 – 1973) (див. § 2.2).
4. КривЧенко Георгій Олексійович (1883-1980)- економіст, економіко-географ, доктор політичної економії, професор
Народився в с. Кибинці Полтавської області.
Навчався на економічному відділі політехнічного інституту у Санкт-Петербурзі, з якого у 1905 р. виключений за антиурядову діяльність. Заарештований і висланий в м.Великий Устюг, потім за кордон. У 1910 р. закінчив факультет державного господарства Мюнхенського університету. Там йому присвоєно вчений ступінь доктора політичної економії.
У 1906–1911 рр. жив і працював у Німеччині. Після повернення в Росію з 1913 по 1914 рр. керував бюджетним дослідженням селянських господарств Пензенської губернії. В 1915–1917 рр. – працював в особовій раді з продовольства і в Міністерстві продовольства. В 1918–1919 рр. – керівник статистичного відділу Міністерства торгівлі і промисловості в Києві. 1919–1920 рр. – керівник демографічного інституту ВУАН.
1920–1922 рр. – професор статистики Саратовського інституту народного господарства і університету.
1922–1931 рр. – професор кафедри економічної географії та світового господарства Київського інституту народного господарства.
1928–1931 рр. – старший науковий співробітник Академії наук УРСР.
1931–1932 рр. – професор кафедри економічної географії та статистики Полтавського технологічного інституту м'ясної промисловості.
1932–1933 рр. – керівник економічної групи в Бюро Великої Волги (Москва).
1941–1943 рр. – завідувач відділом економічної географії в Науково-дослідному інституті географії, 1944 рр. – старший науковий співробітник.
1944–1949 рр. – професор кафедри економічної географії Київського державного університету.
Наукові інтереси: статистичні дослідження, проблеми розвитку торгівлі України, сільське господарство України.
Опублікував понад 20 наукових праць, зокрема: “Збірник статистичних відомостей по народному господарству України” (1919 р.), “Производство масличных семян и маслобойная промышленность Украины” (1919 р.), “Внутренний грузооборот и внешняя торговля Украины” (1923 р.), “Материальная основа промышленности” (1926 р.), “Нариси світового господарства” (1928 р.), “Словник економічної термінології” (1929 р.).
Читав курси: “Економічна географія СРСР”, “Економічна географія капіталістичних країн”.
5. ЛЮБІЦЕВА ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА (1953) - економіко-географ, завідувач кафедри країнознавства та туризму, професор, доктор географічних наук
Народилася у Мінську (Білорусь).
В 1977 р. закінчила кафедру економічної географії Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка за спеціальністю економіко-географ, викладач. З того ж року – інженер науково-дослідного сектора, 1979–1983 рр. – аспірантка кафедри економічної географії географічного факультету Київського університету. З 1983 р. – молодший науковий співробітник. В 1985 р. захистила дисертацію “Територіальна організація галузевого комплексу сфери обслуговування (на прикладі автотехобслуговування в Українській РСР)” за спеціальністю 11.00.02 – економічна та соціальна географія.
З 1990 р. – завідувач навчально-методичної лабораторії геоінформації і туризму, асистент кафедри країнознавства і туризму(1991 р.), з 1996 р. – доцент кафедри.
Наукові інтереси: організація і географія туризму, проблеми підготовки менеджерів туризму, організація готельного бізнесу, географія культури, географія сфери обслуговування, розвиток вітчизняного та світового туристичного ринку.
Опублікувала особисто і в співавторстві понад 90 наукових і методичних праць.
Основні наукові праці: співавтор підручника для 10 класу загальноосвітньої школи “Економічна та соціальна географія світу”(1997, 1998, 2000 рр.) та навчальних посібників для вузів “Організація туризму” (1998 р.), “Географія релігій” (1998 р.).
Читає курси: “Туристичні ринки світу”, “Географія культури”, “Географія послуг”, “Системи гостинності в туризмі”.
6. МАСЛЯК ПЕТРО ОЛЕКСІЙОВИЧ (1948) - економіко-географ, професор кафедри географії України, доктор географічних наук.
Народився в Миргороді Полтавської області.
В 1971 р. закінчив географічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. Понад 7 років працював учителем географії в середній школі. З 1977 р. - в Академії наук України. З 1984 р. - в Київському університеті імені Тараса Шевченка.
У 1992 р. захистив докторську дисертацію “Машинобудування в господарських комплексах: теорія і практика територіальної взаємодії”.
Нині – професор кафедри географії України, завідувач відділом геополітики та геостратегії Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України.
Наукові інтереси - територіальна організація суспільства, геополітика, українознавство, країнознавство, топоніміка, методика викладання географії.
Має близько 200 наукових і науково-публіцистичних праць. Співавтор книг “Географія України” (1992 р.); “Географія України” підручник для 8-9 класів середньої школи (1996–2000 р.); “Географія: завдання та тести” (1993 р.); “ Хрестоматія з географії України” (1994 р.); “ Географія” (1995 р.); “Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії світу” (1996 р.); “Географія у запитаннях і відповідях” (1997 р.); “Географія: навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів” (1998 р.); “Як експортувати в Україну”, (1998 р., португальською мовою.); “Географія Африки” (2000 р.); “Методика викладання географії” (2000 р.); “Економічна та соціальна географія України” (2001 р.). Автор навчального посібника “Географія України” (2000 р.) та державного стандарту загальної середньої освіти з географії.
Читає курси: “Методика викладання географії в школі”, “Рекреаційна географія України”, “Економічна і соціальна географія України”.
7. МАЧИХІН ФЕДІР МИХАЙЛОВИЧ (1906-1979) - економіко-географ, кандидат географічних наук, доцент
Народився в Курганській області (Росія).В 1935 р. закінчив грунтово-географічний факультет Московського державного університету імені М.В.Ломоносова, а в 1938 р. аспірантуру науково-дослідного інституту географії МДУ по спеціальності “економічна географія”. З 1938 р. – старший викладач грунтово-кліматичного факультету МДУ. У 1938 по 1940 рр. – декан географічного факультету Московського державного університету.
З 1947 р. – старший викладач кафедри економічної географії Київського державного університету.
З 1954 по 1975 рр. – доцент на цій же кафедрі.
В 1951–1952 рр. одночасно з роботою на факультеті був заступником директора з наукової роботи Науково-дослідного інституту географії при КДУ.
В 1953 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: “Економіко-географічна характеристика Кам’янець-Подільської області”.
Наукові інтереси: географія транспорту областей України, економічна географія зарубіжних країн, районне планування.
Опублікував особисто і у співавторстві понад 20 наукових праць, основні: “Програма для педінститутів. Економічна і політична географія зарубіжних країн” (1961), в співавторстві «Комплексне фізико-географічне та економіко-географічне вивчення і районування території УРСР» (1959), характеристика господарства зарубіжних країн для Української Радянської енциклопедії.
Читав курси: “Економічна і політична географія зарубіжних країн”, “Географія транспорту”, “Методика польових економіко-географічних досліджень”.
8. МІЖЕГА МИКОЛА ЯКОВИЧ - географ-картограф, кандидат географічних наук, доцент
Народився в с. Ковчин Куликівського району Чернігівської області.
1950–1951 рр. – курсант військового авіаційного училища (м. Харків), 1951–1952 рр. – курсант Томського військово-технічного училища, 1952–1955 рр. – командир взводу у військових частинах (м. Челябінськ),1956–1961 рр. – студент географічного факультету Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка. за спеціальністю географ-картограф.
У 1961 рр. – географ-картограф Новосибірського АГП (м. Новосибірськ), 1962 р. – інженер НДС Київського університету. 1962–1964 рр. – прораб БМУ (Київ), 1964–1976 рр. – інженер, старший інженер, керівник групи, головний спеціаліст, старший науковий співробітник НДІІП містобудівництва.
Навчався в аспірантурі при Київському університеті (1969–1972 рр.). З 1976 р. - старший викладач кафедри економічної географії Київського державного університету, а з 1982 р. – доцент.
У 1973 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: “Основні закономірності формування систем міських поселень в аграрно-індустріальних районах”.
Читав курси: “Основи районного планування містобудівництва”, “Організація проектно-планувальних робіт”, “Географія транспорту СРСР”.
Опублікував 36 наукових праць, зокрема ”География транспорта СССР" (1981 р.); "Расселения городского населения". (1982 р.); "Некоторые экономико-географические проблемы крупного города" (1982 р.); "Методические указания по использованию математических методов в экономической географии" (1989 р.).
9. МОХНАЧУК СТЕПАН СТЕПАНОВИЧ (1931) (див. § 2.2).
10. МУКОМЕЛЬ ІЗРАЇЛЬ ФЕЛІКСОВИЧ - економіко-географ, декан географічного факультету (1938-1941 рр.), заступник директора Інституту географії, доктор географічних наук, професор
Народився у м. Херсоні.
У 1921–1924 рр. працював робітником на хуторі «Красная дача» Снігурівського району Миколаївської області, а пізніше — у сільськогосподарській артілі ім. М.І. Калініна Білозерського району Херсонської області.
Після закінчення Одеського інституту народного господарства з 1928 р. по 1936 р. виконував спецроботу в управлінні Уповнаркомторгу та Одеській пір'яній фабриці Держторгу Української РСР, одночасно завідував плановим відділом цієї ж фабрики.
У 1936 р. закінчив аспірантуру Одеського державного університету.
У 1936–1941 рр. – на науково-педагогічній роботі у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка на посадах доцента, завідувача кафедри економічної географії, декана геолого-географічного факультету.
З 1941 р. по 1946 р. служив у лавах Радянської армії, брав участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни. У повоєнні роки продовжував науково-педагогічну діяльність у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка на посадах завідувача кафедри економічної географії, заступника директора Інституту географії (1946– 1959 рр.).
У 1946 р. в Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук.
Упродовж 1959–1966 рр. — на науковій роботі в УкрНДІ економіки та організації сільського господарства, де обіймав посади спочатку старшого наукового співробітника, а пізніше - завідувача відділу математичних методів досліджень в економіці сільського господарства.
Докторську дисертацію "Сільськогосподарські зони Української РСР» захистив у 1965 р. в Московському державному університеті ім. М.В. Ломоносова. Деякий час працював старшим науковим співробітником Сектору географії АН УРСР (1966–1967 рр.), а протягом 1967–1973 рр. у Раді по вивченню продуктивних сил УРСР АН УРСР завідував відділом розміщення і територіальної організації сільського господарства.
З 1973 р.– професор кафедри економічної географії Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова.
Наукові інтереси: спеціалізація сільськогосподарського виробництва; розміщення сільського господарства; сільськогосподарське районування.
Результати досліджень вченого опубліковані у 72 наукових працях.
Основні наукові праці: "Сельскохозяйственные зоны УССР. Закономерности развития й методика экономико-географического исследования сельскохозяйственных зон" (1954 р.); "Сільськогосподарські зони Української РСР" (1961 р.).
11. ПАЛАМАРЧУК ОЛЕКСАНДР МАКСИМОВИЧ - економіко-географ, доктор географічних наук, професор
Народився у Львові.
У 1974 р. закінчив факультет кібернетики за спеціальністю економічна кібернетика і працював інженером у Відділенні географії НАН України (нині Інститут географії).
У 1975–1978 рр. – аспірант кафедри економічної географії Київського університету. У 1978 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук із спеціальності 11.00.02 на тему: “Структура виробничо-територіальної системи (логіко-математичні розробки економіко-математичної теорії)”. З 1978 р. до 1983 р. – асистент кафедри.
З 1983 р. працює в Інституті географії старшим науковим співробітником, з 1995 р. – головним науковим співробітником. У 1989 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук із спеціальності 11.00.02 – економічна та соціальна географія на тему: “Суспільно-територіальні системи (логіко-математичні розробки географічної теорії)". З 1991 р. працює головним науковим співробітником у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України.
Автор понад 100 наукових праць. Автор і співавтор 8 монографій, зокрема (у співавторстві): “Территориальная структура производственных комплексов” (1981 р.),”Территориальная организация промышленных комплексов” (1985 р.),”Агропромышленные комплексы. Географические аспекты” (1988 р.).
Наукові інтереси: моделювання суспільно-територіальних систем, геополітика, проблеми сталого розвитку продовольчого комплексу України та її регіонів.
12. ПІСТУН МИКОЛА ДАНИЛОВИЧ (1933) (див. § 2.2).
13. ПОДАНЧУК ВАСИЛЬ ДЕНИСОВИЧ - економіко-географ, кандидат педагогічних наук, доцент, декан географічного факультету (1949–1954 рр.).
Народився в с.Копистерин Шаргородського району Вінницької області.
Трудову діяльність розпочав до революції в поміщицькому господарстві. Після революції і до вступу у вуз – секретар комсомольської організації, член Президії райвиконкому – голова райвиконкому бідноти, зав. райземвідділом у Вінницькій обл.
Закінчив КІНО (1932 р.) і аспірантуру (1937 р.). В 1932-1934 рр. – секретар РК ВКП(б) і вчитель середньої школи. В 1937-1941 рр. – декан географічного факультету Київського педінституту.
В 1941-1947 рр. – в діючій армії. Учасник Великої вітчизняної війни
З 1947 р. – в Київському університеті. У 1949-1954 рр. – декан географічного факультету, в 1948-1951 рр. – зав. відділом економічної географії НДІ географії КДУ, з 1955 рр. - доцент, в.о. професора кафедри економічної географії).
Наукові інтереси: методика викладання економічної географії, економічна географія СРСР.
Основні праці: “Методика викладання економічної географії СРСР в середній школі” (1959 р.), “Нариси з методики викладання економічної географії СРСР в середній школі” (1964 р.)
14. ПЯРТЛІ КОСТЯНТИН ПЕТРОВИЧ (1899 - 1972) (див. § 2.2).
15. РИБАЧОК ІВАН МИХАЙЛОВИЧ (1906-1970) - економіко-географ, кандидат географічних наук, доцент
Народився в с. Барашівка Житомирського повіту Волинської губернії (нині Житомирська обл.).
1919–1920 рр. – вчитель історії і географії в школі с. Березівка, Житомирського р-ну, у серпні–листопаді 1920 рр. – секретар відділу працюючого населення Українського КП(б)У (м. Новоград-Волинський Житомирської обл.), 1920–1921 рр. зав. обліково-розподільчого підзагону Українського КП(б)У у Харкові та Житомирі, 1921–1922 рр. – завідувач організаційно-інформаційного відділу Укрома КП(б)У (м. Полонне Кам’янець-Подільської обл.) та культпрацівник політвідділу бригади дивізії (м. Васильків та на Житомирщині ). 1923–1927 рр. – вчитель суспільствознавства семирічної школи (м. Троянів Житомирської обл.), 1924–1925 рр. – помічник інспектора окружної Інспектури Народної освіти (м. Житомир), 1927–1929 рр. – відповідальний секретар окружного відділу профспілки “Робпрос” (м. Житомир), 1929–1930 рр. – інспектор соціальних справ неповнолітніх (м. Житомир), 1930–1932 рр. – завуч і викладач економічної географії Житомирського кооперативного технікуму.
У 1931 р. закінчив Київський інститут соціального виховання і отримав спеціальність – економіст з економіки і планування торгівлі.
1932–1936 рр. – викладач економічної географії Вінницького технікуму радянської торгівлі і вчиться в аспірантурі Науково-дослідного інституту споживчої кооперації і планування (м. Київ), 1936–1941 рр. – викладач економічної географії Інституту керівництва робітників радянської торгівлі (Київ).
Війну почав на посаді ст. хімінструктора ППО в Києві, у жовтні 1941 р. – контужений і знаходиться в німецькому лазареті військової частини в Ізяславі та Кам’янці-Подільському. 1942–1943 рр. – підсобний робітник художньої майстерні церковного правління в Житомирі, а з січня по березень 1944 р. служить ст. хімінструктором військової дивізії.
У 1945 р. працював зав. відділом географії, історії, хроніки у видавництві “Радянська школа”
З 1945 р. по 1962 р. – асистент, старший викладач, доцент (з 1961 р.) кафедри економічної географії Київського університету.
У 1948 р. захистив кандидатську дисертацію: “Економіко-географічна характеристика Житомирської області”.
Читав курси: “Економічна географія СРСР”, “Методика викладання”.
Наукові інтереси: теорія та історія економічної географії, територіальна організація господарства, методика викладання географії.
Опублікував 33 наукові праці. Основні з них: “Вступ до економічної географії” (1973 р.), "Житомирская область" (географический очерк для учителей с/ш); "Экономико-географическое изучения административного района"; "Первое русское кругосветное путешествие".
16. РУСАКОВ МАКСИМ ГРИГОРОВИЧ (1906- 1970) - економіко-географ, кандидат географічних наук, доцент.
Народився в с.Тимновичі, Чернігівської губернії (нині Семенівський район Чернігівської області).
В 1907 р. у зв’язку з втратою батька переїздить в с.Плескачівку Київської губернії (зараз – Смілянський район Черкаської області), де навчається в школі і проживає до 1923 р. В цьому ж році розпочав трудову діяльність на посаді завполітосвітою РК ЛКСМУ. В 1924 р. був направлений інструктором окрспоживспілки в м.Черкасах. В 1925 р. вступає до Київського кооперативного інституту на кредитний факультет, який закінчує в 1929 р. і отримує спеціальність економіста-кредитника.
Після закінчення вузу направлений в 1929 р. інструктором Сільськогосподарського і Державного банку в м. Хабаровськ. У 1931 р. вступає до аспірантури Київського інженерно-економічного інституту. Одночасно починає викладацьку роботу в цьому ж інституті на посаді асистента з економічної географії. Після закінчення аспірантури в 1933 р. стає деканом факультету і працює ним до закриття Інституту в 1934 р.
Одночасно з 1933 р. працює доцентом Вищої сільськогосподарської комуністичної школи.
У 1939 - 1945 рр. – в лавах Радянської армії. Під час Великої Вітчизняної війни займав посади від помічника начальника штабу артполку до начальника штабу артилерії стрілецької дивізії. Закінчив вищу штабну артилерійську школу. Нагороджений орденом Червоної Зірки в 1943 р. і медаллю “За победу над Германией” в 1945 р.
В 1946 р. повертається до педагогічної діяльності як старший викладач Київського Педінституту, завідувач кафедри географії Учительського інституту, а з 1949 до 1950 р. – заступник директора наукової і учбової частини цього ж інституту.
У 1949 р. захистив дисертацію з географічної характеристики Дрогобицької області .
1950 р.–1951 р. – доцент Київського педінституту, а з 1951 р. – заступник директора наукової частини цього ж інституту. В 1952 р. стає завідувачем кафедри методики географії, а з вересня 1955 р. – доцентом кафедри географії.
У зв'язку з передачею географічного факультету педінституту до Київського держуніверситету у 1956 р. стає доцентом кафедри економічної географії географічного факультету. У 1959 р. переходить на посаду наукового співробітника науково-методичного кабінету заочної освіти в галузі географічно-економічних наук при університеті.
З 1961 р. – доцент Української сільськогосподарської Академії.
Опублікував 24 роботи, зокрема 6 посібників. Основні з них: “Основні вимоги до лекцій з географічних дисциплін у вищій школі” (1957 р.), “Методика краєзнавчих досліджень населеного пункту та його околиць” в 2-х ч. (1958–1959 рр.), “Маршрут науково-географічних екскурсій по Києву і його околицях” (1960 р.), “Київ – столиця Радянської України” (1960 р.)
17. СТАНКЕВИЧ ГАЛИНА ЛЕОНАРДІВНА (1918-2002) - економіко-географ, кандидат педагогічних наук, доцент.
Народилася в м. Полоцьку (Білорусь).
Почала трудову діяльність у 1935 р. викладачем географії, історії та природознавства в школах Охтирського району Сумської області), з 1940 по 1941 рр. – зав. міським педкабінетом, викладач в школі вищого і середнього початкового складу 59-ї протитанкової дивізії (м. Ліда, Білорусь), у 1941–1944 рр. – вчитель географії та історії в с.Грязне Тепловського району, Оренбургської обл.(Росія),
У 1944 р. закінчила заочно повний курс Уральського Казахського державного педагогічного інституту імені А.С.Пушкіна і отримала спеціальність – викладач географії. По 1946 рр. – директор школи в Охтирці, 1946–1948 рр. – науковий працівник з географії кабінету соціально-економічних наук Республіканської партійної школи при ЦК КП України, 1948–1955 рр. – викладач географії Київської спецшколи ВПС.
У 1954–1957 рр. – аспірантка Науково-дослідного інституту педагогіки України (м. Київ). У лютому 1964 р. захистила кандидатську дисертацію “Методика вивчення районного огляду в курсі економічної географії СРСР”.
1957–1962 рр. – науковий співробітник відділу методики географії.
У 1962 – 1978 рр. - у Київському державному ордена Леніна університеті ім. Т.Г.Шевченка, викладач, старший викладач, доцент.
Читала курси: “Економічна географія СРСР”, “Розміщення продуктивних сил”, “Урал”, “Західний Сибір”, “Методика викладання географії”. Нагороджена знаком “Відмінник народної освіти” (1951 р.).
Опублікувала 54 наукових та науково-популярних робіт, рецензій, публікацій. Основні з них: (автор і співавтор) "Характеристика економічних районів. УРСР" (1963 р.); "Аграрно-територіальні і аграрно-промислові комплекси Житомирської області". (1972 р.); Програми для середньої школи. "Географія X клас." (1962 р.).
18. Стеченко Дмитро Миколайович (1937) - економіко-географ., доктор економічних наук, професор
Народився в селі Ковлита Чернігівського району Чернігівської області.
У 1966 р. закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка із спеціальності економіко-географ, викладач географії. Після закінчення факультету – інженер (1966), старший інженер (1968), молодший науковий співробітник (1971) Сектору географії АН України (нині Інститут географії НАН України).
У 1973 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук на тему: “Галузевий спеціалізований район як форма територіальної організації виробництва” із спеціальності 08.10.01 – розміщення продуктивних сил та регіональна економіка.
З 1974 р. – старший викладач, доцент (1979), професор (1992) кафедри економічної та соціальної географії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
У 1991 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук на тему: “Методичні основи територіального планування обласних господарських комплексів (на прикладі Української РСР)” із спеціальності 08.10.01 – розміщення продуктивних сил та регіональна економіка.
З 1996 до 2001 р. – професор кафедри інноваційного менеджменту та підприємництва економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З 2001 р. – завідувач кафедри управління розвитком туризму Київського університету туризму, економіки і права.
Наукові інтереси: проблеми організації і розміщення продуктивних сил, регіонального управління, регулювання економіки, інноваційних форм і політики регіонального розвитку.
Опублікував близько 200 наукових праць, є автором 5 підручників.
Читає курси: “Основи менеджменту”, “Державне регулювання економіки”, “Адміністративно-регіональний менеджмент”, “Методологія наукових досліджень”, “Інноваційні форми регіонального розвитку”.
19. ТЬОРЛО ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ (1949)- економіко-географ, кандидат економічних наук, доцент
Народився в м.Ямпіль Вінницької області.
В 1972 р. закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка за фахом економіко-географ, викладач географії. В 1972–1975 рр. - аспірант Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України. В 1975–1986 р. - молодший науковий, науковий співробітник Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України. В 1983 р. захистив дисертацію “Вдосконалення організації і міжгалузевих зв’язків регіонального агропромислового комплексу” за спеціальністю 08.00.04 - економіка районів і розміщення продуктивних сил. В 1986–1987 рр. - старший науковий співробітник Інституту економіки, організації і управління сільськогосподарського виробництва, в 1987–1996 рр. - старший науковий співробітник, завідувач лабораторією еколого-географічних проблем сільськогосподарського землекористування (1992 р.) Інституту географії НАН України.
З 1996 р. до 2001 р. - доцент кафедри економічної і соціальної географії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Наукові інтереси: управління регіональним розвитком, територіальна організація землекористування.
Автор 80 наукових праць. Основні з них: співавтор монографій: “Чернігівська область (економіко-географічна характеристика)” (1975 р.), “Структурные сдвиги в развитии и размещении производительных сил Украинской ССР в девятой пятилетке” (1976 р.), “Территориальная организация сельскохозяйственного производства” (1981 р.), “Схема развития и размещения производительных сил Украинской ССР на период до 2000 года” (1984 р.), “Анализ развития и размещения производительных сил Украинской ССР в базисном периоде (1976–1999 гг.)” (1986 р.); брошура “Методологические вопросы и экономико-математические методы совершенствования территориальной организации аграрно-промышленного производства” (1975 р.).
Читав курси: “Управління розвитком регіону”, “Основи регіональної політики в Україні”.
20. ШИПОВИЧ ЄВГЕН ЙОСИПОВИЧ (1922-2003) - економіко-географ, кандидат географічних наук, доцент
Народився в Києві.
1940–1941 рр. – старший викладач школи №8 (м. Київ), 1941–1942 рр. – робітник на Київській взуттєвій фабриці, 1943– робітник плодоовочевої бази РПС (м. Бахмач), 1943–1944 рр. – студент технікуму мат-тех. забезпечення (м. Київ), 1944–1945 рр. – такелажник НКВМ СРСР (м. Свердловськ), 1945–1949 рр. – студент Київського педагогічного інституту імені Горького, отримав спеціальність – географ, викладач географії. 1949–1959 рр. – викладач географії в школі №8 (м. Київ).
1959–1962 рр. – аспірант кафедри економічної географії Київського державного університету, 1962–1988 рр. – асистент, старший викладач, доцент кафедри економічної географії Київського державного університету.
У 1965 р. – захистив кандидатську дисертацію.
Наукові інтереси: територіальна організація продуктивних сил, методика викладання географії.
Опублікував понад 100 наукових праць. Основні з них: "Методика викладання географії: Посібник для вступників у вузи"; "Економічна географія СРСР". "Географія продуктивних сил УРСР".
21. ЮРКІВСЬКИЙ ВІКТОР МИНОВИЧ (1927-2003) (див. § 2.2).
22. ЯЦЕНКО БОРИС ПАВЛОВИЧ (1942) - економіко-географ, країнознавець, доктор географічних наук, професор
Народився в с. Малий Висторок Лебединського району Сумської області.
В 1963р. закінчив Східний факультет Ленінградського університету за спеціальністю сходознавець-філолог (японознавець). В 1963-1967рр. – аспірант географічного факультету Санкт-Петербурзького університету. В 1967 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук на тему: "Північні райони Японії” за спеціальністю 11.00.02 – економічна та соціальна географія.
З 1968 р. – молодший науковий співробітник науково-організаційного відділу Всесоюзного центру рослинництва ім. М.Вавілова.
З 1970 р. – старший викладач, з 1976 р. – доцент кафедри економічної географії Київського державного університету імені Тараса Шевченка. З 1991 р. – завідувач новоствореної кафедри країнознавства та туризму вищеназваного університету. З 1992р. за сумісництвом працював також провідним науковим співробітником відділу Сучасного Сходу Інституту сходознавства Національної Академії наук України.
У 2001 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук на тему “Структура господарства Японії“ із спеціальності 11.00.02 - економічна та соціальна географія.
Наукові інтереси: дослідження географії світового господарства, географії міжнародних економічних відносин, проблем політичної географії та геополітики. В країнознавстві – різноманітні аспекти японознавства, а також географії господарства інших економічно розвинених країн.
Опублікував понад 160 наукових робіт, в тому числі особисто і в співавторстві 21 монографію.
Основні наукові праці: співавтор підручників і монографій “Економічна і соціальна географія світу”(1997, 1998, 2000 рр.), “Світова економіка” (2000 р.), “Економіка зарубіжних країн”(1997 р.), “Опыт рыночных отношений в Японии» (1992 р.), «Япония» (в серии «Современный монополистический капитализм») (1981 р.), “Економічна географія зарубіжних країн” у 3-х томах (1975, 1978, 1981 рр.)
Читає курси: “Основи теорії географії світового господарства”, “Політична географія”, “Географія зовнішньоекономічної діяльності”, “Політична географія і геополітика регіонів світу”, країнознавчі курси з проблем господарства Японії, інших економічно розвинених країн.
Сьогодні навчально-виховний процес здійснюють:
1. ОЛІЙНИК ЯРОСЛАВ БОГДАНОВИЧ (1953) (див. § 2.2).
2. ІЩУК СТЕПАН ІВАНОВИЧ (1937 )
Економіко-географ
Професор кафедри економічної та соціальної географії, доктор географічних наук
Народився в с. Івча Літинського району Вінницької області.
В 1959 р. закінчив Львівський університет за спеціальністю економічна географія. В 1959–1965 рр. - старший лаборант, зав. кабінетом, асистент кафедри політичної економії Львівського університету. У 1965–1968 рр. – аспірант Сектору географії НАН України. В 1968 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук на тему: “Територіальна спеціалізація і виробничі зв’язки промисловості” за спеціальністю “економічна географія СРСР”.
У 1968–1970 рр. - молодший науковий співробітник Сектору географії НАН України.
З 1970 р. - старший викладач, доцент (з 1978 р.), професор (з 1997 р.) кафедри економічної та соціальної географії географічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка. У 1996 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук на тему: “Виробничі комплекси: територіальна і комплексно-пропорційна організація” за спеціальністю 11.00.02 - економічна та соціальна географія.
Наукові інтереси: територіальна організація виробництва, методологія і методика аналізу промислових комплексів, регіональна промислова політика, розміщення продуктивних сил.
Основні наукові праці: “Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика)” (2000, 2001 р.), “Територіально-виробничі комплекси і економічне районування” (1996 р.), “Вивчення економічного районування СРСР у школі” (1988 р.), “Географія промислових комплексів” (1993 р.), “Розміщення продуктивних сил (теоретико-методологічні основи)” (1997 р.), “Розміщення продуктивних сил і територіальна організація виробництва” (2002 р.); співавтор монографій і підручників: “Комплексное планирование социально-экономического развития города” (1980 р.); “Агропромисловий комплекс сьогодні” (1985 р.), “Географія Української РСР” (1982 р.)”, “Экономико-географический комплекс крупного города” (1989 р.).