Основні напрями соціальної політики на період до 2015 року
| Вид материала | Документы |
- Програма поводження з твердими побутовими відходами на території жидачівського району, 1931.33kb.
- Прилуцька районна державна адміністрація черн І г І всько ї област, 84.86kb.
- Соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період, 74.79kb.
- Паспорт програми «Тваринництво Роздільнянського району 2011-2015 роки» Роздільна 2011, 594.25kb.
- Постановою Верховної Ради України від 04. 06. 2010 року №2318-У1 "Про Основні напрями, 6317.14kb.
- Зміст, 3792.15kb.
- Сучасний стан та напрями розвитку інноваційно – інвестиційної діяльності в україні, 560.75kb.
- Програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015, 238.92kb.
- Програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015, 304.49kb.
- Нормативні посилання, 1330kb.
Мінімізація соціальних ризиків і небезпек має здійснюватися за рахунок:
формування системи оцінки, прогнозування, попередження та мінімізації соціальних ризиків і небезпек з урахуванням їх порогових значень;
забезпечення врахування рівня соціальної безпеки при оцінці ефективності управлінської діяльності органів державної та регіональної влади і місцевого самоврядування;
організаційно-методичного забезпечення розробки соціальних норм і нормативів щодо прийнятного ризику в сучасних умовах розвитку економіки;
формування ефективних напрямів забезпечення соціальної безпеки в стратегії національної безпеки країни.
Удосконалення державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій випливатиме з необхідності:
розробки та затвердження нових соціальних стандартів і нормативів згідно з Державним класифікатором соціальних стандартів і нормативів, внесення відповідних змін до Бюджетного кодексу, інших законодавчих та нормативно-правових документів;
розробки нового методичного підходу до розрахунку величини прожиткового мінімуму з урахуванням темпів зростання економіки, інфляції та структурних змін набору товарів та послуг і необхідності наближення його до європейських норм;
створення в суспільстві соціального середовища, орієнтованого на досягнення стандартів якості життя населення, що відповідатимуть рівню країн ЄС.
Страхування соціальних ризиків передбачатиме забезпечення:
державного гарантування реалізації застрахованими громадянами своїх прав, забезпечення збалансованості та фінансової стабільності фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;
цільового використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування, управління ними на основі реалізації принципу рівного представництва інтересів застрахованих громадян, роботодавців та держави;
підвищення збалансованості та фінансової стабільності солідарної пенсійної системи, запровадження накопичувальної системи загальнодержавного пенсійного страхування, стимулювання розвитку недержавного пенсійного страхування, запровадження єдиної соціальної картки для пенсіонерів;
запровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування;
удосконалення механізмів накопичення та використання єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування.
Реформування системи соціального захисту та соціальних послуг здійснюватиметься шляхом:
формування системи соціального захисту, яка не зменшує стимулів трудової та ділової активності індивідів;
створення системи самозахисту та соціальної адаптації населення при одночасному державному фінансуванні соціальної сфери;
об’єднання всіх видів соціальної допомоги в єдину програму соціального захисту, що діятиме переважно за принципами адресності та з урахуванням сукупного доходу сім’ї;
розробки критеріїв та принципів надання соціальних пільг і компенсацій за кожним їх видом, забезпечення поетапної заміни пільг грошовими компенсаціями;
запровадження моніторингу та оцінки фінансових потоків системи соціального захисту населення з метою раціоналізації обсягів та напрямів державних витрат;
вживання додаткових заходів щодо соціального захисту населення проблемних регіонів;
підвищення соціальних виплат до рівня не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законодавством.
Розвиток системи соціальних послуг передбачає:
удосконалення управління державними видатками на надання соціальних послуг, формування бази даних споживачів соціальних послуг та організацій, що їх надають;
запровадження багатоканального фінансування надання соціальних послуг;
визначення переліку гарантованих державою безоплатних соціальних послуг і категорій населення, які мають право на їх одержання;
розробку і впровадження державних соціальних стандартів, методики оцінки якості соціальних послуг та оцінки потреб різних категорій населення у соціальних послугах;
створення умов для розвитку ринку соціальних послуг, забезпечення рівних можливостей діяльності надавачів соціальних послуг різних форм власності;
підвищення кваліфікації фахівців державних та комунальних соціальних служб, закладів та установ, професіоналізації діяльності громадського сектору соціальних послуг;
розробку і впровадження системи фінансової підтримки діяльності громадського сектору соціальних послуг за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, через механізм соціального замовлення;
створення умов для взаємоузгоджених дій на державному та місцевому рівнях усіх суб'єктів надання соціальних послуг, правове врегулювання координації діяльності органів місцевого самоврядування і суб'єктів громадського сектору соціальних послуг, їх спільної участі у процесах прийняття та реалізації рішень з питань надання соціальних послуг;
формування нормативно-правових засад укладання контрактів з недержавними організаціями та приватними установами щодо надання соціальних послуг, у тому числі через механізм соціального замовлення, стимулювання діяльності комерційних і громадських організацій з надання соціальних послуг;
розвиток соціальної інфраструктури та поширення соціальних послуг на обслуговування потреб осіб з обмеженими можливостями та осіб похилого віку з урахуванням посилення тенденцій їх зростання;
будівництво спеціальних житлових будинків для ветеранів війни та праці для забезпечення соціально-побутового і медичного догляду;
створення центрів і будинків соціальної реабілітації та адаптації осіб, звільнених із місць позбавлення волі, та тих, які втратили соціальні зв'язки;
запровадження системи надання платних соціальних послуг для матеріально забезпечених категорій населення, які мають у них потребу;
створення сприятливих умов для підвищення зацікавленості приватного сектору до надання соціальних послуг;
забезпечення прозорості системи соціальних послуг шляхом організації моніторингу та громадського контролю за діяльністю суб'єктів, що надають соціальні послуги й інформування громадян через ЗМІ про ефективність та результати їх роботи;
популяризацію у ЗМІ діяльності громадського сектору соціальних послуг.
Захист громадян як споживачів здійснюватиметься шляхом:
створення належних умов для реалізації прав та інтересів споживачів, зменшення надходження на споживчий ринок небезпечної та низькоякісної продукції, підвищення рівня поінформованості населення щодо прав споживачів;
приведення актів законодавства з питань захисту прав споживачів у відповідність до вимог ЄС;
внесення змін і доповнень до Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про рекламу» стосовно захисту прав споживачів щодо нечесних умов у договорах із споживачами, деяких аспектів визначення цін, захисту прав споживача при укладанні договорів щодо надання послуг за допомогою електронних засобів комунікацій (через Інтернет), зобов’язання рекламодавців давати достовірну й повну інформацію про продукцію та її виробників, розширення повноважень адміністративних судів при розгляді ними справ про порушення прав споживачів;
прийняття Державної цільової програми захисту прав споживачів, якою мають бути передбачені заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції та її конкурентоспроможності, вироблення єдиних методологічних підходів до проведення експертизи товарів і сировини, удосконалення прийомів та способів контролю якості й безпеки продукції, що реалізується на споживчому ринку, розроблення і прийняття регіональних програм захисту прав споживачів;
реформування державної системи технічного регулювання та захисту прав споживачів з метою підвищення конкурентоспроможності національних товаровиробників, створення їм сприятливих умов на світових ринках і наближення якості життя громадян до міжнародних стандартів;
забезпечення ефективної співпраці центральних і місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, розвитку взаємодії державної системи захисту прав споживачів з органами місцевого самоврядування і громадськими організаціями.
Розвиток соціального капіталу, демократизація суспільних
відносин, становлення громадянського суспільства
Становлення демократичних цінностей та соціальних норм передбачає:
визначення національної ідеї на основі потреб та інтересів суспільства, ціннісних орієнтацій населення та ментальних рис, життєвих настанов та архетипів суспільства;
культивування національної ідентифікації, збереження духовної національної ідентичності держави;
формування у громадян демократичного світогляду (неухильне дотримання соціальних норм, законів, патріотизм, позитивне ставлення до громадянської активності, дотримання громадянських прав і свобод);
поширення консолідаційних та інтеграційних тенденцій у масовій поведінці та громадській думці шляхом створення умов для культурного розвитку, поширення культури міжнаціональної, міжконфесійної, міжгрупової та міжособистісної толерантності, формування єдиного соціокультурного простору в державі;
культивування морально-етичної свідомості молоді, підвищення рівня освіченості.
Зміцнення та розвиток соціальних взаємодій, співробітництва, взаємної довіри передбачає:
розвиток демократичних інститутів для забезпечення прав і свобод громадян;
забезпечення постійного діалогу та взаємної довіри влади і громади, суспільне обговорення проблем через проведення референдумів, громадських слухань, опитування громадської думки;
забезпечення розвитку соціальних інститутів та відповідного зростання соціальних інвестицій, спрямованих на розвиток людини та суспільства;
визначення національних потреб та інтересів та інформування населення щодо вектору розвитку держави, сприяння міжособистісній взаємодії та консолідації суспільства;
стимулювання активності громадян у забезпеченні добробуту території, регіону, держави через створення відповідних правових, фінансових та організаційних умов;
закріплення солідарної участі суб’єктів соціальної політики у формуванні та досягненні соціального розвитку держави;
надання соціальних послуг за принципами справедливості, законності, доступності та відкритості;
забезпечення модернізації в соціальній сфері й удосконалення соціальних відносин через об’єднання зусиль і ресурсів держави, бізнесу та суспільства;
створення умов для плідної співпраці та взаємодії, координації діяльності й довіри суб’єктів господарювання, соціальних груп населення в межах дотримання чинних і прийняття нових правових і договірних документів;
зниження рівня соціального відчуження й виключення населення і працюючих від суспільства, власності, результатів праці тощо;
створення солідарних умов для подолання бідності серед економічно активного населення, підвищення вартості робочої сили;
здійснення практичних кроків щодо створення умов для розвитку середнього класу в Україні з використанням демократичних механізмів суспільного розвитку;
формування договірних важелів та механізмів подолання взаємної недовіри між людьми, суб’єктами господарювання, становлення цивілізованих соціально-трудових відносин;
підвищення рівня довіри до влади, формування умов для подолання незадоволення характером відносин у системі «влада – людина»; «держава – суспільство»;
залучення громадських інститутів суспільства до формування державної політики;
взаємодію і посередництво інститутів громадянського суспільства (бізнес-асоціацій, ЗМІ, громадських благодійних організацій, наукових установ тощо) між собою;
сприяння активізації соціальної відповідальності бізнесу;
забезпечення солідарної участі ресурсів держави і власників підприємств у забезпеченні конституційних прав громадян щодо достатнього життєвого рівня, здійсненні реформ в економіці та соціальній сфері;
підвищення ефективності державно-приватного партнерства влади, бізнесу та місцевих громад, поліпшення ведення діалогу між державою та суспільством з метою прискорення мобілізації внутрішніх ресурсів для фінансування реалізації соціальних ініціатив;
забезпечення державою пільгового режиму оподаткування для компаній, що дотримуються вимог соціально відповідального бізнесу та позицій ділової етики (благодійність, ефективне використання енергії, вторинна переробка відходів виробництва тощо);
запровадження ефективних мотиваційних механізмів щодо підвищення соціальної, трудової, підприємницької та інноваційної активності населення, спрямованої на вирішення соціальних проблем;
забезпечення участі громадських організацій у моніторингу щодо дотримання стандартів надання соціальних послуг та соціальних гарантій і нормативів.
Соціальний діалог та соціальне партнерство реалізовуватимуться шляхом:
розробки Концепції розвитку та активізації соціального діалогу на всіх рівнях управління із залученням фахівців, представників сторін соціального партнерства, науковців;
створення позитивної мотивації всіх соціальних партнерів щодо розвитку соціального діалогу, формування необхідних передумов та поширення використання сторонами соціального діалогу разом із колективними переговорами як основним його інструментом таких засобів, як консультації, обмін інформацією, прийняття спільних рішень, застосування узгоджувальних процедур тощо;
проведення консультацій із громадськістю з метою залучення громадян до формування та реалізації державної політики щодо суспільно-економічного розвитку держави та життєвих інтересів широких верств населення;
гармонізації відносин між державою і особою через затвердження структур громадянського суспільства;
підвищення ролі держави як гаранта соціального діалогу та створення сприятливих умов для його розвитку і досягнення балансу інтересів держави, роботодавців та найманих працівників;
завершення формування структур соціального діалогу на галузевому та регіональному рівнях, визначення їх сфери охоплення представницьких організацій працівників і роботодавців;
розвитку взаємодії сторін соціального діалогу з органами державної влади та місцевого самоврядування, засобами масової інформації, неурядовими та громадськими організаціями, місцевими громадами, іншими соціальними інституціями всіх рівнів;
підвищення ролі тристоронніх органів соціального діалогу національного рівня, зокрема, Національної тристоронньої соціально-економічної ради (НТСЕР), її регіональних (територіальних) структур та Національної служби посередництва і примирення (НСПП);
здійснення активної примирної політики, запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів), сприяння врегулюванню спірних питань через посередництво і переговори, прийняття компромісних рішень, організацію примирних та арбітражних процедур, підвищення ролі примирних органів;
удосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації незалежних посередників, трудових арбітрів.
Демократизація суспільних відносин і розвиток громадянського суспільства передбачають:
затвердження громадянського суспільства як гарантії демократичного розвитку держави;
посилення взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування і об’єднань громадян, запровадження громадського контролю за діяльністю влади;
забезпечення незалежної діяльності об’єднань громадян, посилення їх впливу на прийняття суспільно важливих рішень;
створення умов для забезпечення широкого представництва інтересів громадян у представницьких органах влади;
проведення регулярних консультацій із громадськістю з важливих питань життя суспільства і держави;
підвищення ролі та розширення компетенції інституцій громадянського суспільства, передача громадським організаціям та органам місцевого самоврядування частини функцій органів державної влади;
розвиток громадянського суспільства через активізацію самоорганізаційних процесів, діалогових відповідальних відносин між владою та суспільством;
активізацію громадських ініціатив та співпраці держави і громадських об’єднань з питань соціального захисту й самозахисту населення, надання соціальних послуг, створення умов для реалізації прав і свобод людини, розкриття її соціальної активності;
залучення потенціалу інституцій громадянського суспільства до вирішення проблем у соціальній сфері;
формування прозорої системи бюджетного фінансування громадських ініціатив.
Створення сприятливих житлово-побутових умов,
модернізація соціальної інфраструктури
Для забезпечення населення житлом та якісними житлово-комунальними послугами необхідно:
удосконалити чинну нормативно-правову базу з метою врегулювання правовідносин у житловій сфері;
розробити державну та регіональні програми будівництва житла з урахуванням демографічної ситуації та потреб різних верств населення у поліпшенні житлових умов;
удосконалити стратегію містобудування з урахуванням потреби у розширенні обсягів спорудження більш комфортабельного житла, необхідності розвитку малих міст, сільських населених пунктів;
сприяти збільшенню обсягів будівництва, поліпшенню якості та підвищенню рівня опорядження житла в сільських населених пунктах, формуванню житлово-комунальної служби села;
розробити та впровадити державні соціальні стандарти у житлово-комунальній сфері, зокрема, норми забезпеченості житловою площею для визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов;
удосконалити фінансово-кредитний механізм реалізації житлової політики, форми інвестування житлового будівництва;
зменшити витрати населення на житлове будівництво шляхом подальшого розвитку конкуренції у сфері житлового будівництва та утримання житлового фонду;
активізувати утворення об’єднань (товариств) співвласників багатоповерхових будинків;
надавати підтримку у створенні та діяльності об'єднаннь співвласників багатоквартирних будинків шляхом спрощення порядку їх реєстрації, забезпечення фінансування капітальних ремонтів та заходів щодо енергозбереження, упорядкування земельних відносин;
розробити загальнодержавні та місцеві програми розвитку житлового фонду соціального призначення, прискорити його формування, розробити механізми надання житла з фонду соціального призначення громадянам, які потребують соціального захисту, фінансування витрат, пов'язаних із формуванням та утриманням такого житлового фонду;
розширити мережі спеціалізованих будинків для тимчасового проживання громадян (будинків-інтернатів, готелів-притулків);
розробити форми державних статистичних спостережень при проведенні вибіркових обстежень домогосподарств для характеристики стану житлових умов сімей, зокрема сімей із дітьми, та якості житлово-комунальних послуг;
посилити соціальний захист малозабезпечених верств населення при приведенні тарифів на оплату житлово-комунальних послуг до рівня економічно обґрунтованих, передусім щодо оплати житла і комунальних послуг у будинках усіх форм власності, врегулювати розміри плати за користування житлом та комунальні послуги з урахуванням рівня доходів громадян і показників споживчої якості житла;
створити інститут громадського контролю за діяльністю органів влади та суб’єктів господарської діяльності, що надають житлово-комунальні послуги.
Підвищення рівня забезпеченості та доступності послуг галузей соціальної інфраструктури, подолання регіональних диспропорцій умов життєдіяльності населення країни потребує:
здійснення інвентаризації стану соціальної інфраструктури, виявлення наявних проблем і ризиків, визначення потреби щодо розвитку соціальної інфраструктури на перспективу відповідно до стратегії людського розвитку регіонів;
здійснення оцінки та визначення осередків інноваційного й інфраструктурного зростання для підтримки їх подальшого розвитку;
забезпечення реалізації інфраструктурних національних проектів «Доступне житло», «Нове життя», «Відкритий світ», «Якісна вода», «Місто майбутнього», розробки механізмів їх фінансування на засадах державно-приватного партнерства та надання державних гарантій потенційним інвесторам;
визначення пріоритетних напрямів і групування регіональних потреб щодо розробки інфраструктурних проектів, реалізація яких матиме мультиплікативний ефект та сприятиме підвищенню якості життя населення;
розробки системи мотиваційних чинників для залучення потенційних інвесторів інфраструктурних проектів;
сприяння залученню населення до широкого обговорення інвестиційних інфраструктурних проектів;
розробки пакета інвестиційних пропозицій, формування інформаційної системи з відкритим доступом до проектних пропозицій;
розширення системи оціночних показників діяльності органів влади шляхом включення до переліку індикаторів результатів економічної та інвестиційної діяльності галузей соціальної інфраструктури як структурних елементів господарського комплексу;
забезпечення розвитку соціальної інфраструктури України та її регіонів з урахуванням зростання у структурі населення чисельності людей похилого віку та осіб з особливими потребами;
сприяння розвитку соціального замовлення недержавним установам на обслуговування осіб з особливими потребами;
запровадження нових фінансових та організаційних механізмів розвитку регіональної соціальної інфраструктури на основі залучення коштів держави, бізнесу, населення, створення нових організаційних форм забезпечення населення соціальними послугами;
розробки механізмів багатоканального фінансування галузей соціальної інфраструктури, інвестування коштів другого та третього рівнів пенсійної системи у розвиток галузей соціальної інфраструктури, зокрема охорони здоров’я та дошкільної і середньої освіти, що сприятиме збереженню працездатності та продовженню активного трудового життя, формуванню людського капіталу країни;
розробки правових засад інвестування коштів недержавних пенсійних фондів у житлове будівництво, зокрема, врегулювання питань щодо права власності на збудоване житло та дохідність інвестицій без набуття права на житло;
розробки та реалізації регіональних програм розвитку соціальної інфраструктури, передусім об’єктів житлово-комунального господарства, охорони здоров’я, освіти, охорони довкілля;
розвитку соціальної складової транспортної інфраструктури шляхом створення придорожнього сервісу у форматі багатофункціональних комплексів соціально-побутового обслуговування (комплекси ресторанного обслуговування, торгівлі, готелі, об’єкти медичного і побутового обслуговування, автосервісу, прокату, послуг зв’язку тощо);
здійснення комплексу заходів, спрямованих на вирішення проблеми доступності закладів соціальної інфраструктури для мешканців населених пунктів у районах демографічної і поселенської кризи у сільській місцевості;
формування умов диверсифікації діяльності та розширення господарської самостійності культурно-мистецьких закладів і установ, що фінансуються за рахунок бюджетів різних рівнів, розробки прозорих механізмів залучення додаткових позабюджетних джерел їх фінансування;
сприяння впровадженню інноваційного механізму надання соціальних послуг через соціальне підприємництво і соціальне замовлення.