Основні напрями соціальної політики на період до 2015 року
| Вид материала | Документы |
- Програма поводження з твердими побутовими відходами на території жидачівського району, 1931.33kb.
- Прилуцька районна державна адміністрація черн І г І всько ї област, 84.86kb.
- Соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період, 74.79kb.
- Паспорт програми «Тваринництво Роздільнянського району 2011-2015 роки» Роздільна 2011, 594.25kb.
- Постановою Верховної Ради України від 04. 06. 2010 року №2318-У1 "Про Основні напрями, 6317.14kb.
- Зміст, 3792.15kb.
- Сучасний стан та напрями розвитку інноваційно – інвестиційної діяльності в україні, 560.75kb.
- Програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015, 238.92kb.
- Програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015, 304.49kb.
- Нормативні посилання, 1330kb.
Розвиток ринку праці та забезпечення продуктивної зайнятості населення потребує:
створення умов для гарантованої реалізації кожним громадянином України конституційного права на працю;
сприяння створенню нових робочих місць на базі відновлення економічного зростання, активізації інвестиційних процесів в економіці, розвитку малого і середнього бізнесу, сімейного бізнесу та самозайнятості;
визначення регіональних і галузевих пріоритетів у створенні нових, додаткових та збереженні наявних високопродуктивних робочих місць;
підвищення територіальної мобільності населення;
запровадження механізму забезпечення молоді першим робочим місцем;
стимулювання створення робочих місць для окремих соціально-демографічних груп (жінок, інвалідів, військовослужбовців, звільнених із військової служби тощо);
законодавчого унормування визначення трудових відносин, запобігання втраті працівниками індивідуальних чи колективних трудових прав унаслідок змін в організації виробництва та праці, забезпечення рівності працівників із строковими і безстроковими трудовими договорами, заборони застосування умов тимчасової зайнятості до працівників, які зайняті на постійній основі або виконують роботи, що не є тимчасовими за своїм характером, врегулювання тристоронніх трудових відносин і діяльності приватних агентств зайнятості.
Удосконалення системи оплати праці з орієнтацією на високу вартість та ефективність праці, якість робочої сили передбачає:
формування умов щодо виконання заробітною платою основних її функцій, передусім відтворювальної, реалізації права одержувати належні кошти для існування працівників та їх родин;
поступове наближення стандартів оплати праці до європейського рівня, зростання частки оплати праці в структурі валового внутрішнього продукту та випереджаюче зростання вартості робочої сили порівняно з іншими складовими доходів населення;
реалізацію заходів щодо погашення заборгованості із заробітної плати, зокрема економічного, стимулюючого характеру (надання податкових канікул, доступне кредитування, державне замовлення, припинення практики вилучення обігових коштів шляхом авансового стягнення державних дивідендів тощо);
законодавче запровадження фінансової відповідальності роботодавця у вигляді штрафних санкцій за затримку виплати заробітної плати працівникам;
відновлення функціонування в повному обсязі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (ЄТС), встановлення тарифної ставки (посадового окладу) працівника першого розряду ЄТС на рівні не меншому, ніж 1,5 величини прожиткового мінімуму для працездатної особи;
формування моделі оплати праці в бюджетній сфері за принципами забезпечення державних соціальних стандартів і соціальних гарантій у сфері оплати праці та її мотивації, підвищення професійного рівня працівників виходячи з головних факторів диференціації оплати праці: рівня освіти, кваліфікації, спеціального стажу, складності та якості праці.
Створення якісної системи управління охороною праці на державному рівні потребує:
розробки та виконання Національної програми з поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на період до 2015 року;
розробки Концепції забезпечення професійної безпеки та збереження здоров’я працюючих в Україні та нової редакції Концепції управління охороною праці в Україні;
удосконалення моніторингу відстеження ефективності дії законодавства про охорону праці; забезпечення подальшої адаптації національного законодавства з питань охорони праці до законодавства Європейського Союзу;
розширення прав та обов'язків у сфері охорони праці органів місцевого самоврядування та місцевих органів державної виконавчої влади шляхом внесення відповідних змін до законів України «Про місцеві державні адміністрації» та «Про місцеве самоврядування в Україні»;
розвитку механізмів економічної зацікавленості роботодавців і працівників щодо дотримання вимог охорони праці, поліпшення стану охорони праці, створення безпечних і нешкідливих умов виробництва;
розроблення проекту типового положення про систему стимулювання охорони праці на підприємстві;
забезпечення стабільного фінансування заходів у сфері охорони праці на всіх рівнях управління та якісного контролю за цільовим використанням цих коштів;
розроблення методики проведення аудиту промислової безпеки на підприємствах, оцінки ступеня професійного ризику та рівня охорони праці, зокрема, експертної оцінки стану безпеки та охорони праці;
розвитку нових прогресивних методів навчання з питань охорони праці;
розвитку медико-соціальної інфраструктури та послуг щодо забезпечення професійної безпеки і збереження здоров’я працівників на виробничому, галузевому, регіональному та державному рівнях; підвищення рівня кадрового, матеріально-технічного, методичного, фінансового, інформаційного забезпечення закладів охорони здоров’я, санітарно-епідеміологічних і профпатологічних та інших служб, діяльність яких пов’язана із забезпеченням професійної безпеки і збереженням здоров’я працівників;
посилення роботи з пропаганди охорони та безпеки праці; висвітлення в засобах масової інформації негативних наслідків недотримання вимог техніки безпеки та охорони праці;
підвищення якості статистичної звітності та достовірності статистичної інформації з питань охорони праці на всіх рівнях управління;
посилення державного нагляду за створенням безпечних умов праці на виробництві, запровадження державного контролю стану безпеки та охорони праці на підприємствах малого бізнесу.
Забезпечення гідних умов праці та високої якості трудового життя потребує вирішення завдань щодо:
підвищення вартості робочої сили;
забезпечення реалізації законодавчо визнаних прав людини у сфері праці, посилення державного контролю за дотриманням трудового законодавства;
забезпечення реалізації положень Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії»;
створення рівних стартових можливостей професійного розвитку та кар’єрного зростання для всіх громадян;
забезпечення сприятливих умов праці, запобігання виникненню ризиків втрати здоров'я і працездатності на виробництві;
розвитку соціальної інфраструктури підприємств, розширення можливостей життєдіяльності та життєзабезпечення;
створення сприятливих умов для поєднання роботи з виконанням сімейних обов’язків, сприяння задоволенню соціальних, духовних потреб працюючих;
розвитку системи соціальної адаптації працівників до ринкових умов;
реалізації принципів гідної праці, розвитку культури праці.
Мотивація до продуктивної праці, нововведень, упровадження інновацій здійснюватиметься через:
застосування сучасних мотиваційних і стимулюючих механізмів високопродуктивної праці, зокрема, таких як участь працюючих у розподілі прибутків, акціонуванні підприємств, визначенні розмірів заробітної плати через оцінку особистого внеску та ділових якостей працівника;
упровадження ефективної організації праці на основі провідних методів і прийомів нормування трудових процесів, спрямованої на підвищення продуктивності праці;
розробку положень щодо стимулювання новаторської діяльності працівників, участі в розробці раціоналізаторських пропозицій;
забезпечення взаємозв’язку між оплатою праці та інноваційною активністю працівника;
залучення працівників до гуртків якості, технічної творчості.
Забезпечення захисту трудових прав громадян реалізовуватиметься шляхом:
подальшого вдосконалення трудового законодавства, розширення трудових прав і гарантій та посилення відповідальності за його невиконання;
посилення державного нагляду за дотриманням роботодавцями законодавства про працю, забезпеченням гарантій у сфері оплати праці та зайнятості;
здійснення заходів щодо інституціонального зміцнення та підвищення ефективності діяльності державної інспекції праці;
запровадження державної статистичної звітності щодо порушень законодавства про працю.
Розвиток соціального діалогу та колективно-договірного регулювання, демократизація виробничих відносин передбачає:
забезпечення реалізації прав працівників вільно вступати до організацій трудящих, колективно представляти свої інтереси та брати участь у прийнятті рішень щодо умов їх праці;
удосконалення законодавства про колективні договори й угоди з метою визначення юридичного статусу цих документів, подальшого розвитку механізмів ведення переговорів (терміну їх проведення, створення спільного представницького органу сторін), процедури приєднання до укладеного колективного договору (угоди), порядку повідомної реєстрації колективних договорів (угод);
удосконалення інформаційного забезпечення щодо оцінки якості та ефективності договірного регулювання колективних трудових відносин, його впливу на базові показники зайнятості, оплати та умов праці, рівень кваліфікації, конкурентоспроможності тощо;
розширення повноважень органів державного нагляду за дотриманням законодавства про працю та місцевих органів державної виконавчої влади щодо здійснення контролю, зокрема під час повідомної реєстрації колективних договорів і угод;
забезпечення реалізації зобов’язань, взятих сторонами соціального діалогу в рамках договірного регулювання трудових відносин, а також застосування відповідальності в разі їх невиконання;
створення умов для становлення та розвитку соціального партнерства, розповсюдження практики партнерських відносин, упровадження культури ведення переговорів при укладанні та контролі виконання положень угод та колективних договорів;
підвищення ролі профспілок при регулюванні соціально-трудових відносин на всіх рівнях управління, активізації їх захисної ролі на виробничому рівні;
запровадження в профспілковому русі нових форм і методів захисту інтересів працівників, адекватних сучасному стану розвитку соціально-трудових відносин;
формування правових та економічних умов розвитку виробничої демократії; створення системи представницької виробничої демократії, її законодавче закріплення.
Регулювання процесів трудової міграції випливатиме з необхідності:
розробки та впровадження дієвих інструментів державного регулювання міграції; впровадження національної моделі міграційної політики з визначеними державними пріоритетами у цій сфері;
удосконалення законодавчої, нормативно-правової та організаційної бази регулювання міграційних процесів;
удосконалення системи обліку міграційних процесів та інформаційної бази, впровадження постійного моніторингу міграційної сфери;
збереження трудового потенціалу в межах країни, створення умов зацікавленості працювати в Україні;
створення сприятливих умов та стимулів для повернення працівників-мігрантів до України;
зниження рівня «тінізації» трудових відносин у сфері міжнародного обміну робочою силою, удосконалення соціально-трудових відносин між учасниками даного обміну;
спрямування політики в галузі регулювання трудової міграції на формування сучасного мобільного внутрішнього ринку праці;
формування механізму забезпечення дотримання та захисту трудових прав українських працівників-мігрантів;
формування і впровадження програм розвитку малого і середнього бізнесу, створення нових робочих місць у регіонах із високим рівнем міграційної активності;
розробки програм стимулювання самозайнятості та мікропідприємництва для осіб, які повертаються після трудової діяльності за кордоном;
поширення політики активізації зайнятості на іноземних громадян, іммігрантів і біженців, які мешкають на території України;
спрощення системи легалізації працівників-мігрантів, які в’їжджають на територію України.
Забезпечення гендерної рівності у сфері праці здійснюватиметься шляхом:
стимулювання підвищення професійної активності жінок та їх професійного статусу;
запобігання випадкам прямої дискримінації на ринку праці, подолання стереотипів існування «жіночих» і «чоловічих» професій;
скорочення розриву в доходах жінок і чоловіків, реалізації заходів державної політики у сфері оплати праці щодо зменшення професійної сегрегації в галузях із домінуючою жіночою зайнятістю;
включення до колективних договорів та угод зобов’язань щодо недопущення дискримінації за ознакою статі, рівної оплати праці, забезпечення рівних можливостей професійного і кар’єрного зростання, створення сприятливих умов зайнятості працівників із сімейними обов’язками;
здійснення моніторингу й оцінки прогресу щодо забезпечення ґендерної рівності, розширення наукових та експертних досліджень із цих питань, формування переліку ґендерно-чутливих індикаторів статистики у сфері праці.
Мінімізація «тіньових» трудових відносин забезпечуватиметься через:
посилення економічної, адміністративної, кримінальної відповідальності за здійснення «тіньової» економічної діяльності;
максимальну легалізацію нерегламентованої зайнятості;
адаптацію фіскального законодавства до принципів і директив Європейського Союзу;
зменшення податкового навантаження, спрощення податкової системи, посилення контролю за адмініструванням податкового законодавства;
розробку, апробацію та впровадження у практику державного управління досконалих методів оцінки й обліку масштабів поширення «тінізації» та криміналізації трудових відносин;
створення умов для формування правової орієнтації поведінки суб’єктів соціально-трудових відносин, сприяння підвищенню правової та економічної культури працівників і населення;
забезпечення повної прозорості у прийнятті управлінських рішень макроекономічного рівня;
запровадження системи повного та чіткого обліку за здійсненням усіх економічних операцій, підвищення якості системи статистичної звітності.
Формування середнього класу та подолання бідності
Орієнтація політики доходів населення на формування се-
реднього класу та подолання бідності має здійснюватися через:
забезпечення підвищення рівня економічної, трудової, інноваційної активності населення шляхом розширення зайнятості, поліпшення умов праці та можливостей реалізації у сфері економічної діяльності творчого і професійного потенціалу працівника;
розробку нового методичного підходу до розрахунку величини прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати з урахуванням темпів зростання економіки, інфляції та структурних змін набору товарів та послуг і необхідності наближення до європейських норм прожиткового мінімуму;
запровадження в Україні моделі економіки з високою вартістю робочої сили;
стимулювання роботодавців до підвищення витрат на оплату праці шляхом поступового перерозподілу страхових внесків між працівниками та роботодавцями за умови одночасного підвищення заробітної плати;
забезпечення суттєвого підвищення рівня оплати праці в бюджетній сфері шляхом удосконалення та повномасштабного відновлення функціонування єдиної тарифної сітки, посилення взаємозв’язку між рівнем оплати праці та рівнем кваліфікації, компетенції та відповідальності;
удосконалення системи перерозподілу доходів за рахунок оптимізації податків і соціальних трансфертів для зменшення диференціації життєвого рівня населення;
створення умов для формування масштабного середнього класу шляхом розвитку малого і середнього підприємництва, суттєве підвищення заробітної плати висококваліфікованих працівників, нагромадження ділових активів і власності;
реалізацію ефективної державної політики щодо зростання доходів та платоспроможного попиту населення;
гнучке податкового регулювання грошових доходів працівників, зменшення надмірної диференціації доходів;
зростання трудових доходів (за рахунок розширення сумісництва, індивідуальної трудової діяльності тощо) шляхом стимулювання ефективної праці, підприємницької та ділової активності населення;
створення умов для збільшення доходів населення від власності (дивідендів, відсотків по вкладах тощо);
запобігання зниженню реальних доходів населення шляхом періодичного перегляду мінімальної заробітної плати, інших соціальних виплат, індексації доходів;
захист та підтримку купівельної спроможності основних видів грошових доходів громадян;
удосконалення системи оподаткування доходів фізичних осіб;
створення системи моніторингу життєвого рівня населення, зокрема, шляхом розробки методики оцінки бідності та визначення її критеріїв, налагодження системи обстеження сімей і громадян із низькими доходами з метою оперативного прийняття рішень щодо надання їм адресної допомоги та оцінки ефективності таких заходів, залучення технічної допомоги з боку міжнародних організацій для реалізації цього завдання;
модернізацію системи соціальної допомоги, підвищення адресності соціальної підтримки населення шляхом поступового переходу до комплексної програми соціального захисту, заснованої на принципах перевірки доходів сім’ї;
стимулювання продуктивного використання доходів громадян від власності та підприємницької діяльності, зокрема, шляхом їх залучення до соціальних програм;
створення системи захисту приватних збережень громадян від знецінення та втрати;
зниження рівня «тіньової» зайнятості;
запровадження та поширення системи соціальних кредитів на медичні послуги, освіту, житло тощо;
забезпечення суспільно виправданого рівня доходів від власності й підприємницької діяльності;
розробку механізму підтримки пропорцій між рівнями доходів різних соціальних груп;
регулювання регіональних, галузевих, професійно-кваліфікаційних, демографічних диспропорцій ринку праці;
розвиток і державну підтримку самозайнятості населення; розширення практики громадських робіт;
ліквідацію бідності за критерієм 5 дол. США на добу за паритетом купівельної спроможності;
зменшення бідності сімей із дітьми та працюючого населення,
ліквідацію заборгованості із заробітної плати на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності;
зменшення частки населення, споживання якого є нижчим за рівень прожиткового мінімуму;
прискорене прийняття та реалізації Указу Президента України «Про необхідні заходи щодо подолання бідності» та відповідної загальнодержавної програми подолання та запобігання бідності в Україні на 2011-2015 роки;
створення в суспільстві соціального середовища, орієнтованого на досягнення стандартів якості життя населення, що відповідатимуть рівню країн ЄС.
Розвиток трудового потенціалу, накопичення людського та інтелектуального капіталу
Розвиток та підвищення якості професійної освіти на інноваційних засадах, формування системи безперервної освіти по-
требує:
формування оптимальної і збалансованої мережі професійних закладів відповідно до потреб населення, перспективних потреб економіки та задоволення потреб регіональних ринків праці;
розробки концептуальних засад формування і розвитку єдиної цілісної системи безперервної професійної освіти;
створення незалежних кваліфікаційних центрів, зокрема, для підтвердження кваліфікації в європейській системі стандартів, узгодження кваліфікаційних характеристик, стандартів і навчальних програм з освітньо-кваліфікаційними вимогами до робочих місць;
удосконалення системи формування державного замовлення на підготовку фахівців у контексті інноваційного розвитку національної економіки та на основі впровадження прогнозу потреб економіки держави (регіону);
надання державної підтримки для підготовки фахівців за напрямами, що стимулюють розвиток пріоритетних базових галузей економіки у форматі «наука-освіта-технології» шляхом створення навчальних і навчально-науково-виробничих комплексів;
посилення взаємодії навчальних закладів із роботодавцями та їх мотивації до участі в підготовці навчальних програм, узгодженні освітніх і професійних стандартів;
забезпечення мобільності робочої сили шляхом реформування систем професійної освіти та підвищення кваліфікації; створення умов для освітньої мобільності осіб, які навчаються, розвитку дистанційної освіти як форми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, сприяння запровадженню гнучких модульних технологій для професійного навчання кадрів на виробництві, стимулювання розвитку системи освіти упродовж життя;
забезпечення співпраці між навчальними закладами та підприємствами з метою формування, відтворення та збереження трудового потенціалу, підвищення його професійно-освітнього рівня;
запровадження моніторингу працевлаштування випускників навчальних закладів на регіональному та державному рівнях із залученням центральних, місцевих органів виконавчої влади та роботодавців;
розширення практики підготовки фахівців на замовлення підприємств на основі двосторонніх договорів;
упровадження індивідуальних освітніх програм для надання освіті інноваційного спрямування, збереження творчого потенціалу, забезпечення всебічного розвитку особистості;
удосконалення механізму виявлення та залучення до вищих навчальних закладів найбільш обдарованої молоді шляхом проведення олімпіад, конкурсів, рейтингів тощо;
розробки закону про молодого фахівця, який визначатиме основні норми щодо соціального захисту випускників.
Забезпечення відповідності професійно-кваліфікаційної структури трудового потенціалу потребам економіки передбачає:
здійснення модернізації професійно-кваліфікаційної структури підготовки кадрів відповідно до потреб інноваційного розвитку;
запровадження постійного моніторингу професійно-кваліфікаційної структури зайнятих та додаткової потреби підприємств у робочій силі відповідно до сучасного класифікатора професій із виділенням основних професій по галузях та забезпечення доступності цієї інформації для навчальних закладів і населення;
запровадження регулярної розробки прогнозів загальної та додаткової потреби економіки України у розрізі видів економічної діяльності в кадрах за професійно-кваліфікаційною структурою з виокремленням основних професій;
удосконалення методики формування державного замовлення на підготовку кадрів, конкретизацію обсягів та професійно-кваліфікаційної структури відповідно до прогнозів;
активного розвитку співробітництва вищих навчальних закладів, підприємств у процесі підготовки кадрів для якомога більш повної відповідності професійної структури та змісту підготовки потребам інноваційного розвитку економіки.
Орієнтація підприємницької сфери на розвиток трудового потенціалу, стимулювання підприємців до збільшення витрат на розвиток персоналу випливатиме з необхідності:
широкого впровадження сучасного кадрового менеджменту на вітчизняних підприємствах та ефективних моделей корпоративного управління;
забезпечення безперервного розвитку трудового потенціалу підприємств шляхом професійної підготовки і перепідготовки, планування кар’єри, кар’єрного зростання;
створення правових, економічних, організаційних умов стимулювання роботодавців до розвитку трудового потенціалу, зокрема, шляхом законодавчого закріплення відповідальності за розвиток трудового потенціалу;
стимулювання роботодавців до збільшення витрат на розвиток персоналу;
сприяння становленню нового типу керівників, зорієнтованих на соціальну відповідальність;
застосування ефективних систем морального та матеріального стимулювання персоналу підприємств;
стимулювання розвитку соціальної інфраструктури та соціальних програм підприємств;
формування соціально орієнтованої філософії, ділової та економічної культури компаній (підприємств) та забезпечення її розуміння і підтримки з боку персоналу підприємства;
створення ефективної системи інформаційного забезпечення щодо сучасних тенденцій, напрямів і методів розвитку трудового потенціалу.
Для формування механізмів зацікавленості у збільшенні інвестицій у людський капітал необхідно:
створити систему багатоканального фінансування людського розвитку та формування людського капіталу, яка поєднувала ринкові та неринкові механізми фінансування;
забезпечити збільшення інвестицій у людський капітал шляхом суттєвого підвищення рівня доходів населення, стимулювання витрат домогосподарств на освіту, охорону здоров’я, соціальний і культурний розвиток;
збільшити фінансування з державного бюджету на розвиток галузей соціальної сфери, що забезпечують формування людського капіталу – освіти, охорони здоров’я, культури, інформаційного забезпечення, фізичної культури;
стимулювати суттєве збільшення витрат роботодавців (підприємців) на підвищення кваліфікації, здобуття нових професій, соціальний розвиток своїх працівників.
Сприяння розвитку наукового потенціалу та зростання інтелектуального капіталу потребує:
підвищення рівня фінансового забезпечення науково-дослідних організацій шляхом збільшення бюджетного фінансування та диверсифікації його джерел, підвищення питомої ваги програмно-цільового фінансування й удосконалення його механізму;
створення умов для розвитку науки в провідних університетах, забезпечення залучення студентів, магістрів до участі в науково-дослідних проектах для поповнення кадрового потенціалу науки й інноваційного виробництва;
залучення і закріплення в Україні кадрів вищої кваліфікації (кандидатів і докторів наук), створення умов для їх формування та ефективної організації праці;
удосконалення системи матеріального і морального стимулювання працівників, які здійснюють наукові та науково-технічні розробки, поліпшення умов їх праці;
адаптації законодавчої і нормативно-правової бази, що регламентує науково-технічну й інноваційну діяльність до принципів і норм Європейського Союзу;
удосконалення і забезпечення реалізації законів України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», «Про інноваційну діяльність», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні»;
формування цільового замовлення на виконання пріоритетних науково-дослідних робіт за рахунок коштів Державного бюджету;
забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності;
забезпечення пріоритетного розвитку наукомістких галузей.
Стимулювання підвищення конкурентоспроможності працівників здійснюватиметься шляхом:
суттєвого підвищення якості професійної підготовки, формування теоретичних знань та практичних навичок, сучасних компетенцій, оволодіння працівниками комп’ютерною грамотністю і комп’ютерними технологіями;
формування нової культури праці, здатності й потреби у працівників виконувати трудові функції на рівні міжнародних стандартів;
підвищення професійної мобільності працівників, їх здатності до освоєння нових професій і видів діяльності;
розвитку змагальних конкурентних відносин у трудовій сфері;
розробки та запровадження концепції безперервної освіти упродовж життя.