Geum.ru

Патріарх Мстислав Скрипник: портрет релігійно-церковного І громадського

Вид материалаДиплом

Содержание


Список використаних джерел та літератури
Подобный материал:
1   2   3

Висновки

Тричі у ХХ столітті українське православ’я відроджувалися, піднімалося з руїн і попелу, заліковувало свої рани, розбудовувало церковну структуру, визначало свою автокефалію. Перше відродження відбулося на початку 1920-х років, у часи розбудови державності, друге – на початку 1940-х років, в умовах Другої світової війни, а трете – в період відродження державності. Патріарх Української Автокефальної Православної Церкви Мстислав Скрипник був безпосереднім учасником усіх цих трьох відроджень української церкви.

Підсумовуючи огляд джерел і літератури з теми, слід зробити висновок, що історики зробили лише перші кроки в осмисленні ролі і значення громадсько-політичної і церковно-релігійної діяльності Патріарха УАПЦ Мстислава Скрипника. Дослідники в основному зосереджували свою увагу на окремих сторінках його біографії. Спеціальних книг, які були б присвячені видатному діячу, на сьогодні поки що немає. Створення їх є актуальною проблемою історичної та релігійної наук. Бракує наукової продукції, більшість статей носить публіцистичний характер. Обмаль збереглося і джерел, присвячених діяльності Степана Скрипника. Репрезентативно виглядає хіба що творча спадщина цього ієрарха.

На формування світогляду Степана Скрипника вирішальне значення справило середовище, в якому виховувався майбутній ієрарх з дитячих літ, його сімейне виховання, адже майже всі близькі родичі Степана Скрипника були священослужителями. Національна свідомість Степана Скрипника зростала під впливом його дядька Симона Петлюри. Уже зі студентських років Степан Скрипник включився у національний рух українців, підтримував погляди тих церковних діячів, які виступали за автокефалію української автокефальної православної церкви. У міжвоєнний період громадська діяльність С.Скрипника була скерована на убезпечення українців православного віровизнання від полонізації, насильницького окатоличення. Цю дискримінаційну політику проводила польська адміністрація на території Волині. В умовах Другої світової війни Степан Скрипник був висвячений на священика, а згодом хіротонізований на єпископа. Український ієрарх, патріот, він не підтримував узалежнення Київської митрополії Московського патріархату, внаслідок чого зазнав репресій, був арештований. Утвердження радянської влади в Україні після 1942 р. спричинило еміграцію єпископа Мстислава Скрипника, оскільки він не поділяв ідеологію радянської влади.

Майже півстоліття владика Мстислав стояв на чолі УАПЦ в діаспорі, докладаючи великих зусиль для об’єднання українських єпархій, розбудови центру УПЦ в США (Баунд Брук), виступав на захист церкви в Україні. Саме в Баунд Бруку під безпосереднім контролем митрополита Мстислава проводились богословські, наукові дослідження з історії українського православ’я, створюються громади УАПЦ, які намагалися ці ідеї втілювати у практику.

Мстислав Скрипник вважав своїм обов’язком перед пам’ятю полеглих у боях за нашу Державу, могили яких було понищено в Україні, на еміграції побудувати український пантеон. Щоб хоч там не були вони розкидані по чужинецьких цвинтарях і пам’ять про них зберігалася, щоб священик рідною мовою прочитав на могилі молитву, щоб лежали поряд бойові побратими Петлюри.

Такий пантеон він збудував у Баунд Бруці в США поряд із храмом Святого Апостола Андрія Первозданного. Там похований цвіт нашої нації, старшини армії УНР і уряду в екзилі. Мстислав Скрипник вважав це своїм обов’язком .

Патріарх Мстислав був, можливо, єдиним з усіх ієрархів за океаном, що залишався духовно, мовно-культурно та політично невіддільним від України. Він завжди жив нею. Він назвав свій острівець в Баунд Бруку Українським Єрусалимом.

В діаспорі єпископ, а 1969 р.─ митрополит УАПЦ активно включився в громадську роботу, поряд з душпастирськими обов’язками здійснював видавничу діяльність. Зокрема, у 1985 р. під його особистим керівництвом було здійснено перевидання книги гімназійного учителя з Лубнів Матвія Номиса «Українські приказки та прислів’я», яка була надрукована ще в другій половині ХІХ ст. Дану працю було видано у двох книгах. Одна – сама збірка, а друга – це є, власне, наукове пояснення тексу. Більша частина примірників була подарована Українській Вільній Академії в США з тим, щоб вони його розповсюдили серед науковців.

Також проводив опікунську роботу музеїв, пропагував Українську книгу тощо. Активна громадська робота не залишилася не поміченою релігійно-церковними діячами, котрі висунули ієрарха на посаду Патріарха Української Православної Церкви.

У червні 1990 р. Всеукраїнським Собором УАПЦ владика Мстислав був обраний її першоієрархом – Патріархом Української Автокефальної Православної Церкви.

Патріарх Мстислав на десятому десятку в липні 1990 р. приїхав до рідного краю. Патріарх був громадянином України, але водночас був чужим на своїй рідній землі, тому, що не зміг зрозуміти, як можна так низько ставити духовні цінності в порівняні з повсякденними вигодами.

Саме в цей час місія Патріарха в Україні полягала в тому, щоб донести до свідомості багатьох громадян, що церква представляє найвищу інстанцію на землі, що супроти мінливості сильних світу вона має бути єдиною нерозмінною у своїй суті.

94-річний Патріарх, наголошуючи на необхідності більш активного дослідження нашої минувшини, з болем зазначав, що «ми, українці, тим відзначаємося з – посеред інших народів, що не вміємо вчасно зібрати свідчення нашої історії, заохотити людей залишити особисті враження про свою добу для майбутніх поколінь. На чужому досвіді не вчаться лише юродиві».

Словом і ділом Патріарх Мстислав доносив цю істину людям, що не були готові її зрозуміти й прийняти. Вони так і не зрозуміли, навіщо людині похилого віку залишатися в опозиції, відхиляти конформістський офіційний варіант, витримувати глуху ізоляцію від ворогів у готелях, потім вертатись до своєї оселі в США ні з чим і знову їхати в Україну без запрошення.

Патріарх Мстислав часто повторював слова: «Нехай Бог боронить нас від того, щоб ми були чужими на своїй землі». Саме так можна охарактеризувати те, що відчував Мстислав Скрипник в останні роки свого життя, а може і більшу його частину.

Таким чином, Мстислав Скрипник, з його виразними нахилами до громадської діяльності, стає єпископом і будівничим Української Церкви. Вже від самого початку своєї діяльності, йому судилося стати священиком, висвяченим нелегально, переслідуваним окупаційною владою, борцем за Українську Церкву. І то була його доля, хрест який він проніс продовж усього свого життя.

Якщо в наш час шукати постаті, на яку можна цілком покластися, якій можна вірити і довіряти, то це Патріарх Мстислав. Ми не знаємо, як він приймав життєві перемоги, але поразки він вмів приймати з лицарською гідністю. Це і є його воля до життя.

Втім, це дослідження є лише спробою розкриття релігійно-церковної і громадської діяльності Патріарха Мстислава (Степана Скрипника).


Список використаних джерел та літератури


Спогади та мемуари
  1. Патріарх Мстислав. Архипастирське послання до всечесних отців Духовних та Братів і Сестер УАПЦ в Україні перебуваючих та по всьому світу розсіяних // Визвольний шлях. – 1990. – Кн. 1. – С. 30-34.
  2. Патріарх Мстислав. Великдень послання до преосвященних архипастерів, всечесних пастирів та побожних братів і сестер – вірних святої Української Автокефальної Православної Церкви // Пам’ять століть. – 1998. – №2. – С. 44.
  3. Патріарх Мстислав. Заповіт і моє благословення // Пам’ять століть – 1998. – №2. – С. 40-45.


Творча спадщина Патріарха Мстислава
  1. До 100-річчя з дня народження Патріарха УАПЦ Мстислава (З щоденника Олеса Гончара «Зустрічі з Патріархом Мстиславом») // Наша віра. – 1998. - №5. – С. 2-3.


Періодичні видання
  1. Андрієвський В., Троїцький В. Кар’єра Петлюрівського ад’ютанта (Про митрополита УАПЦ Мстислава) // Радянська Україна. – 1990. – 4 листопада. – С.4.
  2. Базів Н. Племінник Симона Петлюри живе у Гальштоні // Урядовий кур’єр. – 2002. – 1 червня. – С. 13.
  3. З виступу Євгена Сверстюка на XV Соборі УАПЦ США // Наша віра. – 1998. - №11. - С.2.
  4. Заповіт Великого Патріарха (прес-конференція УАПЦ в Києві) // Наша віра . – 1998. - №4. – С. 3.
  5. Заповіт Великого Патріарха (прес-конференція УАПЦ в Києві) // Учитель. – 1998. - №6. – С. 12.
  6. Драч І. Патріарх Мстислав – сучасна легенда (до 100 – річчя з дня народження) // Вісті з України. – 1998. – 9 квітня. – С.2.
  7. Єпископ Ігор. Він учив дивитись у вічі один одному (Про першого Патріарха незалежної України Мстислава) // Молодь України.- 1995. – 2 червня. – С.2.
  8. Православний вісник. — 1990. — .V.- 9. — С.22.
  9. Рогожина Н. Нові документи до історії УАПЦ та деяких київських церков періоду 1920 – 1940 рр. // Наша віра. – 1998. - №9. – С.12.
  10. Сверстюк Є. Подвижник нездоланний // Наша віра. – 1998. - №5. – С.4.
  11. Сверстюк Є. Подвижник нездоланний (закінчення) // Наша віра. – 1998. - №6. – С.4.
  12. Скрипник А. Сивий птах над обрієм (до 100 – річчя першого українського Патріарха, святішого Мстислава) // Учитель. – 1998. - №6.– С. 35-41.
  13. Смерека М. Заповіт Патріарха Мстислава // Галичина. – 2003. – 24 червня. – с. 6.
  14. Ткачук А. Патріарх про Отамана: Що розповідав Мстислав про Симона Петлюру, коли ще був живий // Україна молода. – 1998. - №159 . - (20 серпня). – С. 6.
  15. Ткачук А. Патріарх Мстислав про Симона Петлюру // Українське слово.– 1999. – 13 травня. – С. 12.
  16. Троян А. Подвижник (Про Патріарха УАПЦ Мстислава) // Галичина. – 1998. – 18 квітня. – С.4.
  17. Хризостом, архієпископ. Ми, православні, маємо випити чашу до дна // Голос України. — 1992. — № 227. — С.12.


Монографії і статті
  1. Волошин Ю. «Найбільш важлива духовна персона в Києві…» До 100-річчя з дня народження патріарха УАПЦ Мстислава // Available: ссылка скрыта
  2. Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви. – К., 1998. – 640с.
  3. Дмитрук К.Є. Під штандартами реакції і фашизму. – К., 1976.



  1. Жуковський А. Стан Православної Церкви в Україні // Відомості митрополії УАПЦ в діаспорі. – 1998. –№2 - С.14-15.
  2. Історія християнської церкви на Україні. – К., 1992. – 453с.
  3. Історія релігії в Україні. Навчальний посібник / За ред. проф. А.М.Колодного і П.Л.Яроцького. − К., 1999. − 735 с.
  4. Кінько Т. Згадавши самого себе і одне одного (про владику Мстислава, УАПЦ) // Людина і світ. - 1991. - №3. – С. 16-20.
  5. Коваль М. УАПЦ – служниця фашистських окупантів // Людина і Світ. – 1986. – № 1. – С. 57.
  6. Лежогуб Т. Де знайти правду. – Львів, 1990. – 659с.
  7. Литвин С. Суд історії: С. Петлюра. – К., 2001. – 640с.
  8. Лотоцький О. Автокефалія. – К., 1999. – Т.II. – 510с.
  9. Любацький В. Патріарх: розмова з Патріархом УАПЦ Мстиславом Скрипником // Дніпро. – 1991. - №11 – 12. - С. 187-191.
  10. Людин І. Симон Петлюра про церкву // Відомості митрополії УАПЦ і діаспорі. – 1999. – жовтень. – С. 34-36.
  11. Мартирологія українських церков. – Торонто-Балтимор, 1987. – Т. 1. – С. 750.
  12. Маслова И.И. Русская православная церков и КГБ (1960-1980 годы) // Вопросы истории. – 2005. - №312. – С.86-97.
  13. Маркітан Л.П. Симон Петлюра та його родина в кіно– і фотодокументах // Український історичний журнал. – 2004. – №4 – С. 71-81.
  14. Мехальчук В. Симон Петлюра та його родина. – К., 1996. – 319 с.
  15. Нариси історії церкви України. – К., 1990 – 250с.
  16. Осолітенко М. Дух і плоть: Про Перший Всесвітній Собор Духовної України // Людина і світ. – 1990. - №9. – С. 9-11.
  17. Пащенко В. Гірка правда або політика радянської держави щодо УПЦ крізь долю її архієреїв // Філософської обрії. – 2003. – №9. – С. 251-278.
  18. Пащенко В. Православна церква в тоталітарній державі, Україна 1940 – початку 1990–х років. – Полтава: АСМІ, 2005. – 630 с.
  19. Перевезій В. УАПЦ в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні // ТрибуНа. – 2003. – №9-10. – С. 34-36.
  20. Петрів І., Ткачук А. Перший Український Патріарх УАПЦ Степан Скрипник // Пам’ять століть. – 1998. – №2. – С. 14-32.
  21. Петрів І., Ткачук А. Мстислав – патріарх Київської і всієї України. – К., 1993.
  22. Саган О. Українське Православ’я – самобутнє явище християнського світу // Пам’ять століть. – 1998. – №2. – С. 46-68.
  23. Сверстюк Є. Патріарх Мстислав // Визвольний шлях. – 1999. – №3. – С. 268-271.
  24. Сверстюк Є. Святійший Патріарх Київський і всієї України Мстислав // Людина і світ. – 1990. – №12. – С. 10-14.
  25. Спадщина Святителя: Митрополити України // Слов’янське віче. – 1999. – №1. – с. 184-188.
  26. Степовий Д. Незабутні зустрічі // Пам’ять століть. – 1998. – №2. – С. 33-39.
  27. Табачник Д. Історія української дипломатії в особах. – К., 2004. – 659с.
  28. Ткачук А. Патріарх Мстислав при Симона Петлюру // Пам’ять століть. – 1999. - №3. – С. 100-108.
  29. Уткін О. Церква в українській діаспорі // Віче. – 1994 – №38. – С. 138-146.
  30. Феллер Мартен. Про наших великих духом. – Львів, 2001 – 71с.
  31. Франко І. Поза межами можливого // Вивід прав України. — Нью-Йорк, 1964. — С.144—145.

Узагальнюючі видання
  1. Бойко О. Нариси новітньої історії України (1985-1991 рр.) – К., 2004. – 506 с.
  2. Грищак Я. Й. Нарис історії України: формування модернізації української нації XIX – XX ст. – К., 1996. – 449с.
  3. Історії української культури. – К., 2000. – 657с.
  4. Крип’якевич І. Історія України. – Львів. – 1990. – 428 с.
  5. Лановик Б. Історія України. – К., 1999. – 539с.
  6. Новітня історія України (1900 – 2000): Підручник/ А. Г. Слісаренко, В. І. Гусєв та ін. – К.: Вища школа, 2000. – 663 с.
  7. Політична історія України XX століття. – К., 2005.- Т. 6. – 650 с.
  8. Українська суспільно-політична думка в 20 ст. – Т. 11. – К., 1983. – 643с.

Copyright © 2023. All rights Reserved.