Звіт про виконання програми мфв " Ініціативи в галузі охорони громадського здоров’я" міжнародний фонд "відродження"

Вид материала

Документы

Содержание Рік виконання Компонент: Паліативна Допомога Компонент: Моніторинг та Адвокація Компонент: Зменшення Шкоди (політичні зміни та адвокація) Компонент: Право та Охорона Здоров’я 2. Зміни в стратегії програми на 2008 рік Програма планує розпочати новий компонент “ Охорона здоров’я та Медіа” Менталітет і рівень обізнаності Конкуренція в громадському секторі Державний сектор Недержавний сектор

Подобный материал:

• Програма мфв «Посилення впливу громадянського суспільства» міжнародний фонд "відродження", 476.36kb.
• «Про результати діяльності галузі охорони здоров’я області за І півріччя 2011 року», 1982.64kb.
• Про результати роботи галузі охорони здоров’я в 2005 році, заходи щодо подальшого, 872.66kb.
• Кабінет Міністрів України Про хід виконання Загальнодержавної програми охорони та відтворення, 654.96kb.
• Звіт щодо охорони навколишнього середовища та охорони здоров’я І безпеки праці за 2011, 43.25kb.
• Про результати діяльності галузі охорони здоров’я в 2006р., заходи щодо подальшої, 819.12kb.
• Про виконання Державним управлінням охорони навколишнього, 564.07kb.
• Міністерство охорони здоров'я україни, 76.45kb.
• Заняття, 153.7kb.
• Програма Ініціативи в галузі охорони, 287.4kb.

	Звіт про виконання програми МФВ “Ініціативи в галузі охорони громадського здоров’я”		МІЖНАРОДНИЙ ФОНД “ВІДРОДЖЕННЯ”
Директор програми Координатор “Зменшення шкоди” Координатор “Право та охорона здоров’я”		Марія Савчук Олена Кучерук Марія Винницька
Рік виконання:		2007

Чинна стратегія “Ініціативи в галузі охорони громадського здоров’я” МФВ була затверджена восени 2006 року Правлінням МФВ, Дирекцією Мережевої Програми “Охорона Громадського Здоров’я” та ІВС Нью Йорк. Згідно зі стратегією, метою програми є сприяння реформуванню галузі охорони здоров’я через впровадження цілісної моделі захисту прав пацієнтів та сприяння впровадженню ефективних моделей профілактики ВІЛ/СНІДу, впровадження паліативної допомоги в Україні і здійснення моніторингу та адвокації щодо суспільно важливих питань громадського здоров’я.


Термін виконання стратегії: 2007-2009 рр.


Чотири основні компоненти стратегії, що залишаються незмінними й у 2008 році:

1. Паліативна Допомога
   
2. Моніторинг та Адвокація
   
3. Зменшення Шкоди
   
4. Право та Охорона Здоров’я
   

Станом на кінець червня 2007 року для досягнення мети/виконання стратегії здійснено такі заходи :

Компонент: Паліативна Допомога

• створено Міжвідомчу робочу групу з паліативної допомоги, участь фахівців та громадськості в розробці та впроваджені Національної Програми з надання паліативної допомоги населенню, розроблено нормативно-правові акти з організації надання паліативної допомоги;
  
• проведено аналіз потреб з паліативної допомоги серед населення України (презентація відбудеться у вересні 2007 р.), та розроблено рекомендації, на базі яких Міжвідомчою робочою групою МОЗ України буде розроблено законопроект щодо надання паліативної допомоги з чіткою перспективою направлення його до парламенту;
  
• розроблено курс з “Надання паліативної допомоги” для медичних працівників для подальшого впровадження на базі Національної Медичної Академії післядипломної освіти .
  

Компонент: Моніторинг та Адвокація

• сприяння розвитку організацій громадянського суспільства, які стали більш обізнаними у бюджетному процесі завдяки проведенню тренінгів та семінарів та стали спроможними проводити незалежний моніторинг бюджетів та витрат в сфері охорони здоров’я, навчилися узагальнювати й доносити ці результати до представників державних органів влади , далі планується проведення парламентських/громадських слухань, з метою донесення результатів моніторингу до широкої громадськості та до тих хто приймає рішення, ці групи будуть використовувати результати моніторингу для здійснення більш ефективного планування бюджетів на 2008 рік;
  
• розроблено посібник з проведення моніторингу бюджетів та витрат в сфері охорони здоров’я для НУО, в наступному році проводитимуться тренінги з його використанням;
  
• наступного року планується розробити рекомендації до бюджетного процесу в Україні;
  
• підтримано написання та подання Заявки від України до “Глобального Фонду з боротьби проти ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та малярії” на отримання коштів 7-ого раунду за компонентом “Туберкульоз”. Заявка була успішно подана на майже 95 млн. дол. США.
  

Компонент: Зменшення Шкоди (політичні зміни та адвокація)

• розроблено адвокаційну стратегію спільноти тих, кого безпосередньо торкнулась проблема вживання наркотиків;
  
• проведено другу Національну Конференцію зі Зменшення Шкоди від вживання ін’єкційних наркотиків, результати якої позитивно вплинули на впровадження замісної терапії в Україні та на розбудову адвокаційної спроможності тих, кого безпосередньо торкнулася проблема вживання наркотиків;
  
• підтримані та реалізуються адвокаційні ініціативи представників самоорганізацій споживачів наркотиків як на національному, так і на місцевому рівнях у наступних сферах: декриміналізація особистого вживання наркотиків, підвищення доступу до соціальних та медичних послуг, в тому числі до замісної терапії, адвокації доступу до адекватного лікування в тюрмах;
  
• проведено публічну кампанію, направлену на вирішення питань щодо впровадження замісної підтримуючої терапії із застосуванням метадону та підвищення рівня обізнаності загального населення щодо даної проблематики;
  
• реалізовано батьківську ініціативу направлену на відстоювання права доступу їх дітей (споживачів ін’єкційних наркотиків) до ефективного та якісного лікування, в тому числі в рамках програм замісної терапії;
  
• розроблено та офіційно затверджено навчальну програму Академії МВС з дотримання прав людини в контексті епідемій ВІЛ/СНІДу та вживання наркотиків.
  

Наразі потрібно та програмою планується посилення адвокаційних дій у сфері зменшення шкоди шляхом мобілізації споживачів наркотиків та їх батьків, покращення обізнаності про замісну терапію, як серед загального населення, так і серед фахівців, підвищення рівня правової захищеності споживачів.


Компонент: Право та Охорона Здоров’я

• розроблено методику оцінки та інтегральні індикатори дотримання прав пацієнтів на місцевому, регіональному і національному рівнях, які в подальшому можуть бути використані аналітичними центрами, правозахисними НУО, об’єднаннями пацієнтів для громадського моніторингу щодо дотримання зазначених прав і вивчення динаміки кількісних і якісних змін;
  
• проведено опитування громадської думки щодо дотримання прав пацієнтів на національному та регіональному рівнях, видано аналітичний звіт з висновками, розповсюджено серед депутатів Верховної Ради України, виконавчих органів влади, представників НУО та ЗМІ;
  
• підготовлено аналітичний документ «Аналітичний висновок про стан законодавства України про охорону здоров'я», видано і розповсюджено пам'ятку «Ваше право на медичну допомогу»; підготовлено і видано аналітичний звіт «Право на медичну допомогу в Україні, розроблено та опубліковано розділ по правам людини в сфері охорони здоров’я у щорічній доповіді правозахисних організацій по дотриманню прав людини; планується створення документального фільму по правам пацієнтів та способам їх захисту;
  

Започатковано та планується надалі розвивати:

• ініціативи, спрямовані на виявлення правопорушень щодо людей з проблемами психічного розвитку, надання їм практичної правової допомоги та представлення звітів щодо судових справ на громадських обговореннях, круглих столах, прес конференціях, які в свою чергу стимулюватимуть вдосконалення національного законодавства у сфері психіатричної допомоги та приведення його у відповідність міжнародним стандартам;
  
• проведення серії тренінгів з прав людини в сфері охорони здоров’я для керівників юридичних служб управлінь охорони здоров’я, головних лікарів лікувальних закладів, медичних працівників і викладачів системи освіти МОЗ України
  
• розробку навчального курсу “Права людини в сфері охорони здоров’я” для подальшого впровадження у медичних навчальних закладах;
  
• створення методичного посібника для практикуючих юристів із вичерпним переліком прав пацієнтів; законодавства, що регулює різні сфери медичного втручання та порядок надання медичної допомоги; алгоритм дій та окреслення правових підходів до захисту прав пацієнтів у цивільному, адміністративному та кримінальному законодавстві;
  
• діяльність міжвідомчої робочої групи МОЗ України за участі Інституту Уповноваженого з прав людини, Міністерства юстиції і Міністерства праці та соціальної політики щодо розробки проекту нормативно-правового акту (наказу МОЗ України), у якому розкриватиметься зміст прав, гарантованих пацієнтам чинним законодавством України, та визначатимуться механізми і алгоритм дій медичних працівників щодо дотримання прав пацієнтів;
  
• забезпечення участі громадськості у розгляді та експертизі проектів законодавчих та інших нормативно - правових актів у сфері охорони здоров’я, шляхом прийняття участі у засіданнях Дорадчої Ради при Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я та засіданнях Громадської Ради при МОЗ України;
  
• ведення стратегічних судових справ у сфері охорони здоров’я для зміни адміністративної та судової практики і подальшого захисту прав на належну реалізацію і захист прав людини і основних свобод у сфері охорони здоров’я;
  
• налагодження співпраці і впровадження спільних ініціатив між правозахисними НУО, юристами, об’єднаннями пацієнтів і медичними працівниками для спільного захисту і забезпечення прав людини у сфері охорони здоров’я;
  
• проведення круглих столів та інших публічних заходів для громадського обговорення шляхів реформування системи охорони здоров’я, становлення медичного права в Україні і належної реалізації прав пацієнтів;
  
• розробку та діяльність Інтернет порталу по правам пацієнтів/медичному праву для громадського обговорення питань прав людини у сфері охорони здоров’я, відкритих дискусій щодо законопроектів та нормативно-правових актів, надання необхідної інформації щодо практичного захисту прав пацієнтів, та для висвітлення діяльності Програми і обміну досвідом між партнерами.
  
• впровадження ініціатив, спрямованих на становлення самоврядування медичних працівників і розвиток відповідних професійних лікарських організацій, асоціацій та об’єднань, які покликані стимулювати більш ефективне забезпечення прав людини в сфері охорони здоров’я, як пацієнтів, так і медичних працівників.
  

2. Зміни в стратегії програми на 2008 рік:


Пропонується ввести компонент “Доступ до життєво необхідних лікарських засобів”


В Україні проблема доступності лікарських засобів, реформування системи ціноутворення, а також питання тендерів і державних закупівель стають дедалі гострішими. У 2007 році, після отримання результатів моніторингу державних бюджетів та витрат в сфері охорони здоров’я, стало зрозуміло, що планування бюджетів здійснюється неефективно, бюджет створюється не враховуючи потреби конкретних пацієнтів на місцях, спираючись на застарілі дані та неефективні системи розрахунків. Аналіз практики державних закупівель лікарських препаратів, що склалася протягом останніх років, свідчить про її неадекватність потребам надання якісної медичної допомоги громадянам .

Серед основних вад наявної практики можна назвати надмірну забюрократизованість процедур та відсутність ефективного контролю за проведенням закупок з боку найбільш зацікавлених категорій громадян — пацієнтів, що провокує численні та різноманітні зловживання.

Усе вищезазначене відбивається на громадянах України, суттєва частина яких через низьку доступність лікарських засобів позбавлені можливості ефективно вирішувати проблеми охорони власного здоров'я. Так, на сьогодні, Міністерством охорони здоров’я закуплено ліків та товарів медичного призначення на 0,4 % від бюджету. Ця фантастична цифра, станом на кінець першого півріччя, красномовно говорить сама за себе. З огляду на дану ситуацію, Програма вирішила підтримати новий компонент “Доступ до життєво необхідних лікарських засобів” спрямований на дослідження даної практики та висвітлення результатів для широкої громадськості, з метою зміни процесів державних закупівель.


Програма планує розпочати новий компонент “ Охорона здоров’я та Медіа”


Медіа-ініціативи в галузі охорони здоров’я” включають елементи наявні в усіх частинах Програми „Ініціативи в галузі охорони здоров’я”, а отже вони мають посилити Програму в цілому. Новий компонент щодо засобів масової інформації допоможе покращити усвідомлення громадськістю проблем у сфері охорони здоров’я, зменшити острах пацієнтів відстоювати свої права, боротися із забобонами та упередженістю, а також подолати стигму та дискримінацію вразливих щодо епідемії ВІЛ/СНІД груп населення.

3. Труднощі, що можуть гальмувати впровадження проектів
   

• Політичні фактори: нестабільність, зміна керівників в органах державної влади, зокрема у сфері охорони здоров’я (МОЗ, управління о/з на регіональному рівні в ОДА і МДА), брак політичної волі (головне – дій!) у реформуванні системи охорони здоров’я, недостатня увага до проблеми прав пацієнтів, часто гальмування реформ, розробки і прийняття нормативно-правових актів, лобіювання прийняття нормативних актів зацікавленими особами (які розробляють законопроекти, нормативно-правові акти для збереження власних інтересів, а не громадських); недостатня координація і співпраця між органами державної влади (між МОЗ, Міністерством праці і соціальної політики, Міністерством юстиції, що часто унеможливлює або ускладнює імплементацію нормативно-правових актів навіть при їх прийнятті одним із зазначених органів державної влади)
  
• Ресурси: недостатньо кваліфікованих юристів/ правозахисників, досвідчених у захисті прав людини в сфері охорони здоров’я;
  
• Людський фактор: “пасивність”, небажання/ страх пацієнтів вступати в конфронтацію з лікарями (навіть при завданій шкоді власному здоров’ю);
  
• Менталітет і рівень обізнаності: недостатнє розуміння медичною спільнотою необхідності знання та дотримання прав пацієнтів, низький рівень обізнаності пацієнтів щодо своїх прав та способу їх захисту; правовий нігілізм – зневіра у можливість захисту і відновлення порушених прав
  
• Ідеологічні / стратегічні: відсутність спільного бачення і підходів у “спеціалізованих” НУО до реформування системи охорони здоров’я і законодавчих шляхів покращення забезпечення прав пацієнтів; дисципліна “медичне право” ще досі не затверджена на національному рівні і часто не сприймається медиками та юристами, як окрема галузь;
  
• Конкуренція в громадському секторі між грантоотримувачами, що ускладнює відкритий обмін напрацюваннями, ідеями та досвідом різних організацій; відтак – низький рівень координації і співпраці між НУО – колегами по сфері;
  
• Корпоративність медичної галузі (між медичними працівниками)
  

3. Шляхи усунення перешкод
   

• підвищувати рівень обізнаності щодо прав пацієнтів та необхідності їх дотримання і захисту серед керівників сфери охорони здоров’я, загального населення, вразливих груп та окремих груп пацієнтів; серед юристів, правозахисників – щодо способів захисту; медичних працівників і головних лікарів – щодо необхідності дотримання цих прав та відповідальності в разі порушення;
  
• сприяти організації та діяльності міжвідомчих робочих груп із залученням усіх зацікавлених представників органів влади для спільної розробки і гармонізації нормативно-правових актів різних відомств та міністерств;
  
• проведення систематичного аналізу та узагальнення юридичної практики щодо регулювання питань у сфері охорони здоров’я та прав пацієнтів;
  
• поширювати інформацію про факти порушень прав пацієнтів та вдалі випадки захисту порушених прав;
  
• підтримувати спільні заходи між правозахисними і НУО – об’єднаннями пацієнтів, юридичними клініками, медичними працівниками із залучення представників органів влади;
  
• сприяти постійному обміну досвідом та інформацією між правозахисними організаціями, організаціями, що працюють з лікарями та пацієнтами, а також адвокатами;
  
• доносити інформації про правозахисні і організації пацієнтів, їхню діяльність та результати роботи до громадськості та органів влади.
  
• сприяти залученню громадськості до діяльності органів влади шляхом встановлення співпраці у робочих групах МОЗ, під час розробки нормативно-правових актів, на робочих засіданнях тощо;
  
• сприяти становленню “медичного права” в Україні як окремої галузі права та її впровадженню як навальної дисципліни для юристів і медичних працівників.
  

3. Партнери:
   

Представники державного та недержавного сектору, медичні працівники, юристи, адвокати і правозахисники, пацієнти і організації пацієнтів, ректори медичних та юридичних ВУЗів і закладів післядипломної освіти для медичних працівників, експерти в галузі медичного права.

• Державний сектор:
  

МОЗ України та відповідні структурні підрозділи, Управління охорони здоров’я при обласних та міських державних адміністраціях, зокрема юридичні відділи управлінь, Міністерство праці і соціальної політики, Мінфін та Мінекономіки, Міністерство юстиції, Міністерство освіти, ВР України – зокрема Комітет ВРУ з питань охорони здоров’я, Інститут Уповноваженого з прав людини та ін.

• Недержавний сектор:
  

НУО, що опікуються правами пацієнтів, організації та об’єднання пацієнтів, правозахисні організації, окремі юристи і адвокати, юридичні клініки, асоціації та спілки медичних працівників, громадські ради при органах державної влади.

• Медичні працівники:
  

Головні лікарі закладів охорони здоров’я різних форм власності, лікарі та медичні працівники середньої ланки.

• Програми:
  

Мережева програма та програми МФВ, зокрема Програма “Верховенство права”, Європейські програми – Програма “Схід-Схід: Партнерство без кордонів“, Програма “Засоби масової інформації” .