Geum.ru

Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний університет медичний інститут кафедра нейрохірургії та неврології затверджую

Вид материалаДокументы

Содержание


Перелік практичних навичок та завдань, оволодіння якими здійснюється впродовж вивчення модулів
Тематичний план самостійної роботи студентів (СРС) та її контроль в модулі.
Вид контролю
Самостійне опрацювання тем, які не входять до плану аудиторних занять
Підготовка до підсумкового модульного контролю
12. Методичне забезпечення дисципліни
13. Форми контролю
Максимальна кількість балів
РАЗОМ сума балів
Тради-ційна оцінка
Структура підсумкового модульного контролю з дисципліни «НЕЙРОХІРУРГІЯ»
Огляд конкретного хворого
85 та більше
Подобный материал:
1   2   3   4



Перелік практичних навичок та завдань, оволодіння якими здійснюється впродовж вивчення модулів
  • Провести клінічний огляд нейрохірургічного хворого та оцінити його загальний стан, визначити план обстеження.
  • Оцінити дані допоміжних методів дослідження (рентгенографія черепа, хребта, огляд окуліста, ЕХО, ЕЕГ, УЗДГ, комп’ютерна томографія, МРТ, ангіографія та ін.).
  • Надати невідкладну допомогу хворим з гострою ЧМТ, травмою хребта, спинного мозку та периферичних нервів, гострими проявами захворювань судин головного мозку.
  • Надати невідкладну допомогу при синдромі внутрішньочерепної гіпертензії.
  • Надати невідкладну допомогу хворим з дисфункцією лікворного шунта.
  • Вивести хворого з епілептичного статусу.
  • Провести місцеву блокаду при різко вираженому больовому синдромі.
  • Провести люмбальну пункцію, ліквородинамічні проби, оцінити отримані дані.
  • Провести тимчасову зупинку кровотечі при різних видах травми нервової системи: пальцеве прижаття судин на протязі, накладання джгута і т.ін.
  • Провести іммобілізацію при ушкодженнях хребта
  • Накласти асептичну пов’язку при різних видах травми нервової системи.
  • Провести первинну хірургічну обробку ран м’яких тканин голови.
  • Оформити історію хвороби, лікарняний лист, рецепт.


Тематичний план самостійної роботи студентів (СРС) та її контроль в модулі.

№

п/п.
ТЕМА
Кіль-кість годин
Вид контролю

1.
Підготовка до практичних занять – теоретична підготовка та опрацювання практичних навичок
10
Поточний контроль на практичних заняттях

2.

Самостійне опрацювання тем, які не входять до плану аудиторних занять:

  1. АБСЦЕСИ ГОЛОВНОГО І СПИННОГО МОЗКУ, ЕПІДУРИТИ. Етіологія абсцесів головного і спинного мозку. Клініка абсцесів головного мозку різної локалізації. Діагностика абсцесів головного і спинного мозку. Значення допоміжних методів обстеження в діагностиці цієї патології. Принципи хірургічного лікування абсцесів головного і спинного мозку та епідуритів. Профілактика абсцесів головного та спинного мозку
  2. Вади розвитку головного і спинного мозку. Класифікація. Клініка. Діагностика. Допоміжні методи діагностики вад розвитку головного і спинного мозку. Пренатальна діагностика. Покази до хірургічного лікування і його принципи. Відновне лікування хворих в післяопераційному періоді. Реабілітація та реадаптація хворих з вадами розвитку головного та спинного мозку. Профілактика вад розвитку головного і спинного мозку.



  1. ОСТЕОХОНДРОЗ. Етіопатогенез. Епідеміологія. Класифікація. Клініка, діагностика, лікування. Показання до хірургічного лікування. Принципи сучасних методів хірургічного лікування та профілактики остеохондрозів.



  1. Функціональна та відновна нейрохірургія. Хірургія болю. Принципи стереотаксичних операцій. Показання до їх застосування при захворюваннях головного мозку. Основні принципи та покази до хірургічного лікування епілепсії, паркінсонізму, дитячого церебрального параліча та ін. Принципи відновної нейрохірургії. Основні види хірургічних втручань, які використовуються у відновній нейрохірургії. Перспективи розвитку функціональної та відновної нейрохірургії. Поняття про невгамовні больові синдроми. Механізми формування основних больових синдромів. Класифікація. Клініка. Діагностика. Диференційна діагностика. Невідкладна допомога при невралгії трійчастого нерва, каузалгії, фантомному та ампутаційному больовому синдромах. Покази до хірургічного лікування больових синдромів і його принципи. Реабілітація і соціальна реадаптація хворих із невгамовними больовими синдромами.
3
Підсумковий модульний контроль

3.

Підготовка до підсумкового модульного контролю
2
Підсумковий модульний контроль

РАЗОМ
15





Рекомендовані теми рефератів з нейрохірургії
  1. Дифузне аксональне ушкодження головного мозку.
  2. Черепно-мозкова травма при алкогольному сп’янінні.
  3. Черепно-мозкова травма новонароджених.
  4. Сучасні методи лікування пухлин головного мозку.
  5. Гідроцефалія ( діагностика, лікування).
  6. Краніофарінгіоми (діагностика, лікування).
  7. Значення МРТ в нейроонкології.
  8. Роль стереотаксичного методу в нейрохірургії.
  9. Нейротрансплантологія.
  10. Хірургія болю.
  11. Сучасний підхід до хірургічного лікування травми хребта і спинного мозку.
  12. Відновна нейрохірургія.
  13. Малоінвазивні методи в нейрохірургії.
  14. Пологове ушкодження плечового сплетення.
  15. Офтальмологічні прояви нейрохірургічної патології.
  16. Особливості клініки, діагностики та лікування остеохондрозу шийного відділу хребта.
  17. Урологічні ускладнення при хребетно-спиномозковій травмі. Їх профілактика та лікування.
  18. Неспецифічні запальні процеси головного та спинного мозку. Клініка, діагностика, лікування.
  19. Патологія судин головного мозку, що супроводжується гострими порушеннями мозкового кровообігу.
  20. Поєднана ЧМТ. Особливості сортування хворих та надання їм допомоги на різних етапах.
  21. Вроджені вади розвитку ЦНС та їх хірургічне лікування
  22. ДЦП. Клініка, діагностика, хірургічне лікування.


4.8. Перелік ТЕОРЕТИЧНИХ питань для підсумкового контролю.
  1. Етапи розвитку вітчизняної та зарубіжної нейрохірургії.
  2. Значення допоміжних методів дослідження в діагностиці та розробці патогенетично обґрунтованого лікування захворювань центральної нервової системи.
  3. Краніографія. Вогнищеві та гіпертензійні ознаки органічних захворювань головного мозку.
  4. Вентрикулографія. Покази, протипокази, техніка виконання.
  5. Церебральна ангіографія. Покази, протипокази, техніка виконання.
  6. Церебральна ангіографія. Види, значення цього методу в розвитку нейрохірургії.
  7. Ехоенцефалографія та її значення в діагностиці органічних захворювань головного мозку.
  8. Електроенцефалографія та її значення в діагностиці органічних захворювань головного мозку.
  9. Лікворологічні та ліквородинамічні дослідження в діагностиці захворювань центральної нервової системи.
  10. Мієлографія. Покази, протипокази, техніка виконання.
  11. Рентгенографія хребта і роль цього методу дослідження в діагностиці захворювань спинного мозку та хребта.
  12. Порівняльна оцінка інформативності допоміжних методів обстеження в діагностиці нейрохірургічних захворювань.
  13. Значення офтальмологічного обстеження в діагностиці захворювань головного мозку.
  14. Комп’ютерна томографія і роль цього методу дослідження в діагностиці нейрохірургічних захворювань.
  15. Магніто-резонансна томографія і роль цього методу дослідження в діагностиці нейрохірургічних захворювань.
  16. Радіоізотопні дослідження та їх роль в нейрохірургії.
  17. Класифікація черепно-мозкової травми. (ЧМТ).
  18. Внесок М.І.Пирогова у розробку різних питань черепно-мозкової травми.
  19. Закрита черепно-мозкова травма. Класифікація. Види травматичних ушкоджень черепа та головного мозку.
  20. Надання медичної допомоги хворому із закритою та відкритою черепно-мозковою травмою на догоспітальному етапі.
  21. Струс головного мозку. Патоморфологія. Клініка, діагностика, лікування.
  22. Забиття головного мозку. Патоморфологія. Клініка, діагностика, лікування.
  23. Стиснення головного мозку. Клініка, діагностика, лікування.
  24. Епідуральні гематоми. Клініка, діагностика, лікування.
  25. Субдуральні гематоми. Клініка, діагностика, лікування.
  26. Методи хірургічного лікування хворих з гострими, підгострими, хронічними субдуральними гематомами.
  27. Субдуральні гідроми. Клініка, діагностика, лікування.
  28. Внутрішньомозкові гематоми. Клініка, діагностика, лікування.
  29. Внутрішньошлункові гематоми. Клініка, діагностика, лікування.
  30. Переломи кісток черепа при закритій черепно-мозковій травмі. Класифікація. Методи діагностики переломів кісток черепа.
  31. Покази до операції при переломах кісток черепа. Основні принципи операцій.
  32. Допоміжні методи дослідження та послідовність їх застосування в діагностиці черепно-мозкових травм.
  33. Способи пластики дефектів твердої мозкової оболонки та черепа при закритій черепно-мозковій травмі.
  34. Відкрита черепно-мозкова травма. Класифікація, діагностика, невідкладна допомога.
  35. Особливості надання першої медичної допомоги хворим з відкритою черепно-мозковою травмою на догоспітальному етапі.
  36. Послідовність застосування допоміжних методів діагностики при відкритих черепно-мозкових травмах.
  37. Первинна хірургічна обробка та її строки при відкритій ЧМТ. Методи видалення сторонніх тіл із мозкової речовини.
  38. Комбінована та поєднана ЧМТ, особливості надання невідкладної медичної допомоги.
  39. Родова ЧМТ. Частота, клініка, діагностика. Покази до нейрохірургічного лікування, його принципи.
  40. Ранні та пізні ускладнення при відкритій ЧМТ. Покази до хірургічного лікування, профілактика ускладнень.
  41. Вогнепальні поранення черепа і головного мозку. Класифікація, клініка, невідкладна допомога.
  42. Методи видалення сторонніх тіл із мозкової речовини при відкритій ЧМТ.
  43. Післятравматична епілепсія та методи виведення хворих з епістатусу.
  44. Відновлювальне лікування у найближчі та віддалені строки після ЧМТ.
  45. Шкідливий вплив алкоголю та паління на відновлення порушених функцій мозку у хворих, що перенесли черепно-мозкову травму.
  46. Пухлини головного мозку.
  47. Гіпертензійний синдром, основні патологічні механізми його формування. Клініка, діагностика, невідкладна допомога.
  48. Допоміжні методи діагностики пухлин головного мозку в нейрохірургічній клініці.
  49. Вогнищеві симптоми при пухлинах головного мозку.
  50. Методи лікування хворих з пухлинами головного мозку.
  51. Покази до хірургічного лікування хворих з пухлинами головного мозку. радикальні та паліативні операції при пухлинах головного мозку.
  52. Комбіноване лікування хворих з пухлинами головного мозку.
  53. Патологія судин головного мозку. Класифікація, клініка, діагностика, невідкладна допомога.
  54. Сучасні можливості нейрохірургічного лікування судинних захворювань головного мозку.
  55. Ішемічні інсульти як прояв патології судин головного мозку. Етіопатогенез. Частота. Клініка, діагностика, невідкладна допомога. Покази до хірургічного лікування, його принципи.
  56. Геморагічні інсульти як прояв патології судин головного мозку. Етіопатогенез. Частота. Класифікація, клініка, діагностика, невідкладна терапія. Покази до хірургічного лікування, його принципи.
  57. Диференційний діагноз патології судин головного мозку з іншими органічними враженнями головного мозку.
  58. Вади розвитку головного і спинного мозку. Класифікація, клініка, діагностика. Покази до хірургічного лікування, його принципи.
  59. Гідроцефалія. Класифікація. Етіопатогенез. Клініка, діагностика. Покази до хірургічного лікування та його принципи.
  60. Абсцеси головного мозку. Класифікація, клініка, діагностика, невідкладна допомога. Покази до хірургічного лікування та його принципи.
  61. Функціональна нейрохірургія. Стереотаксичний метод у нейрохірургії, покази до його застосування.
  62. Нейрохірургічне лікування паркінсонізму.
  63. Нейрохірургічне лікування ДЦП ( дитячого церебрального паралічу) та інших екстрапірамідних гіперкінезів.
  64. Епілепсія. Етіопатогенез. Діагностика. Виведення хворого з епістатусу. Покази до хірургічного лікування, його принципи.
  65. Пухлини спинного мозку. Класифікація, клініка, діагностика.
  66. Клініка екстрамедулярних пухлин спинного мозку.
  67. Клініка інтрамедулярних пухлин спинного мозку.
  68. Допоміжні методи діагностики пухлин спинного мозку.
  69. Роль ліквородинамічних та лікворологічних досліджень у діагностиці пухлин спинного мозку.
  70. Нейрохірургічне лікування хворих із пухлинами спинного мозку.
  71. Комбіноване лікування хворих із пухлинами спинного мозку. Профілактика ускладнень. Відновлювальне лікування.
  72. Остеохондроз. Класифікація. Етіопатогенез. Клініка, діагностика, покази до хірургічного лікування.
  73. Клініка остеохондрозу шийного відділу хребта.
  74. Клініка остеохондрозу попереково-крижового відділу хребта.
  75. Диференційований підхід до консервативного та нейрохірургічного лікування патології міжхребцевих дисків.
  76. Основні методи нейрохірургічного лікування хворих з патологією міжхребцевих дисків.
  77. Травматичні ушкодження хребта та спинного мозку. Класифікація, клініка, діагностика.
  78. Перша допомога та транспортування хворих із травматичними ушкодженнями хребта та спинного мозку.
  79. Нейрохірургічні операції при закритих ушкодженнях хребта та спинного мозку.
  80. Відкриті ушкодження хребта та спинного мозку. Принципи хірургічного лікування.
  81. Ранні та пізні ускладнення при травмах хребта і спинного мозку та їх профілактика.
  82. Відновлювальне лікування при травматичних ушкодженнях хребта та спинного мозку.
  83. Травматичні ушкодження периферичних нервів. Класифікація, клініка, діагностика.
  84. Особливості первинної обробки ран при відкритих ушкодженнях периферичних нервів.
  85. Нейрохірургічне лікування травматичних ушкоджень периферичних нервів.
  86. Больові синдроми (каузалгії, ампутаційні болі, фантомні болі). Клініка, діагностика, невідкладна допомога.
  87. Невралгії трійчастого нерва. Етіопатогенез. Принципи нейрохірургічного лікування.
  88. Принципи інтенсивної терапії при лікуванні нейрохірургічних хворих.



12. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

12.1 Методичні розробки практичних занять для викладачів

12.2 Методичні розробки практичних занять для студентів

12.3 Методичні розробки для самостійної підготовки студентів

12.4 Перелік технічних засобів навчання, наочних посібників та методичних матеріалів з контролю знань студентів, які використовуються кафедрою при проведенні навчального процесу.

№№
п/п
Найменування обладнання та технічних засобів
Де застосовується
Кількість

1
Мультимедійний проектор
Лекції
1

5
Навчальні таблиці
Лекції

Практичні заняття
45

6
Рентгенограми хворих, КТ-, МРТ-, ангіо-грами
Практичні заняття

більше 100

7
Сучасне обладнання для діагностики нейрохірургічної патології, що належить клінічній базі
Практичні заняття




12.5. Білети, тести для оцінки вихідного та кінцевого рівня знань. Набір ситуаційних задач до кожного тематичного заняття.


13. ФОРМИ КОНТРОЛЮ


РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ПРИСВОЮВАНИХ СТУДЕНТАМ в модулі.


№ за поряд-ком
Модуль 1

(поточна навчальна діяльність)
Максимальна кількість балів

Змістовий модуль 1


Тема 1
12


Тема 2
12


Тема 3
12


Тема 4
12


Тема 5
12

Змістовий модуль 2


Тема 6
12


Тема 7
12


Тема 8
12


Тема 9
12

Разом змістові модулі
120

Підсумковий модульний контроль
80

РАЗОМ сума балів
200


Студент допускається до підсумкового модульного контролю при умові виконанні вимог навчальної програми та в разі, якщо за поточну навчальну діяльність він набрав не менше 72 балів.


Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно до конкретних цілей теми, під час індивідуальної роботи викладача зі студентом для тих тем, які студент опрацьовує самостійно і вони не входять до структури практичного заняття. Для оцінки рівня підготовки студентів застосовуються: усне опитування, письмове тестування, розв’язування ситуаційних задач, контроль практичних навичок та умінь.

Максимальна кількість балів, що присвоюється студентам під час засвоєння модулю (залікового кредиту) – 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність – 120 балів, за результатами модульного підсумкового контролю – 80 балів.


Оцінювання поточної навчальної діяльності:

При засвоєнні кожної теми модуля за поточну навчальну діяльність студента виставляються оцінки за 4-х бальною традиційною шкалою, які потім конвертуються у бали в залежності від кількості тем у модулі. В програмі застосована така система конвертації традиційної системи оцінки у бали:


Тради-ційна оцінка
Конвертація у бали

“5”
24

“4”
20

“3”
16

“2”
0


Максимальна кількість балів, яку може набрати студент під час вивчення модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “5” на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу і дорівнює 120 балам.

Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент під час вивчення модуля вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “3”, на кількість тем у модулі.


Вага кожної теми в межах одного модуля однакова і визначається кількістю тем в модулі.

Оцінку „5” (відмінно) — виставляють студенту, який глибоко засвоїв програмний матеріал, вичерпно, послідовно, грамотно та методично його викладає, у відповіді якого тісно пов’язані теорія з практикою. При цьому студент не вагається з відповіддю при видозміні завдання, вільно справляється з задачами та питаннями другого та третього рівня оцінки знань, виявляє знайомство з монографічною літературою, вірно обгрунтовує прийняте рішення, володіє елементами лікарської техніки, різносторонніми навичками та прийомами виконання практичних робіт. Практичні навички виконує без помилок, вміє в професійній діяльності ефективно використовувати набуті знання.

Оцінку „4” (добре) — виставляють студенту, який твердо знає програмний матеріал, грамотно та за суттю викладє його, який не допускає істотних неточностей у відповідях на запитання та виконанні необхідних практичних навичок.

Оцінку „3” (задовільно) — виставляють студенту який має знання лише основного матеріалу, але не засвоїв його деталей, допускає неточності, недостатньо правильні формулювання, порушення послідовності викладення матеріалу, зазнає труднощів у виконанні практичних робіт або виконує їх з помилками, з помилками вирішує ситуаційні задачі третього рівня контролю знань.

Оцінку „2” (незадовільно) — виставляють студенту, який не знає значної частини програмного матеріалу, допускає суттєві помилки, невпевнено виконує практичні роботи або виконує їх з істотними помилками, не вирішує завдання ІІ-ІІІ рівня контролю знань.


Оцінювання самостійної роботи:

Оцінювання самостійної роботи студентів, яка передбачена під час вивчення ними теми, що виноситься на практичне заняття, здійснюється під час поточного контролю засвоєння теми на відповідному аудиторному занятті.

Оцінювання самостійної роботи студентів щодо засвоєння тем, які не виносяться на аудиторні навчальні заняття, контролюється під час підсумкового модульного контролю.


Оцінювання індивідуальної самостійної роботи:

Кількість балів за індивідуальну самостійну роботу студента (СРС) вираховується як різниця між максимальною кількістю балів за поточну навчальну діяльність (120 балів) і максимальною кількістю балів за поточну успішність студента при засвоєнні тем модуля. Бали за індивідуальну СРС нараховуються лише при успішному її захисті.


Модульний підсумковий контроль:

Підсумковий модульний контроль здійснюється після завершення вивчення всіх тем модуля на останньому контрольному занятті з модуля.

До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали всі види робіт, передбачені навчальною програмою, та під час вивчення модуля набрали кількість балів, не меншу за мінімальну.

Форма проведення підсумкового модульного контролю є стандартизованою і включає контроль теоретичної і практичної підготовки (комп’ютерне тестування студентів, усне опитування, розв’язання ситуаційних задач та тестових завдань для ліцензійного іспиту Крок-2, контроль оволодіння практичними навичками біля ліжка хворого).

Структура підсумкового модульного контролю з дисципліни «НЕЙРОХІРУРГІЯ»

№

п/п
Форми контролю викладачем
Кількість балів (макс.)

1
Відповідь на 2 „ключових питання” (по одному питанню з кожного змістового модулю).
30

2
Розв’язання тестів (тестових запитань з кожного змістового модулю).
20

3
Розв’язання ситуаційної задачі.
20

4
Огляд конкретного хворого:

Збирання скарг, анамнезу захворювання та їх оцінка.

Огляд пацієнта, збирання інформації про загальний стан пацієнта та його аналіз.
  • Фізікальне обстеження хворого, аналіз отриманої інформації.
  • Виділення провідного синдрому, постановка найбільш вірогідного попереднього або синдромного діагнозу основного захворювання, його ускладнення, супутньої патології.
  • Складання плану обстеження.
  • Оцінка результатів лабораторних та інтерпретація результатів інструментальних методів дослідження.
  • Диференційна діагностика з урахуванням даних лабораторних та інструментальних досліджень.
  • Визначення принципів лікарської тактики.
  • Визначення прогнозу у даного хворого.
  • Рекомендації зміни образу життя /при необхідності/.
  • Ведення медичної документації /написати довідку про перебування в стаціонарі, лист хвороби, виписку з історії хвороби, направлення на консультацію в інший стаціонар, елементи історії хвороби, рецепти на медичні препарати /.
  • Участь у дискусії при обговоренні хворого.
10

Загальна кількість балів (макс.)
80

Примітка:
  1. Неправильна відповідь на 2 ключові питання, незадовільне розв’язання тестів, ситуаційних задач є підставою до незадовільної оцінки.
  2. Ключові питання — сучасна класифікація, особливості клініки, диференційна діагностика, лікувальна тактика на етапах госпіталізації (на дому, поліклініці, кареті швидкої допомоги), ускладнення захворювання.

3. Оцінка результатів тестового контролю проводиться за бальною системою

наступним чином:


ОЦІНКА
% вірних відповідей

«Відмінно»
85 та більше

«Добре»
70-84

«Задовільно»
55-69

«Незадовільно»
менше 55



  1. Оцінка з дисципліни виставляється як середня з оцінок за модулі, на які структурована навчальна дисципліна; та визначення коефіцієнту кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю.