Geum.ru

Спецкурс для студентів вищих навчальних

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   57
/ і ома ч про і мі ом ,4)03 та 2004 рр. Вони вида­ні м ім.рі ми . і і 11 еін і ііііиміпм і і .пі населення, шлюбність,

нмміннм мій н м і и /ііід 11 мі е меннм І ІІого м 11111 ■ І ознаки та ін.

1 І н І 11" і.мім.III І і і п ері.і /III III тричмої демографіїщоріч­ні ті * інііи і* рм і і.іі у "ІІ.И елеііпя України», розпочаті з

ІЧМр І і мі н 1111 їй і. 11,, ч и,типи,і робота з підготовки до друго-

і м Ні і-Н' і і « і і и 'рент у населення, який планується провес-

і н у «МИ І р

Українці на земній кулі
  1. Населення світу.
  2. Українці у світі.
  1. Учені не дійшли згоди стосовно того, де і коли мавпа перетво­рилася на людину, тобто стала «Ьото заріепз», та чи було це взага­лі. Вважається, що це відбулося приблизно 50 тис. років тому, а 35 тис. років тому вона вже мешкала майже в усіх сприятливих для життя частинах світу. Інших поглядів дотримуються представ­ники основних релігій; християни, мусульмани, буддисти тощо.

Перші досить приблизні свідчення про кількість населення світу маємо з VII тисячоліття до нашої ери. На той час на земній кулі було не більше 10 млн. осіб. На початку нашої ери населення світу становило 200--250 млн. осіб, у тому числі на території коли­шньої Росії мешкало приблизно 5 млн. осіб—2,5-2,7% світової "їх кількості. У 1000 р. землян стало 250-300 млн. осіб, а 1500 р.— 400-500 млн. осіб. Наскільки ці дані відповідають дійсності, важ­ко сказати з певністю. Однак незважаючи на те, що людина, осо­бливо в давні часи, була майже повністю залежною від стихійних потрясінь, масових епідемій, воєн тощо, можна стверджувати, що загальна кількість людства зростала досить швидкими темпами.

НаприкінціХУІІст.натериторії Росіїмешкали 20-25 млн. осіб, у 1800 р.—40-45 млн. осіб, а за першим Всеросійським переписом— 128,2 млн. осіб (у сучасних межах—124,6 млн. осіб). У таблиці 1 наведено кількість населення світу у ХУІІІ-ХХ ст., а також його поділ за регіонами.

Перш ніж перейти до аналізу наведених даних, слід розгляну­ти, які причини, крім природних, впливають на зміни загальної кількості людства та розташування його у регіонах. Сюди нале­жать:

—світові та регіональні війни;

—голод, який охоплював країни і навіть цілі регіони;

—епідемії, пандемії;

—низький рівень медичного обслуговування населення;

—соціально-економічні та політичні умови життя;

—зміни кордонів;

—рівень загальної культури;

—релігія;

—екологія, у тому числі екологічні катастрофи та ін.

Навіть сьогодні, на початку XXI ст. важке економічне стано­вище у регіонах та країнах, як правило, є наслідком багатоліт­нього колоніального та напівколоніального минулого, низької ефективної соціально-економічної й екологічної системи, а не наслідком зростання кількості населення.

У досліджуваний нами період історія знає випадки, коли в де­яких країнах і регіонах складалися такі умови, що зростання кількості населення не сприяло розвитку суспільства. У цих краї­нах застосовувалися заходи, спрямовані на гальмування приро­сту населення (йдеться про країни Африки, Азії, Індію та Китай). Також були випадки, коли нестача населення гальмувала розви­ток країн. Це стосується європейських країн після Першої і особ­ливо Другої світових воєн (Чехо-Словаччина, Франція), у яких вживали заходів щодо збільшення кількості населення. Сюди на­лежать і країни, які тимчасово були окуповані німецько-фашист­ськими загарбниками, у тому числі Білорусь, Україна, Молдова, області Російської Федерації (див. таблицю 1).

Але навіть у найскладніші часи досліджуваного періоду за­гальна кількість населення світу безперервно зростала. З 1750 р. до 1800 р. населення світу збільшилося з 728 млн осіб до 952 млн— на 224 млн. (+30,8%). За наступні 50 років воно зросло ще на 295 млн. осіб (+31%). Збільшилася загальна кількість населення усіх частин світу. З огляду на те, що темпи зростання кількості населення різних частин світу за цей час були відмінні, змінилася питома вага їх населення у людності світу. Зросла питома вага населення Європи, але найбільше—Америки (відповідно на 0,4% і 2%), натомість частка Азії та Африки знизилася на 1,7% і 0,7%. Такі зрушення стали наслідком низького економічного рівня та розвитку медицини. На це також впливали епідемії, голод та міс­цеві війни. Відносно значне зростання населення Америки мож­

на пояснити швидкими темпами розвитку економіки (особливо США), а також міграцією на ці землі населення Європи та Африки,

Зазначені тенденції першої половини XIX ст. щодо зміни чисель­ності населення світу і його частин мали місце і в другій полови­ні XIX ст. На мою думку, причини були ті ж самі, що і в поперед­ній період. Загальна кількість населення світу зросла на 409 млн. осіб (на 32,8%). Світові темпи зростання населення збільшили на­селення Європи на 145 млн. осіб (на 51,8%), Америки—на 80 млн. осіб (на 123,1%). Досить повільно зростала кількість населення Азії—на 160 млн. осіб (на 20,3%) і Африки—на 20 млн. осіб (18,2%).

За 1900-1950 рр. населення земної кулі збільшилося ще на 865 млн. осіб (на 52,2%). Як і раніше, продовжувала зростати кіль­кість населення всіх частин світу. На відміну від попереднього періоду, середньорічні темпи зростання продовжувалися: в Аме­риці—на 194 млн. осіб (133,8%), в Африці—вперше за сто п’ятде­сят років—на 91 млн. осіб (70%).

Вперше за згаданий період населення Європи зросло на 122 млн. осіб (28,7%). На темпи зростання кількості населення окремих частин світу вплинули Перша і Друга світові війни, від яких най­більше постраждала Європа. Війни також вплинули на населен­ня Азії. Якщо за роки Першої світової війни загинуло понад 10 млн. осіб, то за роки Другої—понад 60 млн. осіб (якщо ж ми станемо свідками Третьої, то її наслідки важко передбачити—це може бути світова катастрофа). Протягом цього періоду особливо швидкими темпами зростала кількість населення Америки, ос­кільки воно брало найменшу участь у війнах. За роки Другої світової війни на території США було скинуто лише одну бомбу на штат Орегон, від якої внаслідок паніки загинуло 6 осіб. В США у боях Другої війни загинуло понад 400 тис. осіб, тоді як в Украї­ні—8,5 млн. осіб, в СРСР—понад 27 млн. осіб. За роки війни еконо­міка США продовжувала розвиватися, розширюючи ринки збуту своїх товарів, збільшуючи свій економічний і політичний вплив на всі країни світу. Ідеологію ставлення правлячих кіл до Другої сві­тової війни чітко висловив на її початку тодішній віце-президент США (і її майбутній президент) Гаррі Трумен: «Якщо буде перема­гати Німеччина, то ми допоможемо Росії, якщо буде перемагати Росія, ми допоможемо Німеччині, і хай вони нищать одна одну».

У другій половині XX ст. продовжувала зростати загальна кіль­кість населення світу. Особливість цього періоду полягає в тому, що в ці часи не було таких потрясінь, як світові війни. Завершував­ся процес розвалу колоніальної системи імперіалізму. На земній кулі досить успішно розвивалися колишні колонії і напівколонії. Організація Об’єднаних Націй прагнула організувати допомогу в розвитку країнам, раніше залежним від розвинених держав, а також у боротьбі з голодом, спалахами епідемій тощо. У ці часи простежуємо і нові явища. Нечуваних розмірів досягли темпи зрос­тання населення світу. Його кількість збільшилася з 2521 млн. осіб до 6055 млн. осіб, тобто на 3534 млн. осіб. Вперше за такий пе­ріод воно зросло більш ніж удвічі.

Характерною особливістю цього періоду є сповільнення зрос­тання кількості населення Європи—на 182 млн. осіб (на 33,3%). Більше того, уряди деяких країн (зокрема Франції, Чехословач- чини) вживають заходів для стимулювання народжуваності. На жаль, розпочалося скорочення населення і в Україні. З 1992 р. до 2001 р. кількість населення країни скоротилася з 52,2 млн. осіб до
  1. млн. осіб, тобто на 3,7 млн. осіб (7,1%). Оскільки в нашій кра­їні не було вжито рішучих заходів щодо подолання цього нега­тивного явища, воно продовжилося і в наступні роки. Наприкін­ці 2009 р. в Україні вже мешкало менше ніж 46 млн осіб. На відміну від Європи, продовжувала зростати кількість населення Азії—на 2281 млн. осіб (162,6%), Африки—на 563 млн. осіб (254,8%) й Америки—на 490 млн. осіб (144,5%). Швидкі темпи природного зростання населення в Індії і Китаї змусили уряди цих країн вжи­вати заходів щодо обмеження народжуваності, однак вони не да­ли істотних результатів. Тому на сьогодні кількість населення Китаю сягає 1 300 млн. осіб, Індії—понад 1 млрд. осіб, а разом во­ни становлять майже 35,4% населення світу.

Швидке зростання кількості населення у згаданих трьох части­нах світу спричинило істотні зміни у співвідношенні його роз­ташування на земній кулі. Питома вага населення Європи за п’ят­десят років у світі знизилася на 9,7% і становила лише 12%. За рахунок цього частка населення Азії зросла на 5,2% (до 60,8%), Африки—на 4,2% (до 12,9%), Америки—лише на 0,4% (до 13,8%). Слід звернути увагу на той факт, що причини виникнення двох світових воєн у XX ст. були значною мірою схожі. Головна з них— зростання економічного потенціалу країн—ініціаторів воєн. Во­ни вважали, що поділ світу на сфери впливу між країнами не від­повідає на той час їхньому економічному потенціалу і прагнули перерозподілити вже поділений світ на сфери економічного і полі­тичного впливу. Ініціатор Другої світової війни Гітлер прямо за­являв, що причиною йогоагресивнихнамірів є нестачажиттєвого простору для населення Німеччини. Майже аналогічне питання порушували деякі керівні кола Японії. Різні тенденції простежу­ємо протягом XX ст. Якщо у першій його половині має місце продов­ження зниження кількості населення Європи та Азії і зростання населення Африки і особливо Америки, то у другій половині зни­ження частки населення Європи набуває катастрофічного розвит­ку—воно становить лише 12% (>9,7%), і це лише за п'ятдесят ро­ків, уповільнюються також темпи зростання населення Амери­ки—13,8% (+04), а Азії та Африки, навпаки, пришвидшуються (як­що у 1950 р. на них припадало 63,6%, то у 2000 р.—73,7%).

На початку другої половини XX ст. питання про перерозподіл між країнами територій на порядок денний поставило керівни­цтво Китаю. Воно запропонувало Радянському Союзу віддати в оренду на п’ятдесят років частину Сибіру, яка не освоєна. Адже в Китаї через швидкі темпи зростання населення відчувається гострий попит на землю.

Розглянуте нами питання про зміни кількості населення сві­ту і розташування його на земній кулі протягом останнього двохсотліття дає підстави для виявлення окремих тенденцій, закономірностей, гіпотез і рекомендацій. Загальною закономір­ністю у змінах кількості населення світу є безперервне зростан­ня цього показника. Оскільки вплив згаданих факторів у різних частинах світу був не однаковий, то й темпи збільшення кількос­ті населення маємо різні. За перші сто років (1800-1900 рр.) простежується зростання не лише абсолютної кількості насе­лення Європи, а й його питомої ваги—з 22,1% до 25,6%, це та­кож стосується й Америки—з 3,2% до 8,8%. За цей період від­носно повільне зростання кількості населення Азії та Африки відобразилося на зменшенні його питомої ваги у світі—з 74,5% до 65,2%.