Енергетична стратегія України на період до 2030 року ІІ

Вид материала

Документы

Содержание 15.1.3. Удосконалення правового регулювання у сфері обліку енергоресурсів Xvi. висновки 16.1. Реалізація Енергетичної стратегії

Подобный материал:

• Енергетична стратегія України на період до 2030 року VIII. Загальні екологічні проблеми, 83.26kb.
• Енергетична стратегія України на період до 2030 року, 387.69kb.
• 1. Затвердити Стратегію регіонального розвитку Вінницької області на період до 2015, 1035.56kb.
• Національна стратегія україни щодо наркотиків (на період до 2020 року), 347.13kb.
• України на період, 1241.03kb.
• Аналіз затвердженої „Енергетичної стратегії України на період до 2030, 207.5kb.
• Концепція Державної цільової науково-технічної програми розвитку та використання відновлюваних, 80.1kb.
• Нормативні посилання, 1330kb.
• Відповідно до п. 4 Національного плану розвитку системи охорони здоров'я на період, 727.16kb.
• Постановою Верховної Ради України  від 21 листопада 1992 року n 2810-xii із змінами, 575.43kb.

регулювання ефективності використання ПЕР

Серед найбільш ефективних механізмів державного регулювання у сфері енергозбереження слід виділити нормування питомих витрат ПЕР на одиницю продукції. З метою запровадження дієвого впливу системи нормування ПЕР на ефективність використання енергоресурсів у суспільному виробництві України на відповідну перспективу мають бути створені певні правові підстави.

Показники норм питомих витрат ПЕР безпосередньо впливають на обсяг податкових надходжень до державного бюджету, оскільки відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" витрати на споживання та придбання паливно-енергетичних ресурсів відносяться до валових витрат платника податку. Таким чином, на сьогодні неефективність використання ПЕР (завищені показники норм питомих витрат ПЕР) компенсується для суб’єктів господарювання віднесенням неефективно використаних ПЕР на валові витрати.

Існують декілька основних напрямів удосконалення законодавства з нормування питомих витрат ПЕР, зокрема:

1. З метою створення економічної зацікавленості суб’єктів господарювання в ефективному використанні ПЕР необхідно внести до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (ст.5) зміни, які б забороняли віднесення на валові витрати вартості ПЕР, спожитих платником податку понад норми питомих витрат ПЕР, встановлених відповідно до законодавства. Споживачі енергоносіїв, питомі витрати яких постійно коливаються залежно від змінних факторів (кліматичні умови, природне середовище, сезонні зміни тощо), згідно із законодавством встановлюють норми питомих витрат самостійно відповідно до галузевих методик їх розрахунків.
   
2. Потребує змін порядок погодження та затвердження норм питомих витрат шляхом запровадження обов’язкової державної експертизи розроблених норм. Необхідно також створити систему сертифікації підприємств, установ та організацій, які мають право розробляти норми та методики нормування питомих витрат ПЕР.
   
3. Необхідно знизити межу річного споживання ПЕР, яка тягне за собою необхідність погодження норм питомих витрат ПЕР з центральним органом виконавчої влади у сфері енергозбереження та визначити коло посадових осіб, відповідальних за таке погодження.
   
4. Для ефективного використання дефіцитних (імпортованих) видів енергоресурсів в законодавстві необхідно встановити жорсткі умови щодо прогресивного зниження норм їх питомих витрат.
   
5. Для забезпечення безумовного дотримання порядку нормування питомих витрат ПЕР необхідно встановити адекватну юридичну відповідальність за порушення посадовими особами та суб’єктами господарювання законодавства щодо нормування питомих витрат ПЕР. Зокрема, доцільно передбачити, що у разі відсутності норм питомих витрат, весь обсяг ПЕР, спожитих за період відсутності норм, вважається їх перевитратою.
   

До регулятивних засобів впливу держави на ефективність використання ПЕР належить і система державної експертизи з енергозбереження. Для ефективного функціонування цього механізму необхідно переглянути перелік об’єктів, які підлягають обов’язковій державній експертизі з енергозбереження і удосконалити порядок проведення державної експертизи з енергозбереження.

Світовий досвід свідчить що, значний вплив на ефективність використання енергоресурсів має створення правової бази для запровадження системи обов’язкових енергетичних стандартів та проведення державного контролю за їх дотриманням. Зокрема, потребує розвитку правове регулювання енергетичного маркування продукції.

Для забезпечення об’єктивного моніторингу ефективності використання ПЕР у суспільному виробництві необхідне правове забезпечення обов’язкової статистичної звітності суб’єктів господарювання щодо обсягів використаних ними ПЕР.

15.1.2. Створення правових підстав для економічного стимулювання ефективності використання ПЕР

Правове регулювання державної економічної підтримки ефективного використання ПЕР повинно відповідати принципам ринкової економіки, бюджетного процесу, бути прозорим і дієвим.

На підставі аналізу світового досвіду та врахування особливостей податкової та бюджетної системи України доцільно законодавчо закріпити такий механізм економічного стимулювання енергозбереження:

1. Віднесення спожитих суб’єктами господарювання ПЕР на валові витрати допускається лише у межах встановлених норм питомих витрат. За перевитрати ПЕР понад встановлені показники норм питомих витрат ПЕР суб’єкти господарювання сплачують енергетичний збір у розмірі, що встановлюється законодавством. До обсягу перевитрат ПЕР, на які нараховується енергетичний збір, може не включатись обсяг ПЕР, вироблених з відновлюваних джерел енергії.
   
2. Енергетичний збір спрямовується до державного бюджету і використовуються на погашення відсотків за програмою кредитування проектів з енергозбереження. Кредитуванню в першу чергу підлягають суб’єкти господарювання, продукція або послуги яких мають стратегічне значення або соціальне спрямування.
   

Для створення правових підстав функціонування вищезазначеного механізму необхідно:

1. Внести зміни до Закону України „Про систему оподаткування” в частині включення до переліку податків і зборів, що справляються на території України, збору за перевитрати ПЕР.
   
2. Включити до нової редакції Закону України „Про енергозбереження” – Закону України „Про енергоефективність” правові норми щодо ставки та порядку справляння збору за перевитрати ПЕР.
   
3. Розробити порядок кредитування проектів з енергозбереження.
   

Як механізм стимулювання ефективного використання ПЕР можна застосовувати проведення сертифікації підприємств щодо відповідності вимогам енергозбереження. Підприємства, які пройшли сертифікацію, можуть бути звільнені від перевірок ефективності використання ПЕР на певний період, або для таких підприємств показники норми питомих витрат встановлюються на довший строк.

До стимулюючих механізмів слід віднести встановлення адекватної господарської відповідальності суб’єктів господарювання та адміністративної відповідальності посадових осіб і громадян за порушення законодавства про енергозбереження. Зокрема, існує необхідність оптимізації розмірів адміністративних штрафів за порушення законодавства про енергозбереження, а також введення юридичної відповідальності суб’єктів господарювання за недотримання вимог законодавства з енергозбереження щодо проведення державної експертизи з енергозбереження, дотримання вимог енергетичних стандартів та порядку енергетичного маркування продукції тощо.


15.1.3. Удосконалення правового регулювання у сфері обліку енергоресурсів

Особливої уваги в процесі удосконалення законодавства з енергозбереження необхідно приділити розвитку правового регулювання у сфері обліку енергоресурсів. Нинішній стан справ у сфері обліку ресурсів істотно гальмує розвиток ринкових відносин в економіці країни, сприяє наявності втрат, розкраданню та неефективному використанню ресурсів. Подолати критичний стан справ у цій сфері можливо за умови запровадження обов’язковості обліку ресурсів в процесі їх купівлі-продажу через прийняття Закону України „Про комерційний облік ресурсів, передача яких здійснюється мережами”.

Законопроект, зокрема, має передбачати:

• обов’язковість обліку під час видобування, виробництва, передачі, постачання, зберігання, використання та закупівлі енергоресурсів;
  
• здійснення продавцями ресурсів (власниками мереж) за власні кошти придбання, монтажу, технічного обслуговування, ремонту та повірки приладів обліку;
  
• включення до ціни (тарифу) на енергоресурси або до договору про надання послуг постачання ресурсів видатків на придбання, монтаж, технічне обслуговування, ремонт та повірку приладів;
  
• визначення повноважень органів державного управління і регулювання та місцевого самоврядування у сфері обліку енергоресурсів;
  
• визначення порядку встановлення, зберігання і доступу для обслуговування приладів обліку енергоресурсів на границях розподілу між власниками енергороб’єктів – учасників ринку (виробник-магістральна мережа-розподільча мережа-споживач);
  
• встановлення відповідальності за порушення законодавства у цій сфері.
  

XVI. ВИСНОВКИ

Реалізація Енергетичної стратегії України для умов базового сценарію розвитку економіки гарантує виконання завдань та вирішення проблем паливно-енергетичного комплексу, головними з яких є:

1. Забезпечення в необхідних обсягах надійного та якісного постачання економіки та населення країни енергетичними продуктами, підвищення економічної ефективності та екологічної безпеки завдяки впровадженню новітніх технологій під час модернізації, реконструкції та нового будівництва енергооб’єктів;

2. Зниження енергоємності ВВП з 0,48 кг у.п./грн. у 2005 році до 0,24 кг у.п./грн.
у 2030 році (тобто у 2 рази) за рахунок структурного та технологічного енергозбереження;

3. Оптимізації структури виробництва електроенергії за видами палива із забезпеченням співвідношення між АЕС – 52,1%, ТЕС, ТЕЦ, блок-станціями – 42,9%, іншими типами генерації – 5,0%. Таке співвідношення виробництва забезпечує економічну роботу електростанцій та створює умови регулювання і стабільної роботи Об’єднаної енергосистеми України;

4. Гарантування енергетичної безпеки шляхом:

• зменшення рівня енергетичної залежності країни від зовнішніх поставок палива (природний газ, нафта, уран) з 54,5% у 2005 році до 11,7% – у 2030 році, у тому числі – за рахунок збільшення використання власного вугілля, урану, газу, нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії, видобутку українськими компаніями нафти і газу за межами України;
  

• збільшення виробництва електроенергії на власному паливі з 42% у 2005 році
  до 91,8% – у 2030 році;
  
• диверсифікації джерел і маршрутів постачання природного газу та нафти в т.ч. через участь України у міжнародних проектах, зокрема розроблення нафтогазових родовищ і розвитку нафтогазової інфраструктури за кордоном;
  
• створення в країні стратегічного резерву нафти та природного газу для використання у надзвичайних ситуаціях та ринкового регулювання цін;
  
• участі в міжнародних енергетичних проектах.
  

5. Досягнення соціальної спрямованості розвитку ПЕК, зокрема шляхом створення нових робочих місць, поліпшення умов праці та техніки безпеки;
   

Крім того, реалізація стратегії дозволяє максимально використати географічне та геополітичне положення України і передбачає подальший розвиток енерготранзитних систем для власного енергозабезпечення, збільшення експорту та транзиту енергопродуктів.

Для впровадження євроінтеграційного курсу України передбачено об’єднання ОЕС України з Європейською енергосистемою, забезпечивши її стабільну роботу та енергопостачання економіки і населення країни за європейськими стандартами.

Передумовами реалізації основних напрямків Енергетичної стратегії мають стати вдосконалення держаного управління та регулювання на засадах чіткого розмежування компетенції та відповідальності уповноважених органів і врегулювання питань власності в енергетиці шляхом диференційованого підходу щодо її форм для різних об’єктів галузі.

Передбачений стратегією перегляд законодавства у сфері енергетики має базуватися на визначених європейським правом принципах прозорості, обґрунтованості та прогнозованості, забезпечувати встановлення справедливих правил поведінки для всіх учасників енергетичних ринків, сприяти створенню умов для стабільного функціонування і розвитку підприємств ПЕК і надійного енергопостачання країни.

16.1. Реалізація Енергетичної стратегії

Необхідною умовою реалізації цілей і завдань стратегії є розроблення таких основних програм та заходів (планів) за напрямками:

1. Енергозбереження.
   
2. Розвиток теплових електростанцій і теплоелектроцентралей (будівництво, реконструкція, модернізація).
   
3. Розвиток гідроенергетики (будівництво, реконструкція, модернізація).
   
4. Підвищення безпеки діючих енергоблоків атомних електростанцій.
   
5. Подовження терміну експлуатації діючих енергоблоків атомних електростанцій.
   
6. Будівництво нових потужностей на АЕС.
   
7. Розвиток магістральних і міждержавних електричних мереж напругою 220-750 кВ.
   
8. Інтеграція української енергосистеми в європейську (інтеграція в UCTE).
   
9. Розвиток розподільних електричних мереж напругою 0,4-110 кВ.
   
10. Розвиток електроопалення.
    
11. Модернізація комунальної теплоенергетики.
    
12. Розвиток уранового та цирконієвого виробництва та виробництва ядерного палива для АЕС.
    
13. Розвиток вугільної промисловості із заходами щодо використання шахтного метану.
    
14. Використання низькосортного і бурого вугілля на теплових електростанціях за сучасними технологіями та у виробництві синтетичного палива.
    
15. Освоєння видобутку нафти і газу в акваторіях Азовського та Чорного морів.
    
16. Розвідка та видобуток нафти і газу за межами України.
    
17. Реконструкція, модернізація та розвиток газотранспортної системи.
    
18. Реконструкція, модернізація та розвиток нафтотранспортної системи.
    
19. Реконструкція, модернізація та розвиток газорозподільних систем.
    
20. Скорочення обсягів споживання природного газу в економіці та соціальній сфері.
    
21. Модернізація та розвиток систем теплозабезпечення в економіці та соціальній сфері на основі новітніх технологій виробництва тепла.
    
22. Розвиток нафтопереробної галузі.
    
23. Диверсифікація джерел постачання нафти і газу.
    
24. Створення стратегічного запасу нафти і нафтопродуктів.
    
25. Розвиток експортного потенціалу вітчизняного ПЕК (електроенергії, видобутку нафти і газу за межами України, надання послуг з будівництва енергооб’єктів).
    
26. Розвиток нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії.
    
27. Системне удосконалення цінової і тарифної політики.
    
28. Розвиток Оптового ринку електроенергії.
    
29. Організація ринку природного газу та ринків палива.
    
30. Науково-технічне забезпечення ПЕК.
    
31. Адаптація енергетичного законодавства України до законодавства ЄС.
    
32. Кодифікація та систематизація енергетичного законодавства та розроблення рамкового (базового) закону про енергетику.
    
33. Законодавче забезпечення створення та функціонування публічних компаній.
    
34. Реформування відносин власності в енергетиці.
    

Зазначені програми (заходи) будуть розроблятись на період до 2015 – 2020 рр. В них повинна забезпечуватись висока ступінь деталізації з доведенням до проектів конкретних об’єктів і технологій; визначатися обсяги і можливі джерела фінансування робіт, заходи з екологізації підприємств ПЕК.

На період до 2010 року буде розроблений План заходів з реалізації цілей і завдань, визначених у стратегії на цей період.

У період до 2010 року реалізовуватимуться заходи щодо подальшого розвитку оптового ринку електричної енергії України та розроблення концепцій створення та вдосконалення ринків інших енергоносіїв, що сприятиме подальшому розвитку конкурентних відносин і створить умови для інтеграції енергетичних ринків України до енергетичних ринків країн ЄС.

У програмах розвитку теплових електростанцій та ядерної енергетики, зокрема в розділах, що визначатимуть уточнені обсяги введення нових потужностей ТЕС і АЕС, оновлення і модернізацію енергоблоків ТЕС, виведення з експлуатації енергоблоків ТЕС та інших враховуватимуться уточнені показники низки інших програм, що розробляються згідно з Енергетичною стратегією, як тих що визначають обсяги приросту енергоспоживання (використання енергії для опалення житла, експорту електроенергії тощо) так і тих, що дають зниження споживання енергії (енергозбереження, впровадження сучасних систем комбінованого виробництва електроенергії і тепла та інших новітніх технологій тощо), при цьому можливо зменшити потужності списання енергоблоків на ТЕС, збільшити обсяги реабілітації енергоблоків діючих електростанцій.

З урахуванням реальної динаміки розвитку економіки країни, зокрема, показників приросту ВВП, цінових тенденцій на світових ринках паливних ресурсів і відповідного корегування запланованих приростів енергоспоживання та зміни інших показників економічного розвитку в прогнозованих періодах, а також за умови максимального використання економічно доцільного потенціалу нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії та науково-технічних досягнень, ймовірна ситуація, яка може дозволити в сумарному обчисленні суттєво знизити передбачені стратегією обсяги виробництва електроенергії і введення нових потужностей на АЕС і ТЕС з відповідною корекцією фінансових, фізичних, екологічних та інших параметрів, визначених стратегією.

Відповідна корекція показників розвитку, визначених стратегією, здійснюватиметься в вугільній та нафтогазовій галузях.

Внесення коректив у заплановані показники розвитку ПЕК та редакцію стратегії здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Для практичної реалізації Енергетичної стратегії України до 2030 року, забезпечення належної підтримки прийняття важливих рішень в умовах значної невизначеності політичних сценаріїв розвитку енергетики, зумовлених загостренням геостратегічних процесів, можливості широкого впровадження принципово нових джерел, методів та шляхів використання енергоресурсів з урахуванням досвіду багатьох країн світу, доцільно впровадити постійно діючу систему моніторингу і планування розвитку ПЕК, на основі якої будуть послідовно уточнюватись Енергетична стратегія України, зазначені програми та плани робіт.


Міністр палива та

енергетики України І. Плачков