Програма навчального модуля 3 Робоча програма 4

Вид материала

Конспект

Содержание Тема 1. Земля як складова навколишнього природного середовища та об’єкт правової охорони 1. Земля – елемент довкілля 2. Поняття та значення правової охорони земель 3. Організаційно-правові заходи охорони земель

Подобный материал:

• Програма навчального модуля 3 робоча програма, 7451.19kb.
• Програма навчального модуля 4 Робоча програма, 3212.69kb.
• Робоча навчальна програма розглянута І затверджена на засіданні кафедри менеджменту,, 138.81kb.
• Робоча навчальна програма розглянута І затверджена на засіданні кафедри менеджменту,, 239.86kb.
• Робоча навчальна програма кредитного модуля з дисципліни "Цифрова обробка сигналів", 410.54kb.
• Робоча навчальна програма для студентів спеціальності видавнича справа та редагування, 600.72kb.
• Робоча програма ( за кредитно-модульною системою) з дисципліни, 353.69kb.
• Робоча навчальна програма з мікробіології, вірусології та імунології на 2008-2009 навчальний, 741.66kb.
• Навчально-методичний комплекс: Програма, Робоча навчальна програма та практикум з дисципліни, 1247.82kb.
• Навчальна програма Інтелектуальна власність програма та робоча програма, 397.58kb.

Тема 1. Земля як складова навколишнього природного середовища та об’єкт правової охорони

Після вивчення теми необхідно

Знати:

• поняття та значення правової охорони земель;
  
• поняття регулятивних та охоронних правовідносин;
  
• що відноситься до організаційно-правових заходів охорони земель.
  

Вміти:

• розрізняти поняття навколишнього та природного середовища;
  
• давати оцінку правовій охороні землі;
  
• розрізняти організаційно-правових заходи охорони земель;
  
• давати характеристику діяльності державних органів, що здійснюють організаційно-правові заходи охорони земель.
  

Ключові поняття і терміни: навколишнє природне середовище, правова охорона земель, регулятивні та охоронні правовідносини, організаційно-правові заходи охорони земель.

1. Земля – елемент довкілля

Питання взаємодії суспільства і природного середовища завжди складали важливу сторону розвитку та діяльності людства. Сьогодні проблеми раціонального природокористування і охорони природи, як середовища існування людини, є актуальними у розрізі економічної і соціальної діяльності суспільства у світовому масштабі.

Переворот у мисленні людини, а частково і в її практичній діяльності, змінив ставлення людини до природи: від споживацького відношення до природи до розуміння складних проблем взаємозалежності суспільства і природи.

Під природним середовищем прийнято розуміти ту частину земної природи, яка безпосередньо пов’язана з життям і господарською діяльністю людини, є окультуреною, перетвореною людиною. Природне середовище складає матеріальну основу існування людського суспільства. Поряд з терміном ”природне середовище” широко вживається термін „навколишнє середовище”. Останнє поняття ширше від попереднього. Якщо природне середовище включає природні тіла і природні процеси, що взаємодіють з людиною в процесі виробничої і невиробничої діяльності, то в оточуюче середовище входять окрім природного середовища, штучно створені людиною матеріальні компоненти, явища і процеси.

Іншими словами, навколишнє середовище можна визначити, як природне середовище і створений людиною матеріальний світ, який оточує людське суспільство, впливає на нього і, у свою чергу, підлягає впливу і перетворенню з боку людини.

Посідаючи домінуюче місце серед різноманітних природних багатств, земля є складовим елементом єдиної екологічної системи. Особливість землі як об’єкта природи та найважливішого компоненту біосфери полягає у тому, що вона відіграє, насамперед, важливу економічну роль у житті суспільства і являє собою особливу самостійну цінність - необхідну умову життєдіяльності людини, її добробуту і здоров’я.

Земля виступає особливим засобом виробництва. Вона не є продуктом людської праці, а є даром природи. Людина в процесі виробництва може покращувати (або погіршувати) землю, але створити її знову не може. Земля не переноситься у просторі та не може бути замінена іншим засобом виробництва. Такі особливості землі як засобу виробництва і простору визначають особливе значення раціонального використання та охорони земель.

Про величезне значення землі говорить і те, що вона не є продуктом людської праці, а є творінням самої природи, а тому збільшити запаси земельних ресурсів за бажанням чи за потребою людини неможливо. З огляду на це, з ростом масштабів виробництва і чисельності населення стають вкрай актуальними проблеми раціонального використання земель усіх категорій.

Земельні ресурси, на використанні яких формується близько 95% обсягу продовольчого фонду та 2/3 фонду товарів споживання, по праву вважаються фундаментом економіки України. Від того, наскільки ефективно та раціонально буде здійснюватись використання земельних ресурсів, настільки зростатимуть темпи соціального, економічного та іншого розвитку держави.

При цьому варто згадати, що, як різновид природних ресурсів, земельні ресурси поруч з лісовими та водними, є вичерпними, оскільки мають властивість зменшуватись та зникати в процесі їх використання у виробничих, оздоровчих, рекреаційних та інших цілях. Проте, на відміну від, наприклад, мінералів, ліси мають здатність самовідновлюватися, повітря та вода – самоочищуватися, а відновлення ґрунтового покриву землі є можливим лише за посередництвом розумної господарської діяльності людини. Таким чином, земля є відновлювальним природним ресурсом за умови її раціонального використання та охорони.

2. Поняття та значення правової охорони земель

Стаття 14 Конституції України проголошує землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Таке положення Конституції створює передумови для зміцнення законності у сфері земельних відносин.

Проблема охорони земель вирішується різними шляхами і засобами, зокрема правовими. Правова охорона земель включає різноманітні способи і заходи. Зокрема, визначає правовий режим усіх складових частин єдиного земельного фонду України; закріплює права і обов’язки землевласників і землекористувачів; передбачає економічні і організаційні заходи охорони земель; узаконює здійснення контролю за використанням та охороною земель; передбачає відповідальність за порушення земельного законодавства, а також регулює інші питання раціонального використання та охорони земель.

Правова охорона земель – це система юридичних заходів, спрямованих на збереження земель, відновлення і збільшення їх родючості. Правова охорона земель по суті являє собою комплексні земельні правовідносини.

Особливістю земельних правовідносин в Україні є те, що вони виникають і здійснюються в межах правових норм, якими визначається мета (цілі) використання землі як об’єкта природи, просторового базису, території, місця для поселення (проживання) людей і основного засобу сільськогосподарського виробництва Тому земельні правовідносини досить різноманітні як за суб’єктами, так і за предметом та змістом правовідносин.

В юридичній літературі правовідносини поділяють на регулятивні та охоронні. Під регулятивними розуміють правовідносини, що виникають у результаті правомірної поведінки і покликані регулювати суспільні відносини їх учасників, а під охоронними – правовідносини, що виникають у зв’язку з порушенням правопорядку і за допомогою яких здійснюється застосування певних санкцій з метою його відновлення. Ці два види правовідносин співвідносяться у понятті охорони земель.

Правова охорона земель є багатогранною проблемою. Вона вирішується за допомогою різних правових засобів. У першу чергу, з метою здійснення охорони земель розробляються і приймаються нормативно-правові акти і норми, що спрямовані на їх раціональне використання і охорону. За визначенням І.А. Дмитренка¹, суть цього початкового етапу полягає у тому, що:

1. по-перше, у нормативно-правових актах закріплюється правове становище різних категорій земель, визначаються права й обов’язки конкретних власників землі і землекористувачів;
   
2. по-друге, у нормативно-правових актах міститься вимога до державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян неухильного дотримання норм земельного законодавства;
   
3. по-третє, у нормативно-правових актах викриваються і засуджуються порушення прав власників земельних ділянок і землекористувачів, невиконання вимог законодавства про охорону земель; визначаються заходи з їх усунення; передбачається відповідальність винних;
   
4. по-четверте, у нормативно-правових актах містяться заходи профілактичного характеру, які сприяють запобіганню правопорушень у галузі охорони земель;
   
5. по-п’яте, у правових актах містяться заходи, що стимулюють належну охорону земель.
   

Таким чином, поняття охорони не вичерпується лише відповідальністю за вчинене правопорушення, а правову охорону земель не можна розглядати лише як засіб боротьби з конкретними, вже вчиненими правопорушеннями, оскільки охорона земель починається з розробки і прийняття нормативно-правових актів, направлених на охорону земель. Від того, наскільки повно і всебічно питання охорони земель урегульовані в законодавчих актах, залежатиме ефективність їх охорони. Проблему охорони земель слід розглядати в більш широкому аспекті, пам’ятаючи, що основною метою є її запобіжне, профілактичне значення.

Правові акти втілюються в життя органами державної влади і управління, правоохоронними органами, власниками землі і землекористувачами.

Охорона земель досягається не тільки за допомогою санкцій, а й за допомогою матеріальних стимулів - останні покликані заохочувати до цього.

Таким чином, дієвість правової охорони земель в однаковій мірі залежить від: якості та своєчасності розробки і прийняття правових актів і норм, направлених на охорону земель; забезпечення їх реалізації; міри стимулювання належної поведінки суб’єктів земельних відносин; створення умов, які б виключали порушення земельного законодавства; неухильного втілення в життя принципу неминучості відповідальності за вчинене правопорушення. Поєднання цих заходів і буде складати поняття правової охорони.

Значення правової охорони земель виходить із взаємозв’язку з економікою та розвитком суспільства взагалі. З цієї точки зору правова охорона земель дозволяє досягти найбільш ефективного використання в інтересах людини такого природного багатства як земля, що є основою накопичення національного багатства та забезпечення благополуччя народу.

До того ж правова охорона земель сприяє вирішенню продовольчої проблеми. Виробництво продуктів сільського господарства безпосередньо пов’язане з ефективністю використання земель, підвищенням їх родючості, залученням з цією метою невикористаних земель, збереженням їх від розбазарювання.

Правова охорона земель дає можливість ефективнішого використання землі не лише у сільському господарстві, але й в інших цілях, зокрема для розміщення об’єктів несільськогосподарського виробництва.

Правова охорона земель пов’язана також і із збереженням якості ґрунтів, що є визначальним для ефективного ведення землеробства.

Зрештою, правова охорона земель покликана сприяти зміцненню законності у сфері земельних відносин. Правова охорона земель і законність тісно пов’язані між собою, вони передбачають точне застосування і неухильне дотримання вимог закону державними органами, громадськими організаціями, посадовими особами, землевласниками і землекористувачами, а також невідворотність відповідальності за порушення чинних норм земельного права.

3. Організаційно-правові заходи охорони земель

Відповідно до ст. 162 ЗК України охорона земель є системою правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

У системі заходів, спрямованих на охорону земель, важливе місце посідають організаційно-правові. Адже без організаторської роботи будь-яка конкретна постанова і рішення не дадуть бажаних результатів.

Важлива роль у цих заходах відводиться органам державної влади і управління, які вирішують ці питання шляхом активної законотворчої та правозастосовної діяльності, зокрема здійснення державного контролю, у процесі чого вони виявляють порушення земельного законодавства, вживають заходів щодо усунення цих порушень та притягнення винних осіб до відповідальності.

Різноманітними також є форми і методи діяльності місцевих органів державної влади і управління щодо забезпечення охорони земель. Це, зокрема, контроль за неухильним виконанням настанов, що містяться в актах органів державної влади; розробка і здійснення заходів з охорони земель; контроль за законністю рішень і дій землевласників і землекористувачів.

Важливим способом охорони земель є розгляд питань про їх охорону на сесіях місцевих Рад депутатів. Це дозволяє бачити детальну картину стану земель в області або районі, намітити заходи з підвищення ефективності їх використання та посилення їх охорони.

Виконавчі комітети місцевих Рад, відповідно до чинного законодавства, окрім забезпечення реалізації законів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших актів законодавчої та виконавчої влади, розробляють проекти програм раціонального використання земель, підвищення їх родючості, охорони земельних ресурсів, організують їх виконання, а також здійснюють державний контроль за дотриманням земельного законодавства.

Організаційно-правові заходи охорони земель вживають і правоохоронні органи: прокуратура, суд, органи внутрішніх справ. Так, органи прокуратури, виявивши незаконні дії або протизаконні акти, виносять протест до органів, що видали ці акти, або ж до вищих органів. Для здійснення охорони земель органи прокуратури використовують подання, які мають попереджувальний характер. Якщо протестом прокурор домагається відміни протизаконного акту і відновлення порушеного права землевласника чи землекористувача, то поданням він доводить до відома відповідних державних органів про виявлені ним недоліки, що призвели або можуть призвести до порушення законності. Також у процесі здійснення нагляду за законністю прокурори правомочні ставити перед відповідними органами і посадовими особами питання про притягнення порушників земельного законодавства до дисциплінарної або адміністративної відповідальності.

Охорону земель покликані також здійснювати судові органи. Крім стягнення заподіяного збиту їм притаманні такі заходи охорони як визнання угод щодо землі недійсними і винесення окремих ухвал. Часто при розгляді судами тих чи інших справ виявляються серйозні недоліки в роботі державних, кооперативних, громадських організацій та їх посадових осіб щодо використання землі. Реакцією суду на це є винесення окремої ухвали, яка посилює охорону землі. Адже винесення обґрунтованої і законної ухвали є одним з найефективніших заходів запобігання правопорушенням у галузі землеробства і охорони земель.

Важливим аспектом судової охорони земель є узагальнення практики судів з розгляду земельним спорів та інших справ, пов’язаних з використанням і охороною земель, та доведення до відома місцевих органів державної влади та управління, а також до власників землі і землекористувачів фактів щодо найтиповіших порушень земельного законодавства. Така робота є впливом чинником поширення правових знань, а відтак підвищення правової культури широких верств населення, що задіяне у земельних відносинах.

Важлива роль у здійсненні охорони земель належить також органам внутрішніх справ. Діяльність цих органів покликана сприяти виявленню правопорушень у земельній сфері, а також здійсненню профілактичної, виховної роботи серед власників землі та землекористувачів. Складовою частиною такої роботи є правова пропаганда, яка полягає у проведенні виступів на радіо, телебаченні, проведенні бесід та консультацій з питань раціонального використання землі та її охорони.

Загальним для усіх державних і, зокрема, правоохоронних органів заходом охорони земель є систематичне оприлюднення порушень законодавства, спрямованого на забезпечення раціонального використання і охорони земель. Сам факт виявлення і обнародування різного роду правопорушень буде громадським заходом впливу на особу, що припустилася правопорушення, і запобіжним заходом для інших. Ще одним організаційно-правовим заходом охорони земель є здійснення контролю за використанням та охороною земель та моніторингу земель, як однієї з форм такого контролю.

Відповідно до чинного земельного законодавства державний контроль у галузі земельних ресурсів здійснюється місцевими органами виконавчої влади, а також Державним комітетом України по земельних ресурсах, Мінприроди України та Мінагрополітики України. Завдання державного контролю за використанням та охороною земель полягають у забезпеченні додержання усіма державними та громадськими органами, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами дотримання вимог земельного законодавства.

Важливим є те, щоб державний контроль був всебічним і постійно діючим. Він повинен охоплювати усі землі держави і розповсюджуватись на всіх землевласників і землекористувачів без винятку. Всебічність земельного контролю полягає в тому, що він не обмежується лише окремими питаннями використання та охорони земель, а постійність контролю характеризується тим, що він здійснюється повсякденно, а його проведення не обмежене певними строками.

Серед організаційно-правових заходів охорони земель важливе місце належить моніторингу земель, який являє собою систему спостережень за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів. За результатами оцінки стану земельного фонду складаються доповіді, прогнози та рекомендації, що подаються до місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Держкомзему для вжиття заходів з метою відвернення і ліквідації наслідків негативних процесів.