Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників
| Вид материала | Закон |
- Про результати нагляду за додержанням, 136.09kb.
- Типові тематичний план І програма навчання посадових осіб І спеціалістів з питань охорони, 193.21kb.
- Книга перша, 2833.03kb.
- Ації праці, належних безпечних умов праці, підвищення її продуктивності та ефективності,, 84.75kb.
- Законодавство про охорону праці, 7656.52kb.
- Закону України "Про охорону праці", 373.73kb.
- Ки життєдіяльності педагогічних працівників навчальних закладів, що проводять інструктажі, 19.64kb.
- Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Полтавській області Методичні, 551.75kb.
- «вирішення індивідуальних трудових спорів», 153.95kb.
- Україна врадіївська районна державна адміністрація миколаївської області розпорядження, 20.02kb.
Стаття 224. Компетенція комісії по трудових спорах
Комісія по трудових спорах є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях, за винятком спорів, зазначених у статтях 222, 232 цього Кодексу.
Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом.
1. У зв'язку з прийняттям Конституції України правило частини першої ст. 224 КЗпП не повинне розумітися настільки категорично. Комісії по трудових спорах дійсно залишаються первинним органом по розгляду трудових спорів за встановленими в коментованій статті винятками. Але відповідно до статей 55 і 124 Конституції України працівник має право вибору: звернутися з заявою про вирішення трудового спору до комісії по трудових спорах або безпосередньо до суду. Цей висновок підтверджено й постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя», якою встановлено, що суд не має права відмовити особі в прийнятті її позовної заяви лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті у встановленому законом досудовому порядку.
2. Частина друга ст. 224 КЗпП допускає розгляд трудового спору в комісії по трудових спорах за умови, що працівник самостійно або за участю профспілкової організації, яка виражає його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом. Це правило непрямо покладає на працівника обов'язок до звернення до комісії по трудових спорах застосувати заходи щодо врегулювання розбіжностей, що виникли, шляхом безпосередніх переговорів із власником.
У будь-якому разі у працівників є вихід на випадок відмови в прийнятті заяви в комісії по трудових спорах у зв'язку з тим, що працівник не вжив заходів щодо врегулювання розбіжностей шляхом безпосередніх переговорів із власником: він може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду. Там жодні попередні процедури врегулювання трудових спорів не встановлені. Слід також зазначити, що практика ніколи не йшла шляхом пред'явлення вимог суворого виконання працівником обов'язку вжити заходів до безпосереднього врегулювання спору, що виник. Не пред'являлися і вимоги надати докази вжиття заходів з метою безпосереднього врегулювання розбіжностей між працівниками і власником.
3. Суттєвою є та обставина, що, визнаючи комісії по трудових спорах повноважними розглядати всі трудові спори, за встановленими винятками (ст. 224 КЗпП), закон все-таки надає право звернутися з заявою до комісії по трудових спорах лише працівникові (ст. 225 КЗпП). Власник такого права не має, оскільки він має щодо працівника владні повноваження, тобто має можливість захистити свої права, порушені працівником, власними діями.
Стаття 225. Строки звернення до комісії по трудових спорах та порядок прийняття заяв працівника
Працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком.
У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити.
Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації.
1. Законодавство про працю не вживає термін «позовна давність». Це належить враховувати при застосуванні правових норм. До трудових правовідносин, зокрема, не можуть застосовуватися ті правові норми, в гіпотезах яких мова йде про позовну давність. Однак строки, подібні строкам позовної давності, встановлені й у трудовому праві. Для звернення до комісії по трудових спорах встановлено тримісячний строк.
У зв'язку з тим, що працівники одержали право безпосереднього звернення до суду з позовом про захист трудових прав, цей самий строк діє і в тому разі, коли працівники звертаються до суду з позовами про захист права (якщо законодавством не встановлені інші спеціальні строки).
2. Строк для звернення до комісії по трудових спорах (до суду) за захистом трудових прав обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Якщо працівник не дізнався про порушення свого права, то перебіг строку для звернення за захистом права не починався.
3. Вимоги працівників про виплату належної їм заробітної плати можуть пред'являтися в суді без обмеження строком. При цьому заробітну плату слід розуміти так, як це випливає із ст. 94 і глави VII КЗпП. Поширювати термін «заробітна плата», що вживається в ст. 225 КЗпП, на виплати, що підпадають під дію глави VIII КЗпП, підстав немає. Крім того, слід враховувати, що без обмеження строком є можливим звернення з вимогою про виплату належної працівників заробітної плати, якою є не будь-яка заробітна плата за виконану роботу, а тільки та, що нарахована та відображена у відомості.
4. Без обмеження строком можливе звернення до органу з розгляду трудових спорів і з вимогами про визнання права як такого, що заперечується чи оспорюється, але ще не порушеного. Передбачаємо, що звернення працівника до органу розгляду трудових спорів з вимогою про визнання права, яке вже порушене, викличе здивування. Причиною цьому є відсутність у трудовому праві України розгорнених правил з цього приводу.
5. Трудове право не знає категорій призупинення та перериву строку, встановленого для звернення працівника з заявою про захист трудових прав. У радянські часи траплялися випадки, коли суди до трудових відносин субсидіарно застосовували норми Цивільного кодексу про призупинення та перерив позовної давності. На наш погляд, така практика є невиправданою. Якщо законодавець визнав за необхідне застосування в трудовому праві конструкції поновлення строку на звернення працівника з заявою про захист трудових прав, він це передбачив у частині другій ст. 225 КЗпП. Якщо ж законодавець не визнав за необхідне встановити в трудовому праві конструкції перериву та зупинення строків, то не слід усупереч волі законодавця застосовувати ці цивільно-правові конструкції до трудових правовідносин за аналогією.
6. Відсутність у трудовому праві конструкції призупинення та перериву строку на звернення з заявою про захист прав означає, що тут ширше повинне тлумачитися поняття поважних причин пропуску строку. Такими повинні безумовно визнаватися причини, які відповідно до ст. 263 Цивільного кодексу є підставою для зупинення строку позовної давності. Визнання власником боргу перед працівником, обіцянка усунути порушення суб'єктивного трудового права працівника також може служити підставою для поновлення строку для захисту порушеного суб'єктивного трудового права працівника. Природно, підставою для поновлення строку для звернення працівника з заявою про захист порушеного суб'єктивного трудового права можуть бути й будь-які інші причини, які правозастосовний орган визнає поважними, тобто такими, які заслуговують уваги з точки зору суспільної моралі. При цьому не можна ігнорувати й ту обставину, що працівники істотною мірою залежать від суб'єктивного ставлення до них власника і часто намагаються уникати вступу з ним у спір.
7. Частина третя ст. 225 КЗпП передбачає обов'язкову реєстрацію заяв працівників, які подаються до комісії по трудових спорах. Оскільки відповідно до частини шостої ст. 223 КЗпП облік і зберігання заяв працівників у комісії по трудових спорах повинен вести власник, на нього може бути покладений і обов'язок прийняття заяв. Однак власник - це сторона, яка протистоїть працівникові в трудовому спорі. Тому є цілком необхідною видача працівникові, який подав заяву до комісії по трудових спорах, розписки або іншого документа, який свідчить про прийняття заяви.