Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників
| Вид материала | Закон |
- Про результати нагляду за додержанням, 136.09kb.
- Типові тематичний план І програма навчання посадових осіб І спеціалістів з питань охорони, 193.21kb.
- Книга перша, 2833.03kb.
- Ації праці, належних безпечних умов праці, підвищення її продуктивності та ефективності,, 84.75kb.
- Законодавство про охорону праці, 7656.52kb.
- Закону України "Про охорону праці", 373.73kb.
- Ки життєдіяльності педагогічних працівників навчальних закладів, що проводять інструктажі, 19.64kb.
- Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Полтавській області Методичні, 551.75kb.
- «вирішення індивідуальних трудових спорів», 153.95kb.
- Україна врадіївська районна державна адміністрація миколаївської області розпорядження, 20.02kb.
Стаття 164. Компенсаційні виплати за невиданий спеціальний одяг і спеціальне взуття
Видача замість спеціального одягу і спеціального взуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється.
Власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний замінити їх за свій рахунок.
1. Спеціальний одяг і спеціальне взуття повинні видаватися працівникові в натурі. Замість спецодягу або спецвзуття не можуть бути видані гроші для їх придбання або матеріали для їх виготовлення.
2. Якщо власник не виконав свого обов'язку видати працівникові спецодяг і спецвзуття, працівник має право придбати їх за свій рахунок і вимагати від власника компенсації здійснених витрат. Це правило частини другої коментованої статті є нормою прямої дії. Воно прямо не передбачає, але й не виключає його конкретизації в підзаконних актах. Пункт 3.4 Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту встановлені такі правила компенсації. Вартість спецодягу і спецвзуття, придбаних працівником, уточнюється бухгалтерією. Компенсація виплачується на підставі наданих працівником документів (товарний або касовий чек) у межах роздрібних цін, що існують у даній місцевості. При перевищенні цих цін різниця в цінах компенсується лише в тому разі, якщо це передбачено колективним договором. За відсутності в працівника документів, які підтверджують сплачену суму, компенсація провадиться «за роздрібними цінами підприємства-виробника». Інформації про роздрібні ціни в нього може і не бути, якщо працівник продає свою продукцію виключно оптом. У такому разі доведеться повернутися до рівня роздрібних цін, які склалися в даній місцевості.
3. Пункт 5.1 Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту на власника покладається також обов'язок забезпечити своєчасну хімчистку або прання спецодягу. Якщо він вчасно цей обов'язок не виконав, працівник може здійснити хімчистку або прання у відповідному підприємстві. Ці витрати повинні бути компенсовані власником працівникові за умови подання документа, який підтверджує вартість послуг.
Стаття 165. Видача мила та знешкоджуючих засобів
На роботах, зв'язаних з забрудненням, видається безплатно за встановленими нормами мило. На роботах, де можливий вплив на шкіру шкідливо діючих речовин, видаються безплатно за встановленими нормами змиваючі та знешкоджуючі засоби.
1. Стаття, що коментується, не визначає види робіт, виконання яких надає право на одержання мила, змиваючих та знешкоджуючих речовин і не встановлює порядку їх визначення. Відповідно до статей 7 і 8 Закону «Про колективні договори і угоди» переліки таких робіт можуть встановлюватися в угодах і колективних договорах.
2. Профілактичні мазі і пасти повинні видаватися на роботах, які викликають подразнення шкіри рук (п. 129 Інструкції щодо санітарного утримання приміщень і устаткування виробничих підприємств від 31 грудня 1966 р.).
3. Мило видається працівникам у кількості 400 грамів на місяць, лише в тому разі, коли робота внесена до відповідного переліку, а на підприємстві не створені або не діють особливі приміщення з душами, гарячою та холодною водою, забезпечені милом. Сторони колективного договору можуть встановити більш високі норми забезпечення працівників милом.
Стаття 166. Видача молока і лікувально-профілактичного харчування
На роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.
На роботах з особливо шкідливими умовами праці надається безплатно за встановленими нормами лікувально-профілактичне харчування.
1. Постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС «Про порядок безплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам та службовцям, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці» підприємствам надане право самостійно вирішувати питання, пов'язані з безплатною видачею працівникам молока або інших рівноцінних харчових продуктів. Підставою для прийняття відповідних рішень є Перелік хімічних речовин, при роботі з якими у профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів.
2. На підставі ст. 13 КЗпП перелік робіт і професій, які надають право на одержання молока або інших рівноцінних харчових продуктів, повинен затверджуватися як додаток до колективного договору.
3. Постановою «Про порядок забезпечення безплатної видачі молока або рівноцінних харчових продуктів робітникам та службовцям, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці» встановлені такі умови безплатної видачі працівникам молока або інших рівноцінних харчових продуктів:
а) молоко видається по 0,5 літра за зміну, незалежно від її тривалості, у дні фактичної зайнятості працівника на роботах, пов'язаних з виробництвом або застосуванням хімічних речовин, передбачених у зазначеному вище Переліку;
б) видача і вживання молока повинні провадитися в буфетах, їдальнях або у спеціально обладнаних приміщеннях;
в) забороняється виплачувати гроші замість видачі молока, видавати молоко за одну чи кілька змін наперед, за минулі зміни, видавати молоко додому, заміняти іншими товарами та продуктами (крім рівноцінних — кефіру, кислого молока, мацоні). При постійному контакті з неорганічними сполуками свинцю рекомендується замість молока видавати кисломолочні продукти;
г) молоко не може видаватися працівникам, які одержують лікувально-профілактичне харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці.
4. Працівникам, які контактують з неорганічними сполуками свинцю, передбачена видача додатково до молока 2 грамів пектину у вигляді збагачених або консервованих харчових продуктів, фруктових соків, напоїв, які можуть бути замінені фруктовими соками з м'якоттю в кількості 250-300 грамів. Ці харчові продукти повинні видаватися перед початком роботи.
5. Питання видачі працівникам лікувально-профілактичного харчування регулюються трьома нормативними актами, затвердженими постановою Держкомпраці СРСР і Президією ВЦРПС. Це:
- Перелік виробництв, професій і посад, робота в яких надає право на безплатне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці (далі - Перелік);
- Раціони лікувально-профілактичного харчування і норми безплатної видачі вітамінних препаратів (далі - Раціони);
- Правила безплатної видачі лікувально-профілактичного харчування (далі - Правила).
На підприємствах на основі зазначеного Переліку розробляється перелік виробництв, професій і посад, робота в яких надає право на безплатне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці. Такий перелік затверджується у вигляді додатка до колективного договору.
6. Приготування і видача лікувально-профілактичного харчування і вітамінів здійснюється відповідно до Раціонів. Лікувально-профілактичне харчування готується відповідно до переліку продуктів та їх кількості, зазначених у Раціонах. Заміна одних харчових продуктів іншими допускається лише у виняткових випадках у межах норм замінності продуктів, складених Інститутом харчування АМН СРСР. За умови додержання встановлених Раціонами норм продуктів повинні складатися меню-розкладки на кожен день. При цьому можуть використовуватися меню-розкладки, складені Інститутом харчування АМН СРСР.
Працівникам, зайнятим у виробництвах, професіях, на посадах, перелічених у розділі VI і в підрозділах 6, 7 розділу IX Переліку виробництв, професій і посад, робота в яких надає право на безплатне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці, видаються безплатно лише вітамінні препарати.
7. Як правило, лікувально-профілактичне харчування видається працівникам у дні фактичного виконання ними роботи у виробництвах, професіях, посадах, передбачених у Переліку. Лікувально-профілактичне харчування видається також у таких випадках:
1) у період тимчасової непрацездатності працівника внаслідок професійного захворювання, якщо працівника не госпіталізовано;
2) при виконанні працівниками (в тому числі й працівниками інших підприємств або структурних підрозділів даного підприємства) будівельних і пусконалагоджувальних робіт протягом повного робочого дня у виробництвах, цехах, на дільницях з особливо шкідливими умовами праці, в яких встановлене лікувально-профілактичне харчування як для основного складу працівників, так і для ремонтного персоналу;
3) працівникам, які здійснюють очищення і підготовку устаткування до ремонту або його консервацію в цеху, на дільниці, для працівників яких передбачена видача лікувально-профілактичного харчування;
4) при переведенні вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до одного року, на іншу роботу з метою усунення контакту з речовинами, шкідливими для здоров'я, лікувально-профілактичне харчування видається протягом усього часу переведення;
5) у період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами лікувально-профілактичне харчування видається жінкам, які до початку цієї відпустки були зайняті у виробництвах, професіях, на посадах, які дають право на одержання такого харчування;
6) в період інвалідності, однак не більше 6 місяців з дня встановлення інвалідності, право на одержання лікувально-профілактичного харчування мають працівники, які користувалися правом на одержання такого харчування безпосередньо перед встановленням інвалідності;
7) працівникам, які мають право на одержання лікувально-профілактичного харчування і тимчасово переведеним на іншу роботу у зв'язку з початковими ознаками професійного захворювання, спричиненого характером роботи (п. 4 Правил безплатної видачі лікувально-профілактичного харчування).
8. Не видається лікувально-профілактичне харчування:
1) у неробочі дні;
2) у дні відпусток;
3) у дні службових відряджень;
4) у дні навчання з відривом від виробництва;
5) у дні виконання роботи на інших дільницях, де видача лікувально-профілактичного харчування не передбачена;
6) у дні виконання державних чи громадських обов'язків;
7) у період тимчасової непрацездатності, не пов'язаної з професійним захворюванням;
8) у дні перебування в лікарні або в санаторії на лікуванні, у період перебування в профілакторії (п. 6 Правил).
9. Лікувально-профілактичне харчування видається у вигляді сніданків до початку роботи. За погодженням з медико-санітарною службою підприємства, а при її відсутності - з місцевою санепідемстанцією, допускається видача лікувально-профілактичного харчування в обідню перерву. Особам, які працюють в умовах високого тиску (у кесонах, лікувальних барокамерах, на водолазних роботах), лікувально-профілактичне харчування видається після вишлюзування.
Не допускається видавати страви лікувально-профілактичного харчування додому. Тим більше не допускається видавати продукти, що призначені для приготування лікувально-профілактичного харчування. Навіть у разі збереження права на одержання лікувально-профілактичного харчування на період, коли працівник фактично не працює, для одержання такого харчування він повинен з'явитися до підприємства громадського харчування, де здійснюється видача лікувально-профілактичного харчування (тобто за місцем роботи). І лише щодо трьох категорій працівників (тимчасово непрацездатних унаслідок професійного захворювання, тимчасово переведених на іншу роботу у зв'язку з початковими ознаками професійного захворювання, жінок, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами) допускається видача лікувально-профілактичного харчування у вигляді готових страв додому, за умови наявності довідки медико-санітарної частини підприємства (а при її відсутності - санепідемстанції), якщо одержання лікувально-профілактичного харчування за місцем роботи неможливе за станом здоров'я або внаслідок віддаленості місця проживання.
Лише частина друга ст. 7 Закону «Про охорону праці» передбачає, що при роз'їзному характері роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором. Це правило не може тлумачитися поширювально, тому сфера його застосування є гранично вузькою.
10. Лікувально-профілактичне харчування видається працівникам за нормами меню, розрахованими на шість днів. За умови переведення на режим роботи з п'ятиденним робочим тижнем з двома вихідними днями, за працівниками зберігається право на одержання тижневої норми лікувально-профілактичного харчування, розрахованого на шість робочих днів (п. 16 Правил).
11. Додаткова безплатна видача молока працівникам, які одержують безплатно сніданки лікувально-профілактичного харчування, не провадиться (п. 21 Правил).