Методичні рекомендації для викладачів з проведення лекцій для лікарів-інтернів спеціальності «інфекційні хвороби» суми
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- Робоча навчальна програма підготовки лікарів-інтернів зі спеціальності «інфекційні, 845.82kb.
- Робоча навчальна програма підготовки лікарів-інтернів 2 року навчання зі спеціальності, 464.1kb.
- Інфекційні хвороби. Чистота запорука здоров'я, 32.77kb.
- Лекція тема 9: Поняття про інфекційні хвороби. Профілактичні заходи. Імунітет, 355.54kb.
- Методичні рекомендації до обстеження інфекційного хворого та написання академічної, 939.2kb.
- Затверджено Вченою Радою Донецького національного медичного університету ім. М. Горького, 1485.47kb.
- Методичні рекомендації щодо укладання робочої програми та регламенту, 617.25kb.
- Конспект лекцій методичні вказівки для студентів спеціальності 090603 «Електротехнічні, 604.49kb.
- Методичні рекомендації для викладачів до семінарських занять для студентів ІІ курсу, 893.04kb.
- Конспект лекцій для студентів спеціальності "Правознавство", 1754.63kb.
- Кількість годин - 2.
2 Актуальність теми: щорічно у світі близько 2 млрд людей хворіють на гострі кишкові інфекції. За статистичними даними понад 60 % цих інфекцій супроводжуються порушенням водно-сольового обміну, та у 15 % розвивається дегідратаційний шок. Діарейний синдром і блювання – характерні прояви кишкових інфекцій (холера, шигельоз, сальмонельоз, ешерихіози, ХТІ та ін.), тому найчастіше лікарі мають справу з дегідратаційним шоком як ускладненням перебігу захворювань цієї групи інфекцій.
3 Навчальна мета: висвітлити основи етіології та епідеміології, класифікацію, патогенез, клінічні прояви захворювання, лабораторну діагностику, принципи лікування, профілактичні заходи.
4 Матеріали та оснащення: план-конспект лекції, мультимедійне та комп’ютерне устаткування, архівні та теперішні історії хвороб, виписки з них.
5 Організаційна структура лекції
| № п/п | Основні етапи лекції | Тривалість (хв) |
| 1 | Підготовчий етап:
Функція – налаштування на продуктивну працю, усунення відволікаючих факторів. Зміст – привітання, облік присутніх, запитання щодо готовності до співпраці.
Функція – конкретизація майбутньої роботи. Зміст – доведення до групи навчальної мети | 5 |
| 2 | Основний етап
| 65 |
| 3 | Заключний етап:
Функція – визначення рівня засвоєних знань. Зміст – індивідуальний контроль.
Функція – розкриття змісту помилок. Зміст – аналіз типових помилок.
тематичної і навчальної літератури. Функція – довести напрям самостійної роботи. Зміст – тема наступної лекції, рекомендована до нього література | 10 |
6 Реферат (тези) лекції за планом
Дегідратаційний синдром (ДС) – дефіцит води в організмі у результаті переважних втрат рідини над її надходженням. Як правило, він поєднується з порушенням вмісту у крові електролітів.
Механізм розвитку дегідратації:
1 Активація аденілатциклази ентероцитів токсинами збудника;
2 Посилення внутрішньоклітинної трансформації АТФ у цАМФ;
3 Інгібування зворотного всмоктування натрію із крові;
4 Підвищення проникності кровоносних капілярів;
5 Зниження ОЦК;
6 Порушення гемодинаміки (мікроциркуляції);
7 Ацидоз, гіпоксія, метаболічні порушення, декомпенсація органів і систем.
Залежно від механізмів розвитку і характеру порушення водно-електролітного балансу розрізняють ізотоксичну, гіпертонічну і гіпотонічну дегідратацію.
Ізотонічна дегідратація
- виникає у результаті втрати рідини при профузній діареї і блюванні (холера і інші кишкові інфекції з переважанням гастроінтестинального синдрому);
- зменшується насамперед об’єм плазми і інтерстиційної рідини;
- клініку визначають порушення кровообігу;
- протікає на фоні вираженого гастроінтестинального синдрому;
- при дефіциті рідини біля 2 л з’являються втомлюваність, загальна слабкість, спраги може і не бути;
- тахікардія, ортостатичне порушення кровообігу;
- АТ у положенні лежачи нормальний;
- дефіцит рідини до 4 літрів: з’являється апатія, загальмованість, спрага, виражена тахікардія, зниження тиску навіть у положенні лежачи. Далі з наростанням втрати рідини посилюються гемодинамічні розлади: систолічний тиск падає нижче 90 мм рт. ст., частота пульсу перевищує 100 ударів за 1 хв; шкіра бліда, суха, тургор знижений, наростає акроціаноз. Голос хриплий, по мірі посилення обезводнення наступає афонія. Риси обличчя загострені, навколо очей з’являються темні кола (симптом «окулярів»), шкіра кистей – зморшкувата «рука прачки», очні яблука м’які, з’являються тріщини язика, судоми, спочатку окремі м’язи (литкових, кистей), а потім загальні тонічні, розвивається оліго-, анурія.
Стан тяжкої дегідратації визначається як дегідратаційний шок.
Гіпертонічна дегідратація (вододефіцитна, внутрішньоклітинна)
- спостерігається у хворих з високою гарячкою, при ІВЛ, при переважанні проносу над блюванням, при недостатньому надходженні рідини;
- виникає дефіцит води без суттєвих втрат електролітів;
- підвищується осмотичний тиск плазми;
- спочатку гостре, бурне, підвищення температури, задуха, відмічається олігоурія;
-спрага, шкіра суха, зморшкувата, слизові сухі, язик сухий потрісканий, іноді з коричневим нальотом, гіпосалівація, олігоурія при підвищеній відносній щільності плазми, ознаки енцефалопатії, тонічні судоми, виражена тахікардія, артеріальна гіпотензія при підвищеному пульсовому тиску, вміст Na підвищений.
Гіпотонічна дегідратація (соледефіцитна, позаклітинна)
Відбувається переміщення рідини із позаклітинного простору у клітини, які переважають у клініці гемодинамічних розладів, швидко розвивається шок. Спраги нема. АТ знижений, шкіра холодна, ціанотична, вени спадаються.
Ступені обезводнення у інфекційних хворих (В.І. Покровський, 1977).
І ст. 1-3% втрати маси тіла: помірна спрага і сухість слизових оболонок, невелика лабільність пульсу.
ІІ ст. 4-6% втрати маси тіла: різка слабкість, спрага, блідість і сухість шкіри. Нестійкий акроціаноз, незначна хриплість голосу, судоми у литкових м’язах, зниження тургору, тахікардія, схильність до артеріальної гіпотензії.
ІІІ ст. 7-9% втрати маси тіла: ціаноз, сухість шкіри і слизових, загострені риси обличчя, виражене зниження тургору шкіри, «рука прачки», афонія, судоми, олігоурія або анурія.
IV ст. 10% і більше втрата маси тіла: гіпотермія, загальний ціаноз, «темні окуляри» навколо очей, запавший живіт, загальні судоми, дегідратаційний шок.
Оцінка ступеня дегідратації у хворого діареєю ( ВОЗ )
| І Стан хворого | Добре, пожвавлене | Неспокійний, роздратований | Сонливий, в’ялий або без свідомості |
| Очі | У нормі | Запалі | Сильно запалі, сухі |
| Сльози | Є | Нема | Нема |
| Рот і язик | Вологі | Сухі | Дуже сухі |
| Спрага | П’є нормально, спраги нема | Відчуває спрагу, п’є з жадністю | П’є мало або не може пити |
| ІІ Стан шкірної складки | Швидко розправляється | Розправляється повільно | Розправляється дуже повільно |
| ІІІ Рішення | У хворого нема ознак дегідратації | Якщо у хворого дві або декілька ознак, то має місце дегідратація середньої тяжкості | Якщо у хворого 2 або декілька ознак, то має місце тяжка дегідратація |
У дорослих і дітей старших 5 років іншими ознаками тяжкої дегідратації слід вважати: відсутній периферичний пульс і низький артеріальний тиск. Наявність сліз можна вважати ознакою обезводнення тільки у немовлят і дітей молодшого віку.
Стадії шоку
І стадія (компенсований)
- метаболічні розлади відсутні;
- свідомість ясна, зіниці звужені, шкіра звичайного кольору, тепла на дотик, тахікардія. Коефіцієнт Альговера (пульс до величини АТ максимальний (мм.рт.ст.) - підвищений до 0,9-1,0. Задуха при навантаженні. Діурез знижений.
II стадія (субкомпесований шок). Свідомість збережено, хворі в’ялі, загальмовані, адинамічні, зіниці починають розширюватися. Шкіра холодна, вкрита липким потом, сіро-синього кольору, мармуровий рисунок, акроціаноз. А/Т 90 мм. рт.ст. і нижче, зниження пульсового тиску (15-20 мм рт.ст.). Тахікардія (100 ударів. за хв.). Коефіцієнт Альговера 1,5 і більше. Задуха постійна. Олігоанурія. Гіпоксія, метаболічні розлади, порушення КОС.
III стадія (декомпенсований шок). Хворі знаходяться у стані прострації, свідомість затемнена, зіниці розширені з в’ялою реакцією на світло. Шкіра холодна, ціанотична – землистого кольору. Тахікардія (140 уд/хв. і більше), пульс нитковидний, аритмічний. А/Т знижений до 50 мм рт.ст. Коефіцієнт Альговера біля 2. Задуха, порушення ритму. Анурія. Глибокі метаболічні розлади, порушення КОС.
Етапи виведення хворого з ДШ
Етап 1. Визначте у хворого ступінь обезводнення і об’єму лікувальних заходів (розібрати номограми із методички).
Етап 2. Відновити у хворого водний баланс і постійно слідкуйте за його станом.
Важка дегідратація
- – якщо хворий може пити – пероральна регідратація;
- – встановлюємо крапельницю (любі вени, підключичний катетер);
- – розчини Рінгера (усі вікові групи), фізіологічний розчин, трисіль, ацесіль, лактосіль, квартасіль:
-to розчинів 36–38 0С;
- – першу порцію 30 мл/кг маси вводити дуже швидко (грудним дітям до року – протягом 60 хв, дітям більш старшого віку і дорослим – протягом 30 хв). Останню рідину 70 мл/кг – вводять протягом 2,0–3,5 год. (грудним дітям – протягом 5 год.);
- – оцінка стану хворого кожні 1-2 години, з ціллю визначення об’єму, ефективності і темпів регідратації;
Ввели перші 30 мл/кг – пульс на периферичних артеріях хороших властивостей, АТ – норма – це добре; якщо пульс недостатньо нормалізувався - слід продовжити швидке введення розчинів
- – хворий починає пити – розчини per os біля 5 мл/кг маси тіла за годину;
- – проаналізуйте стан хворого через 3 год. (дитини через 6 год.):
- є ознаки тяжкої дегідратації повторюємо лікування.
- ознаки дегідратації середньої тяжкості: (проводимо лікування як при середній тяжкості);
- ознак дегідратації немає – переходимо до 3-го етапу.
Середня ступінь дегідратації
- – пероральна рідина: кількість розчину (в мг), якого потребує хворий визначаємо множенням масу тіла (в кг) на 75;
- в/в введення рідини;
- постійний контроль за станом хворого;
- повторна оцінка ступеня обезводнення через 4 год.;
- ознаки тяжкого обезводнення – регідратація проводиться неправильно, переглянути тактику;
- ознаки середнього ступеня дегідратації, повторити лікування, передбачене для цього стану, починають давати хворому їжу, воду або напої;
- відсутність ознак дегідратації переходимо до етапу 3.
Можлива установка назогастрального зонда (з ціллю регідратації) – виражене блювання, не може самостійно пити.
Етап 3. Підтримка водного балансу; поповнення втрат рідини, які тривають.
- Продовження пероральної регідратації з урахуванням триваючих втрат, фізіологічних потреб.
Кількість розчину різноманітна.
- Регулярно (кожні 4 год. – не рідше) провіряємо чи нема у хворого ознак дегідратації.
- У хворих з профузною діареєю, при появі повторного блювання, здуття живота – слід перейти на в/в регідратацію і зупинити або зменшити пероральну регідратацію в/в до 50 мг/кг маси протягом 3 год.
- Вести спостереження за хворим до закінчення діареї.
Етап 4. Хворому з тяжкою дегідратацією дайте антибіотик всередину – починаємо давати АБ після відновлення водного балансу (звичайно через 4-6 год.) іноді після зупинки блювання.
| Доксициклін | Діти: до 12 років протипоказано | Дорослі: 300 мг одноразово |
| Тетрациклін | 12,5 мг/кг 4р на день 3 дні | 500мг 4р на день, 3 дні |
| Триметоприм сульфаметоксазол (ТМП- СМКС) | 5мг/кг (ТМП), 25мг/кг (СМКС) 2р на день, 3 дні | 160мг/кг (ТМП), 800мг/кг (СМКС) 2р на день, 3 дні |
| Фуразолідон | 1,25мг/кг 4р на день, 3 дні | 100мг 4р на день, 3 дні |
Етап 5. Забезпечити хворому харчування – відновити повноцінне харчування.
Для попередження розвитку гіпергідратації контролювати:
- динаміку А/Т;
- стан пульсу;
- стан тургору шкіри;
- кількість лейкоцитів і еритроцитів у крові;
- індекс гематокриту (норма 0,4 – 0,48 л/л);
- в’язкість крові;
- питома щільність плазми крові;
- вміст калію у крові (норма 4-6 моль (л);
- стан КОС крові хворого (норма рН 7,35 – 7,45)
- визначення рівня Na (норма 134 – 169 ммоль);
- визначення рівня хлоридів;
- визначення сечовини, креатиніну і т.д.
Дегідратаційний шок
Етіопатогенез
Дизентерія, харчова токсикоінфекція, Холера
сальмонельоз, ешерихіоз та ін. ГКІ
Ентеротоксин
Екзотоксин, Активація аденілатциклази 
ендотоксин
Трансформація АТФ в 
цАМФ, ГТФ в цГМФ Інфекційно-токсичний
синдром Вихід рідини у
кишечник
Порушення судинної
Вивільнення вазо- проникливості
активних пептидів 
Блювання, діарея
Відносна і абсолютна
ДВЗ-синдром гіповолемія Ізотонічна
дегідратація 
Порушення мікроциркуляції
Активація перекисного
Гіпоксія Ацидоз окислення ліпідів
Метаболічні порушення
в тканинах Дегідратаційний
шок
Поліорганна недостатність
Таблиця 1
Клінічна симптоматика
| К    лінічна ознака | Ступінь дегідратації І ІІ ІІІ ІV | |||
| Втрата рідини Самопочуття хворого Шкіра та сли-зові оболонки Спрага Випорожнен-ня Блювання Температура тіла Пульс Артеріаль-ний тиск Судоми Сечовиділен-ня Коефіцієнт Алговера | До 3% Задовільне, інколи за-гальна сла-бість Шкіра та сли-зові оболонки звичайного кольору. Язик вкритий бі-лим нальо-том, сухий Незначна Не частіше 2- 4 р., інколи до 10р. на добу, кашко-подібні Від 3 до 5р. на добу Відповідає клініці за-хворювання, фебрильна У нормі Нормальний (в горизонт. положен.) Відсутні Без змін До 0,8 | 4-6% Різка загаль-на та м’язова слабість, ін-коли обморо-ки. Сиплий голос. Біль в епігастраль-ній ділянці Шкіра та сли-зові оболонки сухі. Язик вкритий бі-лим нальо-том, сухий. Ціаноз губ. Тургор шкіри знижений Виражена Від 3 до 20 р., вигляд «рисо-вого відвару», рідше «м’яс-них помиїв». До 15 р., без нудоти Відповідає клініці за- хворювання, фебрильна До 100 за хв 100/60 мм рт.ст. Інколи клоні-ко-тонічні су-доми литко-вих м’язів Нерідко олігурія ~1,0 | 7-9% Різка слабість аж до адинамії. Сиплий голос, інколи афонія, за-гострені риси обличчя, очі й щоки запа-дають Ціаноз шкіри та слизових оболонок, шкіра холод-на на дотик, різко зниже-ний тургор («рука пра-лі») Невгамовна До 25-35р. і більше, водя-нисті До 25 р. Знижується до 36-35,50С До 120 за хв 80/50 мм рт.ст. Тонічні судо-ми м’язів кін-цівок та жи-вота, супро-воджуються болем Олігурія 1 - 1,5 | 10% і більше Стан надзви-чайно тяжкий, загостре-ні риси об-личчя, вираз страждання, симптом «окулярів» Шкіра й сли-зові оболонки сіро-синюш-ні, холодні на дотик, сухі. Шкіра легко збирається у складки,які не розправ-ляються Хворі не мо-жуть пити Безперервні Невпинне Гіпотермія 120 за хв і більше 80/50 мм рт.ст. і нижче Генералізо-вані больові клоніко-то-нічні судоми усіх м’язів Анурія До 2 і більше |
Таблиця 2
Лабораторна діагностика
| Л   абораторна ознака | Ступінь дегідратації І ІІ ІІІ ІV | |||
| Еритроцити Лейкоцити Щільність плазми (норма 1023-1024) Гематокрит (норма 0,42-0,48 л/л) рН капіляр-ної крові (норма 7,35-7,40) В’язкість кро-ві (норма 4 -5од.) Основи ВЕ (норма+2,3 мекв/л) Система зсідання крові Калій плазми (норма 3,7-5,1ммоль/л ) Натрій плаз-ми (137- 147 ммоль/л) Загальний бі-лок (норма 72,0+0,63 г/л) Калій в ерит-роцитах (нор-ма 77,1- 87,1 ммоль/л) | Норма Лейкоцитоз або лейкопе-нія 1023-1025 г/л, може бути до 1021 г/л 0,40 - 0,50 7,33 - 7,36 Норма 0-2 мекв/л Незмінена 3,7 - 3,9 ммоль/л 137- 135 ммоль/л Без змін 77,1- 73,0 ммоль/л | Норма До 10х109/л 1022-1035 г/л 0,51 - 0,54 До 7,3 До 6,0 од. До 5-7 мекв/л Незначні зміни до 3,5 ммоль/л До 120 ммоль/л До 75,0 г/л До 75,0 ммоль/л | Згущення до 5-6х10 12 /л 10-20х109/л зсув вліво 1038-1040 г/л 0,55 - 0,65 До 7,2 До 9,0 од. До 10 - 18 мекв/л Ознаки ДВЗ-синдрому 3,5 - 3,3 ммоль/л 120 - 100 ммоль/л 75,0-80,0 г/л 75,0 - 70,0 ммоль/л | Згущення до 6-7х1012/л 20-60х109 /л До 1045-1050 г/л 0,65 - 0,75 Менше 7,2 9,0-10,0 од. 18-20 мекв/л ДВЗ-синдром 3,3 ммоль/л і нижче (мож-лива гіперкаліємія) 82 ммоль/л і нижче 88,0+3,6 г/л 63,0+0,9 ммоль/л (можлива гі-перкаліємія) |
Зневоднення ІІІ-ІV ступеня може призвести до розвитку декомпенсованого дегідратаційного шоку. Стан хворих різко погіршується. Пронос та блювання спостерігаються значно рідше або припиняються внаслідок парезу кишечника. Хворі зневоднені, риси обличчя загострені, очі глибоко западають, закочуються вгору, повіки напіввідкриті. На обличчі вираз страждання. Шкіра сіро-синюшна. Кінчик носа, вушні раковини, фаланги пальців, губи фіолетового кольору. Тіло вкрите холодним липким потом. Шкіра легко збирається в складки, які не розгладжуються. Афонія. Пульс ниткоподібний, артеріальний тиск падає до 50/10 мм рт.ст. Тони серця послаблені. Зростає задишка до 50-60 за хв. Корчі захоплюють усі групи м’язів.
Слід пам’ятати, що при таких хворобах як дизентерія, сальмонельоз, еше-рихіоз на початку захворювання відмічається лихоманка до 38-390С, а також синдром інтоксикації, який наявний на всіх етапах дегідратації.
Таблиця 3
Оцінка ступеня дегідратації на догоспітальному етапі у хворого на діарею за рекомендаціями ВООЗ
| Показник стану хворого | |||
| Стан хворого Очі Сльози Язик Спрага | Задовільний У нормі Є Вологий П’є рідину нор-мально, спрага відсутня | Хворий збуд-жений, дратів-ливий Запалі Відсутні “Сухий” Відчуває спра-гу,п’є рідину жа-дібно | В’ялий, апатич-ний, без свідомос-ті Дуже запалі, сухі Відсутні “Дуже сухий” П’є рідини мало або не може пити |
| Стан шкірної складки | Розправляється швидко | “Розправляється повільно” | “Розправляється дуже повільно” |
| Пульс Артеріальний тиск | У нормі У нормі | “Задовільних властивостей, по-мірна тахікардія” “Помірно знижений” | “Тахікардія ви-ражена, ниткопо-дібний або не ви-значається” “Знижений до критичних показ-ників” |
 Висновок | У хворого немає ознак дегідратації | Якщо у хворого дві або більше ознак, включаючи хоча б одну “ознаку”, то має місце дегідратація середнього тяжкого ступеня ступеня | |
Таблиця 4
Комплекс лікувальних заходів
| Назва лі-карсько- | Пока-зання до | Кількість та спосіб введення при різних ступенях зневоднення | Критерій ефектив- | ||||||
| го препарату | призна-чення | І | ІІ | ІІІ | ІV | ності | |||
| Криста-лоїдні розчини (трисіль, ацесіль, дисіль, хлосіль, лакто-сіль та ін.) | Зневод-нення ІІІ-ІV ступеня | | | До 6% маси хворого внутріш-ньовенно, спочатку струминно, а потім кра- плинно | 10% і більше маси тіла хворого, внутріш-ньовенно -струмин- но (100- 120мл/хв) до 50% рідини, потім по 60 мл/хв | Нормалі-зація пульсу, АТ, по-кращан-ня клі-нічної картини, нормалі-зація ге-матокри-ту, від-носної щільнос-ті плазми | |||
| Глюко-солан, регідрон, цитро-глюко-солан | Зневод-нення І-ІV сту-пеня | Перорально, в кількості в 1,5 раза, більше, ніж об’єм втраченої рідини | Пероральне введення до 5% маси тіла хворого разом з в/в інфу- | Корекція втрати рідини, що триває | Змен-шення об’єму стільця, відсут-ність | ||||
| | | | Корекція втрати рідини, що триває | зією. Ко- рекція втрати рідини, що триває | | блюван-ня. Нор-маліза-ція ді-урезу, переви-щення його над випо-рожнен-нями | |||
| Розчин калію хлориду | Гіпокалі-ємія (по-рушення роботи серця, адинамія (парез кишок) | | | Внутрішньовенно краплин згідно з розрахованою кількістю в розчині глюкози з інсуліном (1 ОД на 5 г глюкози), концентрація калію не більше 1% | Нормалі-зація ро-боти сер-ця, пере-стальти-ки ки-шок, ЕКГ | ||||
| Натрію гідро-карбонат | Ацидоз | | | Внутрішньовенно краплинно згідно з розрахованим об’ємом | Нормалі-зація рН крові | ||||
| Гепарин (фракси-парин) | ДВЗ-синдром, І-ІІ фаза | | Внутрішньовенно краплинно 4 рази на добу | Нормалі-зація ре-ологіч | |||||
| | | | 100 ОД/кг- 120 ОД/кг на добу | 150 ОД/кг до 250 ОД/кг на добу | них вла-стивостей крові, кі-лькості тромбо-цитів, ко-агуло-грами | ||||
| Предні-золон, | Тяжкий перебіг, | | Внутрішньовенно краплинно | Стабілі-зація | |||||
| або корти-гідрозон | алергічні реакції | | до 3мг/кг на добу до 10мг/кг на добу | до 5мг/кг на добу до 15мг/кг на добу | клінічної картини | ||||
| Кислота амінока-пронова | ІІІ фаза ДВЗ-синдрому | | | Внутрішньовенно краплинно до 5 мл/кг на фоні введення гепарину | Зупинка кровотечі | ||||
| Траси-лол (кон-трикал, гордокс) | Інгібу-вання фібрино-лізу | | | Внутрішньовенно краплинно в 50-100 мл 0,9% р-ну натрію хлориду (60 крап /хв) | Покра-щання реологіч-них | ||||
| | | | | 500 ОД/кг на добу | 500 ОД/кг кожні 12г | властиво-стей крові | |||
| Фуразо-лідон Левомі-цетин Тетраци-клін та ін. | Сальмо-нельоз, дизенте-рія, еше-рихіоз Дизенте-рія, хо-лера, сальмо-нельоз Дизенте-рія, хо-лера | Tab. Furazoli-doni 0,05 по 2 таб. 4р. на добу Tab.Laevomycetini 0,25 по 2 таб. 4р. на добу Tab. Tetracyclini 0,25 по 1 таб. 4р. на добу | Laevomycetini succi-natis solub. 1,0 в/м 4р. на добу В/м по 0,5г 4р. на добу | Одужан-ня | |||||
Слід пам’ятати:
1 Починати лікування холери з промивання шлунка навіть при багаторазовому блюванні протипоказано.
2 Не слід вводити адреналін, норадреналін, мезатон за наявності гіпотензії внаслідок зневоднення, а також використовувати плазму, білоквмісні та ко-лоїдні розчини при дегідратації.
Етапи ведення хворого з дегідратацією
Етап 1 Визначення ступеня зневоднення.
Етап 2 Відновлення водного балансу та постійний контроль за
його станом.
А Важкий ступінь дегідратації:
- використовують кристалоїдні розчини (внутрішньовенно), а також сольові розчини всередину: хворим у віці 1 рік та старше в об’ємі 100 мл/кг маси тіла протягом 3 годин. Це слід робити за схемою: 30 мл/кг маси тіла протягом 30 хв, у подальші 2,5 години потрібно ввести 70 мл/кг маси тіла;
- контроль за станом пульсу та АТ, після першої інфузії вони повинні унор-муватися, якщо цього не сталося слід продовжити швидку внутрішньовенну інфузію розчинів;
- як тільки хворий починає пити, йому дають всередину розчини для перо-ральної регідратації в дозі 5 мл/кг маси тіла за годину;
- проаналізуйте стан хворого через 3 години: є ознаки дегідратації важкого ступеня - повторюємо вказане вище лікування; ознаки дегідратації середнього ступеня - продовжуємо лікування, яке показане для цього стану; ознаки дегідратації відсутні - переходимо до етапу 3.
Б Середній ступінь дегідратації:
- даємо розчини для пероральної регідратації, які необхідно випити хворому за 4 години (від 2200 до 4000 мл, залежить від кількості випорожнень) або ж необхідну кількість розчину ( мл) визначають, помноживши масу тіла хворого в кілограмах на 75;
- визначаємо стан хворого через 4 години: є ознаки важкого або середнього ступеня зневоднення - проводимо лікування, як вказано вище; за відсутності ознак дегідратації переходимо до 3-го етапу.
Етап 3 Підтримання водного балансу, поповнення втрат рідини, що продовжуються
- кількість розчину залежить від об’єму втрат рідини хворим , розчини вво-дять всередину, в першу добу об’єм може становити від 200 мл/кг маси тіла до 350 мл/кг;
- кожні 4 години слід перевіряти наявність ознак дегідратації.
Етап 4 Призначення антибактеріального препарату всередину
- призначаємо антибактеріальний препарат зразу ж після відновлення вод-ного балансу та після припинення блювання. При призначенні етіотропної терапії слід керуватися вірогідною чутливістю збудника.
Етап 5 Забезпечення хворому адекватного харчування:
- слід відновити харчування хворого після припинення блювання.
7 Контрольні запитання:
- Класифікація дегідратаційного шоку.
- Клінічна картина.
- Діагностика дегідратаційного шоку з використанням додаткових методів обстеження.
- Диференційно-діагностичні ознаки різних видів шоку.
5 Які зміни в аналізі крові можна передбачити у хворого до проведення регідратаційної терапії?
6 З якими захворюваннями потрібно проводити диференціальний діагноз?
7 Які матеріали потрібно взяти для бактеріологічного дослідження, для підтвердження діагнозу?
8 Які розчини потрібно використати для регідратації?
9 Які антибактеріальні препарати слід використати при лікуванні захворювання?
8 Список рекомендованої літератури:
1. Возіанова Ж. І. Інфекційні і паразитарні хвороби: У 3 т. - К.: Здоров'я, 2001. - Т. 3. – С. 503-564.
2. Івахів О.Л., Грицко Р.Ю., Кіселик І.О. Кабінет інфекційних захворювань: Навчальний посібник. – Тернопіль: ТДМУ, 2006. – С. 73-75.
3. Інфекційні хвороби: ситуаційні завдання: Навчальний посібник / М.Д.Чемич, Н.І. Ільїна, А.О. Сніцарь та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – 175 с.
4. Інфекційні хвороби: класифікація та схеми діагностики: Навчальний посібник / М.Д.Чемич, З.Й. Красовицький та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – 205 с.
5. Чемич М.Д., Ільїна Н.І. Невідкладні стани в клініці інфекційних хвороб: Навчальний посібник. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – 157 с.
6. Андрейчин М.А., Руденко А.О., Івахів О.Л., Чемич М.Д. Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб. – К., Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - С. 54-55.
7. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині / За ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. – С. 435-441.
8. Мельник Г.В. Неотложные состояния при инфекционных болезнях. - Краснодар, Советская Кубань, 2002. - С. 141-155.
9. Зубин Г.М., Ковеленов А.Ю. Основы интенсивной терапии инфекционных больных // Избранные вопросы терапии инфекционных больных: руководство для врачей / Под общ. ред. Ю.В. Лобзина. - СПб.: «Фолиант», 2005. - С. 192-195.
10. Барановский А.Ю. Лечебное питание при инфекционных заболеваниях: Учебно-метод. пособие. - СПб.: Диалект, 2006. – 111 с.
11. Назар П.С., Віленський Ю.Г. Основи медичної етики. – К.: Здоров`я», 2002. – 342 с.
12. Основи внутрішньої медицини / За ред. О.Г. Яворського. - К.: «Здоров`я», 2004. - С. 5-75, 261-407.
13. Василюк В.М. та ін. Семіотика і діагностика внутрішніх хвороб. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2005. - С. 13-75, 234-429.
9 Завдання для самостійної підготовки:
- робота з рекомендованою літературою та періодичними виданнями.