«Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики на період до 2020 року»

Вид материалаМетодичні рекомендації

Содержание


5.2 Головні елементи секторальних програм і планів.
5.3 Вплив державної екологічної політики на програмні документи секторального рівня
Управління в галузі забруднення і природних ресурсів
Формування та реалізація політики
З метою підтримки галузевої (секторальної) інтеграції в екологічну політику
На загальнодержавному рівні доцільно вирішити також завдання щодо
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   16

5.2 Головні елементи секторальних програм і планів.


При формуванні програм розвитку галузі (сектору) природоохоронна складова повинна бути обов’язково присутня в рамках окремого розділу. Див. також технічне завдання (алгоритм) розроблення галузевих екологічних програм (додаток 2).

Алгоритм впровадження державної екологічної політики на галузевому (секторальному) рівні має бути наступним:
  1. Аналіз чинників впливу діяльності галузі (сектору) на навколишнє природне середовище та визначення екологічних проблем причиною виникнення яких є господарська діяльність підприємства (галузі).
  2. Встановлення причин та наслідків екологічних проблем, що виникають внаслідок виробничої (галузевої) діяльності та їх взаємозв’язку з соціально-економічними факторами регіону, а також регіональними (місцевими) екологічними та соціальними проблемами.
  3. Формування переліку екологічних проблем що виникають внаслідок галузевої (секторальної) діяльності та їх ранжування за показниками (наслідками) впливу. Визначення екологічних та соціальних ризиків.
  4. Формулювання природоохоронних довгострокових цілей (стратегії) та середньо та короткострокових завдань (тактики).
  5. Розробка (формування) програми заходів щодо попередження або мінімізації впливу на довкілля, що здійснюється внаслідок виробничої діяльності підприємства (галузі).
  6. Визначення показників (індикаторів) впливу та показників ефективності реалізації екологічної політики на всіх рівнях (законотворчий, інституційний, нормативно – правовий, технологічні та технічні рішення.
  7. Визначення вимог до моніторингу якісних та кількісних параметрів викидів і скидів у навколишнє середовище, що здійснюється внаслідок провадження підприємством (галуззю) виробничої діяльності.
  8. Визначення вимог до звітування (в тому числі й державного статистичного звітування) щодо результативності впровадження на підприємстві (секторі чи галузі) програми чи стратегії, або ж природоохоронного розділу програми.

Реалізація програм має супроводжуватись використанням наступних механізмів:
  • впровадження принципів корпоративної соціальної відповідальності;
  • екологічний аудит та впровадження систем екологічного управління;
  • сертифікація виробництва продукції згідно з міжнародними природоохоронними стандартами;
  • підвищення енергоефективності виробництва впровадження заходів енерго- та ресурсозбереження;
  • впровадження більш чистого виробництва;
  • встановлення (визначення) екологічних ризиків господарської діяльності (у тому числі екологічно небезпечних об’єктів);
  • розвиток екологічно чистих видів транспорту та впровадження екологічно орієнтованих технологій у промисловість та сільське господарство;
  • забезпечення природоохоронних вимог у промисловому та житловому будівництві;
  • застосування економічних механізмів (заохочення та економічні санкції);
  • впровадження інтегрованого басейнового принципу.

5.3 Вплив державної екологічної політики на програмні документи секторального рівня


Міністри навколишнього природного середовища європейських країн на другій конференції «Навколишнє природне середовище для Європи» в 1993 році в Люцерні, Швейцарія ініціювали проведення оглядів результативності природоохоронної діяльності (ОРПД) для країн з перехідною економікою. Починаючи з листопада 1997 року, Комітет екологічної політики ЄЕК ООН виконує проект підготовки ОРПД в Україні за рахунок коштів, що надаються Францією, Німеччиною, Італією й Нідерландами. Вже опубліковано два огляди (в 2000 і 2007 роках), що підготовлені великою групою національних і міжнародних експертів.

Слід відзначити, що в обох ОРПД значну увагу приділено питанням секторальної інтеграції.

Так у першому огляді висновки й рекомендації містять наступні розділи:

- в частині II Управління в галузі забруднення і природних ресурсів – «Сприяння промисловій безпеці й чистому виробництву»;

- в частині III Економічна й галузева інтеграція – «Проблеми охорони навколишнього природного середовища в сільському господарстві», «Екологічні проблеми в енергетиці».

В другому огляді висновки й рекомендації містять розділи:

- в частині I Формування та реалізація політики – «Законодавчі засади, проведення політики та механізми галузевої інтеграції»;

- в частині III Інтеграція питань довкілля в сектори економіки та сприяння сталому розвитку – «Управління охороною довкілля в енергетиці», «Управління охороною довкілля в промисловості», «Управління охороною довкілля на транспорті», «Управління земельними ресурсами та їх охорона».

У розділах обох ОРПД наведені конкретні рекомендації для органів державного екологічного управління, спрямовані на наближення існуючої в Україні системи екологічного управління до сучасної системи, створюваної в розвинених країнах Європи.

В процесі інтеграції застосовується все більше політичних заходів, що віддзеркалює розуміння того, що повної інтеграції неможливо досягнути лише діями уряду – необхідне партнерство між державними установами, діловими колами, громадянським суспільством в цілому. Нерідко таке партнерство поширюється за межі національних кордонів, вимагаючи міжнаціонального співробітництва як на рівні урядових установ, так і окремих організацій та підприємств.

З метою підтримки галузевої (секторальної) інтеграції в екологічну політику необхідно:

1. Розробити проект постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок розробки, затвердження та використання екологічних паспортів підприємств - природокористувачів та інших об’єктів, що шкідливо впливають на стан навколишнього природного середовища». У екологічному паспорті необхідно відобразити яким чином враховані положення стратегії та заходи Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища.

2. Розробити нормативний документ (регуляторний акт) Мінприроди України «Інструкція зі створення, ведення та користування системою екологічної паспортизації підприємств - природокористувачів та інших об’єктів, що шкідливо впливають на стан навколишнього природного середовища».

3. Внести зміни до Закону України «Про страхування» в частині запровадження екологічного страхування.

4. Розробити систему нормативних (регуляторних) актів Мінприроди України для інструктивно-методичного забезпечення створення та впровадження екологічного страхування у галузеву (секторальну) екологічну політику.

На загальнодержавному рівні доцільно вирішити також завдання щодо:
  • розробки механізмів впровадження екологічних регуляторних чинників, у тому числі обмежувальних та пільгових, у різні сектори економіки;
  • створення нових та посилення діючих механізмів, які мають забезпечувати ефективну дію еколого-правових норм через засоби юридичної відповідальності за порушення вимог екологічного законодавства;
  • підвищення рівня обізнаності управлінського апарату галузей (секторів) економіки щодо екологічних проблем в країні (регіоні) та можливих шляхів їх вирішення;
  • посилення ролі місцевих органів самоврядування в екологічному управлінні та їх відповідальності за контроль щодо порушень природоохоронного законодавства та виконання природоохоронних програм.