«Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики на період до 2020 року»
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- Нормативні посилання, 1330kb.
- Верховній Раді України проекту закон, 19.64kb.
- Зміст, 3792.15kb.
- Про затвердження Програми охорони навколишнього природного середовища в м. Славута, 12.89kb.
- 10. Проект Стратегії національної екологічної політики на період до 2020 року, 882.25kb.
- Кабінет міністрів україни, 246.47kb.
- Кабінет міністрів україни розпорядження, 259.57kb.
- Паспорт програми «Тваринництво Роздільнянського району 2011-2015 роки» Роздільна 2011, 594.25kb.
- І" (надалі Аналіз) розроблений на виконання вимог статті 8 Закону України "Про засади, 102.02kb.
- Про затвердження Державної програми „ Національний план дій з реалізації Конвенції, 4797.48kb.
5.2 Головні елементи секторальних програм і планів.
При формуванні програм розвитку галузі (сектору) природоохоронна складова повинна бути обов’язково присутня в рамках окремого розділу. Див. також технічне завдання (алгоритм) розроблення галузевих екологічних програм (додаток 2).
Алгоритм впровадження державної екологічної політики на галузевому (секторальному) рівні має бути наступним:
- Аналіз чинників впливу діяльності галузі (сектору) на навколишнє природне середовище та визначення екологічних проблем причиною виникнення яких є господарська діяльність підприємства (галузі).
- Встановлення причин та наслідків екологічних проблем, що виникають внаслідок виробничої (галузевої) діяльності та їх взаємозв’язку з соціально-економічними факторами регіону, а також регіональними (місцевими) екологічними та соціальними проблемами.
- Формування переліку екологічних проблем що виникають внаслідок галузевої (секторальної) діяльності та їх ранжування за показниками (наслідками) впливу. Визначення екологічних та соціальних ризиків.
- Формулювання природоохоронних довгострокових цілей (стратегії) та середньо та короткострокових завдань (тактики).
- Розробка (формування) програми заходів щодо попередження або мінімізації впливу на довкілля, що здійснюється внаслідок виробничої діяльності підприємства (галузі).
- Визначення показників (індикаторів) впливу та показників ефективності реалізації екологічної політики на всіх рівнях (законотворчий, інституційний, нормативно – правовий, технологічні та технічні рішення.
- Визначення вимог до моніторингу якісних та кількісних параметрів викидів і скидів у навколишнє середовище, що здійснюється внаслідок провадження підприємством (галуззю) виробничої діяльності.
- Визначення вимог до звітування (в тому числі й державного статистичного звітування) щодо результативності впровадження на підприємстві (секторі чи галузі) програми чи стратегії, або ж природоохоронного розділу програми.
Реалізація програм має супроводжуватись використанням наступних механізмів:
- впровадження принципів корпоративної соціальної відповідальності;
- екологічний аудит та впровадження систем екологічного управління;
- сертифікація виробництва продукції згідно з міжнародними природоохоронними стандартами;
- підвищення енергоефективності виробництва впровадження заходів енерго- та ресурсозбереження;
- впровадження більш чистого виробництва;
- встановлення (визначення) екологічних ризиків господарської діяльності (у тому числі екологічно небезпечних об’єктів);
- розвиток екологічно чистих видів транспорту та впровадження екологічно орієнтованих технологій у промисловість та сільське господарство;
- забезпечення природоохоронних вимог у промисловому та житловому будівництві;
- застосування економічних механізмів (заохочення та економічні санкції);
- впровадження інтегрованого басейнового принципу.
5.3 Вплив державної екологічної політики на програмні документи секторального рівня
Міністри навколишнього природного середовища європейських країн на другій конференції «Навколишнє природне середовище для Європи» в 1993 році в Люцерні, Швейцарія ініціювали проведення оглядів результативності природоохоронної діяльності (ОРПД) для країн з перехідною економікою. Починаючи з листопада 1997 року, Комітет екологічної політики ЄЕК ООН виконує проект підготовки ОРПД в Україні за рахунок коштів, що надаються Францією, Німеччиною, Італією й Нідерландами. Вже опубліковано два огляди (в 2000 і 2007 роках), що підготовлені великою групою національних і міжнародних експертів.
Слід відзначити, що в обох ОРПД значну увагу приділено питанням секторальної інтеграції.
Так у першому огляді висновки й рекомендації містять наступні розділи:
- в частині II Управління в галузі забруднення і природних ресурсів – «Сприяння промисловій безпеці й чистому виробництву»;
- в частині III Економічна й галузева інтеграція – «Проблеми охорони навколишнього природного середовища в сільському господарстві», «Екологічні проблеми в енергетиці».
В другому огляді висновки й рекомендації містять розділи:
- в частині I Формування та реалізація політики – «Законодавчі засади, проведення політики та механізми галузевої інтеграції»;
- в частині III Інтеграція питань довкілля в сектори економіки та сприяння сталому розвитку – «Управління охороною довкілля в енергетиці», «Управління охороною довкілля в промисловості», «Управління охороною довкілля на транспорті», «Управління земельними ресурсами та їх охорона».
У розділах обох ОРПД наведені конкретні рекомендації для органів державного екологічного управління, спрямовані на наближення існуючої в Україні системи екологічного управління до сучасної системи, створюваної в розвинених країнах Європи.
В процесі інтеграції застосовується все більше політичних заходів, що віддзеркалює розуміння того, що повної інтеграції неможливо досягнути лише діями уряду – необхідне партнерство між державними установами, діловими колами, громадянським суспільством в цілому. Нерідко таке партнерство поширюється за межі національних кордонів, вимагаючи міжнаціонального співробітництва як на рівні урядових установ, так і окремих організацій та підприємств.
З метою підтримки галузевої (секторальної) інтеграції в екологічну політику необхідно:
1. Розробити проект постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок розробки, затвердження та використання екологічних паспортів підприємств - природокористувачів та інших об’єктів, що шкідливо впливають на стан навколишнього природного середовища». У екологічному паспорті необхідно відобразити яким чином враховані положення стратегії та заходи Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища.
2. Розробити нормативний документ (регуляторний акт) Мінприроди України «Інструкція зі створення, ведення та користування системою екологічної паспортизації підприємств - природокористувачів та інших об’єктів, що шкідливо впливають на стан навколишнього природного середовища».
3. Внести зміни до Закону України «Про страхування» в частині запровадження екологічного страхування.
4. Розробити систему нормативних (регуляторних) актів Мінприроди України для інструктивно-методичного забезпечення створення та впровадження екологічного страхування у галузеву (секторальну) екологічну політику.
На загальнодержавному рівні доцільно вирішити також завдання щодо:
- розробки механізмів впровадження екологічних регуляторних чинників, у тому числі обмежувальних та пільгових, у різні сектори економіки;
- створення нових та посилення діючих механізмів, які мають забезпечувати ефективну дію еколого-правових норм через засоби юридичної відповідальності за порушення вимог екологічного законодавства;
- підвищення рівня обізнаності управлінського апарату галузей (секторів) економіки щодо екологічних проблем в країні (регіоні) та можливих шляхів їх вирішення;
- посилення ролі місцевих органів самоврядування в екологічному управлінні та їх відповідальності за контроль щодо порушень природоохоронного законодавства та виконання природоохоронних програм.