Определение и управление валютными рисками предприятием внешнеэкономической деятельности на примере ООО Корпорация Агросинтез (Визначення та керування валютними ризиками підприємством ЗЕД на прикладі ТОВ “Корпорація “Агросинтез”)
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
? валютування завтра, а зворотна на умовах спот;
- форвардні (форвард-форвард).
Для класичних угод своп (репорт і депорт) використовуються два валютні курси спот і аутрайт. Останній визначається за стандартною методикою: курс спот плюс (мінус) форвардна маржа (премія або дисконт).
Угоди своп є міжбанківськими операціями і мають багато спільного з операціями аутрайт. На практиці вони використовуються значно частіше, ніж прості форвардні операції.
Останнім часом угоди своп стали ширше здійснюватися не тільки між комерційними банками, але і між центральними банками, що можна розглядати як угоди про взаємне кредитування в національних валютах. З цією метою в 1969 р. була утворена багатобічна система взаємного обміну валют на базі використання операцій своп через Банк міжнародних розрахунків у Базелі (Швейцарія).
Головна мета використання валютних свопів полягає в:
- забезпеченні фінансування довгострокових зобовязань в іноземній валюті;
- хеджуванні довгострокового валютного ризику;
- заміні валюти, в якій надходять прибутки від інвестицій, на іншу за вибором інвестора;
- забезпеченні конвертації експортованого капіталу в іншу валюту.
Технічно хеджування валютних ризиків за допомогою валютних свопів здійснюється через:
- фіксацію валютного курсу на майбутній період;
- організацію зустрічних грошових потоків.
Переваги у використанні угод своп перед чистими форвардними угодами:
- при здійсненні валютного свопа завдяки регулярному обміну відсотковими (компенсаційними) виплатами значно зменшується валютний ризик, оскільки він розподіляється між учасниками угоди;
- використання свопів дає можливість забезпечити хеджування довгострокових операційних та економічних ризиків;
- під кутом зору бухгалтерського обліку валютні свопи класифікують як забалансовий інструмент, тобто вони не відбиваються в балансі і на рахунку прибутків і збитків, що наділяє їх певними технічними перевагами.
Угода своп укладається через безпосередні переговори між двома сторонами або за посередництва банку, який стає для кожного з учасників угоди другою стороною. Переговори здійснюються телефоном із наступним підтвердженням їхніх результатів факсом (електронною поштою), а потім письмово на основі індивідуальної або стандартної документації, рекомендованої Міжнародною асоціацією дилерів із свопів (ISDA) 1985 р., в Кодексі стандартних формулювань та умов для угод своп. У 1986 р. було затверджено нову редакцію Кодексу, а в 1987 р., як доповнення до нього, ISDA прийняла ще один документ під назвою визначення відсоткових ставок і валютного обміну. Цей документ в основному застосовується для переводу відсоткових свопів в одній валюті у свопи в будь-якій іншій валюті, а також для міжвалютних свопів.
Документацію для укладення угоди своп за домовленістю готує одна із сторін і передає проект іншій стороні, а потім, після узгодження, остаточний варіант договору підписується його учасниками. Стандарти документації за угодами своп, згідно з правилами ISDA, складаються з двох частин:
- Генеральної угоди, що включає загальну характеристику всіх можливих майбутніх угод;
- Підтвердження поточної угоди.
Завдяки такій системі документації майбутні угоди між контрагентами можуть укладатися на основі тільки лише самого Підтвердження, що додається до Генеральної угоди.
Останнім часом поняття валютних свопів трактується дуже широко, оскільки при укладенні угод більше уваги приділяється не самим валютним курсам, а різниці в їхніх відсоткових ставках. Тому під час здійснення угоди своп на практиці найчастіше не постачаються обумовлені суми, а ведеться розрахунок компенсаційних платежів. Покупець, що купив валюту з вищими відсотковими ставками, сплачує своєму контрагентові компенсацію, визначувану різницею у відсоткових ставах. У вигляді формули це можна записати так:
К = В * (К1 К2) / 100 * Т / 360,
де К сума компенсаційних виплат;
В сума контракту;
Т -- стандартний термін дії угоди;
К1 розрахункова відсоткова ставка;
К2 відсоткова ставка, обумовлена в контракті.
Поява нових видів свопів і форм розрахунків за ними повязана з тим, що валютні свопи мають симетричну структуру ризику, тобто за укладення контракту існує однакова імовірність виникнення збитків чи прибутків, а мета хеджування полягає саме в тому, щоб певним чином розподілити цей ризик між контрагентами.
Валютні свопи, що передбачають періодичний обмін відсотковими платежами, поділяють на:
- свопи, в яких один учасник угоди сплачує фіксовану відсоткову ставку, а інший змінну (плаваючу) ( cross-currency fixed-to-floating swap);
- свопи, в яких обидва учасники угоди ведуть розрахунки за фіксованими ставками ( cross-currency fixed-to-fixed swap );
- свопи, в яких контрагенти ведуть розрахунки за плаваючою відсотковою ставкою ( cross-currency floating-to-floating swap );
- свопи, в яких плаваюча відсоткова ставка може мати різні періоди розрахунку і виплат;
- свопи, в яких контрагенти фіксують не відсоткові ставки, а їх різниці (spread swap );
- свопи з верхньою чи нижньою межею відсоткових ставок ( mini-max swap );
- змішані (коктейльні) свопи, які є комбінацією різних видів відсоткових і вал