Определение и управление валютными рисками предприятием внешнеэкономической деятельности на примере ООО Корпорация Агросинтез (Визначення та керування валютними ризиками підприємством ЗЕД на прикладі ТОВ “Корпорація “Агросинтез”)
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
приємства-експортери.
Передумовами виникнення форфейтингу були операції а-форте (переуступка прав), що зявилися в 50-х роках у період значного збільшення обсягів міжнародної торгівлі в звязку з обмеженістю коштів експортерів для надання середньострокових комерційних кредитів імпортерам.[2]
Поява форфейтинг була обумовлена певною недосконалістю угод а-форте, які ще називають формою обліку делькредере. Угоди а-форте також використовувалися з метою надання кредитів експортерам, але на принципах солідарної відповідальності під вексельні зобовязання і поручительства банків чи фінансових товариств. Відповідно до умов угод а-форте векселедавець не мав права порушити умови тратти про солідарну гарантію платежу, повязані з його підписом, але міг не гарантувати акцепту. Індосант також мав можливість ухилитися від гарантії платежу й акцепту. Крім того, у звязку із солідарністю, значно більшими були розміри комісійних і дисконту, виплачуваних банку за даний кредит.
Із середини 80-х років з лібералізацією фінансових законодавств багатьох країн умови кредитування були спрощені, завдяки чому в практику введені нові види угод, що ґрунтуються на загальному договірному праві, зокрема і форфейтинг.
Форфейтинг є двосторонньою угодою, учасниками якої виступають продавець і покупець фінансових (платіжних) зобовязань. Продавцем форфейтингових платіжних зобовязань виступає експортер, що приймає векселі в оплату вартості поставлених товарів. Покупець (форфейтор), у ролі якого виступає банк, купуючи платіжні зобовязання, відмовляється від свого права висувати зворотні вимоги до будь-якого з попередніх власників зобовязань, що виступають предметом угоди, а тому бере на себе всі ризики, повязані з їх оплатою.
З урахуванням безумовного відмовлення форфейтора від свого права зворотної вимоги (регресу) до продавця або до попередніх бенефіціарів, заборгованість супроводжується забезпеченням у формі авалю, чи окремим документом, рідше індосаментом банку. Використання форфейтинга дозволяє покрити ризик делькредере, ризик непередачі зобовязань і валютний ризик експортера.
Предметом форфейтингу є дебіторська заборгованість покупців товарів (імпортерів), що оформляється у формі комерційних тратт (переказних векселів) чи простих векселів. Використання в якості форфейтингових платіжних зобовязань простого чи перекладного векселя обумовлено їх довгим і широким застосуванням під час кредитування торгових операцій, а також простотою їхнього оформлення.
Форфетовані боргові зобовязання купуються на дисконтній основі, тобто шляхом їхнього обліку. Дисконтування відбувається по фіксованій дисконтній ставці шляхом авансового стягування відсотків за весь період використання кредиту. Таким чином, унаслідок цієї угоди експортер негайно отримує на свій рахунок суму, що дорівнює номіналу виписаних векселів за винятком розміру дисконту.
З погляду експортера контракт буде завершено тоді, коли він отримає повне відшкодування вартості поставлених їм товарів. Форфейтор, у свою чергу, зберігає враховані ним зобовязання і предявляє їх до оплати в міру настання зазначених у них термінів.
Форфейтингові операції звичайно здійснюються в тих валютах, рефінансування платіжних зобовязань у яких має високу ліквідність: долари США, німецькі марки і швейцарські франки. Використання вільно конвертованої валюти як валюти платежу дозволяє форфейтору уникнути труднощів під час рефінансування контракту, а також зменшити ризики втрат, повязані з коливаннями валютних курсів.
Терміни оплати форфейтингових боргових зобовязань від одного до пяти років. Платник (імпортер) бажає рівномірно розподілити платежі за векселем протягом усього терміну. Це приводить до деякого скорочення середнього терміну кредиту, наданого імпортеру, а також дозволяє форфейтору знизити повязані з кредитуванням ризики.
Для досягнення рівномірності платежів, що здійснюються, як правило, раз на шість місяців, виписується партія векселів з різними термінами платежу. Наприклад, при терміну погашення форфейтингового контракту протягом трьох років виписуються шість простих векселів на рівні суми з термінами погашення через шість місяців. Термін погашення першого векселя настає через шість місяців від дати відвантаження продукції, а останнього через три роки.
Оформлення форфейтингового контракту має кілька етапів. На першому етапі експортер, не маючи можливості надання імпортеру відстрочки платежу, звертається до форфейтора. Останній збирає й аналізує інформацію про учасників контракту, його характер, фінансовий стан імпортера і т.д. Зокрема, форфейтор бажає отримати таку інформацію:
- про розмір кредитування;
- про валюту, у якій буде наданий кредит;
- про учасників контракту імпортера й експортера (найменування і юридичний статус фірм, країна реєстрації, за законами якої діє фірма і т.д.);
- про характер платіжних зобовязань, якими буде оформлено форфейтингову заборгованість;
- про терміни платежів по форфейтинговій заборгованості;
- про форми фінансового забезпечення операції;
- про характер експортованої за контрактом продукції;
- про терміни постачання товарів і терміни надання імпортеру товарних документів і документів про відвантаження;
- про торгові і валютні обмеження в країнах походження імпортера й експортера і форми дозволів;
- про місце