Методика вивчення іменника у початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
/p>
Низький:
а) пізнавальна інертність;
б) епізодичний інтерес до ефектних і цікавих сторін явищ при повній відсутності інтересу до їх суті;
в) уявна самостійність (списування з дошки, підглядання у підручник), часті відволікання;
г) відсутність бажання долати перешкоди, повна бездіяльність при виникненні труднощів;
д) відсутність нахилу до будь-якого виду пізнавальної діяльності.
В результаті проведеного експериментального дослідження встановлено, що результативність роботи на уроках, рівень засвоєння граматичних категорій іменника у значній мірі обумовлюється рівнем сформованості пізнавального інтересу учнів.
Формувати пізнавальні інтереси молодших школярів необхідно спеціальними вправами і завданнями. Розробляючи такі завдання, вчителі повинні мати на меті створити такі вправи, які б у першу чергу були цікавими для учнів, адже зацікавленість є одним з найсильніших стимулів виникнення пізнавального інтересу.
Стимулюванню пізнавальних інтересів сприяє також різноманітність форм роботи. Тому вчитель, що прагне розвивати пізнавальні інтереси учнів, повинен кожного разу вносити у методику проведення уроку щось нове і використовувати кілька різних форм роботи.
Доцільно використовувати на уроках нову інформацію (“цікавинки”), адже невідоме завжди є привабливим у пізнавальному плані.
Виникненню інтересу до навчання сприяє правильне поєднання вивченого раніше і нового матеріалу. Тут, головне уникнути як “топтання на місці”, так і “відкриттів”. Раніше вивчене повинно стати грунтом для нового матеріалу.
Важлива роль у формуванні пізнавальних інтересів належить самостійній роботі. Звичайно, учні контрольного класу ще не можуть повністю обійтися без допомоги вчителя, але ця допомога повинна носити лише спрямовуючий характер і враховувати рівень розвитку школярів. Проте учні повинні вчитись розраховувати на власні сили.
Таким чином, пізнавальний інтерес є найціннішим і найефективнішим мотивом навчальної діяльності учнів на уроці рідної мови. Тому зведені результати свідчать про пряму залежність засвоєння граматичних категорій іменника від його рівня розвитку у молодших школярів.
Висновки
В процесі виконання дипломної роботи встановлено, що проблема методики вивчення іменника як частини мови у початковій школі є актуальною для вчителів початкових класів. Адже знання, засвоєні у початковій школі,стають основою для наступних етапів засвоєння знань, вмінь і навичок в старших класах, а також важливу роль відіграють у професійній діяльності.
Рідна мова є провідним предметом у початковій школі. Саме на її уроках при правильній організації і керівництві вчителя відбувається не просто засвоєння учнями знань, але й розвиток їх мовлення, мислення. Вміння вчителя будувати викладання програмового матеріалу так, щоб викликати пізнавальний інтерес учнів. Зацікавлення молодших школярів змістом навчального матеріалу з української мови потребує систематичної інтелектуальної роботи. При цьому вчитель має дозувати емоційну насиченість матеріалу і наперед прогнозувати, який емоційний відгук він викличе в учнів.
Вивчення стану проблеми в психолого-педагогічній та методичній літературі, проведене експериментальне дослідження дають підставу зробити такі висновки:
1. Методика вивчення іменника диктується їх лінгвістичними особливостями.
2. Іменник - граматична одиниця, тому вивчення цієї частини мови, її форм і правопису в початкових класах дається в елементарному вигляді і розподілене за класами.
3. Вивчення ознак іменника поглиблює знання учнів про значення цієї частини мови, сприяє розвитку абстрактного мислення. Системна робота над правилами літературної вимови і написання дає змогу виробити в учнів міцні орфоепічні та орфографічні навички.
4. Застосування запропонованих методичних рекомендацій до проведення уроків рідної мови при вивченні розділу "Іменник", з врахуванням індивідуальних можливостей учнів, передбачає успішну, цілеспрямовану і творчу побудову навчального процесу у початковій школі.
5. Використання граматичних таблиць і алгоритмів сприяють стимулюванню пізнавального інтересу молодших школярів, а відтак кращому засвоєнню передбаченого програмою матеріалу, дають вчителю можливість розвивати логічне мислення учнів шляхом дослідження структури явищ, підвищувати граматико-орфографічну грамотність учня.
6. Відбір дидактичного матеріалу забезпечує зміст поетапного вивчення іменника.
7. Результати проведеного дослідження показали, що рівень засвоєння програмного матеріалу є ефективнішим у експериментальній групі,оскільки завдання формулювалися з урахуванням їх проблемно-пізнавальної спрямованості. Проведене дослідження підтвердило важливість пізнавального інтересу учнів молодших класів як провідного мотиву їх пізнавальної діяльності, шляхом надання їм більшої самостійності. Зведені результати експериментального дослідження свідчать про пряму залежність рівня засвоєння граматичних категорій іменника від рівня розвитку пізнавального інтересу у молодших школярів.
Отже, завдання дослідження психолого-дидактичних основ вивчення іменника в початкових класах реалізовані. Гіпотеза, яка припускає, що ефективне вивчення іменника тісно повязане з наявністю у школярів навчально-пізнавальних мотивів, знайшла своє підтвердження.
Використання нових підходів до вивчення іменника є важливим на су?/p>