Методика вивчення іменника у початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?рфолого-синтаксична. Пояснюється це тим, що вона властива іменним частинам мови і виявляється тільки в синтаксичних звязках слів.
Відмінок як лінгвістичне поняття є явищем багатомірним. Йому властива і граматична семантика (значення), і форма, і функція, що виявляється у звязках слова з іншими словами в реченні, контексті.
Така змістова особливість відмінка потребує багатоаспектного підходу до його вивчення в початкових класах. Це означає, що відмінкові значення, форми і функції мають розглядатися в єдності і у взаємозвязках.
Вивчаючи відмінювання іменників, слід розкрити учням суть категорії відмінка здатність виражати за допомогою закінчення та в окремих випадках прийменників синтаксичні звязки між словами.
О. М. Пєшковський, вказуючи на велику організуючу роль відмінків у мовленні, писав, що вони своїми формами виражають відношення між нашими словами, уявленнями і тим створюють звязну мову думку; без них наша мова розпалась би на окремі не повязані між собою слова, а мовна думка на окремі уявлення [66, с. 32].
Внаслідок вивчення відмінювання іменників учні повинні усвідомити:
зміна іменників за відмінками служить для звязку їх з іншими словами;
крім відмінкових закінчень для звязку слів використовуються прийменники;
називний і давальний відмінки ніколи не вживаються з прийменниками, а місцевий ніколи не вживається без прийменників;
решта відмінків можуть уживатися як з прийменниками, так і без них;
у залежності від системи відмінкових закінчень іменники поділяються на певні групи відміни.
Грунт для формування цього поняття готується поступово ще з 1 класу.
Практично з відмінковими формами іменників діти мають справу і при складанні словосполучень, і при відновленні деформованих текстів, і при змінюванні іменників за питаннями.
Особливістю засвоєння відмінків є те, що воно базується на вмінні учнів бачити звязки слів у реченні. Ось чому роботу над вивченням відмінків можна починати лише після того, як діти навчаться вичленовувати з речення слова, повязані між собою граматично і за смислом, тобто словосполучення.
Уже на початковому етапі вивчення відмінювання іменників діти, ще не знаючи відмінків, знайомляться з різними формами слова. Спостереження за зміною закінчень у словах у залежності від інших слів дає змогу учням усвідомити роль закінчення в мовленні.
Починати вивчення відмінювання іменників доцільно з аналізу записаного на дошці чи кодокарті тексту, в якому слово хліб уживається в усіх відмінках.
Учитель керує спостереженням учнів у ході такої, наприклад, бесіди:
Хліб усьому голова, так віддавна в народі казали,
Тож і не дивно, що люди без хліба вмирали.
Хлібові шану, як рідним батькам, віддавали,
Пісню про хліб на весіллі й обжинках співали,
3 хлібом і сіллю гостей дорогих зустрічали,
В хлібові силу й могутність народу вбачали.
Прочитайте текст. Скажіть, яке слово повторюється в кожному реченні (Слово хліб.)
На яке питання це слово відповідає? (Що ?) Що сказано про хліб у другому реченні? (Без хліба вмирали.)
На яке питання відповідає це слово? (Без чого?)
Випишіть форми слова хліб з першого й другого речення і скажіть, чим вони відрізняються? (У другому слові зявилось закінчення -а.)
Чому не можна, щоб у другому реченні слово хліб було вжите в одній і тій самій формі, що й у першому? (Не буде звязку між словами.)
Аналогічно проводиться робота з наступними реченнями. Після такої підготовчої роботи цілком логічним буде питання: для чого потрібна зміна закінчень в іменниках? (Для звязку з іншими словами.) Що відповідає кожній зміні закінчення? (Запитання до іменника.)
Зміна запитання, як правило, приводить до зміни закінчень у словах. Подальше усвідомлення цієї закономірності відбувається при роботі над деформованими текстами. Побудова речень із безсистемно поданих слів неодмінно змусить дітей поставити логічні запитання, а мовленнєвий досвід підкаже вибір правильної форми. Отже, ще до вивчення теми “Відмінки іменників” учні мають змогу зрозуміти взаємозвязок питання і форми слова-відповіді.
На наступному етапі вивчення відмінювання іменників, актуалізуючи знання дітей про зміну слів за питаннями, вчитель знайомить школярів із назвами відмінків.
Вивчення відмінювання іменника слід повязати з виробленням уміння розрізняти відмінки.
При визначенні відмінків треба привчити учнів дотримуватися потрібної послідовності дій:
1) знайти слово, з якими повязаний іменник;
2) від цього слова поставити запитання до іменника, відмінок якого визначається;
3) за питанням визначити відмінок.
Так учні свідомо оволодівають умінням визначати відмінки. Однак навіть дотримання такої послідовності не застраховує школярів від помилок у визначенні окремих відмінкових форм. (Див. дод. В)
У четвертому етапі (4 клас) вивчення даної теми передбачає розширення уявлення про лексичне значення іменника, формування уміння відмінювати іменники, свідомо вживати відмінкові форми для висвітлення своїх думок і правильно писати відмінкові закінчення.
На вивчення даного матеріалу відводиться 20 навчальних годин [69, с.67-68].
Значні труднощі викликає розрізнення форм родового і знахідного відмінків іменників (назв істот). З метою попередження помилок у визначенні цих відмінків слід скористатися прийомом підстановки іменника жіночог