Лінгво-філософські трактування темпоральності у сучасній англістиці
Курсовой проект - Иностранные языки
Другие курсовые по предмету Иностранные языки
зити не може. Все ще залишаються до кінця не вивченими та не розкритими незліченні наслідки впливу реального часу на мову. Тому перед лінгвістикою стоїть завдання показати, як взаємоповязані на осі реального часу семантична і формальна структури природної людської мови. Деякі аспекти цієї проблеми ми намагаємося розкрити у представленій роботі.
Реальний час характеризується двома фундаментальними фізичними властивостями: одновимірністю та однонаправленістю. Ці дві властивості справляють визначальний вплив на будову людської мови. На лінійній однонаправленій осі реального часу можуть бути побудовані два види структур: двочленна структура з асиметричним відношенням і тричленна структура з транзитивним відношенням. В основі першої лежать часове відношення раніше-пізніше: якщо із двох можливих подій одна відбулася раніше, то друга може відбутися лише пізніше. Тим самим між цими двома подіями встановлюються асиметричні відносини: попередня подія наступна подія. ПротеДж. Уітроу, Ю.Б.Молчанов, О.А. Івін, Д.П.Горський вводять у часовий ряд раніше пізніше поняття одночасності і розглядають уже тричленний часовий порядок раніше одночасно пізніше. Основу другої структури складає часове відношення минуле теперішнє майбутнє. У цьому випадку базисне значення абсолютних часів розглядається як розміщення ситуації у момент, попередній до теперішнього теперішній наступний до теперішнього, тобто за точку відліку часу береться поточний момент мовлення. Якщо три події послідовно відбулися одна за одною, то перша і третя події можуть бути повязані, співвіднесені лише через проміжну другу подію. Тим самим між цими трьома подіями встановлюється транзитивне відношення: початкова подія проміжна подія кінцева подія. За основу цього відношення береться принцип часового проміжку: минуле повязане з майбутнім через теперішнє. Транзитивне відношення скрито містить у собі два бінарних асиметричних відношення: перша подія асиметрично повязана з другою, а друга з третьою. У мові подіями, що розташовані на лінійній однонаправленій осі реального часу, є: імпліцитно взаємозвязки та діяльність субєкта; експліцитно слова. Слід відзначити, що часові порядки раніше одночасно пізніше та минуле теперішнє майбутнє нерівноцінні, вони є двома різними способами опису подій чи явищ, які доповнюють один одного. Перший ряд застосовується переважно в природничих науках, тоді як другий у гуманітарних. Ми вважаємо, що часовий ряд раніше одночасно пізніше також надзвичайно важливий для гуманітарних, зокрема, філологічних наук.
Час тісно повязаний з рухом, а у соціальному плані з розвитком. Відповідно, обєктивно існуючий звязок між часом і рухом знаходить своє відображення у мові, власне, у розвитку темпоральної лексики та видо-часових форм.
Проблемами становлення дієслівних форм та темпоральної лексики займались В.Д. Аракін, В.М.Ярцева, Ж. Вандрієс, О.В.Василенко, Н.Л.Жабицька, Р.Г. Зятківська, Т.І. Лаптєва, С.Є. Олейник, Т.О. Расторгуєва, М.І. Рудометкіна, В.Н.Сердюк, М.Б. Телін, І.Л. Яковлєва, Є.С. Яковлєва, A. Akerlund, J. Nesfield, A. Schopf, H. Uldall.
М.Б. Телін розглядає діахронний аспект категорії темпоральності і пропонує реконструкцію початкових етапів формування часу і виду з когнітивно-прагматичної точки зору. У відповідності до неї, спільним джерелом двох категорій є здатність репрезентувати дію як одне ціле. Т.О. Расторгуєва розрізняє два процеси еволюції дієслівних сполучень: граматизацію перетворення вільного синтаксичного сполучення в аналітичну дієслівну форму, і парадигматизацію прийняття нової одиниці у систему як члена дієслівної парадигми. Т.І. Лаптєва вивчає мовні засоби ранньої новоанглійської мови, які виражають поняття часу. Р.Г. Зятківська досліджує розвиток часової форми Present Simple та становлення її граматичних значень в діахронії.
Таким чином, оскільки час складне полікатегоріальне поняття, співвідносне з категоріями філософського, фізичного, психологічного, біологічного, соціального, історичного та лінгвістичного змісту, у дослідженні лінгвістичного аспекту цієї категорії необхідно опиратися на різні трактування поняття часу, представлені у природничих та гуманітарних науках. Зокрема, вивчення семантичної категорії теперішності та мовних засобів її реалізації вимагає не лише осягнення глибинного змісту поняття час, а також і взаємозвязку реального перебігу подій чи стану речей з періодом їх відображення у мові, взаємовіднесеності подій та станів у часі, їх послідовності, проміжків часу між ними, так само як і ситуативно-змістових нюансів часу в індивідуальному сприйнятті та вираженні їх людиною.
Враховуючи міркування, наведені у представленому розділі, вважаємо, що для осмислення та вираження часу мовними засобами важливо:
- концентрувати увагу на особливостях індивідуального сприйняття, осмислення та вираження часу обєктивної дійсності;
- усвідомлювати, що на осі реального часу семантична і формальна структури природної мови людини є взаємоповязаними;
- вважати за точку відліку часу момент мовлення або співвідносити події через транзитивне відношення між ними;
- враховувати, що обєктивно існуючий звязок між часом і рухом у мові відображається видо-часовими формами дієслова та іншими засобами, що містять часові семи;
- брати до уваги вплив особистісного фактору в мовному вираженні темпоральності.
2. Концептуаль?/p>