Geum.ru

"Руська Правда" – видатний політичний документ в історії України

Курсовой проект - История

Другие курсовые по предмету История

ВСТУП

 

Мета та завдання дослідження полягає в наступному:

  1. Поглиблено ознайомитись з основними положеннями кримінального права у Київській Русі.
  2. Дослідити суть таких понять як "злочин" та "покарання".
  3. Розглянути основні аспекти побудови Руської Правди та, зокрема, статей, що стосуються злочину та покарання.
  4. Проаналізувати окремі види злочинів та покарань за Руською Правдою.

Дослідження проводиться шляхом:

  1. поглибленого вивчення наукової літератури, матеріалів, документів та статей, їх ретельний аналіз;
  2. проведення аналізу статей "Руської Правди";
  3. порівняння статей "Руської Правди" короткої та просторої редакції.

Під час досліджень були використані підручники з історії держави та права України, літописи, статті газет та журналів, тексти "Руської Правди" Акад. та Троиц. списків. Робота містить загальну характеристику злочину та покарання у Руській Правді, ретельний перелік та аналіз видів злочинів та покарань.

Актуальність теми полягає в тому, що "Руська Правда" справедливо вважається найважливішою памяткою давньоруського права, в якій вміщено давні норми звичаєвого права та "княжі устави". Однак останні за змістом, за формою і за способом висловлення наближені до звичаєвого права, тому були створені в певних випадках для доповнення, розвитку або зміни певних норм, що раніше Існували лише в усній формі. Отож "Руська Правда" - це збірник тільки звичаєвого права. Слово "правда" означає "закон".

"Руська Правда" має три редакції коротку, розширену та скорочену, в кожній з яких відображені певні періоди розвитку феодалізму в Київській Русі.

Коротка редакція "Руської Правди" найдавніша (XI ст.). Вона складається з "Правди Ярослава" (або "Найдавнішої Правди", ст. ст. 118), "Правди Ярославичів" (або "Уставу (статуту) Ярославичів", ст. ст. 1941), "Покону вирного" (ст. 42) та "Уроку мостникам" (ст. 43).

В основу "Найдавнішої Правди" покладене давньоруське звичаєве право. Умовно її поділяють на чотири частини: 1) правові норми про вбивство (ст. 1); 2) правові норми про тілесні пошкодження (ст. ст. 27); 3) правові норми про образу (ст. ст. 810); 4) правові норми про порушення права власності (ст. ст. 1118). Цей документ зберігає, хоча й зі значними обмеженнями, архаїчне право кровної помсти за вбивство. Предметом правового захисту тут виступає життя, тілесна недоторканність, честь дружинної знаті.

Сини Ярослава Ізяслав, Всеволод і Святослав в 5060-х рр. XI ст. доповнили "Правду Ярослава". Всі зміни і доповнення стосувалися захисту князівського маєтку та князівської земельної власності. У "Правді Ярославичів" чітко простежується специфіка феодального права як права привілею.

Подальший розвиток феодальних відносин посилив диференціацію серед верстви феодалів.

Відбулись зміни й у політичному житті: збільшилось число удільних князівств, загострювались міжусобиці. В таких умовах значення політичного центру Київської держави Києва стало падати, а влада великого князя послаблюватися. Необхідно було встановити суворіші покарання за злочини, а це потребувало вдосконалення окремих діючих процесуальних норм. Коротка "Правда" вміщувала лише норми, якими передбачалось покарання за посягання на майно князя та на життя княжих слуг.

Суспільно-економічний і політичний розвиток Київської держави вимагав створення нового юридичного збірника, в якому знайшов би своє відображення подальший розвиток феодального права. Була утворена розширена редакція "Руської Правди", яка діяла на всій території давньоруських земель.

Розширена "Правда" обєднала вже систематизовані правові норми, що набули чинності за доби Ярослава і Ярославичів, та Устав Володимира Мономаха. Вона складається з двох частин. Перша "Суд Ярослава Володимировича. Руська Правда" (кінець XI початок XII ст., ст. ст. 152). Тут вміщено більшість норм короткої "Правди" та доповнення нові юридичні норми цивільного, кримінального і процесуального права, які були введені в дію у період з 1072 р. до 1113 р. Святославом, Ізяславом, Всеволодом та їх наступниками.

Друга частина називається "Устав Володимира Мономаха" (початок XIII ст., ст. ст. 53121).

"Устав Володимира Мономаха" умовно можна поділити на кілька частин:

  1. Норми, що регулюють боргові зобовязання і кабальні відносини (ст. ст. 5366).
  2. Норми, що регулюють соціальні відносини у вотчинах (ст. ст. 6773, 75 85).
  3. Норми, що регулюють питання спадкоємництва (ст. ст. 9095, 98106).
  4. Норми, що регулюють діяльність судово-адміністративного апарату, окремих посадових осіб і судочинство (ст. ст. 74, 86-89, 9697, 107109).
  5. Норми, що регулюють правовий стан холопів (ст. ст. 110121).

Одним із головних завдань "Устава" було намагання помякшити класові протиріччя, які загострилися в умовах упадку Київської держави.

Зібрані в "Руській Правді" норми свідчать про те, що вона мала виключно практичні цілі: дати можливість суддям справедливо вирішувати справи на підставі діючих законів, а сторонам захищати свої права на суді. Велика кількість списків "Руської Правди" підтверджує той факт, що в процесі користування нею зявлялися прогалини, тобто були відсутні норми, які б регулювали суспільні відносини в певний період розвитку держави.

Норми "Руської Правди" справили неабиякий вплив на розвиток правових систем західних і південних словян, суттєво ?/p>