"Руська Правда" – видатний політичний документ в історії України
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
? про каліцтво, про побої і насильства Короткої Правди. Зміни, що були внесені в зміст норм, що трактують про ці види злочинів, незначні; вони мають своєю метою розвити положення Короткої Правди. Так само, як і в Короткій Правді, за удари мечем у ножнах, рукояттю меча, кийком, чашею, рогом, тиловою частиною меча стягувалося 12 гривень (статті 17 (23) і 19 (25) Тр.), а за поранення пальця, за заподіяння кривавої і синьої рані, за штовхання 3 гривні (статті 21 (28), 22 (29), 24 (3!) Тр.).
Покарання за каліцтво зменшено. "Аче ли утнеть руку и отпадеть рука или усхнеть, или нога или око или не утнеть, то полувирье 20 гривен, а тому за век 10 гривен" (стаття 20 (27) Тр.).
Винний у пораненні пальця, крім платежу продажу в розмірі 3 гривень, повинний сплатити постраждалому гривню кун. По статті 22 (29) Тр., призвідник бійки повинен сплатити 60 кун. Нанесення ран призвідникові бійки визнавалося некараним ("Аче же и кровав придеть, или будеть сам почал, а вылезуть послуси, то то ему за платежь, оже и били").
Серед нових статей треба вказати на статтю 23 (30) Тр. про удар мечем (3 гривні і сплата за рань лікувального) і стаття 59 (68) Тр. про вибивання зуба (12 гривень продажу і гривня потерпілому).
в) Злочину проти честі
Злочини проти честі підрозділяються на образи дією й образи словом.
У Руській Правді згадуються злочини, що відрізняються від побоїв і повинні бути віднесені до образи дією. До образи дією треба віднести злочин, що було передбачено статтею 9 Акад. і статтею 18 (24) Тр.
"Оже ли кто вынезь мечь, а не тнеть, то тъи гривну положить".
До числа образ дією треба віднести штовхання кого-небудь від себе або до себе (стаття 10 Акад.).
"Аще ли ринет мужь мужа любо от себе, любо к собе, 3 гривне".
До числа образ дією треба віднести видрання волосся з голови й обличчя (стаття 24 (31) Тр.).
Деякі образи дією передбачаються і церковним Статутом Ярослава, а саме, побої, нанесені чужій дружині (винагорода "за законом" і штраф єпископові в розмірі 6 гривень), побої, нанесені батькові і матері сином ("волостельская страта" і "єпископові в провині").
Руська Правда не містить статей, що трактують про образу словом. Це могло обумовлюватися тим, що в раннє-феодальном праві образа словами іноді була взагалі некарана (наприклад, некарана була образа словами в казахському звичаєвому праві). Звідси і стара приказка: "Лайка на комірі не висне".
Питанням про встановлення караності образи словами зайнялася церква. Уже за церковним Статутом Володимира юрисдикції церкви підлягали відкликання словом, що говорить про негоже поводження даної особи, про приналежність її до числа єретиків і отруйників. В Устав же Ярослава була внесена норма, по якій установлювалася санкція, що застосовувалася до слов, що ображали чужу дружину, причому ця санкція розрізнялася в залежності від приналежності жінки до тієї або іншої соціальної групи. Так, якщо образа була нанесена дружині "великих бояр", то їй "за сором" платилося 5 гривень золота, а "епископу 5 гривен золота, а князь казнит". За образу дружин менших бояр, за сміттям їй 3 гривні золота, а єпископові 3 гривні золота, за образу дружини міських людей, за сміттям їй 3 гривні срібла, а єпископові 3 гривні срібла. "А сельских людей за сором гривна серебра, а епископу гривна серебра".
Що стосується образи словами "еретик" і "зелейник", те в Статуті Ярослава не була установлена відповідна норма.
В одному зі списків Руської Правди малася стаття, озаглавлена: "А ее бещестие".
"За бещестную гривну золота, а будеть баба была в золоте и мати, взяти ему 50 гривен за гривну золота; аще будеть баба небыла в золоте, а по матери ему не взяти золота, взяти ему гривна серебра, а за гривну серебра полъосми в гривне".
Стаття ця була приєднана до Руської Правди після того, як цілком визначився її склад. Вона в самій загальній формі підтверджує, що грошове стягнення за образу жінки, так називана " бещестная гривна ", береться в залежності від її положення.
2.2 Майнові злочини
Майнові злочини не одержали тієї диференціації, що існувала в пізньому феодальному або в буржуазному праві. Так, не були відомі як особливі злочини грабіж, шахрайство, вимагання, присвоєння чужої власності. Проте і по Руській Правді можна розрізнити:
1. Розбій.
2. Татьбу крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна.
3. Винищування чужого майна.
4. Ушкодження чужого майна.
5. Протизаконне користування чужим майном.
Розбій. Руська Правда як Коротка, так і Велика знає вже поняття розбою. Так, у Короткій Правді говориться про убивство огнищанина в розбої (стаття 19 Акад.), причому винні сплачували подвійну виру 80 гривень. Велика Правда, підсилюючи репресію стосовно розбійників, установлює вищу міру покарання: потік і розграбування. "Будеть ли стал на разбо и без всякоя свады, то за разбойника люди не платять, но выдадять и всего с женою и с детми на поток и на разграбление" (ст. 5 (7) Тр.).
Крадіжка (татьба). У Правді Ярослава малася лише одна стаття про крадіжку, що встановлювала 3 гривні за крадіжку коня, зброї або одяга ("Аже поиметь кто чюжь конь, любо оружие, любо порт, а познаеть в своемь миру, то взяти ему свое, а 3 гривне за обиду" (ст. 13 Акад.).
У Правді Ярославичей статей про крадіжку мається досить багато. Найбільш серйозним видом крадіжки була крадіжка холопа або раби (12 гривень).
Оскільки розвивається князівське доменіальне господарство. Ярославичи передбачили з в