Geum.ru

"Руська Правда" – видатний політичний документ в історії України

Курсовой проект - История

Другие курсовые по предмету История

?лком можливо, що цей вид покарання, введений представниками церкви, став застосовуватися і князями у відношенні деяких справ, що підлягали князівської юрисдикції. У цьому відношенні є показовим той факт, що князь Давид Владимирський засліпив князя Василька.

 

3.6 Увязнення

 

До цього покарання прибігала церква.

 

ВИСНОВОК

 

Багато понять, які регулювали відносини людей при родоплемінному ладі, були перенесені в цивілізоване суспільство. Це перш за все відноситься до поняття "злочин", котрий трактувався як образа, що наносила певні матеріальні та моральні збитки. З часом поняття злочину стало більш ємним, і вже в Руській Правді під злочином розуміється не тільки образа, а й всяке порушення закону. Субєктами злочину могли бути тільки вільні люди. Вони відповідали за правопорушення: сплачували кримінальні штрафи, могли бути вигнані з общини, продані в холопство.

З самого початку кримінальне право оформлюється як право - привілея. Життя, честь і майно бояр та дружинників захищались більш суворими покараннями, ніж життя, честь і майно простої вільної людини. Холопи ж взагалі не захищались законом.

Руська правда ставила питання і про субєктивну сторону злочину: намір та необережність. Так, якщо вбивство було здійснене внаслідок сварки або "в пиру", то винний сплачував кримінальний штраф разом з общиною (ст. 6). Якщо ж злочинець був професіональним грабіжником ("став на розбій") і вбив кого-небудь, то община не тільки не допомагала йому в сплаті штрафу, а й повинна була видати його разом з дружиною та дітьми "на потік та пограбування" (ст. 7). Вбивство жінки каралось тими ж покараннями, що і вбивство чоловіка.

Руська правда знала наступні види злочинів:

  1. державні злочини, до яких відносились повстання проти князя, перевіт перехід на бік ворога;
  2. злочини проти особи, до яких відносились вбивство, тілесні пошкодження, побої;
  3. майнові злочини, якими вважались: розбій, грабіж, крадіжка, незаконне користування чужим майном, псування межових знаків.

У Київській Русі існували такі види покарань: потік та пограбування, віра, продаж.

Крім того, відшкодування нанесеної шкоди здійснювалось за допомогою штрафів, які називались: головництво, урок, повернення крадених речей.

Потік та пограбування було вищою мірою покарання за Руською правдою. Його сутність полягала у вигнанні злочинця та його сімї з общини і конфіскації його майна на користь общини.

З часом під потоком та пограбуванням стали розуміти фізичну розправу і конфіскацію майна.

Віра являлась грошовим стягненням, яке йшло на користь князя. Найбільш поширений розмір віри 40 гривень. Це був дуже великий штраф. За цю суму можна було купити 20 корів або 200 баранів. Рядовий общинник, який присуджувався до уплати віри, потрапляв у тяжке становище. Виходом для таких людей був інститут дикої віри штраф, який платила община сама або разом з правопорушником.

Під продажем розумівся штраф, який також ішов князю і стягувався в двох розмірах в 12 і в 3 гривні.

Родичі вбитого отримували грошове відшкодування, яке мало назву головництво. Більшість дослідників приходять до висновку, що головництво стягувалось в тому ж розмірі, що і віра.

Урок винагорода, яку отримували потерпілі від образ. Розмір залежав від характеру образи та від майнових збитків.

Треба підкреслити, що в Руській правді була відсутня смертна кара. Проте це не значило, що на практиці її не було. По-перше, в Київській Русі досить довго існувала кровна помста. Дуже цікава стаття, яка дозволяла вбити злодія в тому разі, коли його захоплено вночі, на місці злочину або в разі опору з його боку. Якщо ж злодія вбито звязаним або за межами двору, де він здійснить крадіжку, вбивця підлягав покаранню.

При Володимирі І віра була замінена смертною карою, але ненадовго, оскільки це негативно відбилося на прибутках князя.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

  1. Актові джерела давньоруського часу: [Руська Правда як памятка і походження та списки Розширеної Правди та Скороченої Правди; Інші актові матеріали Х ХV ст.] // Макарчук С. Писемні джерела в історії України. Л.: Конус, 1999 - с.55 75.
  2. Брайчевський М. Київська Русь: Конспект історії України. Нова концепція // Старожитності. 1991. - №6. - с. 23 28.
  3. Держава і право Київської Русі (ІХ ХІІ ст.): [Повість минулих літ. Руська Правда та ін.] // Хрестоматія історії держави і права України. К.: Юрінком Інтер, 2000 т.1 210 с.
  4. Дорошенко Д. Нарис історії України: у 2- х. т. Л.: Конус, 1991 т. 1 556 с.
  5. Древнерусское государство и право. Учебное пособие. Под ред. к.ю.н., доц. Т.Е. Новлукой. М.: "Зерцало", 1998 96с.
  6. Зимин А.А. Правда Русская. М.: Древлехранилище, 1999 424с.
  7. Зимин А.А. Памятники права киевского государства. - М.: Юрид. лит. 1952 287с.
  8. Історія держави і права України: Навч. посіб. / А.С.Чайковський (кер. кол. авт.), В.І. Батрименко, О.Л. Копиленко та інші; За ред. А.С. Чайковського. К.: Юрінком Інтер, 2000. 384с.
  9. Кримінальний кодекс і "Руська Правда" // Юридичний вісник України 1997 - №16 (17 23 квіт.). с. 15 17.
  10. М. Грушевський про історію створення та кримінальне право "Руська Правда"//Право України.-№11-с. 65-69
  11. Копейчиков В. Право, як культурна спадщина: ["Руська Правда", судебник Казимира, Литовські статути та інш.] // Дзвін 1996 - №7 с. 75 89.
  12. Основы государства и права Украины / 3-е изд., под ред. Пахомова И./.Х.: Одиссей, 2002 328 с.
  13. Основы государства и права Украины в вопросах и ответах (2 е из?/p>