Geum.ru

"Руська Правда" – видатний політичний документ в історії України

Курсовой проект - История

Другие курсовые по предмету История

?валося, що люди не приймають участі в платежі цих 80 гривень).

"В образу" це навмисне вбивство без усяких змякшуючих або обтяжуючих обставин. З іншого боку, вбивство, "в образу" на відміну від вбивства в розбої відрізняється тим, що встановлена особа, яка вчинила злочин та наявністю вбивці.

Вираження "а людем не надобе" означає, що кругова порука членів верви скасовується в даному випадку. Зміст цього скасування укладався в тім, що самостійний платіж 80 гривень повинний повести до остаточного руйнування убивці, а можливо і до продажу його в рабство. Словом, скасування кругової поруки веде до посилення карної репресії у відношенні вбивці огнищанина, в образу.

Наступна стаття (20 Акад.) передбачає вбивство огнищанина в розбої. У цьому випадку передбачається, що вбивці сховалися і не виявлені. Тоді "люди" члени тієї верви, де виявлений труп або повинні розшукати вбивцю, що зобовязаний сплатити 80 гривень, або ж, якщо вони не хочуть його розшукувати самі сплачують цю суму.

У статті 21 Акад. передбачається вбивство огнищанина в "клети", або в місці крадіжки коня, мясних туш ("говяда") і корів. Дана стаття передбачає збройний грабіж на території князівської садиби, при якому жертвою упав огнищанин, причому збройний грабіжник убивається без суду, на місці.

Випадок, коли огнищанин найбільший представник князівського двору, свого роду "гранд" принизився до крадіжки корови, занадто винятковий, щоб бути предметом окремої: законодавчої норми. Подвійна вира (80 гривень) установлювалася за убивство, підїзного (ст. 19 Акад.) князівського тіуна (ст. 22 Акад.) і старого конюха на підставі судового рішення князя Изяслава яке було винесено у відношенні дорогобужцев.

Після статей, що передбачають вбивство представників, верхівки великокнязівського двору, йдуть статті про вбивство нижчої князівської адміністрації: сільського і ратайного старости (12 гривень), рядовича, смерда і холопа (5 гривень) (статті 24, 25. Акад.).

Мається спеціальна стаття (26 (27) Акад.), що передбачає вбивство годувальниці і сина годувальниці молочного брата (12 гривень).

Постанови про вбивство Статуту Ярослава (першої частини Великої Правди). Постанови про вбивство Статуту Ярослава характеризуються наступними моментами:

  1. Заміною "убивства за голову" викупом кунами.
  2. Розширенням кола тих осіб, життя яких охоронялася подвійною вирою (зокрема, тепер ця подвійна вира стягувалася за убивство не тільки огнищан, але взагалі "княжих чоловіків" і тіунів).
  3. Установленням покарання за вбивство ряду інших князівських слуг.
  4. Поширенням норм про підвищене покарання за вбивство і боярських слуг.
  5. Установленням розходжень у покараннях за вбивство в залежності від ступеня напруженості злої волі.

Стаття 1 Великої Правди відтворює зміст статті 1 Короткої Правди з тим лише розходженням, що спеціально вказується, що за вбивство княжачи чоловіка або тіуна княжачи стягується тепер 80 гривень, тобто подвійна вира. Вира ж в одинарному розмірі стягується за вбивство русина, гридина, купця, мечника, ізгоя, словенина так само, як це було в Короткій Правді. Мається додаткова вказівка, що вира в цьому ж одинарному розмірі стягується за боярського тіуна.

Статті 38 Великі Правди, що звязані з різними видами убивства і з інститутом дикої вири.

По статті 3, якщо буде убитий князівський чоловік у розбої і при цьому не знайдуть вбивцю, тих 80 гривень зобовязана сплатити та вервь, на території якої виявлений труп вбитого.

У статтях 45, як було зазначено, визначається сутність дикої бенкети і ті обовязки, що падають на "головника".

По статті 6, якщо хто був вбитий у сварці або на бенкеті і притім на очах в усіх, то, коли вбивця член верви і притім справний платник вервной дикої вири, верв не звільняється від відповідальності в розмірах, встановлених у попередніх статтях.

Але якщо хто зробив вбивство в розбої без усякої сварки, то члени верви не платять за розбійника і видають його з дружиною і з дітьми на потік і розграбування (ст. 5 (7) Тр.).

А потім указується розмір вишукувань за вбивство інших груп князівських і боярських людей.

За вбивство князівського отрока, конюха і кухаря стягувалося 40 гривень (ст. 9(11) Тр.).

За тіуна огнищного і за конюшого 80 гривень (ст. 9 (12) Тр.), за сільського і ратайного старостів12 гривень (ст. 9 (13) Тр.), за рядовича5 гривень (ст. 9 (14) Тр.).

Нарешті, у Статуті Ярослава (ст. 10 (15) Тр.) говориться про вбивство ремісника і ремісниці (12 гривень) і повторюється норма (статті 11, 12, 16 і 17 Тр.) Правди Ярославичей про вбивство смерда (5 гривень), холопа (5 гривень), раби (6 гривень), годувальниці (12 гривень) і сина годувальниці (12 гривень), причому було зазначено, що це стягнення сплачується в зазначеному розмірі незалежно від того, чи є годувальниця рабою, а її син холопом.

Постанови Статуту Володимира Мономаха. У Статуті Володимира Мономаха, тобто в другій частині Великої Правди, мається небагато постанов про вбивство.

По статті 79 (88) Тр.: "Аже кто убиеть жену, то тем же судом судити, яко же и мужа; аже будеть виноват, то полвиры 20 гривен". У цій статті під словом "жена" мається на увазі не дружина, а просто жінка.

У тих статтях Статуту Ярослава, у яких говориться прямо про чоловіка, пишеться не "хто", а "чоловік".

За вбивство жінки стягувалася повна вира, але робилася поступка колишнім правовим принципам: якщо жінка своїм поводженням викликала сварку і наступне вбивство, то за її вбивство стяг?/p>