Капітал і праця: механізм взаємодії
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
?приємця на придбання засобів виробництва, він переноситься конкретною працею на новостворений продукт. Отже, постійний капітал С бере участь у процесі виробництва своїм речовим змістом і є фактором виробництва (знаряддя та всі засоби праці, сировина, матеріали, паливо, електроенергія тощо). Він не бере участі у процесі збільшення вартості.
Друга частина капіталу вартість робочої сили, яка визначається за домовленістю між працівниками і роботодавцями (в руках працівників вона є заробітною платою), змінює свою вартість у процесі виробництва і тому є змінним капіталом V. Ця частина капіталу забезпечує збільшення первісної вартості, відтворюючи первісну вартість і створюючи додану вартість т.
Отже, постійний капітал і вартість робочої сили (С + V) становлять витрати виробництва, а створювана найманими працівниками нова вартість розпадається на еквівалент вартості робочої сили і додану вартість. Додана вартість є доходом виробництва.
Капітал фіксує деякі ключові елементи феномену: він повязаний з грішми і являє собою специфічний спосіб організації виробництва.
Гроші стають капіталом лише тоді, коли їх пускають в обіг для наживи, тобто для одержання грошової суми більшої ніж первісно вкладена.
Найманий працівник продає капіталісту-підприємцю не працю, не послуги праці, як це видається на перший погляд, а робочу силу. Остання є сукупністю фізичних, розумових і організаторських властивостей і здібностей людини, набутих нею знань і досвіду, які вона застосовує у процесі виробництва споживних вартостей.
Як і всякий товар, робоча сила як товар, має споживну вартість і вартість. Споживною вартістю робочої сили, тобто її корисністю, є здатність її приносити додаткову вартість (прибуток, дохід). Фірма (підприємець) наймає робочу силу лише тоді, коли вона приносить фірмі (підприємцю) дохід (прибуток). Якщо на останнє робоча сила не здатна, то для роботодавця вона не викликає ніякого інтересу.
Вартість робочої сили (як специфічного товару) визначається суспільно необхідними витратами на її відтворення (тобто належного рівня освіти, кваліфікації), відповідними витратами на утримання сімї. Вартість робочої сили упродовж тривалого періоду зростає, що свідчить про постійне зростання ролі особистісного фактора у виробництві, ускладнення споживної вартості даного товару, про дію закону зростання вартості останнього. Таке зростання зумовлює збільшення реальної заробітної плати.
Заробітна плата є грошовим виразом вартості та ціни товару робоча сила і результативності її функціонування. На ціну робочої сили (а отже, і на заробітну плату) істотно впливають попит і пропозиція. Комплексно сутність заробітної плати розкривається у виконуваних нею функціях (відтворювальній, стимулюючій і розподільчій).
Таким чином, заробітна плата це нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі (незалежно від джерела фінансування) за відпрацьований час або виконану роботу, премії, доплати, надбавки, а також інші види оплати за невідпрацьований час.
Отже, продається на ринку не сам процес праці, а лише здатність до праці, тобто робоча сила. Якщо ж кажуть, що на ринку праці продається праця, то саме під нею розуміють робочу силу.
Будь-якій людській праці, незалежно від того, в яких суспільних умовах вона здійснюється, властиві дві міри кількості праці: безпосередньо відпрацьований робочий час і вироблений продукт. Відповідно до цього заробітна плата виступає в двох конкретних формах: почасової і відрядної плати. Тому форма заробітної плати показує міру кількості праці, що застосовується з огляду на обєктивні умови процесу виробництва. Форму заробітної плати слід відрізняти від системи заробітної плати. Останнє характеризує різновидність певної форми і повязана із способом організації праці та методом розрахунку заробітку робітника.
Заробітна плата, що виплачується за певний час функціонування робочої сили (година, день, тиждень, місяць), називається почасовою заробітною платою.
Одиницею вимірювання почасової заробітної плати є погодинна ставка заробітної плати, яка іменується ціною праці.
Для характеристики рівня оплати праці застосовуються показники номінальної і реальної заробітної плати. Мінімальна заробітна плата рівень заробітної плати, нижче якого вона бути не може. Основою мінімальної заробітної плати є прожитковий мінімум. Мінімальна заробітна плата може не співпадати, а то й бути нижчою за прожитковий мінімум, що залежить від рівня економічного розвитку країни. В економічній теорії є різні погляди щодо ролі категорії мінімальної заробітної плати. Одні вважають, що встановлення мінімуму заробітної плати на рівні вищому за рівноважну викликає зростання надлишку робочої сили на ринку, тобто безробіття. Інші ж, навпаки, заперечуючи це, вбачають в мінімальній заробітній платі суттєвий засіб підтримки доходів населення.
Отже, економіку будь-якої країни не можливо уявити без механізму взаємодії таких категорій як капітал і праця. У свою чергу ці поняття є нерозривно взаємоповязані і не можуть існувати окремо, що було досліджено в даній курсовій роботі.
Список використаної літератури
1. Бєляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 2001.Тема 11.
2. Основи економічних теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. К.: Вища шк. Знання, 2003. Розд. 19, 1; Розд. 28, 2.
3. Політична економія: Навч. Посібник / За ред. К.Т. Кривенка. К.: К