Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть та СЧСЧ вплив на ефективнiсть дiяльностi пiдприСФмств харчовоСЧ промисловостi на прикладi рибопереробного пiдприСФмства АТЗТ компанiя "Бастiон"
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
Загальне виробництво свiтового рибного господарства досягаСФ 130 млн. т/рiк, з яких бiльш 90 млн.т/рiк - улов, а близько 40 млн. т/рiк - добутi за допомогою аквакультури, що складаСФ вже бiльш 30 % вiд усього виробництва рибного господарства. Обсяги улову залишалися практично постiйними протягом останнiх 10 рокiв.
Особливiстю останнiх рокiв був прискорений розвиток аквакультури як у прiсноводних системах, так i в морському середовищi. Лiдером СФ Китай, на частку якого приходиться бiльш 2/3 вiд загального виробництва аквакультури у свiтi i Норвегiя, де щорiчно вирощують i поставляють на внутрiшнiй i свiтовий ринок до 325 тис. т. лососевих, що дорiвнюСФ щорiчному улову НорвегiСФю трiски в природному морському середовищi. Розвиток аквакультури стрiмко розширюСФ своСЧ географiчнi границi i СЧСЧ продукцiю усе бiльше завойовуСФ свiтовi ринки рибноСЧ продукцiСЧ [95].
Близько 38% вiд свiтового виробництва риби експортуСФться. Експорт iз краСЧн, що розвиваються, складаСФ бiльш 50%, а бiльш 80% iмпорту приходиться на розвинутi краСЧни (Японiю, США, РДвропу).
Близько 100 млн. т/рiк рибопродукцiСЧ вживаСФться в СЧжу, а iнше переробляСФться, головним чином, у рибне борошно.
Якщо економiка сiльського господарства з часiв НеолiтичноСЧ революцiСЧ - виробляюча, заснована на агрикультурi, а споживання природних плодiв землi - скорiше виключення, чим правило, то економiка використання Свiтового океану, як i в донеолiтичнi часи, в основному, привласнююча.
Зростання населення в сполученнi з удосконалюванням методiв лову i ростом споживання морських продуктiв у багатих краСЧнах привело до стрiмкого збiльшення улову океанiчноСЧ риби. За ХХ столiття СЧСЧ вилов виросло в 25 разiв - з 3 до 82 млн. метричних тонн (1989). Тiльки з 1950 по 1988 р. вiн вирiс з 19 до 88 млн. т - набагато бiльше, нiж чисельнiсть населення. У розрахунку на душу населення улов бiльш нiж подвоСЧвся - вирiс з 8 до 17 кг. Але пiсля 1988 р. прирiст уловiв став меншим, чим прирiст населення. Тому, незважаючи на те, що в 1996 р. свiтовий улов був найбiльшим за всю iсторiю - 95 млн. т (у 1997 р. вiн дещо знизився), улов на душу населення пройшов свiй пiк у 1988 роцi i зараз маСФ тенденцiю до зниження.
Надмiрний рiст уловiв ставить пiд погрозу стiйке вiдтворення свiтових запасiв риби. За даними ФАО, уже зараз 11 з 15 головних промислових регiонiв серйозно виснаженi, а вилов 70% найважливiших видiв риби близький до бiологiчноСЧ межi. Щорiчний прирiст свiтового улову найближчим часом може припинитися. З урахуванням росту населення це означаСФ, що до 2050 року улов океанiчноСЧ риби на душу населення упаде приблизно до 11 кг. При цьому в уловi буде продовжувати рости частка низькосортних порiд, якi ранiше навiть не вважалися СЧстiвними. У найближчi 50 рокiв ймовiрно повне зникнення з ринку деяких порiд, зниження якостi одержуваних з моря продуктiв харчування, зростання цiн, множення конфлiктiв мiж краСЧнами через доступ до рибних багатств.
Оскiльки можливостi океанiв наближаються до вичерпання, то збiльшуючийся попит на рибну продукцiю може бути вдоволений тiльки за рахунок розведення риби, що i перетворилося в одну з найбiльше швидко зростаючих галузей виробництва продовольства. Продукцiя аквакультури виросла з 7 мiльйонiв тонн у 1984 до 28 мiльйонiв тонн у 1997 роцi, тобто до 30% вiд свiтового улову океанiчноСЧ риби . По оцiнках, наприкiнцi минулого столiття кожна четверта риба, що зСЧдаСФться у свiтi, була вирощена штучно.
Однак розширення рибництва наштовхуСФться на ряд обмежень, у тому числi i тих, котрi гальмують нарощування виробництва мяса. Швидкий рiст рибництва порозумiваСФться високою кормовою ефективнiстю галузi, по якiй вона порiвнянна з птахiвництвом: на 1 кг приросту рибноСЧ продукцiСЧ витрачаСФться 2 кг зерна. Проте, штучне розведення риби - це не просте споживання того, що створила природа. Воно вступаСФ в конкуренцiю з розведенням худоби i птаха за корми, зокрема, за зерно, соСФвi боби i рибне борошно, i до того ж породжуСФ високий попит на прiсну воду, що також використовуСФться на iншi цiлi i може бути гостро дефiцитною.
За даними ФАО, у 2001 р. свiтове виробництво риби i морепродуктiв (включаючи продукцiю аквакультури) склало 129,9 млн. т/рiк, що трохи нижче рiвня 2000 р. (130,4 млн. т/рiк) [98].
Скорочення вiдбулося в основному за рахунок падiння уловiв дрiбних пелагiчних риб у Пiвденнiй Америцi, насамперед у Перу. У цiлому видобуток риби i продуктiв моря зменшився на 3 млн. т/рiк - до 91,8 млн.т/рiк. У той же час випуск продукцiСЧ аквакультуры продовжував розширюватися i досяг 37,5 млн. т/рiк. У 2001 р. частка аквакультури в загальному обсязi виробництва збiльшилася до 29% з 15% у 1990 р.
Найбiльшим продуцентом риби i морепродуктов у свiтi СФ КНР, на частку якоСЧ приходиться майже 1/3 свiтового видобутку (у 2001р. - близько 42,6 млн. т/рiк). Друге мiiе зберегла за собою Перу, хоча виробництво в цiй краСЧнi в порiвняннi з 2000 р. помiтно знизилося. Третю позицiю серед ведучих рибодобувних краСЧн займаСФ РЖндiя, виробництво якоСЧ оцiнюСФться в 5,7 млн. т./рiк.
У вартiсному вираженнi обсяг свiтовоСЧ торгiвлi рибою i морепродуктами в 2001 р. у порiвняннi з попереднiм роком трохи зменшився. Як звичайно, на розвинутi краСЧни приходиться бiльш 80% свiтового iмпорту даноСЧ продукцiСЧ. У розглянутому роцi частка ЯпонiСЧ у свiтовому iмпортi рибних товарiв унаслiдок спаду, що продовжувався, в економiцi знизилася до 22%. У той же час питома вага краСЧн РДС вирiс до 35% . США, виступаючи четвертим за значенням свiтовим експортером риби i морепродуктiвв, займають 2-i мiiе у свiтi по вартостi iмпорту даноСЧ продукцiСЧ, оцiнюваноСЧ в 10,2 млрд. дол./рiк.
<