Застава у цивiльному правi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ти право на його вiдчуження. Якщо заставодавцем СФ третя особа, яка надала в заставу належне СЧй майно, то в разi невиконання забезпеченого заставою зобовязання перед заставодержателем вона маСФ право виконати зобовязання з метою запобiгання зверненню стягнення на предмет застави. Яка ж природа цього права? РЖснуСФ думка, що це один iз специфiчних випадкiв переводу боргу. Специфiка полягаСФ в тому, що третя особа може виконати зобовязання незалежно вiд того, хочуть цього боржник чи кредитор, чи нi. Але це право виникаСФ в третьоСЧ особи лише тодi, коли виникаСФ дiйсна передумова звернення стягнення на заставу, тобто на його майно. Вiдповiдно до ст. 20 Закону УкраСЧни тАЬПро заставутАЭ пiсля того, як третя особа в повному обсязi задовольнила вимоги заставодержателя, до неСЧ переходить i право вимоги i забезпечена третьою особою застава.
РЖснуСФ також можливiсть того, що право власностi на заставлене майно перейде до iнших осiб, наприклад, у звязку iз вiдкриттям спадщини. В такому випадку заставнi вiдносини зберiгаються i по вiдношенню до нового власника (спадкоСФмця).
Предмет застави. Предметом застави може бути майно, яке вiдповiдно до законодавства УкраСЧни може бути вiдчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Отже можна сказати, що предметом застави СФ не конкретнi речi, а лише СЧх вартiсть. Предметом застави не можуть бути нацiональнi культурнi та iсторичнi цiнностi, що перебувають у державнiй власностi i занесенi або пiдлягають занесенню до Державного реСФстру нацiонального культурного надбання. Згiдно з Положенням про тАЬДержавний реСФстру нацiонального культурного надбаннятАЭ, затвердженим постановою Кабiнету Мiнiстрiв УкраСЧни вiд 12 серпня 1992 року №466 до Державного реСФстру вносяться: памятки iсторiСЧ будинки, споруди, памятнi мiiя i предмети, повязанi з найважливiшими iсторичними подiями у життi народу, розвитком науки, технiки, культури, життям i дiяльнiстю видатних дiячiв; памятки архiтектури та мiстобудування; памятки мистецтва i документальнi памятки. Всi цi предмети, якщо вони перебувають у державнiй власностi не можуть бути предметом застави.
За чинним законодавством, предметом застави не може бути майно громадян, на яке можна звернути стягнення за виконавчими документами. Перелiк його поданий у додатку №1 до ст.379 Цивiльного процесуального кодексу УкраСЧни. До перелiку входять жилий будинок з господарськими будiвлями або окремi його частини у осiб, основною дiяльнiстю яких СФ сiльське господарство, якщо боржник та його сiмя постiйно у ньому проживають, окрiм випадкiв, коли стягуСФться позика, видана банком на будiвництво будинку; а також речi, призначенi для носiння та предмети побутового вжитку, необхiднi боржниковi та особам, якi перебувають на його утриманнi (одяг для кожноСЧ особи: одне лiтнСФ або осiннСФ пальто i т.д.).
Згiдно iз ст.5 Закону УкраСЧни тАЬПро приватизацiйнi паперитАЭ заборонено використовувати приватизацiйнi папери як заставу для забезпечення платежiв або кредитiв.
Застава землi врегульовуСФться не лише Законом УкраСЧни тАЬПро заставутАЭ, а й спецiальними нормами (ч. 11 ст.6 Земельного кодексу УкраСЧни, ст.25 Закону УкраСЧни тАЬПро сiльськi (фермерськi) господарстватАЭ та iн.)
Законодавство УкраСЧни передбачаСФ iснування обСФктiв права власностi iз спецiальним режимом права власностi на них, який у свою чергу маСФ враховуватися i при заставi такого майна. Це такi двi групи речей як: 1) майно з особливою культурною цiннiстю; 2) зброя та спецiальна технiка.
Щодо застави майна, яке становить особливу культурну цiннiсть, вiдзначимо, що найбiльш детально питання вирiшене у Законi УкраСЧни вiд 24 грудня 1993 р. тАЬПро Нацiональний архiвний фонд та архiвнi установитАЭ. Вiдповiдно до ст. 22 цього закону власник володiСФ, користуСФться та розпоряджаСФться документами Нацiонального архiвного фонду з урахуванням обмежень, передбачених цiСФю статтею, якi виявляються у наступному. По-перше СЧх не можна знищити. По-друге, документи Нацiонального архiвного фонду, що належать державi, не можуть бути обСФктом купiвлi-продажу або iнших угод, повязаних з передачею права власностi (тобто не можуть бути предметом застави) Право власностi на зазначенi документи може бути передано лише згiдно з мiжнародними правовими угодами i актами законодавства УкраСЧни. Право власностi на документи Нацiонального архiвного фонду, якi не належать державi, передаСФться з вiдома Головного архiвного управлiння при Кабiнетi Мiнiстрiв УкраСЧни або уповноважених ним архiвних установ за умови оформлення новим власником реСФстрацiйного свiдоцтва, передбаченого статтею 19 цього Закону. У разi продажу документiв Нацiонального архiвного фонду держава маСФ переважне право на СЧх придбання за цiною, за якою вони продаються. По-третСФ, заборонено вивезення цих документiв за межi УкраСЧни, а змiна мiiезнаходження та умов зберiгання i використання документiв Нацiонального архiвного фонду, зазначених у реСФстрацiйному свiдоцтвi, допускаСФться лише пiсля попереднього повiдомлення Головного архiвного управлiння при Кабiнетi Мiнiстрiв УкраСЧни або уповноваженоСЧ ним архiвноСЧ установи.
Таким чином договiр про заставу документiв Нацiонального архiвного фонду маСФ укладатись з урахуванням вказаних особливостей.
Законом УкраСЧни вiд 7 лютого 1991 року тАЬПро власнiстьтАЭ встановлено, що законодавством може бути визначений перелiк видiв майна, яке не може перебувати у власностi громадян, громадських органiзацiй, мiжнародних органiзацiй та юриди