Екологiчний стан р. Пiвденний Буг. Характеристика та заходи щодо його полiпшення
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
?ти спонтанно (пасивне транспортування). Для вирiвнювання концентрацiй необхiдно виконати роботу. Це транспортування потребуСФ енергiСЧ, яку одержуСФ у виглядi хiмiчноСЧ енергiСЧ, як АТФ з обмiну речовин: активне транспортування. Рослини навколо своСЧх клiтинних мембран мають еластичнi стiнки, якi пiд час поглинання води вакуолями та клiтиною плазмою протидiють тиску (тургорний тиск) i не дають клiтинi розтрiскатись.
Мiцностi травянистим рослинам додаСФ тургор, зi зменшенням сили якого вони вянуть. З вяненням концентрацiя соку в клiтинах, а також потенцiйний осмотичний тиск збiльшуСФться. Тиск на стiнки зменшуСФться або наближаСФться до нуля. Клiтина може поглинати бiльше води, СЧСЧ напруга всмоктування зростаСФ. Кiлькiсть води, що СФ в осмотичних системах (наприклад, цитоплазма, вакуолярний сiк, рiдина тiла), за СЧх дiСФю може бути ототожнена з концентрацiСФю водяноСЧ пари в повiтрi. Цей стан води Г.Вальтер назвав гiдратурною. Найчастiше вона виникаСФ у насиченому парою повiтрi або чистiй водi [4].
Оскiльки атмосфера, як правило не насичена водяною парою, вологе тiло вiддаСФ воду в повiтря. Вмiст води в активнiй при обмiнi речовин плазмi коливаСФться вiд 50 до 90%. Сланевi рослини (талофiти: бактерiСЧ, повiтрянi водоростi, лишайники) одноклiтиннi органiзми, круглi черви та тихоходи, гриби, а також спори i насiння рослин поводять себе щодо водного режиму як кренобiонти без можливостi регулювання. Вони перемiнновологi. Вмiст води в них залежить вiд умов навколишнього середовища. Вони мають бути здатними пережити висихання, не подаючи тривалий час ознак життя.
Види якi мають власну вологу, регулюють свiй водний баланс i завдяки цьому не залежать вiд водного режиму навколишнього середовища. Судиннi рослини зi своСЧми вакуолями як резервуари води гомойогiдриднi. Для захисту вiд великоСЧ втрати води випаровуванням вони утворюють зовнiшнiй покрив клiтин з кутином та воском. У рослин на вологих мiiях тонка кутикула також зменшуСФ транспiрацiю на <10% вiд випаровування вiльноСЧ поверхнi води (хвоя <0,5, кактуси <0,05%). На противагу кутикулярному випаровуванню вiддiаюча вода через продихи може регулюватися здебiльшого на нижнiй сторонi листка. Через вiдкритi продихи рослини випаровують значно бiльше води i вбирають необхiдний для фотосинтезу СО2.
Поглинання води здiйснюСФться через корiння, звiдки вода у неживих трубках клiтин, ксилемах, транспортуСФться до органiв рослин. Гiдрофiльнiсть залежить вiд площi поверхнi корiння, перепадiв тиску водяноСЧ пари у корiннi та ТСрунтi (наприклад, стiнка клiтини, перетин ксилемних трубок). Для рослини жита обчислили загальну поверхню корiння, вона становить 400м2 в обСФмi ТСрунту 56 дм3 (= 80 разiв до поверхнi наземноСЧ частини рослини). Потенцiйний осмотичний тиск бiльшостi грунтiв становить >5105 Па (степовi солонцi >30105, пустелi >30105 Па). Осмотичний тиск клiтин корiння вiдрiзняСФться залежно вiд мiiезнаходження та виду рослини (квасоля звичайна (23,5)105 Па, пеларгонiя близько 5105 Па). Рослини якi потребують вологи, можуть збiльшити напругу всмоктування СЧСЧ корiння максимально до 10105 Па, культурнi рослини (1020)105 Па, лiсовi дерева приблизно до 30105 Па, галофiти 20105 Па, рослини пустель >100105 Па. Найбiльший перепад тиску водяноСЧ пари, а також найбiльшi коливання мають мiiе на сумiжнiй поверхнi рослина/повiтря. Завдяки перепаду тиску водяна пара без витрат рослиною енергiСЧ подаСФться вiд ТСрунту через рослину в атмосферу. Необхiдну енергiю для переходу води з рiдкого стану в газоподiбний дають сонячне випромiнювання й температура навколишнього середовища. На сумiжних поверхнях та частинках, що споживають воду, виникаСФ тяга, яка на основi когезiСЧ молекул води досягаСФ корiння. Рух води починаСФться вранцi у кронi i продовжуСФться по стовбуру. Стовбури дерев за сильноСЧ транспiрацiСЧ всерединi дня сухiшi. Увечерi та вночi втрати вiд транспiрацiСЧ знову поповнюються [5].
Вода може видiлятись рослинами й у виглядi рiдини, краплями (гутацiя), завдяки чому забезпечуСФться поглинання поживних речовин, коли випаровування у насичених водяною парою мiiях незначне.
РЖз основних поживних макроелементiв С, О та Н поглинаються у виглядi СО2 та Н2О а решта лише у виглядi iонiв Fе потрiбний лише незначною мiрою i переходить до групи поживних мiкроелементiв, якi в зовсiм малiй кiлькостi так само необхiднi, як i основнi поживнi елементи.
Лiбiх ще в 1840 роцi встановив, що речовина, яка СФ в мiзернiй кiлькостi, визначаСФ рiст (здебiльшого N, Р та К): закон мiнiмуму. Лише 0,2% запасу поживних речовин знаходяться у ТСрунтi в розчиненому станi, 2% адсорбуються на поверхнi i близько 98% мiцно звязанi у гумiнованих речовинах або мiнералах. РЖони поживних речовин, якi абсорбуються на поверхнi, можуть обмiнюватись на iони Н+ або НСО3, якi вiддаСФ корiння рослин. Частина мiцно звязаних iонiв поживних речовин може бути розчинена iонами Н+ або органiчними кислотами. Поглинання поживних речовин вiдбуваСФться двома шляхами. В процесi дифузiСЧ або з пасивно проникаючою водою iони потрапляють у стiнки клiтин та в мiжклiтиннi простори кори корiння до пояскiв Каспарi в ендодермi (апоплазматичне транспортування). Стiнки клiтин на цьому мiii внаслiдок вiдкладення кутинiв непрозорi, тому подальше проникнення блокуСФться. Зрештою, саме там iони поживних речовин мають надходити в плазму клiтини через клiтинну мембрану (селекцiя). Це вiдбуваСФться за допомогою енергоспоживаючого активного транспортування. Симплазматичне транспортування здiйснюСФться через цитоплазму до к
Copyright © 2008-2014 studsell.com рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение