Екологiчний стан р. Пiвденний Буг. Характеристика та заходи щодо його полiпшення
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
жуСФ продукуючi процеси у водоймах, то вода визначаСФ продуктивнiсть землi.
Завдяки полярностi вода СФ дуже добрим розчинником для багатьох груп речовин. На розчинну здатнiсть води впливаСФ СЧСЧ здатнiсть до дисоцiацiСЧ:
2Н2О = Н3О+ + ОН (амфолiт)
Концентрацiя iонiв гiдроксонiю (Н3О+), а також гiдроксил-iонiв (ОН) показуСФ наскiльки кислий чи лужний розчин. Якщо Н2О вiддаСФ протони, наприклад: H2O + NH3 = NH4+ + OH.
вона вступаСФ в хiмiчну реакцiю як кислота (донор протонiв), якщо вона приСФднуСФ протони, наприклад: Н2О + НСРЖ = Н3О+ + СРЖ.
вона реагуСФ як основа (акцептор протонiв); якщо молекула може вступати в реакцiю як кислота i як основа, СЧСЧ називають амфотерною.
Вода добре розчиняСФ полярнi речовини, а саме солi (гiдрофiльна дiя), здебiльшого з утворенням iонiв, неполярнi гiрше або як жири, взагалi не розчиняСФ (гiдрофобна дiя). Розчиннiсть газiв, якi не вступають у хiмiчнi реакцiСЧ з водою, залежить вiд температури та тиску, наприклад вмiст кисню в озерi, як правило, збiльшуСФться зверху вниз. Для стоячих водойм маСФ значення аномалiя густини. Вода при 4оС маСФ найбiльшу густину, за нижчоСЧ температури густина зменшуСФться. Отже, найхолоднiший шар води з температурою 040С на поверхнi, де при подальшому охолодженнi утворюСФться лiд, який завдяки просторовiй кристалiчнiй гранцi за ще меншоСЧ густини може плавати [2].
Замерзання зверху вниз даСФ змогу рибам у досить глибоких озерах вижити в рештi води. На густину води впливають також вмiст солей i тиск. Так, густiша солона вода даСФ змогу планктону краще триматись на плаву, нiж бiдна на iони вода олiготрофних озер. Вода маСФ велику питому темплоСФмнiсть: 4,187 кДж/ (Ккг); тобто потрiбно 4,187 кДж, щоб 1 кг води за нормального тиску нагрiти на 1 К (=10С). теплота плавлення льоду становить 333,7 кДж/кг, теплота випаровування води, яка вивiльнюСФться як теплота конденсацiСЧ у разi скраплення пари, 2255 кДж/кг. Завдяки високiй теплоСФмностi вода може нагромаджувати великi кiлькостi тепла i, на противагу земним умовам, створюСФ вiдносно стабiльний у тепловому вiдношеннi життСФвий простiр.
Вода маСФ високу густину i поверхневий натяг, якi залежать вiд температури та тиску. Густина протидiСФ руху у водi й допомагаСФ планктону триматись, не падаючи на дно. Поверхневий натяг проявляСФться когезiйними силами мiж молекулами води в сумiжних з повiтрям областях, виникаСФ так звана поверхнева плiвка. Важливою властивiстю води для бiоценозiв водойм СФ СЧСЧ прозорiсть.
Вода СФ життСФво необхiдною для процесiв обмiну у клiтинах. Це iдеальний розчинник для органiчних i неорганiчних речовин. Пiд час розчинення солi дисоцiюють на окремi iони, кислоти лише частково. Легко розчиннi у водi речовини наприклад солi, цукор, амiнокислоти, яСФчнi бiлки, називають гiдрофiльними, речовини, якi важко або зовсiм не розчиняються, наприклад жири гiдрофобними.
Розчиннi молекули поводять себе у водi як молекули газу, якi змiшуються з iншими газами. Частинки знаходяться у постiйному русi (броунiвський молекулярний рух). Швидкiсть руху залежить вiд надходження тепла й збiльшуСФться з пiдвищенням температури. Якщо в одному просторi концентрацiя молекул рiзна, то з часом ця рiзниця вирiвнюСФться: бiльше молекул рухаСФться вiд мiiя з бiльшою концентрацiСФю до мiiя з меншою концентрацiСФю. Це фiзичне вирiвнювання концентрацiй називаСФться дифузiСФю й не потребуСФ пiдведення тепла. Воно залежить вiд величини молекул, вiд рiзницi концентрацiй, вiд перетину, через який молекули можуть перемiщатись, вiдстанi та часу. Невеликi вiдстанi перекриваються завдяки дифузiСЧ дуже швидко, бiльшi повiльнiше. Тому дуже малi тварини (шлях дифузiСЧ <1мм) не потребують кровоносноСЧ системи для транспортування газiв чи поживних речовин. За допомогою клiтинних мембран або оболонки тiла найрiзноманiтнiшоСЧ структури та матерiалу живi органiзми вiдмежовують себе вiд СЧх оточення i пiдтримують постiйне внутрiшнСФ середовище. Клiтинна мембрана напiвпроникна, тобто вона проникна лише для певних молекул (наприклад води), а для iнших непроникна (наприклад солi, цукор) [3].
Якщо два обСФми з рiзними концентрацiями роздiлити напiвпроникною мембраною, розрiдження розчиненоСЧ речовини шляхом дифузiСЧ стане неможливим, воно може вiдбуватися лише через проникнення води (осмос). Завдяки, броунiвському молекулярному руху обСФм з нижчою концентрацiСФю залишаСФ бiльше молекул води (гiпотонiчний розчин), нiж обСФм з вищою концентрацiСФю (гiпертонiчний розчин). Внаслiдок цього пiдвищуСФться тиск у гiпертонiчному обСФмi, який можна вимiряти, наприклад через рiзницю висоти водяного стовпа (гiдростатичний тиск). Тиск, який треба протиставити проникаючим молекулам води, поки число молекул, що входять, зрiвняСФться з числом молекул, що виходять, СФ потенцiйним осмотичним тиском. Вiн вказуСФться в паскалях. Осмос i дифузiя це пасивнi процеси транспортування через мембрану, якi не вимагають вiд органiзму енергiСЧ. Проте жива клiтина маСФ бути здатною регулювати свiй обСФм, водневий потенцiал та склад iонiв, щоб забезпечити умови для дiяльностi ферментiв. Необхiдно, щоб вона могла накопичувати молекули з навколишнього середовища та видiляти отруйнi речовини. Транспортування проходить через ферментнi бiлковi молекули (переносники, або пермеази), якi знаходяться у мембранi. Останнi розпiзнають молекули, якi потрiбно транспортувати, за принципом ключа та замка за формою або розподiлом зарядiв. Швидкiсть транспортування залежить вiд числа переносникiв у мембранi та вiд вiльних мiiь на них. При перепадi концентрацiй транспортування може проход?/p>
Copyright © 2008-2014 studsell.com рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение