Екзистенцiалiзм А. Камю
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
овне спустошення й загибель. Приклад тому - Стороннiй.
Мiж цими двома суперечливими позицiями розгортаСФться подальша письменницька й фiлософська дiяльнiсть Камю. При цьому позитивна сторона явно бере гору. Про це свiдчить самий знаменитий твiр Камю Чуму.
У невеликому мiстi Оране на березi Середземного моря спершу зявляСФться безлiч пацюкiв, а за ними спалахуСФ епiдемiя чуми. Мiсто оточуСФться вiйськами й iзолюються вiд усього миру. Навiть вихiд до моря заборонений.
Невелика група на чолi з доктором РiСФ починаСФ боротьбу iз чумою. Правда, вони мало, що можуть зробити, але вони працюють самовiддано. Вони органiзують збирання трупiв, вiдвiдують захворiлих, вживають запобiжних заходiв, стежать за чистотою.
Далеко не всi роздiляють СЧхнього зусилля. Священик мiiевоСЧ церкви у своСЧх проповiдях повiдомляСФ чуму карою господньоСЧ й призиваСФ до смиренностi. Зрештою й вiн стаСФ СЧСЧ жертвою.
РЖншу позицiю займаСФ заСЧжджий журналiст Рамбер, що випадково затримався в мiстi. Вiн додаСФ всi сили, щоб вибратися з нього, намагаСФться пiдкупити те одного, те iншого охоронця, тому що його чекаСФ наречена, i йому нiчого не жаль, щоб повернутися до неСЧ. А тим часом вiн допомагаСФ докторовi РiСФ робити його важку й небезпечну справу. Коли ж йому остаточно вдаСФться домовитися про вихiд з мiста, вiн вiдмовляСФться вiд цiСФСЧ витiвки й залишаСФться разом з РiСФ.
Нарештi, епiдемiя починаСФ стихати, число померлих за день зменшуСФться й доходить до нуля. Чуму вiдступила. Можна зiтхнути спокiйно. Життя й героСЧчнi борцi iз чумою перемогли.
Але Камю зауважуСФ, що це не абсолютна перемога над бацилою чуми. Вона не знищена, а тiльки вiдступила, пiшла в пiдпiлля. Коли-небудь вона може виникнути знову.
РЖнодi iсторiю iз чумою в Оране розглядають як алегорiю, що маСФ у видi коричневу чуму. Звичайно, СЧСЧ можна тлумачити й так. У нас один час любили писати з осудом про те, що Камю не вважаСФ, що з фашизмом уже покiнчено раз i назавжди, що вiн залишаСФ можливiсть його вiдродження й сiяСФ песимiзм.
Але Камю нагадуСФ про те, що нещастя людського роду не були обмеженi одним тiльки фашизмом. Позбувшись вiд одного з них, ми не повиннi впадати в благодушнiсть, навпроти, ми повиннi бути завжди готовi й до iнших нових напастей i погроз. Треба завжди бути напоготовi проти будь-якого нещастя, тому що воно становить невiдСФмну долю людського роду.
Але бiльше цiкаве питання полягаСФ в тому, звiдки в героСЧв Чуми узялися почуття довге, прагнення виконати його, допомогти людям будь-що-будь?
Виходячи iз субСФктивiстськоСЧ й iндивiдуалiстичноСЧ позицiСЧ, розвитий Камю в Сторонньому i в Сiзiфi, цього зрозумiти не можна. Тут позначаСФться суперечливiсть свiтогляду Камю. Поняття боргу, що вiдчувають його героСЧ, так, видимо, i вiн сам, являСФ собою усвiдомлення почуття громадського обовязку, вихованого, щепленим суспiльством, громадським життям; ця свiдомiсть вiдповiдальностi людини за все, що вiдбуваСФться у свiтi. Це соцiальне почуття, що змусило Камю не сидiти осторонь, а взяти участь у русi Опору.
РЖ звичайно, воно суперечить iндивiдуалiзму, як вихiдному пункту свiтогляду Камю.
Можна, щоправда, сказати, що Камю-Письменник, що вiрно вловив основнi iмпульси людськоСЧ душi, i Камю-Фiлософ, що намагаСФться логiчно осмислити СЧх, суперечать один одному. Художнiй твiр, що повинне служити засобом вираження фiлософськоСЧ iдеСЧ, вiдмовляСФться виконувати лише тi допомiжнi функцiСЧ. Воно вносить щось своСФ вiд штучноСЧ фiлософськоСЧ установки, щось, що йде вiд правди життя, помiченоСЧ його талантом художника.
Така точка зору висловлювалася в критичнiй лiтературi. З нею важко погодитися. Протиставляти письменника фiлософовi, якщо обоСФ вони зСФднанi в однiй особi, неприпустимо. Правда, це один з улюблених прийомiв тих лiтературних критикiв, якi намагалися аналiзувати творчiсть, скажемо, ДостоСФвського, Толстого, Гоголя.
ПредставляСФться, що немаСФ пiдстав вiдокремлювати лiтературну творчiсть письменника вiд його фiлософiСЧ. Спробуйте вилучити фiлософськi, свiтогляднi, моральнi переконання ДостоСФвського або Толстого з СЧхньоСЧ художньоСЧ творчостi й подивитеся, що залишиться. Спiввiдношення мiж цими елементами творчостi письменника набагато бiльше складнi й не слiд пiдводити СЧх пiд яку-небудь елементарну схему.
Однак Камю не бачить того, що в суспiльства, у людства все-таки СФ й позитивна перспектива перебудови свого життя на розумних гуманiстичних основах. "асне кажучи, у той час вiн i не мiг неСЧ побачити, хоча й старанно шукав. Але отут ми як би непомiтно перейшли вiд метафiзики до полiтики. Цей перехiд зробив i сам Камю в переходi вiд Мiфу про Сiзiфа до людини, що бунтуСФ,.
В Мiфi про Сiзiфа Камю розглядав положення людини у свiтi в метафiзичному планi: людина стояла там перед далекою йому безглуздiстю вселеноСЧ, а його самого очiкувала невiдворотна смерть, повне знищення. У цих умовах головним питанням для Камю було питання чи варто жити?, i на нього Камю дав позитивну вiдповiдь.
Але в дiйсностi людина встаСФ не безпосередньо перед вселеноСЧ, природою. Безпосередньо йому протистоСЧть соцiальний мир, суспiльство.
РЖ якщо ми вирiшили, що жити треба, що самогубство неправомiрно, то далi встаСФ питання, як жити в цьому свiтi, у тiй соцiальнiй реальностi, що нам дана.
Дивлячись на соцiальний мир з погляду життя окремоСЧ людини, Камю вбачаСФ вiдмiтну рису, або особливiсть нашого часу в тiм, що позбавлення життя людини, убивство, стало нормою. Тi сi?/p>
Copyright © 2008-2014 studsell.com рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение