Екзистенцiалiзм А. Камю
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?рив, що мир абсурдний, але це сказано надто поспiшно. Сам по собi мир просто нерозумний, i це все, що про нього можна сказати. Абсурдне зiткнення мiж iррацiональнiстю й несамовитим бажанням ясностi, заклик якого вiддаСФться в самих глибинах людськоСЧ душi. Абсурд дорiвнюСФ залежить i вiд людини, i вiд миру.
РЖ далi: Абсурд народжуСФться в цьому зiткненнi мiж покликанням людини й нерозумним мовчанням миру... РЖррацiональнiсть, людська ностальгiя й породжений СЧхньою зустрiччю абсурд - от три персонажi драми, яку необхiдно простежити вiд початку до кiнця з усiСФю логiкою, на яку здатна екзистенцiя. Ще одна цитата: Крiм людського розуму немаСФ абсурду. Отже, разом зi смертю зникаСФ й абсурд, як i все iнше. Але абсурду немаСФ й поза миром. Але смерть сама - найбiльш яскраве й повне вираження абсурду, це найбiльша несправедливiсть, заподiяна людинi.
Виходячи з того ж принципу, все або нiчого, Камю вважаСФ, що раз людина повинен умерти, то й все його життя й дiяльнiсть позбавленi змiсту.
Показова щодо цього пСФса Камю Непорозумiння. РЗСЧ змiст таке: на однiй з гiрських дорiг коштуСФ постоялий двiр, маленький готель. РЗСЧ утримуСФ стара жiнка i СЧСЧ дочка. Був ще син господарки, але багато рокiв тому вiн пiшов з будинку шукати щастя, i бiльше про нього нiчого невiдомо.
Справи ведуться в цьому готелi так, що коли зявляСФться постоялець iз грошима, йому ввечерi пiдмiшують снотворне. Коли вiн засипаСФ, його вбивають, грошi забирають, а тiло скидають у якийсь провал або прiрва.
Один раз приходить черговий гiсть. Дочка збираСФться надiйти з ним, як з усiма. Але в матерi душу щось не лежить до цiСФСЧ справи. Але дочка СЧСЧ все-таки вмовляСФ, i все вiдбуваСФться, як звичайно.
Наступного дня приходить якась жiнка й говорить, що вона дружина СЧхнього сина й брата. Вiн вирiшив вiдвiдати матiр i сестру, i вчора, залишивши СЧСЧ в сусiднiм селi, пiшов один у цей готель. Де ж вiн?
Мати в жаху вiд вчиненого й дружина вбитого теж. Але сестра зберiгаСФ самовладання й починаСФ розмову з несподiваною вдовою. Вона неСЧ переконуСФ в тiм, що кожна людина смертей i не сьогоднi, так завтра, приречений на смерть. Так чи не однаково, зрештою, коли вона наступить, ранiше або пiзнiше. Саме цiкаве тут те, що СЧй вдаСФться переконати жiнку в тiм, що в загальному-те нiчого особливого не вiдбулося.
Цiкава iнша пСФса Камю Калигула. Калигула - один з римських iмператорiв, тиран, що прославився своСФю сваволею й дикими знущаннями над людьми, у тому числi й над сенаторами й своСЧм найближчим оточенням. Пiсля декiлькох рокiв свого правлiння вiн був убитий змовниками.
Камю зображуСФ Калигулу як спершу дуже пристойного парубка. Але раптова смерть його сестри й коханоСЧ рiзко мiняСФ його характер i поводження. Розпач вiдкриваСФ йому ту iстину, що правди немаСФ у свiтi, а виходить, немаСФ нi добра, нi зла, тому що все позбавлено змiсту.
ЗалишаСФться тiльки сама людина зi своСФю волею, який вiн i хоче скористатися. А тому що влада iмператора безмежна, то вiн i хоче використовувати неСЧ в максимальному ступенi. Це значить, що вiн хоче стати грiзним суддею для своСЧх пiдданих. Вiн знущаСФться з них, i йому доставляСФ насолоду дивитися на те, як вони трiпотять перед ним i раболiпствують, як догiдливо посмiхаСФться йому син убитого СЧм батька, як холуйствуСФ перед ним чоловiк збезчещеноСЧ СЧм жiнки й т.д.
Але Камю показуСФ, що це помилковий шлях. Калигула нiчого на ньому не досягаСФ, а самого його чекаСФ вiдплата. Я обрав не той шлях, - зiзнаСФться Калигула незадовго до смертi, - вiн веде в нiкуди. Моя воля неспроможна.
У передмовi до американського видання своСФСЧ пСФси Камю пише, що iсторiя Калигули людяна й трагiчна, тому що не можна бути вiльним проти iнших людей.
Необхiдно пiдкреслити, що нi Сартр, нi Камю в жодному разi не проповiдують аморалiзм. Вони хочуть зрозумiти, звiдки i як беруться моральнi норми, яким, по загальному визнанню, люди повиннi випливати, якщо людина у свiтi самотня, якщо мир йому далекий i якщо його життя позбавлене змiсту, тому що людина смертей. Тема безглуздостi смертi й безглуздостi життя, що веде до неСЧ, продовжуСФ мучити Камю.
Вiн продовжуСФ мiркувати з погляду iзольованого iндивiда, свого роду соцiального солiпсиста, для якого мир закiнчуСФться з його власною смертю. Звичайно, якщо встати на позицiю такого крайнього iндивiдуалiзму, то висновок про безглуздiсть усього зробити дуже легко. Але в дiйсностi справа куди складнiша. Абсурдна людина Камю був би радий побачити сенс в iснуваннi людства, у ходi iсторiСЧ.
Але погано те, що цього-те змiсту вiн не знаходить. Те, що людина смертей, те, що стосовно нього зроблена ця страшна несправедливiсть, це вiдомо давно.
Але от те, що й життя суспiльства, людства безцiльна й безглузда, це вже бiльше нове вiдкриття. Це iдея, пiдказана Камю й навколишньою його соцiальною дiйснiстю.
Найбiльший вплив зробили, мабуть, такi явища, як факти страшноСЧ моральноСЧ деградацiСЧ, на яку виявилися здатними люди в перiод найбiльших i приголомшуючих успiхiв науки.
70 мiльйонiв людських життiв, знищених у двох свiтових вiйнах, роздiлених усього лише 25-ю роками, свiдоме й планомiрне винищування величезних мас беззахисних людей у таборах, газових камерах, у душогубках i iнших способах. РЖ в нашiй краСЧнi при проголошеному соцiалiзмi, починаючи з 30-х рокiв, також вiдбувалися безглуздi й жорстокi вбивства й винищування зброСФю, голодом, непосильними умовами роботи в незлiченних таборах мiльйонiв людей. Виявилося, що успiхи науки не тiльки не зро
Copyright © 2008-2014 studsell.com рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение