Екзистенцiалiзм А. Камю
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?альна радiсть була б непорiвнянна нi iз чим. Це жагуче прагнення до СФдностi, до абсолюту показуСФ самий iстотний iмпульс людськоСЧ драми.
У свiй час Гегель, завершуючи довгий ряд спроб зрозумiти мир як якусь реалiзацiю Логосу, оголосив його втiленням абсолютноСЧ iдеСЧ, абсолютного духу.
Через сто з невеликим рокiв пiсля Гегеля цей тип фiлософствування вже неможливий, вiн перестав представляти який-небудь iнтерес.
Прагнення людини до абсолюту вiчно залишаСФться нездiйсненним. Тому що, хоча перший крок розуму складаСФться в розрiзненнi iстини й омани, людина переконуСФться в тiм, що iстина йому не доступна. Що я знаю? - запитуСФ Камю. РЖ вiдповiдаСФ: я почуваю биття свого серця й мiщу, що воно iснуСФ. Я усвiдомлюю речi навколишнi мене миру, i я мiщу, що вiн iснуСФ. На цьому закiнчуСФться моСФ знання. Все iнше - це конструювання.
Навiть моСФ власне серце назавжди залишаСФться невизначеним. Мiж вiрогiднiстю мого iснування й тим змiстом, яким я хочу наповнити цю впевненiсть, iснуСФ пропасти, що менi нiколи не вдасться заповнити. Назавжди я залишуся чужим для самого себе. У психологiСЧ, як i в логiку, СФ багато iстин, але немаСФ однiСФСЧ РЖстини.
Так само, думаСФ Камю, СФ справа з навколишнiм свiтом. Я почуваю захiд трави й бачу зiрки, i не можу заперечувати iснування цього миру. Але нiяке знання на землi не може дати менi впевненостi в тiм, що цей мир мiй.
Я охоче вiрю, що класифiкацiя при описi явищ, якi даСФ наука, вiрна, я готовий повiрити й в iстиннiсть законiв науки.
Але зрештою менi говорять, що весь дивний i багатоколiрний всесвiт зводиться до атомiв, а атоми до електронiв. Я чекаю, що буде далi. Менi розповiдають про невидимi планетарнi системи, у яких електрони обертаються навколо ядра, тобто пояснюють мир за допомогою образа. Я починаю розумiти, що справа звелася до поезiСЧ. РЖнакше кажучи, я нiколи нiчого не довiдаюся.
Цi мякi лiнiСЧ пагорбiв, цей вечiр, що опускаСФться на моСФ потривожене серце, можуть навчити мене набагато бiльшому. Я усвiдомлюю, що за допомогою науки я можу схопити феномени й перелiчити СЧх, але я нiколи не зможу зрозумiти СЧх.
Так i розум зi своСФСЧ сторони говорить менi, що цей мир абсурдний. Такий хiд думок Камю.
Звернiть увагу на тi вимоги, якi Камю предявляСФ науцi.
По-перше, вiн хоче, щоб наука дала повне, завершене пояснення миру, таке, щоб вiн мiг цiлком його зрозумiти. Оскiльки ж наука цього зробити не може, вiн взагалi заперечуСФ СЧСЧ значення.
Камю говорить: Я хочу, щоб менi або пояснили всi, або нiчого не пояснювали. Розум неспроможний перед лементом серця. Пошуки пробудженого цiСФю вимогою розуму нi до чого, крiм протирiч, не приводять. Те, що я не маю сил зрозумiти, нерозумно. Я не розумiю унiкального змiсту миру, а тому вiн для мене безмiрно iррацiональний.
Але чи виправданi подiбнi претензiСЧ? Камю хоче, щоб наука пояснила йому все. Але це зовсiм дитяча вимога, подiбне до бажання дитини, щоб СЧй дали мiсяць iз неба.
Людина вийшла з лона природи, не знаючи нiчого. За час свого iснування в якостi Homo Sapiens вiн довiдався дуже багато, я б сказав, фантастично багато, особливо пiсля виникнення сучасноСЧ науки. РЖ мiж iншим, вiн довiдався й те, що границi пiзнання увесь час вiдсуваються, що процес пiзнання для нас практично безмежний.
Але обвинувачувати Камю в прагненнi до повного абсолютного знання все-таки навряд чи справедливо, тому що воно, це прагнення, було завжди властиве науцi й людинi взагалi. Якщо ж людина починала розумiти, що ars longa, vita brevis (Мистецтво нескiнченно, а життя коротке), вiн створював собi iдею або iдеал вищого верховного розуму, нескiнченного iнтелекту, у принципi здатного пiзнати все.
Але вже древнi розумiли, що людинi таке знання недоступно. У храмi Абу-Симбел СФ напис: Коли людина довiдаСФться, що рухаСФ зiрки, час припиниться, i життя зникне.
РЖнтелектуальне життя людства так i проходили в коливаннях мiж прагненням, спрагою довiдатися всi, тобто досягти абсолютного знання, i свiдомiстю того, що таке знання неможливе.
Камю хоче, щоб наука виявила природу миру, родинну йому, щоб мир був розумним i озивався на заклики його серця. Тiльки тодi вiн зможе його зрозумiти.
У свiй час Джемi предявляв миру приблизно тi ж вимоги. Вiн уважав, що ми можемо й повиннi мислити й уявляти собi всесвiт саме такий, що вiдповiдаСФ нашим таСФмним бажанням. Тiльки тодi ми зможемо почувати себе затишно у свiтi. Камю живе iншим часом, коли саме бажання почувати себе у свiтi затишно здаСФться не тiльки нездiйсненним, а просто смiшним.
У цьому спустошеному свiтi, де доведена неможливiсть пiзнання, де СФдиною реальнiстю здаСФться нiщо, а СФдино можливою установкою - безвихiдний розпач, Яс-Перс зайнятий пошуками нитки Арiадни, що веде до божественних таСФмниць. Якщо цi пошуки представляються йому сумнiвними, то з дiагнозом ситуацiСЧ вiн повнiстю солiдарний.
Ця ситуацiя, яку можна характеризувати, як крайнiй ступiнь вiдчуження, коли увесь свiт здаСФться абсолютно ворожим людинi. Ми спостерiгаСФмо тут досить характерне явище. Адже вiдчуження - це соцiальна категорiя, що виражаСФ деяку соцiальну реальнiсть, саме положення людини в сучасному суспiльствi. Але Камю, як i iншi екзистенцiалiсти, проектують цю ситуацiю на увесь свiт. Надають СЧй не тiльки соцiальне, але й метафiзичне значення, розглядають СЧСЧ не як соцiальну, але як космiчну ситуацiю людини.
Однак, у чому ж складаСФться суть абсурду? Тiльки чи миру - якщо його розумiти як незалежну вiд людини реальнiсть - належить цю якiсть? Зовсiм немаСФ!
Я гов?/p>
Copyright © 2008-2014 studsell.com рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение