Державний лад та органiзацiя управлiння в КиСЧвськiй Русi у РЖХ-ХРЖРЖ столiттях
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Державна митна служба УкраСЧни
Академiя митноСЧ служби УкраСЧни
Кафедра державного права i митноСЧ полiтики
Реферат
З диiиплiни :РЖсторiя держави та права УкраСЧни
На тему : Державний лад та органiзацiя управлiння в КиСЧвськiй Русi у РЖХ-ХРЖРЖ столiттях
Днiпропетровськ 2002
Змiст
Вступ
1. Класовий подiл та соцiально-правовi категорiСЧ давньоруського населення
2. Полiтична система Русi: князь дружина i боярська рада - вiче
3. Адмiнiстративно-територiальний устрiй та органiзацiя управлiння на Русi
4. Проблема соцiально-економiчного та полiтичного ладу ДревньоСЧ Русi
давньоруський держава ранньофеодальнiй монархiя
Вступ
Схiднi словяни в своСФму розвитку проминули рабовласницьку формацiю в СЧСЧ класичному виявi. На базi розпаду первiснообщинного ладу в них формувався феодалiзм. Перiод становлення ранньофеодальних структур припадаСФ на IX Х ст.: це утворення РуськоСЧ держави з центром у КиСФвi, прийняття християнства, утвердження феодального способу виробництва.
Давньоруська держава як ранньофеодальна монархiя була побудована на принципах сюзеренiтетувасалiтету. Однак окремi iсторики, зокрема М. Брайчевський, вважають, що вона не набула завершеного монархiчного устрою i протягом всiСФСЧ своСФСЧ iсторiСЧ тяжiла до республiканських форм правлiння. До часiв монгольськоСЧ навали на Русi так i не було створено чiтку систему престолонаслiдування, що негативно позначи лося на внутрiшньому i зовнiшньому становищi краСЧни. Главою держави був великий князь киСЧвський. У столицях зе мель-князiвств Чернiговi, Переяславi, Галичi, Володимирi-на-Клязьмi та iнших сидiли удiльнi князi. В серединi XI ст. був сформульований та закрiплений у 1097 р. на Любецькому зСЧздi головний принцип мiж князiвських вiдносин на Русi: су вереннiсть влади в межах землi. Характеризуючи державний лад КиСЧвськоСЧ Русi, треба вiдзначити деякi особливостi: по-перше, влада великого князя була самодержавною лише в пе рiоди централiзацiСЧ держави (X початок XII ст.), зокрема за правлiння Володимира Святославовича, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха; по-друге, з послабленням киСЧвського централiзму й розпадом держави на окремi князiвства, закрiп ленням в них окремих княжих династiй, старшинство вели кого князя втрачало реальне значення, а його титул зверхника усiСФСЧ краСЧни залишався лише почесною iсторичною тради цiСФю; по-третСФ, в державнiй органiзацiСЧ тих часiв не було чiт кого розподiлу функцiй влади. РЖснувала конкуренцiя мiж рiзними органами управлiння. Аналогiчнi функцiСЧ виконував князь, боярська рада i частково вiче. Тому можна лише в загальних рисах вiдтворити порядок органiзацiСЧ та здiйснення державноСЧ влади в КиСЧвськiй Русi, зважаючи на те, що дер жавний устрiй та розподiл влади мiж частинами держави змi нювалися в залежностi вiд обставин, що зумовлювалися чинниками як обСФктивного, так i субСФктивного характеру.
1. Класовий подiл та соцiально-правовi категорiСЧ давньоруського населення
Виникнення i розвиток феодалiзму виражаСФться насамперед у появi i росту феодального землеволодiння. Феодальна земельна власнiсть склала економiчну основу панування класу феодалiв. Феодальнi вiдносини розвивалися нерiвномiрно. Були центри, де цей процес проходив швидше (наприклад. КиСЧвська, Галицька, Чернiгiвська землi), у деяких же цей процес тiльки починався (землi вятичiв, дреговичiв). Первинною формою економiчноСЧ реалiзацiСЧ феодальноСЧ земельноСЧ власностi було полюддя, у якому в оголенiй формi виступають вiдносини панування i пiдпорядкування, так само як i початкова фаза перетворення землi у феодальну власнiсть.
У IX ст. формуСФться панiвний клас феодалiв, у который входили киСЧвськi князi, мiiевi князi, бояри. Формування великокнязiвського домена i доменiв окремих князiв пiдсилилося в Х ст. Князiвський домен являв собою маСФток, що належав не державi, а самому князю як феодалу. Класичним прикладом князiвського землеволодiння були села Ольжичi i Будутiно, що належали княгинi Ользi. Про значнi розмiри домена Володимира Святославича свiдчить лiтопис, що розповiдаСФ про його дарування ДесятинноСЧ церкви. Князiвське землеволодiння, як i рiзного роду служителi в цих володiннях огнищанi, старости й iн., охоронялися правом КиСЧвськоСЧ Русi в особливому порядку. Про це свiдчать, зокрема, статтi 1928, 32, 33 КороткоСЧ Правди.
Поряд з великокнязiвським доменом i володiннями мiiевих князiв зявляСФться боярське землеволодiння. У лiтописнiй розповiдi про похiд Ольги в РЖскоростень згадуються древлянськi кращi мужi, у яких деякi дослiдники бачать вже власникiв феодальних вотчин. У лiтописi повiдомляСФться, що в 1091 князь Мстислав Володимирович перервав воСФннi дiСЧ i розпусти дружину по селом. Усе сказане свiдчить про розвиток боярсько-дружинного землеволодiння.
Час появи на Русi боярського землеволодiння через неповноту джерел поки ще остаточно не встановлено. Але ст. 34 КороткоСЧ Правди, де говориться про штраф за псування межового знака, свiдчить про посилений захист швидше за все приватного землеволодiння. У Великiй Правдi, що вiдноситься до кiнця XI початку XII ст., але тiСФСЧ, що виражала бiльш раннiй перiод розвитку суспiльного ладу, говориться про боярських тiунiв, боярських рядовичiв,